Стан та перспективи дослідження релігійно-філософської спадщини київської духовно-академічної думки ХІХ - початку ХХ століття

У статті концептуально окреслені основні проблемні вектори вивчення та представлення релігійно-філософської спадщини київської духовно-академічної думки XIX - початку XX століття. Акцентовано увагу на застосуванні культурологічного підходу, який, на думку автора, дозволяє розкрити не лише належну...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Печеранський, І.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України 2010
Schriftenreihe:	Схід
Schlagworte:	Філософія
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22227
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Стан та перспективи дослідження релігійно-філософської спадщини київської духовно-академічної думки ХІХ - початку ХХ століття / І. Печеранський // Схід. — 2010. — № 6 (106). — С. 115-119. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-22227
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-222272011-06-21T12:06:36Z Стан та перспективи дослідження релігійно-філософської спадщини київської духовно-академічної думки ХІХ - початку ХХ століття Печеранський, І. Філософія У статті концептуально окреслені основні проблемні вектори вивчення та представлення релігійно-філософської спадщини київської духовно-академічної думки XIX - початку XX століття. Акцентовано увагу на застосуванні культурологічного підходу, який, на думку автора, дозволяє розкрити не лише належну джерельну базу під час дослідження окресленої теми, але й уникнути розповсюджених теоретико-методологічних похибок, які часто трапляються в сучасних історико-філософських розвідках. Виявлено, що специфіка духовно-академічного типу філософування представників "київського кола" полягає у феномені віри й розуму, який регламентує та обґрунтовує їх творчі пошуки. Main problem vectors of studying and presenting of religious and philosophical heritage of Kyiv spiritual and academic thought in XIX-beginning of XX century are conceptually traced. Attention is accented on using of cultorological approach which in author's opinion permits to open not only proper source base during research of this topic but to avoid prevalent theoretical and methodological mistakes which often happen in modern historical and philosophical explorations. It is exposed that specificity of spiritual and academic type of philosophizing of "Kyiv circle" representatives is in phenomenon of faith and mind which regulates and arguments their creative researches. 2010 Article Стан та перспективи дослідження релігійно-філософської спадщини київської духовно-академічної думки ХІХ - початку ХХ століття / І. Печеранський // Схід. — 2010. — № 6 (106). — С. 115-119. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22227 1(091)(477) uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Філософія Філософія
spellingShingle	Філософія Філософія Печеранський, І. Стан та перспективи дослідження релігійно-філософської спадщини київської духовно-академічної думки ХІХ - початку ХХ століття Схід
description	У статті концептуально окреслені основні проблемні вектори вивчення та представлення релігійно-філософської спадщини київської духовно-академічної думки XIX - початку XX століття. Акцентовано увагу на застосуванні культурологічного підходу, який, на думку автора, дозволяє розкрити не лише належну джерельну базу під час дослідження окресленої теми, але й уникнути розповсюджених теоретико-методологічних похибок, які часто трапляються в сучасних історико-філософських розвідках. Виявлено, що специфіка духовно-академічного типу філософування представників "київського кола" полягає у феномені віри й розуму, який регламентує та обґрунтовує їх творчі пошуки.
format	Article
author	Печеранський, І.
author_facet	Печеранський, І.
author_sort	Печеранський, І.
title	Стан та перспективи дослідження релігійно-філософської спадщини київської духовно-академічної думки ХІХ - початку ХХ століття
title_short	Стан та перспективи дослідження релігійно-філософської спадщини київської духовно-академічної думки ХІХ - початку ХХ століття
title_full	Стан та перспективи дослідження релігійно-філософської спадщини київської духовно-академічної думки ХІХ - початку ХХ століття
title_fullStr	Стан та перспективи дослідження релігійно-філософської спадщини київської духовно-академічної думки ХІХ - початку ХХ століття
title_full_unstemmed	Стан та перспективи дослідження релігійно-філософської спадщини київської духовно-академічної думки ХІХ - початку ХХ століття
title_sort	стан та перспективи дослідження релігійно-філософської спадщини київської духовно-академічної думки хіх - початку хх століття
publisher	Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Філософія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22227
