Світоглядно-філософські передумови розробки стратегій освітньої політики
У статті виконано аналіз світоглядно-філософських передумов розробки стратегій освітньої політики в сучасній Україні. Визначено, що нова філософія освіти - це результат об'єктивного історичного процесу, темпи й змістове наповнення якого одночасно залежать від зусиль держави й громадськості на...
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Схід |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22113 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Світоглядно-філософські передумови розробки стратегій освітньої політики / Є.Пінчук // Схід. — 2010. — № 2 (102). — С. 120-124. — Бібліогр.: 17. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-22113 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-221132011-06-21T12:07:53Z Світоглядно-філософські передумови розробки стратегій освітньої політики Пінчук, Є Філософія У статті виконано аналіз світоглядно-філософських передумов розробки стратегій освітньої політики в сучасній Україні. Визначено, що нова філософія освіти - це результат об'єктивного історичного процесу, темпи й змістове наповнення якого одночасно залежать від зусиль держави й громадськості на шляху формування відповідних ідей, концепцій, парадигмальних основ розвитку суспільства, які б ураховували національну, культурну та світо глядну традицію, визначні набутки педагогічного досвіду, можливість проліферації суб'єктів освітньої політики. The article deals with the analysis of Weltanschauung and philosophical foundations for developing strategies of the education politics in contemporary Ukraine. The new philosophy of education is defined as the result of objective historical process, its pace and substance being dependent on the efforts applied by the government and the public while forming the correlative ideas, concepts, and paradigmatic foundations of social development, which would take into account national, cultural, and Weltanschauung features, considerable amounts of pedagogical experience, the posibilty of proliferation of the subjects of education politics. 2010 Article Світоглядно-філософські передумови розробки стратегій освітньої політики / Є.Пінчук // Схід. — 2010. — № 2 (102). — С. 120-124. — Бібліогр.: 17. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22113 37.014.3 uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Філософія Філософія |
| spellingShingle |
Філософія Філософія Пінчук, Є Світоглядно-філософські передумови розробки стратегій освітньої політики Схід |
| description |
У статті виконано аналіз світоглядно-філософських передумов розробки стратегій освітньої політики в сучасній Україні. Визначено, що нова філософія освіти - це результат об'єктивного історичного процесу, темпи й змістове наповнення якого одночасно залежать від
зусиль держави й громадськості на шляху формування відповідних ідей, концепцій, парадигмальних основ розвитку суспільства, які б ураховували національну, культурну та світо
глядну традицію, визначні набутки педагогічного досвіду, можливість проліферації суб'єктів
освітньої політики. |
| format |
Article |
| author |
Пінчук, Є |
| author_facet |
Пінчук, Є |
| author_sort |
Пінчук, Є |
| title |
Світоглядно-філософські передумови розробки стратегій освітньої політики |
| title_short |
Світоглядно-філософські передумови розробки стратегій освітньої політики |
| title_full |
Світоглядно-філософські передумови розробки стратегій освітньої політики |
| title_fullStr |
Світоглядно-філософські передумови розробки стратегій освітньої політики |
| title_full_unstemmed |
Світоглядно-філософські передумови розробки стратегій освітньої політики |
| title_sort |
світоглядно-філософські передумови розробки стратегій освітньої політики |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Філософія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22113 |
| citation_txt |
Світоглядно-філософські передумови розробки стратегій освітньої політики / Є.Пінчук // Схід. — 2010. — № 2 (102). — С. 120-124. — Бібліогр.: 17. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT pínčukê svítoglâdnofílosofsʹkíperedumovirozrobkistrategíjosvítnʹoípolítiki |
| first_indexed |
2025-07-02T22:03:24Z |
| last_indexed |
2025-07-02T22:03:24Z |
| _version_ |
1836574368032882688 |
| fulltext |
120
№ 2 (102) березень-квітень 2010 р.
ЕКОНОМІКА
УДК 37.014.3
ѲÒÎÃËßÄÍÎ-Ô²ËÎÑÎÔÑÜʲ ÏÅÐÅÄÓÌÎÂÈ
ÐÎÇÐÎÁÊÈ ÑÒÐÀÒÅÃ²É ÎѲÒÍÜί ÏÎ˲ÒÈÊÈ
ЄВГЕН ПІНЧУК,
кандидат педагогічних наук, доцент, провідний спеціаліст Інституту вищої освіти
Національної академії педагогічних наук України, м. Київ
У статті виконано аналіз світоглядно-філософських передумов розробки стратегій освіт-
ньої політики в сучасній Україні. Визначено, що нова філософія освіти - це результат об'єк-
тивного історичного процесу, темпи й змістове наповнення якого одночасно залежать від
зусиль держави й громадськості на шляху формування відповідних ідей, концепцій, пара-
дигмальних основ розвитку суспільства, які б ураховували національну, культурну та світо-
глядну традицію, визначні набутки педагогічного досвіду, можливість проліферації суб'єктів
освітньої політики.
