Геральдичні традиції міст Лівобережної та Слобідської України (за матеріалами топографічних описів останньої чверті XVIII ст.)
У статті аналізуються інформаційні можливості топографічних описів щодо формування геральдичних традицій міст Лівобережної та Слобідської України, визначено репрезентативність та достовірність описової інформації. Автором розглянуто процес поширення магдебурзького права на міста Лівобережної Украї...
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2010
|
| Назва видання: | Схід |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22102 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Геральдичні традиції міст Лівобережної та Слобідської України (за матеріалами топографічних описів останньої чверті XVIII ст.) / І.Петрова // Схід. — 2010. — № 2 (102). — С. 77-81. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-22102 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-221022011-06-21T12:07:32Z Геральдичні традиції міст Лівобережної та Слобідської України (за матеріалами топографічних описів останньої чверті XVIII ст.) Петрова, І. Історія У статті аналізуються інформаційні можливості топографічних описів щодо формування геральдичних традицій міст Лівобережної та Слобідської України, визначено репрезентативність та достовірність описової інформації. Автором розглянуто процес поширення магдебурзького права на міста Лівобережної України за часів правління польських королів. Досліджено процес затвердження гербів за часів правління Катерини ІІ. The informative possibilities of topographical descriptions in relation to forming of heraldic traditions of cities of Livoberezwnaya and Slobodskaya Ukraine are analysed, representation and authenticity of descriptive information is defined in the article. The process of distribution of magdebur's right on the cities of Livoberezwnaya Ukraine in the days of the rule of Polish kings is considered by the author. The process of the claim of the coats of arms in the days of the rule of Kateryna II is examined. 2010 Article Геральдичні традиції міст Лівобережної та Слобідської України (за матеріалами топографічних описів останньої чверті XVIII ст.) / І.Петрова // Схід. — 2010. — № 2 (102). — С. 77-81. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22102 Т3 (4УКР)5-1 uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія Історія |
| spellingShingle |
Історія Історія Петрова, І. Геральдичні традиції міст Лівобережної та Слобідської України (за матеріалами топографічних описів останньої чверті XVIII ст.) Схід |
| description |
У статті аналізуються інформаційні можливості топографічних описів щодо формування
геральдичних традицій міст Лівобережної та Слобідської України, визначено репрезентативність та достовірність описової інформації. Автором розглянуто процес поширення магдебурзького права на міста Лівобережної України за часів правління польських королів.
Досліджено процес затвердження гербів за часів правління Катерини ІІ. |
| format |
Article |
| author |
Петрова, І. |
| author_facet |
Петрова, І. |
| author_sort |
Петрова, І. |
| title |
Геральдичні традиції міст Лівобережної та Слобідської України (за матеріалами топографічних описів останньої чверті XVIII ст.) |
| title_short |
Геральдичні традиції міст Лівобережної та Слобідської України (за матеріалами топографічних описів останньої чверті XVIII ст.) |
| title_full |
Геральдичні традиції міст Лівобережної та Слобідської України (за матеріалами топографічних описів останньої чверті XVIII ст.) |
| title_fullStr |
Геральдичні традиції міст Лівобережної та Слобідської України (за матеріалами топографічних описів останньої чверті XVIII ст.) |
| title_full_unstemmed |
Геральдичні традиції міст Лівобережної та Слобідської України (за матеріалами топографічних описів останньої чверті XVIII ст.) |
| title_sort |
геральдичні традиції міст лівобережної та слобідської україни (за матеріалами топографічних описів останньої чверті xviii ст.) |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22102 |
| citation_txt |
Геральдичні традиції міст Лівобережної та Слобідської України (за матеріалами топографічних описів останньої чверті XVIII ст.) / І.Петрова // Схід. — 2010. — № 2 (102). — С. 77-81. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT petrovaí geralʹdičnítradicíímístlívoberežnoítaslobídsʹkoíukraínizamateríalamitopografíčnihopisívostannʹoíčvertíxviiist |
| first_indexed |
2025-07-02T22:02:56Z |
| last_indexed |
2025-07-02T22:02:56Z |
| _version_ |
1836574338302607360 |
| fulltext |
№ 2 (102) березень-квітень 2010 р.
ЕКОНОМІКА 77
ББК Т3 (4УКР)5-1
ÃÅÐÀËÜÄÈ×Ͳ ÒÐÀÄÈÖ²¯ ̲ÑÒ Ë²ÂÎÁÅÐÅÆÍί
ÒÀ ÑËÎÁ²ÄÑÜÊί ÓÊÐÀ¯ÍÈ
(ÇÀ ÌÀÒÅвÀËÀÌÈ ÒÎÏÎÃÐÀÔ²×ÍÈÕ ÎÏÈѲÂ
ÎÑÒÀÍÍÜί ×ÂÅÐÒ² XVIII ÑÒ.)
