Проблема матеріально-технічного забезпечення збройних сил у теоретичних розробках військовиків інтернованої армії УНР у міжвоєнний період
На підставі нових архівних документів та праць військовиків армії УНР розкрито проблему матеріально-технічного забезпечення Збройних Сил Української Народної Республіки. Показано основні спроби військових інтернованої армії УНР спроектувати єдиний напрямок побудови регулярної армії національного з...
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2010
|
| Назва видання: | Схід |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22153 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Проблема матеріально-технічного забезпечення збройних сил у теоретичних розробках військовиків інтернованої армії УНР у міжвоєнний період / Р. Мельник // Схід. — 2010. — № 5 (105). — С. 97-102. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-22153 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-221532011-06-21T12:09:08Z Проблема матеріально-технічного забезпечення збройних сил у теоретичних розробках військовиків інтернованої армії УНР у міжвоєнний період Мельник, Р. Історія На підставі нових архівних документів та праць військовиків армії УНР розкрито проблему матеріально-технічного забезпечення Збройних Сил Української Народної Республіки. Показано основні спроби військових інтернованої армії УНР спроектувати єдиний напрямок побудови регулярної армії національного зразка. Це питання тісно пов'язане з розробкою воєнної доктрини, яка в основі закладалась із положеннями матеріального й технічного забезпечення армії у військовий і мирний час. Based on new archival documents disclosed the problem of logistics in the works of the Armed Forces army troops interned Ukrainian National Republic. The authors attempt to UNR Army interned military to design a single direction of building a regular army of the national sample. This question is closely associated with the development of military doctrine, which is based zakladalas the terms of material and technical support of armed forces as the military and in peacetime. 2010 Article Проблема матеріально-технічного забезпечення збройних сил у теоретичних розробках військовиків інтернованої армії УНР у міжвоєнний період / Р. Мельник // Схід. — 2010. — № 5 (105). — С. 97-102. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22153 947.7 (093) uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія Історія |
| spellingShingle |
Історія Історія Мельник, Р. Проблема матеріально-технічного забезпечення збройних сил у теоретичних розробках військовиків інтернованої армії УНР у міжвоєнний період Схід |
| description |
На підставі нових архівних документів та праць військовиків армії УНР розкрито проблему матеріально-технічного забезпечення Збройних Сил Української Народної Республіки.
Показано основні спроби військових інтернованої армії УНР спроектувати єдиний напрямок
побудови регулярної армії національного зразка. Це питання тісно пов'язане з розробкою
воєнної доктрини, яка в основі закладалась із положеннями матеріального й технічного
забезпечення армії у військовий і мирний час. |
| format |
Article |
| author |
Мельник, Р. |
| author_facet |
Мельник, Р. |
| author_sort |
Мельник, Р. |
| title |
Проблема матеріально-технічного забезпечення збройних сил у теоретичних розробках військовиків інтернованої армії УНР у міжвоєнний період |
| title_short |
Проблема матеріально-технічного забезпечення збройних сил у теоретичних розробках військовиків інтернованої армії УНР у міжвоєнний період |
| title_full |
Проблема матеріально-технічного забезпечення збройних сил у теоретичних розробках військовиків інтернованої армії УНР у міжвоєнний період |
| title_fullStr |
Проблема матеріально-технічного забезпечення збройних сил у теоретичних розробках військовиків інтернованої армії УНР у міжвоєнний період |
| title_full_unstemmed |
Проблема матеріально-технічного забезпечення збройних сил у теоретичних розробках військовиків інтернованої армії УНР у міжвоєнний період |
| title_sort |
проблема матеріально-технічного забезпечення збройних сил у теоретичних розробках військовиків інтернованої армії унр у міжвоєнний період |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22153 |
| citation_txt |
Проблема матеріально-технічного забезпечення збройних сил у теоретичних розробках військовиків інтернованої армії УНР у міжвоєнний період / Р. Мельник // Схід. — 2010. — № 5 (105). — С. 97-102. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT melʹnikr problemamateríalʹnotehníčnogozabezpečennâzbrojnihsiluteoretičnihrozrobkahvíjsʹkovikívínternovanoíarmííunrumížvoênnijperíod |
| first_indexed |
2025-07-02T22:05:02Z |
| last_indexed |
2025-07-02T22:05:02Z |
| _version_ |
1836574470283722752 |
| fulltext |
№ 5 (105) вересень 2010 р.
ЕКОНОМІКА 97
V. Lozhechkin
SOCIOCULTURAL ASPECT OF EUROPEAN INTEGRATION OF REPUBLIC POLAND
(1989-2004)
The article is devoted illumination of sociocultural aspect of integration of Republic Poland in EU. Basic factors which the
European identity of Poland is based on are analyzed. Influence and value of sociocultural constituent is investigational in the
process of Euro integration of Poland.
Key words: sociocultural aspect, European identity, European Union, European integration, Republic Poland.
© В. Ложечкін
Надійшла до редакції 07.09.2010
УДК 947.7 (093)
ÏÐÎÁËÅÌÀ ÌÀÒÅвÀËÜÍÎ-ÒÅÕͲ×ÍÎÃÎ
ÇÀÁÅÇÏÅ×ÅÍÍß ÇÁÐÎÉÍÈÕ ÑÈË
Ó ÒÅÎÐÅÒÈ×ÍÈÕ ÐÎÇÐÎÁÊÀÕ
²ÉÑÜÊÎÂÈʲ ²ÍÒÅÐÍÎÂÀÍί ÀÐ̲¯ ÓÍÐ
Ó Ì²ÆÂΪÍÍÈÉ ÏÅвÎÄ
РОМАН МЕЛЬНИК,
аспірант Інституту гуманітарних та соціальних наук
Національного університету "Львівська політехніка"
На підставі нових архівних документів та праць військовиків армії УНР розкрито пробле-
му матеріально-технічного забезпечення Збройних Сил Української Народної Республіки.