Ключові слова: філософія освіти, освітня політика, модернізація системи освіти, роль
держави як суб'єкта освіти, світоглядні підвалини визначення напрямів реформування освіти.
Постановка проблеми. Освіта як основний спо-
сіб входження людини в цілісне буття культури, як
складний соціальний організм, призначений відтворю-
вати накопичений у культурі досвід, передавати його
від покоління до покоління, зазнає значних випробу-
вань за часів, коли суспільство переживає добу бурх-
ливих змін, коли традиційні механізми соціалізації й
акультурації людини змінюються на очах одного поко-
ління. Реформування системи освіти, приведення її у
відповідність до вимог сьогоденного світу, що глоба-
лізується, постає, таким чином, не просто нагальним
завданням поміж іншими аспектами життєдіяльності
людини та суспільства, але глобальною проблемою
людства в цілому.
Модернізація системи освіти відбувається зараз
у більшості країн світу. Загальновизнано, що в інфор-
маційно-технологічному суспільстві XXI ст. визначаль-
ним фактором у конкуренції держав буде рівень осві-
ченості нації, здатність країни та окремої людської осо-
бистості виробляти та реалізовувати інноваційні тех-
нології. Питання - чого вчити, як учити, якими бути школі
та вузу - хвилюють сьогодні й українське суспільство.
Один із перших кроків на шляху до вирішення цих пи-
тань пов'язаний із проблемою розробки освітньої полі-
тики й, зокрема, із формуванням законодавчої бази
такої політики. У свою чергу, адекватне вирішення оз-
наченої проблеми потребує філософського, світогляд-
ного аналізу передумов визначення стратегій та на-
прямів здійснення політики реформування освітньої
системи України, щоб забезпечити реальну ефек-
тивність та результативність модернізації цієї системи.
Аналіз досліджень і публікацій, у яких започат-
ковано вирішення поставленої проблеми. Світог-
лядний аналіз проблем визначення політики модерні-
зації освітньої системи України з огляду на значущість
цієї проблеми для сьогоденного суспільства поступо-
во займає чільне місце в сучасних дослідженнях із
філософії освіти [1]. Постановка цього питання та роз-
гляд окремих його аспектів має місце в роботах таких
вітчизняних дослідників, як В. П. Андрущенко [2],
В. О. Гальпєріна [3], В. С. Журавський [4; 5], М. О. Зуб-
рицька [6], В. Г. Кремень [7], М. І. Михальченко [5] та ін.
Зазначені автори досліджують феномен освітньої по-
літики, що визначається як "поле взаємовідносин
різних соціальних груп, індивідів з приводу використан-
ня владних інституцій задля реалізації своїх інтересів
і потреб в одній із найважливіших сфер суспільного
буття - освіті" [3, с.10-11]; формулюють основні заса-
ди гуманітарної політики української держави [2; 5]; об-
ґрунтовують політичні аспекти та пріоритетні напрями
модернізації системи освіти [6; 7]. Проте, на нашу дум-
ку, недостатньо дослідженим залишається питання про
значення та зміст духовних, світоглядних підвалин ос-
вітньої політики, які й визначають міру її ефективності
та спосіб дійсної реалізації окреслених стратегій та
напрямів реформування.
Мета статті - визначити світоглядно-філософські
передумови, необхідні для впровадження ефективної
освітньої політики з боку держави, зокрема для роз-
робки ефективної та адекватної законодавчої бази.
Виклад основного матеріалу. Перш за все, для
виявлення міри дії державної освітньої політики на роз-
виток системи освіти з метою досягнення її суттєвої
модернізації звернемося до історичного підґрунтя
реформування вітчизняної освіти. Радянська систе-
ма освіти, яку успадкувала українська держава на
момент проголошення її незалежності, характеризува-
лася такими рисами, як загальна обов'язкова освіта;
безкоштовна освіта; рівність усіх громадян у праві на
освіту; єдина система освіти зі спадкоємністю ступенів
навчання; відокремлення школи від церкви; введення
системи комуністичного виховання; створення систе-
ми педагогічної освіти.
Особливістю системи, що склалася за тих часів,
була наявність єдиної загальноосвітньої школи, яка, з
одного боку, виступала певною сходинкою для профе-
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 2 (102) березень-квітень 2010 р.
