Діяльність Теофіла та Ярослава Окуневських у Віденській "Січі"

У статті на основі широкої джерельної бази розглянуто діяльність відомих громадських і політичних діячів національного українського руху Ярослава і Теофіла Окуневських у Віденській "Січі", найстарішої української студентської організації, яка відіграла видатну роль в історії українсько...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Мельник, В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України 2009
Schriftenreihe:	Схід
Schlagworte:	Історія
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/21236
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Діяльність Теофіла та Ярослава Окуневських у Віденській "Січі" / В.Мельник // Схід. — 2009. — № 9 (100). — С. 66-70. — Бібліогр.: 31 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-21236
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-212362011-06-16T12:06:47Z Діяльність Теофіла та Ярослава Окуневських у Віденській "Січі" Мельник, В. Історія У статті на основі широкої джерельної бази розглянуто діяльність відомих громадських і політичних діячів національного українського руху Ярослава і Теофіла Окуневських у Віденській "Січі", найстарішої української студентської організації, яка відіграла видатну роль в історії українського національного відродження на територіях, окупованих Австро- Угорською імперією. Проаналізовано розвиток товариства Віденська "Січ" та його вплив на розвиток суспільно-політичної думки серед української інтелігенції у Віденському університеті. Based on extensive source base and examined the activities of Yaroslav Teofil Okunevskyh in Vienna "the Sich". We consider the development of Viennese society and its impact on the development of social and political thought among the Ukrainian intelligentsia in Vienna University. 2009 Article Діяльність Теофіла та Ярослава Окуневських у Віденській "Січі" / В.Мельник // Схід. — 2009. — № 9 (100). — С. 66-70. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/21236 061.22.023.7 (436=161.2) "Я. Окуневський", "Т. Окуневський" uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія Історія
spellingShingle	Історія Історія Мельник, В. Діяльність Теофіла та Ярослава Окуневських у Віденській "Січі" Схід
description	У статті на основі широкої джерельної бази розглянуто діяльність відомих громадських і політичних діячів національного українського руху Ярослава і Теофіла Окуневських у Віденській "Січі", найстарішої української студентської організації, яка відіграла видатну роль в історії українського національного відродження на територіях, окупованих Австро- Угорською імперією. Проаналізовано розвиток товариства Віденська "Січ" та його вплив на розвиток суспільно-політичної думки серед української інтелігенції у Віденському університеті.
format	Article
author	Мельник, В.
author_facet	Мельник, В.
author_sort	Мельник, В.
title	Діяльність Теофіла та Ярослава Окуневських у Віденській "Січі"
title_short	Діяльність Теофіла та Ярослава Окуневських у Віденській "Січі"
title_full	Діяльність Теофіла та Ярослава Окуневських у Віденській "Січі"
title_fullStr	Діяльність Теофіла та Ярослава Окуневських у Віденській "Січі"
title_full_unstemmed	Діяльність Теофіла та Ярослава Окуневських у Віденській "Січі"
title_sort	діяльність теофіла та ярослава окуневських у віденській "січі"
publisher	Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Історія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/21236
citation_txt	Діяльність Теофіла та Ярослава Окуневських у Віденській "Січі" / В.Мельник // Схід. — 2009. — № 9 (100). — С. 66-70. — Бібліогр.: 31 назв. — укр.
