Філософія екзистенціалізму як відображення криз самоідентифікації людської істоти
У статті аналізується філософія класичного екзистенціалізму як "теоретична передумова" виникнення концепції екзистенціальної психології. Предметом дослідження є проблема самоідентифікації індивіда. Автор доходить висновку, що "самоідентифікована" особистість у реальному існуван...
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Схід |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/21999 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Філософія екзистенціалізму як відображення криз самоідентифікації людської істоти / Г. Омелаєнко // Схід. — 2010. — № 1 (101). — С. 111-113. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-21999 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-219992011-07-18T00:17:38Z Філософія екзистенціалізму як відображення криз самоідентифікації людської істоти Омелаєнко, Г. Філософія У статті аналізується філософія класичного екзистенціалізму як "теоретична передумова" виникнення концепції екзистенціальної психології. Предметом дослідження є проблема самоідентифікації індивіда. Автор доходить висновку, що "самоідентифікована" особистість у реальному існуванні відбувається тільки за трьох умов: а) самоусвідомленого особистісного ставлення до середовища; б) об'єктивуючої дії духовного; в) наявності свободи як континіуму життєвого простору. In the article is an analyzed the philosophy of classical existentialism as theoretical base of the appearance of the concept of existential psychology. The problem of the self-identification of personality is the object of experiment. 2010 Article Філософія екзистенціалізму як відображення криз самоідентифікації людської істоти / Г. Омелаєнко // Схід. — 2010. — № 1 (101). — С. 111-113. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/21999 141 "312" uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Філософія Філософія |
| spellingShingle |
Філософія Філософія Омелаєнко, Г. Філософія екзистенціалізму як відображення криз самоідентифікації людської істоти Схід |
| description |
У статті аналізується філософія класичного екзистенціалізму як "теоретична передумова" виникнення концепції екзистенціальної психології. Предметом дослідження є проблема
самоідентифікації індивіда. Автор доходить висновку, що "самоідентифікована" особистість
у реальному існуванні відбувається тільки за трьох умов: а) самоусвідомленого особистісного ставлення до середовища; б) об'єктивуючої дії духовного; в) наявності свободи як
континіуму життєвого простору. |
| format |
Article |
| author |
Омелаєнко, Г. |
| author_facet |
Омелаєнко, Г. |
| author_sort |
Омелаєнко, Г. |
| title |
Філософія екзистенціалізму як відображення криз самоідентифікації людської істоти |
| title_short |
Філософія екзистенціалізму як відображення криз самоідентифікації людської істоти |
| title_full |
Філософія екзистенціалізму як відображення криз самоідентифікації людської істоти |
| title_fullStr |
Філософія екзистенціалізму як відображення криз самоідентифікації людської істоти |
| title_full_unstemmed |
Філософія екзистенціалізму як відображення криз самоідентифікації людської істоти |
| title_sort |
філософія екзистенціалізму як відображення криз самоідентифікації людської істоти |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Філософія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/21999 |
| citation_txt |
Філософія екзистенціалізму як відображення криз самоідентифікації людської істоти / Г. Омелаєнко // Схід. — 2010. — № 1 (101). — С. 111-113. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT omelaênkog fílosofíâekzistencíalízmuâkvídobražennâkrizsamoídentifíkacíílûdsʹkoíístoti |
| first_indexed |
2025-07-02T22:01:08Z |
| last_indexed |
2025-07-02T22:01:08Z |
| _version_ |
1836574225829199872 |
| fulltext |
№ 1 (101) січень-лютий 2010 р.
ЕКОНОМІКА 111
УДК 141 "312"
Ô²ËÎÑÎÔ²ß ÅÊÇÈÑÒÅÍÖ²À˲ÇÌÓ ßÊ
²ÄÎÁÐÀÆÅÍÍß ÊÐÈÇ ÑÀÌβÄÅÍÒÈÔ²ÊÀÖ²¯
ËÞÄÑÜÊί ²ÑÒÎÒÈ
ГАННА ОМЕЛАЄНКО,
кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії, соціально-політичних
та правових наук Слов'янського державного педагогічного університету
У статті аналізується філософія класичного екзистенціалізму як "теоретична передумо-
ва" виникнення концепції екзистенціальної психології. Предметом дослідження є проблема
самоідентифікації індивіда. Автор доходить висновку, що "самоідентифікована" особистість
у реальному існуванні відбувається тільки за трьох умов: а) самоусвідомленого особистіс-
ного ставлення до середовища; б) об'єктивуючої дії духовного; в) наявності свободи як
континіуму життєвого простору.
