Формування ідеології авторитаризму та її поширення в СРСР та УСРР протягом 1920-х років
Стаття присвячена аналізу процесу формування ідеології авторитаризму в СРСР та УСРР. Ураховано особливості трансформації більшовизму в авторитарну форму правління через запровадження "воєнного комунізму" й непу. Особлива увага приділена розкриттю сутності авторитаризму....
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2009
|
| Schriftenreihe: | Схід |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/21238 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Формування ідеології авторитаризму та її поширення в СРСР та УСРР протягом 1920-х років / О. Ситник // Схід. — 2009. — № 9 (100). — С. 77-80. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-21238 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-212382011-07-28T00:53:52Z Формування ідеології авторитаризму та її поширення в СРСР та УСРР протягом 1920-х років Ситник, О. Історія Стаття присвячена аналізу процесу формування ідеології авторитаризму в СРСР та УСРР. Ураховано особливості трансформації більшовизму в авторитарну форму правління через запровадження "воєнного комунізму" й непу. Особлива увага приділена розкриттю сутності авторитаризму. The article is devoted to the analysis of process of forming of ideology of avtoritarizma in USSR and USRR. The features of transformation of bolshevism are taken into account in the authoritarian form of rule by introduction of "military communism" and policy new economic. The special attention is spared to opening of essence of avtoritarizma. 2009 Article Формування ідеології авторитаризму та її поширення в СРСР та УСРР протягом 1920-х років / О. Ситник // Схід. — 2009. — № 9 (100). — С. 77-80. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/21238 316.75 (477) "653" uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія Історія |
| spellingShingle |
Історія Історія Ситник, О. Формування ідеології авторитаризму та її поширення в СРСР та УСРР протягом 1920-х років Схід |
| description |
Стаття присвячена аналізу процесу формування ідеології авторитаризму в СРСР та УСРР.
Ураховано особливості трансформації більшовизму в авторитарну форму правління через
запровадження "воєнного комунізму" й непу. Особлива увага приділена розкриттю сутності
авторитаризму. |
| format |
Article |
| author |
Ситник, О. |
| author_facet |
Ситник, О. |
| author_sort |
Ситник, О. |
| title |
Формування ідеології авторитаризму та її поширення в СРСР та УСРР протягом 1920-х років |
| title_short |
Формування ідеології авторитаризму та її поширення в СРСР та УСРР протягом 1920-х років |
| title_full |
Формування ідеології авторитаризму та її поширення в СРСР та УСРР протягом 1920-х років |
| title_fullStr |
Формування ідеології авторитаризму та її поширення в СРСР та УСРР протягом 1920-х років |
| title_full_unstemmed |
Формування ідеології авторитаризму та її поширення в СРСР та УСРР протягом 1920-х років |
| title_sort |
формування ідеології авторитаризму та її поширення в срср та усрр протягом 1920-х років |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/21238 |
| citation_txt |
Формування ідеології авторитаризму та її поширення в СРСР та УСРР протягом 1920-х років / О. Ситник // Схід. — 2009. — № 9 (100). — С. 77-80. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT sitniko formuvannâídeologííavtoritarizmutaíípoširennâvsrsrtausrrprotâgom1920hrokív |
| first_indexed |
2025-07-02T21:45:18Z |
| last_indexed |
2025-07-02T21:45:18Z |
| _version_ |
1836573229123108864 |
| fulltext |
№ 9 (100) грудень 2009 р.
ЕКОНОМІКА 77ІСТОРІЯ
УДК 316.75 (477) "653"
ÔÎÐÌÓÂÀÍÍß ²ÄÅÎËÎò¯ ÀÂÒÎÐÈÒÀÐÈÇÌÓ
ÒÀ ¯¯ ÏÎØÈÐÅÍÍß Â ÑÐÑÐ ÒÀ ÓÑÐÐ
ÏÐÎÒßÃÎÌ 1920-õ ðîê³â
ОЛЕКСАНДЕР СИТНИК,
кандидат історичних наук, доцент кафедри теорії та історії держави і права
Донецького юридичного інституту Луганського державного університету
внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка
Стаття присвячена аналізу процесу формування ідеології авторитаризму в СРСР та УСРР.
Ураховано особливості трансформації більшовизму в авторитарну форму правління через
запровадження "воєнного комунізму" й непу. Особлива увага приділена розкриттю сутності
авторитаризму.
