План "АВС-1" як основна лінія військової стратегії США та Великої Британії під час Другої світової війни
Автор у своїй статті розглядає формування спільної стратегічної лінії Великої Британії та США під час Другої світової війни, аналізує перебіг і результати англо-американських переговорів 29.01. - 27.03.1941 р. і зазначає, що план "АВС-1" не лише окреслював утягування США у війну, але й б...
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2010
|
| Назва видання: | Схід |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22138 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | План "АВС-1" як основна лінія військової стратегії США та Великої Британії під час Другої світової війни / Т. Клиніна // Схід. — 2010. — № 3 (103). — С. 73-77. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-22138 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-221382011-06-21T12:08:02Z План "АВС-1" як основна лінія військової стратегії США та Великої Британії під час Другої світової війни Клиніна, Т. Історія Автор у своїй статті розглядає формування спільної стратегічної лінії Великої Британії та США під час Другої світової війни, аналізує перебіг і результати англо-американських переговорів 29.01. - 27.03.1941 р. і зазначає, що план "АВС-1" не лише окреслював утягування США у війну, але й був першою спробою визначити американську стратегію в цілому. The author in his article examines the formation of joint strategic line of Great Britain and the U.S. at the beginning of World War II, noting that the plan "ABC - 1 not only outlining U.S. involvement in the war, but was the first attempt to define the U.S. strategy in general. 2010 Article План "АВС-1" як основна лінія військової стратегії США та Великої Британії під час Другої світової війни / Т. Клиніна // Схід. — 2010. — № 3 (103). — С. 73-77. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22138 94:335 (41:73) "1939/1941" uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія Історія |
| spellingShingle |
Історія Історія Клиніна, Т. План "АВС-1" як основна лінія військової стратегії США та Великої Британії під час Другої світової війни Схід |
| description |
Автор у своїй статті розглядає формування спільної стратегічної лінії Великої Британії та
США під час Другої світової війни, аналізує перебіг і результати англо-американських переговорів 29.01. - 27.03.1941 р. і зазначає, що план "АВС-1" не лише окреслював утягування США у
війну, але й був першою спробою визначити американську стратегію в цілому. |
| format |
Article |
| author |
Клиніна, Т. |
| author_facet |
Клиніна, Т. |
| author_sort |
Клиніна, Т. |
| title |
План "АВС-1" як основна лінія військової стратегії США та Великої Британії під час Другої світової війни |
| title_short |
План "АВС-1" як основна лінія військової стратегії США та Великої Британії під час Другої світової війни |
| title_full |
План "АВС-1" як основна лінія військової стратегії США та Великої Британії під час Другої світової війни |
| title_fullStr |
План "АВС-1" як основна лінія військової стратегії США та Великої Британії під час Другої світової війни |
| title_full_unstemmed |
План "АВС-1" як основна лінія військової стратегії США та Великої Британії під час Другої світової війни |
| title_sort |
план "авс-1" як основна лінія військової стратегії сша та великої британії під час другої світової війни |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22138 |
| citation_txt |
План "АВС-1" як основна лінія військової стратегії США та Великої Британії під час Другої світової війни / Т. Клиніна // Схід. — 2010. — № 3 (103). — С. 73-77. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT klinínat planavs1âkosnovnalíníâvíjsʹkovoístrategíísšatavelikoíbritaníípídčasdrugoísvítovoívíjni |
| first_indexed |
2025-07-02T22:04:17Z |
| last_indexed |
2025-07-02T22:04:17Z |
| _version_ |
1836574423328489472 |
| fulltext |
№ 3 (103) травень-червень 2010 р.
ЕКОНОМІКА 73ІСТОРІЯ
УДК 94:335 (41:73) "1939/1941"
ÏËÀÍ "ÀÂÑ-1" ßÊ ÎÑÍÎÂÍÀ ˲Ͳß
²ÉÑÜÊÎÂί ÑÒÐÀÒÅò¯ ÑØÀ
ÒÀ ÂÅËÈÊί ÁÐÈÒÀͲ¯
Ï²Ä ×ÀÑ ÄÐÓÃί Ñ²ÒÎÂί ²ÉÍÈ
ТЕТЯНА КЛИНІНА,
аспірант кафедри всесвітньої історії
Донецького національного університету
Автор у своїй статті розглядає формування спільної стратегічної лінії Великої Британії та
США під час Другої світової війни, аналізує перебіг і результати англо-американських перего-
ворів 29.01. - 27.03.1941 р. і зазначає, що план "АВС-1" не лише окреслював утягування США у
війну, але й був першою спробою визначити американську стратегію в цілому.