ІННА ПЕТРОВА,
кандидат історичних наук, доцент кафедри філософії та гуманітарних дисциплін
Донецького університету економіки та права
У статті аналізуються інформаційні можливості топографічних описів щодо формування
геральдичних традицій міст Лівобережної та Слобідської України, визначено репрезента-
тивність та достовірність описової інформації. Автором розглянуто процес поширення маг-
дебурзького права на міста Лівобережної України за часів правління польських королів.
Досліджено процес затвердження гербів за часів правління Катерини ІІ.
Ключові слова: топографічні описи, намісництво, герб, геральдика, Лівобережна Україна,
Слобідська Україна.
Постановка проблеми. Починаючи з другої по-
ловини XVIII ст., царський уряд Російської імперії про-
водить жорстку політику, спрямовану на приведення у
відповідність до загальнодержавних традицій особли-
востей адміністративно-територіального устрою й си-
стеми судочинства України. У 1764 р. було остаточно
ліквідовано інститут гетьманства та відновлено діяль-
ність Малоросійської колегії на чолі з генерал-губер-
ІСТОРІЯ
А. Zhyvachivskyj
ORIGIN AND CONSOLIDATION OF FIEF-HOLDING TIMAR SYSTEM IN THE
OTTOMAN STATE
On the basis of Ottoman written origins and literature of this problem the author presents the review and analysis of the
genesis, origin and consolidation consolidation of fief-holding timar system in the Ottoman State. Timar system gave the opportunity
to keep the numerous army with poor financial resourses and undeveloped fiscal system, gave opportunity taxation all producers
and tocollect all taxes. This system is osman institution, which was introduced in the beginning of growth might Ottoman State,
played a very important, fundamental role in the history of existence of this state formation, promoted of prosperity.Crisis of
timar system caused for decline of might of the state.
Key words: timar, timariot (timar holder), sipahi, fief, ikta, reayya, mulk, beylik, ziamet, akce, has.
© А. Живачівський
Надійшла до редакції 06.04.2010
ІІІ. Інтернет-видання
37. Вооруженные силы Османской империи в XV-XVII вв.
[Електронний ресурс]. - Режим доступу : www.tochka.gerodot.ru.
38. Гомюрджинский Кочибей. Рисале [Електронний ресурс].
- Режим доступу : www.thietmar.narod.ru.
39. Джамиу-т-тэварих // Известия Таврической ученой комис-
сии. - 1889. - Т. 8 [Електронний ресурс]. - Режим доступу :
www.vostlit.info.
40. Османська імперія [Електронний ресурс]. - Режим досту-
пу : www.uk.wikipedia.org.
41. Османская империя в XV-XVII вв. [Електронний ресурс]. -
Режим доступу : www.vernad.ru.
42. Османская империя. Упадок [Електронний ресурс]. - Ре-
жим доступу : www.world-history.ru.
43. Салимзянова Ф. А. Лютфи-паша и его трактат "Асаф-наме"
/ Ф. А. Салимзянова // Письменные памятники Востока. - М.,
1981 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : www.thietmar.
narod.ru.
44. Турецкая кавалерия [Електронний ресурс]. - Режим дос-
тупу : www.fieldofbattle.ru.
45. Новые документы о сипахийском землевладении в Ос-
манской империи в кон. XVI в. ; [пер. Б. Цветкова] // Восточные
источники по истории народов юго-восточной и центральной Ев-
ропы. - 1964. - Т. 1 [Електронний ресурс]. - Режим доступу :
www.thitmar.narod.ru.
46. Терминологический комментарий [Електронний ресурс].
- Режим доступу : www.vostlit.info.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
78
№ 2 (102) березень-квітень 2010 р.
ЕКОНОМІКА
натором П. Румянцевим-Задунайським. Згідно із
царським наказом від 18 грудня 1764 р. були реорга-
нізовані слобідські полки, а 18 січня 1765 р. утворена
Слобідсько-Українська губернія. У 1775 р. було прий-
нято рішення про проведення нової територіально-ад-
міністративної реформи. Відповідно до "Настанов про
управління губерніями Російської імперії" було ліквідо-
вано залишки попереднього автономного управління
на території імперії (у тому числі й військово-полковий
устрій на Лівобережній Україні), стандартизовано роз-
міри губерній та повітів, запроваджено єдину ієрархічну
систему управління, суттєво змінено функціональне
призначення політичних інститутів. Завершення адмі-
ністративних перетворень у Російській імперії, у тому
числі міського апарату управління, було пов'язане з
наказом Катерини ІІ "Грамота про права та вольності
містам Російської імперії" (1785 р.). Ця жалувана гра-
мота обмежувала функції ратуші тільки судовими пи-
таннями, адміністративні функції покладалися на
міські думи, запроваджувався герб як обов'язковий
атрибут кожного міста. Паралельно з адміністратив-
ними реформами на теренах Російської імперії відбу-
валося загальноросійське обстеження новостворених
адміністративних одиниць, кінцевою метою якого було
впорядкування топографічних описів усіх губерній ро-
сійської держави.
