Буденно-музична свідомість як феномен інобуття естетичного

У статті на основі аналізу специфіки сучасної соціокультури та особливостей художньої творчості, зокрема музичної, розглядаються естетичні аспекти буденно-музичної свідомості. Показано, що в умовах сучасної соціокультури (ПОСТ-культури) естетичне проявляє себе як трансестетичне і гіперреальність,...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Назаренко, Н.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України 2010
Назва видання:	Схід
Теми:	Філософія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22226
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Буденно-музична свідомість як феномен інобуття естетичного / Н. Назаренко // Схід. — 2010. — № 6 (106). — С. 111-115. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-22226
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-222262011-06-21T12:06:35Z Буденно-музична свідомість як феномен інобуття естетичного Назаренко, Н. Філософія У статті на основі аналізу специфіки сучасної соціокультури та особливостей художньої творчості, зокрема музичної, розглядаються естетичні аспекти буденно-музичної свідомості. Показано, що в умовах сучасної соціокультури (ПОСТ-культури) естетичне проявляє себе як трансестетичне і гіперреальність, або потрапляє в ситуацію інобуття. Звідси буденно-музична свідомість, яка несе в собі архетипічні й екзистенціальні сутності природи музики, постійно перебуваючи під впливом музичного "фону" інформаційно-комунікативного середовища, зазнає трансформації й мутації, тобто виступає специфічною формою інобуття естетичного. The author of this article, on the basic of analysis the modern culture and the features of artistic creation, in particular musical, tried to discrube the aesthetical aspects of ordinarily-musical consciousness. In the article it is determined that in the conditions of modern culture (Post-culture) the aesthetic proves itself as transaesthetical and hyper reality and appears in the situation of aesthetical being. In this connection, ordinarily-musical consciousness which carries in itself an existential essences of musical nature and constantly being under act of musical "background" of informatively-communicative environment, exposed to transformation and mutation and comes forward the specific form of aesthetical being. 2010 Article Буденно-музична свідомість як феномен інобуття естетичного / Н. Назаренко // Схід. — 2010. — № 6 (106). — С. 111-115. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22226 78.01 uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Філософія Філософія
spellingShingle	Філософія Філософія Назаренко, Н. Буденно-музична свідомість як феномен інобуття естетичного Схід
description	У статті на основі аналізу специфіки сучасної соціокультури та особливостей художньої творчості, зокрема музичної, розглядаються естетичні аспекти буденно-музичної свідомості. Показано, що в умовах сучасної соціокультури (ПОСТ-культури) естетичне проявляє себе як трансестетичне і гіперреальність, або потрапляє в ситуацію інобуття. Звідси буденно-музична свідомість, яка несе в собі архетипічні й екзистенціальні сутності природи музики, постійно перебуваючи під впливом музичного "фону" інформаційно-комунікативного середовища, зазнає трансформації й мутації, тобто виступає специфічною формою інобуття естетичного.
format	Article
author	Назаренко, Н.
author_facet	Назаренко, Н.
author_sort	Назаренко, Н.
title	Буденно-музична свідомість як феномен інобуття естетичного
title_short	Буденно-музична свідомість як феномен інобуття естетичного
title_full	Буденно-музична свідомість як феномен інобуття естетичного
title_fullStr	Буденно-музична свідомість як феномен інобуття естетичного
title_full_unstemmed	Буденно-музична свідомість як феномен інобуття естетичного
title_sort	буденно-музична свідомість як феномен інобуття естетичного
publisher	Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Філософія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22226
citation_txt	Буденно-музична свідомість як феномен інобуття естетичного / Н. Назаренко // Схід. — 2010. — № 6 (106). — С. 111-115. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.