Показано основні спроби військових інтернованої армії УНР спроектувати єдиний напрямок
побудови регулярної армії національного зразка. Це питання тісно пов'язане з розробкою
воєнної доктрини, яка в основі закладалась із положеннями матеріального й технічного
забезпечення армії у військовий і мирний час.
Ключові слова: матеріально-технічне забезпечення армії, військова еміграція, військово-
теоретична думка, УНР.
Постановка проблеми, огляд й аналіз публі-
кацій. Історія XX ст. у багатьох народів пов'язана з
подіями самостійного розвитку й творення власних
держав. Одні досягли цієї мети переважно мирними
засобами, інші - унаслідок збройної боротьби. Нелег-
ка доля випала для українського народу, якому дове-
лося виборювати незалежність у складних історичних
умовах.
Розвиток історичної науки в незалежній Україні зас-
відчив чималі здобутки дослідників новітньої доби.
Завдяки сприятливим умовам історики створили по-
тужний пласт наукових робіт, які розкривають пробле-
му військового будівництва періоду революції 1917-
1921 рр. До таких робіт належать праці В. Голубка [5],
М. Литвина [18], Ю. Науменка [18], Б. Якимовича [34],
В. Сергійчука [26], В. Кондратюка [16] та ін. Так, О. Ко-
лянчук у своїй студії "Українська військова еміграція у
Польщі 1920-1939 рр." розглядає проблему функціо-
нування та уроки життєдіяльності української військо-
вої еміграції в Другій Речі Посполитій [15]. Водночас
поза межами ґрунтовних узагальнень залишилось чи-
мало сторінок військової історії новітньої доби, воєн-
но-історичні студії української військової еміграції. А
саме українська військова еміграція міжвоєнного часу
створила масив науково-історичних і мемуарно-ана-
літичних творів, за якими можна простежити хід думок
щодо проблеми матеріально-технічного забезпечення
армії Української Народної Республіки. Як зазначав,
Головний Отаман Армії Української Народної Респуб-
ліки С. Петлюра, основним завданням української емі-
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
98
№ 5 (105) вересень 2010 р.
ЕКОНОМІКА
грації є "… проревізувати-переглянути ті шляхи, яки-
ми йшла вона досі, щоб здійснити політично-соціальні
і державні ідеали українського народу, перевірити своє
дотеперішнє поступування в справах, що стосуються
будівництва української держави, і чесно поставитись
до тих висновків, які логічно будуть випливати з цієї
критичної роботи над собою: коли знайдеться помил-
ка, то слід направити її, коли відчується фальш чи не-
правда, то знайти в собі мужність визнати їх і на май-
бутнє уникати" [15, с. 43].
Мета цього дослідження - огляд й аналіз на основі
нових архівних документів та праць військовиків армії
УНР матеріально-технічного забезпечення армії УНР
у міжвоєнний період.
Виклад основного матеріалу. Протягом довго-
го часу тривають дискусії серед дослідників про при-
чини невдачі збройної боротьби українського народу
проти більшовиків у період перших визвольних зма-
гань. Серед відомих причин випливають ті, які маску-
валися під політичними поглядами тодішньої влади.
Однією із таких причин є невирішене питання, пов'яза-
не з матеріально-технічним постачанням війська.
Проаналізувавши весь хід визвольних змагань,
військовики інтернованої Армії УНР у таборах Польщі
і Чехословаччини у своїх фундаментальних працях
здійснили цілу низку теоретичних розробок щодо
відновлення збройної боротьби проти більшовицької
Росії. У цих розробках особливий наголос поставлено
на необхідній і добре організованій роботі служб, які б
відповідали за матеріальний і технічний стан армії.
У статуті польової служби, який затвердив у 1920 р.
С. Петлюра, виділено низку окремих спеціальних
служб, на плечі яких мали б покладатися проблеми
забезпечення армії технічними і матеріальними за-
пасами. Однією з таких спеціальних служб у технічно-
му забезпеченні мала бути гарматна служба, якою ке-
рували б начальники гарматного постачання, а їм
підлягали арсенали зброї, зброярські майстерні тощо
[6, с. 263].
Генерал-хорунжий В. Сіпагів у своїх поглядах знач-
ну увагу звертає на важливості проблеми технічного
забезпечення армії. На основі набутого досвіду він
пропонує підсилити українські війська піхотною гарма-
тою: ,,Оскільки завдання придушити вогонь оборони
лежить на гарматі. Вона повинна підготовляти й підтри-
мувати атаку піхоти'' [23, с. 44]. Такої ж думки дотриму-
вався генерал-хорунжий армії УНР В. Петрів: ,,Армат-
на атака мусить безупинно поражати занятий оборо-
ною участок під час атаки, підсовуючи зриви вперед,
в залежності від руху своєї піхоти'' [Там само].
У статуті окремо виділялись органи інженерної
служби. Очолювати службу мали інженери: корпусні,
дивізійні та бригадні, яким підлягали інженерні скла-
ди, парки й колони. У 1920 р. постачання армії боє-
припасів під час бойових дій визначав згаданий вище
,,Статут польової служби'': ,,Військові частини, що без-
посередньо провадять бій, повинні бути вільними від
побоювання за недостачу бойового припасу і їх по-
винно увільнити від турботи поповнювати їх. Це скла-
дає обов'язок паркових частин, які працюють під про-
водом старших арматних начальників''. Цим частинам
ставилося завдання: ,,Парки повинні проникнутися
енергійним змаганням вперед, рішучістю за всяку ціну,
вчасно подати риштунки до війська, яке провадить
бій.... тримати міцний і певний зв'язок з частинами,
яких вони постачають,... розвивати широкий почин і
не зупинятися перед самою напруженою роботою''.
Організовувалося постачання таким чином: ,,Як пра-
вило, кожній дивізії призначається свою лінію поста-
чання, яку визначається місцем розміщення голов-
них парків дивізії та тиловим складом, що поповнює
парки'' [27, с. 129-130].
