Роль соціального капіталу в забезпеченні інноваційного розвитку
У статті розглянуто роль соціального капіталу в розвитку сучасного суспільства, його вплив на економіку України, наведено тенденції інноваційного розвитку. Автор доходить висновку, що безумовним імперативом суспільства має стати практична реалізація моделі інноваційного розвитку, який би забезпеч...
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2010
|
| Назва видання: | Схід |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/21998 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Роль соціального капіталу в забезпеченні інноваційного розвитку / Н.Стежко // Схід. — 2010. — № 1 (101). — С. 47-51. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-21998 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-219982011-06-21T12:03:10Z Роль соціального капіталу в забезпеченні інноваційного розвитку Стежко, Н. Економіка У статті розглянуто роль соціального капіталу в розвитку сучасного суспільства, його вплив на економіку України, наведено тенденції інноваційного розвитку. Автор доходить висновку, що безумовним імперативом суспільства має стати практична реалізація моделі інноваційного розвитку, який би забезпечив інтегральне поєднання економічної ефектив- ності, соціальної справедливості та збалансованості в розвитку соціального капіталу. In article the role of the social capital in development of a modern society, its influence on economy of Ukraine is considered, tendencies of innovative development on separate branches are resulted, necessity of use of the social capital for the politician of innovative development is proved. 2010 Article Роль соціального капіталу в забезпеченні інноваційного розвитку / Н.Стежко // Схід. — 2010. — № 1 (101). — С. 47-51. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/21998 365.22:330.341.1 uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Економіка Економіка |
| spellingShingle |
Економіка Економіка Стежко, Н. Роль соціального капіталу в забезпеченні інноваційного розвитку Схід |
| description |
У статті розглянуто роль соціального капіталу в розвитку сучасного суспільства, його
вплив на економіку України, наведено тенденції інноваційного розвитку. Автор доходить
висновку, що безумовним імперативом суспільства має стати практична реалізація моделі
інноваційного розвитку, який би забезпечив інтегральне поєднання економічної ефектив-
ності, соціальної справедливості та збалансованості в розвитку соціального капіталу. |
| format |
Article |
| author |
Стежко, Н. |
| author_facet |
Стежко, Н. |
| author_sort |
Стежко, Н. |
| title |
Роль соціального капіталу в забезпеченні інноваційного розвитку |
| title_short |
Роль соціального капіталу в забезпеченні інноваційного розвитку |
| title_full |
Роль соціального капіталу в забезпеченні інноваційного розвитку |
| title_fullStr |
Роль соціального капіталу в забезпеченні інноваційного розвитку |
| title_full_unstemmed |
Роль соціального капіталу в забезпеченні інноваційного розвитку |
| title_sort |
роль соціального капіталу в забезпеченні інноваційного розвитку |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Економіка |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/21998 |
| citation_txt |
Роль соціального капіталу в забезпеченні інноваційного розвитку / Н.Стежко // Схід. — 2010. — № 1 (101). — С. 47-51. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT stežkon rolʹsocíalʹnogokapítaluvzabezpečenníínnovacíjnogorozvitku |
| first_indexed |
2025-07-02T22:01:05Z |
| last_indexed |
2025-07-02T22:01:05Z |
| _version_ |
1836574222632091648 |
| fulltext |
№ 1 (101) січень-лютий 2010 р.
ЕКОНОМІКА 47
О. Mаtvijchuk
ECOLOGICAL RISKS OF INDUSTRIAL WATER CONSUMPTION IN UKRAINE
The article is devoted the problems of ecologization of industrial water consumption in Ukraine. An author examines the
modern state of industrial water consumption, and also there are ecological risks in activity of different types of industrial users
of water. Separately an author marks the necessity of introduction of new conception of ecological and economic evaluation of
the use of water resources.
Key words: water resources, users of water resources, ecological risks, ecological and economic evaluation.