series	Схід
work_keys_str_mv	AT nazarenkon budennomuzičnasvídomístʹâkfenomenínobuttâestetičnogo
first_indexed	2025-07-02T22:07:20Z
last_indexed	2025-07-02T22:07:20Z
_version_	1836574616006426624
fulltext	№ 6 (106) жовтень 2010 р. ЕКОНОМІКА 111 говорять про суфізм, мають на увазі саме носіїв су- фійської мудрості. Люди, які відрізняються своїм ро- зумінням дійсності, які трактують релігійно-філософ- ські основи по-своєму, уміли тоді й уміють сьогодні бачити Любов - основу з основ. Можливо, саме тому немає точної інформації щодо історичного розвитку суфізму, узгодженої оцінки його впливу та єдиної точки зору щодо суфійських взаємовідносин із іншими куль- турами, філософіями та релігіями. Навіть більше - усі наші дослідження суфізму є результатом здогадок, гіпо- тез, порівнянь, аналізів та проведення паралелей. ЛІТЕРАТУРА: 1. Арберри А. Дж. Суфизм. Мистики ислама / А. Дж. Арбер- ри ; [пер. с англ.]. - М. : Сфера, 2002. - 272 с. 2. Армстронг К. История Бога: 4000 лет исканий в иудаизме, христианстве и исламе / К. Армстронг ; [пер. с англ.]. - М. : Аль- пина нон-фикшн, 2008. - 501 с. 3. Балдок Д. Суть суфизма / Д. Балдок. - М. : Нирвана, 2007. - 240 с. 4. Бёрк Дж. Дар топора / Дж. Бёрк, Р. Орнстейн ; [пер. с англ. С. Самуйлова, Ю. Переведенцева]. - М. : Эннеагон Пресс, 2007. - 410 с. 5. Тримингэм Дж. С. Суфийские ордены в исламе / Дж. С. Три- мингэм ; [пер. с англ. А. А. Ставиской, под. ред. и с предисл. О. Ф. Акимушкина]. - М. : София, ИД "Гелиос", 2002. - 480 с. 6. Инайят-хан. Суфийское послание о свободе духа / Инай- ят-хан. - М., 1914. 7. Мухаммад Ю. Х. Энциклопедия суфизма / Юсуф Хаттар Мухаммад ; [пер. с араб.]. - М. : Изд. дом "Ансар", 2005. - 480 с. 8. Степанов В. Філософія для студентів та аспірантів медич- ного фаху / В. Степанов. - [3-тє вид., випр. і доп.]. - Вінниця : Вид-во "Тезис", 2003. - 292 с. 9. Хисматулин А. А. Суфізм / А. А. Хисматулин. - СПб. : Изд. дом "Азбука-классика" ; "Петербургское Востоковедение", 2008. - 192 с. 10. Khan I. H. A Pearl in Wine: Essays on the Life, Music and Sufism of Hasrat Inayat Khan / I. H. Khan. - New Lebanon : Omega Publications, 2001. 11. Wilber К. The Marriage of Sense and Soul: Integrating Science and Religion [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http:// wilber.shambhala.com/html/books/maseso_foreword.cfm/. M. Dudko PROBLEMS OF GENESIS AND EVOLUTION OF SUFIZM This article is dedication the analysis of existent paradoxes related to the theme sufizm. Examples of old scientifics and modern points of view are made in it. The greatest divergences of opinions in finding out of question about the origin of sufizm and its mutual relations with other world philosophical-religious looks. Key words: sufizm, philosophy of sufizm, islam. © М. Дудко Надійшла до редакції 27.09.2010 ФІЛОСОФІЯ УДК 78.01 ÁÓÄÅÍÍÎ-ÌÓÇÈ×ÍÀ ÑÂ²ÄÎÌ²ÑÒÜ ßÊ ÔÅÍÎÌÅÍ ²ÍÎÁÓÒÒß ÅÑÒÅÒÈ×ÍÎÃÎ НЕЛЯ НАЗАРЕНКО, кандидат філософських наук, доцент кафедри теорії, історії музики та інструментальної підготовки Луганського національного університету ім. Т. Г. Шевченка У статті на основі аналізу специфіки сучасної соціокультури та особливостей художньої творчості, зокрема музичної, розглядаються естетичні аспекти буденно-музичної свідомості. Показано, що в умовах сучасної соціокультури (ПОСТ-культури) естетичне проявляє себе як трансестетичне і гіперреальність, або потрапляє в ситуацію інобуття. Звідси буденно-музич- на свідомість, яка несе в собі архетипічні й екзистенціальні сутності природи музики, постійно перебуваючи під впливом музичного "фону" інформаційно-комунікативного середовища, зазнає трансформації й мутації, тобто виступає специфічною формою інобуття естетичного. Ключові слова: буденно-музична свідомість, ПОСТ-культура, інобуття естетичного. Постановка проблеми. Проблема буденно-му- зичної свідомості є однією з актуальних проблем сьо- годення. Вона концентрує в собі власне проблему бу- денності, тобто тієї сфери людського буття, яка у філо- софсько-естетичних дослідженнях традиційно розумі- ється як "знижена" цінність, і проблему музики, яка завжди виступала сферою, що виражала своїми спе- цифічними засобами фундаментальні сутності відно- шення людини й світу і таким чином давала змогу осо- бистості піднятися