Ключові слова: ідеологія авторитаризму, "воєнний комунізм", нова економічна політика,
комунізм, світова революція, соціалізм.
Постановка проблеми. Протягом останніх двох
з половиною тисячоліть, із часів Будди й Сократа,
спостерігається протистояння двох ідейно-ціннісних
установок, котрі можна визначити як соціоцентричну
та персоналістичну. Перша з них походить ще від пер-
вісної, родоплемінної свідомості, ґрунтується на уяв-
ленні про онтологічний та аксіологічний пріоритет ко-
лективного буття над індивідуальним. Із цього випли-
ває, що рід, плем'я, народ, держава, конфесія, клас,
стан, партія та ін. за своєю суттю реалії більш високі
та значущі, ніж особистість, субстанційно більш гли-
бокі, ніж вона, первинні щодо неї. Тому такі соціальні
спільності декларуються як цінності вищого рівня.
Відповідно окрема людина, яка розглядається як їх
аспект, функція, прояв, може розглядатися як засіб,
бути, як в архаїчні часи, принесеною в жертву заради
"спільного блага" ідолу держави, народу, конфесії
тощо. У результаті група людей (конфесійна, соціаль-
на, національна тощо) проголошуються більш фунда-
ментальною цінністю, ніж окрема особа.
Актуальність дослідження зумовлена сучасним
характером наростання авторитарних тенденцій в
окремих країнах і необхідністю протистояння такій
практиці.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сус-
пільно-політичне становище в УСРР протягом 1920-х
років із точки зору встановлення авторитарного ре-
жиму висвітлено в багатьох роботах. Серед них особ-
ливо варто виділити роботи таких авторів, як Д. А. Вол-
когонов [1], А. Ґраціозі [2], М. Дорошко [3], Г. Капус-
тян [4], С. В. Кульчицький [5] та ін. Однак процес ста-
новлення авторитарної ідеології на теренах України
ще потребує детального дослідження.
Мета статті полягає в дослідженні процесу зарод-
ження та розвитку ідеології більшовизму й особливос-
тях поширення та утвердження її в СРСР й УСРР. Та-
кож значна увага приділяється характеру трансфор-
мації більшовизму в авторитаризм через запроваджен-
ня "воєнного комунізму" та нової економічної політики.
Виклад основного матеріалу. На думку Ю. В. Пав-
ленка, формування авторитарних ідеологій, що у своє-
му логічному розвитку прагнуть до тоталітаризму,
відбувалося в рамках конфесіонально-інквізиторсь-
кого, соціалістично-більшовицького чи націонал-фа-
шистського типу [6]. За твердженням Х. Ортега-і-Гас-
сета, Росія страждала на очевидний і тривкий брак
видатних особистостей. Звідси поставало доміну-
вання гігантської "народної плазми", що, у свою чер-
гу, породжувало протоплазматичний аморфний
ефект російського життя [7]. Іншими словами, для
суспільно-політичного життя Росії завжди було ха-
рактерним домінування деструктивної маси над осо-
бистістю, що зазвичай приводило до утвердження
деспотичних і тоталітарних режимів. Продовжуючи
думку Х. Ортеги-і-Гассета, слід підкреслити, що маса
- це натовп без індивідуальності, котрий сприяє
появі та утвердженню антидемократичних режимів,
а отже, "людина-маса", на противагу людині-індиві-
дуальності, - істотна загроза правовому, грома-
дянському суспільству [8]. Протягом кількох століть
російська влада цілеспрямовано насаджувалися в
Україні. Особливо ця тенденція активізувалася в
період приходу до влади більшовиків.
Комуністи захопили владу в Росії, будучи зовсім
не готовими ні до управління державою, ні до веден-
ня господарства. Це були підпільні "інтелігенти",
"старі нелегальники", "комуністичні літератори", "про-
фесійні журналісти", які звикли розмовляти, писати
партійні статті й сидіти по в'язницях [9].
Розвиваючи ідеологію більшовизму, В. Ленін вва-
жав, що саме прошарок професійних революціонерів
стане ядром керівного апарату майбутньої держави
диктатури пролетаріату. Екстремальні умови існуван-
ня ленінської партії на початку ХХ століття та її відвер-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
78
№ 9 (100) грудень 2009 р.
