Діяльність київських військових губернаторів (1827-1832 рр.)
Cтаття присвячена одному з інститутів влади в Російській імперії - військовому губернатору. Для більшої деталізації було взято до опрацювання Київську губернію в період із 1827 до 1832 рр. Висновки зроблені з урахуванням попереднього періоду функціонування інституту військових губернаторів у Києві,...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2009
|
| Назва видання: | Схід |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22187 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Діяльність київських військових губернаторів (1827-1832 рр.)/ О. Романцов // Схід. — 2009. — № 5 (96). — С. 89-93. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-22187 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-221872011-06-21T12:05:13Z Діяльність київських військових губернаторів (1827-1832 рр.) Романцов, О. Історія Cтаття присвячена одному з інститутів влади в Російській імперії - військовому губернатору. Для більшої деталізації було взято до опрацювання Київську губернію в період із 1827 до 1832 рр. Висновки зроблені з урахуванням попереднього періоду функціонування інституту військових губернаторів у Києві, а також часу, коли були поєднані дві посади військового губернатора й генерал-губернатора. The article deals with the military governor as one of the power institutions in the Russian empire. Kyiv guberniya within 1827-1832 years was studied thoroughly. The conclusions are drawn considering the foregoing period of Kyiv Military governors institution functioning as well as the period when two posts (military governor and governor general) were combined. 2009 Article Діяльність київських військових губернаторів (1827-1832 рр.)/ О. Романцов // Схід. — 2009. — № 5 (96). — С. 89-93. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22187 353.1(477.41)"1827/1832"(045) uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія Історія |
| spellingShingle |
Історія Історія Романцов, О. Діяльність київських військових губернаторів (1827-1832 рр.) Схід |
| description |
Cтаття присвячена одному з інститутів влади в Російській імперії - військовому губернатору. Для більшої деталізації було взято до опрацювання Київську губернію в період із 1827
до 1832 рр. Висновки зроблені з урахуванням попереднього періоду функціонування інституту військових губернаторів у Києві, а також часу, коли були поєднані дві посади військового губернатора й генерал-губернатора. |
| format |
Article |
| author |
Романцов, О. |
| author_facet |
Романцов, О. |
| author_sort |
Романцов, О. |
| title |
Діяльність київських військових губернаторів (1827-1832 рр.) |
| title_short |
Діяльність київських військових губернаторів (1827-1832 рр.) |
| title_full |
Діяльність київських військових губернаторів (1827-1832 рр.) |
| title_fullStr |
Діяльність київських військових губернаторів (1827-1832 рр.) |
| title_full_unstemmed |
Діяльність київських військових губернаторів (1827-1832 рр.) |
| title_sort |
діяльність київських військових губернаторів (1827-1832 рр.) |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22187 |
| citation_txt |
Діяльність київських військових губернаторів (1827-1832 рр.)/ О. Романцов // Схід. — 2009. — № 5 (96). — С. 89-93. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT romancovo díâlʹnístʹkiívsʹkihvíjsʹkovihgubernatorív18271832rr |
| first_indexed |
2025-07-02T23:20:30Z |
| last_indexed |
2025-07-02T23:20:30Z |
| _version_ |
1836579234567421952 |
| fulltext |
№ 5 (96) липень-серпень 2009 р.
ЕКОНОМІКА 89
УДК 353.1(477.41)"1827/1832"(045)
IJßËÜͲÑÒÜ ÊȯÂÑÜÊÈÕ Â²ÉÑÜÊÎÂÈÕ
ÃÓÁÅÐÍÀÒÎв (1827-1832 ðð.)
ОЛЕКСАНДР РОМАНЦОВ,
молодший науковий співробітник
Інституту історії України НАН України, м. Київ
Cтаття присвячена одному з інститутів влади в Російській імперії - військовому губерна-
тору. Для більшої деталізації було взято до опрацювання Київську губернію в період із 1827
до 1832 рр. Висновки зроблені з урахуванням попереднього періоду функціонування інсти-
туту військових губернаторів у Києві, а також часу, коли були поєднані дві посади військо-
вого губернатора й генерал-губернатора.
Ключові слова: адміністративно-територіальне управління, інститут військових губернаторів,
Київська губернія, начальник губернії.