ЕКОНОМІКА 121
сійної підготовки, а з іншого - проголошувала своєю
кінцевою метою формування всебічно розвиненої,
гармонійної людської особистості. Школа була орієн-
тована на освіту інформаційного типу, що продукує
знання, уміння, навички. За допомогою освіти вирішу-
валися гострі соціальні проблеми: спочатку - навчан-
ня всіх громадян грамоти, потім - підвищення рівня
освіти населення, підготовка професійних кадрів для
всіх галузей виробництва і культурної сфери [див.: 8].
Не можна заперечувати, що за роки радянської влади
була створена ефективна система освіти й вихован-
ня підростаючого покоління, яка відповідала тогочас-
ному рівню розвинених країн світу. Проте вже на-
прикінці 1980-х років стала очевидною неадекватність
радянської системи освіти потребам нового світу з
його прискореним розвитком, глобалізаційними про-
цесами, швидким впровадженням у життя нових тех-
нологій, передусім телекомунікаційних.
Нормативною базою перетворень освіти на почат-
ковому етапі став Закон України "Про освіту", прийня-
тий Верховною Радою тоді ще УРСР 4 червня 1991 р.
[9]. У відповідності із цим Законом, метою освіти по-
винен виступати всебічний розвиток людини як особис-
тості та найвищої цінності суспільства, розвиток її та-
лантів, розумових і фізичних здібностей, виховання
високих моральних якостей, формування громадян,
здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення
на цій основі інтелектуального, творчого, культурного
потенціалу народу, підвищення освітнього рівня наро-
ду, забезпечення народного господарства кваліфіко-
ваними фахівцями. Зміст освіти повинен базуватися
на засадах гуманізму, демократизму, пріоритетності
загальнолюдських духовних цінностей; органічного
зв'язку зі світовою та національною історією, культу-
рою, традиціями; мати науковий та світський харак-
тер; інтегруватися з наукою та виробництвом [9].
Освіта була оголошена пріоритетною сферою дер-
жавних інтересів. Декларувалися державні гарантії
працівникам закладів освіти - належні умови праці,
правовий і соціальний захист, виплати за вислугу років
тощо. Були визначені демократичний державно-сус-
пільний характер управління освітою й автономність
освітніх установ, закріплені нові форми власності у
сфері освіти. У Законі була обґрунтована правова
база створення недержавного освітнього сектора,
встановлений порядок ліцензування й державної ак-
редитації його установ. Підтверджувалося право гро-
мадян України на безкоштовну освіту в усіх держав-
них навчальних закладах незалежно від статі, раси,
національності, соціального та майнового стану, роду
та характеру занять, світоглядних переконань, належ-
ності до партій, ставлення до релігії, віросповідання,
стану здоров'я, місця проживання тощо. У подальших
редакціях Закону України "Про освіту" встановлювали-
ся права на повне державне утримання дітей-сиріт,
дітей, позбавлених батьківського піклування, і дітей, які
потребують особливих умов виховання - учнів держав-
них професійно-технічних навчальних закладів; корек-
тувалися та доповнювалися правила навчання та оп-
лати в недержавних навчальних закладах. Основні прин-
ципи державної політики в області вищої освіти були
більш детально сформульовані в Законі України "Про
вищу освіту", прийнятому 17 січня 2002 р. [10].
Основоположним державним документом, що вста-
новлює пріоритет освіти в державній політиці, страте-
гію й основні напрями її розвитку, стала "Національна
доктрина розвитку освіти", затверджена указом Пре-
зидента України від 17 квітня 2002 р. [11]. Доктрина
визначила зміст поняття освіти, мету та пріоритетні
напрями її розвитку, шляхи їх досягнення за допомо-
гою державної політики в області освіти, зазначила
національний характер освіти та принципи мовної по-
літики, окреслила систему концептуальних ідей та по-
глядів на стратегію та основні напрями розвитку ос-
віти у першій чверті XXI ст.
У прийнятому документі освіта визнавалася пріо-
ритетною сферою накопичення знань і формування
вмінь, створення максимально сприятливих умов для
виявлення й розвитку творчих здібностей кожного гро-
мадянина України, виховання в ньому високих етичних
принципів і національної самоідентифікації. Освіта
була визнана основою розвитку особистості, суспіль-
ства, нації та держави, запорукою майбутнього Украї-
ни та визначальним чинником політичної, соціально-
економічної, культурної та наукової життєдіяльності
суспільства.
Організаційною основою державної політики в об-
ласті освіти стала Концепція державної програми роз-
витку освіти на 2006-2010 рр., затверджена розпоряд-
женням Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р.
