Важке становище Галичини в роки Першої світової війни в періоди російської окупації (на прикладі Бережанського повіту)
У статті проаналізовано характерні риси завоювань російськими військами територій Західної України в роки Першої світової війни та встановлення ними своїх порядків у Галичині, а також висвітлено проблеми населення на прикладі Бережанського повіту....
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2009
|
| Schriftenreihe: | Схід |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/21232 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Важке становище Галичини в роки Першої світової війни в періоди російської окупації (на прикладі Бережанського повіту) / О.Троханяк // Схід. — 2009. — № 9 (100). — С. 71-76. — Бібліогр.: 65 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-21232 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-212322011-06-16T12:06:49Z Важке становище Галичини в роки Першої світової війни в періоди російської окупації (на прикладі Бережанського повіту) Троханяк, О. Історія У статті проаналізовано характерні риси завоювань російськими військами територій Західної України в роки Першої світової війни та встановлення ними своїх порядків у Галичині, а також висвітлено проблеми населення на прикладі Бережанського повіту. In the article the personal touches of conquests are analysed by the Russian troops of territories of western Ukraine in the years of the First world war and establishment by them the orders in Нalychуna, and also the problems of population are reflected on the example of Berezhanshchyna. 2009 Article Важке становище Галичини в роки Першої світової війни в періоди російської окупації (на прикладі Бережанського повіту) / О.Троханяк // Схід. — 2009. — № 9 (100). — С. 71-76. — Бібліогр.: 65 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/21232 372.48 uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія Історія |
| spellingShingle |
Історія Історія Троханяк, О. Важке становище Галичини в роки Першої світової війни в періоди російської окупації (на прикладі Бережанського повіту) Схід |
| description |
У статті проаналізовано характерні риси завоювань російськими військами територій Західної України в роки Першої світової війни та встановлення ними своїх порядків у Галичині,
а також висвітлено проблеми населення на прикладі Бережанського повіту. |
| format |
Article |
| author |
Троханяк, О. |
| author_facet |
Троханяк, О. |
| author_sort |
Троханяк, О. |
| title |
Важке становище Галичини в роки Першої світової війни в періоди російської окупації (на прикладі Бережанського повіту) |
| title_short |
Важке становище Галичини в роки Першої світової війни в періоди російської окупації (на прикладі Бережанського повіту) |
| title_full |
Важке становище Галичини в роки Першої світової війни в періоди російської окупації (на прикладі Бережанського повіту) |
| title_fullStr |
Важке становище Галичини в роки Першої світової війни в періоди російської окупації (на прикладі Бережанського повіту) |
| title_full_unstemmed |
Важке становище Галичини в роки Першої світової війни в періоди російської окупації (на прикладі Бережанського повіту) |
| title_sort |
важке становище галичини в роки першої світової війни в періоди російської окупації (на прикладі бережанського повіту) |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/21232 |
| citation_txt |
Важке становище Галичини в роки Першої світової війни в періоди російської окупації (на прикладі Бережанського повіту) / О.Троханяк // Схід. — 2009. — № 9 (100). — С. 71-76. — Бібліогр.: 65 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT trohanâko važkestanoviŝegaličinivrokiperšoísvítovoívíjnivperíodirosíjsʹkoíokupacíínaprikladíberežansʹkogopovítu |
| first_indexed |
2025-07-02T21:45:02Z |
| last_indexed |
2025-07-02T21:45:02Z |
| _version_ |
1836573212413001728 |
| fulltext |
№ 9 (100) грудень 2009 р.
ЕКОНОМІКА 71ІСТОРІЯ
УДК 372.48
ÂÀÆÊÅ ÑÒÀÍÎÂÈÙÅ ÃÀËÈ×ÈÍÈ
 ÐÎÊÈ ÏÅÐØί Ñ²ÒÎÂί ²ÉÍÈ
 ÏÅвÎÄÈ ÐÎѲÉÑÜÊί ÎÊÓÏÀÖ²¯
(ÍÀ ÏÐÈÊËÀIJ ÁÅÐÅÆÀÍÑÜÊÎÃÎ ÏβÒÓ)
ОЛЕКСАНДРА ТРОХАНЯК,
старший викладач Відокремленого структурного підрозділу
Національного аграрного університету Бережанський агротехнічний інститут
У статті проаналізовано характерні риси завоювань російськими військами територій За-
хідної України в роки Першої світової війни та встановлення ними своїх порядків у Галичині,
а також висвітлено проблеми населення на прикладі Бережанського повіту.
Ключові слова: Перша світова війна, наступ, армія, військо, влада, руйнування, населення,
переслідування, арешти, ув'язнення, депортація, грабунки, голод, продукти.
Постановка проблеми. Під час Першої світової
війни у надзвичайно важкому становищі опинився Бе-
режанський повіт, який постійно перебував на лінії
фронту від жовтня 1914 до вересня 1917 року. Пере-
ходячи з рук у руки воюючих сторін, населення повною
мірою відчуло зміну влади й характерні особливості
кожної в їх політиці окупації. Хід війни та встановлення
нових порядків неабияк відбилися на революційній
боротьбі галичан за державність.
Дослідження й висвітлення зазначених подій дає
змогу на прикладі Бережанського повіту показати на-
слідки приходу російських військ, їх політику, соціальні
відносини та становище населення під час російської
окупації Галичини в роки Першої світової війни.
Джерельна база і стан дослідження пробле-
ми. Маємо підстави твердити, що найповнішими дже-
релами для аналізу й дослідження теми є неопубліко-
вані архівні матеріали, документи. Немало матеріалів,
що стосуються періоду Першої світової війни, особли-
во 1914-1916 рр., збережено в Державному архіві
Тернопільської області (ДАТО). У фонді "Канцелярія
Тернопільського губернатора" можна знайти дані про
встановлення порядків російськими окупаційними
військами на завойованих галицьких землях - призна-
чення власних командних структур, створення списків
та арешти австро-угорських чиновників, забезпечен-
ня армії продуктами й реманентом за рахунок насе-
лення Галичини, створення видимості допомоги пост-
раждалим від військових руйнувань, фактичне надан-
ня допомоги деяким особам. Вказані документи да-
ють можливість відчути дух російської влади на за-
войованих територіях, оскільки повно відображають
момент закриття нею всіх навчальних закладів, клубів,
зібрань. Крім того, вони дозволяють показати пере-
слідування, підозри в шпигунстві, встановлюють фак-
ти арештів та ув'язнень, переведення всіх лікуваль-
них закладів на обслуговування військ тощо.