© О. Матвійчук
Надійшла до редакції 15.01.2010
УДК 365.22:330.341.1
ÐÎËÜ ÑÎÖ²ÀËÜÍÎÃÎ ÊÀϲÒÀËÓ
 ÇÀÁÅÇÏÅ×ÅÍͲ ²ÍÍÎÂÀÖ²ÉÍÎÃÎ ÐÎÇÂÈÒÊÓ
НАДІЯ СТЕЖКО,
кандидат економічних наук, доцент кафедри міжнародної економіки
Кіровоградського національного технічного університету
У статті розглянуто роль соціального капіталу в розвитку сучасного суспільства, його
вплив на економіку України, наведено тенденції інноваційного розвитку. Автор доходить
висновку, що безумовним імперативом суспільства має стати практична реалізація моделі
інноваційного розвитку, який би забезпечив інтегральне поєднання економічної ефектив-
ності, соціальної справедливості та збалансованості в розвитку соціального капіталу.
Ключові слова: соціальний капітал, роль, сучасна економіка, галузі, інноваційний розвиток.
Постановка проблеми в загальному вигляді.
За останні десятиліття у світовій економіці відбули-
ся глибокі зміни, пов'язані з розробкою стратегій
нової глобальної економічної і соціальної конку-
ренції, зміною ролі держави в регулюванні економі-
ки й підходів до підготовки, оцінки й використання
соціального капіталу. Мова йде про радикальні зміни
самого характеру суспільного прогресу і його цільо-
вих орієнтирів, системи цінностей і критеріїв соціаль-
но-трудових відносин. Узяті самі по собі науково-
технічні й суто економічні критерії втрачають своє
домінуюче значення. Їх місце займають якісні пара-
метри життя, а саме: стан природного та соціально-
економічного середовища, здоров'я населення й
тривалість життя, рівень культури, доступ до якісної
освіти й можливість її використання в інноваційних
процесах.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дос-
лідженню людського та соціального капіталів у пе-
ріод трансформації економіки, їх впливу на соціально-
економічний розвиток країни присвячені праці В. Ан-
тонюк [1], О. Грішнової [2], О. Колота [3], Л. Лісогор [4],
О. Сидорчук та інших науковців. Разом із тим, існу-
вання різних підходів до концепції соціального ка-
піталу ускладнює розуміння цієї категорії; неодноз-
начним є також тлумачення ролі соціального капі-
талу в перебігу інноваційних процесів нашої країни.
Мета статті - визначити роль соціального капі-
талу в інноваційному соціально-економічному роз-
витку України.
Виклад основного матеріалу. Ураховуючи су-
часні економічні процеси, можна без сумніву стверд-
жувати, що найважливішим компонентом національно-
го багатства більшості розвинених країн світу є не ви-
робничий чи природний, а соціальний капітал. Найпер-
шим й основним джерелом конкурентоздатності
підприємств, фірм і корпорацій стає людський потен-
ціал, оскільки його конкурентоздатні складові не ста-
новлять надмірних труднощів для ефективного менед-
жменту: капітал відтворюється, технології поновлю-
ються, причому період їх дії постійно скорочується, а
стратегії розвитку можна скопіювати й упровадити. Для
того щоб соціальний потенціал став основним джере-
лом капіталу, необхідно враховувати не лише еконо-
мічний розвиток, а й соціальний розвиток та соціаль-
ну стабільність у суспільстві. У зв'язку із цим форму-
вання й удосконалення соціального капіталу стає го-
ловним і визначальним фактором інноваційного роз-
витку. При цьому не слід забувати, що соціальний ка-
пітал - це специфічний потенціал і людський ресурс у
матеріальному виробництві.
Соціальний капітал забезпечив у 50-х роках ХХ ст.
зростання ВВП до 10 %, а в 1990-х він досяг у серед-
ньому 20-25 %. Особливо це стосується таких країн,
як Швеція, Великобританія, Данія, Франція, Німеччи-
на, Японія та ін. [5]. Разом із тим, структура і зміст со-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
48
№ 1 (101) січень-лютий 2010 р.
ЕКОНОМІКА
ціального капіталу обумовлені особливостями еконо-
мічних відносин, а рівень його розвитку й реалізація
детерміновані ступенем і темпами прогресивних змін
у продуктивних силах суспільства, виражених певними
відносинами конкретної країни.
Соціальний капітал формується й збагачується в
органічному взаємозв'язку об'єктивного й суб'єктивно-
го факторів. З одного боку, він є продуктом суспільно-
го розвитку й ураховує багато специфічних особливо-
стей певної країни і суспільства, а з іншого - дієвий,
творчий суб'єкт суспільства в цілому й конкретної
людської індивідуальності зокрема.