citation_txt	Стан та перспективи дослідження релігійно-філософської спадщини київської духовно-академічної думки ХІХ - початку ХХ століття / І. Печеранський // Схід. — 2010. — № 6 (106). — С. 115-119. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
series	Схід
work_keys_str_mv	AT pečeransʹkijí stantaperspektividoslídžennârelígíjnofílosofsʹkoíspadŝinikiívsʹkoíduhovnoakademíčnoídumkihíhpočatkuhhstolíttâ
first_indexed	2025-07-02T22:07:23Z
last_indexed	2025-07-02T22:07:23Z
_version_	1836574619224506368
fulltext	№ 6 (106) жовтень 2010 р. ЕКОНОМІКА 115 свідомість, сприймаючи справжні художньо-естетичні цінності, хай і в зниженому вигляді, або зразки масо- вої музики, де готові звукові кліше відтворюють стійкі ритмоінтонації, які мають усезагальну комунікатив- ність, у будь-якому разі у своїх глибинах несе істинні метафізичні витоки. Їх можна технологізувати, комер- ціоналізувати, перетворити на товар, але їх не можна знищити, оскільки тоді знищенню підлягає власне ант- ропологічна сутність людини. Отже, немає підстав стверджувати, що буденно- музична свідомість, яка функціонує в просторі ПОСТ- культури, повинна бути виведена з поля естетичного. Але опиняючись у полі музичної буденності, вона по- трапляє в ситуацію інобуття естетичного, що, у свою чергу, трансформує естетичні структури самої буден- но-музичної свідомості. ЛІТЕРАТУРА: 1. Бычков В. В. ХХ век: предельные метаморфозы культуры / В. В. Бычков, Л. С. Бычкова // Полигнозис. - 2000. - № 2 (10). - С. 63-76. 2. Марков Б. В. После оргии / Б. В. Марков // Бодрийар Ж. Америка / Жан Бодрийар. - СПб., 2000. - С. 5-64. 3. Бодрийар Ж. Прозрачность зла / Ж. Бодрийар ; [пер. с франц. Л. Любарской, Е. Марковской]. - М. : Добросвет, 2000. - 99 с. 4. Суханцева В. К. Музыка как мир человека. От идеи все- ленной - к философии музыки / В. К. Суханцева. - К. : Факт, 2000. - 176 с. N. Nazarenko ORDINARILY-MUSICAL CONSCIOUSNESS AS THE PHENOMENON OF AESTHETIC BEING The author of this article, on the basic of analysis the modern culture and the features of artistic creation, in particular musical, tried to discrube the aesthetical aspects of ordinarily-musical consciousness. In the article it is determined that in the conditions of modern culture (Post-culture) the aesthetic proves itself as transaesthetical and hyper reality and appears in the situation of aesthetical being. In this connection, ordinarily-musical consciousness which carries in itself an existential essences of musical nature and constantly being under act of musical "background" of informatively-communicative environment, exposed to transformation and mutation and comes forward the specific form of aesthetical being. Key words: ordinarily-musical consciousness, POST-culture, aesthetical being. © Н. Назаренко Надійшла до редакції 29.09.2010 УДК 1(091)(477) ÑÒÀÍ ÒÀ ÏÅÐÑÏÅÊÒÈÂÈ ÄÎÑË²ÄÆÅÍÍß ÐÅË²Ã²ÉÍÎ-Ô²ËÎÑÎÔÑÜÊÎ¯ ÑÏÀÄÙÈÍÈ ÊÈ¯ÂÑÜÊÎ¯ ÄÓÕÎÂÍÎ-ÀÊÀÄÅÌ²×ÍÎ¯ ÄÓÌÊÈ XIX - ÏÎ×ÀÒÊÓ XX ÑÒÎË²ÒÒß ІГОР ПЕЧЕРАНСЬКИЙ, кандидат філософських наук, Київський національний університет культури і мистецтв У статті концептуально окреслені основні проблемні вектори вивчення та представлення релігійно-філософської спадщини київської духовно-академічної думки XIX - початку XX сто- ліття. Акцентовано увагу на застосуванні культурологічного підходу, який, на думку автора, дозволяє розкрити не лише належну джерельну базу під час дослідження окресленої теми, але й уникнути розповсюджених теоретико-методологічних похибок, які часто трапляють- ся в сучасних історико-філософських розвідках. Виявлено, що специфіка духовно-акаде- мічного типу філософування представників "київського кола" полягає у феномені віри й розуму, який регламентує та обґрунтовує їх творчі пошуки. Ключові слова: київська духовно-академічна думка XIX - початку XX ст., релігійна філосо- фія, культурологічний підхід, проблема віри та розуму. ФІЛОСОФІЯ Постановка і стан вивчення проблеми. Цілісне представлення інтелектуально-культурного простору України неможливе без комплексного дослідження го- ловних його складових в історичній перспективі - світог- лядної, суспільно-політичної, літературно-мистецької, науково-дослідної та релігійно-філософської. У цьому PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 116 № 6 (106) жовтень 2010 р. ЕКОНОМІКА дослідженні одне з вагомих місць займає вивчення творчого доробку представників київської духовно- академічної думки XIX - початку XX століття. Упродовж останніх двадцяти років, ураховуючи завершальне де- сятиліття минулого століття, в українській історико- філософській науці мав місце певний дисертаційний бум, що був безпосередньо пов'язаний із вивченням окремих проблем чи то персоналій у контексті київсь- кої академічної філософії