над буденністю свого існування. PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 112 № 6 (106) жовтень 2010 р. ЕКОНОМІКА У сучасній соціокультурі взаємовідносини людини й музики змінюються у своїй суті. В умовах розвитку засобів масової комунікації відбувається надмірний інформаційний вплив на свідомість особистості. І про- відне місце в цьому інформаційному просторі займає музика. При цьому граничну питому вагу музично- інформаційного середовища сучасних комунікацій складають музичні зразки масової культури, ціннісні характеристики яких далеко не завжди відповідають критеріям традиційної художньо-естетичної цінності. Надмірність музично-інформаційних впливів призво- дить до того, що вони не встигають бути відрефлек- тованими й набувають характеру спонтанного сприй- няття. Ця ситуація посилюється тим, що потужний емо- ційний потенціал музики, обумовлений природою її ви- дової специфіки, сприяє "повсюдності" й "надпроник- ності" музичних артефактів інформаційно-комуніка- тивного простору в структури людської життєдіяль- ності, роблячи їх тлом повсякденного існування осо- бистості. Таким чином, характеристики сучасної со- ціокультури обумовлюють не тільки переміщення му- зики в людську буденність, але й набуття нею самою статусу буденності. Ситуація, що склалася, є об'єктивним фактом, який не тільки існує, але й має тенденцію до зростання, тому музична свідомість, яка сприймає музику на рівні бу- денності, не може бути оцінена однозначно негатив- но. У зв'язку із цим, розгляд сутнісних рис цієї свідо- мості, зокрема виявлення її естетичних якостей, є не- обхідністю, що й підтверджує актуальність теми статті. Аналіз досліджень, у яких започатковано ви- рішення проблеми. Проблема буденно-музичної свідомості тільки набуває статусу предмета науково- го дослідження. Осмислення смислоціннісних характе- ристик указаної свідомості заторкує дослідницькі поля естетики, музичної естетики, філософії музики в їхніх зв'язках із екзистенціальним, феноменологічним, гер- меневтичним, філософсько-культурологічним підхода- ми сучасного філософського дискурсу. При розгляді естетичних якостей буденно-музичної свідомості, обу- мовлених специфікою сучасної соціокультури, було об- рано концепцію В. Бичкова, яка інтерпретує останню в якості ПОСТ-культури й пропонує низку її атрибутив- них властивостей. Дослідження характеристик ПОСТ- культури ґрунтувалося на основних положеннях філо- софії постмодерну, перш за все, французьких структу- ралістських і семіотичних шкіл, сформульованих у ро- ботах Ж. Бодрійяра, Ж. Дерріди, Ж. Дельоза, Ж. Ла- кана та ін. Ідеї Т. Адорно, Т. Чередниченко дозволили окреслити контури музичної буденності, яка виникла в сучасній соціокультурі й визначила вектори розвит- ку масової музичної свідомості. Принципове значен- ня для дослідження естетичних структур буденно-му- зичної свідомості мала філософсько-естетична кон- цепція В. Суханцевої, зокрема її теорія ритмо-інто- наційного комплексу, де музику представлено як особ- ливий вимір людського буття, що припускає у своїй структурі й рівні буденності. Метою статті є виявлення специфіки естетичних структур буденно-музичної свідомості й визначення її як самостійної сфери інобуття естетичного. Виклад основного матеріалу. Для виявлення проблеми буденно-музичної свідомості як специфічної форми інобуття естетичного насамперед треба звер- нутися до сутнісних рис сучасного стану культури, зок- рема художньої, оскільки вказана свідомість функціо- нує в соціокультурі й, безумовно, зазнає на собі її при- родного впливу. Сучасна культура, яка становить собою рухому суцільність різноспрямованих процесів, де цінності, у тому числі й естетичні, часто полярні, утрачає цілісність і не може інтерпретуватися як цілком духовний простір. Традиційна естетична цінність, яка історично вважалась позачасовою й універсальною, у сучасних художніх прак- тиках зазнає радикальних змін, що тягне за собою зник- нення критерію й ідеалу, закріпленням і відтворенням яких покликано займатися мистецтво й естетика. Транс- формація і навіть мутація естетичної цінності в сучасній культурі в цілому та художній зокрема призводить до того, що вона втрачає можливість структурації на елі- тарну й масову і є, по суті, масовою