series	Схід
work_keys_str_mv	AT melʹnikv díâlʹnístʹteofílataâroslavaokunevsʹkihuvídensʹkíjsíčí
first_indexed	2025-07-02T21:45:13Z
last_indexed	2025-07-02T21:45:13Z
_version_	1836573223812071424
fulltext	66 № 9 (100) грудень 2009 р. ЕКОНОМІКА V. Sobol A SPIRIT OF MAZEP IS IN ACTIONS AND "DIARIUSH" OF HIS SUCCESSOR (ON MATERIAL OF FACSIMILE OF EGO-DOCUMENT PYLYP ORLÓK) The V. Sobol's article analyzes the earlier unpublished pages of "diaries" wrote by the Getman from exile in 1724 that were interpreted from facsimile publication and compared with a copy of anonyms of Polish paleography. It is shown that not only Orlуc's memory but also his emigration experience and his intentions and suppositions played very important role and promoted the search for new possibilities of articulating the state's Ukrainian problems on European level. The "Diariush" confirms that Pуlуp Orlуk by continuing of his predecessor actions simultaneously represented a new generation that was thinking and acting in the coordinates of European diplomacy. Key words: Ukrainian problems on European level, Ivan Mazepa, Pуlуp Orlуk, "Diariush". © В. Соболь Надійшла до редакції 07.11.2009 УДК 061.22.023.7 (436=161.2) "Я. Окуневський", "Т. Окуневський" Ä²ßËÜÍ²ÑÒÜ ÒÅÎÔ²ËÀ ÒÀ ßÐÎÑËÀÂÀ ÎÊÓÍÅÂÑÜÊÈÕ Ó Â²ÄÅÍÑÜÊ²É "Ñ²×²" ВІРА МЕЛЬНИК, аспірант Львівського національного університету ім. Івана Франка У статті на основі широкої джерельної бази розглянуто діяльність відомих громадських і політичних діячів національного українського руху Ярослава і Теофіла Окуневських у Віденській "Січі", найстарішої української студентської організації, яка відіграла видатну роль в історії українського національного відродження на територіях, окупованих Австро- Угорською імперією. Проаналізовано розвиток товариства Віденська "Січ" та його вплив на розвиток суспільно-політичної думки серед української інтелігенції у Віденському уні- верситеті. Ключові слова: Я. Окуневський, Т. Окуневський, Віденська "Січ". Постановка проблеми. Розвиток історичної на- уки в незалежній Україні дав можливість звернутися до вивчення життя та діяльності осіб, які були орга- нізаторами українського національного руху та учас- никами боротьби за Українську державу. Одним із важ- ливих завдань сучасної історичної науки є досліджен- ня життєвого шляху та творчої спадщини видатних людей - серед них були брати Теофіл і Ярослав Оку- невські. Вони заслуговують на увагу дослідників зав- дяки своїй багаторічній активній праці в різноманіт- них громадських інституціях: "Просвіті", "Рідній школі", "Січах", культурно-мистецьких, громадсько-політич- них інституціях. Стан вивчення проблеми. В українській історіо- графії різним аспектам діяльності січового руху при- свячені окремі наукові праці, у яких певну увагу при- ділено й розвиткові та діяльності Товариства "Січ" у Відні. Зокрема, це дослідження Петра Арсенича [15, с. 76], Оксани Вацеби [17, с. 130], Богдана Трофим'я- ка [27, с. 121], Богдана Савчука [26, с. 134], Анатолія Круглашова [21, с. 65-68], Романа Кухаря [22, с. 187], Теодора Марітчака [23, с. 1-2], Ігоря Чорновола [29, с. 112-116], Мар'яна Мудрого [19, с. 348-351], Івана Головацького [18, с. 4]. Однак студії щодо діяльності братів Окуневських у Віденській "Січі" у вітчизняній історіографії відсутні, тому автор ставить перед со- бою завдання заповнити цю прогалину. З огляду на це зроблена спроба простежити діяльність Яросла- ва і Теофіла Окуневських у Віденському Товаристві "Січ", показати вплив товариства на розвиток україн- ської інтелігенції у Відні. Життя українського народу під Австрією, після короткотривалого національного піднесення періо- ду "Весни народів" у 1848 р., не багато змінилось на краще від ненадійного загального становища. Його так образно охарактеризував Маркіян Шашке- вич у передмові до "Русалки Дністрової" в 1837 р.: "Судилось нам останніми бути. Інші слов'яни підійма- ються до вершка, а нам унизу серед студеної мряки загибати" [30, с. 111]. Українці почали прибувати до Відня тільки після приєднання Галичини (1772 р.) й Буковини (1774 р.) ІСТОРІЯ PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 9 (100) грудень 2009 р. ЕКОНОМІКА 67 до Австрії. Відень став із того часу осередком по- літичних, економічних та суспільно-культурних