Постачання набоїв до гармат і стрілецької зброї
постійно залишалося великою проблемою для україн-
ської армії, тому така регламентація його у відповід-
ному документі мала важливе значення, щоб упоряд-
кувати забезпечення військових частин боєприпаса-
ми. Проте на практиці налагодити постачання набоїв
було надто складно, їх постійно не вистачало. П. Шан-
друк у статті ,,Українська армія в боротьбі з Москов-
щиною (18 жовтня - 21 листопада 1920 р.)'', опубліко-
ваній у журналі ,, За державність'' у 1934 р. пише: ,,Гар-
матні набої лічилися на штуки, а мушкетні (...) посідали
лише ті вояки, що ... повнили службу в полі. Набої вида-
валися козакам по строгому обрахунку, бо частини
дуже берегли їх на випадок бою. Доходило до того, що
частини в своїх звітах про стан набоїв показували мен-
шу кількість, ніж у дійсності посідали, а це в надії одер-
жати більше від органів постачання. Під цим погля-
дом заходили просто неймовірні речі: штаб армії, щоб
мати можливість належно розподіляти набої, що над-
ходили із-за кордону, мусів був через органи контрроз-
відки здобувати правдиві відомості про стан набоїв у
дивізіях'' [30, с. 201-210]. П. Шандрук наводить відо-
мості, щодо наявності набоїв у дивізіях. Так, станом
на 8 жовтня 1920 р. у 3-й дивізії гарматних набоїв було
960 штук, до гвинтівок і кулеметів - 133050 штук; у 4-й
дивізії набоїв до гвинтівок - 20 000 штук, тобто 10 на-
боїв на одного вояка, ,,коли взяти лише по дві стрічки
на кожний з 29 тяжких кулеметів, що посідає дивізія''
[Там само]; 5-а дивізія на той час зовсім не мала гар-
матних набоїв. Командування армії могло надати
військам набої у зовсім малій кількості. Зокрема 4-й
дивізії було надано лише 100 гарматних набоїв. Тоді ж
командир 3-ї дивізії доповідав, що запас дивізійної
артилерії становить лише 12 набоїв [Там само].
Про незадовільний стан постачання армії техніч-
ним матеріалом і набоями періоду 1917-1921 рр. та-
кож згадує у своїх спогадах Л. Шанковський, який заз-
начає: ,,Загалом можна сказати, що піхота була не по-
ганою, але вона ніколи не мала забагато набоїв'' [31,
с. 34]. Так, у наказі головного командира військ УНР
від 10 жовтня 1920 року зазначалося про ощадливе
використання набоїв: ,,Треба набоїв, набоїв і набоїв, а
добувати їх дуже важко, та й дорогі вони дуже, кожен
набій до рушниці коштує 50 карбованців, а до гармати
ще більше - цілих 30 тис. карбованців'' [20, с. 476]. Тому,
урахувавши недоліки попередньої боротьби, Військо-
вий міністр і начальник Генерального Штабу УНР ге-
нерал-хорунжий В. Петрів у своїх теоретичних розроб-
ках щодо підготовки й ведення майбутньої війни виді-
ляє цю проблему: "Матеріально-технічна база війська
повинна знаходитися на достатньому рівні, щоб про-
блеми нестачі набоїв не існувало, бо зброя без набоїв
нінащо не годится'' [23, с. 112]. У свою чергу В. Петрів
пропонував за браком зброї використовувати попе-
редній досвід визвольної боротьби, коли для викорис-
тання технічних засобів організовувався їх ремонт. Так,
у Корпусі Січових Стрільців був потяг-майстерня. Ге-
нерал М. Безручко згадує, що вона ,,...із прегарним ус-
таткуванням, із добре вишколеним персоналом була
єдина на всю Україну й одна з небагатьох, що були в
колишній Росії. У цій майстерні направлялися гармати,
кулемети й автомобілі. Майстерня могла виробляти
навіть деякі частини до всякої зброї та самоходів. Вона
була підпорядкована інспекторові артилерії [4, с. 204].
Поганий матеріально-технічний стан Армії УНР
періоду визвольних змагань змушував тодішній уряд
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 5 (105) вересень 2010 р.
ЕКОНОМІКА 99
шукати виходу зі складної матеріальної ситуації най-
різноманітнішими шляхами. Про це свідчить наказ Го-
ловної Команди військ УНР про відновлення зіпсова-
ної зброї від 5 листопада 1920 р.: ,,Сучасний момент,
коли важко діставати для армії зброю та набої, нака-
зую всю попсуту та негідну зброю, котра може бути ще
використана для армії направкою в майстернях, та всі
стріляні гільзи від рушничних набоїв, котрі потрібні до
повторного спорядження, а також обойми і укупорочні
скриньки від рушничних набоїв, котрі є зайві в части-
нах, збирати і здавати до склепів дієвої армії, відкіля
пересилати їх до склепів Гарматної Управи'' [19, с. 521].
Такий метод підтримання боєздатності армії знайшов
також підтримку в поглядах генерал-хорунжого армії
УНР В. Сальського, який у своєму теоретичному роз-
думі ,,Головні підстави творення Армії УНР в минуло-
му і майбутньому'', опублікованому у військово-науко-
вому журналі ,,Табор'' вказував, що в скрутний для на-
роду час потрібно шукати найрізноманітніших шляхів
для продовження боротьби [25, с. 7].
