"Степ донецький": естетичні аспекти архетипу (у контексті дослідження регіональної культурної ідентичності)
У статті досліджено естетичні особливості фольклорних і художніх інтерпретацій "Степу" як важливого регіонального культурного архетипу в контексті історичного становлення й модифікації образу Донеччини, а також сучасної кризи культурної ідентичності. Показано, як мотив степу набув значущ...
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2010
|
| Назва видання: | Схід |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22190 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | "Степ донецький": естетичні аспекти архетипу (у контексті дослідження регіональної культурної ідентичності) / Г. Агаркова // Схід. — 2010. — № 4 (104). — С. 100-105. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-22190 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-221902011-06-21T12:08:40Z "Степ донецький": естетичні аспекти архетипу (у контексті дослідження регіональної культурної ідентичності) Агаркова, Г. Філософія У статті досліджено естетичні особливості фольклорних і художніх інтерпретацій "Степу" як важливого регіонального культурного архетипу в контексті історичного становлення й модифікації образу Донеччини, а також сучасної кризи культурної ідентичності. Показано, як мотив степу набув значущості ціннісного ядра образу регіону протягом декількох історичних хвиль колективної міфотворчості, а також причини того, що він неодмінно залишається ідеальним середовищем для поетичної рефлексії задля пошуків і власної самототожності, і земляцької культурної єдності. The aesthetic features of the folklore and artistic interpretations "Steppe" are examined in this article as important regional cultural archetype in the context of the historical becoming and modification of the appearance of Donbas and also in the conditions of modern crisis of cultural identity. It is shown, how motive of Steppe purchased the value of kernel of appearance of region during a few historical waves of collective mythocreative and basis of poetic reflection. 2010 Article "Степ донецький": естетичні аспекти архетипу (у контексті дослідження регіональної культурної ідентичності) / Г. Агаркова // Схід. — 2010. — № 4 (104). — С. 100-105. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22190 351.85 (477) uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Філософія Філософія |
| spellingShingle |
Філософія Філософія Агаркова, Г. "Степ донецький": естетичні аспекти архетипу (у контексті дослідження регіональної культурної ідентичності) Схід |
| description |
У статті досліджено естетичні особливості фольклорних і художніх інтерпретацій "Степу" як важливого регіонального культурного архетипу в контексті історичного становлення
й модифікації образу Донеччини, а також сучасної кризи культурної ідентичності. Показано,
як мотив степу набув значущості ціннісного ядра образу регіону протягом декількох історичних хвиль колективної міфотворчості, а також причини того, що він неодмінно залишається ідеальним середовищем для поетичної рефлексії задля пошуків і власної самототожності, і земляцької культурної єдності. |
| format |
Article |
| author |
Агаркова, Г. |
| author_facet |
Агаркова, Г. |
| author_sort |
Агаркова, Г. |
| title |
"Степ донецький": естетичні аспекти архетипу (у контексті дослідження регіональної культурної ідентичності) |
| title_short |
"Степ донецький": естетичні аспекти архетипу (у контексті дослідження регіональної культурної ідентичності) |
| title_full |
"Степ донецький": естетичні аспекти архетипу (у контексті дослідження регіональної культурної ідентичності) |
| title_fullStr |
"Степ донецький": естетичні аспекти архетипу (у контексті дослідження регіональної культурної ідентичності) |
| title_full_unstemmed |
"Степ донецький": естетичні аспекти архетипу (у контексті дослідження регіональної культурної ідентичності) |
| title_sort |
"степ донецький": естетичні аспекти архетипу (у контексті дослідження регіональної культурної ідентичності) |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Філософія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22190 |
| citation_txt |
"Степ донецький": естетичні аспекти архетипу (у контексті дослідження регіональної культурної ідентичності) / Г. Агаркова // Схід. — 2010. — № 4 (104). — С. 100-105. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT agarkovag stepdonecʹkijestetičníaspektiarhetipuukontekstídoslídžennâregíonalʹnoíkulʹturnoíídentičností |
| first_indexed |
2025-07-02T22:05:44Z |
| last_indexed |
2025-07-02T22:05:44Z |
| _version_ |
1836574515851689984 |
| fulltext |
100
№ 4 (104) липень-серпень 2010 р.
ЕКОНОМІКА
УДК 351.85 (477)
"ÑÒÅÏ ÄÎÍÅÖÜÊÈÉ":
ÅÑÒÅÒÈ×Ͳ ÀÑÏÅÊÒÈ ÀÐÕÅÒÈÏÓ
(Ó ÊÎÍÒÅÊÑÒ² ÄÎÑ˲ÄÆÅÍÍß ÐÅòÎÍÀËÜÍί
ÊÓËÜÒÓÐÍί ²ÄÅÍÒÈ×ÍÎÑÒ²)
ГАННА АГАРКОВА,
кандидат культурології, доцент кафедри філософії та соціології
Макіївського економіко-гуманітарного інституту
У статті досліджено естетичні особливості фольклорних і художніх інтерпретацій "Сте-
пу" як важливого регіонального культурного архетипу в контексті історичного становлення
й модифікації образу Донеччини, а також сучасної кризи культурної ідентичності. Показано,
як мотив степу набув значущості ціннісного ядра образу регіону протягом декількох істо-
ричних хвиль колективної міфотворчості, а також причини того, що він неодмінно зали-
шається ідеальним середовищем для поетичної рефлексії задля пошуків і власної самото-
тожності, і земляцької культурної єдності.
