Битва під Монтвами (1666 р.): епізод з історії громадянської війни в Речі Посполитій
Аналізуються події громадянської війни в Речі Посполитій у 60-х роках ХVІІ ст., стосунки між королем Яном ІІ Казимиром та опозицією. Розглядається перебіг битви під Монтвами (1666 р.), її передумови, наслідки та значення для подальшої історії Речі Посполитої....
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Схід |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22170 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Битва під Монтвами (1666 р.): епізод з історії громадянської війни в Речі Посполитій / В. Романцов, Є. Горб // Схід. — 2010. — № 5 (105). — С. 108-111. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-22170 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-221702011-06-21T12:09:10Z Битва під Монтвами (1666 р.): епізод з історії громадянської війни в Речі Посполитій Романцов, В. Горб, Є. Історія Аналізуються події громадянської війни в Речі Посполитій у 60-х роках ХVІІ ст., стосунки між королем Яном ІІ Казимиром та опозицією. Розглядається перебіг битви під Монтвами (1666 р.), її передумови, наслідки та значення для подальшої історії Речі Посполитої. In the 1660s in the 17th century, was made an analyse of events of the civil war in Rech Pospolita between the relations of king Jan II Kazimirs and the opposite side. The way of Montvy battle (1666) is being looked through, its background, implications and significance for the history of the Polish-Lithuanian commonwealth. 2010 Article Битва під Монтвами (1666 р.): епізод з історії громадянської війни в Речі Посполитій / В. Романцов, Є. Горб // Схід. — 2010. — № 5 (105). — С. 108-111. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22170 94(475)"1666"(045) uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія Історія |
| spellingShingle |
Історія Історія Романцов, В. Горб, Є. Битва під Монтвами (1666 р.): епізод з історії громадянської війни в Речі Посполитій Схід |
| description |
Аналізуються події громадянської війни в Речі Посполитій у 60-х роках ХVІІ ст., стосунки
між королем Яном ІІ Казимиром та опозицією. Розглядається перебіг битви під Монтвами
(1666 р.), її передумови, наслідки та значення для подальшої історії Речі Посполитої. |
| format |
Article |
| author |
Романцов, В. Горб, Є. |
| author_facet |
Романцов, В. Горб, Є. |
| author_sort |
Романцов, В. |
| title |
Битва під Монтвами (1666 р.): епізод з історії громадянської війни в Речі Посполитій |
| title_short |
Битва під Монтвами (1666 р.): епізод з історії громадянської війни в Речі Посполитій |
| title_full |
Битва під Монтвами (1666 р.): епізод з історії громадянської війни в Речі Посполитій |
| title_fullStr |
Битва під Монтвами (1666 р.): епізод з історії громадянської війни в Речі Посполитій |
| title_full_unstemmed |
Битва під Монтвами (1666 р.): епізод з історії громадянської війни в Речі Посполитій |
| title_sort |
битва під монтвами (1666 р.): епізод з історії громадянської війни в речі посполитій |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22170 |
| citation_txt |
Битва під Монтвами (1666 р.): епізод з історії громадянської війни в Речі Посполитій / В. Романцов, Є. Горб // Схід. — 2010. — № 5 (105). — С. 108-111. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT romancovv bitvapídmontvami1666repízodzístoríígromadânsʹkoívíjnivrečípospolitíj AT gorbê bitvapídmontvami1666repízodzístoríígromadânsʹkoívíjnivrečípospolitíj |
| first_indexed |
2025-07-02T22:05:42Z |
| last_indexed |
2025-07-02T22:05:42Z |
| _version_ |
1836574512293871616 |
| fulltext |
108
№ 5 (105) вересень 2010 р.
ЕКОНОМІКА
L. Polyakova
ASPECTS OF INTERACTION BETWEEN THE PRESIDENT OF UKRAINE AND THE
VERKHOVNA RADA. THE ATTEMPT TO STRENGTHEN THE PRESIDENTIAL POWER
The main moments of the formation and development of legislative body, the aspects of interaction between the President
of Ukraine and the Verkhovna Rada. The attempts of the President L. Kuchma to strengthen the presidential power. The viewpoint
of the heads of the Verkhovna Rada of previous legislature on the problems of development of parliamentarism in Ukraine and
the necessity of political reform.