культурою. З огля- ду на це, культура сьогодення відрізняється від культу- ри попередніх століть, що й дає підстави сучасним куль- турологічним дослідженням інтерпретувати її як "ПОСТ- культуру". "ПОСТ-культурою названа та подібність (симулякр) Культурі, яка інтенсивно витискує Культуру в сучасній цивілізації… і яка відрізняється від Культури своєю сутністю. Точніше відсутністю такої... Це "культу- ра" з порожнім центром, оболонка культури, під якою - порожнеча... " [1, с. 65]. Але, на наш погляд, культуру у стадії ПОСТ не слід сприймати апокаліптично, вона не є перерва у "вели- кому часі" культури, не є її спрощений стан, не є також анти- чи контркультурою. Вона може осмислюватись як інше культури або її інобуття, якщо виходити з кри- теріїв та ідеалів попередніх культурно-історичних епох. Звідси й естетичне в ПОСТ-культурі фокусує в собі принципові зміни культурних критеріїв і виступає як перехід у власне інобуття. Специфіка інобуття естетичного в ПОСТ-культурі розкривається в роботах представника постмодерніз- му Ж. Бодрійяра, зокрема в "Прозорості зла", де він формулює основні параметри сучасного стану цивілі- зації й індивідів, які перебувають у ній. Ж. Бодрійяр світ ПОСТ-культури іменує світом "після оргії" й ука- зує, що в посткатастрофічному світі настав стан гіпер- реальності або ж її (реальності) інобуття. Механізмом переходу від реального до гіперреального виступає естетичне, яке досягло всезагальності, межі й у тер- мінології Ж. Бодрійяра є "трансестетичним". У перед- мові до робіт французького філософа Б. Марков відзначає: "Звільнення від реального перетворюєть- ся в зображення реального як реального, в гіперре- альне. Повсюди гіперреалізм, пов'язаний з поп-ар- том… Перехрещення всіх форм і стилів мистецтва означає вступ у трансестетичне поле симуляції… Якщо немає ніяких правил естетичної гри, мистецтво ру- хається в усіх напрямках; якщо закон вартості пере- стає регулювати ринок, він перетворюється на місце чистої спекуляції. Те ж саме відбувається через відсутність естетичної регуляції і в мистецтві - ексцес и безглуздя. Це екстаз цінностей" [2, с. 26-27]. Гіперреальність і трансестетичне Ж. Бодрійяр роз- глядає крізь образ клона, який розуміється універ- сально й у ситуації ПОСТ-культури розгортається в процес клонування подібностей (симулякрів). Клону- вання подібностей він пов'язує з функцією сучасного комп'ютера й ширше - комп'ютерної мережі. Її сутність інтерпретується філософськи: "Можна припустити, що фантастичний успіх штучного розуму викликаний тим, що цей розум звільняє нас від розуму природного; гіпертрофуючи операційний процес мислення, штучний розум звільняє нас від двозначності думки й від не- розв'язуваної загадки її відносин зі світом… З вірту- альними машинами проблем більше не існує. Ви вже не є ні суб'єктом, ні об'єктом, ні вільним, ні відчуже- ним, ні тим, ні іншим: ви все той же, який перебуває в стані захоплення від комутацій. Стався перехід з пек- ла іншого до екстазу одного й того ж, із чистилища змін у штучний рай подібності" [3, с. 86-87]. Зі сказаного ФІЛОСОФІЯ PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 6 (106) жовтень 2010 р. ЕКОНОМІКА 113 випливає, що зникає універсальна антиномічність ро- зуму, яка обумовлює процес мислення й визначає існу- вання цінності як такої. Указана ситуація призводить до втрати діалогічно- го начала культури, у свою чергу обумовленого діало- гікою мислення. Діалог є стрижневою конструкцією культури, оскільки в культурі вступають у постійні взає- модії її розрізнені в історичному часі смислові й тек- стуальні спільності. При цьому будь-яка із цих спільно- стей виступає як відкрита система, яка підлягає реін- терпретації в інших культурних епохах. Утрата діалогіч- ного начала - проблема досить серйозна, оскільки те, що в культурі виступає як діалог, у глибинних основах має універсальний фундамент відношення: від фун- даментального відношення - принципу всезагального зв'язку світових подій до екзистенціальної насиченості, спрямованої на Іншого. Найбільш виразно ситуація втрати діалогізму роз- гортається в художній творчості ПОСТ-культури. Її ос- новна мета - самореалізуватися в абсолютній свободі самовираження. Повною мірою це стосується й му- зичного