Сукупність економічних відносин, що виникають у
результаті відтворення соціального капіталу, якісно
більш складні й кількісно більш різноманітні, ніж еко-
номічні відносини у сфері відтворення матеріальних
благ. По-перше, відтворення матеріальних благ
здійснюється тільки в матеріальному виробництві, а
відтворення соціального капіталу - в усіх сферах
людської діяльності. По-друге, відтворення матеріаль-
них благ відбувається тільки в робочий час, а відтво-
рення соціального капіталу охоплює як робочий, так і
неробочий, у тому числі й вільний час. Й останнє, по-
третє, відтворення матеріальних благ відбувається
тільки в процесі виробничих потреб, а відтворення
соціального капіталу - у процесі виробничих й особис-
тісних потреб.
Принципи соціального капіталу дозволяють вибу-
довувати на їх основі систему розвитку суспільства в
найбільш відповідному періоді, де були б відзначені
задачі кожного із партнерів і визначені методи їх взає-
модії. Зараз можна констатувати, що соціальний капі-
тал збільшує свій потенціал - він переходить з рівня
окремого підприємства, фірми або галузі на міжнарод-
ний. Можна спостерігати поступову розвиваючу тен-
денцію поєднання соціального діалогу - головного
інструменту партнерства з діалогом політичним і гро-
мадським. А це, безперечно, дає можливість поглиб-
лення й розширення процесу впровадження іннова-
ційної політики.
Розпочинаючи з Дж. Кейнса та Л. Ерхарда, концеп-
ція соціально-орієнтованого ринкового господарства
безпосередньо пов'язана з необхідністю досягнення
соціального контакту між державою, бізнесом і сус-
пільством. За такої моделі в держави обмежуються
можливості для формування й проведення соціаль-
ної політики за старими механізмами. Нині без допо-
моги бізнесу соціальний капітал уже не в змозі якісно
розвиватися. Соціальна відповідальність бізнесу пе-
ретворилася на інструмент, що дозволяє підвищувати
його ділову репутацію, налагоджувати збалансовані
відносини з усіма інституціями в суспільстві. Саме це
забезпечує сприятливий клімат для стійкого економіч-
ного розвитку, а також дозволяє найбільш раціональ-
но використовувати соціальний капітал у політиці інно-
ваційного розвитку.
Інноваційна економіка стала формуватися на базі
ліберальних економічних реформ, розпочатих у Ве-
ликій Британії М. Тетчер і продовжених у США ("рейга-
номіка"), починаючи з 1980-х років. Вони набули поши-
рення і в інших країнах, де розпочались масштабні про-
цеси приватизації, дерегулювання виробництва,
відмови держави від прямої участі у виробництві й
широкого стимулювання приватної підприємницької
ініціативи й конкуренції.
Це стало можливим завдяки розвиненій ринковій
економіці, коли створена нею потужна інфраструкту-
ра у вигляді ринкових факторів виробництва забезпе-
чує безперебійну роботу механізмів попиту і пропозиції,
коли держава охороняє права власності, включаючи
право на інтелектуальну власність, проводить раціо-
нальну податкову й стимулюючу бізнес-політику со-
ціального капіталу. Тобто інноваційна політика вима-
гає високого рівня життя населення, коли люди не ду-
мають, як дожити до зарплати, і надійно перестрахо-
вані у своїх творчих прагненнях. Такі умови створю-
ють внутрішню мотивацію до прогресу як спонукаль-
ного механізму конкуренції.
Стає очевидним, що соціальний капітал складаєть-
ся як мінімум із декількох складових: соціально-по-
літичного, соціально-економічного, науково-технічно-
го та інноваційного розвитку. Усі ці та інші складові
забезпечують розвиток соціальної політики, яка
здійснюється на національному рівні, а також функ-
ціонування соціальної сфери, яка безпосередньо за-
безпечує умови життєдіяльності людини. Стан розвит-
ку соціального капіталу оцінюється показниками
рівня зайнятості, доходів, освіти, ступеня розвитку
наукових досліджень і високотехнологічних вироб-
ництв, які дозволяють формувати економіку іннова-
ційного типу.