Постановка проблеми. Серед актуальних про-
блем сучасної вітчизняної історичної науки необ-
хідно відзначити питання історії функціонування в
ХІХ ст. інститутів влади Російської імперії в україн-
ських землях, оскільки це дозволяє краще з'ясу-
вати політичні аспекти імперської інтеграції Украї-
ни до держави Романових. При цьому історики
прагнуть відійти від "застарілого" погляду на істо-
рію як на оповідь про державу та притаманне їй
поняття влади в бік індивіда, його діяльності не
лише в політичній системі, а й поза нею.
Огляд досліджень і публікацій. В історіографії
недостатньо досліджувалися питання щодо функ-
ціонування інституту військових губернаторів в ук-
раїнських землях загалом та діяльності київських
військових губернаторів зокрема. Із певних причин
історики часто ігнорували їхнє існування або вза-
галі не згадуючи, або вказуючи їх на інших посадах
(найчастіше генерал-губернаторів). П. Зайончковсь-
кий подав у своїй праці соціальну характеристику
осіб, що перебували на цій посаді з 30-х рр. ХІХ ст.
[1]. Вагомий внесок у дослідження історії адмініст-
ративного поділу на Україні в ХІХ ст., губернської та
намісницької влади на цих землях, розвитку зако-
нодавства та адміністрації в цілому зробила україн-
ський історик В. Шандра [2]. Згадує у своїх працях
деякі загальні тенденції розвитку інституту військо-
вих губернаторів Л. Левченко, незважаючи на те,
що основна увага дослідниці приділена діяльності
миколаївських та севастопольських військових гу-
бернаторів [3]. Біографіям київського губернсько-
го начальства, серед яких згадуються деякі з киї-
вських військових губернаторів, присвячена пра-
ця Л. Кудрявцева [4]. В енциклопедіях та словни-
ках містяться матеріали, які стосуються біографій
військових губернаторів [5]. Але загалом питання
щодо діяльності київських військових губерна-
торів у досліджуваний час фактично не розгляда-
лися в історичній літературі.
Метою цієї статті є висвітлення функціонування
військових губернаторів у Києві в 1827-1832 рр. Це
був хоча й нетривалий, але специфічний період діяль-
ності вищеназваних посадовців, які втратили деякі
старі повноваження й одержали інші. Після цього
адміністративно-територіальна влада на теренах
Правобережної України набула нових форм.
Розглянуті в статті питання відповідають постав-
леним завданням щодо висвітлення напрямків
діяльності начальників Київської губернії П. Желту-
хіна та Б. Княжніна, порівняння їх повноважень із
попередниками, а також із владою, що прийшла на
їх зміну. Необхідні для дослідження цього питання
відомості містяться в збірці "Полное собрание зако-
нов Российской империи". Але левову частку інфор-
мації, що була використана в статті, становлять до-
кументи Центрального державного історичного ар-
хіву України в Києві.
Виклад основного матеріалу. У 1825 р. на ро-
сійський престол зійшов великий князь Микола Ро-
манов, ставши на 30 років правителем величезної
імперії. Якщо його попередник - брат Олександр І -
прийшов до влади внаслідок державного перево-
роту, то царювання Миколи І розпочалося з приду-
шення повстання декабристів у Санкт-Петербурзі, а
також у Київській та Чернігівській губерніях. Він праг-
нув змін у державі, указував на Петра І як на взірець
державного діяча для себе. Особливо відчутними
ці зміни стали для центральних інститутів влади, як-
то надання особистій канцелярії Миколи статусу на-
дурядової установи. Провінції на початку не зазна-
ли сильних змін, але із часом і вони потрапили до
цього процесу.
У 1827 р. у Київській губернії було відновлено
посаду київського військового губернатора. Ним
було призначено генерал-лейтенанта П. Ф. Желту-
хіна [6]. Перед тим він перебував в імператорсько-
му почті. Імовірно це призначення було своєрідною
винагородою для П. Желтухіна за лояльність до
Миколи І під час декабристського повстання. Крім
того, ця територія була замішана певним чином у
повстанні Чернігівського полку. Наявність "своєї",
перевіреної людини при владі з більшими, ніж у зви-
чайного губернатора, повноваженнями теж може
бути поясненням цього призначення.
ІСТОРIЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
90
№ 5 (96) липень-серпень 2009 р.
ЕКОНОМІКА
Новопризначений чиновник не одразу виїхав до
Києва, а перебував тривалий час у Санкт-Петербурзі.