Не менш важливе значення в теоретичній думці
військової еміграції відводилось санітарній службі. У
січні 1919 р. було затверджено Тимчасовий штат Го-
ловної військово-санітарної управи. Вона мала у своє-
му складі такі відділи: персонального складу, санітар-
но-гігієнічний, постачання, евакуаційний, фармацев-
тичний та господарчий [6, с. 266]. У частинах та з'єднан-
нях санітарну службу очолювали корпусні, дивізійні,
бригадні та полкові лікарі, а також лікарі ,,окремих
формацій''. Їм підпорядковувалися спеціальні підроз-
діли - санітарні відділи та сотні. До установ цієї служби
належали польові лічниці, склади санітарних матеріалів,
санітарні валки та санітарні поїзди. Л. Шанковський на-
голошував, що стан санітарних установ не міг задоволь-
нити потреб 100 000-ної армії (разом із Українською
галицькою армією) і головним чином через брак ліків,
санітарного матеріалу, лічниць, лікарів, дезінфекторів,
пралень і купалень поширилася пошесть тифу, яка заб-
рала щонайменше 30 % армії. Тому він пропонував, го-
туючись до майбутнього військового збройного конф-
лікту, покращити стан санітарної та ветеринарної служ-
би. Ветеринарну службу представляли ветеринари в
корпусах, дивізіях та бригадах. Вони організовували
лікувальні установи для коней [31, с. 57].
Медичне забезпечення періоду перших визвольних
змагань українського народу не було відповідно на-
лагодженим, тому еміграційні військовики пропонува-
ли для покращення матеріально-технічної бази значну
увагу звернути на стан медичного забезпечення. Не-
втішними є свідчення М. Безручка щодо організації
медичного постачання у Корпусі Січових Стрільців. Він
пише: ,,Санітарна служба в групі, як і в усій українській
армії, за весь час була поставлена досить зле. Не було
ні польових, ні запасних шпиталів. При частинах були
лікарі, з котрих тільки дехто був дійсно лікарем, а то
просто фельдшер, або й того гірше. Легкохворих ліку-
вали в лазаретах при частинах, поранених та тяжкох-
ворих супроводжували до коша, де був спочатку теж
лазарет, а пізніше засновано в Старокостянтинові
шпиталь. Персонал для цього шпиталю і ліки взято в
Звягелі (...) з місцевого земського шпиталю; персонал
поповнено персоналом з військових частин''. Також
констатувалося, що "брак медикаментів і перев'язу-
вального матеріалу утруднює лікування хворих і по-
ранених'' [4, с. 205]. Відтак, армія УНР виявилася не-
достатньо підготованою для боротьби з пошестями,
які поширювалися восени 1919 р., зокрема з тифом.
Так, командир пішого Запорозького ім. Наливайка пол-
ку повідомляв, що в його частині захворіло на тиф і
відправлено в шпиталь 7 старшин і 143 козаки. Він сум-
но припускав, що надалі через поширення хвороби полк
може припинити існування. Відтак командир просив
вивести військову частину в тил, провести дезінфек-
цію та надати військовикам можливості скористатися
лазнею [2, арк. 69].
В. Петрів у військово-історичній праці ,,Воєнне те-
ренознавство'' вважав доречним існування геодезич-
ної служби, яка була дуже важливою для організації
українських військ. Ця установа мала поділятися на
відділи: геодезичний, картографічний та топографіч-
ний [23, с. 115]. При цьому теоретик чільне місце відво-
див існуванню юридичної служби, яка включала в себе
такі відділи: загальний, прокурорський та законодав-
чий. Органами цієї служби були військова прокурату-
ра та військові суди, які поділялися на три інстанції:
1) бригадні й дивізійні суди; 2) корпусні суди; 3) вищий
військовий суд [29, с. 58].
Л. Шанковський у праці ,,Українська армія в бо-
ротьбі за державність'' особливого значення надає
службі зв'язку (військових комунікацій), яка була пред-
ставлена корпусними, дивізійними та бригадними на-
чальниками (референтами) зв'язку, їм підпорядкову-
валися частини й установи (склади) зв'язку на території
певного з'єднання. Військовим транспортом завідува-
ли військово-транспортні відділи при Штабі Головно-
го Отамана та Штабі Дієвої Армії. Польова пошта по-
ділялась на головну станицю та на мережу побічних
станиць [31, с. 60].
Польова жандармерія відповідала за підтриман-
ня порядку в районі ведення бойових дій. Вона по-
ділялася на піші й кінні підрозділи. Її діяльність регла-
ментувала ,,Тимчасова постанова про утворення та
формування військової жандармерії Української На-
родної Республіки'', що набула чинності 14 березня
1920 року, а називалася ця нова структура ,,Корпус
військових жандармів''. Підрозділи військової жандар-
мерії підпорядковувалися командирам корпусів і по-
ділялися на ,,польову та запільну, для служби на фронті
і поза фронтом'' [6, с. 266].
Отже, можна стверджувати, що в армії УНР у 1919-
1920 рр. створювалися всі структурні підрозділи, які
мали забезпечувати її життєдіяльність. Однак не слід
забувати, що всі вони творилися й діяли в несприятли-
вих умовах революційного часу, що, безумовно, впли-
вало на якість їх організації та діяльності. Тому такі
військові теоретики, як В. Петрів, М. Капустянський
наголошували на тому, що структура служб матеріаль-
но-технічного забезпечення була ще сформована під
час революційних подій, але брак матеріальної і тех-
нічної бази істотно позначився на ході тодішніх подій.
Через те вони пропонували покращити стан цих служб
для розгортання в майбутньому бойових дій.
Військове командування УНР тієї доби добре ро-
зуміло згубність недбалого ставлення до збереження
матеріальних засобів і шкідливий вплив цієї обстави-
ни на боєздатність війська, настрої особового складу
та рівень військової дисципліни. Незадовільне забез-
печення військ негативно впливало на виконання ар-
мією бойових завдань. Аналізуючи причини військо-
вих невдач УНР у 1919 р., М. Капустянський указує
серед інших і на таку: ,,Великий брак вогнезапасу,
амуніції та обмундирування і цілковита неналагод-
женість щодо всякого роду постачання'' [12, с. 41].