інте- ресів наших земляків із західних земель України. Спо- чатку склад української більш-менш постійної грома- ди Відня обмежувався службово-адміністративними та військовими суспільними прошарками, але вже на- прикінці XVIII - на початку XIX ст. почали з'їжджатись туди люди з кіл інтелігенції, здебільшого академічна молодь із Галичини, Закарпаття й Буковини. До при- росту українського населення наддунайської столиці студентами університету й високих освітніх установ долучались із часом і науковці, парламентаристи, політичні представники, як і робітники й різного роду службовці. З другої половини XIX століття вони починають свідомо організуватись у низці товариств громад- ського й фахового характеру. До відомих суспільних організацій того періоду належали засноване в 1862 р. Братство церкви св. Варвари й Академічне товариство "Січ", перше українське студентське угруповання з власними статутами, засноване в 1868 р., після ска- сування нестатутного Львівського студентського то- вариства "Січ", що проіснувало тільки два роки (1861- 1863) [20, с. 2847]. Поступовий ріст нашої тодішньої студентської гро- мади у Відні отримав громадський відгук у щораз ак- тивнішій діяльності Товариства "Січ", що поширилась із початкової винятково академічної ділянки на су- спільно-політичну площину. Праця над національним усвідомленням своєї роботи на місцях, активізація національного руху, репрезентація українських по- літичних змагань за кордонами краю, підтримка інформативною акцією крайової суспільно-політичної дії стали згодом провідними ідеями "Січі", які зберег- ли свою силу навіть у найбільш критичні періоди існу- вання Товариства [22, с. 18]. Заснування Товариства "Січ" у Відні пов'язане саме з розривом галицького патріотичного громадянства з москвофільським та- бором, що зміцнило народовський рух у краї й за кор- доном. Ще більш важливим завданням створеного Товариства було: плекати рідну культуру та створю- вати сприятливий ґрунт для цього - відновлювати й поширювати конституційні свободи у Відні, у центрі політичної діяльності монархії, де організаційні захо- ди підавстрійських народів не натрапляли на такі труд- нощі, як у далеких від столиці провінціях. У листопаді 1867 р. коли тільки з'явився закон про дозвіл органі- зовувати товариства, українські студенти-народовці зразу розпочали організацію академічного товари- ства під назвою "Січ". Після проголошення закону про створення товариств на терені Габсбурзької монархії збирається віденська колонія українців у відповідно- му приміщенні для публічних зібрань ресторану "Zur goldenen Ente", щоб скористатися конструктивною зміною державного курсу й заснувати свою рідну сус- пільну організацію. Проте вже на перших запланова- них установчих зборах місцевої громади виникає конфлікт між, як виявилось, москвофільською більшістю на зборах та народовською меншістю під проводом Анатоля Вахнянина. Народовці вимагали, щоб товариство "працювало в користь українського народу", москвофіли відкинули це, заперечуючи пра- во на самостійне існування українського народу, мов- ляв, він є "невід'ємною частиною великого російсь- кого народу". Народовці відреагували на це тим, що покинули залу засідань [2]. Після того як народовці покинули збори, у тому ж році відбулися сходини й прелімінарні установчі збори засновників Товариства "Січ". Прохання прийняти ста- тут товариства до долішньоавстрійського намісницт- ва віденського уряду внесено в грудні 1867 р., а за його затвердженням 2 січня сталося історичне засну- вання Академічного Товариства "Січ" на головних ус- тановчих зборах січовиків 9 січня 1868 р. [23, с. 1-2]. На початку своєї діяльності "Січ" ставила за мету не літературну діяльність, а політичну [4]. Січовики хотіли закликати всіх українців Відня під свій стяг, щоб надалі в Україні продовжити політичну діяльність. Від початку своєї діяльності й до 1873 р. "Січ" - громадсь- ко-політичне товариство, а в 1873 р. змінило харак- тер своєї діяльності на літературно-наукове [13]. Ме- тою діяльності "Січі" стало сприяння літературній і науковій освіті членів та підтримування серед них "життє товариского" [5]. Згідно зі статутом "Січі", метою товариства було дати своїм членам нагоду для літературного й това- риського життя. Структура "Січі" охоплювала