Key words: political reform, interaction, president, Verkhovna Rada.
© Л. Полякова
Надійшла до редакції 24.08.2010
УДК 94(475)"1666"(045)
ÁÈÒÂÀ Ï²Ä ÌÎÍÒÂÀÌÈ (1666 ð.):
ÅϲÇÎÄ Ç ²ÑÒÎв¯ ÃÐÎÌÀÄßÍÑÜÊί ²ÉÍÈ
 ÐÅײ ÏÎÑÏÎËÈÒ²É
ВОЛОДИМИР РОМАНЦОВ,
доктор історичних наук, професор
Маріупольського державного гуманітарного університету
ЄВГЕН ГОРБ,
магістр Маріупольського державного гуманітарного університету
Аналізуються події громадянської війни в Речі Посполитій у 60-х роках ХVІІ ст., стосунки
між королем Яном ІІ Казимиром та опозицією. Розглядається перебіг битви під Монтвами
(1666 р.), її передумови, наслідки та значення для подальшої історії Речі Посполитої.
Ключові слова: громадянська війна, магнатсько-шляхетська опозиція, "рокош", конфедерація.
Постановка проблеми. Питання відносин між
владою та опозицією завжди були важливі для розвитку
будь-якої держави. Історичний досвід діяльності опо-
зиції в Речі Посполитій становить значний інтерес для
сучасної України, оскільки протягом тривалого часу
Україна де факто складала з Польщею єдину державу
і події в Польщі неминуче впливали на становище в
Україні. З іншого боку, події військово-політичної кон-
фронтації в польському суспільстві ХVІІ ст. необхідно
розглядати з точки зору історичних уроків та пересто-
рог для сучасного українського політичного життя, яке
досить часто вирує невгамовними пристрастями.
Річ Посполиту в середині 60-х років ХVІІ ст. розри-
вала виснажлива громадянська війна, яка стала апо-
геєм боротьби між реформістськими задумами коро-
лівського оточення й непомірними амбіціями магна-
терії. Ця подія, більше відома в історіографії як "ро-
кош Любомирського" ("рокош" - збройний виступ шлях-
ти). Однією з найбільш драматичних і вирішальних сто-
рінок цієї боротьби була сумнозвісна битва під Монт-
вами 1666 р.
Аналіз досліджень і публікацій. Битва під Монт-
вами не була предметом ґрунтовного аналізу в
польській історіографії. Певну увагу приділили цим
подіям Т. Корзон і В. Клячевський. Т. Корзон звинува-
чував у поразці під Монтвами короля Яна Казимира,
усіляко виправдовуючи та ідеалізуючи Я. Собеського
[6, s. 433-440]. В. Клячевський наводить цікаву под-
робицю щодо втрат королівського війська. Історик
зазначає, що у самій битві загинуло лише три сотні дра-
гунів, а всіх інших, взятих у полон, рокошани демонст-
ративно вирізали на березі річки Нотець [4, s. 194-205].
Битва під Монтвами практично не висвітлювалася
вітчизняними дослідниками. Серед праць українських
істориків варто виділити лише статтю Ю. А. Мицика, яка
є чи не єдиною публікацією із цієї проблеми в сучасній
українській історіографії. Було опубліковано фрагмент
так званої "Віршованої хроніки", присвячений битві під
Монтвами із ґрунтовною вступною розвідкою [1, c. 79].
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 5 (105) вересень 2010 р.
ЕКОНОМІКА 109
Метою статті є комплексний, усебічний аналіз пе-
ребігу битви під Монтвами, її передумов, наслідків та
значення.
Виклад основного матеріалу. На початку 60-х рр.
