Діалогізм як умова реалізації свободи в іудаїзмі
У статті розглядається проблема співвідношення феномена свободи з такою формою реалізації людської екзистенції, як діалог. Для іудаїзму виявами діалогу на рівні розкриття зв'язку "Я" з "абсолютним Ти" є молитва та пророцтво. Автор доводить, що ці форми діалогу у свій влас...
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Схід |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22156 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Діалогізм як умова реалізації свободи в іудаїзмі / З. Швед // Схід. — 2010. — № 5 (105). — С. 124-127. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-22156 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-221562011-06-21T12:09:14Z Діалогізм як умова реалізації свободи в іудаїзмі Швед, З. Філософія У статті розглядається проблема співвідношення феномена свободи з такою формою реалізації людської екзистенції, як діалог. Для іудаїзму виявами діалогу на рівні розкриття зв'язку "Я" з "абсолютним Ти" є молитва та пророцтво. Автор доводить, що ці форми діалогу у свій власний спосіб виявляють механізми актуалізації індивідуальної та колективної свободи. Метою свободи виступає повнота розкриття призначення існування людини та людства у світі. In the article examines the problem of comparing the phenomenon of freedom with a form of human realization of existence, such as dialog. For Judaism, prayer and prophecy are the opening to the connection of "I" and the absolute "You". These forms of dialog, in their own way, appear to be mechanisms of the actualization of individual and collective freedom. The goal of this freedom appears to be the full understanding of the purpose of man and humanity in the world. 2010 Article Діалогізм як умова реалізації свободи в іудаїзмі / З. Швед // Схід. — 2010. — № 5 (105). — С. 124-127. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22156 296.4 : 241.11 uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Філософія Філософія |
| spellingShingle |
Філософія Філософія Швед, З. Діалогізм як умова реалізації свободи в іудаїзмі Схід |
| description |
У статті розглядається проблема співвідношення феномена свободи з такою формою
реалізації людської екзистенції, як діалог. Для іудаїзму виявами діалогу на рівні розкриття
зв'язку "Я" з "абсолютним Ти" є молитва та пророцтво. Автор доводить, що ці форми
діалогу у свій власний спосіб виявляють механізми актуалізації індивідуальної та колективної свободи. Метою свободи виступає повнота розкриття призначення існування людини та людства у світі. |
| format |
Article |
| author |
Швед, З. |
| author_facet |
Швед, З. |
| author_sort |
Швед, З. |
| title |
Діалогізм як умова реалізації свободи в іудаїзмі |
| title_short |
Діалогізм як умова реалізації свободи в іудаїзмі |
| title_full |
Діалогізм як умова реалізації свободи в іудаїзмі |
| title_fullStr |
Діалогізм як умова реалізації свободи в іудаїзмі |
| title_full_unstemmed |
Діалогізм як умова реалізації свободи в іудаїзмі |
| title_sort |
діалогізм як умова реалізації свободи в іудаїзмі |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Філософія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22156 |
| citation_txt |
Діалогізм як умова реалізації свободи в іудаїзмі / З. Швед // Схід. — 2010. — № 5 (105). — С. 124-127. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT švedz díalogízmâkumovarealízacíísvobodivíudaízmí |
| first_indexed |
2025-07-02T22:05:08Z |
| last_indexed |
2025-07-02T22:05:08Z |
| _version_ |
1836574477137215488 |
| fulltext |
124
№ 5 (105) вересень 2010 р.
ЕКОНОМІКА
Y. Titomyr
LOVE IN THE MIDDLE AGES: MYSTICISM OF WESTERN CHRISTIANITY
The article is devoted to analysis of the role of concept of love in the works of representatives of medieval mysticism of
Western Christianity such as: st.Augustine Aurelius, st.Bernard of Clairvaux, Richard of st.Victor, Bonaventure. Love is defined in
phenomenological case as a specific act of intending the Sacred.
Кey words: love, mysticism, catholicism, middle ages.