Для фундаментального вивчення історичних подій
добрим джерелознавчим матеріалом є спогади і ме-
муари. Найбільший інтерес становлять монографії, які
безпосередньо описують різні моменти життєдіяль-
ності суспільства Бережанського повіту. До таких
праць слід віднести книги "Бережанська земля. Істо-
рико-мемуарний збірник" у двох томах, виданих у різний
час і різними особами: 1 том - у 1970 р., 2 том - 1998 р.
[1, 2], "Бережанщина в спогадах емігрантів" [3], "Наш
край - Бережанщина" [4], "Бережани. Історико-краєз-
навчий нарис" [5]. Основні ідеї, коментарі, бачення,
висвітлені в наведених роботах, - це суб'єктивна дум-
ка їх авторів про революційні події, учасників політич-
них змагань, а тому їх не можна вважати науковим ви-
данням, але вони мають ураховуватися як описи ав-
торського ставлення до тих чи інших подій.
Дослідження доводять, що люди тяжко потерпали
від кожної новоприбулої сили й установленої нею вла-
ди, розуміли, що загарбники завжди є поневолювача-
ми завойованої нації, тому бачили вихід тільки в побу-
дові власної держави. Про моменти окупаційного уп-
равління, арешти, депортації, зміни чиновників і священ-
нослужителів знаходимо свідчення в працях М. Стахі-
ва "Західня Україна та політика Польщі, Росії і Заходу
(1918-1922)" [6], "З історії західноукраїнських земель"
за ред. І. П. Крип'якевича [7], К. Левицького "Історія
визвольних змагань галицьких українців з часу світо-
вої війни 1914-1918" [8], а також в описах М. Кузика
[9], Є. Манацького [10], М. Коційовського [11], В. Воха
[12], Д. Костіва [13], М. Синютки [14] та ін.
Разом із тим бракує узагальнювальних праць, які
б інтегрували наявний матеріал і подали цільну карти-
ну становища Галичини в роки Першої світової війни.
Мета цієї роботи - системний огляд та аналіз пе-
ребігу й наслідків російської окупації Галичини під
час Першої світової війни на прикладі Бережансь-
кого повіту.
Виклад основного матеріалу. Після поразки в
боях 1914-1915 рр. на західноукраїнських землях ав-
стро-угорський уряд та командування армії проводи-
ли масштабні репресії проти місцевих жителів. Шука-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
72
№ 9 (100) грудень 2009 р.
ЕКОНОМІКАІСТОРІЯ
ючи винних у відступі, вони легко підхопили кинуту
польською адміністрацією версію "зради українців",
які начебто таємно симпатизували й допомагали ро-
сіянам. У краї розпочались арешти, багатьох страчу-
вали без суду, інших гнали в концтабори.
Під час "Галицької битви"1 й наступу російських
військ у серпні-вересні 1914 р. Бережани й навколишні
села зазнали великих руйнувань, більшість чоловіків і
значна кількість гужового транспорту були мобілізо-
вані до австрійського війська, зросли ціни на харчі та
товари першої необхідності.
Коли ж російські царські війська захопили всю За-
хідну Україну аж до Карпат, не гаючи часу, уряд Росії
почав звинувачувати українців в австрофільстві та
закривати українські школи, часописи, книгарні, церк-
ви, інші установи. Замість них відкривалися російські
видання, православні церкви, навчальні заклади пе-
реводилися на російську мову навчання. Почалась ма-
сова депортація української інтелігенції, громадсько-
політичних діячів чи просто українців до Росії.
Російська окупаційна адміністрація здійснювала
свою політичну програму, яку Дмитро Дорошенко на-
звав "галицькою руїною". Запроваджуючи нові поряд-
ки в завойованій країні, царський уряд призначив гра-
фа Олексія Бобринського генерал-губернатором Гали-
чини. У своїй програмній промові, виголошеній до пред-
ставників Львова, Бобринський виразно сказав: "Я буду
тут заводити російську мову, закон і устрій" [15, 16].
У рамках цієї декларації була започаткована уря-
дова газета "Львовское военное слово", на першій
сторінці якої від № 28 до 32 повторювалося, що у ви-
падку здійснення таких злочинів: а) повстання проти
Верховного Головнокомандувача арміями й царсько-
го уряду та іншої влади, а одночасно всяке непідко-
рення й опір їм (ст. 262-273 улож. о нак. угол. и справ. и
п. 3 ст. 78 воинск. уст. о нак.); б) шпигунство (ст. 271
Воинск. Уст. о нак.); в) навмисний підпал чи інше на-
вмисне знищення майна армії обвинувачений належа-
тиме військовому суду [17].
Зі спогадів польського воїна дізнаємось, що в пер-
ших днях вересня 1914 р. розпочалась "акція ген. Боб-
ринського, [яка] організовувалась до русифікації Га-
лицької землі. Вже була приготовлена справа Східної
Галичини, яка мала випливати як єдине ціле з російсь-
кою війною" [Там само].
У "Голосі Русі", який почав виходити від початку
1914 р. як орган графа Бобринського, у січні 1914 р.
надруковано артикул про оборону галицьких русинів.
Граф Бобринський у ньому підкреслив стан право-
слав'я і російської народності "наших ущімлених
братів". "Їх Русь є наша Росія і її голос повинен розле-
тітись по цілій Росії", і "ми станемо цілісним російським
народом" [18]. Таке повідомлення графа Бобринсь-
кого налякало поляків, і багато хто вирішив для себе
за краще переїхати в Польщу, ніж потрапити під депор-
тацію в Сибір чи під нові російські порядки.