Топографічне обстеження українських земель в ос-
танній чверті XVIII ст. здебільшого відбувалося за ан-
кетою П. Соймонова. Програма обстеження містила
три розділи: перший складався з 25 пунктів, призначе-
них для вивчення намісництва в цілому; другий - із 16
пунктів для опису повітових міст, третій - із 20 запи-
тань для опису повіту. Як свідчить аналіз цього доку-
мента, запропонована програма охоплювала широке
коло питань, пов'язаних із вивченням природно-кліма-
тичних умов Російської імперії, сільського господар-
ства, промисловості та торгівлі, соціального та націо-
нального складу населення, його матеріальної та ду-
ховної культури. Також до описів намісництв і губерній
потрібно було залучити інформацію про час заснуван-
ня повітових міст, "про герб повітового міста, коли та
ким він був пожалуваний" [1]. Найбільш успішно з ос-
таннім завданням впоралися О. Шафонський - автор
"Топографічного опису Чернігівського намісництва",
І. Переверзєв - автор "Топографічного опису з істо-
ричною передмовою", А. Пригара - укладач "Особли-
вого та топографічного опису Новгород-Сіверська".
Аналіз досліджень і публікацій. До творчої
спадщини учасників топографічного обстеження україн-
ських земель як до джерела з історії геральдичних тра-
дицій міст Лівобережної та Слобідської України у своїх
працях неодноразово зверталися відомі дослідники -
Н. Соболєва [2], В. Рум'янцева [3], Б. Зайцев [4],
І. Ситий [5], А. Гречило [6] та ін. Так, фундатор дослід-
жень із історії російської міської та обласної гераль-
дики Н. Соболєва вивчала вплив анкети Шляхетсько-
го корпусу та анкети П. Соймонова на становлення
практики геральдичних досліджень у Російській імперії.
В. Рум'янцева зверталася до топографічних описів з
метою підтвердження своїх гіпотез щодо походження
міської геральдики Лівобережної України. Таким чином,
робота з вивчення топографічних описів як джерела з
історії української геральдики та сфрагістики на сьо-
годні ще триває. Додаткового висвітлення потребує
питання достовірності презентованих на сторінках
описів відомостей геральдичного та сфрагістичного
характеру.
Автор статті ставить за мету дослідити інформа-
ційну репрезентативність топографічних описів із
історії герботворення Лівобережної та Слобідської
України.
Виклад основного матеріалу. Як було зазначе-
но вище, найбільш інформативним джерелом із історії
геральдичних традицій міст Лівобережної України є то-
пографічний опис Чернігівського намісництва О. Ша-
фонського (1786 р.). Високий рівень інформаційних
можливостей цього опису, у тому числі з історії украї-
нської геральдики та сфрагістики, пояснюється ав-
торським підходом до збору та систематизації джерел.
Окрім студіювання достатньо відомих на той час істо-
ричних творів ("Скорочене повідомлення про Малу
Росію" В. Рубана, "Скорочений опис про козацький Ма-
лоросійський народ та його військові справи" П. Си-
моновського, "Хронологію високопоставлених ясно-
вельможних гетьманів"), О. Шафонський до опису за-
лучив велику кількість архівних документів. Під час
топографічних обстежень Чернігівського намісництва
у листопаді-грудні 1784 р. він опрацював архіви по-
вітових канцелярій Чернігівського, Ніжинського, Со-
сницького, Гадяцького, Лохвицького, Глинського, Ро-
менського, Зіньківського повітів. За власною ініціа-
тивою обстежив архіви найзаможніших представників
козацької старшини регіону, бібліотеки православних
монастирів та церковних храмів, магістратський архів
міста Гадяча, архів Ніжинського грецького братства
тощо. Також із метою одержання додаткових відомо-
стей про визначних діячів минулого О. Шафонський вів
постійне листування з київським вікарієм Феофаном
Шияновим, істориками М. Бантиш-Каменським та
О. Рігельманом [7]. Усю запозичену із цих документів
інформацію з історії геральдики та сфрагістики Ліво-
бережної України він виклав у топографічному описі
Чернігівського намісництва 1786 р.
Як довідуємося з опису, Чернігівське намісництво
утворилося відповідно до наказу Катерини ІІ від 27 ве-
ресня 1781 р. До нього увійшло 59 сотень Київського,
Ніжинського, Лубенського, Гадяцького, Чернігівсько-
го і Стародубського полків. Чернігівське намісництво
складалося з 11 повітів - Березнянського, Борзнянсь-
кого, Гадяцького, Глинського, Городнянського, Зінь-
ківського, Лохвицького, Ніжинського, Прилуцького,
Роменського й Чернігівського. 4 червня 1782 р. були
затверджені герби повітових міст Чернігівського на-
місництва. Більшість із них була впорядкована відпо-
відно до давніх геральдичних традицій Чернігівщини.
