Формування нової парадигми розвитку житлово-комунального господарства (економіко-правовий аспект)
У статті проаналізовано еволюцію концептуально-теоретичних та правових засад функціонування житлово-комунального господарства. Запропоновано нові підходи та принципи до реформування та розвитку галузі, зокрема доведено, що процес допуску приватного капіталу в комунальну сферу повинен супроводжувати...
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2010
|
| Назва видання: | Схід |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22131 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Формування нової парадигми розвитку житлово-комунального господарства (економіко-правовий аспект) / О. Русанов // Схід. — 2010. — № 3 (103). — С. 51-56. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-22131 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-221312011-06-21T12:08:08Z Формування нової парадигми розвитку житлово-комунального господарства (економіко-правовий аспект) Русанов, О. Економіка У статті проаналізовано еволюцію концептуально-теоретичних та правових засад функціонування житлово-комунального господарства. Запропоновано нові підходи та принципи до реформування та розвитку галузі, зокрема доведено, що процес допуску приватного капіталу в комунальну сферу повинен супроводжуватися подальшою неповною приватизацією комунальної власності або шляхом передачі об'єктів права комунальної власності в постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здачі в оренду чи концесію при збереженні за органами місцевого самоврядування та за відповідними територіальними громадами відповідних контрольних та координаційних функцій шляхом створення в апараті виконкому спеціального підрозділу (управління фондами комунального майна). The article analyzes the evolution of conceptual and theoretical and legal frameworks for the housing and communal services. New approaches and principles for reform and progress field are suggested, proved that the process of admission of private capital in the municipal area must be accompanied by further incomplete privatization of municipal property or by passing objects of communal property in permanent or temporary use to companies and individuals, taking into lease or concession if saving for local authorities and relevant territorial communities appropriate control and coordination functions by creating a special unit in the Executive Committee (fund management of public property). 2010 Article Формування нової парадигми розвитку житлово-комунального господарства (економіко-правовий аспект) / О. Русанов // Схід. — 2010. — № 3 (103). — С. 51-56. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22131 640.6 uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Економіка Економіка |
| spellingShingle |
Економіка Економіка Русанов, О. Формування нової парадигми розвитку житлово-комунального господарства (економіко-правовий аспект) Схід |
| description |
У статті проаналізовано еволюцію концептуально-теоретичних та правових засад функціонування житлово-комунального господарства. Запропоновано нові підходи та принципи
до реформування та розвитку галузі, зокрема доведено, що процес допуску приватного капіталу в комунальну сферу повинен супроводжуватися подальшою неповною приватизацією комунальної власності або шляхом передачі об'єктів права комунальної власності в
постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здачі в оренду чи
концесію при збереженні за органами місцевого самоврядування та за відповідними територіальними громадами відповідних контрольних та координаційних функцій шляхом створення
в апараті виконкому спеціального підрозділу (управління фондами комунального майна). |
| format |
Article |
| author |
Русанов, О. |
| author_facet |
Русанов, О. |
| author_sort |
Русанов, О. |
| title |
Формування нової парадигми розвитку житлово-комунального господарства (економіко-правовий аспект) |
| title_short |
Формування нової парадигми розвитку житлово-комунального господарства (економіко-правовий аспект) |
| title_full |
Формування нової парадигми розвитку житлово-комунального господарства (економіко-правовий аспект) |
| title_fullStr |
Формування нової парадигми розвитку житлово-комунального господарства (економіко-правовий аспект) |
| title_full_unstemmed |
Формування нової парадигми розвитку житлово-комунального господарства (економіко-правовий аспект) |
| title_sort |
формування нової парадигми розвитку житлово-комунального господарства (економіко-правовий аспект) |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Економіка |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22131 |
| citation_txt |
Формування нової парадигми розвитку житлово-комунального господарства (економіко-правовий аспект) / О. Русанов // Схід. — 2010. — № 3 (103). — С. 51-56. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT rusanovo formuvannânovoíparadigmirozvitkužitlovokomunalʹnogogospodarstvaekonomíkopravovijaspekt |
| first_indexed |
2025-07-02T22:03:54Z |
| last_indexed |
2025-07-02T22:03:54Z |
| _version_ |
1836574399604457472 |
| fulltext |
№ 3 (103) травень-червень 2010 р.
ЕКОНОМІКА 51
О. Rybak
A SMALL ENTERPRISE IS IN A REGION: PROBLEMS FORMING AND PROSPECT
OF DEVELOPMENT
In the article the problems of management small business entities are systematized and perspective directions of his
development are certain, the normatively-legal providing is analysed, and also regional principles of forming and development
small enterprise are generalized. Developed recommendation in relation to development small enterprise in a region on the
basis of systematization the theoretical going near this problems.
Key words: small business, small enterprise, regional principles of forming and development small enterprise.