Ключові слова: екзистенціалізм, самоідентифікація, екзистенціальна психологія, пост-
екзистенціалістське мислення.
Постановка проблеми та огляд праць, у яких
започатковано її дослідження. Розвиток філософії
класичного екзистенціалізму в останні десятиліття ми-
нулого сторіччя зумовив появу неочікуваного й зага-
лом недослідженого у вітчизняній та світовій науці фе-
номена: своєрідного синтезу екзистенціалістських по-
стулатів із різними галузями філософії та напрямками
гуманітарного знання, тобто появу унікальних культуро-
логічних симбіозів, які у вітчизняній історико-філо-
софській науці називають постекзистенціалістським
мисленням [1, с. 216]. За своєю сутністю це, як стверд-
жують українські вчені, є нова форма існування екзис-
тенціальної філософії, у якій класичний екзистенціалізм
долає суперечності власної системи мислення та сис-
теми відображення реальності. Поряд із екзистенціаль-
ною феноменологією, екзистенціальною антрополо-
гією, екзистенціальною теологією, екзистенціальною
естетикою такими симбіозами, або ж культурологічни-
ми синтезами, і виступають екзистенціальна психоло-
гія, екзистенціальні психотерапія та психоаналіз. Однією
з площин у предметі дослідження багатьох представ-
ників цих культурологічних синтезів і є площина кризи
самоідентифікації індивіда в сучасну добу. Звідси й вип-
ливає проблема дослідження філософії класичного ек-
зистенціалізму в незвичному ракурсі: ракурсі переду-
мови (теоретичної платформи) виникнення вищеозна-
чених культурологічних синтезів і, що стосується екзис-
тенціальної психології та психоаналізу, ракурсі переду-
мови специфічного відтворення або ж відображення
процесів самоідентифікації індивіда, позначених кри-
зовими явищами. В останньому випадку теоретична
проблема конкретизується як необхідність компарати-
вістського аналізу класичного екзистенціалістського
підходу й розуміння кризових явищ у самоідентифікації
людей та подібного розуміння, яке пропонують й фор-
мулюють представники екзистенціальної психології, зок-
рема К. Роджерс, Р. Мей, Р. Лейнг, А. Маслоу тощо.
В Україні тільки-но починає з'являтися наукова літе-
ратура, у якій спеціалісти різного профілю звертають-
ся до дослідження цієї проблеми. Тут слід, перш за все,
назвати праці К. Райди [2], Д. Єсипенка [2], С. Світаше-
ва [3], О. Паркулаб [4], Н. Хамітова [5]. Особливу увагу
дослідженню цієї проблеми приділяють сучасні російські
вчені, які належать до американо-російської асоціації
гуманістичної (екзистенціальної) психології: Д. Лєонтьєв
[6], С. Братченко [7], В. Лєтуновський [8] та ін.
Мета роботи - виділення та унаочнення загальних
зв'язків між екзистенційним переживанням індивіда
(суб'єктивним чи індивідуальним фактором), усвідом-
ленням реального свого положення і, як наслідок, уна-
очнення власного індивідуального "Я".
Виклад основного матеріалу. Проблеми само-
ідентичності та ідентичності загалом у різноманітних
спрямуваннях її дослідження на сьогодні сходяться у
висновках щодо складної, багатовимірної та багатоас-
пектної екзистенційної ситуації "одиничного індивіда"
(С. К'єркегор) у соціальних обставинах його існування.