Є підстави стверджувати, що, прийшовши на захід-
ноукраїнські землі, росіяни розпочали "масове пере-
слідування всякого прояву українського національно-
го життя. Перший воєнний губернатор, що адміністру-
вав Галичиною по здобутті Львова у вересні 1914 р.,
ген. Шереметьєв, припинив відразу діяльність усіх ук-
раїнських економічних і культурних організацій по цілім
краю, всю українську пресу заборонено, а дозволено
тільки польські і московські часописи і книжки". Олексій
Бобринський, відомий російський шовініст, ставши на
чолі адміністрації, "заборонив вживати українську мову,
вимагав збільшити масові арешти найактивніших ук-
раїнських інтелігентів, селян, робітників". Згідно з офі-
ційним звітом російського жандармського полковни-
ка Мезенцева, "ще в 1914 році він наказав перевести
понад 1000 поліційних обшуків у різних українських гро-
мадян Галичини, арештувати понад 1200 осіб і з них
депортувати в глибину Росії або й на Сибір 578 осіб"
[19]. Найгіршим виявилось становище священників:
"Уже в перші дні після захоплення Галичини було вис-
лано 34 греко-католицьких священики, серед них мит-
рополит А. Шептицький. Згодом їх кількість досягла
сотень. Почалася масова депортація підозрюваних
у будь-яких "гріхах" місцевих жителів. Лише через Київ
протягом кількох тижнів "прослідували" на Схід по-
над 12 тисяч галичан, інших жителів з прифронтової
смуги" [20].
Греко-католицьких священиків, яких не заарешту-
вали й не вислали, намагалися "навернути" на право-
слав'я, а тих, хто не приймав нової віри, садовили в
тюрми, особливо київські, потім везли вглиб Росії та
до Сибіру [21]. Масові переслідування стали очевид-
ними в усіх регіонах Галичини. "Граф Бобринський на-
казав складати списки найвидатніших українців, а між
ними на першому місці був митрополит Андрей", яко-
го "19 вересня вивезено через Київ у глибину Московії".
На нашу думку, таку "московську політику фізичного
винищення української інтелігенції передбачали ук-
раїнські провідники і політичні діячі, що масово виїха-
ли до Відня, який став центром українського політич-
ного життя. 5 червня 1915 року там була організова-
на Загальна Українська Рада, що проголосила свою
політичну програму: вільна Українська держава над
Дніпром та окремий коронний край на всіх українських
етнографічних територіях під Австрією" [22].
Підтвердженням антиукраїнської політики російсь-
кого царського уряду також виступають різні факти із
життя бережанців. Про посла Тимотея Старуха читає-
мо, що "на донос москвофілів, його заарештували в
червні 1915 р. (в Бережанах) вже у відступі російсь-
кого війська. Вивезли його далеко на схід, звідкіля в
1917 р. повернувсь додому" [23]. Російськими війська-
ми в 1915 р. у Бережанах було заарештовано повіто-
вого адвоката й громадсько-політичного діяча Дмит-
ра Левицького [24], який із часом об'єднає передові
політичні сили, створить та очолить Українське націо-
нально-демократичне об'єднання. Заарештовували чи
переслідували всіх, а найбільше тих, хто користував-
ся авторитетом серед населення - українську інтелі-
генцію. У Бережанах було ліквідовано різні організації
й товариства [25].
Такий перебіг подій свідчить, що для австро-
угорського та російського самодержавства було важ-
ливим схилити населення Західної України до думки,
що саме їхня влада є кращою від інших, а національ-
не спрямування - ближчим за релігійними й духовни-
ми почуттями.
Від самого початку війни у краї виникають еко-
номічні та соціально-матеріальні проблеми. У Західній
Україні "зросли ціни на харчі й товари першої необхід-
ності. Лише з серпня 1914 р. до липня 1915 р. ціна
житнього борошна зросла вдвічі, солі - у три рази, гасу
- в два рази" [26]. У селах і невеличких містах лютував
голод. "Під час свого відвороту з над Золотої Липи
палять москалі усе за собою. Не лиш села, але і збіжжя
на полі" [Там само]. Населення Бережанщини відправ-
ляли на вже завойовані території, цей "похід вперед
1 "Галицька битва" (серпень-вересень 1914 р.) - одна з найбіль-
ших військових операцій Першої світової війни, у результаті якої
росіяни оволоділи територією до Карпат, зокрема Східною Гали-
чиною та Північною Буковиною (прим. ред.).
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 9 (100) грудень 2009 р.
ЕКОНОМІКА 73
відбувається серед моря вогню, хмар диму і куряви
попелу" [27]. Повернутись дозволили лише тоді, коли
все було завойовано, "та вертати, на жаль, звичайно
не було до чого, села попалені, а що не спалене, то
знищене і ограблено до щенту" [Там само].
Достатньо чітко простежується тенденція російсь-
кої влади розглядати завоювання Галичини восени
1914 р. як уже постійний прихід на ці землі. Щоб не
викликати особливого обурення з боку населення чи
навіть завоювати деякі симпатії, проводили й добро-
чинні акції: збирали списки сімей, будинки яких були
зруйновані боями; списки чиновників, що втратили ро-
боту; списки захворілих на інфекційні хвороби; потер-
пілих від пограбувань й обіцяли надати допомогу, але
після того, як ці особи, особливо чиновники, відречуть-
ся від покори Австро-Угорському уряду й приймуть
присягу на вірність Росії. Архіви зберегли відомості
про адміністрування російського керівництва в цей
період: 22 серпня 1914 р. російський Головнокоман-
дувач Південно-Західного фронту, призначив началь-
ником Бережанського повіту росіянина, що прибув з
армією, - Ульянова Леонтія Васильовича, а заступни-
ком - Артемишина Федора Матвійовича. Їм дано вка-
зівку складати списки сімей, котрі потерпіли в боях і
потребують допомоги. Підготовлений ними звіт пода-
но в Тернопільське губернаторство [30]. Через пев-
ний час призначено "начальником Бережанського по-
віту - Мукалова, а помічником - Тарасовича з 1 верес-
ня 1914 р. [31]. Від Воєнного генерал-губернатора
Галіції 26.09.1914 р. прийшов циркуляр за № 758, ад-
ресований губернаторам і всім повітовим начальни-
кам: у ньому наказувалося "з'ясувати в кожному повіті
число чиновників, що залишились без посад і без утри-
мання, а також число сімей, що втекли з австрійськи-
ми військами", "з'ясувати, у якому повіті є кілька інфек-
ційних захворювань, звернути особливу увагу на хо-
леру і дизентерію", "ужити заходи з ізоляції хворих,
дезинфекції їх приміщень і знищення речей", "з'ясува-
ти, коли виявиться можливим, які втрати, нанесені
поміщикам і селянам війною і грабунками, подати спи-
сок потерпілих з оцінкою їх збитків". Одночасно про-
вести "обшук зброї, заарештувати приховуючих зброю
чи чиновників австрійської армії", "робити облави на
банди, що переховуються в лісах", "закривати всі нижчі,
середні і вищі навчальні заклади", "закрити всі земські
зборища, місцеві думи і волосні зборища", "закрити всі
клуби" [32].