[12]. Головна мета Програми - підвищення якості осві-
ти й виховання, інноваційний розвиток, адаптація до
соціально орієнтованої ринкової економіки, інтеграція
в європейський та світовий освітній простір, забезпе-
чення рівного доступу до здобуття якісної освіти, удос-
коналення механізму управління та фінансування, со-
ціальний захист усіх учасників навчально-виховного
процесу, прискорення розвитку вищої освіти як визна-
чального чинника інноваційного розвитку суспільства.
Програма спрямована на розширення обсягів охоп-
лення населення освітою та інтеграцію України в євро-
пейський освітній простір, оскільки європейського
рівня якості та доступності освіти в Україні ще не до-
сягнуто, освіта ще не повною мірою спрямована на
утвердження національної ідеї і патріотизму й поки що
не відповідає вимогам формування громадянського
суспільства, демократизації, відкритості та прозорості.
Отже, підсумовуючи цей перелік та стислий огляд
законодавчої бази вітчизняної освітньої політики, мож-
на зазначити, що якщо судити за кількістю прийнятих
документів, які підтверджують, що освіта - пріоритет-
на сфера державних інтересів, Україну можна віднес-
ти до найбільш розвинених і передових у цьому відно-
шенні країн. Проте ці документи вирізняються за своїм
змістом хіба що багатослівністю й пишномовністю, за
виразом М. О. Зубрицької [6]. Реформування освіти в
нашій країні у вигляді спроб здійснення більш ефек-
тивної освітньої політики продовжується з невелики-
ми перервами вже близько двадцяти років, але так і
не привело до ефективних результатів. Не заперечу-
ючи позитивних зрушень у галузі державної політики
щодо освіти, не можна не відзначити відчутні втрати
реформування, пов'язані, зокрема, з хиткістю, недо-
статнім опрацюванням саме духовних основ освітніх
стратегій.
Перш за все, на наше глибоке переконання, пере-
творення в системі освіти, що здійснюються в Україні
в пострадянський період, відбуваються в умовах фак-
тичного ігнорування достатньо жорсткого логічного
взаємозв'язку таких компонентів освітніх стратегій: ідеї
- парадигми - концепції - доктрини - програми - про-
екти - механізми реалізації (система ресурсного за-
безпечення). "Випадання" з цього ланцюга та комп-
лексу факторів хоча б одного з указаних компонентів
може зруйнувати всю систему й перетворити плануван-
ня на набір давно відомих пишномовних і тривіальних
"істин" [13, с. 264].
Ідеї, що визначають соціальний статус освіти, її осо-
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
122
№ 2 (102) березень-квітень 2010 р.
ЕКОНОМІКА
бистісну, суспільну, державну значущість, - основа ос-
нов будь-яких передбачуваних реформ у цій сфері,
будь-якої освітньої політики. Можна відзначити, що
множинність трактувань поняття освіти та ідей, що
стосуються її розвитку, - це не просто теоретична су-
перечка. У них виражені позиції суспільства та різних
соціальних груп, зацікавлених у реалізації на практиці
певного погляду на освіту. "Кожна соціальна група, -
підкреслюють американські філософи Е. Гарнет і
М. Нейш, - через своїх теоретиків пропонує й вимагає
побудови своєї концепції освіти, у якій знаходять
віддзеркалення її уявлення про добро і зло, справед-
ливість, свободу, її розуміння сучасних суспільних про-
цесів і доброчесного й повноцінного громадянина як
головної мети освіти" [14, с. 4]. Сфера освіти повинна
бути генератором нових ідей, активно пропонувати
своє бачення державних ідей та ідеалів, сприяти їх
реалізації.
Формою фіксації аксіологічних освітніх ідей, фор-
мою організації знань про ціннісно-цільові пріоритети
освіти є парадигма [13, с. 270]. Парадигмальне знан-
ня не претендує на вираз істини в останній інстанції.
Воно залишається відкритим для внесення необхідних
коректив, а коли ці корективи перевершать якийсь
критичний рівень, відбувається природна зміна пара-
дигми, унаслідок чого змінюються фундаментальні
уявлення про цілі, зміст і методи необхідних перетво-
рень. Зміна парадигм - явище історичне, тому вона не
може бути результатом суб'єктивних побажань і, тим
більше, адміністративного тиску, нехай з найкращими
намірами та найбільш красномовними концепціями й
доктринами. Традиційна парадигма освіти, що визна-
чила вигляд, характер й особливості сучасної освіти,
фактично вичерпала себе. Нова парадигма повинна
ознаменувати перехід від виховання людини за заз-
далегідь заданими параметрами до формування лю-
дини з ноосферним мисленням, що усвідомлює кризу
сучасної культури, уявляє собі шляхи виходу з неї, відчу-
ває власну відповідальність за долю цивілізації.