Ключові слова: регіональна культурна ідентичність, культурний образ Донбасу, культур-
ний архетип "Степ", естетика природи, естетичне сприйняття.
...І зразу знов пізнала степ,
Колишнє небо й ніжні зорі,
Нове життя і спів новий
На неоглядному просторі...
Х. Алчевська [9, с. 176]
Постановка проблеми й аналіз останніх дос-
ліджень і публікацій. Однією з провідних тем зару-
біжної й вітчизняної гуманітаристики є проблема кризи
культурної ідентичності суб'єкта в сучасному світі, сут-
тєвими проявами якої, як відзначає в монографії "Са-
моідентифікація людини і культура" А. Ю. Шеманов,
стають "почуття випадання із реальності, навіть
відсутності себе в житті /.../, почуття нетотожності із
собою" [переклад наш: 1, с. 25]. Переформатування
соціальних спільнот і поява "нових кочівників", за сло-
вами автора, характеризує драматичну "розірваність",
множинність нашого "Я", як і загальну фрагментарність
сучасного образу світу.
У контексті згаданої мегапроблеми, яка розгля-
дається вченими в різних дослідницьких площинах,
феноменологія регіональної культурної ідентичності із
часом набуває ще більшої актуальності. Серед ос-
танніх праць можна відзначити наукові розробки А. Гід-
денса, В. Малєхова, В. Хесле, Ф. Бернік, Н. Черниш [2-
6] та ін. Зокрема, питання регіональної ідентичності
Донбасу аналізуються в статтях І. Паська, Я. Паська,
Г. Коржова [7, 8], В. Пірка, А. Федя та ін.
Проте, на нашу думку, проблема регіональної куль-
турної ідентичності потребує різних ракурсів досліджен-
ня, у тому числі з точки зору створення й трансфор-
мації регіонального образу культури, його ціннісного
ядра й окремих елементів. Недостатньо висвітлени-
ми є естетичні аспекти проблеми регіональної культур-
ної ідентичності, особливо в умовах її сучасної драма-
тичної трансформації.
Метою нашої роботи обрано розгляд естетичних
особливостей фольклорних і художніх інтерпретацій
"Степу" як домінантного регіонального архетипу-сим-
волу в контексті історичного становлення й модифі-
кації образу Донеччини.
Виклад основного матеріалу. Розгляд особли-
востей становлення й історичної інтерпретації образів
"малої Вітчизни" (а також архетипів-констант, які бе-
руть участь у їх оформленні) залишається важливою
складовою у вивченні феноменології регіональної
культурної ідентичності. Остання, у свою чергу, не-
змінно зберігає свою значущість прагненням проник-
нути в сутність образного "багатоголосся" культурно-
го простору, відображаючи свою особливу, глибоко
місцеву специфіку світосприйняття й самосвідомості
(а також шляхи їх подальшої трансформації) в умовах
сучасної глобалізації й технізації соціокультурного се-
редовища.
Історичний аналіз умов створення й руйнування
регіональних образів культури дозволяє виявити в них,
наприклад, стійке, понадчасове духовно-ціннісне ядро
і периферію (своєрідну систему "холодних" і "гарячих"
образних елементів), зв'язок природно-територіальних
та ментальних характеристик, нарешті, роль і долю
міфоідеологем, що надаються парадигмами актуаль-
ної на той момент державної культурної політики.
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 4 (104) липень-серпень 2010 р.
ЕКОНОМІКА 101
Очевидно, що визначальну роль у регіональній об-
разотворчості відіграє саме його естетичний план. Як
відомо, образи культури відображають насамперед
емоційно-почуттєву, а не абстрактно-розумову осно-
ву ставлення людини до світу, яка реалізується в цін-
нісній системі естетичних координат: у полюсах доско-
налого й недосконалого, ідеального й реального, пре-
красного й потворного, піднесеного й низького та ін.
Це уможливлює постійне "живе переживання" суб'єкта-
ми своєї присутності в просторі малої Вітчизни, яке ха-
рактеризується складним полісенсорним й змістовим
багатством.
У живому, мінливому естетичному світі чуттєвих
переживань людини кожне "тепер" завжди збагачене
досвідом минулого (асоціативно-символічні архіви
колективної й особистісної пам'яті) і можливої "втечі"
свідомості в майбутнє (коло надій, бажань, прагнень).
Естетичний кут зору розпредмечує, катартично пере-
будовує свідомість, на певний час відсторонюючи осо-
бистість від вантажу суто буденного, суєтного, несут-
тєвого. Естетичне сприйняття передбачає цілісність,
повноту (у тому числі й шляхом міфопоетичного добу-
довування, коли бажане видається за дійсне), "супе-
речливу гармонію" створюваного образу.
Регіональний образ культури також своєрідно
відбиває в собі естетичні закони краси: місцеві ав-
тохтонні уявлення про упорядкованість і єдність сво-
го малого життєвого світу, про узгодженість і рит-
мічність, внутрішню завершеність і зрозумілу, приступ-
ну простоту всіх його ланок.