ЕКОНОМІКАІСТОРІЯ
та спрямованість на захоплення влади революційним
шляхом привели до звуження демократичних прин-
ципів у діяльності партії, формування нелегальної
структури професійних революціонерів і вироблення
в них апаратних навичок.
Згодом брак освіти та кваліфікації "герої" грома-
дянської війни та провідники політики "воєнного ко-
мунізму" сповна компенсували вмінням командува-
ти та вести апаратні ігри [10]. Партійно-радянська
організація суспільства сформувала величезний бю-
рократичний механізм, який гарантував певну
стабільність із використанням системи надзвичайних
органів, що діяли швидко та нерідко протизаконно.
Поряд із цим існував сильний пропагандистсько-іде-
ологічний апарат для обробки свідомості людей [11].
Одним із трагічних наслідків штучного й без-
підставного впровадження в життя ідеологічних док-
трин більшовиків (політики продрозверстки, "воєнно-
го комунізму" тощо) було остаточне зруйнування гос-
подарства та економіки країни.
Більшовики своєю некомпетентністю та грабіж-
ницькою політикою привели до руйнації як Росії, так і
України [12]. Саме політика "воєнного комунізму" - по-
вного диктату комуністичного режиму над особою -
стала головною причиною голоду 1921-1923 років,
який уразив Україну та південну Росію [13]. Терміном
"воєнний комунізм" більшовики позначали сукупність
усіх соціальних й економічних заходів періоду грома-
дянської війни. Уперше цей термін використав Ленін
в одній із своїх статей у квітні 1921 року [14]. Ро-
сійський "воєнний комунізм" був не лише породжен-
ням більшовицької ідеології, а й російського "історич-
ного досвіду" - традиції російського самодержавства
[15]. На думку сучасних українських учених В. Ф. Вер-
стюка та І. Л. Гошуляка, "воєнний комунізм" слід роз-
глядати більш широко, як сукупність ідеологічних, по-
літичних та економічних дій. Причому якраз у названій
послідовності ідеологічні переконання втілювалися
у відповідну політичну лінію партії більшовиків, а вже
звідси випливали суто економічні наслідки [16].
Запровадження "воєнного комунізму" більшови-
ками було спробою втілення комуністичної ідеології
в життя: виробництво й розподіл без приватної
власності товарно-грошових відносин і ринку. Це
була відверта авантюра, що не мала під собою
жодних соціально-економічних підстав - лише по-
літичні. Особливо неприйнятною вона була для Ук-
раїни, основна маса населення якої - селяни - при-
ватні власники - не могла її сприйняти в принципі.
Однак саме на Україну як провідну житницю колиш-
ньої імперії був спрямований головний напрям по-
літики "воєнного комунізму". Від неї Україна й най-
більше постраждала.
Більшовицька Росія не могла існувати без Украї-
ни, їй не вистачало власних ресурсів. Українські
більшовики, що були представниками Кремля в Ук-
раїні, робили все можливе, щоб зберегти та пошири-
ти владу ЦК РКП(б). Оскільки основним, у чому відчу-
вала потребу РСФРР, було продовольство, а воно
йшло переважно з України, то об'єднання економік
було єдиним шансом для Леніна утриматися й надалі
при владі. Відповідно до цієї тези Україна значно
більше віддавала центру, аніж отримувала, тобто
була донором радянської Росії. Відтак компартійно-
радянське керівництво України свідомо жертвувало
інтересами республіки заради збереження та розши-
рення більшовицького панування [17]. Тому голод
1921-1923 років в Україні мав суб'єктивні причини,
пов'язані із соціально-економічними перетворення-
ми партії більшовиків і насильницькими заходами, за
допомогою котрих вони здійснювалися. Продоволь-
ча розкладка як складова частина економічної по-
літики мала сприяти, на думку більшовиків, насиль-
ницькому переходу до комуністичного, тобто позарин-
кового, способу виробництва й розподілу продукції
[18]. Волюнтаризм і некомпетентність більшовицьких
лідерів, які здебільшого були далекими від економіч-
но-господарських справ професійними революціоне-
рами або навіть і колишніми експропріаторами (фак-
тично - злочинцями) чи просто дилетантами - вихід-
цями із середовища люмпен-пролетаріату, вели не
лише до нищення старих форм господарювання, але
й унеможливлювали створення якихось нових раціо-
нальних форм економічного життя. Лише такі тимча-
сові заходи, як використання старих професійних
кадрів і "нова економічна політика" дали можливість
відвернути крах радянської системи.