Реалізація соціальної політики через інноваційний
розвиток - це новий розвиваючий тип існування й роз-
витку світової цивілізації. Цей тип розвитку заснова-
ний на радикальних інноваціях практично в усіх сфе-
рах: економічній, соціальній, демографічній, еко-
логічній, культурологічній та ін. Тому принципи, імпе-
ративи й норми в цьому напрямку вимагають нових
форм правосвідомості, нової соціальної системи уп-
равління на основі інноваційного розвитку. У такому
разі можна стверджувати, що соціальний капітал - це
прогресивне ядро держави, що об'єднує інтелектуаль-
ний і гуманітарний потенціал з метою забезпечення
інноваційного розвитку країни.
Сучасний розвиток соціального капіталу можна
охарактеризувати як новий зміст соціальних зв'язків,
культурних норм, психологічних поглядів, духовних
цінностей та індивідуальних моделей поведінки, по-
літичних режимів, економічних та правових інститутів,
що структуруються різноманітними міжнародними
організаціями. За цих умов соціальний капітал сприяє
утворенню нових політичних, економічних і культур-
них структур, надає можливість об'єднувати людей,
які розділені локальними формуваннями, та досяг-
нути єдиних найбільш високих соціальних стандартів
життя.
Постає нагальна необхідність цілісного трансдис-
циплінарного погляду на світ, причому на рівні свідо-
мості більшості громадян, інакше суспільство не знай-
де шляхів креативного розуміння інноваційних про-
блем і способів їх вирішення. Потрібне нове бачення
світу, розуміння особистої відповідальності за його
долю, особливо це стосується керівництва держави,
науковців. Інноваційні технології - це невід'ємна скла-
дова соціального капіталу, що надає імпульс розвитку
сектора попиту та пропозиції.
Що стосується України, то за умов збереження існу-
ючої структури економіки навіть при збільшенні ВВП
на 3-5 % за рік неможливо досягти її реального роз-
витку, тому що при такому розвитку кожна одиниця зро-
стання ВВП потребує ще більших витрат. Це свідчить
про те, що інноваційні процеси в економіці не набули
вагомих масштабів, кількість підприємств, що впро-
ваджують інновації, зменшується з кожним роком і ста-
новить нині 11 % (рис. 1) [6], що менше в 3-4 рази, ніж в
інноваційно розвинутих економіках.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 1 (101) січень-лютий 2010 р.
ЕКОНОМІКА 49
14,8 14,3 14 ,6
11,5
10
8,2
10
11,5 10 ,8
0
5
10
15
20
2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008
Роки
Ча
ст
ка
, %
Рис. 1. Частка промислових підприємств України, що впроваджували інновації.
Наукомісткість промислового виробництва Украї-
ни знаходиться на рівні 0,3 %, що на порядок менше
від світового рівня. Так, частка високотехнологічних
товарів у загальному обсязі експорту становить 3 %,
тоді як у США і Китаї - 30 %, а в цілому у світі - 20 %
(рис. 2) [7].
20
34
30 30
17 16
9
4 3
0
10
20
30
40
Св
іт
Iрл
ан
дія
СШ
А
Ки
та
й
Н і
ме
чч
ин
а
Ш
ве
ція
Ро
сія
По
ль
ща
Ук
ра
їна
Ча
ст
ка
, %
Рис. 2. Частка високотехнологічних товарів у загальному обсязі експорту.
Проте низький рівень наукомісткості вітчизняного
виробництва визначається не тільки недостатнім
фінансуванням. Фундаментальне значення має сьо-
годнішня структура економіки. В українській економіці
домінують низькотехнологічні галузі виробництва, які
природно належать до малонаукомістких (табл. 1) [8].
Таблиця 1. - Динаміка змін структури ВВП України, %
Галузі 1 квартал 2008 р. 1 квартал 2009 р.
Сільське господарство 3,1 3,3
Добувна промисловість 6,1 5,1
Переробна промисловість 23,3 17,3
Виробництво та розподіл електроенергії, газу та води 5,3 5,9
Будівництво 4,3 2,3
Торгівля 16 17,2
Транспорт та зв'язок 12,2 13,6
Освіта 6,3 7,5
Охорона здоров’я 3,7 4,5
Інші види економічної діяльності 24,3 32,3
Сплата послуг фінансових посередників -4,6 -9
У цілому в Україні домінує відтворення виробницт-
ва третього технологічного укладу (гірництво, металур-
гія, залізничний транспорт, хімія та ін.). Відповідно,
майже 95 % вітчизняної продукції належить до вироб-
ництва третього та четвертого технологічних укладів.
