Початок сучасного державотворення та основні моменти розвитку органів виконавчої влади в незалежній Україні (1991-1999 рр.)
У статті визначені етапи становлення органів виконавчої влади з моменту проголошення незалежності України до 1999 року. Проаналізовані концепції Конституції, у яких розкриваються проблеми становлення органів виконавчої влади. На основі нової Конституції Украї- ни зроблені висновки щодо ролі органі...
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2010
|
| Назва видання: | Схід |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/21992 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Початок сучасного державотворення та основні моменти розвитку органів виконавчої влади в незалежній Україні (1991-1999 рр.) / Л.Полякова // Схід. — 2010. — № 1 (101). — С. 79-83. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-21992 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-219922011-06-21T12:03:54Z Початок сучасного державотворення та основні моменти розвитку органів виконавчої влади в незалежній Україні (1991-1999 рр.) Полякова, Л. Історія У статті визначені етапи становлення органів виконавчої влади з моменту проголошення незалежності України до 1999 року. Проаналізовані концепції Конституції, у яких розкриваються проблеми становлення органів виконавчої влади. На основі нової Конституції Украї- ни зроблені висновки щодо ролі органів виконавчої влади в процесі державотворення. The stages of formation of the bodies of executive power from the time of proclamation of Ukraine independence in 1999 were determined in the article. The problems of formation of the bodies of executive power in the conceptions of constitution were analyzed. The conclusions concerning the role of the bodies of executive power during the process of creation of the state on basis of new constitution of Ukraine were made. 2010 Article Початок сучасного державотворення та основні моменти розвитку органів виконавчої влади в незалежній Україні (1991-1999 рр.) / Л.Полякова // Схід. — 2010. — № 1 (101). — С. 79-83. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/21992 321.01:342.51(477)''1991/1999''(091) uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія Історія |
| spellingShingle |
Історія Історія Полякова, Л. Початок сучасного державотворення та основні моменти розвитку органів виконавчої влади в незалежній Україні (1991-1999 рр.) Схід |
| description |
У статті визначені етапи становлення органів виконавчої влади з моменту проголошення
незалежності України до 1999 року. Проаналізовані концепції Конституції, у яких розкриваються проблеми становлення органів виконавчої влади. На основі нової Конституції Украї-
ни зроблені висновки щодо ролі органів виконавчої влади в процесі державотворення. |
| format |
Article |
| author |
Полякова, Л. |
| author_facet |
Полякова, Л. |
| author_sort |
Полякова, Л. |
| title |
Початок сучасного державотворення та основні моменти розвитку органів виконавчої влади в незалежній Україні (1991-1999 рр.) |
| title_short |
Початок сучасного державотворення та основні моменти розвитку органів виконавчої влади в незалежній Україні (1991-1999 рр.) |
| title_full |
Початок сучасного державотворення та основні моменти розвитку органів виконавчої влади в незалежній Україні (1991-1999 рр.) |
| title_fullStr |
Початок сучасного державотворення та основні моменти розвитку органів виконавчої влади в незалежній Україні (1991-1999 рр.) |
| title_full_unstemmed |
Початок сучасного державотворення та основні моменти розвитку органів виконавчої влади в незалежній Україні (1991-1999 рр.) |
| title_sort |
початок сучасного державотворення та основні моменти розвитку органів виконавчої влади в незалежній україні (1991-1999 рр.) |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/21992 |
| citation_txt |
Початок сучасного державотворення та основні моменти розвитку органів виконавчої влади в незалежній Україні (1991-1999 рр.) / Л.Полякова // Схід. — 2010. — № 1 (101). — С. 79-83. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT polâkoval počatoksučasnogoderžavotvorennâtaosnovnímomentirozvitkuorganívvikonavčoívladivnezaležníjukraíní19911999rr |
| first_indexed |
2025-07-02T22:00:49Z |
| last_indexed |
2025-07-02T22:00:49Z |
| _version_ |
1836574205182738432 |
| fulltext |
№ 1 (101) січень-лютий 2010 р.
ЕКОНОМІКА 79
M. Alfiorov
THE POLICE OF URBANIZATION OF OST UKRAINE 1920-1930 YEARS
In article consider the police of urbanization of Ost Ukraine in 1920-1930 years, in his storage quantity and other. Shown
changes dynamics quantity of population in socialist towns. The conclusions on the nature of influence of political and economical
factoris into changes quantity of population, on the processes urbanization in Ost Ukraine.