Природно-просторове сприйняття образу малої
Вітчизни виявляється вирішальним, бо саме природ-
ний контекст буття, що приймається й естетизується
регіональною свідомістю, обумовлює як характер
його господарчого влаштування із домінуючими фор-
мами соціальних спільнот, так і впізнавану палітру
ментальних й психологічних характеристик. "Краса при-
роди, (самостійна) у своїй формі, уже вводить із со-
бою доцільність, - писав І. Кант, - у зв'язку із чим пред-
мет, певне, заздалегідь призначається для нашої здат-
ності міркування, таким чином, ця доцільність сама
по собі створює предмет насолоди…" [10, с. 68]
Аутентичний комплекс своїх, місцевих природно-
ландшафтних об'єктів ставав основою укріплення те-
риторіально-культурної ідентичності регіональних
суб'єктів, забезпечуючи ментальну близькість колек-
тивного світосприйняття.
Офіційний образ регіону, який активно відтворю-
вався в радянській професійній та самодіяльній ху-
дожній поетиці, повинен був виразно репрезентува-
ти зв'язок-єдність природної, соціальної та духовної
сторін буття. У цій культурній системі з її підвищеним
градусом міфотворчості та ідеологізованою ритуа-
лістичністю образних форм, тим не менш, естетичне
переживання образу малої Вітчизни (Донеччини - у на-
шому випадку) тривалий час залишалося загострено
живим, звичайним. Причина, вочевидь, полягає в
тому, що його становлення історично співпадає із про-
цесом територіального збирання в 30-ті роки ХХ ст.
самого регіону за часів "героїчного ентузіазму" й
масового будівництва основ "нового життя". Пара-
лельно отримує свої головні канонічні риси регіональ-
ний образ Донбасу в контексті нових державно-по-
літичних прагнень.
Зупинимось тепер на деяких естетичних особливо-
стях інтонування природи Донбасу в контексті історич-
ного становлення образу регіональної культури.
Зауважимо, що в регіональній гуманітаристиці (на-
приклад, журнал "Донбас") останніх років ученими було
вже активно розпочато дослідження теми донецького
краю в усній народній творчості (думи, чумацькі пісні,
легенди та перекази тощо) і художній поетиці (зокрема
у творах С. Черкасенка, М. Чернявського, Х. Алчев-
ської, С. Васильченка та ін.) [9]. Усе це дозволяє сис-
темно відтворити особливості створення й розвитку
образу Донеччини.
Серед низки образних одиниць, які брали участь у
створенні метаобразу регіональної культури, особли-
ву роль здобув архетип українського степу з його
споконвічно міцним змістовим полем і багатством мо-
рально-естетичних й етноментальних інтерпретацій.
Соціокультурна площина буття регіонального об-
разу завжди обумовлена особливостями зовнішніх
природно-територіальних реалій. "Культура росте на
ґрунті строго відмежованого ландшафту, до якого вона
й залишається прив'язаною, на зразок рослини", -
відзначає у своєму "Занепаді Європи" О. Шпенглер.
"Кожна культура відкриває глибоко символічний і май-
же містичний зв'язок із протяжністю, із простором, у
якому й через який вона намагається самоздійснити-
ся…" [переклад наш: 11, с. 264].
Для Донеччини такою знаковою "сценою" розгор-
тання свого автообразу стає саме "степ донецький".
Глибинний історико-подійний ряд, пов'язаний із облаш-
туванням простору "Дикого поля", "Степу" віками фор-
мував благодатне міфотворче середовище, у яке по-
ступово буде "вростати" і шахтарська тема, і "робо-
чий" культурний образ регіону, нанизуваний на нього
протягом радянського періоду. Саме тому здавна се-
мантично навантажений архетип Степу породжує по-
тужну хвилю метафоризації і в регіональній поетиці.
В українському тлумачному словнику назва "степ"
характеризується як "безлісий, вкритий трав'янистою
рослинністю рівнинний простір у зоні сухого клімату"
[13, с. 577].
Здавна семантика безлюдного південноруського
степного простору Дикого Поля, відокремленого при-
токами Дніпра і Дону, була насичена атмосферою три-
воги й очікування, утримуючись у масовій свідомості,
за словами Б. Рибакова, в образі "тривожно-недобро-
го степу" [14, с. 8]. Невипадково, здійснюючи лінг-
вістичну реконструкцію вихідної форми слова "сътепь",
автор відомого "Етимологічного словника" М. Фасмер
надає, серед інших, і версію Брандта про його орга-
нічну спорідненість зі словами "топот", "вытоптанное
место" [15, с. 755].
Безмежний степовий простір утілював нефіксова-
не поглядом прикордоння "свого" і "чужого" ("Лицарсь-
ка Русь і тривожно-недобрий Степ" - у Б. Рибакова),
дихотомію культурного космосу Русі, сакралізовано-
го споконвічними традиціями, і "незрозумілого", "іншо-
го" Степового Сходу.
Тривожність, часом трагічність цього образу про-
низує поетику української ("...У степу могила з вітром
говорила..." [9, с. 16]) і російської народної пісні ("…В
той степи глухой умирал ямщик"), утримується в ав-
торських піснях повоєнних років ("Степом, степом..."
(авт. слів Микола Негода), "Дороги" (авт. слів Лев
Ошанін), "Спят курганы темные…" (авт. слів Борис
Ласкін).