© Є. Тітомир
Надійшла до редакції 27.08.2010
УДК 296.4 : 241.11
IJÀËÎòÇÌ ßÊ ÓÌÎÂÀ ÐÅÀ˲ÇÀÖ²¯ ÑÂÎÁÎÄÈ
 ²ÓÄÀ¯Ç̲
ЗОЯ ШВЕД,
кандидат філософських наук, асистент кафедри релігієзнавства
Київського національного університету ім. Т. Шевченка
У статті розглядається проблема співвідношення феномена свободи з такою формою
реалізації людської екзистенції, як діалог. Для іудаїзму виявами діалогу на рівні розкриття
зв'язку "Я" з "абсолютним Ти" є молитва та пророцтво. Автор доводить, що ці форми
діалогу у свій власний спосіб виявляють механізми актуалізації індивідуальної та колек-
тивної свободи. Метою свободи виступає повнота розкриття призначення існування люди-
ни та людства у світі.
Ключові слова: свобода, комунікація, діалог, молитва, пророцтво.
Постановка проблеми. Уміння слухати та бути
почутим є фундаментом для творення відносин взає-
морозуміння та взаємоповаги на міжособистісному та
суспільному рівнях. Такий спосіб розуміння діалогу
відкриває для дослідників широке коло проблемати-
ки, де сам діалогізм постає або як філософська кон-
цепція, або як інструмент, через який реалізується
взаємодія культур, або як метод вслуховування у
своєрідність "культурного цілого", або як спосіб зв'яз-
ку з іншим, Абсолютом.
Новизна дослідження полягає в тому, що
своєрідність теми діалогізму в аспекті її багатознач-
ності (полісематничності) і в плані її поліфункціональ-
ного розуміння дозволяє розглянути цей феномен як
специфічну форму, у якій здійснюється діалог у пло-
щині вільного розгортання індивідуальної екзистенції,
відкритої до Бога. Специфіка єврейської релігійної
інтерпретації такої зумовленості в українському реліг-
ієзнавстві розглядається вперше.
Аналіз останніх наукових досліджень і публі-
кацій. Ґрунтовне вивчення, аналіз, інтерпретацію фе-
номена діалогізму, зокрема в іудаїзмі, проводили відомі
представники світової філософської думки, аналіз
робіт яких викладено в дослідженні Л. Владиченко [1].
Вітчизняні науковці, зокрема С. Гатальська, В. Мала-
хова, М. Попович, Л. Ситниченко, В. Табачковський
вивчали духовні витоки й перспективи діалогу культур,
аспекти його співвіднесення з людською екзистенцією
(існуванням), способами вільного спілкування тощо.
Релігієзнавчий підхід до діалогу культур висвітлював-
ся в роботах В. Єленського, А. Колодного, Л. Коно-
топ, М. Лубської, Л. Филипович. Особливість цих робіт
полягає у використанні специфічної релігієзнавчої ме-
тодології, яка передбачає врахування при аналізі будь-
яких феноменів певної конфесійної складової, яка за-
лежно від культурно-історичних обставин може суттє-
во відрізнятися.
Об'єктом дослідження є діалог як умова реалізації
індивідуальної свободи.
Предметом дослідження є особливості інтерпре-
тації іудаїзмом ролі діалогу в аспекті реалізації індив-
ідуальної свободи.
Мета і завдання дослідження полягають у вияв-
ленні та аналізі особливості діалогічної умови реалі-
зації індивідуальної свободи в іудаїзмі, а до розв'язу-
ваних завдань належить дослідження особливостей
вияву форм діалогу в єврейській релігійній традиції та
розкриття особливостей кожного з них в аспекті кла-
сичного для іудаїзму розуміння свободи.
Методологічні та теоретичні основи дослідження
ґрунтуються на загальнофілософських та спеціальних
релігієзнавчих принципах об'єктивності, системності,
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 5 (105) вересень 2010 р.
ЕКОНОМІКА 125
толерантності. Використовується підхід компаратив-
ного аналізу при виявленні специфіки розуміння та
розгортання діалогу в системі релігійних інтерпретацій
іудаїзму.
Теоретичне і практичне значення дослідження по-
лягає у виявленні своєрідних для розуміння іудаїзмом
особливостей діалогу в його відношенні до реалізації
свободи. Практичний результат полягає в можливості
переосмислення чинних механізмів формування міжо-
собистісних стосунків усередині релігійної спільноти з
урахуванням її включеності в систему суспільних
зв'язків.