XVII ст. оточення короля Яна ІІ Казимира (1609-1672)
активно почало просувати ідею елекції "vivente rege"
(обрання наступника за життя короля). Необхідність
реформи була продиктована надзвичайною вразли-
вістю Речі Посполитої під час вибору короля. Це вик-
ликало опір з боку окремих магнатів і шляхти, який
очолив великий коронний маршалок Є.-С. Любо-
мирський (1616-1667). Він також почав підтримува-
ти активні контакти з повсталими військами (конфе-
дератами).
У 1664 р. було схоплено агентів маршалка в скон-
федерованому війську. Ян Казимир наказав засудити
Є.-С. Любомирського. Той спробував залагодити ситу-
ацію, але придворні вимагали, аби він віддав булаву
польного коронного гетьмана, краківське староство, а
також залишив країну. Спочатку маршалок не погоджу-
вався, однак урешті-решт був вимушений покинути Ко-
рону. У цей час його агенти та прибічники всіляко підбу-
рювали шляхту. Вирок було винесено 29 грудня 1664 р.
Маршалка було засуджено до смертної кари, конфіс-
кації маєтків та позбавлення урядів. Шляхта звинува-
чувала його також у зламанні шляхетської рівності,
адже з 1653 р. Є.-С. Любомирський титулувався кня-
зем Речі. Вигнанець усіляко підбурював шляхту й тим
самим інспірував зрив сейму 1665 р.
Знаходячись у Силезії, опальний маршалок зав'я-
зав приязні стосунки з австрійським цісарем, бранден-
бурзьким електором, Швецією та видав маніфест, у
якому виступив як оборонець шляхетських вольностей
перед абсолютизмом двору, тим самим розпочавши
рокош. У вересні 1665 р. він розгромив королівські
війська під Ченстоховою [4, s. 114-191]. За посеред-
ництва краківського біскупа А. Завіш-Тжебіцького
(1607-1679) та примаса В. Лещинського (1605-1666)
було укладено Пальчинську угоду, яка містила такі пун-
кти: військові дії з обох сторін припинялися; король
зобов'язувався скликати екстраординарний сейм, на
якому мав бути реабілітований Є.-С. Любомирський;
конфедерати мали бути амністовані, а також вимага-
лося розпочати пошук можливостей виплати їм компен-
сації; маршалок мав чекати кінця сейму за кордоном;
конфедерати до кінця сейму мали залишатися у "зв'яз-
ку", доки конституцією не буде оголошена амністія.
"Зв'язкові" мали стати на зимові квартири у Великій
Польщі, а королівські війська - у Малій Польщі та при-
леглих провінціях [5, s. 48]. На сеймі, який відбувся під
час посту, про Пальчинське перемир'я і не згадували
[2, s. 199].
Король, за порадою міністрів, продовжив військові
дії [5, s. 50]. Ян Казимир мав 22 тис. повністю укомп-
лектованого, досвідченого війська (зокрема 11 гу-
сарських хоругов - 7 литовських і 4 польських). На-
томість маршалок мав лише легку кінноту та жодної
гармати. Війська сконфедерованих воєводств очолю-
вав познанський каштелян К. Гжимультовський (1620-
1687). Загонами краківського воєводства керував
А. Пісарський (пом. 1673), сандомирського - підко-
морій Олесницький, серадзького - Залеський, лещиць-
кого - стольник Пстроконський. Загони Пілзнянського
повіту перейшли на бік короля [8, s. 89-90].
У поході армія короля грабувала шляхетські маєт-
ки, не гребуючи навіть костьолами [3, s. 110; 8, s. 91].
Королівське військо стало над рікою Вартою в повній
готовності, але, нічого не вчинивши, покинуло обране
місце, бо переправа через річку була неможливою.
Комісари від воєводств, делеговані для залагоджен-
ня конфлікту, обурені таким учинком, звинуватили
міністрів у зраді, однак ті всіляко виправдовувалися
й запевняли в щирому бажанні короля дійти згоди. Ян
Казимир зустрівся з комісарами від воєводств і після
звичайних формальностей відправив їх до примаса
М. Пражмовського (1617-1673). Комісари вимагали
від примаса припинити під'їзди до "зв'язкового" війська,
однак той відмовив і затримав комісарів на три дні.