© О. Рибак
Надійшла до редакції 14.04.2010
УДК: 640.6
ÔÎÐÌÓÂÀÍÍß ÍÎÂί ÏÀÐÀÄÈÃÌÈ ÐÎÇÂÈÒÊÓ
ÆÈÒËÎÂÎ-ÊÎÌÓÍÀËÜÍÎÃÎ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÒÂÀ
(ÅÊÎÍÎ̲ÊÎ-ÏÐÀÂÎÂÈÉ ÀÑÏÅÊÒ)
ОЛЕКСАНДР РУСАНОВ,
аспірант Макіївського економіко-гуманітарного інституту
У статті проаналізовано еволюцію концептуально-теоретичних та правових засад функ-
ціонування житлово-комунального господарства. Запропоновано нові підходи та принципи
до реформування та розвитку галузі, зокрема доведено, що процес допуску приватного ка-
піталу в комунальну сферу повинен супроводжуватися подальшою неповною приватиза-
цією комунальної власності або шляхом передачі об'єктів права комунальної власності в
постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здачі в оренду чи
концесію при збереженні за органами місцевого самоврядування та за відповідними територі-
альними громадами відповідних контрольних та координаційних функцій шляхом створення
в апараті виконкому спеціального підрозділу (управління фондами комунального майна).
Ключові слова: реформування, житлово-комунальне господарство, дослідницька парадигма,
еволюція, планова економіка, ринкова економіка.
Постановка проблеми. Процес реформування
житлово-комунальної галузі (далі - ЖКГ) України є сьо-
годні одним із пріоритетних напрямів соціально-еко-
номічної політики країни. Його значущість визначаєть-
ся вагомістю впливу на хід реформ в Україні в цілому,
можливими негативними соціально-економічними на-
слідками. Ефективність, прибутковість та конкуренто-
спроможність функціонування галузі впливає на рі-
вень економічного розвитку й добробуту всього насе-
лення України.
Теорія та практика останніх п'ятнадцяти років про-
ведення реформи житлово-комунальної сфери, почи-
наючи з Концепції її реформування 2002 року, свідчить
про те, що вагомих результатів у цьому напрямку до-
І. Комарницький, М. Офік // Регіональна економіка. - 2006. -
№ 4. - С. 59-66.
11. Становлення і розвиток малого бізнесу в регіоні : [моно-
графія] / [за заг. ред. Н. І. Редіної]. - Дніпропетровськ : ДФФА,
2008. - 508 с.
12. Варналій З. С. Мале підприємництво: основи теорії і прак-
тики / З. С. Варналій. - [3-тє вид.]. - К. : Знання, КОО, 2005. - 302 с.
13. Заплатинський М. В. Інституційна підтримка розвитку ма-
лого підприємництва в регіоні : автореф. дис. на здобуття наук.
ступеня канд. екон. наук : спец. 08.00.05 / М. В. Заплатинський ;
Ін-т регіональних досліджень НАН України. - Львів, 2008. - 23 с.
14. Мазур О. Є. Напрями фінансової підтримки малого бізне-
су / О. Є. Мазур // Фінанси України. - 2001. - № 4. - С. 52-55.
15. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р.
№ 436 - IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №№ 18,
19-20, 21-22. - Ст. 144.
16. Ляшенко В. И. Регулирование развития малого предпри-
нимательства в Украине: проблемы и пути решения : [моногра-
фия] / В. И. Ляшенко ; НАН Украины, Ин-т экономики пром-сти. -
Донецк, 2007. - 452 с.
17. Закон України "Про підприємництво". Ост. Редакція
№ 1391-17 від 19.06.2009 р. // ВВР. - 2009. - № 40. - Ст. 577.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
52
№ 3 (103) травень-червень 2010 р.
ЕКОНОМІКА
сягнуто не було, галузь, як і раніше, знаходиться в кри-
зовому стані, а ефективність її діяльності вкрай низь-
ка. Однією з основних причин наявної ситуації є недо-
статність фундаментальних досліджень економічних
інтересів зацікавлених суб'єктів ринку житлово-кому-
нальних послуг, а також механізмів їх реалізації на рівні
регіонів та місцевих утворень. Усе це з об'єктивною
необхідністю вимагає глибокого наукового аналізу дер-
жавних та регіональних програм реформування житло-
во-комунальної сфери, а також існуючої практики їх ре-
алізації з метою виявлення причин неспроможності за-
ходів, що приймаються. Вивчення вказаної документації
дає можливість виявити причини недієвості закладе-
них у них принципів, підходів та методів, намітити і сфор-
мулювати шляхи виходу із ситуації з урахуванням міжна-
родного досвіду реформування галузі.
У зв'язку із цим головним завданням на шляху до
ефективного реформування житлово-комунальної
сфери є розробка й формування нової парадигми роз-
витку, яка враховувала б економічні інтереси всіх за-
цікавлених суб'єктів ринку житлово-комунальних послуг
на державному, регіональному та місцевому рівні. Це
передбачає пошук нових підходів та ринкових ме-
ханізмів, які б забезпечили підприємствам житлово-
комунального комплексу (далі - ЖКК) умови для само-
фінансування їх виробничо-технологічних та іннова-
ційних програм, а відповідно, і незалежність від
зовнішніх чинників діяльності. Основною гіпотезою
дослідження є теза про те, що причина кризового ста-
ну житлового-комунального господарства є прямим
наслідком неефективного управління з боку місцевих
органів самоврядування, а також відсутності достат-
ньої фінансової самостійності в зазначених вище
органів, що призвело до неефективності всіх попе-
редніх спроб реформування галузі. Це й надало мож-
ливість сформулювати головну ціль та завдання статті.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Роз-
робці теоретичних та практичних аспектів функціону-
вання містообслуговуючої комунальної сфери присвя-
чена робота О. О. Лук'янченка [1]. І. Салій у своїй праці
[2] розглянув широкий спектр питань, які стосуються
управління власністю в комунальній сфері. Питання
правового статусу комунальних підприємств в Україні
розглядаються також у праці [3].