Забігаючи наперед, зазначимо, що ця проблема пе-
реслідувала українське військо до кінця визвольної
боротьби й остаточно не була вирішена.
Більш чітке уявлення про проблему матеріально-
технічного забезпечення української армії розкривають
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
100
№ 5 (105) вересень 2010 р.
ЕКОНОМІКА
роботи військовиків, які в період української революції
переконались в обов'язковій економічній підтримці
армії з боку держави. Так, генерал-хорунжий М. Капус-
тянський у своїй статті ,,Модерна війна й наші завдан-
ня'' твердо переконує, що економіка держави, готую-
чись до військових дій, повинна враховувати стра-
тегічні вимоги нації: ,,Вона (держава) повинна скеро-
вувати відповідним чином свою промисловість, вико-
ристовуючи діючі науки для винаходу та розробки но-
вих технічних засобів для потреб Збройних Сил. Еко-
номіка стає цілком до розпорядку стратегії - переко-
вуючи рала на мечі'' [11, с. 4]. Власне такий підхід вит-
ворився в результаті досвіду визвольних змагань, у
ході яких політичні незгоди всередині уряду й не-
стабільність в економіці відбивались на матеріаль-
ному забезпеченні війська. Так, станом на 1920 р., у
звіті генштабу підполковник армії УНР Г. Стефанів заз-
начав: ,,Дивізія забезпечена на 60 % чобітьми, 20 %
харчами, грішми - 5 %, рушницями - 80 %, набоями до
них і кулеметами - 30 %, кіньми - 10 %, технічним мате-
ріалом - 5-8 %'' [10, с. 34].
У спогадах М. Омельяновича-Павленка подаєть-
ся той факт, що при важкій матеріальній ситуації, у якій
опинилась українська армія в 1919 р., рішуче заборо-
нялися самочинні реквізиції майна в населення. Зок-
рема, в одному з наказів Головної команди військ УНР
наголошувалося: ,,Наказую негайно припинити такі спо-
соби реквізиції і застерігаю, що всіх винних у цім я буду
притягати до найсуворішої судової відповідальності,
як за невиконання цього наказу, так і за перевищення
влади... Надалі право проводити реквізиції за своєю
особистою відповідальністю мають винятково началь-
ники окремих військових частин і то тільки самих необ-
хідних для війська речей і за тих умов, щоб така рекві-
зиція в жодному разі не знищувала добробуту місцево-
го населення''. За все отримане майно командири зо-
бов'язані були розплачуватися винятково готівкою й за
цінами, які встановлювала місцева влада [18, с. 147].
Постанову цього наказу повністю підтримував М. Оме-
льянович-Павленко, наголошуючи на тому, що цей на-
каз можна взяти за основу для опрацювання повноцін-
ної воєнної документації в майбутньому, для збору май-
на в населення на воєнні потреби.
Важкі умови, у котрих опинилася Українська армія
в травні 1919 р., розкриває у своїй праці О. Удовичен-
ко. Він, зокрема, пише: ,,Погана була справа з поста-
чанням армії різного роду припасів: хліба, обмундиру-
вання та особливо амуніції. Був великий брак медика-
ментів. Більшість складів залишилось на території Ук-
раїни і вони потрапили до рук Червоної армії. А великі
склади в Бродах і Луцьку потрапили до рук польської
армії. Румунія захопила велике майно Запорозького
корпусу. Українська армія не мала бази, і не передба-
чалося поповнення її із-за кордону. У розпорядженні
інтендантства армії було 110000 рушничних набоїв, до
3000-4000 гарматних, крім тих, що частини мали при
собі. З такими засобами Українська армія мусила роз-
бити ворога та піти на схід'' [28, с. 66]. Беручи до уваги
постійну нестачу набоїв в українському війську, яке
вело тяжкі бої з Червоною армією, уряд УНР 24 черв-
ня 1919 р. доручив військовому міністрові, міністрові
фінансів та міністрові народного господарства ,,взя-
ти на себе справу поліпшення та прискорення поста-
чання дієвої армії набоями'' [19, с. 378]. З метою вир-
ішення цього болючого для Української армії питання
в майбутньому Головний Отаман С. Петлюра пропо-
нував розпочати власне виробництво набоїв до гвин-
тівок і кулеметів і за можливістю ,,цю справу ... відда-
ти в руки приватної ініціативи'' [6, с. 268].
Ще одним джерелом прибутків, на яке звертав ува-
гу С. Петлюра, були трофеї. Для того, щоб їх збір не
носив хаотичного характеру, Головний Отаман пропо-
нував для впорядкування трофейного майна створю-
вати спеціальні комісії, завданням яких були збір, впо-
рядкування, охорона та розподіл між базами та збе-
рігання [23, с. 301]. Це б сприяло рівномірному розпо-
ділу між військовими частинами трофеїв та дбайли-
вого до них ставлення. Ще наприкінці вересня 1919 р.
ухвалено проект умов, на яких повинна була працю-
вати колегія Головного постачання Армії УНР. Її голо-
ва мав широкі права, обумовлені державними інструк-
ціями. Він називався товаришем (заступником)
військового міністра з технічно-господарських справ
й особисто призначав та звільняв посадових осіб у
підпорядкованих установах. Військовий міністр при
цьому контролював компетенцію артилерійського,
інженерного та авіаційного управлінь [6, с. 268].
Великої ваги Головний Отаман війська УНР С. Пет-
люра у своїх розробках надавав справі організації
національної промисловості з пристосуванням її до
військових потреб. Покладаючись на досвід Першої
світової війни (1914-1918 рр.), С. Петлюра показує, яке
велике значення відіграє добре розвинена промис-
ловість в умовах сучасних війн. Проаналізувавши при-
чини невдачі у визвольних змаганнях українського на-
роду проти Росії, він наголошував, що потрібно звер-
нути значну увагу на організацію й реорганізацію про-
мисловості військового напрямку. ,,В Україні у даних
умовах справа накопичення технічних сил для оборо-
ни краю набуває особливої ваги з огляду на невстига-
ючий стан нашої промисловості для інтересів оборо-
ни і невідповідну кількість технічних шкіл'' [22, с. 54].