Виклад основного матеріалу. Діалог як "універ-
сальна форма відношення "Я-Ти", як спосіб досліджен-
ня сутності людини та визначення її реального призна-
чення в житті" [2, с. 161] в івриті має подібний відпов-
ідник, у якому зберігається грецьке поєднання частки
ді (двоє) з логос (слово, висловлювання, мовлення) і
має такі значення: 1) розмова-бесіда двох - "ду-сіах";
2) розповідь-бесіда, яка поглиблено розкриває смисл
Тори. Цей метод "пошуку істини" особливо поширений
у хасидизмі, свідченням чого є ціла збірка бесід, роз-
мов-повчань на кожний тижневий розділ Тори. Розмо-
ва тут не просто спілкування, а власне діалог-бесіда,
"говоріння", метою якого є з'ясування незрозумілих
фрагментів, розкриття нових граней Істини в розумінні
іудаїзму. Зауважимо, що співзвучність слів "сіха" (бес-
іда) і "сімха" (радість) натякають на певну пов'язаність
цих явищ у тому сенсі, що додана в слові "радість" літе-
ра "м" (мем), яка символізує воду, Тору, робить бесіду
приємною серцю і корисною для душі, якщо вона ве-
деться заради високої мети. Говоріння-спілкування,
позбавлене цієї мети, набуває в іудаїзмі зовсім інших
характеристик.
Якщо розглядати діалог із урахуванням цього ас-
пекту й не брати до уваги філософське визначення
терміна "діалог", а зосередитись на повсякденному,
спрощеному його розумінні, то виходить, що діалог -
це "говоріння" двох, яке не завжди передбачає розу-
міння. В івриті для позначення цього проблемного поля
розкриття сутності та мети людського спілкування й
виокремлення міжособистісних моделей взаємодії,
форми ставлення людини до іншого через реалізацію
зв'язку Я з Ти, розкриття власної свободи існують інші
терміни, глибинний зміст яких має стати предметом
окремого аналізу.
Слово, у розумінні іудаїзму, яке водночас є дією [3,
с. 14], не просто може, а змінює світ, тому за рівнем
глибини пізнань, закріплених у слові, можна правиль-
но оцінювати вплив учинків на людину та світ. Поясни-
мо тут, що йдеться про пізнання, здійснене цілісною
людиною. Яскравим прикладом такого розуміння є
відомий фрагмент Танаху "Шир га Ширім" (Пісня
Пісень).
Часто цей текст відносять до різновиду любовної
лірики. На нашу думку, це лиш один із способів його
ідентифікації і розуміння цього тексту можна значно
розширити. У тому числі й до інтерпретацій через про-
блему діалогізму, а значить філософсько-екзистенц-
ійну проблематику, у якій максимально розкривається
аспект "двекут" Я-Ти. "Я належу своєму другові, а мій
друг - мені" [4, с. 15]. Слово як дія знаменує собою
шляхи та методи відкривання себе Абсолюту. В іудаїзмі
початок такого "відкривання" зумовлюється не тільки
свободою людини, але й "допомогою Небес", яка може
розкриватися і як дарунок, і як "винагорода", тобто
завойоване через удосконалення рис характеру
"Світло" [5, с. 106]. Принагідно зазначимо, що цитова-
ний вище уривок з Пісні Пісень у своєму оригінально-
му варіанті (тобто на івриті) є підставою для утворен-
ня абревіатури, значенням якої є назва місяця року
(Елул). Цікаво, що, згідно з традицією іудаїзму, це саме
той місяць, у якому максимально розкриті можливості
для діалогу, який людина постійно веде зі світом та
Творцем.
Для єврейської релігійної традиції, у плані розумін-
ня виявів діалогу, його (тобто діалогу) важливими спо-
собами реалізації є молитва й пророцтво. Наявні в
молитві й пророцтві риси діалогу виступають в іудаїзмі
способами зближення людини з Абсолютом. Молитва
як ствердження активності та відкритості людини до
позаприроднього представляє людину як активного
співрозмовника, ініціатора діалогу. Людина самостійно
обирає місце й час молитви, а відтак, молитва постає
інструментом "подолання прірви" через наближення
кінцевого та обмеженого з безмежним і нескінченим.