Для технологізації парадигмальних знань потрібна
розробка теоретичних концепцій, що позначають напря-
ми дослідницького пошуку й практико-орієнтованої
діяльності. Концепція - це змістовна характеристика
ідей, зафіксованих у відповідних парадигмах; теоретич-
но обґрунтовані, аргументовані положення, а не орга-
нізаційно-управлінські рекомендації, що містять мето-
дичні й технологічні деталі. Доктрина - це концепція,
що доведена до стратегічно реального втілення; вона
визначає, які умови повинні бути створені для ефектив-
ного здійснення перетворень, це, за Б. С. Гершунським,
"осереддя знання переважно методологічного, такого,
що відображає стратегічні орієнтири розвитку відповід-
них освітніх об'єктів і вирішення соціально-економічних
і політичних (фонових) проблем, що виникають при цьо-
му, і проблем власне освітніх" [13, с. 274].
Програма є основною формою організації науко-
вих знань про конкретні способи вирішення поставле-
них стратегічних завдань розвитку освіти. Вона повин-
на включати в себе систему конкретних дій і обґрунту-
вання ресурсів, необхідних і достатніх для виконання
всіх пунктів намічених перетворень.
Якщо із цієї точки зору подивитися на сукупність
нормативних документів, що регламентують перетво-
рення в системі освіти, то можна виявити, що пору-
шена логічна послідовність їх розробки й ухвален-
ня (див. табл. 1).
Таблиця 1. - Хронологія розробки та прийняття основних нормативно законодавчих актів
у сфері освіти в Україні (1991-2006)
Нормативно-законодавчий акт Дата затвердження документа
Закон України «Про освіту» 23 травня 1991 року
Указ Президента України «Про основні напрями
реформування вищої освіти в Україні» 12 вересня 1995 року
Конституція України 28 червня 1996 року
Закон України «Про професійно-технічну освіту» 10 лютого 1998 року
Закон України «Про загальну середню освіту» 13 травня 1999 року
Закон України «Про вищу освіту» 17 січня 2002 року
Національна доктрина розвитку освіти 17 квітня 2002 року
Концепція державної програми розвитку освіти на
2006–2010 рр. 12 липня 2006 року
Більш послідовний та логічний вигляд, на нашу дум-
ку, мала б така схема: Конституція - Національна
доктрина - Програма розвитку освіти - Закон "Про
освіту" - більш конкретні укази та закони про види
освіти, що регулюють відносини в окремих сферах
або окремих секторах системи освіти. У ситуації,
що склалася, українському законодавцеві не зали-
шається нічого іншого, як, по-перше, займатися "до-
будовою" системи освітнього права, яке залишилося
ще з радянських часів (закони УРСР), за принципом
заповнення порожнечі, висунення поправок і допов-
нень згідно із ситуативною логікою, за якою часто важ-
ко побачити загальну світоглядну ідею та більш дов-
гострокові перспективи.
По-друге, прийняті документи іноді не відповідають
або суперечать один одному. Так, стаття 53 Консти-
туції України свідчить: "Держава забезпечує дос-
тупність і безоплатність дошкільної, повної загальної
середньої, професійно-технічної, вищої освіти в дер-
жавних і комунальних навчальних закладах" [15, ст. 53].
Чи означає це, що держава зобов'язується всім охо-
чим надати бюджетні місця в будь-якій середній про-
фесійній освітній установі незалежно від профілю виб-
раної спеціальності й реальної потреби у фахівцях
середньої ланки? Тільки юридична некомпетентність
населення рятує владу від необхідності виконувати
дані нею обіцянки. Не дивно, що положення цієї статті
викликали потребу в окремому розгляді спірних питань
Конституційним Судом України (рішення № 5-рп/2004
від 4 травня 2004 р.), який, за поданням п'ятдесяти
народних депутатів, був вимушений окремо витлума-
чувати такі прості терміни повсякденної мови як сло-
во "доступність" та поняття "безоплатність" для усу-
нення непорозумінь, які виникли, зазначивши, зокре-
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 2 (102) березень-квітень 2010 р.