Ідеологія "нової економічної політики" та "ленін-
ського кооперативного плану" була розроблена знач-
ною мірою М. Бухаріним. Ця ідеологія стала альтер-
нативою "великого перелому" 1929 року Й. Сталіна.
Перехід до непу був здійснений у результаті тиску
з боку селян, робітників, політичної опозиції, а не внас-
лідок перегляду політико-ідеологічних засад правля-
чої партії. Вони залишилися тими ж: "диктатура про-
летаріату", "керівна роль партії", "держава - основ-
ний інструмент побудови соціалізму". У продовженні
курсу побудови комунізму неп був розрахований на
те, щоб через соціальний компроміс із дрібнобуржу-
азною більшістю населення країни рухатися до по-
ставленої мети, хоча значно повільніше, але з мен-
шим ризиком для влади. Економічні перетворення,
розпочаті Х з'їздом партії, не стосувалися глибинних
засад "воєнно-пролетарської" політичної системи. Роз-
почавши реорганізацію економіки з перегляду подат-
кової політики на селі, більшовики використовували
податкову систему як інструмент для маніпуляції се-
лянством, його розколу, утримання влади в своїх ру-
ках [19].
Якщо Л. Троцький бачив у непі першу ознаку "ви-
родження більшовизму", то М. Бухарін, навпаки, роз-
гледів чудовий історичний шанс поєднати нові мож-
ливості, котрі дає соціалізм економіці, суспільству, з
підприємницьким потенціалом старих, відкинутих
структур [20].
17 квітня 1925 року М. І. Бухарін на зборах мос-
ковського активу, розмірковуючи про "нові завдання
в області селянської політики", заявив: "Селянам, усім
селянам необхідно сказати, - збагачуйтесь, розвивай-
те своє господарство і не турбуйтесь, що вас притис-
нуть!" [21]. Подібні заяви стали приводом для серйоз-
них ідеологічних баталій, що розколювали партійне
керівництво й більшовицьку партію в цілому. При цьо-
му відчувався вплив тієї необмеженої влади, котра
виявилась у руках й Сталіна. Одним із найактивніших
учасників внутрішньопартійної боротьби середини
1920-х років, настільки ж гострим і непримиренним, як
і його політичні опоненти, був М. Бухарін. У результаті
перемогла сталінська лінія, що привело до рішучого
зламу режиму внутрішньопартійної демократії та вста-
новлення сталінського самовладдя, яке спиралось на
командно-бюрократичну систему управління.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 9 (100) грудень 2009 р.
ЕКОНОМІКА 79ІСТОРІЯ
М. Бухарін і його прибічники, насамперед Риков,
Томський, Угланов, виступили та вели всіма допусти-
мими для них засобами боротьбу проти зламу нової
економічної політики, партійної та радянської демок-
ратії, принципів соціалізму. Так виникла "бухарінська
альтернатива" - несталінський варіант здійснення
індустріалізації країни та соціалістичного перетворен-
ня селянської економіки. Однак зіткнення й бороть-
ба бухарінської та сталінської позицій не вичерпува-
лись варіантами рішень народногосподарських зав-
дань, що різко загострилися на кінець 1920-х років.
За ними стояло дещо неспівмірно більше - принци-
пові відмінності в розумінні нового суспільства, його
сутності, шляхів його створення [22].
Розбивши "ліву" опозицію за допомогою М. Буха-
ріна, Й. Сталін з 1928 року починає нападати на са-
мого М. Бухаріна і так званих "правих". У цей же час
він запроваджує "антикуркульську" програму. Неп був
поступкою реальним потребам суспільства, а така
поступка ставила під загрозу водночас і владу ідео-
логії, і саму владу Сталіна. І навпаки, "соціалізм в одній
країні" мав зміцнити й те, й інше. Ідея "побудови со-
ціалізму" в Радянському Союзі поєднувала Сталіна
водночас із революційною традицією взагалі, і з
більшовизмом зокрема [23]. При цьому більшовиць-
ка влада, що певний час терпіла відродження приват-
новласницьких відносин, розпочинає новий наступ на
їхніх носіїв - насамперед заможних селян. Одночасно
відбувається винищення наслідків політики корені-
зації. З особливою гостротою відбувалася вся ця бо-
ротьба в Україні, де спротив більшовицькій ідеології
був чи не найбільший по всіх теренах Радянського
Союзу.