Key words: Ost Ukraine, Donbas, region, population, quantity, urbanization.
© М. Алфьоров
Надійшла до редакції 12.01.2010
УДК 321.01:342.51(477)''1991/1999''(091)
ÏÎ×ÀÒÎÊ ÑÓ×ÀÑÍÎÃÎ ÄÅÐÆÀÂÎÒÂÎÐÅÍÍß ÒÀ
ÎÑÍÎÂͲ ÌÎÌÅÍÒÈ ÐÎÇÂÈÒÊÓ ÎÐÃÀͲÂ
ÂÈÊÎÍÀÂ×ί ÂËÀÄÈ Â ÍÅÇÀËÅÆÍ²É ÓÊÐÀ¯Í²
(1991-1999 ðð.)
ЛАРИСА ПОЛЯКОВА,
кандидат історичних наук, доцент кафедри історії та правознавства
Мелітопольського державного педагогічного університету ім. Б. Хмельницького,
докторант Запорізького національного університету
У статті визначені етапи становлення органів виконавчої влади з моменту проголошення
незалежності України до 1999 року. Проаналізовані концепції Конституції, у яких розкрива-
ються проблеми становлення органів виконавчої влади. На основі нової Конституції Украї-
ни зроблені висновки щодо ролі органів виконавчої влади в процесі державотворення.
Ключові слова: органи виконавчої влади, проект Конституції, Президент, Прем'єр-міністр.
Постановка проблеми та аналіз праць, у яких
започатковано її дослідження. Початок сучасного
етапу державотворення пов'язаний із офіційним прий-
няттям і поступовим запровадженням ідеї "розподілу
влади". У "Декларації про державний суверенітет Ук-
раїни" один із пунктів проголошував, що "державна
влада в республіці здійснюється за принципом її роз-
поділу на законодавчу, виконавчу та судову" [14]. Але
до повного становлення виконавчої влади як органу
державної влади пройде не одне десятиліття. Як по-
казує перебіг сучасних політичних процесів, питання
про розподіл функцій між гілками влади, про їх взає-
модію на благо держави, українського народу потре-
бує конкретного вирішення.
Проблематика взаємозв'язку принципів поділу вла-
ди та взаємодії різних гілок влади знайшла відобра-
ження в монографічних дослідженнях вітчизняних на-
уковців О. Каневського, В. Шаповала, О. Скрипнюка,
Ю. Тодики, В. Яворського, В. Журавського, В. Креме-
ня, В. Ткаченка, В. Тація.
Проблематика реформування механізму влади й
перегляду положення вищих органів державної влади
в системі поділу влади розглядається в монографіях
авторського колективу за ред. Н. Нижник, В. Тація,
Ю. Тодики та О. Даниляна, О. Бандурки та В. Греченка.
Питання про функції глави держави в системі по-
ділу влади розглядається в роботах В. Шаповала,
О. Скрипнюка, Ю. Тодики та В. Яворського, А. Зайця,
Н. Нижник, Є. Назаренко, Р. Михеєнка, С. Серьогіної.
Функції глави держави України, його взаємодія з
іншими вищими владними інституціями аналізуються
О. Скрипнюком, Ю. Тодикою, В. Яворським.
Установчі повноваження Президента як глави дер-
жави щодо формування органів виконавчої влади за
змістом Конституції України в редакції від 28 червня
1996 р. розглядаються в роботах Н. Нижник, В. Авер'я-
нова, Р. Михеєнка, С. Серьогіної, В. Шаповала та ба-
гатьох інших [1, с. 50-52].
Невизначеність статусу Уряду в Україні, що є од-
нією з найактуальніших теоретичних та практичних про-
блем національного державотворення, розглядаєть-
ся в роботах В. Кампо, В. Шаповала, В. Авер'янова,
Ю. Тодики, Т. Грозіцької, В. Шатіло, І. Пахомова,
В. Скрипнюк. Автори насамперед акцентують увагу на
слабкості позицій Уряду в стосунках із Президентом
та Верховного Радою України, його надмірній залеж-
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
80
№ 1 (101) січень-лютий 2010 р.
ЕКОНОМІКА
ності від останніх за змістом Конституції Українки ре-
дакції від 28 червня 1996 р. Аналіз існуючих наукових
досліджень із проблем утворення та взаємодії гілок
влади в Україні зробив Р. С. Мартинюк [1, с. 60-62].