Молитва як діалог сприймається іудаїзмом у дек-
ількох аспектах. По-перше, це обов'язок, до якого зак-
ликається кожен віруючий, по-друге, молитва є спосо-
бом безпосереднього зв'язку з Абсолютом. Підкрес-
лимо, що закони та приписи ведення діалогу в такий
спосіб походять, зокрема, з книги Пророків (Шмуель І,
1:16). Діалог як спосіб безпосереднього контакту в
спілкуванні передбачає промовляння молитви вголос,
що стає уособленням намірів людини та її думок. Отже,
молитві як формі взаємодії притаманна властивість
впливати на відповіді Бога, виявами цього стає ре-
альність, у якій перебуває особистість. Таким чином,
у діалозі Я-Ти розкривається механізм поступу історії
та духовного розвитку людини. Ця теза розкриваєть-
ся в концепті філософії молитви. Діалогічний харак-
тер молитви (тфіла) можна побачити через аналіз тих
способів взаємозв'язку людини з Богом, які виокрем-
лює іудаїзм. Це інтелект, емоції, воля та, власне, мо-
литва [6, с. ХХХ]. Як зазначалося, через молитовний
діалог розкривається вища мета цього спілкування,
подолання прірви кінечного і нескінченого (адеха), у
чому один із виявів Абсолюту (Царство) віднаходить
своє максимальне розкриття. Тому для іудаїзму діа-
лог як спосіб підтвердження вільно обраної форми
стосунків має надзвичайно велике значення. Адже
вільне прийняття на себе обов'язків та відповідаль-
ності "перед Царем" виступає фундаментом віропов-
чальної та світоглядної настанов іудаїзму. Принагідно
зазначимо, що для іудаїзму Абсолютизм спирається на
згоду й добровільне визнання влади Царя. Ця глибо-
ко містична думка підтверджується аргументом про-
тиставлення понять "володар" і "цар", які мовою ори-
гіналу мають відповідники "мошель" (передбачає аб-
солютну владу) та "мелех" (власне цар, поняття вклю-
чає в себе "дорадчий" компонент. Похідним від нього
є слово "німлах" - радитися). І в такому розумінні ас-
пекту володарювання виявляється, що діалог (пора-
да) водночас є умовою самої можливості прояву "вла-
ди Царя" як залежної від визнання влади.
Додатковий аспект розуміння молитви як діалогу
розкривається в плані інтерпретацій індивідуального
існування як екзистенційної присутності у світі, у чому
й полягає сутність підходу єврейської релігійної філо-
софії, представленої, зокрема, творчістю Маймоніда.
Людина, закинута у світ, усвідомлює своє перебуван-
ня у світі як "екзистенційну боротьбу" людини у Всесвіті
і зі Всесвітом, що, у свою чергу, актуалізує потребу в
спілкуванні, промовлянні молитви-заклику з "безодні
самотності" до трансцендентного за співчуттям і про-
ханням про допомогу. Такий підхід пропонує розуміти
молитву одночасним підтвердженням свободи люди-
ни, адже остання (тобто людина), звільняючись від
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
126
№ 5 (105) вересень 2010 р.
ЕКОНОМІКА
зовнішніх проявів "кризових ситуацій", отримує внутр-
ішню свободу. У цій свободі криза екзистенційна не
минає, але її наявність є не покаранням, а умовою,
зокрема, для розуміння та реалізації мети людського
існування: виокремити реальність й ілюзорність, роз-
ставити акценти серед незначного й визначального.
Беручи до уваги той факт, що підходів до розуміння
феномена молитви в іудаїзмі досить багато, ми зупини-
лися лише на одному з них, який безпосередньо пов'я-
заний з темою нашого дослідження. І як проміжний вис-
новок можемо зазначити, що молитва як одна з форм
діалогу є унікальним засобом розуміння іудаїзму, спо-
собом реалізації свободи, яка реалізується в екзистен-
ційному вимірі. Тобто сама молитва підтверджує наяв-
ну в людині свободу до визнання несамостійності та
підпорядкованості власного життя, коли добровільно
визнається розумність (інтелектуальна складова) і
справедливість (емоційна складова) світоустрою.
Ще одним способом ведення діалогу між Я та аб-
солютним Ти в іудаїзмі виступає пророцтво. Виразний
зв'язок між молитвою та пророцтвом виявляється в
аналізі історії сну Якова, коли він побачив драбину, що
своїм кінцем губиться в небі. Інтерпретатори цього
фрагмента наголошують, що його полісемантичний
зміст створює підстави для нав'язування ідей, що мо-
литва не тільки наближує людину до Абсолюту, але й
зумовлює розкриття самих потенцій особистості до
духовного зростання, "підйому".