Причин для цього було кілька: характерна для са-
новників такого рангу (генерал-лейтенант відповідав
3 класу згідно з табелем про ранги) неспішність
(особливо якщо це стосувалось відрядження за межі
столиць); виконання доручення імператора. Останнє
полягало в необхідності виявити зловживання місце-
вої влади на території Слобідсько-Української губернії
[7]. Він мав не сам цим займатись, а разом із керів-
ником власної канцелярії. Новопризначений прави-
тель канцелярії повинен був приїхати попередньо до
Харкова з Курської губернії. П. Желтухін надсилав
листи до харківського поштового відділення на ім'я
свого підлеглого із вказівками щодо того, як пово-
дитися на місці й на що звертати увагу. Київський
військовий губернатор збирався й сам незабаром
прибути до Харкова. Утім, ця справа була передана
до рук іншого посадовця.
Під час першого періоду функціонування
військових губернаторів у Києві для їхніх потреб
була створена канцелярія. Вона складалася із шес-
ти чиновників, які не мали чітких повноважень і
поділялися лише за класами. У 1826 р. іменним
указом були затверджені штати канцелярій
військових та генерал-губернаторів, що існували
на той момент [8]. У ньому більш ґрунтовно зазна-
чалися посади й повноваження чиновників. Залеж-
но від територіальних особливостей варіювався
склад канцелярії начальників губерній. З віднов-
ленням посади київського військового губернато-
ра було знову впроваджено й канцелярію, зразком
для якої було вирішено зробити канцелярію литовсь-
кого військового губернатора. Згідно зі штатом, кан-
целярія мала складатися з 18 чиновників: управи-
тель канцелярії; секретар; три помічники секретаря
з поліцейської, господарської та судової справ; жур-
наліст; перекладач; екзекутор (який одночасно був
і підскарбієм); три старших і три молодших писарі;
чиновник з особливих доручень; обер-аудитор й ще
два писарі йому на допомогу [9]. Цей склад усе
одно залишився лише на папері й був трохи зміне-
ний. Згідно зі списками канцелярії київського
військового губернатора за 1829 р. штат останньої
становив: управитель; секретар; помічники секре-
таря з поліцейської та господарської частин; жур-
наліст; екзекутор-підскарбій; чиновник з особливих
доручень із військової частини й аналогічний із
цивільної [10]. Часом наявних чиновників не вис-
тачало для виконання роботи. У 1828 р. київський
військовий губернатор П. Желтухін звернувся до
київського коменданта генерал-майора Аракчеєва
із проханням виділити з власної канцелярії одного
писаря.
Оскільки посада військового губернатора в
Києві вже існувала з 1797 р. до 1812 р., П. Жел-
тухін намагався дізнатися про справи, якими опі-
кувалися його попередники. У листах до чиновни-
ка власної канцелярії з особливих доручень підпол-
ковника Панкова, він просив останнього звернути-
ся стосовно цього до коменданта Києва генерал-
майора Аракчеєва [11]. На території арсеналу,
яким завідував останній, зберігались папери до-
кументообігу військових губернаторів. Панков
скаржився П. Желтухіну на повний безлад у збе-
ріганні цих документів. За його словами, на їх си-
стематизацію потрібно близько року із залученням
ще канцеляристів.
У червні 1827 р. П. Желтухін прибув до Києва.
Прибувши до місця служби, він одразу почав пере-
віряти стан справ, що належали до його повнова-
жень. Новопризначений посадовець особисто
відвідав київське губернське правління, київську
казенну палату. Чиновники цих установ подавали
йому журнали зі списками вирішених і невирішених
справ. Огляд цей був більш-менш поверховим (у
разі потреби ретельніше перевіряв правитель кан-
целярії військового губернатора). З військових час-
тин був перевірений Київський батальйон військо-
вих кантоністів. Останній мав підпорядковуватися
коменданту міста або військовому губернатору. Ко-
мендант Києва генерал-майор Аракчеєв уточнював
у П. Желтухіна, кому ж має підпорядковуватись цей
батальйон. Військовий губернатор зв'язувався із цьо-
го питання з урядом і отримав відповідь, що він, як
найвищий військовий начальник у місті, мав особи-
сто вирішувати, хто буде керувати батальйоном
військових кантоністів. П. Желтухін вирішив не пе-
редавати керування до рук коменданта.