Мета дослідження полягає в історичному аналізі
на основі архівних даних, наукових праць з історії, по-
літології, права діяльності виконавчої гілки влади та
проблеми конституційного визначення повноважень
виконавчої влади в Україні на початковому етапі дер-
жавотворення.
Виклад основного матеріалу. Органи виконав-
чої влади пройшли певні етапи розвитку. Після прий-
няття Декларації про державний суверенітет України
18 квітня 1991 р. Верховна Рада прийняла Закон
УРСР "Про утворення Кабінету Міністрів Української
РСР", 21 травня 1991 р. було прийнято Закон УРСР
"Про зміни і доповнення Конституції (Основного Зако-
ну) Української РСР у зв'язку з удосконаленням систе-
ми державного управління", 25 червня 1991 р. Вер-
ховна Рада України прийняла Постанову "Про вибори
Президента Української РСР".
Організації державної влади стосувалися й два
акти. Закон УРСР "Про заснування поста Президента
Української РСР і внесення змін та доповнень до Кон-
ституції (Основного Закону) Української РСР" і Закон
УРСР "Про Президента Української РСР" від 5 липня
1991 р.
У процесі підготовки нової Конституції питання
формування органів виконавчої влади розглядалося
досить ретельно. Наприклад, у Стенограмі засідання
Конституційної Комісії від 20 листопада 1990 р. та до-
кументах до неї зазначалося, що в систему форми
правління Республіки входитимуть: законодавча вла-
да - Парламент Республіки, виконавча влада - Прези-
дент, судова влада - Верховний Суд Республіки. Як
видно з проекту Конституції від 1990 р., Президент
одночасно здійснює функції Глави держави і Глави
Уряду, і є виключним носієм усієї виконавчої влади - як
реальної, ефективної, так і влади номінальної.
У Концепції не передбачалося створення посади
Глави Уряду, який би міг конкурувати з главою держа-
ви в здійсненні виконавчої влади. Віце-президент, ре-
комендований Президентом, відіграє політичну роль
лише тією мірою, наскільки це прийнятним буде для
Президента, міністри не створюють окремого уряду,
тобто єдиного колегіального органу, характерного для
парламентських держав (Верховна Рада) [2, арк. 96].
У подальших Концепціях нової Конституції був ство-
рений Кабінет Міністрів, який належав до органів ви-
конавчої влади. Президент виконував свої функції і
повноваження за допомогою Кабінету Міністрів. Ка-
бінет Міністрів здійснює за новою Концепцією Консти-
туції виконавчу владу, керуючи міністерствами, дер-
жавними комітетами й органами державного управ-
ління. Склад Кабінету Міністрів визначає Президент.
Але для розв'язання кризи у взаємодії законодавчої і
виконавчої влади Концепцією передбачалося закріпи-
ти право Верховної Ради оголошувати референдум із
питань дострокового припинення повноважень Пре-
зидента; коли ж за наслідками референдуму народ
висловить довіру Президенту, Верховна Рада підля-
гає розпуску.
Президент повинен систематично підтримувати
зв'язки з Верховною Радою. У випадках прийняття
найбільш важливих рішень Президент обов'язково
повинен радитися з Головою Верховної Ради, голова-
ми відповідних комісій. Зустрічі й консультації Прези-
дента з Верховною Радою за цим документом мають
бути постійними, це покликано урівноважувати зако-
нодавчу й виконавчу влади. Президент повинен що-
річно виступати на Верховній Раді з доповіддю про по-
літичний і соціально-економічний стан у країні [3, арк.
115].
Проблеми розбудови незалежної держави в Ук-
раїні, конституційний процес викликали резонанс у
світі. 3-5 березня 1992 р. у м. Прага в Центральному
європейському університеті відбувся міжнародний се-
мінар із проблем конституційного будівництва в Україні.