Ключові слова: план "АВС-1", США, Велика Британія, Друга світова війна.
Постановка проблеми та огляд джерел, у яких
започатковане її вирішення. Підстави для військо-
во-політичного зближення Великої Британії та Сполу-
чених Штатів Америки були закладені в міжнародній
ситуації, що склалася напередодні Другої світової
війни. Незважаючи на політику "умиротворення", яку
проводив уряд Британії щодо Німеччини, а також по-
зицію американської адміністрації на чолі з Ф. Рузвель-
том, що ґрунтувалася на політиці ізоляціонізму, яка
сягає своїм корінням доктрини Монро, очевидним ста-
ло одне - агресора необхідно зупинити [1]. На порядку
денному постало завдання формування відмінної від
попередніх концепцій стратегії, здатної ефективно
відповідати на нові виклики та загрози й стати голов-
ним інструментом, завдяки якому політичне керівниц-
тво зазначених країн може погодити свої політичні цілі.
Її підґрунтям мав стати якісно новий рівень співпраці
між державами, які прагнули створити безпечні умови
політичного та економічного розвитку. План "АВС-1"
не тільки окреслив кроки з втягування Сполучених
Штатів до активної участі у Другій світовій війни, але й
став першою спробою вирішити питання американсь-
кої стратегії в цілому.
Стратегічне планування під час Другої світової
війни недостатньо вивчене, особливо у вітчизняній
історіографії. Фундаментальні праці істориків, присвя-
чені відносинам США та Великої Британії, описують
переважно політичні та економічні відносини цих країн
під час Другої світової війни. Базовими для досліджен-
ня стали праці С. М. Пик, Л. В. Поздєєвої, В. Г. Труха-
новського, М. Метлофф та Е. Снелл - тих науковців,
які у своїх працях відображають картину зародження
та розвитку коаліційних стратегічних планів США та
Великої Британії в початковий період Другої світової
війни. С. Е. Морісон, розглядаючи військово-морсь-
кий флот США у Другій світовій війні, також робить
наголос на військовому плануванні США та Великої
Британії.
Метою статті є розгляд плану "АВС-1" як основної
лінії військової стратегії Великої Британії та США на
початку Другої світової війни.
Головні завдання статті полягають у:
- розгляді перебігу англо-американських штабних
переговорів;
- розкритті основних факторів, які визначали міжна-
родну ситуацію на початку Другої світової війни;
- аналізі плану "АВС-1" як першої спроби окресли-
ти англо-американську стратегію.
Основними джерелами роботи є меморандум пла-
ну "Дог", у якому американський адмірал Г. Старк ок-
реслив групування та завдання як армії, так і флоту,
та план "АВС-1", який став головним результатом
таємних англо-американських штабних переговорів.
Виклад основного матеріалу. Таємні америка-
но-британські переговори між представниками
військових штабів двох країн (засекречені як перего-
вори АВС за початковими літерами англійських слів
American-British Conversation), які проходили у Вашин-
гтоні в період з 29 січня до 27 березня 1941 р., були
раціональним розвитком подій, спрямованих на акти-
візацію Сполучених Штатів у Другій світовій війні [2].
З одного боку, у переговорах брали участь пред-
ставники начальника морських операцій і начальника
генерального штабу США, а з іншого - представники
англійських начальників штабів. Представниками ВМФ
США були контр-адмірал Р. Гормлі, контр-адмірал
Р. Тернер, капітан А. Дж. Кірк, капітан Д. Рамсей і
підполковник О. Т. Пфейфер (від корпусу морської піхо-
ти США); представники генерального штабу армії: ге-
нерал-майор С. Д. Ембік, бригадні генерали Ш. Майлз,
Л. Т. Джероу і полковник Дж. Т. Макнарней. Представ-
никами англійських збройних сил були контр-адмі-
рал Р. М. Беллерс, контр-адмірал В. X. Данквертс,
генерал-майор Е. Л. Морріс, віце-маршал авіації
Дж. С. Слессор і капітан Кларк [3].
З американського боку на обговорення була вине-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
74
№ 3 (103) травень-червень 2010 р.