Після перевірок у місті настала черга повітових
установ Київської губернії [12]. Військовий губер-
натор надіслав листи до городничих. Останні отри-
мали певні доручення: повідомити всіх жителів із
підпорядкованих їм міст про приїзд військового гу-
бернатора; забезпечити наявність усіх чиновників
місцевих установ на своїх робочих місцях; підго-
тувати до подання звіти про міські доходи й витра-
ти, вирішені й невирішені справи. П. Желтухін на-
діслав також листи до повітових судів, які мали зу-
стрічати його, забезпечувати пересування й нада-
вати роз'яснення в справах стосовно свого повіту.
У вересні військовий губернатор П. Желтухін закін-
чив огляд та ревізію підпорядкованої йому Київсь-
кої губернії. Ним був складений та відправлений на
ім'я імператора Миколи І звіт про виконану перевірку.
Утім, П. Желтухіну довелося в жовтні 1827 року
відправитися в Санкт-Петербург до царя особисто.
Микола І був задоволений виконаною роботою на-
чальника Київської губернії. Останній, повернувшись
до Києва, наказав повідомити всі місцеві адмініст-
ративні установи про те, що він залишається на
своїй посаді. Імовірно під час поїздки до Санкт-
Петербурга П. Желтухін також давав певні свідчен-
ня в справі повстання декабристів, через що мог-
ла бути непевність у власному майбутньому.
Звітувавши перед імператором, П. Желтухін про-
довжив безпосередню роботу на своїй посаді київ-
ського військового губернатора. Остання була пев-
ною комбінацією функцій, притаманних військово-
му губернатору, із наданням нагляду за цивільни-
ми справами в Київській губернії. Влада суто
військового губернатора зосереджувалась на місті
та на військових судових питаннях. Додавання ци-
вільних справ збільшувало також до певної міри
коло військових функцій, адже влада військового
губернатора поширювалась на всю губернію.
Наявність у канцелярії київського військового
губернатора чиновника, який відав військовою час-
тиною, свідчить про чималий обсяг роботи П. Жел-
тухіна в цьому напрямі. Останній вимагав від ко-
мандирів військових частин надсилати інформацію
про розташування полків та батальйонів на кварти-
рах та їхній склад із указівкою кількості офіцерів та
рядових [13]. Під час розквартирування чи пере-
ходу військових частин через Київську губернію
військовий губернатор, отримавши попередньо
ІСТОРIЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 5 (96) липень-серпень 2009 р.
ЕКОНОМІКА 91
маршрут руху, надсилав укази земським ісправ-
никам про необхідність зустрічати ці частини на
кордоні повітів і забезпечувати всім необхідним
(від надання необхідних провідників до розміщен-
ня по селах та містечках, надання територій для
пасовиська коней тощо).
Стосовно розселення військових частин і військо-
вих чинів, що мали перебувати якийсь час у Києві,
київському військовому губернатору звітувала київ-
ська квартирна комісія. Більшої влади над військо-
вими частинами в межах підпорядкованої губернії
київський військовий губернатор не мав. Поперед-
ники П. Желтухіна були одночасно й інспекторами
військових з'єднань (дивізій, інспекцій, згодом зно-
ву дивізій), тобто фактично командували ними в
мирний час. Паралельно з ними діяли начальники
дивізій, чий статус був вищий за статус київських
військових губернаторів. До П. Желтухіна й Б. Княж-
ніна в листах зверталися "Ваше Превосходитель-
ство" [14], що відповідало 4 класу згідно з табелем
про ранги; на відміну від звернень до начальників
дивізій "Ваше Высокопревосходительство" (відпо-
відно 2-3 клас). У своїх листах до останніх київські
військові губернатори звертались із проханнями про
виконання того чи іншого указу. У разі конфлікту
військових частин із місцевою адміністрацією, киї-
вський військовий губернатор мав їх розв'язувати,
впливаючи на останню.
Київ мав важливе військово-стратегічне значен-
ня. У місті розташовувались фортеця, військовий
шпиталь, різноманітні інтендантські органи (комі-
саріатський та інспекторський департаменти Київсь-
кого депо). Київський військовий губернатор опіку-
вався станом обороноздатності міських укріплень.