В умовах прискорення всіх процесів, тоталізації сучас-
ності, ефекту футурошоку, лавиноподібного потоку не-
структурованої інформації, фрагментарності світо-
сприйняття, відсутності "позитивного проекту" майбут-
нього, поглиблення інтеграційних процесів та зростан-
ня рівня взаємозалежності й взаємозумовленості всіх
життєвих факторів та феноменів ці проблеми тільки
загострюються. На тлі непевності та хиткості екзистен-
ційного ландшафту, зокрема з огляду на нестійкість та
загрозливу тенденцію в бік аномальності й девіантності
психічних реакцій людей, погіршення їхнього емоційно-
го стану та мотиваційної сфери соціальної діяльності,
кризові явища у сфері самоідентифікації починають
набувати загрозливого характеру. "Насправді більше
дивує не те, - відзначав Е. Фромм у праці "Втеча від
свободи. Людина для себе", - що серед людей так ба-
гато невротиків, а те, що більшість людей все-таки є
відносно здоровими, попри значну кількість шкідливих
впливів, яких вони зазнають" [9, с. 309].
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
112
№ 1 (101) січень-лютий 2010 р.
ЕКОНОМІКА
Виокремлюючи самоідентифікацію як одну з най-
важливіших проблем людського існування ("Мета, якої
понад усе хоче досягти людина, та мета, яку вона свідо-
мо чи несвідомо переслідує, полягає в тому, щоби ста-
ти самою собою" [10, с. 33], - читаємо, наприклад, із
цього приводу в одній із праць К. Роджерса), представ-
ники екзистенціальної психології багато в чому спира-
ються на "теоретичне підґрунтя" екзистенціалістської
філософії, своєрідно розвиваючи та інтерпретуючи її по-
стулати. І зокрема постулат про те, що процес самоіден-
тифікації в умовах соціальної кризи може перетворити-
ся для індивіда на процес кардинального випробовуван-
ня всіх його сутнісних, духовних, психоемоційних та фізич-
них сил. Адже ще С. К'єркегор наголошував на тому, що в
окремих випадках процес "ставання" самим собою,
окрім того, що це справа чи не найважча і, водночас,
найважливіша для індивіда з усіх його справ та завдань,
може бути ще й доволі заплутаною та вкрай ризикова-
ною і небезпечною процедурою. "Віра - це завжди ри-
зик, і чим більша віра - тим більший ризик", - читаємо,
наприклад, у його праці "Хвороба до смерті" [11, с. 276].
І для того, щоб спробувати стати собою, чи то бодай на-
смілитися на це, потрібні, на його думку, як мінімум, на-
снага, та ж таки сміливість і мужність: "Насмілитися по
суті бути самим собою, насмілитися реалізувати індиві-
да... ось у чому полягає християнський героїзм, і варто
визнати його вірогідну рідкісність" [11, с. 251].
Класичний екзистенціалізм в особі С. К'єркегора про-
блему самоідентифікації поставив і як запитання щодо
занепокоєння з приводу того, а чи усвідомлюємо ми не
тільки ризик і всю небезпеку намагання "стати" і "бути"
собою, а й ще більшу загрозу, неспіввимірно більшу за
попередню, - загрозу не бути собою у власній екзистен-
ції, втратити своє "Я", не скориставшись із наданої нам
буттям можливості самореалізації цього "Я"!?
Різниця поміж змістовною та смисловою частина-
ми категорій екзистенціалістського мислення, які
відтворювали процес самоідентифікації індивіда, ба-
гато в чому й була унаочнена характеристикою склад-
нощів, неоднозначності тих процесів, що відбувались у
реальності. Із самого початку у С. К'єркегора йшлося
про те, що процес "ставання" (собою, звісна річ), на
відміну від процесу "перебування" в собі або ж проце-
су, коли індивід "залишається таким, як є", може бути
відтворений тільки в "динамічних категоріях". Таких ка-
тегоріях, що вхоплюють і відтворюють "динамічний ек-
зистенційний стан стурбованості, або занепокоєння
щодо прийдешнього, категоріях, дотичних до понять
"надії" (Е. Фромм, Г. Марсель) та протипокладеного їй
"відчаю" як "хвороби до смерті" (за С. К'єркегором).