ЕКОНОМІКА
сена стратегія, рекомендована адміралом Г. Старком
у його плані "Дог" і схвалена президентом США. За два
тижні до початку англо-американських переговорів, 16
січня 1941 р. на нараді в Білому домі, у якій взяли участь
керівники військових відомств США, Ф. Рузвельт видав
загальну директиву про стратегію. У ній говорилося про
те, що головні військові зусилля США в разі війни по-
винні бути спрямовані на Атлантичний океан; на Тихому
ж океані пропонувався оборонний курс із концентра-
цією американського флоту на Гавайських островах.
Ф. Рузвельт висловився за надання активної допомоги
Англії військовими матеріалами. У директиві також заз-
началося, "що армія не повинна брати на себе жодних
зобов'язань, що передбачають наступ, поки вона не
буде повністю підготовлена до цього; що наш військо-
вий курс має бути дуже помірним доти, доки не розгор-
нуться наші сили". Іншими словами, США, як і Англія,
тимчасово відмовлялися від наступу [4].
Порядок денний вашингтонської наради АВС був
заздалегідь складений комісією об'єднаного штабу
США і відредагований Ф. Рузвельтом. Комісія закли-
кала американських учасників наради надто не підда-
ватися впливу англійських поглядів на стратегію, ак-
центуючи, що "слід очікувати, що пропозиції англійсь-
ких представників будуть складені, маючи на увазі го-
ловним чином допомогу Британській Співдружності
націй. Англійці ніколи не випускають з уваги свої по-
воєнні інтереси - комерційні і військові. І ми також по-
винні в кінцевому рахунку дбати про свої власні інте-
реси" [5]. Американські представники уповноважува-
лись обговорювати майбутні військові дії тільки вихо-
дячи з пропозиції, що США вступлять у війну як союз-
ник Англії з головною метою розгромити Німеччину та
Італію. У разі ж вступу у війну Японії "дії Сполучених
Штатів у центральній частині Тихого океану і на Дале-
кому Сході будуть спрямовані на полегшення голов-
них військових зусиль англійців на Атлантичному оке-
ані або морських сил у районі Середземного моря"
[6]. Іншими словами, масштаби, цілі та райони дій США
на Далекому Сході суворо обмежувалися.
Основні фактори, що визначали обстановку того
часу, були такими:
1) увесь район Тихого океану все ще перебував у
стані миру й тривожного очікування. Японці фактично
воювали тільки з однією країною - з Китаєм, і держав-
ний департамент США, так само як і міністерство за-
кордонних справ Англії, усе ще сподівався перекона-
ти кола Японії не чинити подальших агресивних дій як
проти США, так і проти англійських, голландських і
французьких володінь на Далекому Сході. В інтере-
сах США й Англії необхідно було заважати Японії ак-
тивно підтримувати Німеччину та Італію [7];
2) Німеччина, Італія та їхні сателіти перебували в
стані війни з Англією. Крім того, виникла цілком реаль-
на можливість нападу Гітлера на СРСР. Допомога, яка
надавалася США, мала бути організована з таким роз-
рахунком, щоб зашкодити Німеччині здобути перевагу
на Атлантичному океані й на Середньосхідному театрі
військових дій і допомогти розбити її якомога швидше.
У той час Німеччина була (і здавалося, буде такою на-
далі) більш сильним і більш могутнім суперником для
всіх волелюбних націй західної півкулі, ніж Японія. Й аб-
солютно справедливим було побоювання: якщо війна
на Заході триватиме ще протягом невизначеного часу,
німецькі науковці винайдуть таку секретну зброю, якій
буде або неможливо, або важко протистояти [8].
Завдання нарад представників штабів полягали:
а) у виробленні найбільш ефективних заходів, які
повинні бути вжиті США й Англією для поразки Німеч-
чини та її сателітів, якщо "США змушені будуть вступи-
ти у війну";
б) у координуванні планів використання амери-
канських та англійських збройних сил у разі вступу США
у війну;
в) у розробці угод щодо основної лінії військової
стратегії відповідальності і ступенів командування,
якщо США вступлять у війну.