мистецтва. Професійна музика, яка часто має максимальну складність композиції й виконання, являє собою полі- мерну математизовану модель, замкнену на собі, са- модостатню, яка не потребує ніякого культурного діа- логу. Ця модель штучна, оскільки її семантика сконст- руйована "заново" й не стосується еволюції музичної мови. Звідси твір сучасної професійної музики існує безвідносно, символізуючи собою чисту присутність без діалогу й поза діалогом. Поп-музика, яка звернена до масового слухача й глядача, на перший погляд, цілком спрямована на діа- лог. Але при більш ретельному аналізі доводиться виз- нати, що діалогу вона потребує щонайменше. Поп-зірка "конструюється" як новітній архетип масової свідомості. У ній за законами конструювання іміджу втілюються узагальнені очікування. Це стосується її обличчя, ма- нери поведінки, у тому числі й сценічної, власне харак- теристик виконання. Іншими словами, черговий кумир постає готовим "знаком", кліше, пізнаваність якого й відповідність очікуванням приносять задоволення спо- живачеві поп-культури. Діалог як процес, що розгор- тається в традиційному виконавстві між артистом і реципієнтом, тут дається як готовий, згорнутий: спожи- вач має справу не з діалогом-процесом, а з діалогом- результатом. До того ж живий голос, завдяки викорис- танню сучасних аудіовізуальних ефектів, зазвичай вик- лючений із поп-шоу, що перетворює реальне сценічне дійство на віртуальне. Таким чином, ми маємо архетип, знак, який не потребує розпредмечування. Стимулювання трансестетичною реальністю без- перервного клонування подібностей, образів-двійників призводить до того, що художнє відкриття, атрибутив- но притаманне культурі минулих століть, стає заборо- неним прийомом, оскільки порушує естетичний ком- форт сприйняття симулякрів. Ця заборона стає універ- сальною в художній творчості ПОСТ-культури. Так, у зразках кіно- й телекомунікацій склався й успішно функ- ціонує усереднений синтетичний аудіовізуальний код, який згортає фабульно-сюжетний, темпорально-дра- матургічний та екзистенціальний ряди в оптимально упакований консервант споживання. Шедевром такої "упаковки" є жанр мильної опери, де герої є двійники й клони, перипетії, конфлікти, пристрасті життя яких сто- відсотково впізнаються. У сфері поп-музики клонування подібностей відбу- вається за рахунок уживання стійких, універсальних звукових символів, покликаних впливати на сприйнят- тя на рефлекторному рівні. У масовій музичній культурі найбільша питома вага належить вокальному жанру. Голосовий тезаурус поп- культури примушує знову згадати Ж. Бодрійяра та його термін "транссексуальність", у якому він відзначав, що звільнення лібідозної енергії та емансипації статей здійснювалося такою мірою, що, нарешті, досягло по- вної відсутності статі. Найбільш виразно "безста- тевість" спостерігається в голосових проявах поп- культури. Ідеться не тільки про те, що зараз за темб- ром голосу не можна судити про статеву приналежність виконавця, але й про те, що безстатевою, тобто безо- собовою, безликою є сама інтонація, яка лежить в основі музичного тематизму. Зазвичай у музичних зразках поп-культури про- грається одна, найбільш оформлена й підкреслена ритмоінтонація, підкріплена примітивним текстовим рядом. Вона повинна миттєво впізнаватися й запам'я- товуватися, причому її словесний зміст не має права бути хоч як-небудь навантажений смислом. Звичайно, винятки є, хоча, як завжди, вони лише підтверджують правило. Якісний рівень основного масиву зразків музичної поп-культури дозволяє говорити про мутацію основних засобів музичної виразності, зокрема її сут- нісних характеристик, а саме - ритмо-інтонаційних. Си- туація, що склалася, дає право назвати тематизм ма- сової музичної культури трансінтонаційним, запозичив- ши суть цього терміна в Ж. Бодрійяра. Суворо вивірені й обмежені засоби музичної вираз- ності, що залучаються до створення зразків масової музичної культури, покликані відтворити певний емоцій- ний стандарт, який одночасно узагальнює чуттєвий ком- форт і наказує, яким йому бути. Це робить указані зраз- ки стовідсотково пізнаванними й суто розважальними. Таким чином, твір мистецтва перетворюється на готовий продукт в оптимально зручній упаковці. Сучас- на культура є по