Так, Прилуки отримали герб такого типу: у блакитному
полі золота голова бика, пробита шаблею, Березна - у
блакитному полі береза, пробита навхрест золотою
шаблею та стрілою, угорі обабіч по срібному рогато-
му місяцю та по чотири шестикутні зірки, Борзна - у
червоному полі золотий чотирикутний хрест над
срібним рогатим місяцем, Гадяч - у червоному полі
архангел Михаїл убиває золотим списом чорного дия-
вола, Глинськ - у червоному полі золота корона над
золотим серцем, на якому перехрещені дві чорні
стріли, Городня - у червоному полі якір і три восьми-
променеві зірки, Зіньків - у блакитному полі золотий
хрест на срібному рогатому місяці, угорі дві срібні
шестикутні зірки, Лохвиця - у золотому полі міські во-
рота з трьома вежами, увінчаними флюгерами. На-
місницьке місто Чернігів відповідно до наказу 1782 р.
отримало герб "у срібному полі чорний коронований
одноголовий орел із золотим хрестом у лапі" [8]. Як ба-
чимо, царська влада відмовилась від стародавнього
герба Чернігова - святого Владислава в обладунку із
червоною хоругвою в руках, який зустрічався на ма-
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 2 (102) березень-квітень 2010 р.
ЕКОНОМІКА 79
гістратських печатках, починаючи з 1623 р., тобто з часу
пожалування магдебурзького права польським коро-
лем Сигізмундом ІІІ, і віддало перевагу земельному гер-
бу Чернігівського воєводства - коронованому орлу.
Окрім загальних описів міських гербів, затвердже-
них 4 червня 1782 р, у праці чернігівського краєзнав-
ця ми зустрічаємо інформацію про поетапне форму-
вання геральдичних традицій цього регіону. Так, ав-
тор зазначає, що повітове місто Ніжин у 1782 р. отри-
мало герб, "щит якого був розділений справа наліво
навскіс, у верхній червоній частині дві з'єднані руки, а
в нижній золотий Меркуріїв жезл на блакитному полі"
[9]. До 1782 р. це зображення зустрічалось здебіль-
шого на печатках Ніжинської полкової канцелярії й, на
думку О. Шафонського, було затверджено місцевими
полковниками на початку XVIII ст. з метою "від Ніжинсь-
кого магістрату відрізнитися" [10]. Однак, як зазначає
О. Шафонський, ще за часів правління польського ко-
роля Сигізмунда ІІІ гербом Ніжина був святий Георгій-
змієборець (Юрій-змієборець). Цей герб був дарова-
ний місту разом із магдебурзьким правом 26 берез-
ня 1625 р. (саме цю дату надання грамоти про само-
врядування називає О. Шафонський). Після свого об-
рання на польський престол Владислав ІV та Ян Ка-
зимир (який хотів повернути це місто під свою юрис-
дикцію) підтвердили права Ніжина на самоврядуван-
ня. У той же час автор опису Чернігівського намісницт-
ва 1786 р. стверджує, що за часів ніжинського полков-
ника І. Хрущова, починаючи з 1729 р., у вжитку знаходи-
лась й інша печатка із зображенням "відсіченої руки з
булавою, крізь лікоть якої пройшов жезл Юпітера, уни-
зу знаходились литаври, а навколо був напис "печатка
міста Ніжина канцелярії судова" [11]. Таким чином, для
Ніжина як новий знак було обрано не давній герб міста
зі святим Юрієм, а символ із полкових знамен і печаток
із зображенням кадуцеї та рукопотискання.
Герб іншого повітового міста Ромни ("у зеленому
полі золотий мальтійський хрест на двохступінчатій ос-
нові") також мав свою стародавню історію [12]. Як
стверджує О. Шафонський, у роменській ратуші, у
місцевій сотенній канцелярії та роменському повіто-
вому суді тривалий час використовувалася печатка із
зображенням хреста, що стоїть на могилі. Використан-
ня саме цієї символіки О. Шафонський пояснював
існуванням на околиці цього міста значної кількості
поховань. Автор опису також висунув гіпотезу, що ко-
лишній власник цього міста, Ієремія Вишневецький,
дозволив ратуші використовувати цю символіку в па-
м'ять мешканців, котрі загинули в боротьбі з татаро-
монголами. У 1239 році роменський край, зазнавши
нищівної навали татаро-монголів, потрапив під тяжкий
гніт золотоординських ханів, але 1362 р. був звільне-
ний від загарбників українсько-литовськими війська-
ми князя Ольгерда.