Проведені дослідження свідчать, що в Україні на 1 дол.
США виробленої продукції витрачається 89 кг умов-
ного палива. Це в 3-5 разів більше, ніж у розвинутих
країнах.
Це свідчить про те, що економіка України обтяже-
на інерцією попереднього екстенсивного розвитку. За
рівнем конкурентоспроможності ринків Україна по-
дібна до США в 1940-х рр. За оцінкою Лозаннського
інституту менеджменту, індекс конкурентоспромож-
ності України в 2008 р. знизився з 46-го місця до 54-
ого з 55 можливих [9]. Зауважимо, що ключовим ком-
понентом у національній конкурентоспроможності, а
також зміцненні інноваційної функціональної складо-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
50
№ 1 (101) січень-лютий 2010 р.
ЕКОНОМІКА
вої соціального капіталу країни є роль сектора мало-
го й середнього підприємництва як основи розвитку
середнього класу. Але на жаль, в Україні не створені
належні умови для активізації інноваційної діяльності
цього сектора. Так, у середньому по Україні лише 6 %
промислових малих та близько 16 % промислових се-
редніх підприємств є інноваційно активними (у Німеч-
чина таких підприємств понад 60 %). Жодна з україн-
ських компаній не ввійшла навіть до першої тисячі
фірм, що володіють значними бюджетами наукових
досліджень. Це свідчить про те, що український бізнес
неохоче вкладає кошти в науку. За статистикою, вітчиз-
няні компанії витрачають на наукові розробки менше
1 % обороту. Для порівняння - американці вкладають
у НДДКР у середньому 3-4 % від обороту, китайці -
3 %, а європейці - 7-10 % [10].
Попри те, що Україна є однією з найбагатших на
природні ресурси країн світу, їх використання в на-
ціональній економіці є вкрай нераціональним. По-
перше, залишається дуже високою енергомісткість
ВВП, яка в декілька разів перевищує середній
рівень країн ЄС.
Утримання високої енергомісткості продукції експор-
то-орієнтованих виробництв, конкурентоспроможність
яких базувалася на порівняно низьких цінах на енерге-
тичні та людські ресурси, суттєво гальмувало впровад-
ження інноваційних джерел забезпечення економічно-
го зростання. Послаблення впливу споживчого попиту
на динаміку промислового виробництва призвело до
наростання соціальних ризиків у суспільстві, пов'яза-
них із реалізацією загроз поглиблення диференціації
доходів населення та зростання рівня безробіття [4].
Зауважимо, що енергоефективність є однією з ключо-
вих складових соціальної відповідальності держави.
Існує пряма залежність рівня інноваційного розвитку
країни від соціального стану населення.
Несправедливе, надмірне розмежування людей за
рівнем життя підточує основи демократизації суспіль-
ства, стимулює зростання соціальної нестабільності,
служить активатором еміграції більш кваліфікованих
кадрів та науковців, джерелом негативних змін у ду-
ховності, розшарування суспільства в соціальній і по-
літичній сферах. На жаль, такий розвиток подій спос-
терігається в нашій державі.
Міграційні процеси будь-якого суспільства в пер-
шу чергу визначають як економічний розвиток країни,
так і соціальний стан населення. Варто відзначити, що
в більшості випадків цей процес негативно впливає
на формування соціального капіталу як основи інно-
ваційного розвитку. Так, за даними президії НАНУ, за
останні 15 років за кордон виїхало 600 співробітників
наукових установ національної академії. Серед тих, хто
виїхав, - 105 докторів наук і 327 кандидатів наук. Сьо-
годні вони працюють у престижних наукових центрах
та університетах різних країн, примножуючи славу
світової науки.