На нараді АВС обговорювалися стратегічні зав-
дання об'єднаних сухопутних і морських сил Сполуче-
них Штатів і Співдружності націй в Атлантичному і Ти-
хому океанах, а також пов'язані з виконанням цих зав-
дань конкретні операції, питання про розподіл відпов-
ідальності по зонах тощо. Штаби США та Англії схва-
лили стратегічний принцип - "Німеччина понад усе"1.
Але під час цих штабних нарад у Вашингтоні протягом
січня-березня 1941 року між англійськими й амери-
канськими делегатами виникли розбіжності з питань
про захист Тихого океану від Японії [9].
Мова йшла, головним чином, про Сингапур.
Англійці, упевнені в тому, що Сингапур був основним
пунктом в обороні Малайського бар'єру, а отже, і Бри-
танської імперії, вважали, що у випадку падіння Син-
гапуру всі шляхи через Індійський океан до Австралії
та Нової Зеландії будуть відрізані. Вони дуже наполя-
гали на тому, щоб США виділили свій Тихоокеанський
флот для оборони країни. Американська делегація
сумнівалася в значенні Сингапуру й відкидала вимоги
Англії, доводячи, що він не був важливим стратегіч-
ним пунктом для оборони Малайського бар'єру або
імперських комунікацій, отже, не може бути захище-
ний у разі захоплення Японією аеродромів в Індоки-
таї, розташованих від нього в межах дії бомбардуваль-
ної авіації, і що виділення кораблів Сингапуру чи по-
повнення Азійського флоту за рахунок ослаблення
Тихоокеанського флоту дало б Японії можливість зни-
щити флот США по частинах [10].
Разом із тим, обидві сторони переговорів розумі-
ли, що для Великої Британії було дуже важливо відсто-
яти Сингапур, а Сполученим Штатам було потрібно, щоб
Тихоокеанський флот залишився недоторканим.
Зрештою, американці погодилися в разі війни з
Японією послати принаймні 6 великих кораблів для
оборони Сингапуру за умови, що військово-морський
флот США допоможе британському флоту в нагляді
за Середземним морем. Ця угода відпала сама по
собі, коли несподіваний напад на Перл-Харбор змінив
усю ситуацію [11].
Результатом нарад стало укладання угоди, відомої
як "АВС-1" - "угоди між штабами" від 27 березня
1941 р., у якій були відображені основні принципи анг-
ло-американської співпраці під час війни.
Угода, по-перше, передбачала передвоєнну спів-
працю військово-морських флотів в Атлантиці на ос-
нові дії закону про ленд-ліз та проведення політики,
спрямованої на збереження Японією нейтралітету на
Тихому океані. По-друге, вона передбачала всебічне
військове співробітництво, якщо США в результаті
агресивних дій держав усе ж будуть втягнуті у війну.
Одночасно із цим у Вашингтоні була укладена уго-
да з Канадою "АВС-22" про спільну оборону Канади і
США. Цю угоду було включено в угоду "АВС-1" [12].
Характерною рисою зазначених угод була основна
ІСТОРІЯ
1 Назва стратегії перегукується з першим рядком гімну Німеччи-
ни (Веймарської республіки і Третього Рейху) "Німеччина, Німеч-
чина понад усе" (слова Г. фон Фаллерслебена, 1841 р.). У цьому
випадку принцип наголошував, що на боротьбі з Німеччиною
потрібно зосередити найліпші сили і у першу чергу. (прим. ред.)
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 3 (103) травень-червень 2010 р.
ЕКОНОМІКА 75
стратегічна концепція Другої світової війни, яка поля-
гала в рішенні розбити в першу чергу Гітлера, оскільки
Німеччина була основним і найбільш небезпечним кон-
курентом США і Великобританії. США, зокрема, урахо-
вували ту обставину, що Німеччина вже на початку 1941
року контролювала все західне узбережжя Європи, за
винятком Іспанії та Португалії, і загрожувала морським
комунікаціям Північної та Південної Америки. Англія і
США побоювалися, що гітлерівці, якщо їм дадуть час,
винайдуть якусь зброю величезної руйнівної сили. Що
стосується Японії, то хоча вона й визнавалася воро-
гом номер два, розрахунки на можливість "умиротво-
рення" японського агресора аж до кінця 1941 р. зали-
шилися переважаючими в політиці західних держав.