Воєнний генерал-губернатор граф Бобринський
видав циркуляр від 1.12.1914 р. про звільнення
військовополонених нижчих чинів австрійських військ
русинського походження: "згідно з направленим доз-
волом Головнокомандувача армії Південно-Західно-
го фронту, вони можуть бути звільнені від полону, якщо
вони по своїх моральних якостях і благонадійності бу-
дуть того заслуговувати і по принесенню ними обіцян-
ки присягою в тому, що ворогам його Величності Імпе-
ратора Всеросійського Миколи Олександровича слу-
жити не будуть і вірність його Величності збережуть"
[33]. Та з часом прийде така телеграма від 3.04.1915 р.
про те, що "видано багато посвідчень за підписом ге-
нерала Полторацького" - це посвідчення на право
вільного проживання в Галичині. "Так ці посвідчення вже
не дійсні і всіх користувачів цих посвідчень Генерал
Губернатор наказав затримати і передати їх найближ-
чим етапним комендантам для відправки в Росію як
військовополонених" і відправляти всіх у призначені
в'язниці [34].
Збереглась телеграма-повідомлення "начальнику
жандармського управління воєнного генерал-губерна-
тора Галичини від 28 лютого 1915 р., що командиром
9-ї армії віддано розпорядження "терміново ужити за-
ходи щодо затримки всіх австрійських військових чи-
новників, які проживають у районі розміщення армії,
як таких, що переховуються від російської влади, а
також тих, кого відпустили з полону за умови прийнят-
тя присяги на вірність Росії, причому всіх чиновників
без винятку потрібно відправити в Росію як військо-
вополонених, не зважаючи на видання їм раніше по-
свідчення на вільне проживання в межах Галичини"
[35]. Цього ж числа Бережанський повітовий началь-
ник повідомив штабу, що "внаслідок телеграфного роз-
порядження помічника начальника жандармського уп-
равління полковника Орлова із всіх, що перебували вдо-
ма в гмінах Бережанського повіту і звільнених з полону
на основі ... циркуляру від 21 вересня 1914 р. за № 140
- 250 осіб він затримав і після перепису їх 28 лютого
передав етапному коменданту м. Бережан для висилки
за призначенням […], оскільки перебування таких осіб
в районі розміщення армії сприяє розвитку шпіонажу,
набувшого широких розмірів, та збільшується число
випадків ворожих виступів" [Там само].
Заслуговують на увагу окремі моменти суспільно-
го життя під російською окупацією, є "оповіщення" "про
скарги від місцевих власників і селян на матеріальні
збитки, спричинені їм пересувними російськими
військовими частинами і командами" [36]. Тому було
вказано "затримувати осіб, що займаються мародер-
ством: поміщиків і селян" [37]. Тернопільське губерна-
торство направило начальникам повітів за № 87 від
3.09.1914 р. циркуляр, у якому сказано "створити ко-
мітети" "для з'ясування потреби населення в продук-
товій допомозі, поокремо в 1) грошовій допомозі, 2) в
допомозі натурою". "Результати комітету повідомити
в Тернопільське губернаторство". "Повідомляю для
прийняття до відому, що у Львові утворено Галицький
обласний Комітет для подання допомоги населенню
Галичини під представництвом графа Володимира
Олексійовича Бобринського" [38]. Є рапорт про спис-
ки сімей, котрі потерпіли в боях і потребують допомо-
ги, який подано в Тернопільське губернаторство [39].
Але такої допомоги люди не отримали, і в донесеннях
різних повітових керівників до Тернопільського губер-
наторства зауважено, що населенню було надано кви-
танції про право на отримання допомоги, та самої до-
помоги не надано, і "люди бунтуються", тому постає
питання, а як їм діяти далі [40].
Населення краю мало допомагати російській армії
і постачати її всім необхідним, особливо продуктами
харчування та робочою силою. В архівах зберігся на-
каз начальника російського штабу верховного округу
про заготівельні ціни для постачання частин військ 9-ї
армії, про зміни норм постачання й про встановлення
добових. Відповідно до цього наказу українці Галичи-
ни змушені були забезпечувати російську армію
сільськогосподарськими продуктами й годувати їх ро-
бочу худобу, тобто коней і корів, яких уже конфіскува-
ли в селян і переганяли за фронтом, щоб використо-
вувати коней для роботи, а корів для забою на харчу-
вання. Населення змушене було утримувати цю худо-
бу власним кормом [41]. У рапорті начальника Бере-
жанського повіту від 15.01.1915 р. сказано, що "ви-
падків заборони для ночівлі й відпочинку гуртової ху-
доби, направленої в армію, не було" [42]. Збережено
циркуляр із Тернопільського генерал-губернаторства:
"Надати обширну допомогу в справі лікування пора-
нених і полегшення їх участі, створювати багаточи-
сельні організації Червоного Хреста", "розкинути ме-
режу лікувальних закладів по всій обширній території
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
74
№ 9 (100) грудень 2009 р.