На семінарі були висловлені зауваження щодо проек-
ту Конституції. Наприклад, зауваження стосувалися
ст. 141.12, 177.20, 179.194 та 228.8, де згадується про
повноваження Президента щодо видання декретів, зок-
рема зазначалося, що робиться це в телеграфному
стилі. Таким чином акцентується, що слід уточнити та
виділити більш чітко ці повноваження. Ст. 143.4, де
міністрам не дозволялося бути депутатами чи делега-
тами, на семінарі порадили уточнити і більш прямо-
лінійно сказати про це в Концепції. Ст. 177.8 виклика-
ла дискусію, чи може Президент обходити міністрів і
видавати розпорядження безпосередньо міністер-
ським чиновникам? Якою має бути структура прези-
дентського апарату? Наводився приклад, що Канцлер
Німеччини має апарат із більш ніж 400 осіб. До ст. 188
робився висновок - Прем'єр-міністр не може контро-
лювати Кабінет за тих умов, що передбачені в проекті
станом на березень 1992 р. [4]
Таким чином, як бачимо з обговорення Концепції
Конституції, у світової спільноти є явна зацікавленість
й інтерес до конституційних, політичних процесів, які
відбувалися в Україні після проголошення незалеж-
ності.
У проекті Конституції, винесеної Верховною Радою
України на обговорення в липні 1992 р., законодавча
влада належить Національним Зборам України, роз-
глядається варіант двопалатного парламенту. Щодо
виконавчої влади, то і в цьому варіанті вона належить
Главі держави - Президенту України. Він має право
законодавчої ініціативи, накладення вето на схвалені
парламентом закони та повертає їх на повторний роз-
гляд. Президент очолює систему органів виконавчої
влади, здійснює загальне керівництво Кабінетом
Міністрів України і спрямовує його виконавчу
діяльність, за погодженням з Верховною Радою при-
значає і звільняє міністрів. Кабінет Міністрів України
(Уряд) підпорядковується Президенту, перед ним
відповідальний і у своїй діяльності керується його про-
грамою і рішеннями. Прем'єр-міністр за посадою є
заступником Президента, відповідальний перед ним,
йому підпорядкований і підзвітний. Припинення повно-
важень Президента тягне за собою відставку Уряду.
У проекті Конституції відзначалося, що міністри й ке-
рівники інших центральних органів виконавчої влади
здійснюють керівництво дорученими сферами управ-
ління й несуть відповідальність перед Президентом
за стан справ у цих сферах. Члени Уряду та керівники
інших центральних органів виконавчої влади мають
право брати участь у засіданнях Національних Зборів,
палат і їхніх Комісій [5, арк. 77-85].
З проаналізованого проекту Конституції видно ба-
жання сформувати державу з сильною президент-
ською владою, тобто зосередити в руках Президента
України функції Глави держави і виконавчої влади.
У проекті Конституції від 26 жовтня 1993 р. у ст. 143
Кабінет Міністрів (Уряд) визнається вищим органом
державної виконавчої влади в Україні. Кабінет Міністрів
у своїй діяльності керується програмою Президента.
Кабінет Міністрів підзвітний і відповідальний перед
Верховною Радою України. Президент же є главою
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 1 (101) січень-лютий 2010 р.
ЕКОНОМІКА 81
держави. Таким чином, Кабінет Міністрів уперше про-
голошується вищим органом державної виконавчої
влади України.
Остаточне визначення ролі й місця органів вико-
навчої влади в системі органів державного управлін-
ня відбулося в новій Конституції України. З формуван-
ням ефективно працюючої системи органів виконав-
чої влади, або інакше - органів державного управлін-
ня, пов'язані великі надії.
В. Б. Авер'янов, спираючись на Конституцію Украї-
ни, виділяє аспекти, які дозволяють докладніше зро-
зуміти систему органів виконавчої влади. Найбільш
наочно реалізований перший аспект - відокремлення
органів виконавчої влади від інших видів державних
органів. Це досягнуто в тексті Конституції шляхом, по-
перше, використання узагальнюючого для всіх органів
держави терміну "органи державної влади" (ст. 5); по-
друге, виділення серед останніх таких видів, як "орга-
ни законодавчої, виконавчої та судової влади".
Стосовно другого аспекту системи органів вико-
навчої влади в Конституції, з одного боку, обґрунтова-
но об'єднуються всі ієрархічні рівні органів виконав-
чої влади (як вищий і центральні, так і місцеві) в одно-
му розділі VI "Кабінет Міністрів України. Інші органи
виконавчої влади", з іншого - досить повно врахована
вся складність і специфічність відношення поста Пре-
зидента до виконавчої гілки влади, а саме: за своїм
реальним становищем Президент не уособлюється
жодною гілкою влади, а має статус глави держави із
значними компетенційними преференціями (насампе-
ред кадровими) щодо виконавчої влади. Іншими сло-
вами, Президент віднесений до виконавчої влади лише
функціонально, тобто через певний обсяг своїх повно-
важень. Але він не віднесений до неї структурно, тоб-
то як окрема структурна ланка системи органів вико-
навчої влади.