звичай- них і почесних членів. Звичайними були спочатку "австрійські піддані руської народності", що перебу- вали у Відні, а почесними - ті, "що поклали особливі заслуги в користь товариства й науки" [16, с. 34-36]. Пізніше, з метою осучаснення товариства, за но- вим статутом звичайними членами могли бути лише студенти вищих навчальних закладів української на- ціональності. На чолі товариства була президія (виділ), складена з п'яти членів, що збиралася щомі- сяця для скерування січової діяльності. Вищим зако- нодавчим органом були загальні збори, звичайні й надзвичайні. Виділ мав функції й обов'язок зберігати український характер товариства. Контрольна комі- сія виділу була незалежним органом управи, що зай- малась організацією й контролем майна товариства. Прапором "Січі" була синьо-жовта хоругва. Остання точка статуту стосувалась можливості "розв'язання" товариства, якщо збори не знайшли б вирішення щодо дальшого призначення січового майна, то воно мало б перейти на збереження до Товариства ім. Шевчен- ка, або "Просвіти", а коли б це виявилось неможли- вим здійснити, тоді вказано було б передати його то- вариству "Академічна Громада" у Львові в необме- жену власність [5]. Під час свого заснування "Січ" нараховувала 27 членів, зважаючи на нечисленну ще тодішню колонію віденських українців, їх кількість була досить значною. Головою новоствореної академічної організації спо- чатку призначили Лева Шеховича, але коли він через важливі причини відмовився, збори обрали першим головою "Січі" Анатоля Вахнянина, що здобув собі велику популярність серед своїх і чужинців як орга- нізатор і диригент українського хору у Відні. Попра- цювавши тут два місяці, переїхав до Львова, де він став першим головою "Просвіти" в 1868 р., заснов- ником першого українського січового товариства "Тор- бан" у 1870 р. та членом-засновником Товариства ім. Т. Шевченка в 1873 р. Саме йому належить ініціа- тива заснування вищого Музичного Інституту ім. Лисен- ка у Львові, який він очолив як перший директор, тоді вже відомий співак, композитор, диригент хорів, пуб- ліцист та суспільно-політичний діяч [22, с. 24]. Анатоль Вахнянин народився 7 вересня 1841 р. [14, с. 44] у селі Синява над Сяном, недалеко від Ярослава й Перемишля, у сім'ї священика. У Пере- ІСТОРІЯ PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 68 № 9 (100) грудень 2009 р. ЕКОНОМІКА мишлі здобув середню освіту, згодом продовжив на- вчання у Львівській духовній семінарії, а після закін- чення філологічних студій у Віденському університеті викладає в гімназіях у Перемишлі й у Львові. Діяльність членів Академічного товариства "Січ" у перших роках його існування полягала в основному в посиленні товариських зносин усередині їх гурту й у віденській громаді, а також в ознайомленні чужинців із важливими проблемами українського народу. До славних традицій поколінь засновників і послідовників "Січі" належали відзначення роковин Т. Шевченка та М. Шашкевича концертами й хоровими виступами в імпрезах міжслов'янських організацій [23, с. 2]. Загальна популярність українського студентсько- го товариства й успішний всебічний розвиток тієї мо- лодої народовської організації стали колючкою в оці москвофільського проводу. Москвофіли намагали- ся усіма можливими засобами шкодити "Січі" при кожній нагоді й робили все, щоб Товариство пере- стало існувати. Попри перешкоди ззовні, праця в "Січі" постійно зростала. Через два місяці після установчих зборів, 13 березня 1868 р., "Січ" уперше влаштовує прилюдні величаві вечорниці до дня вшанування пам'яті Мар- кіяна Шашкевича. Зацікавлення "Січчю" перейшло вже межі Галичини, а її Шевченківські свята стали ма- ніфестацією українства перед чужинцями. Під час організації діяльності "Січі" відбувалися відомі у Відні "Слов'янські комерси", де участь і про- грама кожної слов'янської групи залежала від жере- бу, що його вони для себе витягували. Отже, учасників зобов'язувала певна точка програми в комерсі - ре- цитація, доповідь на суспільно-політичну тему, хоро- вий або сольовий проспіви, танок тощо. При нагоді слов'янських комерсів чи зустрічей у міжнародному товаристві, січовики ніколи не забували поширювати національно-культурну інформацію на тему свого на- роду і його незавидного соціального й політичного становища [22, с. 37]. У віденській "Січі" сформувалися видатні в май- бутньому особистості, які стали її почесними члена- ми: Анатоль Вахнянин, Юліян Целевич - галицький пе- дагог, історик, просвітницький діяч, Іван Пулюй - га- лицький фізик й електротехнік, Мирон Зарицький - ви- датний український математик, Іван Горбачевський - український біохімік, гігієніст та епідеміолог, гро- мадсько-політичний та освітній діяч, Ярослав Оку- невський - військовий лікар, український громадсь- кий та військовий діяч, письменник, дійсний член НТШ, адмірал флоту Австро-Угорської імперії, Євген Озар- кевич - український лікар, Євген Петрушевич - україн- ський громадсько-політичний діяч, президент Захід- ноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), Богдан Лепкий - український поет, прозаїк, літературознавець, критик, перекладач, історик літератури, видавець, публіцист, громадсько-культурний діяч, ряд інших га- лицьких діячів. Почесними членами віденської "Січі" також були Михайло Драгоманов, Іван Франко, Михай- ло Грушевський, Володимир Винниченко. Брати Окуневські з острахом та переживаннями збиралися до Відня на навчання. Ярослав Окуневсь- кий у "Листах з чужини" згадує ці часи так: "Вся наша суспільність була така прибита, так політично без- ідейна, що не могла й зрозуміти того, що є й можуть бути ще люди, які за якусь там "ідею" дають засад- жувати себе в арешти. Всюди був страх і пригноблен- ня, а найбільше боліло серце у тих батьків, що виби- ралися висилати своїх синів на університет, та ще до того - до Відня. З Відня почався той нещасний рух, там проповідував Драгоманов, товариство "Січ" ува- жалось осередком революції, нігілізму, анархізму - словом, таких речей, за які молодий чоловік просто йде до арешту" [24, с. 505]. Батьки Окуневських, зна- ючи про таку "славу" "Січі", всіляко намагалися вбе- регти своїх синів від вступу до неї й для цього навіть запросили їхнього вуйка, народовця чистої крові, що в гімназії одягався в козацький стрій, читав Шевчен- ка та плакав над Гонтою. Він мав остерегти їх від нещастя та арештів, а найголовніше переконати три- матись у Відні подалі від "Січі". Теофіл та Ярослав Окуневські після закінчення Коломийської гімназії записалися відповідно на прав- ничий та медичний факультети до Віденського універ- ситету. Теофіл Окуневський згадує ті часи так: "Наука йшла трудно, рівень навчання був високий, доганяли браки знання й культури пильністю і дисципліною" [2]. Свою участь у товаристві "Січ" Теофіл описує в ав- тобіографії. За його словами, під час студій універ- ситетських у Відні він належав до студентського то- вариства "Січ", яке було тоді під впливом Остапа Тер- лецького. Він впливав на членів товариства в дусі Михайла Драгоманова, змушував читати книжки, ові- яні духом демократичним, привертатися до свого простого народу, берегти його й не задля особистої вигоди, а майбутнє всього свого народу бачити не у верхах суспільності, а в занедбаних низах. Це був най- важливіший навик, який набули члени товариства, щоб, вийшовши з університету, не шукати щастя в по- садах, а в праці, у своєму народові [2]. Від літа 1877 р. до 1879 р. триває занепад това- риства, який став наслідком спроби влаштувати Шевченкове свято, що увійшло в традицію відзна- чень роковин поета. Проте на перешкоді здійснити це стала віденська поліція, а причиною заборони відзначення стала пісня "Косарі", що видалася владі революційною, небезпечною для публічного й дер- жавного порядку. Брати Окуневські неодноразово входили до виді- лу "Січі" та заступали одні з найвищих посад у керів- ництві товариства. Так, Теофіла Окуневського 26 жов- тня 1878 р. вибрано до виділу, за нього проголосува- ло 15 осіб [6]. Цього ж таки року 31 жовтня його було обрано касиром, а вже 29 квітня 1879 р. він допові- дає на зборах про прихід і витрати в Товаристві [6]. Окуневський бере активну участь у житті товариства, про це свідчить те, що в тому ж таки 1879 році 14 бе- резня його разом з Іваном Дольницьким та Юліяном Сельським обрано делегатами до товариства "Русь- ка Основа". Наслідком стали збори цих товариств, які постановили, що члени товариства "Руська Основа" вступають до товариства "Січ", мова товариства - галицько-руська народна. Збори відбулися 15 травня 1879 р. і в них брали участь і поставили свої підписи під протоколом Теофіл та Ярослав Окуневські [7]. 