ЕКОНОМІКАІСТОРІЯ
Імперії, дворянські, міські, купецькі та інші громадські
заклади і задіяти цілий ряд осіб, присвятивших свої
сили і засоби святій справі допомоги потерпілим на
війні бійцям" [43]. З таких архівних даних випливає
факт, що на плечі населення окупованих територій по-
кладено великі обов'язки надання допомоги й постійно-
го обслуговування російської армії.
Ще одним важливим питанням було ставлення про-
стих російських солдат до польських поміщиків. Відчу-
ваючи солідарність із братами-русинами, тобто україн-
цями, російські вояки вороже ставилися до польського
панства й нещадно грабували та спалювали маєтки. В
архівних матеріалах є такі дані, що "до Воєнного гене-
рал-губернатора Галичини майже щоденно надходять
скарги від польських поміщиків Східної Галичини на те,
що їх маєтності зазнають шкоди після того як ... війська
уже пройшли, постійні грабежі і розорення як зі сторо-
ни окремих команд нижчих чинів і козаків, у більшості
випадків блукаючих без офіцерів, так і з боку місце-
вих селян. На прохання цих поміщиків охоронити їх
маєтки, його Величність до цих пір вимушений був
відповідати відмовою з причини малої кількості чинов-
ників повітової поліції. Сьогодні з прибуттям в губер-
нію урядників і стражників в кількості, майже
відповідній штатному складу, ... вжити посилені заходи
до припинення вказаних порушень, встановити особи
винних і скласти на них протоколи " [44]. Та протоколів
чи матеріалів про затримання солдат нема, тому мож-
на очевидно припустити, що розпорядження вийшло
тільки для того, щоб заспокоїти польських поміщиків,
а не для фактичного покарання солдат.
Громадськість обережно зустрічала нові запровад-
ження російського уряду. Життєдіяльність населення
була дуже важкою, одні села страждали, як наприклад
с. Біще, у якому "багато вимерло тоді жінок, дітей та
старців з голоду, холоду та хворіб, бо люди жили весь
час в якихось будках, зроблених з галузів та трави, бо
з прохарчуванням було тяжко", а інші - такі, як село
Поручин "виселили російські війська в своє запілля,
та мали там люди подостатком харчів, голоду ніхто не
терпів" і "це й не дивно, бо москалі забрали з села всю
рогату худобу і коні" [45]. Інші мешканці, як наприклад у
с. Вербів "перед приходом російських військ вийшли
із села і перебували кілька днів у сусідніх лісах, повер-
нувшись додому, щоб зібрати збіжжя з поля, селяни
застали порожні курники і шпихлірі" [46]. Російська ар-
мія була мало забезпечена продуктами харчування й
поповнювала свій запас за рахунок пограбування на-
селення. Тому люди потерпали від голоду, а в зруйно-
ваних селах - і від холоду. А на обіцяну допомогу ро-
сійської влади у віддалених селах ніхто списків потер-
пілих не збирав, і вони навіть не значаться в архівних
даних як населені пункти повіту.
У червні 1915 р. німецька армія здійснила так зва-
ну Горлицьку операцію, у якій німецькі та австро-
угорські сили отримали перемогу, а російські війська
відступили з Бережанщини. Відступ російської армії
влітку та восени 1915 р. спричинив нову хвилю спусто-
шення краю. Зокрема, було зруйновано й пограбова-
но ряд українських установ, серед них Наукове това-
риство ім. Шевченка у Львові і музей Народного Дому,
із яких вивезли найцінніші речі. Під час відступу ро-
сійська влада заарештувала чимало українських інте-
лігентів і, крім того, "вивезла з Галичини близько 700
заложників" [47].
Австро-угорська влада не була довготривалою.
Немає достатньої інформації щодо точної дати, але
глибокої осені 1915 р. знов прийшли російські війська,
а частини січовиків відійшли в напрямку села Вільхівця
(7 км від Бережан). Тож у 1915 р. самовпевненість
російської армії дещо підупала, військові стали менш
суворими в ставленні до українців, зате переслідуван-
ня інтелігенції й арешти, навпаки, набирали нових
обертів. Дуже жорсткими були переслідування посла
Австро-Угорського уряду Т. Старуха, який, намагаю-
чись уникнути арешту, приїхав зі Львова в Бережани.
З кожним роком війни в Росії ускладнювалась си-
туація із забезпеченням армії продуктами харчуван-
ня, а до кінця 1916 р. продуктова криза набула катас-
трофічних розмірів. Спроби царського уряду врегулю-
вати продуктове питання не мали успіху. Царська бю-
рократія виявилась нездатною забезпечити найнеоб-
хіднішим не тільки цивільне населення, але навіть пе-
ребуваючу на фронті армію. З початком війни й до
квітня 1916 р. утричі зменшився м'ясний раціон для
солдат. Із часом продуктове забезпечення армії ще
більше погіршилось [48]. Щоб нагодувати армію,
російські війська конфісковували продукти й худобу в
населення, території якого окупували.
Не зважаючи на те, що населення голодувало,
російські солдати оббирали його до останнього. Так,
наприклад, було в селі Біще, Є. Манацький згадує, що
"в 1916 р. під час так зв. офензиви Брусилова", "село
Біще знайшлося у прифронтовій полосі, віддалене за-
ледве 7 км від фронту", "в селі повно війська, що роз-
тягало для себе що могло, забираючи останній сніп чи
останню картоплю". "Дуже прикрі настали тоді часи для
населення, - голодні й обдерті в старих військових пла-
щах та ходаках на ногах, одним словом образ голоду-
плачу та розпуки" [49]. Село Котів "було зрівняне з зем-
лею. Що не згоріло, було розібране на будову окопів.
Згоріла дерев'яна церква. Узбіччя Загумінків й Івано-
вої Гори були перериті окопами. Поля були покриті
ямами від гарматних стрілен, криївками і могилами.
Люди, повернувшись до своїх хат, радили собі як мог-
ли, деякі змушені іти в жебри - господарі стали жебра-
ками" [50]. У Куропатниках наступ Керенського приніс
численні жертви, руйнування та злидні. Після боїв село
залишилось повністю зруйнованим. Через село Риб-
ники "проходила оборонна лінія австрійської армії. В
селі уціліло всього дві хати" [51]. Такі ж події відбува-
лись по всіх селах Бережанщини, ніхто не звертав ува-
ги на те, що край був лінією фронту й що тут уже "гос-
подарювали" інші солдати, не дивились на бідність
селян, а забирали останнє. У фондах ДАТО збереглась
справа в 3-х томах про реквізиції та збитки, заподіяні
населенню військовими діями [52].