Порівнюючи матеріальні видатки української держа-
ви та сусідніх держав на утримання армії, С. Петлюра
зауважує значну відмінність в обсягах матеріального
забезпечення, зазначаючи: якщо матеріальна скрута
в державі не дає такої можливості, тоді потрібно звер-
нутися за допомогою до держав-кредиторів. Але став-
лення до такої пропозиції було неоднозначним і це за-
уважує Головний Отаман: ,,З приводу так званих
,,військових кредитів'' опозиційна преса й наближені
до уряду опозиційні політичні угрупування піднімають
бурю. Розміри їх вражають, через великі й невиправ-
дані кредити обтяжується державний бюджет, нама-
гаються скорочувати їх…. У наслідках така постава
опозиції ускладнює справу оборони держави і змен-
шує силу її, а часом допроваджує до фатальних явищ''
[22, с. 54-55]. Розуміючи значення згуртованої і боє-
здатної армії для відновлення української державності,
С. Петлюра наполягав: ,,Я хотів би, аби Уряд зробив
усе, що він тільки може зробити, пам'ятаючи, що це
справа першорядної ваги, і що нашим моральним і
державним обов'язком є дати війську останню копій-
ку державних ресурсів…'' [22, с. 64].
С. Петлюра надавав проблемі, пов'язаній із забез-
печенням постійної й незалежної боєздатності українсь-
кої армії неабиякого значення. При цьому він наголо-
шував на тому, що матеріально-технічне забезпечення
Збройних Сил України має залежати від зовнішніх чин-
ників, а тому пропонував розробити план ,,забезпечен-
ня державної безпеки Української Держави: з'ясувати,
які військові підприємства будувати, їх продуктивність,
найдоцільніші райони розташування'' [5, с. 139].
Не менш важлива роль у теоретичних розробках
української еміграції відводилась селянству, яке також
за можливістю мало допомагати Українській армії не
лише матеріально, але й технічно. У відозві до трудо-
вого селянства С. Петлюра звертається з проханням
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 5 (105) вересень 2010 р.
ЕКОНОМІКА 101
допомогти матеріально й технічно армії УНР: ,,Знаю,
що в кожному селі зараз знайдуться в кожній хаті руш-
ниця та набої, і тому, як головний отаман, я вимагаю
від вас допомогти мені в справі негайного забезпе-
чення зброєю наших славних лицарів козаків'' [9,
с. 275]. Водночас силами Української армії й за підтримки
уряду планувалось для населення організовувати ,,Тиж-
день Українського Козака''. Такої ж тактики для матері-
альної підтримки війська рекомендує дотримуватись
В. Петрів у своїх теоретичних розробках, які він виклав
уже будучи в еміграції [6, с. 268]. Метою цього заходу
було долучити людність вирішувати питання допомоги
війську харчами, теплими речами тощо.
Подібні акції проводились і раніше. Наприклад, з
12 до 19 жовтня 1919 р. проводилась акція, у якій взя-
ли участь представники відповідних міністерств УНР
та всіх ланок місцевої влади. Населення, особливо
селяни, активно відгукнулися на заклик влади, було
зібрано багато різного майна: теплого одягу, взуття,
харчів тощо [33, с. 58]. У цій акції можна вбачати по-
вне розуміння потреб Української армії з боку людності
України та її підтримку. Проте зазначимо, що не в усіх
місцевостях мешканці однаково реагували на прове-
дення таких заходів, у багатьох випадках вони просто
ігнорувалися.
У міжвоєнний період у своїх працях військовики
інтернованої Армії УНР значну увагу приділяли про-
блемі озброєння армії. Наголошували на тому, що ар-
мія повинна мати на своєму озброєнні найновіші зразки
зброї. Технічні характеристики й значення новітніх
зразків зброї проаналізовано в студіях Л. Шанковсь-
кого. Він, зокрема, зазначив, що станом на 1920 р.
Українська армія складалася із таких родів зброї: піхо-
та, кіннота, технічні війська, панцерні сили та літунство
[31, с. 32]. Серед них піхота була найважливішим і най-
численнішим родом військ Української армії. Під час
походу об'єднаних українських армій на Київ у серпні
1919 р. вона налічувала 35000 багнетів [Там само,
с. 34]. Проблема постачання набоїв і взагалі поповнен-
ня війська УНР стояла досить гостро, оскільки майже
вся зброя й боєприпаси використовувались ще зі ста-
рих запасів, захоплених у військових імперських части-
нах. На озброєнні в української піхоти перебували руш-
ниці російського або австрійського зразка трилінійно-
го типу М-1891, у той час як на озброєнні російської піхо-
ти були вже рушниці нового, кращого зразка (Токарева
М-1940 та рушниця-1944), які за своїми технічними ха-
рактеристиками значно перевищували попередні. Ця
проблема відставання в оснащенні війська новими ви-
дами зброї позначилася на результатах боротьби. На
озброєнні кулеметних сотень були кулемети австрійські
й російські. Амуніційна дотація згідно з приписами мала
бути такою: 213 набоїв на рушницю й 18000 на кулемет,
але, як згадує Л. Шанковський, ,,це було недосяжною
мрією'' [Там само, с. 36].
З усіх родів військ Української армії артилерія,
мабуть, була найкращою за рівнем підготовки вояків.
Армія мала добрих досвідчених артилерійських стар-
шин і справних гармашів. До самого кінця визвольних
змагань вона була надійним родом зброї, що часто
вирішувала долю окремих боїв. Але вона не була чис-
ленною й багатою на зброю: у середньому станом на
1918 рік на 1000 бійців припадало 10 гармат, із кож-
ним роком їх чисельність зменшувалась. Нових над-
ходжень практично не було. Цю проблему розглядає
генерал-хорунжий армії УНР В. Сальський: ,,… по-
трібно при покращені технічного забезпечення корис-
туватися допомогою закордону'' [25, с. 4].