М. Бухарін вважав Й. Сталіна політиканом, по-
літичним інтриганом. Він висловлював думку, що, праг-
нучи до єдиновладдя, Сталін змінює політику залеж-
но від того, кого зі своїх політичних суперників він
хоче позбавитися [24]. Усе це свідчило про кризу
більшовицької ідеології та хитання в лавах її прихиль-
ників.
О. Солженіцин зауважив, що найбільший страх для
М. Бухаріна полягав у виключенні з партії, залишити-
ся жити, але поза партією. На цьому чудово грав
Сталін - із того часу, як сам став партією. У М. Буха-
ріна, як і в усіх інших репресованих більшовицьких
лідерів, не було окремої точки зору, як і не було своєї
дійсно опозиційної ідеології, на котру вони могли б
спертися. Сталін оголошував їх опозицією, перш ніж
вони нею ставали. І всі їх зусилля спрямовувались на
те, щоб утриматися в партії і при цьому не зашкодити
їй [25]. Виведення групи М. Бухаріна з керівництва ще
більше зміцнило становище Сталіна, який став фак-
тично диктатором країни. Форсованим темпом почав
складатися культ його особи. У ході ідейно-політич-
ної боротьби КП(б)У в абсолютній більшості підтри-
мувала сталінську більшість [26].
Серед причин перемоги Сталіна було те, що йому
вдалося висловити точку зору тієї частини партії, яка
прагнула до форсованої побудови соціалізму та не
сприймала неп. Адже основна боротьба в ідео-
логічній сфері стосувалася двох проблем: суті й пер-
спективи непу, ролі й ступеня розвитку внутрішньопар-
тійної демократії [27]. Відтак, у кінці 1925 - на початку
1926 років стала виникати тенденція до персональ-
ної диктатури Й. Сталіна. Вона дозволяла зробити при-
пущення про фактичну заміну в перспективі колегіаль-
ного способу прийняття рішень на єдиновладний [28].
Саме на цей період припадає початок формування
сумнозвісного культу особи Сталіна.
Проте, на думку Д. А. Волкогонова, таємниці культу
полягають не в особистостях, а в тому процесі, що
почав швидко розвиватися після смерті Леніна. Інсти-
тути держави, партії, суспільства виявилися неприс-
тосованими для соціального захисту. Недосконалість
політичного механізму влади зробила можливим дум-
ку, волю, примху однієї людини видавати за волеви-
явлення народу. Відсутність справжньої виборності,
змінності й механізму оновлення керівництва, ство-
рення "номенклатури", всевладдя апарату, висунен-
ня насильства як універсального засобу вирішення
соціальних питань створили передумови серйозних
деформацій у сфері суспільної та індивідуальної
свідомості. У ній почали відігравати домінуючу роль
міфи, обожнювання окремої людини [29].
Відхід "правих" - Бухаріна, Рикова, Томського -
від партійно-державного керівництва спрощував пе-
рехід суспільства до командно-репресивної систе-
ми управління. Селяни протестували проти нової
хвилі примусових хлібозаготівель. Невдоволення
села вище політичне керівництво намагалося подо-
лати подальшим репресивним тиском. Зокрема, ух-
вала Політбюро ЦК ВКП(б) від 3 січня 1929 року
спрямовувалась на блискавичне проведення реп-
ресій серед "куркульських терористів". Відтак "над-
звичайщина" породжувала особливу поведінку, фор-
мувала комплекс "власної завищеності" серед тих,
кому система надала право бути зверхніми над "ви-
нуватим селом" [30]. Усунувши Л. Троцького та його
союзників із політичного життя, Сталін приготував-
ся до повороту в економічній політиці. Для цього він
запозичив у свого ворога жупел "куркульської небез-
пеки" - дуже зручний, щоб морально виправдати над-
звичайні заходи під час хлібозаготівельних кампаній.
При цьому, Сталіну була потрібна розпливчастість
критеріїв, за допомогою яких окреслювалася екс-
плуататорська верхівка села. Стверджуючи, що кур-
куль "має можливість вести за собою середняка", а
тому гальмує соціалістичні перетворення, він отри-
мав привід придушувати будь-який опір селянських
мас побудові далеких від справжнього соціалізму
форм колективного господарювання. Кожного се-
редняка можна було оголосити куркулем і розчави-
ти державною машиною [31].