Іншими словами, Сполучені Штати в першу чергу мали
допомогти розбити Гітлера - навіть у тому випадку, якщо
Японія першою нападе на США, й обіцяли застосувати
"стратегічну оборону". Слід зауважити, що це не озна-
чало ведення "позиційної війни", про яку тоді часто зга-
дувалося. Під цим малося на увазі набагато більше, ніж
просто оборона, це означало серію тактичних наступів,
збільшених у наступній угоді штабів:
а) в районі Тихого океану Тихоокеанський флот
Сполучених Штатів буде:
- підтримувати операції союзників з оборони Ма-
лайського архіпелагу, відволікаючи сили противника
нападами на Маршаллові острови й діями проти
морських комунікацій і позицій;
- підтримувати операції військово-морського флоту
Великобританії на південь від екватора і на захід від
135 ° східної довготи;
- охороняти території союзників і морські комуні-
кації на Тихому океані;
- вести підготовку до захоплення Маршаллових і
Каролінських островів;
б) армія Сполучених Штатів разом із Тихоокеансь-
ким флотом та військово-повітряними силами буде:
- утримувати Оаху;
- захищати Панамський канал і тихоокеанське уз-
бережжя США, а також Канаду й Аляску;
- підтримувати республіки, розташовані на західно-
му узбережжі Південної Америки [13].
Оскільки вся ця територія знаходилася тепер в нео-
бмеженому спостереженні США, не було потреби в скла-
данні плану об'єднаних операцій. Об'єднане управлін-
ня армії та флоту розробило свій власний військовий
план ( "Рейнбоу-5"), який передбачав негайну спробу
захопити позиції на Маршаллових островах. Напад
японців на Перл-Харбор зробив цей план нереальним.
Угода штабу містила також і таку умову:
а) координоване планування й здійснення операцій
збройними силами Сполучених Штатів, Британської
Співдружності Націй та Голландської Індії в районі
Далекого Сходу буде полягати в такому:
- спільна робота зі складання стратегічних планів;
- кожна країна буде нести відповідальність за обо-
рону своєї власної території;
б) британський головнокомандувач у Китаї буде
відповідати за стратегічні дії військово-морських сил
трьох держав, йому не буде підпорядковуватися тільки
головнокомандувач Азіатського флоту США, який
несе відповідальність за оборону Філіппін з моря [14].
Це рішення вже було прийнято під час переговорів
між адміралом Огарком, генералом Маршаллом,
морським і військовим міністрами і президентом ще в
листопаді 1940 р. Найточніше визначення цієї концепції
дано в спільній оперативній військовій програмі армії
і ВМФ США, складеній у травні 1941 р., де зазначено,
що, "оскільки Німеччина є провідною державою серед
держав осі2, військові дії в Атлантиці й на Європейсь-
кому театрі мають розглядатися як основні дії, а ці
театри - як головні театри військових дій. Військові
зусилля США мають бути спрямовані на ці театри, а
військові дії американських збройних сил на інших те-
атрах мають проводитися з розрахунком полегшення
цих зусиль".
Стратегія "Німеччина понад усе" передбачала на-
рощування американської військової сили в першу
чергу в районах Атлантичного океану та Середземно-
го моря. Таким було головне рішення, яке прийняли на
нарадах, виходячи із загальної оцінки обстановки того
часу й правильної оцінки перспектив на майбутнє.
Невідомо, чи було б це рішення таким самим, якби
воно було прийняте після нападу Японії на Перл-Хар-
бор. Якби не було досягнуто принципової угоди й не
був розроблений і затверджений план військових дій,
то, можливо, громадська думка й панічні настрої про-
диктували б необхідність концентрації всіх збройних
сил США тільки проти Японії, що так наполегливо про-
пагували прихильники фашизму в США. Але перед по-
діями в Перл-Харборі військово-морські сили США
були розгорнуті таким чином, що ніхто з відповідаль-
них військових керівників не погодився б на їх пере-
групування [15].
У грудні 1941 р. флот США був готовий до вирі-
шальних операцій проти держав осі, а перекидання
американських кораблів з Атлантики могло б сприяти
перемозі німців і не принесло б великих успіхів у бо-
ротьбі проти Японії. Для того щоб перемогти Японію
або навіть для того щоб досягти успіхів у боротьбі
проти Японії, американцям слід було б навчити значно
більшу кількість військ, побудувати значно більшу
кількість кораблів, сотні десантних суден і тисячі
літаків, а також забезпечити розробку значно ширшо-
го плану перевезень, постачання та евакуації.