Саме тому в Конституції відсутнє визначення Пре-
зидента як "глави виконавчої влади". Адже "глава"
гілки влади - це такий суб'єкт цієї влади, який є вищою
структурною ланкою певної системи органів, що супе-
речить, як уже з'ясовано, дійсному стану речей.
У межах третього аспекту необхідно пам'ятати, що
справжнє зміцнення цієї гілки влади, підвищення її
ефективності неможливі без створення дієвої "верти-
калі" виконавчої влади. Саме завдяки останній дося-
гається належна реалізація владних рішень зверху
донизу [6, с. 9-10].
Складним моментом залишається визначення ролі
Президента у вертикалі виконавчої влади. Політоло-
ги, юристи, історики стверджують, що в Україні утво-
рився так званий дуалізм виконавчої влади. Суть її
така: глава держави є "провідником" виконавчої вла-
ди, поруч існує й виконує свої функції уряд, очолюва-
ний головою (Прем'єр-міністром).
Специфічність наведеної моделі полягає в тому, що
відношення цих суб'єктів до гілки виконавчої влади
неоднакові. Якщо уряд входить до неї саме як окрема
структурна ланка системи органів, то Президент, як уже
зазначалося, лише функціонально - через певний об-
сяг своїх повноважень у сфері виконавчої влади.
Аналізуючи розділи Конституції України, присвячені
статусу та повноваженням Уряду, можна зробити вис-
новок, що нормативне визначення в них Кабінету
Міністрів є значно ширшим порівняно з обсягом і зна-
ченням тих можливостей і повноважень, які прямо або
опосередковано закріплюються за Урядом розділом
6 Конституції і розділом 5 "Президент України".
Аналіз положень, установлень, приписів Консти-
туції, наведені норми Основного Закону, що закріплені
ст. 113 і 114, не одержали необхідного конституційно-
го забезпечення шляхом наділення Уряду чіткими по-
вноваженнями, які б гарантували визнання його од-
ним із вищих органів влади в системі її державних гілок.
Реальне місце Кабінету Міністрів значно нижче, ніж
визначене Конституцією України, а його роль у системі
влади значно слабша. Причина такої ситуації вбачаєть-
ся в тому, що великі повноваження, гарантії, можли-
вості Конституція закріпила за Президентом України.
Дослідники органів виконавчої влади в Україні вба-
чають у такій ситуації суттєві недоліки, зокрема такі: з
Президента знімається безпосередня політична відпо-
відальність за наслідки діяльності Уряду, Прем'єр-
міністр не виступає самостійною політичною фігурою
і перетворюється на чиновника, який не має достатніх
повноважень не лише стосовно міністрів, а й щодо
власного апарату. Як висновок - зниження ефектив-
ності виконавчої влади, постійні зміни уряду, протис-
тояння по лінії Президент - Прем'єр-міністр - парла-
мент [7, с. 58].
Згідно з моделлю "складного центру" зрозуміло, що
правовий статус уряду, який очолюється Прем'єр-
міністром, не може і не повинен мати якесь другоряд-
не значення у сфері виконавчої влади. Навпаки, саме
Кабінет Міністрів має бути вищою структурною ланкою
державного управління, на яку покладається практич-
не здійснення всіх основних повноважень виконавчої
влади. У тому числі й тих, які віднесені до компетенції
Президента України, але не є його виключно одно-
осібними преференціями, скажімо, щодо кадрових при-
значень.
Стосовно співвідношення повноважень Президен-
та України і Кабінету Міністрів С. Серьогіна вважає,
що Конституція 1996 р. позбавила Президента стату-
су глави виконавчої влади, іменуючи його винятково
главою держави, але водночас зберегла за ним (май-
же в повному обсязі) обсяг повноважень, які належа-
ли Президенту за Основним Законом 1978 р. Широкі
повноваження з формування виконавчої влади та кон-
тролю за її діяльністю дали можливість Президенту
підпорядкувати собі як Уряд, так і всю вертикаль ви-
конавчої влади. Внутрішні протиріччя Конституції при-
водять до політичної конфронтації у взаємодії гілок
влади [8, с. 14].