Як свідчить "Географічний опис Києва та Київсь-
кого намісництва (1775-1786 рр.)" (упорядники підпо-
ручик І. Миронов та колезький асесор П. Симоновсь-
кий), герби повітових міст цієї частини Лівобережної
України також були затверджені в 1782 р. Більшість
міст Київського намісництва зберегли за собою свої
давні герби - Говтва (у червоному полі перехрещені
срібні стріла та шабля вістрями вгору), Городище (у
синьому полі перехрещені золоті ключ та шабля, над
ними срібна 6-променева зірка), Золотоноша (у пурпу-
ровому полі золотий хрест із сяйвом), Миргород (у си-
ньому полі золотий хрест над 8-променевою зіркою),
Остер (у зеленому полі срібна міська брама з трьома
вежами), Переяслав (у срібному полі триступінчата
вежа, увінчана церковною главою та короною), Хо-
рол (у червоному полі перехрещені золоті стріла та
шабля вістрями вниз), Козелець (у червоному полі
срібний козел із золотою державою на спині), Пирятин
(у червоному полі золотий лук із натягнутою вниз
стрілою). Останній герб зустрічався, як зазначають
автори опису, на двох фортецях, що знаходилися на
землях колезького асесора М. Щербака. Як він по-
відомляв упорядникам опису, перша фортеця була
передана сім'ї колезького асесора 26 квітня 1665 р.,
друга - 19 березня 1662 р. [13].
На відміну від більшості повітових міст Київського
намісництва деяких видозмін зазнали герби м. Києва
та Лубен. Магдебурзьке право, герб та печатку місту
Лубни було надано в 1591 р. завдяки клопотанням О.
Вишневецького [14]. Спочатку на лубенському гербі
була зображена рука з оголеним мечем, а під нею гар-
мата та ядро. Обрамляв малюнок напис латиною
"Siglum civitatis Alexandr". У той же час, як зазнача-
ють автори "Географічного опису Києва та Київського
намісництва (1775-1786 рр.)", також був поширений
інший варіант герба, на якому була зображена рука з
оголеним кинджалом, а під нею - відсічена ведмежа
голова. Малюнок обрамляв також латинський напис,
який у перекладі зазначав, що це "печатка міста
Олександрії". Саме цей малюнок, як свідчать авто-
ри, зустрічався на магістратських печатках з 1673 р.
Однак, під час централізованого затвердження гербів
у 1782 р. від цієї символіки герольдмейстери відмо-
вилися. Як символ Лубни отримали герб із зображен-
ням золотої булави в руці на блакитному щиті, який був
поширений із середини XVIII ст. і зустрічався на печат-
ках Лубенської полкової канцелярії [15].
4 червня 1782 р. також був затверджений герб Киє-
ва, опис герба мав такий вигляд: "У блакитному полі
архангел Михаїл, що стоїть на горі у воїнському вбранні,
у правій руці він тримає меч, у лівій руці щит, голова
покрита вінцем" [16]. На сьогодні серед російських та
українських дослідників немає єдиної точки зору сто-
совно історії походження символіки київського герба.
Деякі вчені пов'язують виникнення київської символі-
ки з поширенням на князівських печатках зображення
архангела Михаїла. Так, дореволюційний історик О. Ла-
кієр вважав причиною перетворення архангела Михаї-
ла на символ Київського князівства те, що "Київ, мати
міст Руських, був центром православ'я" [17]. М. Мак-
симович ототожнював походження цього герба з по-
будовою в Києві Михайлівського Золотоверхого мо-
настиря. Також образ св. Михаїла зустрічався на хо-
ругвах козацького війська під час Національної рево-
люції XVII ст. Після приєднання України до Московсь-
кої держави цей герб з'явився в 1672 р. у титулярнику
("Велика государева книга, або Корені російських пра-
вителів") серед 32 інших гербів царств, князівств і зе-
мель, назви яких фігурували в царському титулі. Із цьо-
го часу архангела Михаїла зображали з піднятим ме-
чем і щитом в обладунку, схожому на давньоримський
панцир. З 1712 р. на ротних прапорах Київських піхот-
ного й драгунського полків фігура архангела викону-
валася золотом на червоному полі. Подібним гербом,
як стверджує український дослідник К. Гломозда, ко-
ристувалася й канцелярія Київського козацького пол-
ку, на печатці 1738 р. цієї установи герб зображено з
мантією та імператорською короною. Після упоряд-
кування нового знаменного гербовника (Знаменний
гербовник 1729 - 1730 рр.) герб описувався так: "У
середині ангел у білій одежі з мечем, сіяння жовте,
поле лазурове" [18]. Однак поряд із зображенням
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
80
№ 2 (102) березень-квітень 2010 р.
ЕКОНОМІКА
св. Михаїла на гербі Києва автори "Географічного опи-
су Києва та Київського намісництва (1775-1786 рр.)"
згадують про існування "на Подолі, де мешкають міща-
ни, магістратської печатки із зображенням лука з тяти-
вою, що називається куша" [19]. Львівський дослідник
Я. Дашкевич пояснював семантику походження куші
таким чином, що лук або арбалет визначав сторожову
функцію міста, оскільки в литовський період "Київ був
окраїнним сторожовим містом, форпостом для бороть-
би зі степовиками" [20].