Це проникливе філософсько-психологічне розрізнен-
ня унаочнювалося й у гайдеґґерівській інтерпретації ек-
зистенції, його понятті "бування" (знову ж таки, насампе-
ред, "бування собою"). Саме воно в ракурсі самоіден-
тифікації розмежовувало смисли, виражені категоріями
повноцінності існування, і в подальшому вилилося у
фроммівську концепцію самоідентифікації як здатності
людини "реально володіти власним існуванням". "Бути"
чи "мати" - у такій альтернативі побачив Е. Фромм диле-
му вибору правильного шляху самореалізації та само-
ідентифікації особи в другій половині минулого століття.
Представники філософії класичного екзистенціа-
лізму, безумовно, виявили й своєрідно описали зв'язок
поміж екзистенційним переживанням індивіда та його
самоусвідомленням, поміж реальним екзистенційним
станом та унаочненням власного індивідуального "Я".
Знаходимо ми тут і специфічну фіксацію ролі людсько-
го мислення, свідомості та духовності в процесах са-
моідентифікації та самореалізації людської істоти.
Якщо свідомість і самосвідомість виступають не
тільки суспільною, але й індивідуальною, екзистенцій-
ною формою осягнення світу як цілого крізь призму
екзистенціальних станів людини, її переживання, збиран-
ня усього оточуючого й себе самої в єдине ціле, то мис-
лення саме і є одним із способів такого "збирання до-
купи", способів не тільки внесення до свідомості пев-
ної цілісності, але і її розмежування в різновекторність,
багатоаспектність та багатовимірність. І якщо сві-
домість відіграє значну роль в індивідуальному само-
здійсненні людини як її відбуття у світі, то мислення й
духовність є, переважно, її родовою самоздійсненністю.
Що ж до мислення, то його також, на нашу думку,
можна розглядати не тільки як ознаку та спосіб само-
ідентифікації та самоздійснення особи, але й характе-
ристику сутнісного відбування і самоідентифікації, і са-
моздійснення. Механізм мислення призначений для
того, щоби здійснити духовно-ціннісний зв'язок людини
в часі й у бутті. "Досвід мислення є досвід вирізнення
цих цінностей, спосіб перенесення їх через історичний
час і простір у свідомість прийдешності" [1, с. 137]. "Дум-
кою здійснюється відношення буття до людської істот-
ності, - стверджував у цьому зв'язку і М. Гайдеґґер. -
Думка не створює і не розроблює цього відношення.
Вона просто відносить до буття те, що дане їй самим
буттям" [12, с. 192].
Тому, про кризу ідентичності, на нашу думку, можна
говорити і як про втрату людиною сутнісного призна-
чення мислення, - так само, як і про спотворення ду-
ховного досвіду, нестабільність і фрагментарність дос-
віду свідомості. Тому самоідентифікуватися для сучас-
ної людини означає в тому числі ще й розпочати "пра-
вильно" мислити. Оскільки, як зазначає М. Гайдеґґер:
"Буття, як стихія думки, приноситься в жертву технічній
інтерпретації мислення" [12, с. 193]. Відзначаючи втра-
ту сутнісного призначення мислення, він стверджував у
своїх працях, що "люди вже не мислять", вони, на-
томість, "займаються філософією" [12, с. 194]. "По-
стійно апелюючи до логіки, - продовжував він далі, -
люди створили видимість, наче вони ось-ось почнуть
мислити, тоді як вони зреклися мислення" [12, с. 211].
Думки М. Гайдеґґера про зраду або зречення мис-
лення якщо і не в останню (або чи й не в першу) чергу
можна віднести й до зазначеної нами раніше проблеми
домінування конформізму, відчаю та втрати (чи просто
відсутності) власного "Я", а в загальному варіанті - до
екзистенційної кризи самоідентифікації.
"Теоретичний спадок" класиків екзистенціалізму
засвідчив, що неможливо віднайти або здобути влас-
не "Я", бути доконечно самим собою, не володіючи сут-
нісним мисленням, котре не обмежується одними лише
міркуваннями чи технічним маніпулюванням логічни-
ми конструкціями. Так само, як і неможливо бути са-
мим собою поза усвідомленням власного індивідуаль-
ного, того, що є ні до чого не звідним, нічим не знятим
і не опосередкованим існуванням "одиничного індиві-
да". Не можна так само лишатися осторонь того ду-
ховного виміру існування, який тільки й уможливлює
причетність індивіда до роду, до людської спільноти.