Процес формування концептуально-теоретичних
засад функціонування житлово-комунального госпо-
дарства бере початок із 20-х рр. XX ст. у радянській
науковій літературі. Ці питання детально розглядались
у роботах [4, 5]. Існували три школи дослідників, які до-
тримувались різних поглядів на предмет житлово-ко-
мунального господарства. Перша група вважала, що
до комунального господарства слід відносити весь ком-
плекс підприємств та установ, які знаходяться на тери-
торії адміністративно-територіальної одиниці та задіяні
прямо або опосередковано в задоволенні колективних
потреб населення місцевого територіального утворен-
ня. Вони надають місцевому самоврядуванню майже
абсолютний статус господарюючого суб'єкта, який до-
мінуює над іншими такими суб'єктами.
Друга група дослідників відносить до муніципального
(комунального, місцевого) господарства тільки ті
підприємства, організації та установи, які знаходяться
в комунальній або державній власності. Так, у 1989 р.
учений-економіст В. Черновець запропонував при фор-
муванні муніципальної власності відносити до неї тільки
об'єкти місцевого значення з метою збереження про-
відної економічної ролі державної власності [6].
Третя група дослідників спирається на ідеї відомо-
го російського ученого Л. Веліхова, який у роботі "Ос-
нови міського господарства" (у 1928 р.) [7] у поняття
"комунальне господарство" включає господарюючі су-
б'єкти всіх форм власності, діяльність яких спрямова-
на на задоволення певних колективних потреб населен-
ня. Цю точку зору поділяють також російські науковці
В. Ясюнас, О. Рой, Т. Морозова [8, 9, 10].
Аналіз поглядів різних груп дослідників показав
необхідність створення відповідної концепції, яка б
чітко визначала правовий режим функціонування
місцевого господарства, коло суб'єктів його управління
й межі їхніх повноважень.
Отже, головною метою статті є формування нової
концептуально-теоретичної платформи реформуван-
ня та розвитку ЖКГ.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирі-
шити такі завдання:
- проаналізувати існуючу нормативно-правову базу
функціонування житлово-комунального господарства,
а також роль та місце органів місцевого самовряду-
вання в цьому процесі;
- сформувати та розробити нову концептуально-те-
оретичну платформу реформування та розвитку галузі.
Виклад основного матеріалу. На сучасному
етапі розвитку житлово-комунального господарства не
виникає сумнівів, по-перше, у необхідності глибинного
аналізу та вивчення причинного ланцюга незадовіль-
ного стану житлово-комунальної галузі, по-друге, у по-
требі пошуку та застосування новітніх прогресивних
підходів, методів та моделей розвитку.
Той факт, що сьогодні на ринку надання комуналь-
них послуг населенню, тобто забезпечення територі-
альних громад, усе більше з'являється підприємств та
організацій інших форм власності, потребує належно-
го законодавчого врегулювання їх відносин із відпо-
відними органами місцевого самоврядування. У зв'яз-
ку з вищевикладеним вважаємо за доцільне, щоб у
чинному Законі чи в його новій редакції, була перед-
бачена спеціальна стаття під назвою "місцеве госпо-
дарство" такого змісту:
"Основною метою функціонування місцевого гос-
подарства є забезпечення нормальних умов для со-
ціально-психологічного та фізіологічного відтво-
рення населення певної території.
Місцеве господарство складається з під-
приємств виробничої, невиробничої та соціальної
інфраструктури, які є комунальною власністю відпо-
відної територіальної громади, а також під-
приємств, які надають схожий портфель робіт та
послуг, що належать іншим власникам, але діяль-
ність яких пов'язана переважно з обслуговуванням
жителів - членів відповідної адміністративно-тери-
торіальної одиниці.
Сільські, селищні, міські, районні у місті ради
оформлюють свої взаємовідносини з підприємства-
ми інших форм власності за допомогою договорів та
угод на управління, концесію та оренду при наданні
соціальних послуг жителям - членам територіаль-
ної громади. Вони можуть надавати зазначеним
організаціям переважне право користування місце-
вими природними ресурсами та інші переваги, а
також пільги на місцеві податки і збори.
Сільські, селищні, міські, районні у місті ради коор-
динують діяльність підприємств, які виявили бажан-
ня ввійти до складу місцевого господарства, з питань
надання соціальних послуг населенню відповідного
села, селища, міста, сприяють розвитку, зміцненню
їх виробничої та матеріально-фінансової бази".
Подібна норма була передбачена Законом України
"Про місцеві ради народних депутатів та місцеве і ре-
гіональне самоврядування" від 26 березня 1992 року,
але не врахована чинним Законом [11].