Семантика "тривожності" була щільно пов'язана і
з образом донбаського степного простору. Так, у ра-
дянському мистецтві художнього слова мотив дивної
привабливості "тривожного пейзажу Донбасу" розви-
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
102
№ 4 (104) липень-серпень 2010 р.
ЕКОНОМІКА
вається в романі Б. Горбатова "Донбас", де він про-
тиставляється "зворушливому" традиційному сільсько-
му пейзажу, який приємно "пестить зір" і на якому звич-
но "відпочиває душа" [16].
Образи лісу, степу, поля, саду відображають різні
естетичні рівні взаємодії Людини зі своїм зовнішнім
природним середовищем. З кожним із них пов'язане
своє символічне коло метафоризації і свої особливості
віддзеркалення ментально-культурного самовизна-
чення. Образ Степу (на відміну від поля, яке завжди
існує біля селища, домівки тощо як постійне, живе, сгар-
монізоване місце взаємодії-діалогу Людини і Приро-
ди) утримується у свідомості як певний природний сег-
мент світу, що начебто існує сам по собі, як утілення
зовнішньої неприборканої Першооснови-Хаосу.
Степові географічні зони особливо показові в руслі
незмінного "протистояння" Природи Культурному втру-
чанню людини: ідеться про своєрідне "неодомашнюван-
ня" Степу, який у разі позбавлення постійного людсько-
го догляду легко переходить у вихідний "дикий" стан.
Своєрідне "неодомашнювання" природного ландшаф-
ту, на думку дослідників, протягом часу впливало на
формування південно-руського (українського) культур-
ного архетипу: "…У глибині євразійського континенту,
на відміну від його західної частини, природа не пода-
вала людині надії на те, що її колись вдасться "приручи-
ти" й "одомашнити" [переклад наш: 17, с. 352].
Донецький степ як міфопоетичне втілення безмеж-
ного, незбираного, неупорядкованого зором просто-
ру, що протистоїть людині, надовго залишається сино-
німом волі, свободи й одночасно страху та неспокою.
Поліестетична поліфонія донецького степу в амплітуді
піднесеного-трагічного багатогранно відтворена в
поетиці М. Чернявського ("В донецькому краї", "Сон
велетня", "Степ"), де образ виступає основою праг-
нень "зовнішнього" й "внутрішнього" укорінювання
свідомості:
...в степу, -
безмежнім, безверхім склепу...
Все - рідне, знайоме
І все те мені
Дорожче від раю в чужій стороні... [9, с. 37]
Ще раніше, розкриваючи семантику південнорусь-
кого степу з його відсутністю природних меж, М. В. Го-
голь у своєму "Погляді на складання Історії Малоросії"
називає його "землею страху": "…беззахисна відкри-
та земля ця була землею спустошення й набігів,
місцем, де сходилися три ворогуючі нації, гноєна кіст-
ками, полита кров'ю…" [18, с. 352].
Узагалі ж, образ Степу з його відчутною артикуля-
цією несумірності суб'єкта - об'єкта був здатний по-
роджувати певні прориви з буденного в трансценден-
тне, тобто в естетичну шкалу піднесеного з його орга-
нічним поєднанням захоплення, подиву й жаху.
В усталеному змістовому полі образу корениться
ґрунт для його подальшого переінтонування в сис-
темі регіональної міфопоетики радянського періоду,
заснованому на дихотомії двох історичних епох, роз-
колотих Жовтневою революцією. У цьому випадку
колишній ворожий Степ, наданий людині (Дике поле):
неопанований, "нічий", такий, що не відчув господар-
чих рук "людини праці", активно протиставляється
Степу теперішньому, опанованому, цілковито підко-
реному людиною.
Як одна з природних праоснов східнослов'янского
етносу, багато в чому обумовлюючи й риси його мен-
тальності, степ утверджується в ролі важливого за-
гальнослов'янського культурного першосимвола. Не
випадково, О. Шпенглер називає "прасимволом русь-
кості" саме "нескінченну рівнину" [12, с. 368]. Образ
Степу з його відкритістю породжує мотиви відчайдуш-
ної нестямної степової вольниці, із дією "навмання";
неприборканої стихії, відваги й безрозсудності, відоб-
ражених у поетиці козацького побуту. Мотив степової
вольниці, протиставленої похмурому "Пеклу" символі-
чного Низу Землі-Матері, знайде своє відбиття в низці
заставок шахтарських пісень ("Как на Юзовском раз-
долье…") [18, с. 368],
У цілому, такі риси степового ландшафту, як "не-
оглядність", "безмежність" ("варварські" характерис-
тики в класичній давньогрецькій системі естетичних
уявлень з її культом міри, визначеності й осяжності)
народжують інші критерії краси. Ідеться про незвич-
ну красу "багатоликої одноманітності" з її "сірим" та
"потьмянілим" колоритом, із "задимленим" (паленим
вугіллям) особливим степовим донецьким ароматом
(Б. Горбатов: [15, с. 163]). Неодмінною степовою ат-
рибутикою в регіональній поетиці на тривалий час за-
лишаться образні мотиви "терпкого повітря", "степо-
вого полину", "трав'яних степових килимів", "світлих
хвиль" "сивоволосої" ковили, "прибою чебреців" (ама-
торські вірші сучасних авторів: С. Волохова, В. Голіу-
сова, М. Ковальова та ін.: [23]).