Соціалізація індивіда, унаочнена згідно з гайдеґґе-
рівською інтерпретацією станом його "усереднення",
"Das Man"; подальше його існування в соціумі поза ду-
ховними вимірами перетворюється на існування в стані
"одномірності" (Г. Маркузе). "С. К'єркегор, власне, і по-
чав ставати тим великим С. К'єркегором саме тоді, коли,
як і Ф. Ніцше, усвідомив, що життя, яке його оточує, є
вкрай бездуховним, неусвідомленим і позбавленим суто
"людського" й "людяного" змісту" [1, с. 151].
Здобування ж людиною власного "Я", боротьба за
нього, згідно з філософською концепцією класичного
екзистенціалізму, потребує від людини неабиякої муж-
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 1 (101) січень-лютий 2010 р.
ЕКОНОМІКА 113
ності та наснаги. Постійної змінності власного стану в
процесі "виходу індивіда за межі власного Я", транс-
цендування (К. Ясперс), "ек-зистування" (М. Гайдеґґер),
"інтенційності" (Ж.-П. Сартр). "Людина є людиною на-
стільки, наскільки вона екзистує" [12, с. 201]), читаємо
в "Бутті та часі". І це передбачає насамперед наявність
сутнісного мислення й думки, самоусвідомлення й са-
моідентифікації, розбудовування екзистенції відповід-
но до скрижалей духовного досвіду й у безпосередності
"перебування-в-духовному" (С. К'єркегор).
Створювачі та представники екзистенціальної пси-
хології запозичили й відповідним чином розвинули ці
позиції філософії класичного екзистенціалізму. "Люди-
на - це процес протікання, а не застигла статична
сутність; це потік ріки змін, а не шматок твердого мате-
ріалу, це постійна зміна суцвіття можливостей, а не за-
стигла сума характеристик" [10, с. 377]. Згадаймо в
цьому випадку й С. К'єркегора, який стверджував, що
"стрибок" "лицаря віри" - це насамперед "набуття віри",
це не кінець шляху, й не зупинка в розвитку, не тупцю-
вання на одному місці, а, можливо, тільки початок
справжнього поступу. На думку ж Г. Марселя, рух люд-
ської істоти (процес самоідентифікації) в глибину свого
"Я" має бути спрямованим на пошук того істинного об-
разу, котрий ми не самі собі надали.
Ін'яс Лепп, у свою чергу, запозичуючи постулати філо-
софії класичного екзистенціалізму, підтверджує у своїх
працях: "Досконалість екзистенції виявляється в інтен-
сивності її становлення. ...Становлення є настільки сут-
тєвим для людського положення, що й сама смерть не
зможе йому покласти край, і що навіть блаженне життя
буде ... прекрасним і постійним просуванням людської
істоти вперед" [13, с. 32]. З ним погоджуються й інші по-
слідовники філософії класичного екзистенціалізму. Коли
і йдеться про трансценденцію, то йдеться саме про той
обрій, за який ми виходимо, виходимо для того, щоб, по-
глянувши звідти на себе самих, знову ж таки поверну-
тися "до" себе і "для" себе, стверджує К. Роджерс. Умо-
ву ж такого трансцендування людської істоти в проце-
сах її самоздійснення та самоідентифікації в екзистенці-
альній психології вбачають у свободі, свободі як "го-
ловній й неодмінній умові будь-якого зростання" [9,
с. 258]. Як тільки, як психотерапевти, ми створюємо ску-
тому й невпевненому в собі пацієнтові умови для відчут-
тя певної свободи, відзначав К. Роджерс, він починає
відчувати, неначе перед ним відкривається той самий
простір, де тільки людина й може бути собою, тобто іден-
тичною сама собі: "Мій досвід показує, що він використо-
вує свободу для того, щоби все більше й більше ставати
самим собою. Він починає ламати фальшивий фасад, ски-
дати маски й ролі, у яких він зустрічав життя" [10, с. 364].
Те ж саме про сферу самоідентифікації пише й
І. Лепп у добірці "Християнська філософія екзистенції":
"Екзистенція... не може мати іншої реальності окрім
вільної. ...Наскільки я певен щодо своєї екзистенції, на-
стільки ж я усвідомлюю її вільною, позаяк сама моя
переконаність є актом моєї свободи" [11, с. 37].