ЕКОНОМІКА 123
ма, що "при тлумаченні терміна "доступність" стосов-
но освіти в державних і комунальних навчальних зак-
ладах слід виходити із лексичного визначення слова
"доступність" як "доступ для всіх отримати, користу-
ватись, придбати щось", "відповідність силам, здібно-
стям, можливостям кого-небудь" [16]. Окрім того, Пре-
зидент України в листі до Конституційного Суду України
окремо зазначив, що держава забезпечує здобуття бе-
зоплатної освіти лише в дошкільних та загальноосвітніх
навчальних закладах державної й комунальної форм
власності. У навчальних закладах інших форм власнос-
ті держава забезпечує розвиток освіти не шляхом їх
фінансування, а засобами державного управління, які
визначені в законодавстві про освіту [Там само].
По-третє, продовжується практика, пов'язана з еле-
ментарним невиконанням, частковим виконанням чи
навіть скасуванням прийнятих законодавчих актів. Так,
згідно з першою частиною статті 57 Закону України
"Про освіту" "Гарантії держави педагогічним, науково-
педагогічним працівникам та іншим категоріям праці-
вників навчальних закладів" передбачалася виплата
педагогічним і науково-педагогічним працівникам над-
бавок за вислугу років щомісячно у відсотках до поса-
дового окладу (ставки заробітної плати) залежно від
стажу педагогічної роботи у таких розмірах: понад 3
роки - 10 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, по-
над 20 років - 30 відсотків; надання педагогічним пра-
цівникам щорічної грошової винагороди в розмірі до
одного посадового окладу (ставки заробітної плати)
за сумлінну працю, зразкове виконання службових
обов'язків; виплату педагогічним і науково-педагогіч-
ним працівникам допомоги на оздоровлення в розмірі
місячного посадового окладу (ставки заробітної пла-
ти) при наданні щорічної відпустки тощо. Згідно із За-
конами України про Державний бюджет на 2001,
2002 роки здійснювалося лише часткове фінансуван-
ня субвенцій за цими пунктами. А на підставі Закону
України "Про Державний бюджет України на 2008 рік
та про внесення змін до деяких законодавчих актів
України" від 28 грудня 2007 року абзаци 12-15 першої
частини цієї статті взагалі виключено, причому таку
зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Кон-
ституційного Суду № 10-рп/2008 (v010p710-08) від
22 травня 2008 року [9, с. 2].
По-четверте, важливою проблемою реформуван-
ня сучасної освіти в Україні є ігнорування базових куль-
турних цінностей України й орієнтація тільки на Захід
при виборі цілей перетворення суспільства при абст-
рактно-механічному відтворенні окремих трендів Бо-
лонського процесу тощо. Не применшуючи значення
європейської інтеграції, зазначимо, що недооцінка
культурної спадщини України, у якій відбилися діа-
логічність, полікультурність, взаємопроникнення Схо-
ду та Заходу, сьогодні не може стати фактором опти-
мізації системи освіти України. Сучасна освітня по-
літика України є багато в чому прикладом неоптималь-
ного поєднання елементів конфліктуючих моделей. З
одного боку, вона некритично запозичує цінності, цілі
та пріоритети ліберальної моделі (з її індивідуалізмом,
плюралізмом, економоцентризмом) і тим самим дещо
суперечить світоглядному ядру української культури
(яка включає також і протилежні лібералізму цінності
збереження високої значущості держави, нації, наро-
ду); з іншого боку, освітня політика України, як ми вже
зазначали, багато в чому успадкована із системи ра-
дянського управління освітою, яку за організаційно-
управлінськими критеріями можна віднести до адмі-
ністративної, навіть тоталітарної моделі [17].
Окрім того, неповажне ставлення до фундамен-
тальних досягнень вітчизняної педагогіки, тотальна
боротьба з радянською ідеологією в змісті, формах і
методах виховання привели до дискредитації ідеалу
всебічно розвиненої особистості, до ліквідації самого
інституту виховання, усунення цього виду духовного
виробництва із життя загальноосвітньої та професій-
ної школи, тобто до нехтування досвідом та спадщи-
ною таких великих українських радянських педагогів,
як Антон Макаренко чи Василь Сухомлинський [8]. Іде-
ологічний вакуум у загальнодержавному масштабі,
відсутність ціннісних підстав для національно-культур-
ної ідентичності, експансія стандартів західного спо-
собу життя викликали зростання асоціальних і проти-
правних форм поведінки, гіпертрофовану орієнтацію
масової свідомості винятково на досягнення матері-
ального добробуту й гедонізму.