Плани останніх повинні були зберігатись у таєм-
ниці. Тому, коли в приміщенні київського губернсь-
кого правління виявилися плани міста за 1822 р.,
що висіли на стіні, їх було негайно прибрано звідти
[15]. Для здійснення ремонтних робіт на фортифі-
каційних спорудах використовувалась інженерна
команда. Робота цієї команди велась під постійним
наглядом чиновника канцелярії військового губер-
натора з військових питань, який звітував про це
своєму начальнику [16]. У місті щоденно, цілодо-
бово несли варту військові частини. Київський
військовий губернатор щодня отримував рапорти
про використання військових частин для несення
варти [17]. До Києва постійно приїжджали поручи-
ки різних полків, що були приписані до Київського
депо. Вони мали отримувати амуніцію в коміса-
ріатському та провізію й фураж в інспекторському
департаменті. Останні повідомляли про це началь-
ника губернії [18]. У разі затримки поручиків у Києві
військові губернатори зверталися до коменданта
із проханням дізнатися про причину затримки і не-
гайного вирішення цієї справи.
Ще однією установою, що підлягала нагляду
київського військового губернатора, був військовий
шпиталь. Ще в Санкт-Петербурзі П. Желтухін дізнав-
ся, що має стежити за станом шпитальних споруд,
забезпеченням усім необхідним для лікування хво-
рих та поранених [19]. Важливою складовою діяль-
ності київського військового губернатора були су-
дові установи. Особливо це стосувалось судів над
військовими. Комендант Києва звітував йому про
злочини, скоєні рядовими чи офіцерами (зазвичай
це були дезертирства, крадіжки, бійки чи знехту-
вання субординацією). Військовий губернатор са-
мостійно виносив вироки у цих справах. Якщо зло-
чин скоювався вдруге, останній наказував прове-
сти військовий суд, що складався з вищих офі-
церів полку чи батальйону, до якого належав той,
хто скоїв злочин. Часто покаранням слугувало по-
биття батогом чи проведення крізь шпіцрутени. У
разі виявлення фінансових злочинів у полках або
батальйонах чи зловживань командирами своїми
повноваженнями військовий губернатор наказував
створити спеціальну комісію [20]. Особливо це сто-
сувалось батальйонів внутрішньої сторожі Київсь-
кої губернії та Київського батальйону військових
кантоністів. Членами цих комісій ставали офіцери
Київського гарнізону. Іноді до них додавався чи-
новник канцелярії військового губернатора з особ-
ливих доручень підполковник (за губернаторства
Б. Княжніна полковник) Панков.
Київський батальйон військових кантоністів, як
уже згадувалося раніше, підпорядковувався
військовому губернатору [21]. Цей батальйон був
утворений із відділення воєнно-сирітського дому в
1826 р. У перший період функціонування київських
військових губернаторів це відділення також підпо-
рядковувалось їм. Батальйонний командир пос-
тійно звітував начальнику губернії особисто чи че-
рез канцелярію про стан підопічних і все, що було
з ними пов'язане. Київський військовий губернатор
відповідно звітував про це начальнику військових
поселень генерал-ад'ютанту П. Клейнміхелю. Після
досягнення кантоністами певного віку військовий
губернатор розсилав їх у різні військові частини
згідно з дорученням начальника штабу військових
поселень.
Цікавим є наступний факт стосовно релігійної
терпимості в батальйоні. У 1828 р. П. Желтухін от-
римав лист від генерал-ад'ютанта П. Клейнміхеля,
який указував на наявність серед юнаків представ-
ників іудейського віросповідання. Підкреслюючи
вільний вибір кожного в питанні віри, він усе ж ра-
дить проводити з такими кантоністами бесіди й
лекції, щоб без примусу спробувати переконати їх
прийняти православну віру. У кінці звернення са-
новник наказував П. Желтухіну щомісяця звітува-
ти про успіхи. Зрозуміло, що за таких обставин не
могло бути й мови про толерантність. Адже не міг
військовий губернатор у звітах подавати нульові
результати [22].
Цивільна галузь повноважень київського
військового губернатора була більш об'ємна, але
менш виразна, оскільки фактично дублювала ро-
боту цивільного губернатора. Останнє не виключа-
ло перебування в Києві цивільного губернатора
одночасно з військовим. У цьому випадку військо-
вий губернатор був своєрідним касаційним орга-
ном. Цивільний губернатор іноді звертався до
військового губернатора з проханням попередньо
затвердити якийсь документ. До нього надходило
чимало скарг від губернських обивателів (особисті
й колективні, від дворян, міщан, селян) [23]. Ані
військовий губернатор, ані його власна канцелярія
не займалися розслідуванням цих справ, більшість
із яких становили скарги з приводу майнових пре-
тензій, пограбування, вбивства, зґвалтування чи
звичайної образи. Начальник губернії звертався в
такому випадку до нижніх установ, яким наказу-
вав розібратися зі скаргою. Окрім цього, військо-
вий губернатор певним чином контролював еконо-
мічне життя губернії. Усі складові промислового й
ІСТОРIЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
92
№ 5 (96) липень-серпень 2009 р.