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 3 (103) травень-червень 2010 р.
ЕКОНОМІКА 53
Уведення такої норми та її практична реалізація
поклала б край тій стихії, яка відбувається, наприклад,
на ринку надання транспортних комунальних послуг у
містах та в інших сферах комунального господарства,
зокрема житлово-комунальній, яка потребує свого
кардинального реформування.
Перші спроби переосмислення існуючої організа-
ційно-правової практики управління житлово-комуналь-
ним господарством були здійснені В. Мамутовим. Він
проаналізував нові шляхи розвитку системи управлін-
ня місцевим господарством (господарським терито-
ріальним комплексом регіону) за умов різноманітності
форм власності [12]. Виходячи з доцільності регіональ-
ної міжгалузевої координації діяльності численних та
різноманітних суб'єктів господарювання, учений звер-
тає увагу на необхідність створення органу, який відпо-
відав би за розвиток господарського територіально-
го комплексу регіону як єдиного цілого, наприклад,
координаційних фінансово-промислових груп, які по-
винні формуватися з представників владних структур
та професіоналів-господарників і фінансистів.
Таким чином, у науці господарського права ра-
дянського періоду достатньою мірою була розробле-
на теорія місцевих господарств, господарських тери-
торіальних систем. На концептуально-теоретичному
рівні здійснювались перші спроби формування нової
концепції управління ЖКГ шляхом створення міжгалу-
зевих органів, до яких входили б представники місце-
вої громади, влади та експерти з економіки, фінансів
та технології. У нових економічних умовах у результаті
формування відокремленої від держави системи
місцевого самоврядування виникла необхідність ком-
плексного законодавчого оформлення майнових відно-
син територіальних громад. У зв'язку із цим у новому
Господарському кодексі України введено поняття "Ко-
мунальний сектор економіки".
Новітній період у розвитку житлово-комунального
господарства бере свій початок із прийняття таких
Законів: "Про житлово-комунальні послуги" від
24.06.2004, "Господарський кодекс України" від
16.01.2003. Відповідно до ч. 3 ст. 24 Господарського
кодексу України суб'єктами господарювання комуналь-
ного сектора економіки є суб'єкти, які діють на основі
лише комунальної власності, а також суб'єкти, у ста-
тутному фонді яких частка комунальної власності пе-
ревищує 50 % або складає величину, яка забезпечує
органам місцевого самоврядування право вирішаль-
ного впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
До комунального сектора економіки належать, зокре-
ма, комунальні комерційні підприємства (ст. 78) - су-
б'єкти ведення господарства, які здійснюють госпо-
дарську комерційну діяльність (підприємництво), а
також комунальні некомерційні підприємства - суб'єкти
ведення господарства, які здійснюють господарську
некомерційну діяльність [13]. По суті, комунальний
сектор економіки визначений законом як місцеве гос-
подарство в значенні сукупності суб'єктів господарю-
вання однієї форми власності (комунальних комер-
ційних і некомерційних підприємств, комунальних ус-
танов і т. п.) або сукупність господарських територі-
ально-адміністративних систем.
Законодавець трактує поняття "Комунальний сек-
тор економіки", по-перше, як сектор економіки певно-
го територіального утворення, а по-друге, як сектор
економіки в загальнодержавному вимірі, до якого
віднесені всі суб'єкти господарювання певної форми
власності. Аналізуючи існуючі правила регуляції гос-
подарської діяльності в цьому секторі, можна зроби-
ти певні висновки.
По-перше, управління господарською діяльністю
в комунальному секторі економіки здійснюється че-
рез систему організаційно-господарських повнова-
жень територіальних утворень й органів місцевого
самоврядування щодо суб'єктів ведення господар-
ства, які належать до комунального сектора економі-
ки та здійснюють свою діяльність на основі права гос-
подарського ведення або права оперативного управ-
ління; правовий статус суб'єкта господарювання в ко-
мунальному секторі економіки визначається уповно-
важеними органами управління відповідно до вимог
закону (ч. 1, 2 ст. 24 ГК).
Згідно з ч. 5 ст. 24 ГК органи місцевого самовря-
дування несуть відповідальність за наслідки діяль-
ності суб'єктів ведення господарства, які належать до
комунального сектора економіки, на підставах, у ме-
жах і в порядку, визначених законом. До певної міри
це правило співзвучне з положенням ч. 1 ст. 10 Закону
"Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" [14]: засновники (учасники)
боржника - юридичної особи, органи місцевого само-
врядування в межах своїх повноважень зобов'язані
вживати заходи для запобігання банкрутству підприєм-
ства-боржника.
По-друге, саме законом можуть бути встановлені
особливості здійснення антимонопольної конкурентної
політики щодо комунального сектора економіки, а та-
кож додаткові вимоги та гарантії права комунальної
власності при реалізації процедури банкрутства щодо
суб'єктів господарювання комунального сектора еко-
номіки (ч. 4 ст. 24 ГК).
Закон "Про відновлення платоспроможності бор-
жника або визнання його банкрутом" [Там само] пе-
редбачає (ч. 7 ст. 5), що в разі ухвалення на пленарно-
му засіданні місцевої ради відповідного рішення, по-
ложення цього Закону не застосовуються до юридич-
них осіб - підприємств, які є об'єктами права комуналь-
ної власності.