Найбільш інформативним джерелом із історії гер-
ботворення Сіверської землі є "Особливий та топогра-
фічний опис Новгород-Сіверська А. Пригари (1786 р.)".
В описі достатньо повно представлена інформація про
геральдичні традиції намісницького адміністративного
центру - Новгород-Сіверська. А. Пригара стверджував,
що на певних історичних етапах розвитку цього міста
було поширено декілька варіантів герба Новгород-
Сіверська. Так, за часів поганства в ужитку знаходив-
ся герб із зображенням срібного коня в червоному полі.
Пізніше, після хрещення Русі, Володимир Святославо-
вич до міста надіслав інший герб - емблему із зобра-
женням Пресвятої Богородиці з немовлям на руках.
Останній герб (у зеленому полі срібна міська стіна з
воротами, угорі золота 6-променева зірка, а з боків спис
і шабля), на думку А. Пригари, був наданий під час прав-
ління російського царя Бориса Годунова [21], був сим-
волом незламності волі мешканців у боротьбі з
військом Лжедмитрія І у 1604 р. Однак ці спроби
А. Пригари удавнити та міфологізувати міські гераль-
дичні традиції Сіверської землі не мають під собою на-
укового підґрунтя. Сучасні дослідники вважають, що
герб адміністративного центру Новгород-Сіверського
намісництва в останньому варіанті був наданий у
1620 р. польським королем Сигізмундом ІІІ [22].
Інші герби повітових центрів Новгород-Сіверсько-
го намісництва - Сосниці, Глухова, Стародуба, Коно-
топа, Кролевця, Коропа, Погара, Мглина, Суража, Но-
вого Міста - також були затверджені 4 червня 1782 р.
Новостворені повітові міста Сураж і Нове Місто от-
римали такі герби: перший - у золотому полі кущ до-
зрілої коноплі, другий - у зеленому полі 6 золотих ву-
ликів, складених у піраміду, навколо них золоті бджо-
ли. Більшість повітових міст Новгород-Сіверського на-
місництва отримали свої давні символи. Серед повіто-
вих міст давні знаки залишилися в Конотопа (у черво-
ному полі золотий хрест, під ним срібний рогатий
місяць, а вгорі шестикутна зірка), Коропа (у блакитно-
му полі срібний короп, над ним золота корона), Кро-
левця (у синьому полі архангел Михаїл у войовничому
вбранні на чорному змії, в одній руці він тримає меч, в
іншій - золоті терези), Погара (у синьому полі золотий
хрест, під ним ромбоподібний камінь), Сосниці (у
срібному полі сосна з вуликом на вершині, на яку ви-
лазить чорний ведмідь, довкола золоті бджоли), Мгли-
на (у зеленому полі три з'єднані золоті вежі, середня з
воротами), Стародуба (у срібному полі старий дуб)
[23]. Щодо походження двох останніх гербів у сучасній
історичній науці існують дещо протилежні погляди.
Російський дослідник С. Думін стверджує, що магде-
бурзьке право Стародуб отримав від польського ко-
роля Сигізмунда ІІІ 15 лютого 1620 р. Відповідно до
цього привілею Стародубу було пожалувано герб із
зображенням дуба з орлиним гніздом. Однак 27 трав-
ня 1625 р. мешканцям повітового міста було надісла-
но інший привілей на магдебурзьке право й новий герб
із зображенням Святого Георгія. На жаль, останній
герб так і не отримав свого застосування, і XVII ст. на
стародубських печатках зустрічалося зображення дуба
[24]. Інша дослідниця, В. Румянцева, пов'язує історію
походження емблеми стародубського герба з малюн-
ком на печатці стародубських князів.
26 березня 1626 р. магдебурзьке право та герб
було надано Мглину (тоді місто Стародубського повіту
Смоленського воєводства). Гербом цього міста ста-
ло зображення святого Флоріана зі списом (цей свя-
тий-мученик поважався в Польщі, особливо у Кракові,
місцеві мешканці вважали, що він захищав їх від вог-
ню). Що ж до проблеми появи на мглинському гербі
трьох поєднаних золотих веж, то вона потребує додат-
кового дослідження.