25 жовтня 1879 р. на зборах віденського Товари- ства "Січ" Ярослава Окуневського було обрано го- ловою, він отримав 27 голосів. Після обрання на зборах він має слово, у якому дякує за обрання і висловлює побажання, щоб у цьо- му році збори Товариства відбувались частіше [6]. У цей час "Січ" дає почин до першого з'їзду галицької та буковинської молоді 17 вересня 1880 р. в Коломиї ІСТОРІЯ PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 9 (100) грудень 2009 р. ЕКОНОМІКА 69 при участі всіх чотирьох тогочасних студентських організацій: "Академічного Кружка" і "Дружнього Лих- варя" у Львові, "Союзу" в Чернівцях і віденської "Січі" [23, с. 147]. На зборах товариства "Січ" 2 січня 1882 р. Тео- філа Окуневського обрано в комітет вечорниць, при- свячених Шевченківським дням, до цього комітету входять Ісидор Шухевич та Євген Озаркевич. 4 листопада 1882 р. на зборах Товариства Тео- філа Окуневського обрано до виділу, за нього прого- лосувало 30 осіб. На цих зборах йому було доручено переглянути твори О. Навроцького, щоб визначити, чи не суперечать вони статуту товариства [6]. Остап Терлецький, почесний член товариства, доручив Те- офілові Окуневському прочитати й застановитися над статистичними капітальними працями Володими- ра Навроцького "Про наше шкільництво", "Про про- пінацію", "Про регуляцію сервітутів". Пізніше Остап Терлецький і Володимир Навроцький відігравали провідну роль у Станіславівському гуртку. Слід відзначити, що члени Віденської "Січі" стали провідними громадськими, політичними діячами та науковцями, залишивши після себе багату спадщину. М. Драгоманов високо цінував В. Навроцького як визначного економіста та статиста. Після смерті В. Навроцького, яка сталася в Ряшеві, куди його зі Львова вигнала австрійська влада, Іван Франко, пра- цюючи в "Етнографічно-статистичному кружку", заду- мав і здійснив перше видання творів В. Навроцько- го. Це була серйозна праця, яка, на жаль, обмежила- ся лише першим томом [31, с. 127]. "Власне Навроць- кий, - писав Франко, - був тоді серед станіславівської молоді тим, хто своєю енергією і витривалістю піддержав молодіж". Дружба з В. Навроцьким пози- тивно вплинула на формування О. Терлецького як публіциста [28, с. 10]. Саме тому його праці О. Тер- лецький рекомендує читати молодим студентам, і саме ці праці не один раз Теофілу Окуневському ста- ли в нагоді в Галицькому Сеймі, послом (депутатом) якого він був обраний у 1889 р. від Коломийщини [2]. Станом на 1 листопада 1884 р. чисельність това- риства налічує 45 осіб, головою товариства обрано Івана Куровця, саме в цей день відбуваються збо- ри, на яких д-ра Ярослава Окуневського було прий- нято в почесні члени товариства [6]. Члени товариства постійно підтримують стосун- ки з побратимами, які не перебувають у Відні. Так, 17 грудня 1889 р. вони надсилають листа послу д-ру Т. Окуневському, вельмишановному членові "Січі" про його підтримку справ народових у сеймі. Лист підписали всі члени товариства, крім цього, навіть деякі русини з Відня. На цей лист він дав відповідь, яку закінчив такими словами "Най жиє наша Січ!" [8]. Лист свідчить про те, що, навіть ставши послом до Галицького Сейму, Теофіл Окуневський підтримує зв'язки із січовиками й не забуває про рідну "Січ". На зборах товариства "Січ" 27 червня 1893 р. по- чесному членові д-ру Теофілові Окуневському з Го- роденки і послу Ю. Романчуку було висловлено по- дяку за те, що "приложили чимало рук і ніг за виклопо- танням прихильної усмішки пана міністра" [9]. Під час засідання товариства "Січ" 14 травня 1898 р. д-ра Теофіла Окуневського було обрано суд- дею мировим [10]. Він був присутній і на XXXII За- гальних зборах, де відбулися вибори голови товари- ства Романа Сембратовича 12 листопада 1898 р. На цих зборах Т. Окуневський мав слово і нагадав при- сутнім про старий звичай Запорозької Січі: під час ви- бору кошового отамана три рази козаки його виби- рали, а він тричі зрікався [10]. Такою ж була й ситуа- ція на цих зборах із вибором Р. Сембратовича. Не втрачало зв'язок Товариство з Т. Окуневським і після його обрання послом до Галицького Сейму, про це свідчить лист від 8 березня 1899 р., де члени Това- риства повідомляють послу про важке матеріальне становище "Січі" [6]. Отже, посол разом із своїм бра- том військовим лікарем неодноразово підтримува- ли товариство матеріально. На XXXIII Загальних зборах 4 листопада 1899 р. д-ра Теофіла Окуневського знову обрано мировим суддею [10]. Зима 1919-1920 рр. застає Товариство у справж- ньому духовному занепаді, незважаючи на зріст член- ства до 51 січовика. Кризу в "Січі" посилюють ще більше матеріальні злидні. У тому незадовільному стані гурток січовиків і старших громадян вирішив на нара- дах у квітні 1920 р. заснувати допомогову установу "Товариство Прихильників Освіти". Працювали в ній упродовж років як січовики, так і старші громадяни, серед них був і д-р Ярослав Окуневський. Брати Оку- невські нерідко залишають записи в книзі, де просте- жується їх активна участь у житті "Січі". У Львівському центральному державному істо- ричному архіві збереглася книга запису повідомлень та об'яв [11]. Саме тут ми можемо простежити буденні стосунки членів товариства, де вони нагадують один одному про залишені книги [11], про зустріч [12], про грошову допомогу товариству [11]. Бібліотека "Січі" була головним вогнищем, що стягувало інтелігенцію та студентів до цього товари- ства. З бібліотеки черпали знання й запал до науки, а, крім неї, мали досить гарну читальню - тут були різні політичні й наукові часописи, українські, польські, російські й німецькі. До росту січової бібліотеки спри- чинилися щедрі пожертви М. Драгоманова та Київсь- кої Громади, а також січового бібліотекаря О. Тер- лецького, який забезпечив бібліотеку найкращими творами німецької та французької літератури, а та- кож із галузі наук природи й соціології. В одному з листів до М. Драгоманова О. Терлецький повідомляє: "Читальню на рік від октября 1875 до октября 1876 року хочемо впорядкувати так, щоби були в ній най- важливіші слов'янські газети і хоть трохи найважли- віших книжок про етнографію, історію та літературу" [3]. Найбільше систематичності було в доборі літе- ратури, надісланої з Росії. Іван Франко, який мав на- году познайомитися з бібліотекою, писав, що в ній "добирали книжки тямущі люди. Низка видань з історії, кілька збірок етнографічних матеріалів українських, великоруських і білоруських, дещо книг із обсягу ста- тистики, російського громадського життя (община тощо), ряд цінних журналів поступового напрямку, збірка ліпших російських белетристів. Як бачите, добір такий, що може з найліпшого боку рекомендувати російську культурну роботу" [28, с. 27]. Далі І. Франко підкреслював, що це була найліпша частина бібліо- теки й що вона мала значний вплив на розвиток літе- ратурного смаку в Галичині. Твори російських пись- менників із захопленням читала галицька молодь. У листі до М. Драгоманова О. Терлецький 16 листопа- да 1874 р. писав, що українська молодь охоче читає "великоруські газети й журнали і починається вироб- ІСТОРІЯ PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 70 № 9 (100) грудень 2009 р. ЕКОНОМІКАІСТОРІЯ ляти річ у галицьких українофілів досі не бувала: "впроваджується прихильність для народних справ російських" [25, с. 32]. Брати Окуневські також бе- руть участь у звітах з усіляких ділянок науки та у дис- кусіях. Вони читають реферати: "О Банках", "Мої спо- минки з України", "Задачі і здобутки антропології" [6]. Висновок Отже, Товариство "Січ", що виникло в 1868 р. у Відні, мало значний вплив на розвиток патріотичного духу та громадської думки серед студентства Віденського університету. Почесними членами това- риства були й брати Ярослав та Теофіл Окуневські, які брали активну участь у житті "Січі". Саме тут ви- ховується той патріотичний дух галицьких українців, який вони пронесуть крізь життя. У Віденській "Січі" вони багато обговорюють події у світі та на рідній землі, часто дискутують над ними, живуть кожною хорошою звісткою з батьківщини. Члени Товариства, попри різні несприятливі обставини, дотримуються українських традицій, святкують роковини видатних українців. У Віденській "Січі" Теофіл отримує ті знан- ня, які в подальшому використає при представництві нашого народу в Галицькому Сеймі, Віденському парламенті, а Ярослав Окуневський використає на- бутий досвід, ставши адміралом Австро-Угорського флоту та всіляко ініціюючи створення молодої Україн- ської держави в 1918-1922 рр. Брати Окуневські під час перебування в Товаристві проявили неабиякі організаторські здібності, брали активну участь у житті "Січі" у Відні. Саме вона стала для Теофіла та Ярослава школою життя. "Січ" залишила по собі най- багатші традиції суспільної організації з регулярною програмою діяльності, духом дружньої співпраці й провідництвом у суспільно-культурних проявах своєї та крайової національної спільноти. ЛІТЕРАТУРА: 1. Центральний державний історичний архів (далі - ЦДІА) України у м. Львовi. - Ф. 328. - Оп. 1. - Спр. 4. - Арк. 15. 