Так, П. Полонський, формулюючи питання про спо-
соби реалізації індивідуальної свободи, зазначає, що
в людини є можливість безпосереднього спілкування
з Творцем: "Я говорю з Ним, Він говорить зі мною, і я
Його чую та розумію" [7, с. 11]. Ця здатність людини
до прямого спілкування реалізується в розумінні іудаї-
зму через різні форми пророцтва. Коментуючи книги
пророків, рав Нахум Шатхін пропонує певну диферен-
ціацію в підходах до розуміння самого призначення
цих текстів. З одного боку, пророцтва є джерелом для
виведення певних законів повсякденного життя (гала-
хот), а з іншого (і це важливий для нас аспект) вони є
"досвідом" морального вдосконалення. Цей другий
аспект розкриває ще один рівень у розумінні іудаїзмом
діалогічних підстав реалізації свободи, тут ідеться про
можливість добровільного вступу людини на шлях, який
передбачений самою метою існування особистості.
Усе, що вчиняє людина у своєму остаточному вияві,
передбачає реалізацію її свободи, але сама свобода
виявляється не стільки в наявності виборів, скільки в
можливості відмови від заборонених вчинків, - наго-
лошується в традиції іудаїзму.
І якщо можливість молитви відкрита для кожного,
то для пророцтва потрібні певні якості, котрі згадують-
ся у Вавилонському Талмуді в Трактаті Шабат. Ці якості
- мудрість, багатство та сила. Потреба цих якостей,
особливо двох останніх, полягає в тому, що саме зав-
дяки їм людина, долаючи їх можливі негативні впливи,
спроможна піднятися до розкриття такого рівня духов-
ності, який дістав назву пророцтво. У цьому плані
цінним джерелом аналізу стає книга Йони, у якій роз-
повідається про те, як людина зобов'язується пророц-
твом, але не позбавляється свободи. Основний вис-
новок полягає в тому, що два центральних образи кни-
ги (особистість та світ, тобто сам Йона та "велике
місто") співвідносяться в конфлікті, який можна розв-
'язати через ствердження ідеалу життя, обрати який
кожен повинен вільно та свідомо. У діалогах цієї книги
наявна ідея морального вибору, яким керується сам
пророк, і в завершальному уривку виявляється, що
людині, якій притаманне милосердя, не є чужим і по-
чуття відповідальності. Ця єдність наявного вибору,
відповідальності та милосердя для іудаїзму суть умо-
ви, у яких може реалізуватися свобода, а способи прий-
няття рішення та способи його реалізації можуть на-
бирати форм і молитви, і пророцтва.
У цьому зв'язку варто звернути увагу на ще один
аспект пророцтва, на якому наголошує П. Флоренсь-
кий. Будучи певним виразом особливостей релігійної
культури, пророцтво уособлює в собі те специфічне,
що вирізняє "бачення і мовлення". Індивідуальне та
унікальне східного типу культури (зокрема в іудаїзмі як
його специфічного вияву) уприявнюється в діалозі: між
почутим і промовленим. Виявляючи здатність зістав-
ляти себе та світ у плані співвимірності в можливому
спілкуванні, людина розкриває свою цінність вільно
вступати в діалог. Ця "ситуація діалогу" [8, с. 106]
відкриває можливість розуміння світу, місця та при-
значення індивідуальності. І якщо ці завдання не роз-
в'язуються "одночасно", вони все ж можуть з'ясову-
ватися під час самого діалогу.
Діалог в іудаїзмі є також способом утвердження
"індивідуального і загальнонаціонального монотеїзму"
[9, с. 131]. Індивідуальний діалог людини з Богом, що
ґрунтується на свободі, яка гарантує духовну неза-
лежність, виступає критерієм та способом удоскона-
лення людини [Там само].
З іншого боку, зв'язок людини та Бога в інтерпре-
таціях індуїзму ґрунтується на підкореності, яка, у свою
чергу, спирається на вільну від примусу віру, вибір якої
є закликом до реалізації свободи особистості. У Тал-
муді (Трактат Брахот) наводиться висловлювання, у
якому ця теза проявляється достатньо виразно: "Усе
в руках Небес, окрім страху перед Небесами".
Єврейські мудреці, інтерпретуючи цю думку, віднахо-
дять багато її аспектів і у зв'язку з поняттям-концеп-
том Тшува (повернення-розкаяння), і в ідеї Тікун (вип-
равлення), і в плані розуміння реалізації свободи, до
якої закликає Тора: "А тепер Ізраїль, чого Господь, Бог
твій, вимагає від тебе? Тільки боятися Господа Бога
твого, ходити всіма Його шляхами, і любити Його, і
служити Господу, Богу твоєму, всім серцем і всією ду-
шею твоєю" [10, с. 23]. Для інтерпретаторів визначаль-
ним постає навіть зусилля, яке докладає людина в
плані розуміння покликів серця й душі відповідати ви-
могам "шляху життя" в любові та тремтінні.