Кіннота як складова частина української армії та-
кож потребувала, щоб матеріально-технічне постачан-
ня було кращим. Під час походу 1919 р. на Київ україн-
ська кіннота нараховувала близько 15 тис. шабель, із
яких половина була в повстанських загонах, а друга
половина - у регулярних військових частинах. Тодішній
український уряд не зумів організувати великі кінні
з'єднаня, а це, без сумніву, було помилкою, адже сам
характер перших визвольних змагань вимагав творен-
ня якнайбільшої кількості кінних частин та масового їх
використання [12, с. 36].
Українська кіннота озброєна була короткими руш-
ницями російського або австрійського зразка, части-
на кінноти мала на озброєнні також списи довжиною
311 см, а інша частина - значну кількість ручних куле-
метів системи Кольта або Льюїса. За даними Л. Шан-
ковського, у деяких кінних частинах один такий ручний
кулемет припадав на 8 бійців, що засвідчує низький
рівень озброєння української кінноти [31, с. 44]. Тому
генерал-хорунжий П. Шандрук наголошує, що кіннота у
своєму озброєнні повинна мати не лише достатньо
зброї, але й зброю ,,…новітніх зразків, крокуючи в ногу
із новинками зброї'' [29, с. 95]. Про важливість зберег-
ти кінноту в боєздатності у своїх спогадах зазначав
генерал М. Безручко: ,,Уся війна проти Московщини
носила стан надзвичайно рухливий. Бої були скороми-
нулі і завжди вирішальні… Кіннота набувала надзви-
чайного значення. Найменший відділ кінноти вирішу-
вав бій'' [32, с. 38].
З досвіду визвольних змагань В. Колосовський
відводив неабияке значення кінноті: ,,В умовах Украї-
ни до моторизації треба поставитися обережно, беру-
чи до уваги, що в багатьох випадках моторизація спри-
чинила би для нашої майбутньої кінноти лише послаб-
лення її бойової сили. На Україні стоїть зле з кінним скла-
дом, є райони де за браком фуражу загинуло ¾ кінно-
го складу'' [14, с. 41].
Ще одним недоліком української армії був брак
автопанцирних частин, які в принципі не могли достат-
ньо розвинутися через суцільну нестачу бензину. Під
час походу українських армій 1919 р. на Київ українсь-
ка армія налічувала лише 6 панцирних автомобілів.
Не в кращій ситуації знаходилося українське літун-
ство - брак бензину обмежував дії української авіації.
На озброєнні української армії були тільки старі літаки
колишньої російської або австрійської армії. ,,Деякі з
цих літаків були в жалюгідному стані і ледве чи котрий
із сучасних літунів мав би відвагу летіти на такому літа-
ку'' [13, с. 3]. Аналізуючи технічний стан війська, підпол-
ковник В. Колосовський твердить, що про забезпечен-
ня як авіації, так і танкових частин пальним потрібно
дбати ще до війни, знайти надійний канал постачання
пального для потреб армії.
Висновки
Українська армія періоду перших визвольних зма-
гань знаходилась у поганому технічному й матеріаль-
ному становищі. Брак коштів, неправильність розта-
шування й кваліфікування підприємств і заводів, не-
вчасне, а інколи й постійне недопостачання набоїв на
фронт, відсутність забезпечення армії новими зразка-
ми зброї - усе це відбилося на наслідках визвольної
боротьби. Ураховуючи уроки української революції,
військовики інтернованої армії УНР навіть у складних
умовах інтернування не скорилися й не склали руки. У
міжвоєнний період вони опрацьовували плани майбут-
нього збройного конфлікту, видавали журнали, науко-
во-історичні праці, мемуарно-аналітичні твори.
Військові фахівці Армії УНР вважали необхідним пра-
вильно опрацювати систему постачання армії харча-
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
102
№ 5 (105) вересень 2010 р.
ЕКОНОМІКА
ми, майном і технічними засобами. Вагоме значення
при цьому відводилось проблемі озброєння армії, яка
повинна мати новітні зразки техніки та зброї. Лише за
умови правильних розрахунків і дотримання основних
засад, військова еміграція вбачала можливість одер-
жати перемогу в майбутній боротьбі за державну са-
мостійність України.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Накази головного командування петлюрівських військ //
Центральний державний архів вищих органів влади та управлін-
ня України (ЦДАВО України). - Ф. 1078. - Оп. 4. - Спр. 1.
2. Доповідь та обіжники Головного управління Генерального
штабу, військового міністерства, командирів військових частин
про формування Армії УНР, положення та схеми. Списки ота-
манів та полковників Головних управлінь: гарматного, інженер-
ного та ін. // ЦДАВО України. - Ф. 1078. - Оп. 2. - Спр. 5.
3. Накази Дієвої Армії УНР. Вирізки із газет про події на Ук-
раїні // ЦДАВО України. - Ф. 1078. - Оп. 1. - Спр. 90.
4. Безручко М. Від Проскурова до Чорториї / М. Безручко //
Історії Січових Стрільців. - К., 1992. - С. 202-286.
5. Голубко В. Питання військової доктрини УНР у практичній
діяльності та теоретичній спадщині С. Петлюри / В. Голубко //
Ефективність державного управління / [за ред. А. О. Чемериса].
- Львів, 2002. - Вип. 1-2. - С. 137-142.
6. Демчучен О. Забезпечення діяльності армії Української
Народної Республіки в період Директорії (1918-1920 рр.) / О. Дем-
чучен // Воєнна історія Галичини та Закарпаття. - Львів, 2010. -
С. 263-269.