Досить інформативними джерелами з історії ста-
новлення та розвитку геральдичної традиції міст Сло-
бідської України є "Топографічний опис Харківського
намісництва з історичною передмовою" (автор І. Пе-
реверзєв), "Топографічний опис Харківського на-
місництва 1785 р.", "Топографічний опис Харківсько-
го намісництва 1787 р.". Ці описи відобразили істотні
зміни, що відбулися в останній чверті XVIII ст. у зовніш-
ньому вигляді міських гербів. Саме в цей період
російські герольдмейстери здійснили спробу об'єдна-
ти символіку кожного повітового міста із символікою
намісницького (губернського) центру. У 1778 р. това-
риш герольдмейстера І. фон Енден, працюючи над упо-
рядкуванням нових гербів для повітових міст Ярос-
лавського намісництва, об'єднав у міському гербі еле-
мент намісницького герба "фігуру ведмедя з сокирою"
з міською символікою [25]. У середині 1779 р. з'яв-
ляється нова серія міських гербів - Костромського та
Рязанського намісництв (автор герольдмейстер,
статський радник О. Волков), де були збережені ці тра-
диції. У верхній частині щита герба м. Макар'єв відоб-
ражена "корма галерна з трьома ліхтарями та зі спу-
щеними сходами" (герб намісницького міста Костро-
ми), у нижній частині "на блакитному полі два золотих
дзвони" (символ м. Макар'єва). У гербах повітових міст
Рязанського намісництва (Зарайськ, Михайлів,
Пронськ, Скопін, Данков, Ряжськ, Спаськ, Сапожок,
Елатьма, Єгорівськ, Касимів) зустрічаємо у верхній
частині щита "сріблястий меч та ножни, покладені на-
вхрест, над ними зелена шапка, подібна до княжої у
намісницькому гербі" [26]. Під час упорядкування на-
ступної серії гербів - Курського та Харківського на-
місництв - використання у верхній частині щита герба
намісницького міста стає обов'язковим.
21 вересня 1781 р були затверджені герби міст
Харківського намісництва. Більшість гербів були но-
воствореними знаками. Так, для Харкова в зеленому
полі подано ріг добробуту та кадуцею, що мало харак-
теризувати місто як значний торговий центр (щорічно
тут відбувалися оптові ярмарки - Хрещенський та Ус-
пенський). При цьому вживаний раніше герб "у золо-
тому полі напружений лук зі стрілою чорного кольору"
не враховувався [27]. В інших новотворах у верхній
половині зображався харківський символ, а в нижній -
знак конкретного міста. При відборі фігур для нових
гербів бралася до уваги або назва поселення (вовк у
Вовчанська, лебідь у Лебедина, засіяне житом поле -
у Миропілля), або природні багатства (груші в Золо-
чева, черешні в Краснокутська, сливи в Недригайло-
ва, Богодухова та Валок), або основний вид заняття
мешканців (водяні млини у Білопілля, плуг у Хотмизь-
ка). Для Чугуєва, Охтирки, Ізюма та Сум було прийня-
то герби без намісницького знака. Так, на гербі повіто-
вого міста Ізюм було зображено "на золотому полі три
виноградні лози з плодами, які символізують найме-
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 2 (102) березень-квітень 2010 р.
ЕКОНОМІКА 81
нування цього міста та той факт, що при цьому місті є
казенний виноградний сад". Щит герба Чугуєва "був
поділений на три частини: у першій - дві схрещені шаблі
на золотому полі; у другій - на червоному полі три срібні
рогаті місяці, а в третій - на срібному полі підвішене
на жердині виноградне гроно з листками" [28]. Герб
Сум також зберіг свою попередню символіку - на
срібному полі було зображено "три чорні суми з реме-
нями та золотими ґудзиками" [29]. Герб Охтирки мав
такий вигляд: "на блакитному тлі золотий хрест із сяй-
вом зверху на знак слави цього міста через велике
число прочан, що наїжджають туди" [30]. Вважається,
що ці міста були полковими й мали свої символи, які
було перезатверджено верховною владою. У сучасній
історіографії побутує думка, що герб Чугуєва російсь-
кого періоду був узятий із полкового прапора, надано-
го Чугуївському полку 14 березня 1752 р.
Висновки
Таким чином, розгляд відомостей топографічних
описів щодо розвитку геральдичної традиції Лівобе-
режної та Слобідської України показав високий
ступінь їх достовірності та репрезентативності. Дея-
ким укладачам цих краєзнавчих розвідок удалося
досконало описати процес формування гербів та
печаток за часів правління польських королів, україн-
ських гетьманів та Російської імперії. У той же час
слід зазначити, що не всі відповіді на питання про
геральдичні та сфрагістичні традиції міст Лівобереж-
ної та Слобідської України мають однаковий ступінь
достовірності. Наприклад, автор "Скороченого топог-
рафічного опису Новгород-Сіверського намісництва
1787 р." виявив досить нестійкий інтерес до гераль-
дичних традицій України, окрім того, припустився ціло-
го ряду фактологічних помилок - неправильно дату-
вав наказ про затвердження міських гербів за часів
правління Катерини ІІ (замість 4 червня 1782 р. ука-
зував іншу дату - 1783 р.).
ЛІТЕРАТУРА:
1. План топографічного опису // Описи Харківського намісниц-
тва кінця XVIII ст. : описово-статистичні джерела. - К. : Наукова
думка, 1991. - С. 134.