суті сфера функціонування вже не продуктів, а упаковок, яка передбачає масове й мит- тєве реагування на них. Не дивно, що з лексикону мис- тецтва зникає поняття "твір мистецтва", оскільки ос- танній зовсім не передбачає подібних модифікацій. На зміну твору приходить художньо-матеріальний об'єкт - артефакт, який, по суті, становить собою річ, що втра- тила метафізичну глибину. Це річ як така, її основний атрибут - тілесність, відчутність, можливість бути функ- ціонально спожитою. У просторі цих речей обертаєть- ся посткультурна свідомість, у тому числі й буденно- музична. Вона абсолютно вільна: ніяке естетичне се- редовище не має права обмежувати її переміщення, вона може змінювати аудіовізуальне середовище на власний розсуд, де скрізь відразу ж наштовхується на знайомі символи. Звідси бажання зміни естетичних вра- жень тільки посилюється, не дає вслухатись і зрозу- міти. Розуміння порушує комфорт і руйнує трансесте- тичну безтурботність. Саме безтурботність має на увазі Б. Марков, зауважуючи: "…Естетичне тепер уже нічого не виражає ні поза людиною, ні всередині неї. Воно співвідноситься саме з собою і теж стає схожим на працюючий урозбрід механізм. Циркуляція стилів і форм, зміна моди замінює проблему виправдання й обгрунтування, яка раніше співвідносила зміни в мис- тецтві зі змінами соціально-культурних парадигм, лом- кою світогляду й саморозуміння людини" [2, с. 24]. Занурена в музично-комунікативний простір буден- но-музична свідомість сприймає його як тло, оскільки не встигає віддиференціювати й відрефлектувати його смислові сутності, а лише несвідомо реагує на певний звуковий подразник. Більше того, постійна взає- модія з різноманітними джерелами музичної інфор- мації перетворюється на несвідому потребу, з огляду на що буденно-музична свідомість не тільки протікає ФІЛОСОФІЯ PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 114 № 6 (106) жовтень 2010 р. ЕКОНОМІКА "на тлі", але й сам музичний фон стає фундаментом її структур. Можна констатувати, що сьогодні існують численні групи людей, які, незалежно від віку й роду діяльності, можуть існувати тільки в умовах фону. Рап- това тиша, відсутність фону сприймається ними мало не символічно: як утрата реальності. І це - симптома- тика й атрибутика ПОСТ-культури, яка обумовила гли- бинні мутації психології й навіть фізіології. Але музичні зразки поп-культури, які буденно-музич- на свідомість сприймає як фон, становлять собою, у будь-якому разі, естетизоване середовище. У музиці, сутнісні рівні якої сягають глибин становлення психі- ки, завжди відчуваються архаїчні шари родової чуттє- вості - архетипи, які стали основою стійких ритмо-інто- наційних комплексів, що мають усезагальну комуніка- тивність і функціонують у сфері несвідомого. Так, В. Суханцева зауважує: "РІК згортає еволюційно-спад- ковий код людини, який має в генезисі моторно-рухо- мий й емоційно-комунікативний стереотипи" [4, с. 30]. Опора на архаїчні структури для будь-якого художньо- го сприйняття є умовою комунікації. Для музичного сприйняття ця умова є вирішальною, оскільки засвоєн- ня музичного смислу особливим невербальним засо- бом є його специфікою. Будь-яка концептуалізація й раціоналізація вторинні по відношенню до глибинних універсальних структур психіки, що й визначає музику універсальною мовою. У сучасній музичній культурі, де професійній музиці притаманна свобода формотворення, не скута ніяки- ми художніми канонами, а самодостатність її форми веде в іманентні звукові світи, де свідомість заплу- тується в безкінечностях звукових "складок"-смислів, закріплення універсального коду музичної семантики відбувається у сфері музичної буденності. Музичний фон, де функціонують архетипи, дає індивіду відчуття зручності, естетизує середовище його мешкання, надає останньому ілюзію реальності. Іншими слова- ми, у буденно-музичній свідомості здійснюється інобут- тя естетичного в його перетвореній формі. Слід розглянути ще кілька позицій, які доповнюють характеристику буденно-музичної свідомості як фено- мена інобуття естетичного. Аспекти буденно-музичного, охарактеризовані вище, стосувалися музичної поп-культури, тобто ниж- чих і спрощених поверхів трансестетичного. Однак струк- тура буденно-музичної свідомості набагато