Згідно зі ст. 78 ГК уся відповідальність за соціаль-
но-економічний та організаційно-технологічний розви-
ток комунального сектора економіки покладена на
органи місцевого та регіонального самоврядування.
Гальмом для розвитку конкурентних відносин у
сфері житлово-комунального господарства серед
інших чинників є норма абзацу 2 ч.1 ст. 75 ГК України,
яка зобов'язує державні (відповідно й комунальні) ко-
мерційні підприємства застосовувати для закупівель
матеріально-технічних ресурсів процедури, визначені
постановою Кабміну України "Про закупівлю товарів,
робіт і послуг за державні кошти" [15], згідно з особли-
востями й у порядку, що визначений Кабінетом
Міністрів України. Це правило є тим бар'єром, який
заважає подальшому розвитку конкурентних відносин
у сфері забезпечення комунальної сфери матеріаль-
но-технічними ресурсами, воно зумовило вертикаль-
ну монополізацію галузі від постачальників до спожи-
вачів та унеможливило процеси розвитку малого та
середнього бізнесу в галузі.
Проведене детальне дослідження організаційно-
правового режиму майна комунальних унітарних
підприємств засвідчило, з одного боку, що з ухвален-
ням нового ГК України господарським законодавством
зроблений значний крок у напрямі більш чіткого визна-
чення правового режиму майна комунальних та дер-
жавних підприємств, а з іншого, це призвело до усунен-
ня багатьох недоліків існуючої законодавчої бази, які
служили предметом критики науковців та фахівців.
Але, незважаючи на досить істотні доповнення,
поза увагою законодавця залишилися концептуально-
правові особливості функціонування комунальних
підприємств, наприклад, із набуттям чинності Законом
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
54
№ 3 (103) травень-червень 2010 р.
ЕКОНОМІКА
України "Про місцеве самоврядування в Україні" [16]
майно, яке до прийняття Конституції України в установ-
леному законом порядку було передане державою до
комунальної власності адміністративно-територіаль-
них одиниць та набуте ними на інших законних підста-
вах, крім майна, що відчужене в установленому зако-
ном порядку, стало комунальною власністю відповід-
них територіальних громад сіл, селищ, міст.
Що стосується майна, яке було передане до кому-
нальної власності областей і районів, то воно стало
спільною власністю територіальних громад сіл, селищ,
міст, управління яким, відповідно до Конституції Украї-
ни, мають здійснювати районні й обласні ради або упов-
новажені ними органи (пункт 10 Розділу V Прикінцевих
та перехідних положень).
Усі комунальні підприємства діють як економічно
самостійні суб'єкти господарювання. Встановлення
тарифів регулюється виконавчим органом місцевого
самоврядування у випадку, якщо підприємство знахо-
дитися в комунальній власності, або обласною адмі-
ністрацією, якщо це підприємство знаходиться в дер-
жавній власності.
Безліч проблем виникло у зв'язку з існуючою невиз-
наченістю правової природи тих об'єктів комунальної
власності, які є спільною власністю територіальних
громад сіл, селищ, міст, а управління ними доручено
Конституцією України районним, обласним радам. Так,
наприклад, відповідно до Закону вказані ради можуть
вирішувати питання про продаж, передачу в оренду
або під заставу вказаних об'єктів, але "за дорученням
відповідних рад" (пункт 19 частини першої статті 43).
Проте порядок отримання такого доручення Законом
чи іншими правовими актами до цього часу не визна-
чено. Тому районні, обласні ради розпоряджаються
спільною власністю територіальних громад сіл, селищ,
міст на власний розсуд та у своїх інтересах, тобто з
порушенням прав указаних громад.
Згідно із Законом комунальні підприємства роз-
глядаються як комерційні підприємства й оподатко-
вуються податком на прибуток та іншими зборами й
обов'язковими платежами, які можуть виплачуватися
з частини доходів, що перевищують загальні витрати.
У приватному секторі економіки такі доходи назива-
лися б прибутком. Той факт, що українські комунальні
підприємства вважаються комерційними та обклада-
ються всіма державними й місцевими податками,
створює конфлікт концептуального характеру між си-
стемою власності на підприємство й системою ціно-
утворення та регулювання.
Відповідно до Закону органи місцевого самовря-
дування є юридичними особами. Вони від імені та в інте-
ресах територіальних громад здійснюють право су-
б'єкта комунальної власності, тобто правоспроможні
щодо володіння, користування та розпорядження її об'єк-
тами, у тому числі виконують усі майнові операції, мо-
жуть передавати вказані об'єкти в постійне або тимча-
сове користування юридичним та фізичним особам,
здавати їх в оренду, продавати й купувати, використо-
вувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчужен-
ня, визнавати в угодах та договорах умови використан-
ня та фінансування об'єктів, що приватизуються та пе-
редаються в користування й оренду (статті 16, 60).