Узагалі, так звані "скромні ландшафти", до яких
належить і степовий (так притаманний південноруській
й донецькій ойкумені "пронизливо похмурий пейзаж
Донбасу") визначаються "колисковою первинного ес-
тетичного почуття" [10, с. 215]. "Некрасива краса",
лише уявна "очевидність" Степу породжує відчуття
певної "опірності" образа, який не дається легко свідо-
мості людини, немовби грає з ним.
Образ степу, який навіює своїм нескінченно одно-
манітним ландшафтом або шалено-безрозсудну зав-
зятість, або безутішну тугу, у вітчизняній поетиці стає
фоном до образу-етносимволу Шляху-Дороги ("Сте-
пом, степом..."), невід'ємним від ситуації руху-пере-
ходу-повернення. До речі, важливим українським і до-
нецьким природно-культурним знаком повернення
додому стає Савур-Могила: "східні степові ворота
Донбасу". Савур-Могила здавна у фольклорній поетиці
символізувала межу між своїм і чужим світами, досяг-
ти якої означало повернутися (дума "Втеча трьох
братів з Азова, з турецької неволі" [25], "У те поле без-
конечне до Савур-Могили..." [26]). Мотив повернення і
Савур-Могилу як сакральну межу такого повернення
оспівувала у своїх поезіях сучасна українська письмен-
ниця Галина Гордасевич:
Встала курява стовпами.
Багряніли хмари.
Приазовськими степами
гнались яничари... [27]
Просторова неосяжність та безлюдність Степу
лише сильніше відтіняли відірваність від різних кіл
своїх малих світів: домівки, селища, краю. Степові
зони як "просторові порожнечі" прошаровували чис-
ленне й багатолике культурно-родове поле невеликих
своїх світів. До початку шахтарської епохи в історії
Донбасу цей простір залишався ще не відзначеним
повною мірою певним етнокультурним ликом [20, с. 27].
Із відкриттям вугільних родовищ на Донеччині й
початком господарчого опановування Степу з'явля-
ються нові мотиви в інтерпретації цього образу. Лан-
дшафтні характеристики Степу з його одвічними кур-
ганами, балками та ярами, полином та суховієм почи-
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 4 (104) липень-серпень 2010 р.
ЕКОНОМІКА 103
нають доповнюватись новими мнемотехнічними зна-
ками: шахтними копрами й рукотворними донецькими
"горами"-териконами. Розмічуючи неосяжний простір
донецького степу, останні брали участь в оформленні
нового природно-господарчого рельєфу краю.
Із початком шахтарської історії краю семантика
"тривожної суміжності" донецького степу з його тер-
тям "свого-чужинного" не усувається, але посилюєть-
ся, доповнюючи дотеперішнє суто горизонтально-па-
норамне бачення ще й іншою площиною - вертикаль-
ною, яка актуалізує опозицію Верху світобудови (міфо-
логічна символіка Світла, Життя) та його Низу (Моро-
ка, Пекла). Образ Степу інтерпретується як драматич-
не сходження Неба і Землі-Матері. Степова від-
критість Верху лише посилювала відчуття фізичного і
психологічного "затиску", граничної просторової обме-
женості спресованого хтонічного Низу:
Мы на клетку становились
С белым светом распростились… [19, с. 33-34]
Так, поетика повернення у свій, рідний світ отри-
мує новий, суто шахтарський ракурс ("Что ты знаешь
о солнце, если в шахте ты не был?").
Шахтарська праця з її символічним "угризанням" у
природні надра (як і взагалі брутальне, промислово-
технічне "звільнення від чар" Світу) перетворювала і
степовий лик, і "тіло" Землі-Матері. Нижній Світ над-
ілявся етико-естетичними знаками, протилежними
Світу Верхньому, утворюючи усталений семантично
споріднений ряд ("чорний світ", "чорне вугілля", "чор-
на праця", "чорний шахтар", як, наприклад, у поетич-
них роздумах М. Чернявського: "А там, під степом, у
склепу, шахтар зомлілими руками...", "У сажі, чорний
як мара..." [9, с. 124-126]).
Аналіз поетичного ряду дореволюційних шахтарсь-
ких пісень показує, що пейзажні образи донбаського
регіонального світу майже не наявні в текстах як мож-
лива смислова антитеза трагічній, соціально-вироб-
ничій сюжетній лінії. Цей - чужий - Степ, що не знав ще
торкання землеробських рук, підбурювачем спокою
якого поставав селянин-шахтар, лише посилював за-
гальні тривожні життєві очікування. Зовнішня природ-
на сторона донбаської дійсності до революції ще не
була визначена свідомістю селянина-шахтаря (у сенсі
сформованої символічної системи координат). Вона
залишалася принципово "іншою", вимушеною, нав'я-
заною. Зовнішній світ ще не збирався в цілісний, пози-
тивний і завершений пейзажно-поетичний образ.
На відміну від єдиного природно-соціального, циклі-
чного ритму традиційного селянського життя (своєрід-
ного "геоцентризму" буття), на той час ще не склався й
образ Донбасу як специфічної, принципово нової куль-
турно-господарчої цілісності, з якою віднині міцно пов'я-
зує свою долю вчорашній приїжджий селянин-відходник.