Є.-С. Любомирський, зрозумівши позицію двору, на-
казав шукати місце, придатне для оборони.
Маршалок зі своєю дивізією став у містечку Па-
кості. Позиція була надзвичайно вигідна для оборони,
бо з одного боку протікала річка Нотець, а з іншого -
знаходилися болотисті затоки озера Гопль. Є.-С. Лю-
бомирський очікував укладення перемир'я з королем
за посередництвом комісарів, однак прийшла звістка,
що під озером Гоплем з'явилися литовські війська та
почали сутичку зі сторожею, яка боронила переправу
(800 драгунів під командуванням Т. Пньовського).
Одночасно прибули посли з королівського обозу - Ско-
ражевський і Пекославський, запевняючи, що мир із
королем практично укладено. Маршалок не повірив і
наказав К. Гжимультовському, А. Пісарському та По-
ляновському з двотисячним загоном переправитися
на інший бік і готуватися до оборони. Каштелян по-
знанський наказав атакувати королівське військо,
однак полковники А. Пісарський і Поляновський пере-
конали його не робити такого кроку й радили лише три-
мати оборону, що й було зроблено [5, s. 50-53].
Дещо по-іншому описав ті події великий коронний
маршалок (майбутній король) Я. Собеський (1629-
1696) у листі до дружини. Він писав, що К. Гжимуль-
товський на чолі шеститисячного війська наблизився до
королівської армії. Після переговорів стало зрозуміло,
що сконфедеровані воєводства не бажають миру. Тоді
декілька хоругов рушили слідом за К. Гжимультовським
й о восьмій годині ранку 13 липня 1666 р. опинилися на
монтвській переправі [7]. Я. Собеський одразу ж по-
радив королю захопити брід.
Військо Яна Казимира нараховувало 3 полки
польської кінноти (самого короля, писаря польного
коронного Я. Потоцького, стражника великого корон-
ного М.-І. Сенявського), 7 регіментів кінних драгунів
(короля, воєводи краківського С. Потоцького, воєво-
ди руського С.-Я. Яблоновського, київського воєводи
С. Чарнецького, канівського старости, Бокума та
Бріона) [5, s. 58]. До конфедератів було вислано ста-
росту нурського з повідомленням, що король хоче роз-
почати переговори. Саме тому конфедерати не очіку-
вали нападу [10, s. 246]. Насправді ж король був зго-
ден на амністію зв'язкових лише після перемоги [5,
s. 54]. Захопивши пагорб і не звертаючи уваги на гус-
тий туман, що піднімався з боліт, війська розпочали
переправу. Короля запевняли, що брід неглибокий,
проте у двох місцях необхідно було плисти верхом на
конях. На додачу переправа була вузькою - в один
ряд могло їхати не більше трьох кіннотників. Велика
кількість людей загинула під час переправи в трясо-
вині [5, s. 54; 10, s. 246].
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
110
№ 5 (105) вересень 2010 р.
ЕКОНОМІКА
На протилежному боці вартував ротмістр легкої
хоругви С. Зарудний на чолі одного регіменту піхоти
та одного - рейтарів. Він повідомив зв'язкових про
наступ королівських сил. Неподалік від переправи но-
чували 2 легкі серадзькі хоругви, які разом із загоном
С. Зарудного стримували війська короля, доки не на-
дійдуть основні сили зв'язкових [5, s. 54]. Причиною зат-
римки стала відсутність коней зв'язкового війська -
вони паслися та прибули лише через півтори години
[5, s. 59]. Згодом у поле вийшли основні сили конфеде-
ратів. Вони здійняли велику кількість пилу, через що в
королівському таборі подумали, що ворог тікає й очі-
кували на швидку перемогу.
Після того, як понад 4 тис. королівського війська
переправилося на протилежний бік, вожді конфеде-
ратів почали сперечатися за право першим атакувати
противника. А. Пісарський вимагав для себе цього
права. К. Гжимультовський виступив проти, оскільки
був сенатором і очолював сили воєводств.