Пристрасть до свободи, у якій реалізується пози-
тивний аспект останньої (тобто вибір добра та відсто-
ронення від зла, як їх розуміє іудаїзм), виступає одно-
часно унормовуючою складовою діалогу з Богом. Як
зазначав М. Бубер, виходячи саме із цього, можна
стверджувати, що екзистенційною основою можливості
ведення діалогу є реалізація цілісності через вільне
підкорення Духовній Досконалості. Цей діалог можли-
вий за умов беззастережної довіри та розуміння, а його
(діалогу) прояв або дію ми можемо спостерігати у
світовій історії [11, с. 238, с. 250]. До речі, думку про
відповідність діалогу між народом Ізраїлю і Богом як
форму, у якій реалізується мета творіння, що розгор-
тається в історії, розглядав уже рав Авраам Іцхак Кук
(1865-1935). У вченні цього релігійного мислителя ак-
центи переносилися з проблеми діалогу між християн-
ством та іудаїзмом, як це було представлено в робо-
тах М. Бубера та П. Полонського [11; 12], на проблему
діалогу Бога з єврейським народом, кожне індивідуаль-
не Я якого є носієм творчого потенціалу, здатного реа-
лізувати найвищий задум, утілений у сенсі життя.
Таким чином, не тільки індивідуальність, але й на-
род як колективне Я, тобто Ізраїль-Особистість, вико-
ристовуючи принцип свободи, через колективну дію
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 5 (105) вересень 2010 р.
ЕКОНОМІКА 127
слова спілкується з Богом, натомість події, які супро-
воджують долю Ізраїлю в історії, є словами Бога до
Ізраїлю. Тут актуалізується проблематика національ-
ної єдності, "національного тіла" (за висловом Лева
Ребета [13]), що потребує окремого дослідження, тому
ми не будемо тут детально її аналізувати.
Відповідно до мети зосередимося на індивідуаль-
ному аспекті розуміння діалогу, який розуміється іудаї-
змом одночасно як спілкування, молитва, пророцтво і
дія. У єврейській релігійній культурі зберігаються в
основному індивідуалістичні вияви означених форм
діалогу, до яких належать також традиції різноманіт-
них напрямків класичного іудаїзму, які по-своєму роз-
в'язували питання пріоритетності способів спілкуван-
ня людини і Бога, у процесі якого постійно відкрива-
ються нові горизонти "одкровення, що продовжуєть-
ся". У цьому плані іудаїзм віднаходить такі сфери ре-
алізації діалогу, у яких вимогою постає власне свобо-
да індивіда. Це, наприклад, сфера творчості. Класич-
ний підхід наголошує, що характеристика Бога як Твор-
ця для іудаїзму є показовою в тому плані, що ідея твор-
чості закладена в самій тезі подібності людини до "сво-
го кореня", як наслідок, саме через творчу діяльність
людина виявляє свою здатність та спрямованість на
діалог. З огляду на те, що в єврейському розумінні сво-
бода необхідно пов'язана з метою володіння нею, це
передбачає обов'язкове усвідомлення "чому має бути
присвячене життя". Пояснимо лише невеликий аспект
цієї думки.
У Торі (Глава Шмот) кінцевою метою свободи є не
звільнення від рабства, а здійснення служіння. Таким
чином, мета свободи постає метою життя, іншими сло-
вами, самим життям реалізується свобода людини, а
відмова від мети тягне за собою відмову від смислу.
Наче в постійному усвідомленні смислу здійснюється
свобода людини, і дороговказом на шляху утримання
смислонастановчої ідеї служіння виступають форми
діалогу, у яких прояснюється "задум Свободи".
Як наголошує Є. Свірський, свобода постає не про-
сто можливістю обирати, а є способом правильного
досягнення Мети. Правильного в значенні максималь-
но відповідного потребі людині реалізовувати свій
духовний, емоційний, інтелектуальний потенціал [14].