складні- ша і взаємодіє з найрізноманітнішими рівнями есте- тичного простору. У цьому зв'язку аналіз буденно-му- зичної свідомості стане далеко не повним, якщо не будуть розглянуті її взаємодії з творами академічної культури. Обробці згідно з канонами кітчу піддаються й тво- ри класичної академічної культури, зокрема музичної. Тут відбувається процедура переведення справжніх естетичних цінностей у сферу буденності й адаптація складних художньо-духовних творінь до буденного сприйняття. Це стосується літератури, у якій зміст літе- ратурних шедеврів стискається до фабульного викла- ду, жанру хрестоматії, де думка вилучається з контек- сту й підноситься як "вичавки", "сліди" думки. Це сто- сується й музики, де використовується реальний ме- лос музичних шедеврів, навантажений метро-ритміч- ними оборотами в стилі джаз-року, хард-року і т. ін. В адаптованих шедеврах переживання драматургії худож- ньої форми, її цілісності й конструктивності не є акту- альним. Ще менш актуальним є стан катарсису, який настає внаслідок взаємодії з художньою цілісністю. Коли зразки академічної культури втягуються у сферу буден- но-музичної свідомості й стають частиною її побуту, відбувається своєрідна мутація художньої (естетичної) цінності. "Осучаснення" академічних творів - це ство- рення тих самих симулякрів, у яких справжній текст є вже інший текст, який живе за іманентними законами, або за законами інобуття естетичного. У цьому випадку ми маємо справу вже не з поп- культурою як такою, а з певним станом культури, яка є масоподібною за визначенням, де наявний у прямому розумінні феномен інобуття естетичного. Модифікації традиційних естетичних цінностей у сучасній соціокультурі стають, по суті, заміщенням останніх; вони виконують функцію стабільності в хао- тичному просторі інформаційного суспільства. Для збереження відносної стійкості культурі в стадії ПОСТ необхідна символіка консерватизму, однією із стійких структур якої є традиційна естетична цінність. Буденно-музичну свідомість як і ПОСТ-культуру, що її породжує, не слід спрощувати й зводити до антикуль- турних явищ. ПОСТ-культура як галузь співіснування різноспрямованих культурних та естетичних інтенцій відтворює ускладнення структурної організації соціу- му, що виражається в появі стійких соціальних груп, пов'язаних спільними ціннісними й мотиваційними ус- тановками. Це в просторі самої культури веде до ут- ворення її субкультурних рівнів. Найбільш гостро ця тенденція проявляється в молодого покоління як найбільш мобільного учасника загальнокультурних процесів. Якщо ще кілька десятиліть тому можна було говорити про єдиний феномен молодіжної культури, то зараз набагато коректніше фіксувати наявність ціло- го спектра субкультур усередині молодіжної культури (субкультура тінейджерів, панків, реперів та ін.). Так само як існують субкультури молодіжної культури, по- винна існувати субкультура тієї соціальної групи, яка зберегла прив'язаність до традиційних цінностей. Інши- ми словами, як існує субкультура інтелектуалів, які тво- рять нову естетику й постулюють ідеологію постмо- дерну, тобто заперечують устояні естетичні цінності, так само реально існує й субкультура середнього кла- су, який продовжує споживати традиційні художньо- естетичні зразки, часто адаптовані до потреб буден- ного сприйняття. Висновки Таким чином, розуміння ПОСТ-культури та проду- кованої нею буденно-музичної свідомості не дає підстав розглядати їх як галузь негативної естетики. У них просто інша естетика, до якої неможливо підходи- ти з позицій класичних естетичних парадигм і в дусі традицій попередніх епох міркувати про проблему пре- красного. Також не зовсім коректно говорити про втра- ту естетичної цінності. Ціннісні структури можуть ево- люціонувати й навіть зазнавати мутації, але вони ніко- ли не зникають із соціуму. Тут діють дійсно інакші кри- терії. Їхня інакшість вимагає розробки принципово нової методології не в термінологічному, а в змістов- ному розумінні. Естетичному у сфері буденності не дозволяє зник- нути саме факт наявності генезисних структур особис- тості. Буденна свідомість є свідомістю людською, крізь неї прориваються всупереч усьому архетипи й екзистенціали, які протистоять діловитості технокра- тичного світу