Зупинимося на деяких ключових проблемах, пов'я-
заних зі становленням та розвитком матеріально-
фінансової основи місцевого самоврядування. Так,
часто зустрічається ситуація, коли підприємство зна-
ходиться в комунальній власності, утримувачами акцій
є платники податків, які не одержують при цьому при-
бутку у формі дивідендів. Водночас органи місцевого
самоврядування відповідають за надання послуг цим
споживачам й одночасно здійснюють контроль над
підприємством через систему регулювання тарифів.
З огляду на це важко побачити логіку в тому, щоб підпо-
рядкувати комунальні підприємства суворій регуля-
тивній дисципліні, особливо ті, які не продають свої
послуги на конкурентних ринках. Існуюче податкове
законодавство робить систему ціноутворення й регу-
лювання цін для комунальних підприємств зайвою і
невиправдано ускладненою.
Така система також означає, що місцеве населен-
ня не отримує особливих вигід від збереження кому-
нальних підприємств у суспільній власності. Адже ос-
тання не передбачає ні більш низьких тарифів на ко-
мунальні послуги (КП платять так само і в такому ж
обсязі, як і приватні підприємства), ні більш ефектив-
ної роботи комунальних служб (відомо, що ефек-
тивність досягається шляхом створення відповідного
конкурентного поля).
Комунальна власність так само, як будь-яка інша,
покликана виконувати передусім комерційну функцію,
тобто прагнути до отримання економічної вигоди, при-
бутку. Проте не слід забувати, що їй притаманна ще й
соціальна функція. Це означає, що об'єкти комуналь-
ної власності (громадський транспорт, наприклад) ма-
ють бути доступними для членів територіальної гро-
мади, зручними та працювати навіть тоді, коли це еко-
номічно невигідно (у нічні години, наприклад). У тако-
му випадку збитки мають перекриватися за рахунок
інших джерел місцевого бюджету. На жаль, практика
місцевого самоврядування свідчить, що ця істина не
сприймається як належна багатьма органами місце-
вого самоврядування через відсутність або немож-
ливість отримання таких відшкодувань. Звідси постійні
заклики до подальшого підвищення тарифів на кому-
нальні послуги та послуги громадського транспорту.
На наше глибоке переконання, формування нової
парадигми розвитку повинно розпочинатися з глибоко-
го фундаментального аналізу трьох основних за-
цікавлених суб'єктів комунального ринку: територіаль-
ної громади, органів місцевого самоврядування,
бізнес-структури. Дослідження ролі й функцій місцево-
го самоврядування в нових умовах має стати пріори-
тетним, оскільки криза місцевого самоврядування є
безпосереднім чинником кризи комунального сектора.
При цьому організаційно-економічна складова ре-
формування й модернізації ЖКК повинна включати
механізм державно-приватного партнерства як чин-
ник підвищення інвестиційної привабливості ЖКК, а
також економічну модель функціонування з викорис-
танням персоніфікованих соціальних рахунків грома-
дян. Принциповий зміст механізму реформування на
основі державно-приватного партнерства передбачає
приватизацію як підприємств, так і об'єктів комуналь-
ного комплексу при спрямуванні доходів, отриманих
від приватизації, на модернізацію основних фондів
галузі. Найважливішою умовою цього процесу є збе-
реження не менше 50 % акцій плюс однієї акції відкри-
тих акціонерних товариств, створених у результаті
реформування, у державній або комунальній влас-
ності. Таким чином, у результаті реалізації принципів
державно-приватного партнерства частка організацій
недержавної форми власності в цілому має досягти
більш ніж 60 %, зі 100%-вим приватним капіталом -
40 %, при цьому в житловій сфері вказаний показник
може скласти 88 %.
Сам же механізм ціноутворення у зв'язку з розді-
ленням повноважень щодо встановлення та регулю-
вання цін і тарифів між органами державної влади й
територіальними утвореннями з одного боку та впли-
вом на цей процес з приходом приватного капіталу в
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 3 (103) травень-червень 2010 р.
ЕКОНОМІКА 55
житлово-комунальну сферу з іншого повинен базува-
тися на принципі погодження взаємодії в процесі фор-
мування тарифів, що забезпечує захист інтересів учас-
ників ринку житлово-комунальних послуг, зокрема:
споживачів - у частині збільшення вартості набору
послуг не вище за індекс споживчих цін і відповідно до
критеріїв доступності;
виробників послуг та інвесторів - у частині відшко-
дування витрат, необхідних для реалізації виробничої
та інвестиційної програм, і забезпечення економічно
обґрунтованої прибутковості інвестованого капіталу;
держави - у частині гарантій достатності передба-
чених бюджетних коштів на надання соціальної підтрим-
ки та виконання зобов'язань щодо безперебійного за-
безпечення населення комунальними послугами.
Дотації на покриття збитків організацій ЖКК слід
замінити включенням у систему субсидування населен-
ня так званих субсидій-дотацій, що розраховуються як
різниця між оплатою житлово-комунальних послуг з
економічно обґрунтованих тарифів і регульованих та-
рифів для населення. Субсидії-дотації розраховують-
ся персоніфіковано, для кожного домогосподарства
окремо, з урахуванням реальних об'ємів житлово-ко-
мунальних послуг, що надаються, організаціями комп-
лексу. Для реалізації такої системи обліку й нарахуван-
ня платежів жителів необхідно сформувати єдиний
банк даних, що включає інформацію про населення,
про питомі характеристики житлового фонду області
або району, обсяги і стан розрахунків за послуги, що
надаються, у розрізі кожного домогосподарства. Про-
вести інвентаризацію адресного простору, яка дозво-
лить привласнити кожній сім'ї унікальний в межах об-
ласті код і забезпечити порівнянність різних інформа-
ційних масивів учасників системи надання субсидій.