Архетип Степу в системі новітнього (радянський
період) творення донбаського регіонального образу
культури з попереднього естетичного регістру "нега-
тивної досконалості" (як одне з утілень неприборкано-
го Хаосу) чекав часу свого переродження в "позитив-
ну досконалість" (міфологема Космосу: "Мы наш, мы
новый мир построим..."), демонструючи спорідненість
у нових соціально-політичних умовах природного й
антропогенного (техногенного) ландшафтів.
Потрапляючи на "конвейєр радості" (П. Безпощад-
ний) радянської міфопоетики, образ Степу не тільки
змінює свою автохтонну семантику, але й уперше ок-
реслюється масштабами донецького регіону, що від-
нині стає своїм, рідним.
Ідентифікований уже регіональним образом куль-
тури, степ донецький уперше оточує, формує багато-
мовний, розмаїтий, нестабільний дотепер світ шах-
тарського промислу. На зовнішньому, природно-ланд-
шафтному рівні образ здибленого степу наочніше за
все втілював мотив регіонального укорінювання
місцевого робітничого люду. Поетизація перетворе-
ного степу здійснювалася в діалозі двох епох. Об-
разу минулого ("тоді"), коли все виявлялося тимчасо-
вим: сезонна праця селянина-шахтаря, його житло й
побут, саме "напівіснування" тривожного очікування
"повернення додому", протистояв віднині образ справ-
жнього ("тепер"), коли зусиллями "упрямых повелите-
лей земли" (П. Беспощадний) створюються підвалини
Нового Світу:
Пустела степь.
Гулял вихрастый ветер.
Трепал полынь, курчавил ковыли. /…/
Сегодня степь закована оградой.
Мы эту степь изроем, изгорбим /…/ [21]
Безумовно, головний пісенний символ радянсько-
го Донбасу - славетні "Кургани" (на слова Б. Ласкіна
та музику М. Богословського-М. Матусовського). Пісня
стала міфопоетичним феноменом завдяки універ-
сальній життєстверджуючій охопленості в ній нового
регіонального образу світу, де знайшов своє органіч-
не місце й образний елемент степу, який розглядався
нами в статті. Новий пісенний образ був уперше виве-
дений у контексті саме регіонального символу "степу
донецького", уперше окреслюючи просторовий аре-
ал "краю-ударника". У пісні активно інтонувався цілий
ряд регіональних образних архетипів, що мали певну
територіальну й соціокультурну прив'язку: окрім зга-
даного архетипу степу, це ще образні мотиви курганів,
шахти, молодого гірника.
"Кургани" виступають характерним зразком вто-
ринної міфопоетизації, коли усталений пісенний образ,
у свою чергу, на довгі роки став музикальним конден-
сатом регіональної культурної ідентичності Донеччи-
ни, потужним породжувальним началом, особливо в
пострадянські часи її драматичної кризи. Про це, зок-
рема, згадує у своєму вірші "Метаморфоза" донець-
кий поет Ю. Лебедь:
Но в переходе струны рвет скрипач,
Отчаянно выводит
"соловецкое".
Остановись!
И пропусти сквозь плач,
И вновь поверишь:
"...Выйдет в степь донецкую..." [22]
Сучасна постсоціалістична історична ситуація, на
наш погляд, значною мірою характеризується пасив-
но-байдужою, знеособлено-"фоновою" й прагматично-
утилітарною домінантою регіонального світосприйнят-
тя. Таким чином, "файл" людського буття, як сказано
в "Естетиці природи", усе більше завантажується тек-
стами утилітарного фундаменталізму, що підтверджує
фламандське прислів'я: "Світ - це віз сіна, і кожний
намагається урвати з нього, скільки зможе" [10, с. 214].
Як результат, попередній вектор ідеалізованої ске-
рованості свідомості в міфоідеологізоване майбутнє
надалі обертається пануванням суто побутового сьо-
годення ("тут" і "зараз").
Криза вітчизняної монокультури на пострадянсько-
му етапі, що позбулася своїх колишніх ідеологічних
опор, спричиняє між тим і неминучу кризу регіональної
культурної ідентичності та, як її вияв, певну "деестети-
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
104
№ 4 (104) липень-серпень 2010 р.
ЕКОНОМІКА
зацію" усталеного регіонального світосприйняття: ут-
рату відчуття образної цілісності, завершеності, гар-
монійності різних (природно-ландшафтних, соціальних,
особистісних, трудових тощо) сторін образу (невипад-
ково поряд із цим виявиляється досить приглушеною
і значущість характеристик "наш", "свій", "рідний"). Ре-
гіональний образ розколюється на автономні й супе-
речливі окремі елементи, до того ж утрачає на цей час
свій сенс "підіймальна сила" місцевої колективної куль-
турної міфотворчості.