Таким чином, і свідомість, і самосвідомість "само-
ідентифікованої особистості" можливі саме в повноцін-
ному "відбуванні", наявності сутнісного мислення, са-
моусвідомлення, духовності, котрі перетворюються на
реаліїї її екзистенції. І саме індивідуальне існування са-
мовизначає власний досвід у всіх його вимірах. Зреш-
тою, "самоідентифікована" особистість у реальному
існуванні відбувається тільки за трьох умов: а) самоус-
відомленого особистісного ставлення до середовища;
б) об'єктивуючої дії духовного; в) наявності свободи як
континіуму життєвого простору.
Філософія ж екзистенціалізму, проаналізована як
"теоретичне підґрунтя", передумова постекзистенціа-
лістських культурологічних синтезів і, зокрема, як пере-
думова виникнення концепцій екзистенціальної психо-
логії, психоаналізу та психотерапії, підтверджує свою
"людинотворчу" функцію.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Райда К. Ю. Історико-філософське дослідження постекзис-
тенціалістського мислення / К. Ю. Райда. - К. : Український центр
духовної культури, 1998. - 216 с.
2. Райда К. Ю. Гуманістичні ідеї в постекзистенціалізмі /
К. Ю. Райда, Д. М. Єсипенко // Гуманізм: сучасні інтерпретації та
перспективи. - К. : Український Центр духовної культури, 2001. -
С. 192-231.
3. Світашев С. С. Філософсько-методологічні основи гумані-
стичної психології К. Роджерса : автореф. дис. на здобуття наук.
ступеня канд. філос. наук / С. С. Світашев. - Дніпропетровськ :
Дніпропетровський національний університет, 2002. - 18 с.
4. Паркулаб О. Г. Феноменологічний аналіз у віковому екзис-
тенційному консультуванні : дис. … канд. психол. наук / О. Г. Пар-
кулаб. - Івано-Франківськ : Прикарпатський університет ім. В. Сте-
фаника, 2004. - 221 с.
5. Хамітов Н. В. Філософія самотності / Н. В. Хамітов. - К. :
Наукова думка, 1995. - 171 с.
6. Леонтьев Д. А. Что такое экзистенциальная психология? /
Д. А. Леонтьев // Психология с человеческим лицом: гуманисти-
ческая перспектива в постсоветской психологии. - М. : "Смысл",
1997. - C. 40-54.
7. Братченко С. Л. Экзистенциальная психология глубинного
общения: уроки Дж. Бюдженталя / С. Л. Братченко. - М. : "Смысл",
2001. - 197 с.
8. Летуновский В. В. Экзистенциальный анализ. Перспективы
метода в психологической практике / В. В. Летуновский // І Все-
российская научно-практическая конференция по экзистенциаль-
ной психологи : материалы сообщений. - М., 2001. - С. 28-32.
9. Фромм Э. Бегство от свободы. Человек для себя / Э. Фромм.
- М. : ООО "Издательство АСТ", 2004. - С. 309.
10. Роджерс К. К науке о личности / К. Роджерс // История
зарубежной психологи : [тексты]. - М., 1986. - С. 33.
11. Кьеркегор С. Страх и трепет / С. Кьеркегор. - М. : Респуб-
лика, 1993. - С. 276.
12. Хайдеггер М. Бытие и время / М. Хайдеггер. - М. : Респуб-
лика, 1993. - С. 192.
13. Лепп І. Християнська філософія екзистенції / І. Лепп. - К. :
"Пульсари", 2004.
Н. Omelaenko
PHILOSOPHY OF EXISTENTIALISM AS THE REFLECTION OF THE CRISES OF THE
SELF-IDENTIFICATION OF MAN
In the article is an analyzed the philosophy of classical existentialism as theoretical base of the appearance of the concept
of existential psychology. The problem of the self-identification of personality is the object of axperiment.
Key words: existentialism, self- identification, existential psychology, postexistential thinking.
© Г. Омелаєнко
Надійшла до редакції 29.01.2010
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|