Тим часом 17 хоругов кавалерії опозиціонерів
півмісяцем вишикувалися в полі й ударили на ко-
ролівські сили. За ними рушили до бою полки Поля-
новського та коронного крайчого, маршалка сконфе-
дерованих коронних військ А.-Я. Устжицького. Трохи
на відстані вишикувалися драгуни, чекаючи наказу.
Перша хоругва під командуванням поручика Пап-
роцького вдарила на ворожі ряди, які налічували вже
більше 7 тис. із сімома гарматами. На той час ко-
ролівські сили захопили пагорб над переправою і
влаштували там два шанці з гарматами для охорони
броду. Наступ зв'язкових наробив великого галасу та
був неочікуваним для королівських військ.
Королю повідомили, що конфедерати не втікають,
а, навпаки, наступають. Уражений Ян Казимир зажа-
дав побачити все на власні очі й піднявся на пагорб,
щоб спостерігати за битвою. Побачивши стан речей,
король наказав атакувати литовцям, однак вони
відмовились, посилаючись на те, що тільки-но повер-
нулися з під'їзду й не нагодували коней та й самі не
відпочили. Тоді Ян Казимир наказав рушати підстолію
сандомирському М. Хелмському з драгунами, а також
іншим підрозділам піхоти та кавалерії. Війська насту-
пали безладно й топилися в болотах. Зв'язкові на той
час уже прорвали першу шеренгу королівської армії.
Двічі конфедерати зминали правий фланг ворога
й урешті-решт його було остаточно розбито силами
субститута Й. Борека (8 зв'язкових хоругов і 3 воє-
водського ополчення, вишикувані в 6 рядів) [5, s. 55-
56]. Одним із перших поспішив утекти Я. Собеський.
Він втратив коня, через що маршалка ледь не розтоп-
тали відступаючі [3, s. 110-111]. Січа була така жор-
стока, що на кожному вбитому в середньому було по
20-30 поранень [10, s. 246]. Незабаром зв'язкові за-
хопили весь пагорб і шанці. До полудня битва скінчи-
лася повною перемогою конфедератів. Королівське
військо було вирізано до останнього. Урятувалася
ледве сотня [5, s. 57].
Король вимагав третьої атаки, однак трохи згодом
побачив, що справа програна остаточно. Коли Яну
Казимиру повідомили, що драгунів Бокума, Бріона та
С. Чарнецького вирізано, то він заридав, а полковник
драгунів С. Чарнецького дерптський підкоморій Я. Тет-
він ледь не наклав на себе руки [5, s. 57]. Було вбито
оберстлейтенанта Белінського, братів Торків (майо-
ра та капітана), майорів Дорсака, Соколовського та
Бєгановського, капітанів Саніна і Таржицького, усіх
поручиків і хорунжих Я. Собеського [10, s. 246-247].
Загалом у полі нарахували 3873 вбитих (9 возів трупів),
зокрема 187 офіцерів [5, s. 61, 63; 11, s. 249]. За
свідченням хроніста Я. Єрлича, ще близько 5 тис. за-
гинуло в болотах [3, s. 111]. Парчевський староста
К. Данилович, полковники Бріон і Лінкауж, а також ще
10 офіцерів змогли врятуватися. М. Хелмського було
поранено у праву руку та взято в полон. Один із поло-
нених - француз Граф, просив, щоб його відправили
до Є.-С. Любомирського, обіцяючи за це тисячу зло-
тих і карету з шестіркою коней, однак його все одно
вбили [5, s. 61; 10, s. 246]. Переможці захопили 73 зна-
мена [5, s. 61]. Конфедерати втратили лише 150 ос. [3,
s. 111].
У битві на боці короля брали участь 2 тис. козаків
під командуванням полковника Чопа - "давнього бун-
тівника". Усіх козаків було вирізано, урятувався лише
Чоп. Піднявшись на пагорб, він спостерігав за битвою,
а в цей час йому хтось упритул вистрілив у вухо [5,
s. 63; 9, s. 198]. Я. Єрлич переповідав цікаву легенду,
пов'язану з козацьким полковником, буцімто привид
Чопа після битви з'являвся в білому одязі до короля й
волав: "Хотів м'яса - маєш його, їж!" [3, s.111].