означеного часу. Досліджен- ня М. Ткачук, Н. Куценко, А. Аристової, М. Запорожця, О. Сарапіна, І. Фіцика, С. Єлестратова, Н. Мозгової, В. Думцева, І. Кондратьєвої, В. Плужника, В. Федуло- вої, С. Кузьминої, В. Нападистої, В. Грищенко, К. Дуб- ровіної, Л. Пастушенко та ін., а також окремі моно- графії М. Ткачук, Н. Мозгової, В. Нападистої, С. Кузь- миної, І. Печеранського - це лише частина того науко- во-дослідного шляху, який уже було пройдено в цій темі, не враховуючи численних статей та виступів на кон- ференціях, що відображає реальний інтерес до знач- них історико-філософських сюжетів навколо спадщи- ни виразників "київського кола". Не зупиняючись на аналізі цих досліджень, оскільки це повинно бути пред- метом окремої спеціальної розвідки, слід сказати, що вони мають різний рівень наукової значущості, відоб- ражаючи підходи до роботи з матеріалом, рівень нау- кової компетентності та енергетику творчих інтенцій кожного автора. Для нас важливо відмітити, що про- цеси становлення та формування дослідницького інте- ресу до академічної філософії головним чином поглиб- люють тенденції проблематизації та актуалізації цієї тематики, формулюючи той базисний контекст, який уможливлює приріст знання в межах застосування відповідної методології історико-філософського дос- лідження. Реконструкція зразків професійно-філо- софської культури мислення, які були представлені, наприклад, І. Скворцовим, В. Карповим, О. Новицьким, С. Гогоцьким, П. Юркевичем та ін., не лише повинна відновити належну історико-філософську картину того часу, але й залучити виявлений матеріал до розбудо- ви сучасних теоретико- та історико-філософських дос- ліджень в Україні. Сьогодні дослідження філософської спадщини реч- ників київської духовно-академічної думки XIX - почат- ку XX століття тісно пов'язане з низкою проблемних аспектів, які потребують належної оцінки, подальшо- го обговорення та, у майбутньому, продуктивного ви- рішення, що забезпечить нормальний рівень резуль- тативності в ході представлення обраного періоду в історії філософії України. У статті ми ставимо за мету окреслити основні вектори аналізу та вивчення київсь- кої духовно-академічної філософії, беручи за основу культурологічний підхід до дослідження історії думки. Виклад основного матеріалу. Указані завдання можливо виконати, застосувавши відповідний методо- логічний інструментарій історико-філософської науки до вивчення київської академічної філософії, оскіль- ки, на нашу думку, більшість підходів хибують у своїх аргументах, по-перше, або за умов відсутності чіткос- ті у визначенні власної методологічної позиції, або з огляду на некоректність та помилковість застосу- вання певного методологічного проекту до конкретно- го матеріалу. Унаслідок тривалого панування канонів марксистко-ленінської ідеології у філософії сформу- вався ряд стереотипів у розумінні теоретико-методо- логічних проблем історії філософії. Послідовність дій була такою: бралося те чи інше філософське вчення або період у розвитку філософії, проганялося крізь призму категорій "діалектичного й історичного матері- алізму" і виносився остаточний вирок у вигляді ярликів "суб'єктивний ідеалізм", "механістичний матеріалізм", "домарксова філософія" тощо. Усевладдя єдино "істин- ної" філософії скінчилось, але історико-філософські дослідження досі страждають на "ідеологічне похміл- ля". Станом на сьогодні існує чітка тенденція в україн- ських історико-філософських студіях, спрямована на реформування теоретичної основи дисципліни в на- прямку від узагальнених формально-синтетичних по- будов до "методологічно диференційованих дослід- ницьких практик" [7, с. 30]. Відбувається конституюван- ня простору інтерсуб'єктивної єдності історії філософії України, де здійснюється спроба виправи- ти "недбалість" методологічних основ історико-філо- софських робіт, яка призводить, за влучним висловом Ю. Кушакова, до вигадування "методологічного кок- тейлю", тобто несистемного використання в одному дослідженні різних методів (реконструкції, герменев- тики, логічного аналізу, структурно-функціонального аналізу, компаративістики) як спроби поєднати непоєд- нуване1. На нашу думку, ураховуючи помітні процеси онтологізації та універсалізації смислів культури на тлі XX століття, доцільною видається спроба культуро- логізації історії філософії України як витлумачення руху історико-філософського процесу в контексті логіки культури/діалогу культур. Ця науково-дослідна програ- ма не займається критиканством та кардинальною відмовою від уже існуючих підходів, утім, далі на ме- таметодологічному рівні, послідовно застосовую- чи принцип діалогізму, здійснює співставлення та по- рівняльний аналіз різних методологій історико-філо- софського дослідження, намагаючись залучити конст- руктивні аспекти