І якщо метою свободи є діалог, то способом її реа-
лізації в іудаїзмі постають такі діалогічні за своєю сут-
ністю способи, як, наприклад, розуміння Мудрості (Сло-
ва Тори), спілкування-навчання з іншими людьми, са-
моаналіз як внутрішній діалог. Особистість, таким чи-
ном, як образ Бога втілює і мету творіння: це діалог
людини і Бога.
Висновок
Феномен свободи та розуміння форм діалогу в
іудаїзмі має власні своєрідні ознаки, які відрізняються
від загальнофілософських та полягають у тому, що і
свобода, і діалог як умова її реалізації виступають лише
передумовою для більш глибинного проникнення в ро-
зуміння та виконання призначення людини. Вона живе
не заради свободи. Її існування не зумовлене лише ви-
могою "олюднення світу". Людина в іудаїзмі спромож-
на повною мірою розкрити власний потенціал та спро-
бувати виконати своє призначення за умов розуміння
наведених обставин, де діалог є можливістю служіння,
заради якого і надається свобода.
Перспективами подальших наукових розвідок є
висвітлення проблеми співвіднесення феноменів діа-
логізму та спілкування в іудаїзмі, що передбачає виок-
ремлення в наступних дослідженнях особливостей
інтерпретативних моделей діалогу в різних напрямках
традиційної релігійної думки (Харедім, Хасидизм, Ха-
БаД, ортодоксальний модернізм тощо).
ЛІТЕРАТУРА:
1. Владиченко Л. Д. Філософські та релігійні аспекти пробле-
ми діалогу: компаративний аналіз творчості Мартіна Бубера та
Михайла Бахтіна : дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос.
наук : спец. 09.00.11 / Л. Д. Владиченко ; Київський нац. ун-т ім.
Тараса Шевченка. - К., 2007. - 189 c.
2. Озадовська Л. Діалог / Л. Озадовська // Філософський
енциклопедичний словник. - К. : Абрис, 2002. - С. 161.
3. Асман М.-Р. раввин. О тайнах Каббалы / раввин М.-Р. Ас-
ман // От сердца к сердцу. - Апрель 2009. - № 77. - С. 12-16.
4. Шир га-Ширим // Пять магилот и Гагада шел Песах. - Иеру-
салим : Шамир, 1998. - С. 450.
5. Безансон И.-И. Всегда есть надежда / И.-И. Безансон. -
Иерусалим : Шир-хадаш, б/г. - С. 180.
6. Сидур. Врата молитвы на будни, Субботу и праздники /
Сидур. - Иерусалим-Москва : Маханаим, 1993. - 692 с.
7. Полонский П. Перевоплощение / П. Полонский. - Йеруша-
лаим, 2001. - С. 367.
8. Гатальська С. М. Проблема типологізації культури: діалог-
ічна перспектива / С. М. Гатальська // Вісник Міжнародного Со-
ломонового університету. Юдаїка. - К., 2000. - С. 100-111.
9. Полонский П. Рав. Каббала и новый этап в развитии иуда-
изма / П. Полонский, А.-И. Кук. - Маханаим - Бейт ха-Рав, 2006.
- 570 с.
10. Экев // Дварим. Пятикнижие. С толкованиями Раши. -
Иерусалим : Гешер - Ха-Тшува, 1990. - 43 с.
11. Бубер М. Церковь, государство, народность, еврейство /
М. Бубер // Избранные произведения. - Иерусалим : Библиотека
Алия, 1979. - 345 с.
12. Полонский П. Две тысячи лет вместе. Еврейское отноше-
ние к христианству / П. Полонский. - Иерусалим : Маханаим,
5768/2008. - 191 с.
13. Ребет Л. Теорія нації / Л. Ребет. - Львів, 1997. - 192 с.
14. Свирский Е. Свобода и выбор / Е. Свирский. - Иеруса-
лим : Эш-А-Тора, 1997. - 54 с.
Z. Shwed
DIALOG AS A CONDITION OF REALIZATION OF FREEDOM IN JUDAISM
In the article examines the problem of comparing the phenomenon of freedom with a form of human realization of existence,
such as dialog. For Judaism, prayer and prophecy are the opening to the connection of "I" and the absolute "You". These forms
of dialog, in their own way, appear to be mechanisms of the actualization of individual and collective freedom. The goal of this
freedom appears to be the full understanding of the purpose of man and humanity in the world.
Key words: freedom, communication, dialog, prayer, prophecy.
© З. Швед
Надійшла до редакції 03.09.2010
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|