7. Директорія, Рада Народних міністрів Української Народної
Республіки (листопад 1918 - листопад 1920 рр.) : документи і
матеріали : у 2-х тт., 3-х ч. / [упоряд. В. Верстюк та ін.]. - К., 2006.
- Т. 1. - 688 с.
8. Доценко О. Лiтопис української революції : матерiали i до-
кументи до iсторiї української революцiї 1917-1923 / О. Доценко.
- К. ; Львiв, 1923. - Т. 2. - Кн. 4. - 364 с.
9. Звернення С. Петлюри до українського селянства з про-
ханням підтримати збройний наступ проти більшовиків // Петлю-
ра С. Статті. Листи. Документи / С. Петлюра. - К. : ПП Сергійчик
М., 2006. - Т. ІV. - 704 с.
10. Звіт генштабу підполковника Стефаніва // Табор : воєнно-
науковий журнал. - 1927. - Ч. 3. - С. 34.
11. Капустянський М. Модерна війна й наші завдання /
М. Капустянський // За Збройну Україну : воєнно-науковий жур-
нал. - 1938. - С. 1-9.
12. Капустянський М. Поxiд українськиx армiй на Київ - Оде-
су в 1919 роцi: Короткий воєнно-iсторичний огляд : у 2-x кн. /
М. Капустянський. - Мюнxен, 1946. - Кн. 1. - 110 с.
13. Колосовський В. Модерна танкова зброя / В. Колосовсь-
кий // Табор : воєнно-науковий журнал. - 1934. - С. 3-17.
14. Колосовський В. Організація кінноти в сучасних арміях /
В. Колосовський // Табор : воєнно-науковий журнал. - 1932. -
С. 45-50.
15. Колянчук О. Українська військова еміграція у Польщі 1920-
1939 рр. / О. Колянчук. - Львів, 2000. - 274 с.
16. Кондратюк В. Українська революція: здобутки і втрати в
державницьких змаганнях (1917-1920) / В. Кондратюк. - К., 1998.
- 286 с.
17. Кущ В. Дух чи матерія? / В. Кущ // Табор : воєнно-науко-
вий журнал. - 1927. - Ч. 4. - С. 11-16.
18. Литвин М. Збройні Сили України I пол. XX ст. Генерали і
адмірали / М. Литвин, К. Науменко. - Львів, Харків, 2007. - 244 с.
19. Наказ Головної Команди військ УНР про відновлення зіпсо-
ваної зброї // Петлюра С. Статті. Листи. Документи / С. Петлюра.
- К. : ПП Сергійчук М., 2006. - Т. ІV. - 704 с.
20. Наказ Головної команди військ УНР про ощадливе вико-
ристання набоїв // Петлюра С. Статті. Листи. Документи / С. Пет-
люра. - К. : ПП Сергійчук М., 2006. - Т. ІV. - 704 с.
21. Петлюра С. Статті, листи, документи / С. Петлюра ; [упор.
В. Сергійчик]. - К., 1999. - С. 43.
22. Петлюра С. Табор (Чергові проблеми військового будів-
ництва в українській військовій літературі) // Петлюра С. Статті /
С. Петлюра. - К., 1993. - 295 с.
23. Петрів В. Військово-історичні праці. Спомини / В. Петрів.
- К., 2002. - 640 с.
24. Сальський В. Витримаємо (Промова на урочистій ака-
демії з приводу 10 річниці проголошення УНР) / В. Сальський //
Табор : воєнно-науковий журнал. - 1928. - Ч. 6. - С. 2-6.
25. Сальський В. Головні підстави творення Армії УНР в ми-
нулому і майбутньому / В. Сальський // Табор : воєнно-науковий
журнал. - 1927. - Ч. 4. - С. 3-8.
26. Сергійчук В. Національний міф про Петлюру в світлі но-
вих документів / Сергійчук В. // У 70-річчя Паризької трагедії 1926-
1996 : збірник матеріалів / [упор. В. Михальчук, Д. Степовик]. -
К., 1997. - С. 41-48.
27. Статут польової служби. Затверджено Головним Отама-
ном С. Петлюрою 29 червня 1920 р. - Вінниця, 1920. - 232 с.
28. Удовиченко О. Україна у війні за державність: історія,
організація і бойові дії 1917-1921 / О. Удовиченко. - К., 1995. -
206 с.
29. Шандрук П. Думки про еволюцію тактики / П. Шандрук //
Табор : воєнно-науковий журнал. - 1924. - Ч. 2. - С. 90-95.
30. Шандрук П. Українська армія в боротьбі з Московщиною
(18 жовтня-21 листопада 1920) / П. Шандрук // За Державність. -
Каліш, 1934. - Зб. 4. - С. 201-236.
31. Шанковський Л. Українська армiя в боротьбi за дер-
жавність / Л. Шанковський. - Мюнxен, 1958. - 319 с.
32. Шатайло О. Генерал Ю. Тютюнник / О. Шатайло. - Львів,
2000. - 138 с.
33. Шляхтиченко М. До історії Директорії УНР / М. Шляхти-
ченко // Український історик. - Нью-Йорк - Мюнхен, 1965. - Ч. 1-2.
- С. 52-61.
34. Якимович Б. Збройні сили України: нарис історії / Б. Яки-
мович. - Львів, 1996. - 360 с.
R. Melnyk
PROBLEM LOGISTICAL SUPPORT FORCES IN THEORETICAL NAVAL INTERNMENT
UNR ARMY IN THE INTERWAR PERIOD
Based on new archival documents disclosed the problem of logistics in the works of the Armed Forces army troops interned
Ukrainian National Republic. The authors attempt to UNR Army interned military to design a single direction of building a regular
army of the national sample. This question is closely associated with the development of military doctrine, which is based
zakladalas the terms of material and technical support of armed forces as the military and in peacetime.
Key words: logistics army, military, immigration, military-theoretical thought, UNR.
© Р. Мельник
Надійшла до редакції 31.08.2010
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|