В. Б. Авер'янов, визначаючи місце Президента в
системі управління державою, зауважує, що підпоряд-
кованість Кабінета Міністрів Президенту свідчила б про
те, що останній є вищою структурною ланкою щодо
Уряду, а це суперечить ст. 113 Конституції. Конституція
визначає Кабінет Міністрів України як вищий орган в
системі органів виконавчої влади, який у своїй діяль-
ності керується Конституцією і законами України, ак-
тами Президента України (ст. 113).
У цілому ж у системі органів виконавчої влади ви-
діляються структурні ланки трьох організаційно-пра-
вових рівнів:
1) вищий рівень - Кабінет Міністрів (у функціо-
нальній взаємодії з Президентом);
2) центральний рівень - міністерства, державні
комітети та інші підзвітні Кабінету Міністрів центральні
органи виконавчої влади;
3) місцевий, або територіальний рівень - на якому
діють:
- органи виконавчої влади загальної компетенції -
Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні,
районні, Київська і Севастопольська міські державні
адміністрації;
- органи спеціальної - галузевої та функціональної
- компетенції, котрі як безпосередньо підпорядковані
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
82
№ 1 (101) січень-лютий 2010 р.
ЕКОНОМІКА
центральним органам виконавчої влади, так і перебу-
вають у підпорядкуванні водночас і центральному, і
місцевому органу виконавчої влади.
Але Конституція України обмежила повноваження
Президента України щодо керівництва структурами
виконавчої влади. Про це свідчать ст. 87, ст. 114,
ст. 115 Конституції України.
Указом Президента України в 1994-2004 рр.
Л. Д. Кучми від 14 квітня 2000 р. "Про стратегію ре-
формування державної служби в Україні" посада
Прем'єр-міністра віднесена до політичних, що озна-
чає, що цей суб'єкт влади повинен зосередитись на
визначенні урядової політики, розв'язанні стратегіч-
них проблем економічного та соціального розвитку
суспільства [9].
Л. Кучма, будучи Президентом України, вважав, що
в Україні в Прем'єр-міністра повноважень набагато
більше, ніж у Президента, також підкреслюючи, що він
є прибічником сильної президентської влади. На сто-
рінках наукових видань відбулася дискусія з приводу
того, що виконання Президентом функцій глави вико-
навчої влади в 1991-1997 рр. призвело до деградації
уряду та виконавчої влади в цілому. Підтримує цю думку
С. Серьогіна. Але, розглядаючи це питання з об'єктив-
ної і з суб'єктивної точки зору, доходимо висновку, що
не варто говорити про деградацію уряду протягом усіх
указаних років. По-перше, зазначений період припадає
на президентство Л. Кравчука та Л. Кучми, а роль
органів виконавчої влади змінювалася протягом часу.
Наприклад, у 1993 р. уряд Прем'єр-міністра Л. Кучми
мав повноваження більші з багатьох питань, ніж Пре-
зидент України Л. Кравчук, користуючись правом ви-
давати декрети. Адміністрація Президента Л. Кучми
здійснила значну частину реформаційних кроків, а не
Кабінет Міністрів [10, с. 191].
Можна погодитися з думкою С.Серьогіної, що прак-
тика, коли Президент є неформальним головою вико-
навчої влади, є неприпустимою з точки зору основ кон-
ституційного ладу України - принципу верховенства,
розподілу влади й законності. При наявності посади
Прем'єр-міністра, який очолює уряд, немає підстав
для створення ще якогось неурядового органу для ке-
рівництва системою виконавчих органів державної
влади. Тому важливим моментом залишається більш
ретельне визначення в Конституції України повноважень
Президента та органів виконавчої влади для того, щоб
запобігти конфліктним ситуаціям між гілками влади.
На початковому етапі державотворення не обій-
шлося без конфліктних ситуацій, які виникали між Пре-
зидентом та Прем'єр-міністром. Російський дослідник
М. Сахаров, аналізуючи місце президента в президен-
тсько-парламентській республіці, дійшов висновку, що
в країнах із відповідною формою правління обов'яз-
ково виникає проблема співвідношення владних по-
вноважень, яка є основою для суперечностей між
президентом і прем'єром [11, с. 14].