У зв'язку з викладеним доцільно, на нашу думку,
перейти на розрахунок пільг із оплати за житлово-ко-
мунальні послуги, виходячи з регіональних стандартів
нормативної площі житлового приміщення й вартості
житлово-комунальних послуг за аналогією з розрахун-
ком адресних житлово-комунальних субсидій.
Основою організаційно-економічного механізму
процесу реформування житлового комплексу повин-
но стати розділення функцій управління житловим
фондом і його обслуговування.
У формуванні нової парадигми управління житлово-
комунальним господарством територіального утворен-
ня центральним елементом управління повинен стати
економічний механізм взаємодії інтересів учасників
галузевого ринку із саморегульованими властивостя-
ми, який би забезпечував узгодженість економічних інте-
ресів усіх суб'єктів галузевого ринку. Для ефективної
реалізації стратегії реформування та розвитку ЖКГ
необхідно дотримуватися наведеного плану дій:
1-й етап. Формування в структурі місцевого само-
врядування (виконкому) спеціалізованого органу, у
компетенцію якого входила б розробка цінової політи-
ки, а також стратегії розвитку сектора. Так, згідно із
законодавством, за рішенням територіальної або
міської ради в рамках виконавчого комітету може бути
створений такий орган, у компетенцію якого входило
б, серед інших питань, формування стратегії розвитку
житлово-комунального господарства.
2-й етап. Розвиток усіх форм державно-приватно-
го партнерства необхідно супроводжувати фундамен-
тальними дослідженнями у цій сфері з метою узгод-
ження інтересів усіх зацікавлених сторін (населення,
влада, бізнес-структури).
3-й етап. Будь-які кардинальні реформи потребу-
ють відповідного нормативно-правового супроводу.
Так, для приходу малого та середнього бізнесу на ри-
нок послуг інженерно-комунікаційного забезпечення
необхідно вдосконалити існуючу нормативно-правову
базу, яка забезпечить повноцінний розвиток усіх форм
ведення бізнесу в житлово-комунальному секторі.
Висновки
Проведене дослідження надало можливість зро-
бити певні висновки концептуально-теоретичного ха-
рактеру:
1. На сучасному етапі розвитку житлово-комуналь-
ного господарства України при відсутності достатньо-
го нормативно-правового та ринково-інституційного
врегулювання окресленого питання практично не ви-
никає сумнівів у перевазі державної форми власності
на об'єкти та інженерні мережі підприємств-моно-
полістів, але процес забезпечення ресурсами відпо-
відних підприємств та організацій, на наше глибоке пе-
реконання, може і повинен бути об'єктом змішаного
виду діяльності або державно-приватного партнерства.
2. Сам процес реформування повинен супровод-
жуватися фундаментальними дослідженнями в житло-
во-комунальній сфері та базуватися на принципах са-
мофінансування їх виробничо-технологічних та інвес-
тиційних програм, а відповідно, і незалежності від зов-
нішніх чинників діяльності. Аналіз правового режиму фун-
кціонування житлово-комунального господарства пока-
зав необхідність подальшого розвитку у цій сфері.
3. Процес допуску приватного капіталу в комуналь-
ну сферу повинен супроводжуватися подальшою не-
повною приватизацією комунальної власності або
шляхом передачі об'єктів права комунальної власності
у постійне або тимчасове користування юридичним та
фізичним особам, здачі в оренду чи концесію при збе-
реженні за органами місцевого самоврядування та за
відповідними територіальними громадами відповідних
контрольних та координаційних функцій шляхом ство-
рення в апараті виконкому спеціального підрозділу
(управління фондами комунального майна).
4. Причини кризового стану житлово-комунально-
го господарства слід шукати у фінансовій кризі місце-
вого самоврядування. Без проведення конституційної
реформи в напрямі надання більшої фінансової авто-
номії місцевим органам влади всі спроби ефективно
вирішити проблеми житлово-комунального господар-
ства неможливі, насамперед, через дію таких чинників:
особливостей організаційно-правового стану та ролі
в забезпеченні нормальних умов для життєдіяльності
місцевої громади.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Лукьянченко А. А. Градообслуживающая коммунальная
сфера: теория и практика обеспечения устойчивого развития :
[монография] / А. А. Лукьянченко ; НАН Украины, Ин-т экономи-
ко-правовых исследований. - Донецк : ООО "Юго-Восток, Лтд",
2007. - 209 с.
2. Салій І. Українські міста: питання власності і муніципаль-
ного управління / І. Салій. - К., 2001. - 416 с.
3. Гринюк Р. Ф. Правовий статус комунальних підприємств в
Україні : дис. … канд. юрид. наук / Р. Ф. Гринюк. - Д., 2001. -
192 с.