Лінія фронту постійно проходила через Бережан-
щину, саме місто завойовувалось то однією то другою
сторонами декілька разів. Така ситуація призводила
до постійних руйнувань і знищення будівель міста й сіл
повіту. "У 1915 р. згоріла північна частина ринку, час-
тина Бережанського замку і передмістя с. Хатки. Бе-
режани і навколишні села були повністю зруйновані
війною. Місто на 86 % вигоріло, а деякі села були зруй-
новані повністю" [53]. Російські загони під натиском
переважаючого силою противника змушені були відсту-
пити, а отримавши підмогу, знов ішли в наступ.
У липні 1917 р. вигоріла 1/3 частина міста [54]. Про
Лапшин є спогади, що "війна майже стерла з поверхні
землі все село - воно було пооране ровами, окопами,
гарматніми долами, все довкруги - спалено" [55]. До
кінця 1917 р. усі села над ріками Золота Липа й Ценів-
ка майже зникли Потутори, Жовнівка, Шибалин, Бара-
нівка, Куропатники, Бишки, Конюхи, Біще, Жуків, Гино-
вичі, Лапшин. "Немало руїн зазнало й саме місто. 10
мурованих церков знищено до фундаментів, а 16 де-
рев'яних - згоріли. Між ними були церква в Августівці,
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 9 (100) грудень 2009 р.
ЕКОНОМІКА 75
збудована 1721 р. та церква в Мечищеві з 1784 р. Ма-
теріял із поруйнованих церков військо брало на ре-
монт мостів, доріг, будову окопів. Під час воєнних дій
військові команди силою виганяли населення із за-
грожених теренів. Так пропало багато майна, а скільки
людей потрапили до таборів і гинули там!.. Народ пе-
реходив справжнє пекло на землі!.." [56].
Протягом війни становище надзвичайно погірши-
лося й по всій Галичині. Швидко зросли ціни на продо-
вольчі та промислові товари. У Львові, наприклад, у
1917 р. ціни на хліб зросли проти рівня 1913 р. більше
як удвічі, на картоплю - у 20,7 раза, на м'ясо більше як
у 3 рази, на дерево більше як у 4 рази, а на сало і мас-
ло більше як у 5 разів [57]. К. Левицький звертає увагу
на те, що "загострення війни на всіх фронтах і зірван-
ня зносин зі З'єдиненими Державами Америки спри-
чинили те, що осередні держави лишилися відтяті від
дальшого світа і голод зачав зазирати в очі (недоста-
ток харчів показався вже 1916 р., коли у Відні розпо-
чалися приділи хліба і молока, та нарід від досвіта
вистоював рядами перед склепами, щоби діждатись і
добитись свого паю харчового)" [58].
Кожен рік війни прискорював економічний занепад
повіту, заводи й підприємства не працювали, промис-
лові товари й речі широкого вжитку практично зникли з
ринку, гроші знецінювались. Примітивна форма об-
мінної торгівлі не могла забезпечити населення не-
обхідними товарами й продуктами. З кожним роком
селяни засіювали все менші ділянки поля, часто, че-
рез військові дії, узагалі не могли зібрати врожаю.
Якщо в інших повітах потерпало місто, то села все
ще могли себе прогодувати. У Бережанському районі
склалась така ситуація, що ні місто, ні село не могли
взаємно виручити одне одного. Розрив через
військові дії економічних зв'язків з іншими регіонами
ще більше загострив продовольчу й товарну пробле-
му. На низькому рівні знаходилось і медичне обслу-
говування. Така ситуація поставила повіт у вкрай
складні умови існування.
У 1915-1917 рр. затихла торгівля й у Бережанах,
хоч протягом останніх століть славилось місто своїм
ринком і торгом. Влада змінювалась, відповідно,
змінювалась і грошова одиниця, ніхто не знав, які бан-
кноти є на ринку найкращими, та й не мали їх, тому відбу-
вався лише товарообмін. Працюючи в службових та
адміністративних структурах поліцейськими вартови-
ми [60], люди не отримували заробітної плати, їм не
платили, хоч пообіцяли, за охорону мостів й окопів [61],
сторожам за охорону укріплень на позиціях, що загро-
жувало обстрілом і смертю [62]. Багато людей, у не-
далекому минулому хороших господарів, пішли жебра-
кувати. Стає очевидним, що всі фактори, спричинені
війною, призвели до того, що Бережанщина дуже зу-
божіла, можна стверджувати - найбільше від усіх інших
повітів.
Аналізуючи згодом економічний розвиток міста в
час війни з 1914 до початку 1917 року, С. Вишневсь-
кий описує у великій статті "Бережани" ("Львівський
кур'єр" № 110 від 6.03.1917 р.) прихід різних військ та
спад промисловості й торгівлі, згадує, що в серпні
1916 р. "площа Ринок опустіла, багато торговців
виїхали, але залишились їх товари", і коли фронт відсу-
нувся на схід - повернулись, "почався ріст бізнесу",
скоро російські війська знов "оточили місто від сходу
до півдня і життя завмирало", та коли росіяни відсту-
пали "життя в місті будилось по-новому, відкривались
храми…" [63]. У передвоєнний період у Бережанах дія-
ло 3 цегельних заводи, продукція яких ішла на місцеві
потреби, 3 кар'єри з видобутку гравію, лісопильний
завод, 2 типографії, майстерня з виробництва зброї,
2 столярні майстерні, ювелірна майстерня, паперова
фабрика, яка виробляла цигарковий і пакувальний
папір, фотографічний заклад, працювала аптека. У ті
часи було створене об'єднання шевців, кравців та
інших кустарів [64]. У 1910 р. закінчено будівництво й
відкрито банк, який мав велике значення для розвитку
бізнесу й виробництва повіту [65]. З початком війни всі
вони припинили свою діяльність. Робітники залишились
без роботи й зарплати, не вистачало продуктів харчу-
вання та товарів першої необхідності.