Як уже зазначалося в попередніх дослідженнях,
відносини між Президентом та Прем'єр-міністром до
прийняття нової Конституції регулювалися рядом за-
конів, а також Конституційним договором 1995 р. Без-
конфліктним періодом в Україні дослідники вважають
вересень 1991 р. - липень 1992 р. Причиною цього є
те, що перший Президент України Л. Кравчук став ком-
промісною фігурою, що задовольняла практично всі
основні політичні сили. Однак згодом, унаслідок об'єк-
тивних причин, авторитет та позиції Л. Кравчука похит-
нулися. Спад виробництва й зниження життєвого рівня
населення були характерними для всіх країн колиш-
нього "соціалістичного табору" [12, с. 8]. Для виведен-
ня країни з кризи необхідно було налагоджувати взає-
модію між Президентом та Прем'єр-міністром, шука-
ти дієві методи співпраці.
Але конфлікти тільки загострювалися. Призначен-
ня прем'єром Л. Кучми стало каталізатором напруже-
ності. Навесні 1993 р. треба було чітко визначати по-
дальший розвиток структури виконавчої влади: або
Уряд очолює виконавчу владу, або Президент зали-
шається на чолі виконавчої влади. Л. Кравчук у червні
1993 р. видає указ, який значно обмежував повнова-
ження Прем'єр-міністра, узагалі пропонувалося ска-
сувати посаду прем'єр-міністра і запровадити посаду
віце-президента. У такому разі Л. Кравчук мав би од-
ноосібно призначати міністрів. Парламент мав би пра-
во висловлювати недовіру деяким міністрам або Уря-
ду в цілому. Президент залишався поза парламент-
ським контролем. Верховна Рада не підтримала про-
позиції Президента. Взаємовідносини між Президен-
том та Прем'єр-міністром ще більше загострилися. Але
із жовтня 1993 р. до травня 1994 р. на перший план
виходить конфлікт по лінії Президент - Верховна Рада.
Протистояння продовжується і при Президенті
Л. Кучмі. У 1994-1995 рр. відбувається політична
трансформація влади, яка була зумовлена:
1) розмитістю джерел влади в Україні;
2) розмежуванням влади і відповідальністю її носіїв
за результати своєї діяльності;
3) зростанням непорозуміння між владними струк-
турами та громадськістю;
4) боротьбою між горизонтальними й вертикаль-
ними структурами влади [13, с. 73].
Історія показує, що ці чинники значно вплинули на
подальші події в Україні. Спробою вирішити протисто-
яння між гілками влади та налагодити взаємодію ста-
ло прийняття Закону України "Про державну владу та
місцеве самоврядування" та Конституційний договір
1995 р. Однак із прийняттям нової Конституції України
конфліктна ситуація та протистояння між гілками вла-
ди не зникає.
Висновки
Аналізуючи матеріали архіву Верховної Ради Ук-
раїни, ми дійшли висновку, що питання утворення, ста-
новлення, визначення функцій та повноважень гілок
влади, у тому числі й виконавчої, на початковому етапі
сучасного державотворення в Україні знайшли відоб-
раження в концепціях Конституції, у доповненнях та
змінах чинної Конституції 1978 р. Велике значення для
становлення органів державної влади в України має
прийняття нової Конституції 1996 р.
Питання розподілу повноважень між гілками вла-
ди, особливо між Президентом та органами виконав-
чої влади, викликало дискусії на сторінках наукової літе-
ратури серед політологів, юристів, істориків, а це го-
ворить про актуальність питання, а також про те, що
остаточно воно не вирішене.
Ситуація, яка складалася в 1999 р., висувала нові
вимоги до ефективності організації діяльності та взає-
модії органів виконавчої влади з іншими гілками вла-
ди, які значно підвищені у зв'язку з реальними потре-
бами найповнішого запровадження ідей та положень
нової Конституції. Але ці вимоги часто, на жаль, не зна-
ходили адекватного відтворення в офіційній політиці
реформування багатьох державних структур та їх кад-
рового складу. Життєво необхідні зміни в управлін-
ському апараті відбувалися не комплексно, супереч-
ливо, а іноді - стихійно. Як наслідок, необхідність адмі-
ністративної реформи, яка б змогла налагодити взає-
модію та співпрацю всіх гілок державної влади.
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 1 (101) січень-лютий 2010 р.
ЕКОНОМІКА 83
ЛІТЕРАТУРА:
1. Мартинюк Р. С. Реалізація принципів поділу влади сучасній
Україні: політико-правовий аналіз / Р. С. Мартинюк. - Острог, 2007.
- 285 с.
2. Архів Верховної Ради України. - Ф. 1. - Оп. 35. - Спр. 96.
3. Архів Верховної Ради України. - Ф. 1. - Оп. 35. - Спр. 100.