ЕКОНОМІКА
сільськогосподарського потенціалу Київської гу-
бернії (заводи, фабрики, млини тощо) не перебува-
ли під постійним контролем певних осіб чи держа-
ви. Вони, зазвичай, здавалися в оренду на певний
термін. Для цього в означених місцях відбувалося
укладення контрактів. Одним із цих місць був Київ,
куди в 1797 р. контракти були перенесені Павлом І
із Дубна на Волині [24]. Київська казенна палата
після закінчення контрактів подавала військовому
губернатору списки з інформацією щодо того, хто,
що й за скільки взяв в оренду [25]. Останній міг не
затвердити укладення контракту, якщо ціна була
невигідною для держави.
На початку 1829 р. П. Желтухіна було призначе-
но "Полномочным председателем диванов кня-
жеств Молдавии и Валахии" із залишенням на по-
саді київського військового губернатора [26]. Пе-
ред від'їздом до Бухареста він видав накази місце-
вим адміністративним установам щодо їхньої діяль-
ності на час своєї відсутності в Києві. Усі військові
функції, якими опікувався П. Желтухін, тимчасово
переходили до київського коменданта; а цивільні -
до цивільного. Канцелярія військового губернато-
ра залишалася в Києві, з П. Желтухіним їхали лише
ад'ютанти та чиновник із особливих доручень
підполковник Панков. Усі справи мали вирішува-
тись на місці, а звіти про їх виконання надсилатись
П. Желтухіну. У випадку екстраординарних подій
листи повинні були одразу прямувати до Бухарес-
та. Така ситуація тривала недовго, близько півро-
ку. У жовтні 1829 р. П. Желтухін помер від хвороби
в Бухаресті.
25 жовтня (за старим стилем) на посаду київсь-
кого військового губернатора було призначено нову
людину - Б. Княжніна [27]. Перед цим він обіймав
посади санкт-петербурзького обер-поліцмейстера та
сенатора в Урядуючому Сенаті. Так само, як П. Жел-
тухін, він мав чин генерал-лейтенанта, тобто нале-
жав до чиновників 3 класу. Б. Княжнін також роз-
почав свою діяльність на цій посаді з інспектуван-
ня адміністративних установ Київської губернії. Нія-
ких нових повноважень він не отримав. У 1830 р.
вибухнуло польське повстання, яке поширилось із
корінних польських земель на литовські, білоруські
та на Правобережну Україну. У Волинській та
Подільській губерніях було запроваджено, як і в
більшості колишніх польських територій, окрім Київ-
ської губернії, військовий стан. Велика кількість
польських військовополонених відправлялась ета-
пом до Києва, який став транзитним містом на шляху
до подальшого розподілу їх між місцями заслан-
ня. Б. Княжнін здійснював контроль за цим пото-
ком [28], про що звітував Миколі І. Збільшилась
кількість вхідної та вихідної документації в канце-
лярії київського військового губернатора. Останній
навіть звернувся до командуючого резервною ди-
візією генерал-майора Гартунга з проханням виді-
лити на потреби документообігу щодо польських
полонених вояків двох унтер-офіцерів [29].
У 1832 р. Б. Княжнін пішов на пенсію з посади
київського військового губернатора [30]. Після цьо-
го адміністративно-територіальна влада на Право-
бережній Україні дещо змінилась. Відтоді вона була
об'єднана під керівництвом Київського військово-
го, Волинського й Подільського генерал-губерна-
тора. Військові губернатори були також призначені
до Житомира з цивільним наглядом над Волинсь-
кою губернією та до Кам'янця-Подільського з конт-
ролем над цивільними справами в Подільській гу-
бернії. Київський військовий губернатор здійсню-
вав цивільний нагляд у Київській губернії та на-
місницький над Волинською та Подільською губер-
ніями. За ними остаточно закріпилося звернення
"Ваше Высокопревосходительство", що теж вка-
зувало на намісницький характер влади. До жито-
мирського та кам'янець-подільського військового
губернатора зверталися "Ваше Превосходитель-
ство", оскільки вони були нижчі рангом.