Будь-які, навіть найбільш інтенсивні перекидання
обмежених у той час збройних сил США з Атлантично-
го океану на Тихоокеанський театр воєнних дій могли
б прискорити перемогу над Японією всього лише на
кілька днів [16].
Важливу роль відіграли й англо-американські роз-
рахунки на можливе зіткнення фашистської Німеччини
та СРСР, на їхнє взаємне ослаблення. У поле інтересів
США та Англії входило, щоб Радянський Союз висту-
пив у ролі головної ударної сили проти гітлерівської
армії. Саме із цим розрахунком була пов'язана одна з
причин відмови від наступу на Заході, зафіксованого
в англійських та американських військових планах.
З урахуванням вищеназваних обставин основні
положення угоди "ABC-1" полягали в наступному:
1. Співпраця і планування:
- доти, доки США залишаються нейтральною краї-
ною, неофіційні переговори між штабами обох країн
мають продовжуватися і в Лондоні, й у Вашингтоні;
- якщо США вступлять у війну, має бути створена
верховна військова рада для керівництва загальним
плануванням операцій об'єднаних націй.
2. Політика стратегічної оборони. Кожна договірна
ІСТОРІЯ
2 Країни осі, Нації осі, Об'єднання осі - країни фашистського аль-
янсу, гітлерівська коаліція - об'єднання країн у часи Другої світо-
вої війни. Три головні елементи осі, Нацистська Німеччина, Фа-
шистська Італія та Японська імперія ("Вісь Рим-Берлін-Токіо"),
були частиною військ союзу Берлінського пакту, створеного в
серпні 1940 р., що офіційно заснували Об'єднання осі. Під час
найбільшого підйому країни пакту домінували над значною час-
тиною Європи, Африки, Східної і Південно-Східної Азії та Тихого
Океану (прим. ред.).
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
76
№ 3 (103) травень-червень 2010 р.
ЕКОНОМІКА
сторона зобов'язалася сприяти забезпеченню безпе-
ки іншої сторони:
- для Англії - сприяти безпеці Об'єднаного Королів-
ства, що є основною базою для розгортання операцій
проти Німеччини;
- для США - сприяти безпеці західної півкулі, запо-
бігаючи будь-якій спробі нападу держав осі на Північну,
Центральну чи Південну Америку.
Звідси випливала необхідність забезпечення безпе-
ки комунікацій і постійне перебування англійського та
американського флотів на Атлантичному океані [17].
3. Загальні стратегічні завдання:
- посилення блокади держав осі;
- збільшення масштабів повітряного наступу на
Німеччину;
- зосередження військово-морської потуги союз-
ників на Середземному морі з тим, щоб послабити
боєздатність Італії;
- рейди загонів "командос" на узбережжя, зайняте
противником, які передували розгорнутому наступу;
- надання допомоги нейтральним країнам, що чи-
нять опір натиску з боку держав осі;
- ведення психологічної війни;
- концентрація американських та англійських військ
на території Британських островів з метою підготовки
вторгнення на континент;
- захоплення баз на Середземному морі та в інших
районах, звідки в потрібний момент можна було б роз-
почати операцію вторгнення до Європи.
4. Принципи керівництва:
- на кожну державу має бути покладене стратегіч-
не керівництво всіма збройними силами союзників, що
знаходяться в контрольованих нею районах. Однак
збройні сили кожного із членів Альянсу, які підпоряд-
ковуються командувачам своїх оперативних з'єднань,
не повинні розбиватися на дрібні об'єднання. Зокре-
ма, морська авіація США, що діє в англійських стра-
тегічних районах, мала підпорядковуватися ВПС США,
а не Великобританії;
- для кожної комбінованої операції повинні бути
передбачені особливі заходи і розпорядження.
5. Між союзниками унормувався швидкий, чіткий і
всебічний обмін розвідувальною та іншою інформа-
цією - це одна з найбільш важливих умов угоди. Більше
того, починаючи з 1941 р., між офіцерами англійських
й американських збройних сил розпочалася активна
співпраця і навіть дружба. Такі взаємовідносини по-
винні були сприяти перемозі союзників [18].
6. Головне завдання військово-морських сил США
мало полягати в охороні конвоїв і морських комунікацій
на Атлантичному океані, тоді як на англійський військо-
во-морський флот покладалася охорона судноплав-
ства на Середземному морі. Крім оборони військо-
вих і морських баз, морська авіація США повинна була
брати участь і в наступах разом із англійськими ВПС.