Нестачу соціального капіталу в нашому суспільстві
варто розглядати як одну з основних причин невдач
економічних і соціальних реформ, одну з найскладні-
ших перешкод на шляху до цивілізованого демокра-
тичного європейського суспільства та високорозвину-
тої соціально орієнтованої економіки [2]. Це зайвий раз
підтверджує, що кожна країна має свої власні особли-
вості розвитку, традиції, свої національні інтереси. Але
всі живуть за об'єктивними історичними законами і в
умовах глобалізації опиняються перед необхідністю
вирішувати схожі проблеми, пов'язані із забезпечен-
ням інтересів людини, умовами життя і праці, со-
ціальним захистом, охороною її гідності.
Незважаючи на те, що за роки незалежності еко-
номіка України зазнала величезних змін, у структурно-
му плані вона залишилася технологічно низькоуклад-
ною, у ній домінують галузі, що виробляють продукцію
з низьким рівнем доданої вартості. За умов збільшен-
ня товарного експорту такої продукції це означає, що
Україна зростаючими темпами розпродає свої при-
родні ресурси, створюючи загрозу екологічній безпеці,
і використовує свою робочу силу вкрай неефективно.
Такий поступ призводить до значних як економічних так
і соціальних втрат й унеможливлює подальший інно-
ваційний розвиток країни.
Висновок
Розвиток соціального капіталу та інноваційні про-
цеси повинні бути невід'ємною частиною державної
економічної стратегії, що дозволяє здійснювати ефек-
тивні й раціональні нововведення. Інноваційні проце-
си на сучасному етапі розвитку суспільства, його ма-
теріального й нематеріального виробництва є однією
з умов досягнення успіху на світових ринках, підвищен-
ня рівня добробуту громадян і суспільства в цілому.
Зволікання у вирішенні наболілих проблем, яке де-
монструє українська влада сьогодні, негативно впли-
ває не тільки на інноваційний розвиток, а й узагалі на
існування й розвиток вітчизняного соціального капі-
талу. Це ще раз підтвердила економічна криза, яка
боляче вдарила насамперед по найбідніших верствах
населення. Отже, сьогодні вкрай необхідна соціаль-
но-економічна модернізація, яка дозволить вирішити
головні проблеми в цій сфері. У першу чергу, це мо-
дернізація державної економічної політики, виробни-
чо-технологічної бази економіки та системи соціаль-
ного забезпечення населення. Інструментом соціаль-
но-економічної модернізації є здійснення низки ре-
форм, спрямованих на запровадження найбільш
ефективних принципів, механізмів та форм управлін-
ня соціально-економічними процесами в країні. При
цьому безумовним імперативом суспільства має ста-
ти практична реалізація моделі інноваційного розвит-
ку, який би забезпечив інтегральне поєднання еконо-
мічної ефективності, соціальної справедливості та
збалансованості в розвитку соціального капіталу.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Антонюк В. Головні напрями зміцнення соціально-еконо-
мічних основ людського капіталу в Україні / В. Антонюк // Украї-
на: аспекти праці. - 2006. - № 2. - С. 39-47.
2. Грішнова О. А. Соціальний капітал як результат і чинник
сталого людського розвитку / О. А. Грішнова // Регіональні про-
блеми людського та соціального розвитку : зб. доп. міжн. наук.-
практ. конф. (Донецьк, 4-5 листопада, 2008 р.) / Ін-т економіки
пром-ті НАН України ; Редкол.: О. Ф. Новікова (відп. ред.) та ін. -
Донецьк, 2009. - С. 49-57.
3. Колот А. Теоретичні й прикладні аспекти підвищення до-
ходів працюючих як передумови збереження та розвитку людсь-
кого капіталу / А. Колот, С. Григорович // Україна: аспекти праці. -
2005. - № 8. - С. 19-27.
4. Лісогор Л. С. Розвиток ринку праці в Україні в умовах по-
силення кризових явищ в економіці / Л. С. Лісогор // Регіональні
проблеми людського та соціального розвитку : зб. Доп. міжнар.
наук.-практ. конф. (Донецьк, 4-5 листопада, 2008 р.) / Ін-т еконо-
міки пром-ті НАН України ; Редкол.: О. Ф. Новікова (відп. ред.) та
ін. - Донецьк, 2009. - С. 79.
5. Никитин С. Личные доходы населения / С. Никитин // Ми-
ровая экономика и международные отношения. - 2007. - № 2. -
С. 16-23.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 1 (101) січень-лютий 2010 р.