4. Апанасенко К. Особливості правового режиму майна ко-
мунальних унітарних підприємств / К. Апанасенко // Господарське
право. - 2006. - № 4.
5. Апанасенко К. Комунальний сектор економіки: генезис,
зміст та значення поняття / К. Апанасенко // Право України. -
2006. - № 3.
6. Черновец В. Теоретические проблемы развития социалис-
тической собственности / В. Черновец // Вопросы экономики. -
1989. - № 5. - С. 68.
7. Велихов Л. А. Основы городского хозяйства / Л. А. Вели-
хов. - М.-Л., 1928. - С. 221.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
56
№ 3 (103) травень-червень 2010 р.
ЕКОНОМІКА
8. Ясюнас В. А. Основы местного самоуправления /
В. А. Ясюнас. - М., 1998. - 224 с.
9. Рой О. М. Система государственного и муниципального
управления / О. М. Рой. - СПб., 2003. - 301 с.
10. Морозова Т. Г. Муниципальный менеджмент / Т. Г. Моро-
зова, М. П. Победина, Г. Б. Поляк и др. - М., 1997. - 263 с.
11. Корнієнко М. І. Муніципальне право України. Концепту-
альні та організаційно-правові системи / М. І. Корнієнко. - К. :
Алерта, 2005. - 144 с.
12. Мамутов В. Органи регіональної координації господарсь-
кої діяльності / В. Мамутов // Проблеми реформування держав-
ної влади: конституційні та управлінські аспекти : тези доповідей
і наук. повідомлень наук.-практич. конференції (Київ, 10-11 бе-
резня 1995 р.). - К., 1995. - С. 130-131.
13. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-4
// Інфодиск : Законодавство України.
14. Закон України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" // Відомості Верховної Ради. - 1992. - № 31. - Ст. 440.
15. Постанова "Про затвердження Положення про закупівлю
товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 17 жовтня 2008 р.
№ 921 // Інфодиск : Законодавство України.
16. Закон України від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР "Про місцеве
самоврядування в Україні" // Інфодиск : Законодавство України.
O. Rusanov
FORMING NEW PARADIGM OF THE DEVELOPMENT OF DWELLING AND
COMMUNAL ECONOMY (ECONOMICAL AND LEGAL ASPECT)
The article analyzes the evolution of conceptual and theoretical and legal frameworks for the housing and communal
services. New approaches and principles for reform and progress field are suggested, proved that the process of admission of
private capital in the municipal area must be accompanied by further incomplete privatization of municipal property or by
passing objects of communal property in permanent or temporary use to companies and individuals, taking into lease or concession
if saving for local authorities and relevant territorial communities appropriate control and coordination functions by creating a
special unit in the Executive Committee (fund management of public property).
Key words: рrocess of the reforming, housing and communal services, research paradigm, evolution, the soviet period, market period.
© О. Русанов
Надійшла до редакції 12.04.2010
УДК 350.072.8 : 330.341.4
Ô²ÍÀÍÑβ ÄÎ̲ÍÀÍÒÈ ÑÒÐÓÊÒÓÐÍί
ÏÅÐÅÁÓÄÎÂÈ ÅÊÎÍÎ̲ÊÈ ÓÊÐÀ¯ÍÈ
ОЛЕСЯ СОЛОДОВНІК,
кандидат економічних наук,
Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури
У статті визначено диспропорції розвитку світової економіки, які деструктивно вплива-
ють на економіку України, окремо проаналізовано явище випереджального зростання фінан-
сового сектора порівняно з реальним. Показані загрози економічній безпеці нашої держави.
Окреслено основні завдання та об'єктивні умови формування й застосування фінансових
механізмів реалізації структурної політики України.
Ключові слова: дисбаланси, капітал, криза, сектор економіки, структурна політика.
Постановка проблеми. Економіка України має
високий ступінь відкритості, що обумовлює взаємне
проникнення явищ і процесів, які відбуваються в на-
ціональній та світовій економіках, зокрема структур-
них змін, пов'язаних із формуванням виробничо-тех-
нологічних систем нового технологічного укладу,
здійснення яких потребує значних ресурсів та концен-
трації капіталу. Розробка концептуальних основ струк-
турної політики України, реалізація якої забезпечить
формування оптимальної та ефективної структури еко-
номіки країни, адекватної змінам у зовнішньому сере-
довищі, має ґрунтуватися на аналізі тенденцій розвит-
ку світової економіки та оцінці диспропорцій її розвит-
ку у вітчизняних умовах. Це дозволить визначити стра-
тегічні можливості нашої країни стати одним із центрів
концентрації світового капіталу, зайняти активну пози-
цію в процесі змін у міжнародному поділі праці, а,
відповідно, використовуючи можливості кризового
періоду, зміцнити свої позиції в глобальному еконо-
мічному й політичному просторі.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Про-
блема обґрунтування концептуальних основ структур-
ної політики України в сучасних умовах стала предме-
том багатьох дискусій, що ведуться як на національно-
му, так і на наднаціональному рівнях. Детальному ана-
лізу особливостей сучасного етапу розвитку економіки
України, визначенню проблем та перспектив розвитку її
фінансового та реального секторів присвятили праці
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|