Висновки
У зазначений період відбулося помітне скоро-
чення як повноважень, так і статусу київського
військового губернатора. Влада його поширюва-
лась лише на Київську губернію. Найбільш харак-
терними є такі факти, процеси і тенденції .
Відсутність контролю над військовими одиницями,
не беручи до уваги корпус внутрішньої охорони,
навіть у межах Київської губернії. Неможливість
безпосередньо впливати на командуючих цими
військами. З іншого боку, був покращений процес
адміністрування всередині губернії. Більш чіткий
розподіл функцій чиновників канцелярії київського
військового губернатора засвідчив урахування по-
переднього досвіду. Посадовці, що призначалися
на цю посаду, мали авторитет при владі. Це були
військові, що мали бездоганну репутацію й дове-
ли свою відданість імператору. Утім, недовгий
термін їхньої діяльності в Київській губернії не дав
змогу їм краще виявити себе на цій посаді. Під
упливом польського повстання вся влада на Пра-
вобережній Україні була реорганізована. Суттєвої
трансформації набула також посада київського
військового губернатора.
У перспективі необхідно дослідити питання щодо
економічних аспектів діяльності київських військо-
вих губернаторів, функціонування їхньої власної
канцелярії.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Зайончковский П. А. Правительственный аппарат са-
модержавной России в ХІХ в. / П. А. Зайончковский. - М. :
Мысль, 1978. - 288 с.
2. Шандра В. С. Генерал-губернаторства в Україні: ХІХ -
початок ХХ ст. / В. С. Шандра. - К. : НАН України, Ін-т історії
України, 2005. - 427 с.
3. Левченко Л. Історія Миколаївського і Севастопольсь-
кого військового губернаторства (1805-1900) : [навч. по-
сібник]. - Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. П.Могили, 2006. - 300 c.
4. Кудрявцев Л. История губернаторства в Киеве и Ук-
раине / Л. Кудрявцев. - К. : ДрУк, 2003. - 352 с.
5. Довідник з історії України / І. Підкова, Р. Шуста. - К. :
"Генеза", 2002. - 1135 с.; Русский биографический словарь /
А. А. Половцев. - Т. 2. - СПб, 1900. - 799 с.
6. Дело о прикомандировании Киевского Г-на военного
губернатора в лейб гвардию гренадерский полк // Централь-
ний державний історичний архів України в Києві (ЦДІАК Ук-
раїни). - Ф. 533. - Оп. 5. - Спр. 39. - А. 3-6.
ІСТОРIЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 5 (96) липень-серпень 2009 р.
ЕКОНОМІКА 93
7. Дело по письму генерал-адъютанта Бенкендорфа о
возвращении бумаг относящихся до предложенного след-
ствия по Слободско-Украинской губернии // ЦДІАК України. -
Ф. 533. - Оп. 4. - Спр. 3. - А. 3.
8. Полное собрание законов Российской империи. - Т. 1.
(1825-1827). - 2 собр. - СПб, 1830. - С. 560.
9. Дело о внесении в адрес-календарь чиновников нахо-
дящихся при Киевском военном губернаторе // ЦДІАК Украї-
ни. - Ф. 533. - Оп. 2. - Спр. 470. - А. 5.
10. Там само. - А. 16.
11. О передаче дел по военной части из канцелярии Ки-
евского военного губернатора подполковнику Панкову //
ЦДІАК України. - Ф. 533. - Оп. 5. - Спр. 4. - А. 1-6.
12. Предложения, представления и другие материалы о
состоянии Киевской губернии // ЦДІАК України. - Ф. 533. -
Оп. 2. - Спр. 1179. - А. 2-87.
13. Дело по предписанию военного губернатора о том
чтобы начальники расположенных в Киевской губернии войск
доставляли ведомости о числе воинских чинов // ЦДІАК Ук-
раїни. - Ф. 533. - Оп. 5. - Спр. 832. - А. 1-3.
14. Дело по рапорту начальника штаба 3-го пехотного
корпуса генерал-майора Горчакова об отводе дома для шко-
лы армейских юнкеров // ЦДІАК України. - Ф. 533. - Оп. 5. -
Спр. 111. - А. 1-9.