За свідченням того ж Я. Єрлича, розгніваний Ян
Казимир після битви схопив Я. Собеського й потягнув
топити в болоті, вимазавши його багном [3, s. 111].
Шляхта сконфедерованих воєводств вишикувана сто-
яла до вечора, а королівське військо вночі відійшло
на квартири. На заході сонця підсудок краківський
разом із комісарами від воєводств прибули до коро-
ля. Вони виправдовувалися перед Яном Казимиром,
звинувачуючи в нападі на королівські сили "гуль-
тяйські" хоругви [5, s. 62; 10, s. 247]. Головними вину-
ватцями поразки посли називали наближених короля,
а саме примаса М. Пражмовського та канцлера вели-
кого литовського К.-С. Паца (1621-1684). Посли про-
сили короля відновити перемир'я, і той, не маючи ви-
бору, погодився на переговори.
Наступної ночі армія Є.-С. Любомирського руши-
ла до Бреста Куявського, а король залишився ночу-
вати під Іновроцлавом, де й прийняв земського краків-
ського суддю Любовіцького і Пакославського, присла-
них для переговорів. Ян Казимир обіцяв скликати у
вересні сейм, на якому обіцяв не згадувати про елек-
цію "vivente rege". Король також дав обіцянку склика-
ти сеймики для ухвалення податку на військо, яке мало
рушити в Україну. Мав бути виданий диплом із амністією
для зв'язкових. Ян Казимир гарантував безбеку на
сеймі для сконфедерованої шляхти, однак натомість
вимагав вигнання Є.-С. Любомирського за межі Речі
Посполитої та розірвання зв'язку до початку сейму.
Посли воєводств відкинули першу вимогу короля (на-
томість вимагаючи повернення йому великого мар-
шалковства та краківського староства), а на другу
погоджувалися лише після оголошення амністії та от-
римання платні.
16 липня король, не поспішаючи, рушив із військом
під Клодаву, а потім під Шлєжин, де до нього знову
прибув Пакославський зі звісткою, що конфедерати
відкинули всі вимоги короля. Розгніваний Ян Казимир
відмовився вести подальші переговори та спряму-
вав військо до Равського воєводства за конфеде-
ратами. Є.-С. Любомирський написав до короля ли-
ста з вибаченнями, і Ян Казимир наказав конфеде-
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 5 (105) вересень 2010 р.
ЕКОНОМІКА 111
ратам знову зупинитися для переговорів у Куявсько-
му воєводстві. Королева також всіляко сприяла ук-
ладенню угоди. Шляхта щиро бажала миру, бо бояла-
ся, що війна перекинеться на українські землі, де зна-
ходились маєтки опального маршалка, і тоді вже за-
тягнеться надовго. Для мирної комісії було призна-
чено містечко Легоницю.
Зв'язкові вимагали, щоб до амністії ними команду-
вав Є.-С. Любомирський (хоча він і зрікся польної бу-
лави) або зв'язковий маршалок із субститутом. Угода
була укладена 31 липня 1666 р. і містила такі пункти:
1) король гарантував амністію конфедератам на
сеймі;
2) військо мало розв'язати конфедерацію та ви-
рушити до кордонів України проти ворогів Речі По-
сполитої;
3) конфедерати мали вивести свої загони із захоп-
лених фортець;
4) питання про кількість війська має бути вирішено
на сеймі;
5) Є.-С. Любомирський разом із синами мав виба-
читись перед королем і королевою, відступити від
зв'язкових, припинити переговори з іншими монарха-
ми, розпустити військо, після чого Ян Казимир призна-
чить йому місце проживання в Речі Посполитій або за
кордоном;
6) зв'язкові через військову старшину також мали
перепросити короля та перейти в підпорядкування
гетьманам;
7) Ян Казимир обіцяв видати платню війську за
чверть року 15 листопада [5, s. 63-72].