Як показують поетичні джерела наших земляків
останніх років, у сучасній регіональній культурній сис-
темі, що активно переформатовується в умовах зміни
духовних парадигм епохи, архетип степу зберігає своє
важливе місце як образний мотив місцевої культурної
самоідентифікації. Сакралізоване й збагачене довгою
історією людської рефлексії змістове естетичне поле
образу знову виконує свою складну перетворювальну
роботу в пошуках трансцеденталій подальшого
існування, у пошуках нових, неідеологізованих форм
гармонії зі світом. Образ степу донецького з його зна-
ками стає формою освідчення в почуттях до свого
краю, як у вірші В. Голіусова:
Есть края и лучше, и красивей
Где лесов неведомая сень /…/
Но люблю я ширь степного края,
Где копры взметнулись гордо ввысь /…/ [23]
В іншому випадку він усе частіше виступає зна-
йомим контрастним фоном із його звичним семантич-
ним регістром звабливої свободи, необмеженості, як
у вірші В. Спинова "Ода степи" [23].
Нарешті, він може поставати нібито відстороненим
мотивом лірико-філософської авторської сповіді-роз-
думу на часових перехрестях:
Уйдут в небытие слова, дела
Сиюминутность карнавальных шествий,
И терриконов ржавые тела
Неспешно обрастут зеленой шерстью... /.../
И кто-то вздрогнет,
Прозревая суть,
Что терриконная степная россыпь -
Застывший в камнях Млечный Путь,
Как ленточки
В ковыльных звездных косах... [24]
Іноді простір степу поступається індустріальній
потузі перетвореного людиною світу. Ось як про це
написав донецький поет Віталій Павловський у вірші
"Клаптик поля":
У клаптика поля - загублений сон,
Спокою ні миті не знає.
Ліворуч на нього повзе терикон,
Праворуч - шосе налітає.
І давить на клаптик біда з двох боків -
Минуле, майбутнє тривожне.
Він менше дарує уже колосків,
Ковтаючи пил придорожній [28].
Висновок
Таким чином, мотив степу є ціннісним ядром обра-
зу Донецького регіону, що пройшов як частина "україн-
ського степу" кілька історичних хвиль колективної
міфотворчості, а також ідеальним середовищем для
поетичної рефлексії, куди можна "поринути", "утекти",
"розчинитися" задля того, щоб знову знайти і свою
власну тотожність, і земляцьку культурну єдність "рег-
іональних співвітчизників".
ЛІТЕРАТУРА:
1. Шеманов А. Ю. Самоидентификация человека и культура /
А. Ю. Шеманов. - М. : Академический проект, 2007.
2. Giddens A. Modernity and Self-Identity / A. Giddens. - Stanford
(Саl), 1991.
3. Малехов В. С. Неудобства с идентичностью / В. С. Мале-
хов // Вопросы философии. - 1994. - № 2.
4. Хёсле В. Кризисы индивидуальной и коллектичной иден-
тичности / В. Хёсле // Вопросы философии. - 1994. - № 10.
5. Бернік Ф. Культурна ідентичність в епоху глобалізації:
Небезпека і перспективи / Ф. Бернік // Слово і час. - 2005. - № 12.
6. Черниш Н. Варіації на тему ідентичності для соціокультур-
ного оркестру / Н. Черниш // Соціологія: Теорія, методи, марке-
тинг. - 2007. - № 1.
7. Пасько І. Плавильний басейн донецької ідентичності /
І. Пасько, Я. Пасько, Г. Коржов // Критика. - 2006. - № 9.
8. Коржов Г. Региональная идентичность Донбасса: генезис и
тенденции развития в условиях общественной трансформации /
Г. Коржов // Социология: теория, методы, маркетинг. - 2006. - № 4.
9. Оліфіренко В. Дума і пісня. Джерела літературного крає-
знавства / В. Оліфіренко // Донбас. - 1993. - № 5.
10. Памятники мировой эстетической мысли : в 5 т. - М. :
Искусство, 1967. - Т. 3.
11. Эстетика природы / К. М. Долгов, П. Д. Тищенко,
Т. Б. Любимова и др. ; редкол.: К. М. Долгов (пред.) и др. ; Ин-т
философии РАН. - М., 1994.
12. Шпенглер О. Закат Европы. Гештальт и действительность
/ О. Шпенглер ; [пер. с нем.]. - М. : Мысль, 1993.
13. Загнітко А. П. Великий тлумачний словник. Сучасна ук-
раїнська мова / А. П. Загнітко, І. А. Щукіна. - Донецьк : ТОВ ВКФ
"БАО", 2008.
14. Рыбаков Б. Слово о полку Игореве и его современники /
Б. Рыбаков. - М. : Наука, 1971.
15. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка : в
4 т. / М. Фасмер ; [пер. с нем.]. - [2-е изд.]. - М. : Прогресс, 1986.
16. Летописцы шахтерского края : сборник избр. произведе-
ний писателей Донбасса (1917-1967). - Д. : Донбасс, 1968.
17. Как географическая среда влияла на формирование рус-
ского культурного архетипа? // Культурология в вопросах и отве-
тах. - Ростов-на-Дону : Феникс, 1997.
18. Гоголь Н. В. Взгляд на составление Малороссии : собр.
соч. в 4-х т. / Н. В. Гоголь. - М. : Правда, 1968. - Т. 4.
19. Поет душа шахтерская. - Д. : Донбасс, 1969.
20. Гачев Д. Российская ментальность / Д. Гачев // Вопросы
философии. - 1994. - № 3.
21. Беспощадный П. Избранное. Стихотворения, песни и
поэмы / П. Беспощадный. - К. : Дніпро, 1975.