15. Дело о плане Высочайше утвержденном новым укреп-
лениям г. Киева // ЦДІАК України. - Ф. 533. - Оп. 5. - Спр. 567. -
А. 1-8.
16. Дело о учреждении инженерных кирпичных заводов //
ЦДІАК України. - Ф. 533. - Оп. 5. - Спр. 558. - А. 25-34.
17. Рапорты о вступлении в г. Киев войск для содер-
жания караулов // ЦДІАК України. - Ф. 533. - Оп. 5. - Спр. 10. -
А. 1-8.
18. Дело о приемщиках по комиссариатскому ведом-
ству и Киевскому арсеналу и проч. // ЦДІАК України. - Ф. 533. -
Оп. 5. - Спр. 182. - А. 1-48.
19. Дело по представлению киевского военного губерна-
тора о зависимости киевского военного госпиталя // ЦДІАК
України. - Ф. 533. - Оп. 5. - Спр. 5. - А. 2-3.; Месячные рапорты
киевского военного госпиталя и киевского коменданта Арак-
чеева // ЦДІАК України. - Ф. 533. - Оп. 5. - Спр. 21.
20. Представление о награждении (Указы Сената, сметы
и раскладки земских повинностей по Киевской губернии) //
ЦДІАК України. - Ф. 533. - Оп. 2. - Спр. 500. - А. 801-815; Дело
на счет сбежавших штатных инвалидов из Киевского бата-
льона военных кантонистов // ЦДІАК України. - Ф. 533. - Оп. 5. -
Спр. 151. - А. 1-30.
21. Дело по высочайшему повелению: Киевский бата-
льон военных кантонистов подчинить киевскому военному
губернатору // ЦДІАК України. - Ф. 533. - Оп. 5. - Спр. 126. -
А. 8-29.
22. Дело о малолетних евреях // ЦДІАК України. - Ф. 533. -
Оп. 5. - Спр. 172. - А. 1-2.
23. Исходящая документация // ЦДІАК України. - Ф. 533. -
Оп. 2. - Спр. 1181. - А. 2-34.
24. Щітківський Іван. До історії забудування м. Києва на
поч. ХІХ ст. / І. Щітківський // Національна бібліотека України
ім. В. І. Вернадського НАН України. Інститут рукопису - Ф. Х. -
Спр. 14879-14880. - А. 5.
25. Там само. - А. 25-30.; Алфавит делам по хозяй-
ственной части // ЦДІАК України. - Ф. 533. - Оп. 3. - Спр. 207. -
А. 1-15.
26. Дело о выезде Киевского военного губернатора в
город Бухарест // ЦДІАК України. - Ф. 533. - Оп. 5. - Спр. 356. -
А. 1-15.
27. Дело по указу Сената о поручении Киевскому воен-
ному губернатору генерал-лейтенанту Княжнину Б. Я. уп-
равлять в Киевской губернии гражданской частию // ЦДІАК
України. - Ф. 533. - Оп. 2. - Спр. 498. - А. 1.
28. Дело о доставлении перечневой ведомости всех по-
ступивших в ведение военного губернатора военнопленных
польских мятежников // ЦДІАК України. - Ф. 533. - Оп. 5. - Спр.
669. - А. 1-14.
29. Дело о прикомандировании в канцелярию военного
губернатора для письма двух нижних чинов из резервной
дивизии 6 пехотного корпуса // ЦДІАК України. - Ф. 533. -
Оп. 5. - Спр. 881. - А. 1.
30. Словарь русских генералов, участников боевых дей-
ствий против армии Наполеона Бонапарта в 1812-1815 гг. //
Российский архив. - Т. VII - М. : Студия "ТРИТЭ" Н. Михалкова,
1996. - С. 371.
O. Romantsov
ACTIVITY OF KYIV MILITARY GOVERNORS (1827-1832)
The article deals with the military governor as one of the power institutions in the Russian empire. Kyiv guberniya
within 1827-1832 years was studied thoroughly. The conclusions are drawn considering the foregoing period of Kyiv
Military governors institution functioning as well as the period when two posts (military governor and governor
general) were combined.
Key words: administrativno-teritorial'ne management, institute of soldiery governors, Kyiv guberniya, chief of province.
© О. Романцов
Надійшла до редакції 20.07.2009
ІСТОРIЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|