Висновки
Таким чином, зіткнення королівської армії із сила-
ми опозиціонерів під Монтвами (1666 р.) стало вирі-
шальною битвою громадянської війни в Речі Поспо-
литій, яка закінчилася перемогою збройних сил опо-
зиції. Причиною поразки Яна Казимира стала недо-
оцінка сил та можливостей противника. Велику роль
відіграли також відсутність хисту полководця в коро-
ля, самовпевненість королівських воєначальників, їхнє
надмірне славолюбство. Незважаючи на блискучу пе-
ремогу конфедератів на чолі з Є.-С. Любомирським,
вони так і не змогли скористатися своїм успіхом. Ле-
гоницька угода фактично знівелювала всі досягнення
опозиційних сил. Існуючі протиріччя між королівською
владою та магнатсько-шляхетською опозицією зали-
шалися невирішеними, і це спричинило подальше по-
глиблення системної кризи влади в Речі Посполитій.
Надалі, розглядаючи військові аспекти боротьби
між королем та опозицією в Речі Посполитій, необхід-
но розширити джерельну базу дослідження, більшу
увагу приділити питанням щодо особистого впливу на
події з боку учасників конфлікту.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Мицик Ю. Битва під Монтвами (1666 р.) в описі польської
"Віршованої хроніки" / Юрій Мицик // Магістеріум. Історичні студії.
- 2007. - Вип. 28. - С. 78-90.
2. Jemiołowski M. Pamiętnik / M. Jemiołowski. - Lwów : W drukarni
zakładu narodowego Ossolińskich, 1850. - 302, [XVI], [IX] s.
3. Jerlicz J. Latopisiec albo kroniczka / J. Jerlicz. - Warszawa,
1853. - T. II. - 213 s.
4. Kłaczewski W. Jerzy Sebastian Lubomirski / W. Kłaczewski.
- Wrocław : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 2002. - 297, [4] s.
5. Kochowski W. Historya panowania Jana Kazimierza /
W. Kochowski. - Poznań : Nakładem i czcionkami n. Kamieńskiego
i Spółki, 1859. - T. III. - 254 s.
6. Korzon T. Dola i niedola Jana Sobieskiego 1629-1674 /
T. Korzon. - Kraków : Akademia Umiejetnosci, 1898. - T. 1. - 586 s.
7. List z dnia 14 VII 1666 // Listy do królowej Marysieńki [Елек-
тронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.pbi.edu.pl/
site.php?s=NmIxMzRhNjAwOTM1&exact=1&aut=Sobieski+Jan.
8. Łos. Pamietniki. - Kraków : Nakładem ksiegarni D. E. Frie-
dleina, 1858. - 120, [XXII] s.
9. Pasek J. C. Pamiętniki / J. Pasek. - Poznań : Nakladem J. J.
Heinego, 1837. - 304, [2] s.
10. Relatio cuiusdam militis Artileriae Regiae, clademad Mątwy
describens // Acta historica res gestas Poloniae illustrantia ab anno
1507 usque ad annum 1795. - V. II. Acta Joannis Sobieski. - T. I. P. I.
- Cracoviae : Typis ephemeridum "Czas", 1880. - № 68. - S. 245-247.
11. Relatio incerti autoris de clade ad Mątwy accepta // Acta
historica res gestas Poloniae illustrantia ab anno 1507 usque ad
annum 1795. - V. II. Acta Joannis Sobieski. - T. I. P. I. - Cracoviae :
Typis ephemeridum "Czas", 1880. - № 68. - S. 248-249.
V. Romantsov, Y. Нorb
THE MONTVY BATTLE (1666): EPISODES IN THE HISTORY OF THE CIVIL WAR
IN THE POLISH-LITHUANIAN COMMONWEALTH
In the 1660s in the 17th century, was made an analyse of events of the civil war in Rech Pospolita between the relations of
king Jan II Kazimirs and the opposite side. The way of Montvy battle (1666) is being looked through, its background, implications
and significance for the history of the Polish-Lithuanian commonwealth.
Key words: civil war, magnates-aristocratic opposition, rokosz, confederation.
© В. Романцов, Є. Горб
Надійшла до редакції 07.09.2010
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|