Отже, наявні проблеми світоглядного аспекту ре-
формування освіти є наслідком трансформаційних
змін, що відбуваються в Україні. Їх основна причина
полягає у відсутності духовного виміру стратегії роз-
витку країни й невизначеності пріоритетів технологіч-
ного й економічного розвитку. Зіткнення національно-
державницького й ліберально-західницького підходів
зумовлює суперечливі дії влади щодо реформування;
під час цих реформ недооцінюється роль як держав-
ного регулювання економічних процесів, так і недер-
жавного фактора формування світоглядних засад
політики як такої. У результаті відбувається відхід дер-
жави із зони відповідальності за соціальні цілі та на-
слідки реформування. Маємо таке собі "зачароване
коло": освіта визнається як рушійна сила та основний
фактор становлення громадянського суспільства в
Україні, проте за відсутності в повній мірі такого сус-
пільства справа визначення духовних цілей розвитку
освіти потрапляє в повну залежність від існуючої дер-
жави, що, за теорією, виступає основним конкурентом
громадянського суспільства.
Духовною передумовою визначення цілей освіт-
ньої політики має виступати концепція національного
розвитку, ідея, здатна консолідувати суспільство в
цілому, не розділяючи його на східну та західну части-
ни нації, не диференціюючи його на етнічні, політичні,
конфесіональні спільноти. Формування такої світог-
лядної бази освітньої політики та розв'язання зазна-
ченого протиріччя держави та суспільства можливе,
на нашу думку, лише за умови радикальної зміни
освітніх практик, зміни суб'єкта освітнього про-
цесу. Участь суспільства у виробленні, ухваленні та ре-
алізації правових й управлінських рішень в освіті по-
винна забезпечуватися як відповідною нормативно-
правовою базою, так і реальними механізмами дієвої
громадської участі в розвитку освіти. Подолання мо-
носуб'єктності (тобто такої ситуації, за якою лише один
соціальний актор - у нашому випадку держава - висту-
пає суб'єктом визначення духовних передумов освітньої
політики та формування стратегій розвитку суспільст-
ва загалом та освіти зокрема) та становлення полі-
суб'єктності освітньої політики повинно передбачати:
- по-перше, відкритість освіти як державно-сус-
пільної системи;
- по-друге, перехід від патерналістської моделі до
моделі взаємної відповідальності у сфері освіти, до
посилення ролі всіх суб'єктів освітньої політики і їх взає-
модії.
Висновки
У процесі дослідження світоглядних передумов
вітчизняної освітньої політики було з'ясовано, що на-
явність великої кількості законів та інших норматив-
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
124
№ 2 (102) березень-квітень 2010 р.
ЕКОНОМІКА
них документів щодо стратегій освітньої політики в
Україні не дає підстав для беззастережної позитивної
оцінки сучасної системи освіти як національно орієн-
тованої, інноваційної та відповідної світовим вимогам
і стандартам. Зміна освітньої парадигми - явище істо-
ричне, і не може бути результатом суб'єктивних поба-
жань, а тим більше - адміністративного тиску, навіть із
найкращими намірами та найбільш красномовними
концепціями й доктринами. Надання пріоритету пиш-
номовним доктринам і програмам, позбавленим, за
великим рахунком, як справжніх оригінальних модер-
нізаційних ідей, так і дієвих у наших умовах механізмів
їх реалізації, може просто зруйнувати всю систему й
перетворити ідею розвитку на безрезультатне повто-
рення набору давно відомих тривіальних істин. А тому
маємо зробити висновок, що законодавча база освіт-
ньої політики сама по собі є недостатньою, недієвою
та навіть шкідливою за відсутністю духовних переду-
мов визначення стратегій власне освітньої політики.
Формування цих передумов - велика державна і
громадська робота, пов'язана, по-перше, з формулю-
ванням духовних, світоглядних засад такого розвитку,
що відображається в системі ідей, концепцій, у пози-
тивній парадигмі бачення нового суспільства, що
фіксує аксіологічні положення щодо напрямів розвит-
ку освіти; по-друге, з поважним ставленням до фунда-
ментальних досягнень вітчизняної педагогіки та зага-
лом до української культурної традиції. Саме у світлі
цієї традиції, що передбачає дбайливе й толерантне
ставлення до кожної спільноти та кожної людини, про-
тистоїть загальній абстрактності закону та волюнта-
ризму визначення напрямів перетворень, може відбу-
ватися ефективний та результативний розвиток сис-
теми освіти, включаючи її інтеграцію до світу, що гло-
балізується. По-третє, світоглядна основа стратегії
освітньої політики має передбачати проліферацію
суб'єктів освітньої політики. Щоби стати полісуб'єктною,
політика в галузі освіти повинна спиратися не тільки
на державні, але й на суспільні механізми управління
освітою, ураховувати регіональні й місцеві особли-
вості роботи навчальних закладів, створюючи тим са-
мим умови для свободи вибору освітніх технологій,
методів, практик - умови для повноцінного розвитку
кожної людської особистості, кожного громадянина
України.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Пінчук Є. А. Соціально-філософські підстави необхідності
реформування освіти в сучасному суспільстві / Є. А. Пінчук //
Практична філософія. - 2009. - № 2(32). - С. 211-217.