Висновок
Централізація політичного механізму влади при
монопольному становищі більшовицької партії та її
домінуванні в суспільно-політичному житті країни вела
до встановлення авторитарного режиму. Маніпуляція
свідомістю людей з метою насадження штучної ідео-
логії та соціальних доктрин, не притаманних самому
духу народу та його традиціям, породжувала дефор-
мацію моралі й духовності, сприяла поширенню ате-
їзму, політичного фанатизму, проявам людиноненавис-
ництва.
Загалом ідеологія авторитаризму завдяки ніве-
люванню таких суспільно-політичних цінностей, як
право, мораль, духовність і внаслідок підміни їх всіля-
кими ерзац-ідеями на кшталт унікальної й прогресив-
ної ролі більшовицької партії, "диктатури пролетаріа-
ту", "класової боротьби", культу особи тощо підгото-
вила ґрунт для встановлення тоталітарного режиму.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
80
№ 9 (100) грудень 2009 р.
ЕКОНОМІКАІСТОРІЯ
ЛІТЕРАТУРА:
1. Волкогонов Д. А. Тріумф і трагедія: політичний портрет
Й. В. Сталіна : у 2 кн. / Д. А. Волкогонов. - К. : Політвидав Украї-
ни, 1989. - Кн. 1. - 597 с.; Кн. 2. - К. : Політвидав України, 1990. -
671 с.
2. Ґраціозі А. Війна і революція в Європі, 1905-1956 рр. /
А. Ґраціозі ; [пер. з іт. М. Прокопович]. - К. : Вид-во Соломії Пав-
личко "Основи", 2005. - 350 с.
3. Дорошко М. С. Номенклатура: керівна верхівка Радянсь-
кої України (1917-1938 рр.) : [монографія] / М. Дорошко. - К. :
Ніка-Центр, 2008. - 368 с.
4. Капустян Г. Згортання непу та створення командно-репре-
сивної системи управління селом / Г. Капустян // Науковий вісник
Ужгородського університету. Серія: Історія. - Вип. 12. - Ужгород :
СМП "Вісник Карпат", 2005. - С. 108-114.
5. Кульчицький С. В. Ціна "великого перелому" / С. В. Куль-
чицький. - К. : Вид-во "Україна", 1991. - 431 с.
6. Павленко Ю. В. История мировой цивилизации. Философ-
ский аналіз / Ю. В. Павленко. - К. : Феникс, 2002. - С. 17-18.
7. Ортега-і-Гасет Х. Вибрані твори / Х. Ортега-і-Гасет ; [пер. з
ісп. В. Бурггардта, В. Сахна, О. Товстенко]. - К. : Основи, 1994. -
С. 184.
8. Там само. - С. 8.
9. Ильин И. А. О России / И. А. Ильин. - М. : Студия "Тритэ"
Никиты Михалкова "Российский архив", 1996. - С. 49.
10. Дорошко М. С. Номенклатура: керівна верхівка Радян-
ської України (1917-1938 рр.) : [монографія] / М. С. Дорошко. -
К. : Ніка-Центр, 2008. - С. 59, 75.
11. Політична історія України. ХХ століття : у 6 т. / [за ред.
І. Ф. Кураса (голова) та ін.]. - К. : Генеза, 2003. - Т. 3: Утверджен-
ня радянського ладу в Україні (1921-1938) / С. В. Кульчицький
(кер.), Ю. І. Шаповал, В. А. Греченко та ін. - С. 129.
12. Сербин Р. Голод 1921-1923 років і українська преса в
Канаді / Р. Сербин. - Торонто-Київ : Українсько-Канадський Дос-
лідно-документаційний Центр, 1992. - С. 19-20. - (АН України,
Ін-т української археографії).
13. Верстюк В. Голодомор 1932-1933 рр. - геноцид українсь-
кого народу / В. Верстюк, В. Тиліщак, І. Юхновський. - К. : В-во
імені Олени Теліги, 2008. - С. 8.
14. Боффа Дж. История Советского Союза. - Т. 1. От револю-
ции до второй мировой войны: Ленин и Сталин. 1917-1941 гг. /
Дж. Боффа ; пер. с итал. - М. : Международные отношения, 1990.
- С. 123.