З огляду на це кожна англійська база надавалася в
розпорядження авіації і військово-морських сил США
і навпаки [19].
Угода АВС-1 була попередньо схвалена англійсь-
ким комітетом начальників штабів і начальниками
морського штабу і штабу армії США. На початку черв-
ня 1941 року він був поданий на підпис президенту.
Ф. Рузвельт відмовився офіційно санкціонувати до-
повідь. Більша частина цієї угоди, досягнутої між шта-
бами Великобританії та США, повинна була набути чин-
ності лише тоді, коли США візьмуть участь у війні як
воююча держава. Що ж до часу й умов, за яких США
мали вступити у війну, то ніякої угоди на Вашингтонській
нараді досягнуто не було [20]. Ф. Рузвельт хотів
підкреслити цю залежність англо-американських
планів від позиції США. Тим не менше, англо-амери-
канське співробітництво в Атлантиці, контакти між
військовими керівниками США та Англії стали тісніши-
ми. У Вашингтоні засновувалася постійна місія анг-
лійського комітету начальників штабів, а в Лондон була
направлена американська місія [21].
Висновки
Таким чином, у результаті переговорів АВС були
підписані перші в ході Другої світової війни 1939-
1945 рр. документи англо-американського стратегіч-
ного планування, намічена в попередньому порядку
стратегія, що проголошувала першочерговим завдан-
ням розгром Німеччини. І хоча доповідь наради АВС
не була затверджена, сам факт скликання цієї наради
на початку 1941 р. й узгодження спільних принципів
стратегії між штабами США та Великобританії мали
велике значення.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Пик С. М. США - Велика Британія: "особливі відносини" /
С. М. Пик. - К. : Знання, 2006. - C. 44.
2. Там само. - С. 62.
3. Поздеева Л. В. Англо-американские отношения в годы Вто-
рой мировой войны. 1939 - 1941 гг. / Л. В. Поздеева. - М. : Наука,
1964. - C. 243.
4. Там само. - С. 244
5. Мэглофф М. Стратегическое планирование в коалицион-
ной войне 1941-1942 гг. / М. Мэглофф, Э. Снелл. - М. : Изд-во
иностр. лит-ры, 1955. - С. 45.
6. Morison S. E. History of the United States Naval Operations
in World War II / S. E. Morison. - Boston : Little Brown, 1947. - P. 72.
7. Трухановский В. Г. Внешняя политика Англии в период
второй мировой войны (1939-1945) / В. Г. Трухановский. - М. :
Наука, 1965. - C. 453.
8. Donelly M. Britain in the Second World war / M. Donelly. -
London, N.Y. : Routle DGE, 1999. - P. 49.
9. Morison S. E. History of the United States Naval Operations
in World War II / S. E. Morison. - Boston : Little Brown, 1947. - P. 76.
10. Donelly M. Britain in the Second World war / M. Donelly. -
London, N.Y. : Routle DGE, 1999. - P. 53.
11. Morison S. E. History of the United States Naval Operations
in World War II : Vol. III. - The Rising Sun in the Pacific, 1931 - April
1942 / S. E. Morison. - Boston : Little Brown, 1948. - P. 135.
12. Пик С. М. США - Велика Британія: "особливі відносини" /
С. М. Пик. - К. : Знання, 2006. - C. 63.
13. Morison S. E. History of the United States Naval Operations
in World War II : Vol. III. - The Rising Sun in the Pacific, 1931 - April
1942 / S. E. Morison. - Boston : Little Brown, 1948. - P. 142-143.
14. Трухановский В. Г. Внешняя политика Англии в период
второй мировой войны (1939-1945) / В. Г. Трухановский. - М. :
Наука, 1965. - C. 501.
15. Там само. - С. 505.
16. Dzuiban S. W. Military Relations Between the United States
and Canada, 1939-1945 / S. W. Dzuiban. - Washington : D.C., 1959.
- P. 103.
17. Morison S. E. History of the United States Naval Operations
in World War II : Vol. III. - The Rising Sun in the Pacific, 1931 - April
1942 / S. E. Morison. - Boston : Little Brown, 1948. - P. 149.