2. Соболева Н. А. Российская городская и областная гераль-
дика XVIII - XIX вв. / Н. А. Соболева. - М. : Наука, 1981. - 220 с.
3. Румянцева В. В. Эмблемы земель и гербы городов Лево-
бережной Украины периода феодализма / В. В. Румянцева. - К. :
Наукова думка, 1986. - 127 с.
4. Зайцев Б. Герби міст Харківського намісництва / Б. Зай-
цев, С. Посохов // IV наукова геральдична конференція : збірник
тез повідомлень та доповідей. - Львів, 1994. - С. 38-39.
5. Ситий І. Козацькі печатки Гетьманщини (середина ХVII-
ХVІІІ ст.). За архівними матеріалами Чернігівського історичного
музею ім. В. В. Тарновського : автореф. дис. на здобуття наук.
ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.06 / І. Ситий ; Інститут україн-
ської археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. -
К., 2002. - С. 13.
6. Гречило А. Б. Українська міська геральдика / А. Б. Гречи-
ло. - Київ, Львів : УГТ, 1998. - 192 с.
7. Стороженко Н. История составления "Топографического
описания Черниговского наместничества" / Н. Стороженко // Уни-
верситетские известия. - 1886. - № 10. - С. 150.
8. Ситий І. Герб Чернігова / І. Ситий // Знак. - 1993. - № 3. -
С. 1-2.
9. Черниговского наместничества топографическое описание
с кратким географическим и историческим описанием Малая
Россия, из частей коей наместничество составлено, сочиненное
действительным статским советником и кавалером Афанасием
Шафонским / изд. М. Судиенка. - К. : Тип. ун-та, 1851. - С. 300.
10. Там само. - С. 261.
11. Там само. - С. 262.
12. Там само. - С. 370.
13. Историческое и топографическое описание Киевского на-
местничества 1775-1786 гг. // Описи Київського намісництва 70-
80 рр. XVIII ст. - К. : Наук. думка, 1989. - C. 65-66.
14. Дяченко Т. Герб міста Лубен / Т. Дяченко // Знак. - 1996. -
№ 11. - С. 6-7.
15. Историческое и топографическое описание Киевского на-
местничества 1775-1786 г. // Описи Київського намісництва 70-
80 рр. XVIII ст. - К. : Наук. думка, 1989. - C. 68-69.
16. Там само. - С. 15.
17. Гломозда К. До історії київських гербів / К. Гломозда //
Знак. - 1993. - № 2. - С. 4-5.
18. Там само. - С. 4-5.
19. Историческое и топографическое описание Киевского на-
местничества 1775-1786 г. // Описи Київського намісництва 70-
80 рр. XVIII ст. - К. : Наук. думка, 1989. - C. 15.
20. Дашкевич Я. За стародавні традиції нового герба /
Я. Дашкевич // Знак. - 1993. - № 2. - С. 1-2.
21. Особливий та топографічний опис Новгород-Сіверська
А. Пригари (1786 р.) // Російський Державний Військово-Історич-
ний Архів (РДВІА). - Ф. ВУА. - Спр. 19162. - Арк. 5.
22. Румянцева В. В. Указ. праця. - С. 55.
23. Гречило А. Б. Указ. праця. - С. 73.
24. Думин С. В. Социально-политическое развитие городов
Смоленского воеводства в составе Речи Посполитой (1618-
1654 гг.) / С. В. Думин // Проблемы истории античности и средних
веков. - М. : МГУ, 1980. - С. 100-101.
25. Соболева Н. А. Указ. праця. - С. 104.
26. Там само.
27. Топографічний опис Харківського намісництва 1785 р. //
Описи Харківського намісництва кінця XVIII ст. : описово-статис-
тичні джерела. - К. : Наукова думка, 1991. - С. 58-119.
28. Там само. - С. 81.
29. Там само. - С. 87.
30. Там само. - С. 84.
І. Petrova
HERALDIC TRADITIONS OF CITIES OF LIVOBEREZWNAYA AND SLOBODSKAYA
UKRAINE (BASED ON MATERIALS OF TOPOGRAPHICAL DESCRIPTIONS OF THE
LAST FOURTH OF THE XVIII CENTURY)
The informative possibilities of topographical descriptions in relation to forming of heraldic traditions of cities of Livoberezwnaya
and Slobodskaya Ukraine are analysed, representation and authenticity of descriptive information is defined in the article. The
process of distribution of magdebur's right on the cities of Livoberezwnaya Ukraine in the days of the rule of Polish kings is
considered by the author. The process of the claim of the coats of arms in the days of the rule of Kateryna II is examined.
Key words: topographical descriptions, deputy, coat of arms, heraldry, Livoberezwnaya Ukraine, Slobodskaya Ukraine.
ІСТОРІЯ
© І. Петрова
Надійшла до редакції 12.04.2010
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|