2. ЦДІА України у м. Львові. - Ф. 328. - Оп. 1. - Спр. 103. 3. ЦДІА України у м. Львові. - Ф. 663. - Оп. 1. - Спр. 173. 4. ЦДІА України у м. Львові. - Ф. 834. - Оп. 1. - Спр. 2. 5. ЦДІА України у м. Львові. - Ф. 834. - Оп. 1. - Спр. 4. 6. ЦДІА України у м. Львові. - Ф. 834. - Оп. 1. - Спр. 10. 7. ЦДІА України у м. Львові. - Ф. 834. - Оп. 1. - Спр. 11. 8. ЦДІА України у м. Львові. - Ф. 834. - Оп. 1. - Спр. 12. 9. ЦДІА України у м. Львові. - Ф. 834. - Оп. 1. - Спр. 15. 10. ЦДІА України у м. Львові. - Ф. 834. - Оп. 1. - Спр. 18. 11. ЦДІА України у м. Львові. - Ф. 834. - Оп. 1. - Спр. 25. 12. ЦДІА України у м. Львові. - Ф. 834. - Оп. 1. - Спр. 26. 13. ЦДІА України у м. Львові. - Ф. 834. - Оп. 1. - Спр. 115. 14. Анатоль Вахнянин (19.09.1841 - 11.02.1908) // Азбуков- ник : енциклопедія української літератури / [за ред. Б. Романен- чука]. - Філадельфія ; К., 1973. - Т. II. - С. 44. 15. Арсенич П. Засновник "Січі" Кирило Трильовський / П. Арсенич. - Івано-Франківськ, 2000. - С. 76. 16. Батенко Т. Історія Віденської "Січі" / Т. Батенко // Респуб- ліканець. - Львів, 1993. - Ч. 4 (березень). - С. 34-36. 17. Вацеба О. Нарис з історії західноукраїнського спортивно- го руху / О. Вацеба. - Івано-Франківськ, 1997. - С. 130. 18. Головацький І. Перше товариство "Січ" і січовий рух / І. Головацький // Поступ. - Львів, 2000. - 5 травня. 19. Дуелі у Львові. Теофіл Окуневський contra Томислав Роз- вадовський // Львів: місто - суспільство - культура : зб. наук. праць / за ред. М. Мудрого. - Львів, 1999. - Т. 3. - С. 348-351. - (Вісник Львів. ун-ту. Серія іст. Спец. вип.). 20. Кохановський З. Січ віденська / З. Кохановський // Ен- циклопедія українознавства. - Львів, 2000. - Т. VIII. - С. 2847. 21. Круглашов А. Віденська "Січ" і слов'янство: зв'язки та орієнтації (1860 рр. - початок ХХ ст.) / А. Круглашов // Проблеми слов'янознавства. - Львів, 1995. - Вип. 47. - С. 65-68. 22. Кухар Р. Віденська "Січ" / Р. Кухар. - Київ, 1994. - С. 187. 23. Марітчак Т. Шістдесят літ організації. Заснування Товари- ства і розквіт "Січі" / Т. Марітчак // "Студентський Вісник". - Пра- га, 1928. - Р. VI. - Ч. 4-6. - С. 1-2. 24. Окуневський Я. Листи з чужини / Я. Окуневський. - Київ, 2009. - С. 505. 25. Романів Т. Віденська "візія" Остапа Терлецького / Т. Ро- манів // Мандрівець : науковий журнал. - 2009. - № 2. - С. 32. 26. Савчук Б. Просвітницька та соціально-економічна діяльність українських громадських товариств у Галичині (остан- ня третина ХІХ - початок ХХ ст.) / Б. Савчук. - Івано-Франківськ, 1999. - С. 134. 27. Трофим'як Б. Гімнастично-спортивні організації в націо- нально-визвольному русі Галичини (друга пол. ХІХ - перша пол. ХХ ст.) / Б. Трофим'як. - Тернопіль, 2001. - С. 121. 28. Франко І. Др. Остап Терлецький. Спомини і матеріали / І. Франко // ЗНТШ. - 1902. - Т. 50. - С. 10. 29. Чорновол І. Дуель Теофіля Окуневського / І. Чорновол // Ямгорів (Городенка). - 1994-1995. - С. 112-116. 30. Шашкевич М. Русалка Дністрова / М. Шашкевич. - Львів, 2007. - № 1. - С. 133. 31. Якимович Б. Іван Франко - видавець. Книгознавчі та дже- релознавчі аспекти / Б. Якимович. - Львів, 2006. - С. 691. V. Melnyk THE ACTIVITIES OF YAROSLAV AND TEOFIL OKUNEVSKYH IN VIENNA "THE SICH" Based on extensive source base and examined the activities of Yaroslav Teofil Okunevskyh in Vienna "the Sich". We consider the development of Viennese society and its impact on the development of social and political thought among the Ukrainian intelligentsia in Vienna University. Key words: Y. Okunevskyy, T. Okunevskyy, Vienna "the Sich". © В. Мельник Надійшла до редакції 12.11.2009 PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com

Діяльність Теофіла та Ярослава Окуневських у Віденській "Січі"

Institution

Ähnliche Einträge