18. Morison S. E. History of the United States Naval Operations
in World War II / S. E. Morison. - Boston : Little Brown, 1947. - P. 82.
19. Dzuiban S. W. Military Relations Between the United States
and Canada, 1939-1945 / S. W. Dzuiban. - Washington : D.C., 1959.
- P. 105.
20. Мэглофф М. Стратегическое планирование в коалицион-
ной войне 1941-1942 гг. / М. Мэглофф, Э. Снелл. - М. : Изд-во
иностр. лит-ры, 1955. - C. 54.
21. Пик С. М. США - Велика Британія: "особливі відносини" /
С. М. Пик. - К. : Знання, 2006. - C. 63.
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 3 (103) травень-червень 2010 р.
ЕКОНОМІКА 77
T. Klynina
OPERATION ABC-1 AS THE MAIN LINE OF MILITARY STRATEGY THE UNITED
STATES AND GREAT BRITAIN AT THE BEGINNING OF WORLD WAR II
The author in his article examines the formation of joint strategic line of Great Britain and the U.S. at the beginning of World
War II, noting that the plan "ABC - 1 not only outlining U.S. involvement in the war, but was the first attempt to define the U.S.
strategy in general.
Key words: plan "ABC - 1", USA, Great Britain, World War II.
ІСТОРІЯ
© Т. Клиніна
Надійшла до редакції 11.05.2010
УДК 51(09)
²ÂÀÍ ÁÎÐÊÎÂÑÜÊÈÉ - ÄÎÑ˲ÄÍÈÊ
ÀÐÕÅÎËÎò¯ ÕÐÀ̲ ÒÀ ÄÀÂÍÜί ÑÀÊÐÀËÜÍί
ÀÐÕ²ÒÅÊÒÓÐÈ ×ÅÕÎÑËÎÂÀ××ÈÍÈ
ЯРОСЛАВ ЛЕВКУН,
здобувач кафедри історії України
Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича
У статті висвітлюється життєвий шлях І. Борковського, чиє ім'я в часи СРСР замовчува-
лося, а про нього писали тільки як про чеського археолога, не згадуючи про його галицьке
українське коріння. Досліджується внесок ученого у вивчення археології храмів і давньої
сакральної архітектури Чехїї, аналізуються відкриття І. Борковським залишків костелу Пре-
святої Марії Богородиці, двоапсидного храму в Лівому Градці, великі археологічні відкриття
на Празькому градці (нині резиденція Президента Чеської Республіки). Знахідки археологіч-
них пам'яток І. Борковським дали змогу усунути білі плями в середньовічній історії Чехії.
Ключові слова: "Празька культура", Празький град, костел Марії Богородиці, Лівий Градець,
Жалов-Розтоки, Віфлеємська каплиця.
Порядна людина в складних життєвих
обставинах завжди знайде для себе
правильний шлях.
Йоганн Вольфганг Гете
Постановка проблеми й аналіз праць, у яких
започатковано її вирішення. Проблемою нашого
дослідження є наукова й громадсько-політична
діяльність учасника визвольної боротьби українсько-
го народу (1920-х рр.) І. Борковського, який емігрував
до Чехословаччини, завдяки своїй праці й старанням
досяг наукових вершин: став академіком ЧСАН, док-
тором історичних наук, провідним спеціалістом у га-
лузі слов'янської та середньовічної археології, заснов-
ником модерної чеської археології.
Його наукова точність і ретельність обробки отри-
маних даних археологічних розкопок, уміння докумен-
тувати й робити археологічний об'єкт свідком відкрит-
тя, усвідомлення того, що інтерпретація та оцінка мо-
жуть із часом змінитися, проте археологічний об'єкт,
знахідка залишаться незмінними, робили І. Борковсь-
кого незвичайною особистістю, а результат його праці
сталою величиною. "Це була скромна, закрита люди-
на, яка з великою відповідальністю ставилась до кож-
ного археологічного дослідження", - так про українця
висловилась доктор філософії, провідний спеціаліст
інституту археології Яна Марікова під час нашої поїздки
й зустрічі в археологічному відділенні на Празькому
граді інституту археології ЧАН.
Видатний учений європейського рівня, академік
ЧСАН, яким по праву пишається чеська нація, зробив
вагомий особистий внесок у вивчення історичних
пам'яток культури, сакральної архітектури Чехії періо-
ду середньовіччя.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|