4. Архів Верховної Ради України. - Ф. 1. - Оп. 35. - Спр. 119.
5. Архів Верховної Ради України. - Ф. 1. - Оп. 35. - Спр. 134.
6. Авер'янов В. Б. Органи виконавчої влади в Україні /
В. Б. Авер'янов. - К. : Ін Юре, 1997. - 48 с.
7. Державна виконавча влада в Україні: формування та фун-
кціонування : [зб. наукових праць / наук. кер. Н. Р. Нижник]. -
К. : Вид-во УАДУ, 2000. - 224 с.
8. Серьогіна С. Г. Компетенція Президента України: теоретич-
но-правові засади : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня кан-
дидата юридичних наук : спец. 12.00.02 "Конституційне право" /
С. Г. Серьогіна. - Харків, 1998. - 18 с.
9. Указ Президента України "Про стратегію реформування дер-
жавної служби в Україні" від 14.08.1996 року // Урядовий кур'єр
(Орієнтир). - 2000. - 19 квітня.
10. Бандурка О. М. Влада в Україні на зламі другого і треть-
ого тисячоліть / О. М. Бандурка, В. А. Греченко. - Харків : УВС,
2000. - 303 с.
11. Сахаров М. Институт президентства в современном мире
/ М. Сахаров. - М. : Юрид. литер., 1994. - 176 с.
12. Зайцев В. Конфлікти між гілками влади в процесі їх ста-
новлення (1991-1996) / В. Зайцев // Становлення владних струк-
тур в Україні (1991-1996). - К., 1997. - 178 с.
13. Кордун О. О. Особливості виконавчої влади в постра-
дянській Україні / О. О. Кордун, К. О. Ващенко, Р. М. Павленко.
- К., 2000. - 245 с.
14. Декларація про державний суверенітет України // Відо-
мості Верховної Ради УРСР (ВВР). - 1990. - № 31. - Ст. 429.
L. Poljakova
THE BEGINNING OF THE MODERN STATE CREATION AND THE MAIN MOMENTS
OF THE EXECUTIVE POWER DEVELOPMENT OF UKRAINE INDEPENDENT
The stages of formation of the bodies of executive power from the time of proclamation of Ukraine independence in 1999
were determined in the article. The problems of formation of the bodies of executive power in the conceptions of constitution
were analyzed. The conclusions concerning the role of the bodies of executive power during the process of creation of the state
on basis of new constitution of Ukraine were made.
Key words: bodies of executive power, draft constitution, president, prime minister, interaction.
© Л. Полякова
Надійшла до редакції 08.01.2010
УДК 94(420) :339.9
ÇÎÂͲØÍÜÎÏÎ˲ÒÈ×Ͳ ÀÑÏÅÊÒÈ ÍÎÂÎÃÎ
ËÅÉÁÎÐÈÇÌÓ ÒÎͲ ÁËÅÐÀ (1997-2007 ðð.)
ТАМАРА КАНДУБА,
аспірант Донецького національного університету
У статті розглянуті зовнішньополітичні аспекти нового лейборизму урядів Тоні Блера в
період його перебування на посаді з 1997 до 2007 року. На основі аналізу зовнішньополітич-
ної доктрини нових лейбористів виявлені основні риси та характеристики блерівської мо-
делі зовнішньої політики Великої Британії, яка реалізовувалася протягом десятиріччя.
Ключові слова: новий лейборизм, "третій шлях", зовнішньополітична доктрина, блеризм,
"особливі відносини", політика "торі", євроінтеграція, ЄС, НАТО.
Постановка проблеми. В Україні завершився
початковий етап перехідного періоду - проголошен-
ня незалежності та набуття атрибутів державності,
політичного та економічного облаштування. Але зов-
нішньополітична направленість залежить від розроб-
ки доктрини. Зовнішня політика країн Європи та Аме-
рики вже давно розвивається в межах бачення своєї
ролі у світі. Україна тільки приглядається до країн, що
бажають співпрацювати, та розробляє стратегію,
тактику подальших дій у цьому напрямку політики.
Дуже цікавий приклад пошуку та реалізації зовнішньо-
політичних ідей можна побачити в нових лейбористів
урядів Тоні Блера.
До того ж інтерес до нового лейборизму обумов-
лений кількома факторами: тривале та відносно
успішне керівництво країною Т. Блером, втілення ним
курсу, який отримав назву "третій шлях", а також (мож-
ливо, передусім) особливостями зовнішньої політики
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|