15. Ґраціозі А. Війна і революція в Європі, 1905-1956 рр. /
А. Ґраціозі ; [пер. з іт. М. Прокопович]. - К. : Вид-во Соломії Пав-
личко "Основи", 2005. - С. 49.
16. Гошуляк І. Л. Політичні аспекти історії громадянської війни
на Україні / І. Л. Гошуляк // Український історичний журнал. - 1990.
- № 12. - С. 45.
17. Єфіменко Г. Про причини появи "Волобуєвщини" /
Г. Г. Єфіменко // Проблеми історії України: факти, судження, по-
шуки. - 2005. - № 14. - С. 99.
18. Голод 1921-1923 років в Україні : зб. документів і матері-
алів / упоряд.: О. М. Мовчан, А. П. Огінська, Л. В. Яковлєва ;
відп. ред. С. В. Кульчицький. - К. : Наук. думка, 1993. - С. 5. -
(АН України, Ін-т історії України та ін.).
19. Корновенко С. В. Село. Хліб. Гроші. Податкова політика
радянської влади в українському селі у період НЕПу / С. В. Кор-
новенко, В. М. Лазуренко. - Черкаси : "Ваш Дім", Видавець ПП
Дикий О. О., 2004. - С. 63.
20. Волкогонов Д. А. Тріумф і трагедія: політичний портрет
Й. В. Сталіна : у 2 кн. / Д. Волкогонов. - К. : Політвидав України,
1989. - Кн. 1. - С. 300.
21. Писаренко К. А. Тридцатилетняя война в Политбюро. 1923-
1953 / К. А. Писаренко. - М. : Вече, 2006. - С. 176.
22. Данилов В. П. "Бухаринская альтернатива" / В. П. Дани-
лов // Бухарин: человек, политик, ученый / [под ред. В. В. Жу-
равлева]. - М. : Политиздат, 1990. - С. 87-88.
23. Фюре Ф. Минуле однієї ілюзії. Нарис про комуністичну
ідею у ХХ столітті / Ф. Фюре ; [пер. з франц. В. Каденко]. - К. :
ДУХ І ЛІТЕРА, 2007. - С. 228, 230.
24. Ларина-Бухарина А. М. Всегда верила, что правда вос-
торжествует / А. М. Ларина-Бухарина // Бухарин: человек, поли-
тик, ученый / [под ред. В. В. Журавлева]. - М. : Политиздат, 1990.
- С. 400-401.
25. Солженицын А. И. Архипелаг ГУЛАГ / А. И. Солженицын.
- М. : ИНКОМ НВ, 1991. - Т. 1. - С. 296.
26. Політична історія України. ХХ століття : у 6 т. / за ред.
І. Ф. Кураса (голова) та ін. - Т. 3: Утвердження радянського ладу
в Україні (1921-1938) / С. В. Кульчицький (кер.), Ю. І. Шаповал,
В. А. Греченко та ін. - К. : Генеза, 2003. - С. 118.
27. Там само. - С. 118.
28. Писаренко К. А. Тридцатилетняя война в Политбюро. 1923-
1953 / К. А. Писаренко. - М. : Вече, 2006. - С. 190.
29. Волкогонов Д. А. Тріумф і трагедія: політичний портрет
Й. В. Сталіна : у 2 кн. / Д. Волкогонов. - К. : Політвидав України,
1989. - Кн. 1. - С. 301.
30. Капустян Г. Згортання непу та створення командно-реп-
ресивної системи управління селом / Г. Капустян // Науковий
вісник Ужгородського університету. Серія: Історія. - Вип. 12. -
Ужгород : СМП "Вісник Карпат", 2005. - С. 111.
31. Кульчицький С. В. Ціна "великого перелому" / С. В. Куль-
чицький. - К. : Вид-во "Україна", 1991. - С. 56-57.
O. Sytnyk
FORMING OF IDEOLOGY OF AVTORITARIZMA AND ITS DISTRIBUTION
IN USSR AND USRR DURING 1920Th YEARS
The article is devoted to the analysis of process of forming of ideology of avtoritarizma in USSR and USRR. The features of
transformation of bolshevism are taken into account in the authoritarian form of rule by introduction of "military communism"
and policy new economic. The special attention is spared to opening of essence of avtoritarizma.
Key words: ideology of avtoritarizma, "military communism", new economic policy, communism, world revolution, socialism.
© О. Ситник
Надійшла до редакції 13.11.2009
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|