Висновок
Підсумовуючи, слід сказати, що протягом 1914-
1917 років Галичина постійно знаходилась на лінії
фронту, її території досить часто переходили з рук у
руки і кожен раз то росіяни, то австро-угорці піддава-
ли українців усе новим репресіям, арештам, тортурам,
грабували їх майно. Бережанщина найбільше від усіх
регіонів постраждала від військових руйнувань, пожеж,
а також відчула на собі весь колорит різної влади: ро-
сійської, австро-угорської та польської. Наступаючі та
відступаючі війська звинувачували українців у своїх
невдачах, і за це кожен раз проводились масові ареш-
ти, депортації, ув'язнення, особливо священників та
громадсько-політичних діячів. Солдати обох воюючих
сторін потерпали від недостатнього постачання, а тому
грабували цивільне населення і, прийшовши кожен раз
у той же Бережанський повіт, часто забирали навіть
останні запаси продуктів, худобу, птицю. Населення
повіту, а це переважно українці, залишились сам-на-
сам зі своєю бідою, і не було від кого чекати підтрим-
ки. Стало зрозуміло, що єдиним правильним виходом
може бути лише створення власної держави, а одно-
часно натхненні створенням УНР, українці Галичини
почали революційну боротьбу за проголошення ЗУНР.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Бережанська земля : історико-мемуарний збірник. - Нью-
Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто : Комітет "Видавництва Бережа-
ни", 1970.
2. Бережанська земля : історико-мемуарний збірник. - Торон-
то - Нью-Йорк - Лондон - Сідней - Бережани - Козова, 1998. - Т. 2.
3. Бережанщина в спогадах емігрантів : [за ред. Н. І. Воли-
нець]. - Тернопіль : книжково-журнальне видавництво "Тернопіль",
1993.
4. Бич В. В. Наш край - Бережанщина / В. В. Бич, Н. В. Бич.
- Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2005.
5. Герета І. П. Бережани : історико-краєзнавчий нарис /
І. П. Герета. - Львів, 1989.
6. Стахів М. Західня Україна та політика Польщі, Росії і Захо-
ду (1918-1922) : [у 2 т.] / М. Стахів. - Скрентон, 1958.
7. З історії західноукраїнських земель : [за ред. І. П. Крип'я-
кевича]. - Київ, 1960. - Т. 4.
8. Левицький К. Історія визвольних змагань галицьких ук-
раїнців з часу світової війни 1914-1918 / К. Левицький. - Львів,
1929.
9. Кузик М. Історія села Вербова / М. Кузик // Бережанщина
в спогадах емігрантів : [за ред. Н. І. Волинець]. - Тернопіль :
книжково-журнальне видавництво "Тернопіль", 1993.
10. Манацький Є. Села Біще і Поручин на Бережанщині /
Є. Манацький // Бережанщина в спогадах емігрантів : [за ред.
Н. І. Волинець]. - Тернопіль : книжково-журнальне видавництво
"Тернопіль", 1993.
11. Коційовський М. Спогад про село Потутори / М. Коційов-
ський // Бережанська земля : історико-мемуарний збірник. - То-
ронто - Нью-Йорк - Лондон - Сідней - Бережани - Козова, 1998. -
Т. 2.
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
76
№ 9 (100) грудень 2009 р.
ЕКОНОМІКАІСТОРІЯ
12. Вох В. Спогад про село Миновичі / В. Вох // Бережанщи-
на в спогадах емігрантів : [за ред. Н. І. Волинець]. - Тернопіль :
книжково-журнальне видавництво "Тернопіль", 1993.
13. Костів Д. Котів / Д. Костів // Бережанська земля : істори-
ко-мемуарний збірник. - Торонто - Нью-Йорк - Лондон - Сідней -
Бережани - Козова, 1998. - Т. 2.
14. Синютка М. О. Куропатники / М. О. Синютка // Бережансь-
ка земля : історико-мемуарний збірник. - Торонто - Нью-Йорк -
Лондон - Сідней - Бережани - Козова, 1998. - Т. 2.
15. Гунчак Т. Україна. Перша половина ХХ століття. Нариси
політичної історії / Т. Гунчак. - Київ : "Либідь", 1993. - С. 67.
16. Там само. - С. 68.
17. "Львовское военное слово". - 1914. - № 28. - Сентябрь. -
С. 1.
18. Jędrze Jewicz W. P.O.W.i Batalion Warszawski. Moja służba.
1914-1915 / W. Jędrze Jewicz. - Warszawa, 1939. - С. 29.
19. Стахів М. Західня Україна та політика Польщі, Росії і За-
ходу (1918-1922) : [у 2 т.] / М. Стахів. - Скрентон, 1958. - С. 26-27.
20. Історія України : [за ред. В. А. Смолія]. - Київ : Альтерна-
тиви, 1997. - С. 181.
21. Полонська-Василенко Н. Історія України (1900-1923 рр.) /
Н. Полонська-Василенко. - Київ, 1991. - С. 36.
22. Нагаєвський І. Історія Української держави двадцятого
століття / І. Нагаєвський. - Київ, 1993. - С. 57.
23. Бемко В. Бережани - Бережанщина : історико-географіч-
ний нарис. Бережанщина в давніх роках / В. Бемко // Бережан-
щина в спогадах емігрантів : [за ред. Н. І. Волинець]. - Тернопіль
: книжково-журнальне видавництво "Тернопіль", 1993. - С. 38.
24. Енциклопедія Українознавства : [за ред. В. Кубійовича]. -
Львів, 1994. - Т. 4. - С. 1267. - (Репринтне відтворення видання
1955-1984 років. Перевидання в Україні).
25. Бережанщина в спогадах емігрантів : [за ред. Н. І. Воли-
нець]. - Тернопіль : книжково-журнальне видавництво "Тернопіль",
1993. - С. 114.
26. Бич В. В. Наш край - Бережанщина / В. В. Бич,
Н. В. Бич. - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2005. - С. 33.