ЕКОНОМІКА 51
6. Україна у цифрах у 2008 році : статистичний збірник / [за
ред. О. Г. Осауленка]. - К. : ДП "Інформаційно-аналітичне агент-
ство", 2009. - С. 163.
7. Economic indicators // Total Economy Database [Електрон-
ний ресурс]. Режим доступу : http://www.conference-board.org/
economics/database.cfm.
8. Бутовский С. Ю. К вопросу о создании условий развития
инноваци-онной деятельности / С. Ю. Бутовский // Напрями і мо-
делі трансформації інноваційної діяльності у контексті міжнародної
інтеграції : тези доп. і повідом. Міжнар. наук.-практ. конф. (Донецьк,
18-19 жовтня, 2007 р.) / Ін-т економіки промисловості НАН України ;
Редкол.: О. І. Амоша (відп. ред.) та ін. - Донецьк, 2007. - С. 47.
9. Миценко І. М. Цивілізаційні виміри глобалізації / І. М. Ми-
ценко // Україна на шляху соціально-економічних перетворень в
умовах глобалізації : зб. наук. статей за матеріалами ІХ Міжна-
родної наук.-практ. конф. - Кіровоград : КНТУ, 2009. - Вип. 8. -
С. 4-15.
10. Амоша А. И. Энергоемкость ВВП как отражение каче-
ства жизни населения / А. И. Амоша, Ю. П. Кобушкин // Эконо-
мические проблемы и перспективы стабилизации экономики Ук-
раины : сб. науч. тр. - Вып. 1. - Ч. 1 / Ин-т экономики промышлен-
ности НАН Украины ; Редкол.: Землякин А. И. (отв. ред.) и др. -
Донецк, 2008. - С. 126.
N. Stezhko
THE ROLE OF THE SOCIAL CAPITAL IN INNOVATIVE DEVELOPMENT
In article the role of the social capital in development of a modern society, its influence on economy of Ukraine is considered,
tendencies of innovative development on separate branches are resulted, necessity of use of the social capital for the politician
of innovative development is proved.
Key words: social capital, role, modern economy, branches, innovative development.
© Н. Стежко
Надійшла до редакції 15.01.2010
УДК65.012.32:658.310.8]:621
ÑÈÑÒÅÌÀ ÏÎÊÀÇÍÈʲ ÄËß ÊÎÌÏËÅÊÑÍÎÃÎ
ÎÖ²ÍÞÂÀÍÍß ÑÒÀÍÓ ÒÅÕÍÎËÎò×ÍÈÕ
ÏÐÎÖÅÑ²Â Ó ÌÀØÈÍÎÁÓIJÂÍÎÌÓ
ÂÈÐÎÁÍÈÖÒ²
ГАЛИНА РАЧИНСЬКА,
асистент кафедри менеджменту організацій
Національного університету "Львівська політехніка", м. Львів
Запропоновано класифікацію показників для комплексного оцінювання стану техноло-
гічних процесів машинобудівного виробництва в розрізі технологічних процесів виготов-
лення заготовок, обробки деталей і складання машин. Розглядається приклад обчислення
загальної величини витрат у собівартості виробництва машин, індекси собівартості й се-
редніх витрат на одну гривню продукції, показники якості технологічних процесів, гнучкості
й продуктивності. Пропонується матриця оцінювання змін показників, які характеризують
технологічні процеси виготовлення машин.
Ключові слова: показники витрат ресурсів, якості, гнучкості, продуктивності, індекси со-
бівартості.
Постановка проблеми. Багаторічний досвід роз-
винутих держав світу свідчить, що в конкурентній бо-
ротьбі за економічне лідерство перевагу отримують
ті країни, господарство яких базується на інноваціях
та пов'язаних із ними нових технологіях. Використан-
ня у виробничих процесах раціональних технологій
допомагає скоротити час розробки та запроваджен-
ня у виробництво нових продуктів, а це, у свою чергу,
дає змогу швидше реагувати на потреби кожного по-
тенційного клієнта. Інноваційні технології сприяють
підвищенню продуктивності праці, технологічної гнуч-
кості виробництва, а також продукуванню інтелекту-
альної ренти, яка має стати джерелом отримання над-
прибутків і досягнення високого рівня конкуренто-
спроможності підприємства.
Проблеми прийняття рішень щодо вибору техноло-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|