ПОСТ-культури. При всьому зануренні буденно-музичної свідомості в суцільність симулякрів, ця свідомість усе ж музична. А музиці, як відомо, вла- стива життєздатність, завдяки якій вона має мож- ливість виходити з будь-яких культурних провалів. Тому вона в будь-якому разі не може втратити метафізич- ної глибини, первісно властивої їй. Буденно-музична ФІЛОСОФІЯ PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 6 (106) жовтень 2010 р. ЕКОНОМІКА 115 свідомість, сприймаючи справжні художньо-естетичні цінності, хай і в зниженому вигляді, або зразки масо- вої музики, де готові звукові кліше відтворюють стійкі ритмоінтонації, які мають усезагальну комунікатив- ність, у будь-якому разі у своїх глибинах несе істинні метафізичні витоки. Їх можна технологізувати, комер- ціоналізувати, перетворити на товар, але їх не можна знищити, оскільки тоді знищенню підлягає власне ант- ропологічна сутність людини. Отже, немає підстав стверджувати, що буденно- музична свідомість, яка функціонує в просторі ПОСТ- культури, повинна бути виведена з поля естетичного. Але опиняючись у полі музичної буденності, вона по- трапляє в ситуацію інобуття естетичного, що, у свою чергу, трансформує естетичні структури самої буден- но-музичної свідомості. ЛІТЕРАТУРА: 1. Бычков В. В. ХХ век: предельные метаморфозы культуры / В. В. Бычков, Л. С. Бычкова // Полигнозис. - 2000. - № 2 (10). - С. 63-76. 2. Марков Б. В. После оргии / Б. В. Марков // Бодрийар Ж. Америка / Жан Бодрийар. - СПб., 2000. - С. 5-64. 3. Бодрийар Ж. Прозрачность зла / Ж. Бодрийар ; [пер. с франц. Л. Любарской, Е. Марковской]. - М. : Добросвет, 2000. - 99 с. 4. Суханцева В. К. Музыка как мир человека. От идеи все- ленной - к философии музыки / В. К. Суханцева. - К. : Факт, 2000. - 176 с. N. Nazarenko ORDINARILY-MUSICAL CONSCIOUSNESS AS THE PHENOMENON OF AESTHETIC BEING The author of this article, on the basic of analysis the modern culture and the features of artistic creation, in particular musical, tried to discrube the aesthetical aspects of ordinarily-musical consciousness. In the article it is determined that in the conditions of modern culture (Post-culture) the aesthetic proves itself as transaesthetical and hyper reality and appears in the situation of aesthetical being. In this connection, ordinarily-musical consciousness which carries in itself an existential essences of musical nature and constantly being under act of musical "background" of informatively-communicative environment, exposed to transformation and mutation and comes forward the specific form of aesthetical being. Key words: ordinarily-musical consciousness, POST-culture, aesthetical being. © Н. Назаренко Надійшла до редакції 29.09.2010 УДК 1(091)(477) ÑÒÀÍ ÒÀ ÏÅÐÑÏÅÊÒÈÂÈ ÄÎÑË²ÄÆÅÍÍß ÐÅË²Ã²ÉÍÎ-Ô²ËÎÑÎÔÑÜÊÎ¯ ÑÏÀÄÙÈÍÈ ÊÈ¯ÂÑÜÊÎ¯ ÄÓÕÎÂÍÎ-ÀÊÀÄÅÌ²×ÍÎ¯ ÄÓÌÊÈ XIX - ÏÎ×ÀÒÊÓ XX ÑÒÎË²ÒÒß ІГОР ПЕЧЕРАНСЬКИЙ, кандидат філософських наук, Київський національний університет культури і мистецтв У статті концептуально окреслені основні проблемні вектори вивчення та представлення релігійно-філософської спадщини київської духовно-академічної думки XIX - початку XX сто- ліття. Акцентовано увагу на застосуванні культурологічного підходу, який, на думку автора, дозволяє розкрити не лише належну джерельну базу під час дослідження окресленої теми, але й уникнути розповсюджених теоретико-методологічних похибок, які часто трапляють- ся в сучасних історико-філософських розвідках. Виявлено, що специфіка духовно-акаде- мічного типу філософування представників "київського кола" полягає у феномені віри й розуму, який регламентує та обґрунтовує їх творчі пошуки. Ключові слова: київська духовно-академічна думка XIX - початку XX ст., релігійна філосо- фія, культурологічний підхід, проблема віри та розуму. ФІЛОСОФІЯ Постановка і стан вивчення проблеми. Цілісне представлення інтелектуально-культурного простору України неможливе без комплексного дослідження го- ловних його складових в історичній перспективі - світог- лядної, суспільно-політичної, літературно-мистецької, науково-дослідної та релігійно-філософської. У цьому PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com

Буденно-музична свідомість як феномен інобуття естетичного

Репозитарії

Схожі ресурси