2. Андрущенко В. П. Гуманітарна політика України в період
утвердження незалежності / В. П. Андрущенко // Філософія по-
літики : [хрестоматія]: у 4 т. / [кер. проекту А. В. Толстоухов та ін.]
- К. : Знання України, 2003. - Т. 4. - С. 317-335.
3. Гальпєріна В. О. Освітня політика в трансформаційному
суспільстві: соціально-філософський аналіз : автореф. дис. на
здобуття вченого ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.03 /
В. О. Гальпєріна ; АПН України, Інститут вищої освіти. - К., 2003.
- 17 с.
4. Журавський В. С. Державна освітня політика: поняття, си-
стемність, політичні аспекти / В. С. Журавський // Правова дер-
жава : щорічник наукових праць. - К. : Ін-т держави і права ім.
В. М. Корецького НАНУ, 2003. - Вип. 14. - С. 20-30.
5. Михальченко М. І. Соціально-політична трансформація Ук-
раїни: реальність, міфологеми, проблеми вибору / М. І. Михаль-
ченко, В. С. Журавський, В. В. Танчер. - К. : Логос, 1997. - 178 с.
6. Зубрицька М. Україна і Росія - два погляди на освітню
політику / М. Зубрицька // Дзеркало тижня. - 8-14 вересня 2001 р.
- № 35 (359) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://
www.dt.ua/3000/3300/32121/.
7. Кремень В. Г. Модернізація освіти - важливий чинник соц-
іального, економічного і політичного розвитку України / В. Г. Кре-
мень // Вісник НАН України. - 2001. - № 3. - С. 22-25.
8. Босенко В. А. Воспитать воспитателя / В. А. Босенко. -
К. : ВСР, 2004. - 352 с.
9. Закон України "Про освіту" (в редакції вiд 11.06.2008) [Елек-
тронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-
bin/laws/main.cgi?nreg=1060-12.
10. Закон України "Про вищу освіту" (в редакції вiд 10.02.2010)
[Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/
cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2984-14.
11. Національна доктрина розвитку освіти, затверджена ука-
зом Президента України від 17 квітня 2002 р. [Електронний ре-
сурс]. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/
main.cgi?nreg=347%2F2002.
12. Концепція державної програми розвитку освіти на 2006-
2010 рр. // Офіційний вісник України. - 2006. - № 28 [Електронний
ресурс]. - Режим доступу : http://www.gdo.kiev.ua/f iles/db.
php?god=2006&st=2035.
13. Гершунский Б. С. Философия образования для ХХI века /
Б. С. Гершунский. - М. : Педагогическое общество России, 2002.
- 512 с.
14. Education and Society Today / [еd. by A. Hartnett and
M. Naish]. - London ; New York : Falmer Press, 1986. - IX. - 220 p.
15. Конституція (Основний Закон) України. - К. : Парламен-
тське видавництво, 2007. - 64 с.
16. Рішення Конституційного Суду України у справі за кон-
ституційним поданням 50 народних депутатів України про офіцій-
не тлумачення положень частини третьої статті 53 Конституції
України… [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://
zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v005p710-04.
17. Запесоцкий А. С. Образование: философия, культуроло-
гия, політика / А. С. Запесоцкий. - М. : Наука, 2002. - 456 с.
Y. Pinchuk
WELTANSCHAUUNG AND PHILOSOPHICAL FOUNDATIONS FOR DEVELOPING
STRATEGIES OF THE EDUCATION POLITICS
The article deals with the analysis of Weltanschauung and philosophical foundations for developing strategies of the education
politics in contemporary Ukraine. The new philosophy of education is defined as the result of objective historical process, its
pace and substance being dependent on the efforts applied by the government and the public while forming the correlative
ideas, concepts, and paradigmatic foundations of social development, which would take into account national, cultural, and
Weltanschauung features, considerable amounts of pedagogical experience, the posibilty of proliferation of the subjects of
education politics.
Key words: рhilosophy of education, educational politics, modernization of the system of education, the role of the state as a subject of
education, weltanschauung foundations for defining trends in reforming the education.
© Є. Пінчук
Надійшла до редакції 12.04.2010
ФІЛОСОФІЯЮВІЛЕФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|