22. Лебедь Ю. Метаморфоза / Ю. Лебедь // До востребова-
ния. - Донбасс, 1997.
23. Спинов В. Ода степи / В. Спинов // Многоцветье имен :
лит.-худож. альманах. - Донецк : Точка опоры, 2010. - Вып. 1.
24. Шевченко И. Уйдут в небытие слова, дела / И. Шевченко
// Славянские колокола : междунар. альманах. - Сумы : ИПП
"Мрия-1", 2006. - Вып. 4.
25. Втеча трьох братів з Азова, з турецької неволі [Електрон-
ний ресурс]. - Режим доступу : http://www.pisni.org.ua/songs/
872858.html.
26. Петренко М. Іван Кучерявий / М. Петренко [Електронний
ресурс]. - Режим доступу : http://www.donbaslit.skif.net/tvorchist/
Petrenko.html.
27. Гордасевич Г. Яничарська балада / Г. Гордасевич [Елек-
тронний ресурс]. - Режим доступу : http://dubrovitsa.libr.rv.ua/
vustavka/gordasevuch/index.php.
28. Павловський В. Тривоги днів. Вибрані поезії (1980-2005) /
В. Павловський ; Національна спілка письменників України, жур-
нал "Донбас". - Донецьк, 2006. - С. 60.
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 4 (104) липень-серпень 2010 р.
ЕКОНОМІКА 105
H. Aharkova
"THE STEPPE DONETSK": AESTHETIC PECULIARITIES OF THE ARCHETYPE
(AT THE CONTEXT OF THE PROBLEM OF REGIONAL CULTURAL IDENTITY)
The aesthetic features of the folklore and artistic interpretations "Steppe" are examined in this article as important regional
cultural archetype in the context of the historical becoming and modification of the appearance of Donbas and also in the
conditions of modern crisis of cultural identity. It is shown, how motive of Steppe purchased the value of kernel of appearance
of region during a few historical waves of collective mythocreative and basis of poetic reflection.
Key words: regional cultural identity, cultural image of Donbas, cultural archetype "Steppe", aesthetic of nature, aesthetic perception.
© Г. Агаркова
Надійшла до редакції 12.07.2010
ФІЛОСОФІЯ
УДК 167/168
ÎѲÒÍÜÎ-ÂÈÕÎÂÍÀ ÌÀÒÐÈÖß
ÅÊÎËÎò×Íί ÄÅÎÍÒÎËÎò¯
АНДРІЙ МАТВІЙЧУК,
кандидат філософських наук, завідувач кафедри теорії, історії держави
і права та філософії Міжнародного економіко-гуманітарного університету
ім. академіка Степана Дем'янчука, м. Рівне
Стаття присвячена питанням становлення проблемно-орієнтованої освіти на ґрунті еко-
логічного знання. На думку автора, таке завдання можливо вирішити за допомогою нової
дисципліни - екологічної деонтології. У статті окреслені об'єкт та предмет екологічної деон-
тології, цілі та завдання цієї нової дисципліни. Окремо приділяється увага способам фор-
мування екологічної культури сучасної особистості.
Ключові слова: екологічна деонтологія, екологічне знання, екологічна освіта, глобальні
проблеми, трансформація свідомості.
Постановка проблеми. В одному з попередніх но-
мерів журналу "Схід" нами було представлено нову
наукову дисципліну - екологічну деонтологію [12]. Зок-
рема, було відзначено, що екологічна деонтологія роз-
глядається нами як засіб визначення та формування
стандартів нових гармонійних відносин із Природою.
При цьому серед перспективних завдань екологічної
деонтології були виділені такі: по-перше, формування
нової системи морально-етичних норм та принципів,
необхідних людині для вирішення найактуальніших про-
блем сучасності, зокрема екологічних; по-друге, фор-
мування системи еколого-деонтологічних знань щодо
морального змісту особистості ХХІ сторіччя, зробити
ці знання неодмінним елементом особистої культури,
базою для подальшого формування екологізованої
свідомості особи, що відповідатиме загальнолюдсь-
ким гуманістичним ідеалам.
У контексті нашого дослідження (що полягає в зав-
данні здійснити філософсько-методологічне обґрунту-
вання екологічної деонтології) ми цього разу ставимо
собі за мету окреслити потенціал дисципліни в плані
становлення проблемно-орієнтованої освіти на ґрунті
екологічного знання. Окремо маємо приділити увагу
способам формування екологічної культури сучасної
особи.
Дозволимо собі відзначити, що концепція екологіч-
ної деонтології має авторський характер. Разом із тим,
теоретичну основу нашої роботи щодо розкриття
вихідних положень деонтології як дисципліни етичного
порядку становлять погляди І. Бентама [1] та І. Канта
[6]. Своєю чергою для розуміння окремих аспектів
професійної деонтології як спеціальної галузі етично-
го знання ми використали праці таких учених, як
Б. Петровський, І. Макшанов, С. Сливка та О. Шмоткін
[4; 10; 15; 19]. Водночас надзвичайної ваги щодо усві-
домлення принципових моментів сучасної екологічної
проблематики мають для нас праці таких авторів, як
Х. Сколімовський, А. Швейцер, Г. Сімкін, М. Кисельов,
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|