27. Записки до літопису Українського Січового Війська. Що-
місячник "Шляхи". - Львів, 1915-1916. - С. 668.
28. Бережанщина в спогадах емігрантів : [за ред. Н. І. Воли-
нець]. - Тернопіль : книжково-журнальне видавництво "Тернопіль",
1993. - С. 114.
29. Кузик М. Історія села Вербова / М. Кузик // Бережанщи-
на в спогадах емігрантів : [за ред. Н. І. Волинець]. - Тернопіль :
книжково-журнальне видавництво "Тернопіль", 1993. - С. 296.
30. Державний архів Тернопільської області (Далі ДАТО).,
Ф. 322, Оп. 1., Спр. 55., Арк. 24-42.
31. ДАТО., Ф. 322, Оп. 1., Спр. 118., Арк. 18.
32. ДАТО., Ф. 322, Оп. 1., Спр. 1, Арк. 71, про порядки Арк.
72-73.
33. ДАТО., Ф. 322, Оп. 1., Спр. 1, Арк. 248.
34. ДАТО., Ф. 322, Оп. 1., Спр. 67., Арк. 95.
35. ДАТО., Ф. 322, Оп. 1., Спр. 67., Арк. 46-47.
36. ДАТО., Ф. 322, Оп. 1., Спр.1., Арк. 264.
37. ДАТО., Ф. 322, Оп. 1., Спр.1., Арк. 191.
38. ДАТО., Ф. 322, Оп. 1., Спр.1., Арк. 23.
39. ДАТО., Ф. 322, Оп. 1., Спр. 20., Арк. 45-49.
40. ДАТО., Ф. 322, Оп. 1., Спр. 20., Арк. 54-56.
41. ДАТО., Ф. 322, Оп. І., Спр. 205., Арк. 45-49.
42. ДАТО., Ф. 322, Оп. 1., Спр. 42., Арк. 5.
43. ДАТО., Ф. 322, Оп. 1., Спр.1., Арк. 75.
44. ДАТО., Ф. 322, Оп. 1., Спр.1., Арк. 101.
45. Манацький Є. Села Біще і Поручин на Бережанщині /
Є. Манацький // Бережанщина в спогадах емігрантів : [за ред.
Н. І. Волинець]. - Тернопіль : книжково-журнальне видавництво
"Тернопіль", 1993. - С. 278.
46. Коційовський М. Спогад про село Потутори / М. Коцій-
овський // Бережанська земля : історико-мемуарний збірник. -
Торонто - Нью-Йорк - Лондон - Сідней - Бережани - Козова, 1998.
- Т. 2. - С. 296.
47. Гунчак Т. Україна. Перша половина ХХ століття. Нариси
політичної історії / Т. Гунчак. - Київ : "Либідь", 1993. - С. 68.
48. Всемирная история : [за ред. А. А. Губера и др.]. - Моск-
ва, 1960. - Т. 7. - С. 560-561.
49. Манацький Є. Села Біще і Поручин на Бережанщині /
Є. Манацький // Бережанщина в спогадах емігрантів : [за ред.
Н. І. Волинець]. - Тернопіль : книжково-журнальне видавництво
"Тернопіль", 1993. - С. 277-278.
50. Костів Д. Котів / Д. Костів // Бережанська земля : істори-
ко-мемуарний збірник. - Торонто - Нью-Йорк - Лондон - Сідней -
Бережани - Козова, 1998. - Т. 2. - С. 430, 431.
51. Новицька С. Рибники / С. Новицька, Б. Поляк // Бере-
жанська земля : історико-мемуарний збірник. - Торонто - Нью-
Йорк - Лондон - Сідней - Бережани - Козова, 1998. - Т. 2. - С. 557.
52. ДАТО., Ф. 322, Оп. 1., Спр. 166, 166 А, 166 Б.
53. Бич В. В. Наш край - Бережанщина / В. В. Бич,
Н. В. Бич. - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2005. - С. 33.
54. Революційна боротьба на Тернопільщині : документи і
матеріали. - Тернопіль, 1959. - С. 36.
55. Бережанська земля : історико-мемуарний збірник. - Нью-
Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто : Комітет "Видавництва Бережа-
ни", 1970. - С. 182.
56. Там само. - С. 201.
57. З історії західноукраїнських земель : [за ред. І. П. Кри-
п'якевича]. - Київ, 1960. - Т. 4. - С. 73.
58. Левицький К. Історія визвольних змагань галицьких ук-
раїнців з часу світової війни 1914-1918 / К. Левицький. - Львів,
1929. - С. 528.
59. ДАТО., Ф. 322, Оп. 1., Спр. 205., Арк. 45-49.
60. ДАТО., Ф. 322, Оп. 1., Спр. 118., Арк. 1-4.
61. ДАТО., Ф. 322, Оп. 1., Спр. 162., Арк. 2.
62. ДАТО., Ф. 322, Оп. 1., Спр. 163., Арк. 1-3.
63. Wiaszniewski S. Brzeżany / S. Wiaszniewski // Kurјer
Lwowski. - № 110. - 6.03.1917. - С. 2. - (ДАТО. Ф.41-IV. Оп.3.
Спр.10).
64. Skolowidz przemyslowo-hadlowy królewstwa Galiejc. - Lwow,
1906. - С. 17-18.
65. Wisznewski S. Przewodnik po Brzezanach I okolicy /
S. Wisznewski. - Brzezany, 1939. - С. 38.
O. Trokhanyak
HEAVY POSITION OF ÍALYCHÓNA IN THE YEARS OF FIRST WORLD WAR IN
PERIODS OF RUSSIAN OCCUPATION (ON THE EXAMPLE OF BEREZHANSHCHYNA)
In the article the personal touches of conquests are analysed by the Russian troops of territories of western Ukraine in the
years of the First world war and establishment by them the orders in Нalychуna, and also the problems of population are
reflected on the example of Berezhanshchyna.
Key words: First world war, offensive, army, power, destruction, population, pursuit, arrests, deportation, robberies, hunger, products.
© О. Троханяк
Надійшла до редакції 12.11.2009
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|