до побудови системи історико-філо- софського знання. Чи не є заслугою Гегеля спроба розвинути історію філософії від емпіричного (описо- вого) рівня до системи, що розгортається? Як не вра- хувати творів Л. Фейєрбаха та В. Віндельбанда, у яких обґрунтовується значення прагматично-культурного фактора руху філософської думки? А філософські біографії К. Фішера? "Методологізм" марксизму та деконструктивізм структуралізму? Чи потрібно це відкидати? Поряд із цим, критичне переосмислення важливих моментів існуючих підходів межує з відкри- тістю історії філософії щодо інших зрізів історичного знання: історії культури, історії літератури, історії на- уки та техніки, історії права та держави, історії релігії тощо. Методологічні підходи цих практик повинні зба- гачувати історію філософської думки України на тлі де- термінації інтелектуальних процесів у системі націо- нальної культури. Розуміння такого характеру розвит- ку побудов, - рух від монологізму до діалогізму, - будує інше уявлення систематики історико-філософського знання, у якій концепт "система-принцип" є вторин- ним, "діалог-особистість" - первинним у сучасних історико-філософських дослідженнях. Це і є шлях іден- тифікації історії філософії як науки, коли ми не абсо- лютизуємо якийсь один із моментів (раціональний, ем- піричний, культурно-історичний чи індивідуальний), а ус- 1 Якщо знаходити підтвердження цій ідеї у сфері природничих наук, то близькою за смислом та доречною в цій ситуації є думка американського вченого Ф. Дайсона: "Причина, через яку важко охопити нову концепцію в будь-якій галузі науки, завжди одна й та ж: сучасні вчені намагаються уявити собі нову концепцію в поняттях тих ідей, які існували раніше. Сам фундатор страждає від цих труднощів більше за всіх: він приходить до нової кон- цепції в боротьбі зі старими ідеями, і старі ідеї ще довго потім звучать тією мовою, якою він думає" [5, с. 91]. ФІЛОСОФІЯ PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 6 (106) жовтень 2010 р. ЕКОНОМІКА 117 відомлюємо її специфічно "дуальну сутність" [4, с. 6]. Історик філософії не лише історик систем чи персо- налій, він ще й філософ, у теоретичних настановах яко- го закладений принцип актуалізації минулого в сучасній картині світу за рахунок осмислення комплексу сенсо- буттєвих проблем. Ураховуючи вищеозначені методологічні зауваги та переходячи до теми київської академічної філософії, слід розуміти, що йдеться про глибинну реставрацію антропологічного виміру в культурі, який виносить на перше місце не школу чи систему, а пульс життя філо- софської індивідуальності як автора тексту та носія ідей. "Історії суть процеси індивідуалізації систем" [6, с. 108]. Це актуалізує, у першу чергу, значення архіво- й джерелознавчих та біографічно-аналітичних технік в історико-філософському пізнанні, що дозволяє рекон- струювати об'єктивний контекст інтелектуально-кому- нікативного середовища, у якому співіснують ті чи інші ідеї. Саме він розкриває основні інтенції, формує фе- номен як основу дослідження, що потім конкретизуєть- ся й розгортається з урахуванням проблемно-катего- ріальної та соціокультурної детермінант історико-філо- софського процесу. Методологічно коректнішою є дум- ка М. Бахтіна: "…Розгортається не світ об'єктів, <...> але світ взаємно освітлюючих ментальностей, світ зв'язаних смислових людських установок" [1, с. 163]. Розглядаючи спадщину представників київської духов- но-академічної філософії XIX - початку XX століття під цим кутом зору, варто зауважити, що таким феноме- ном, який узасадничує смисловий контекст, у якому розвиваються їх погляди та аргументи, закладає спе- цифікацію філософування, є феномен віри та розу- му, що артикулюється в історії думки як проблема. Спроби виявити та дослідити цю проблему запобіга- ють атомізації історико-філософського процесу (по- гляду на історію філософії лише як на історію окре- мих філософів), оскільки навколо неї формується відповідна традиція її вирішення, утворюється "київсь- ке коло" академічних учених, яких об'єднує інтегра- тивно-комунікативна функція відносно філософсь- кого продукту, який вони виробляють2. Не беручи до уваги формально-інституційні умови функціонування академічного середовища, слід відмітити головне: про- блематизація феномена співвідношення віри та розу- му (з усіма аспектами антропологізації та етизації знання) є осьовим пунктом розгортання богословсь- ких та філософських студій академістів, що призводить до утворення специфічного типу "релігійної філо- софії", неортодоксального теїзму як спроби філосо- фізації православ'я в системі східно-християнської культури, яка, по-перше, характеризується східно-пра- вославною концепцією особистості на відміну від за- хідно-латинського розуміння персони, по-друге, опти- містичною концепцію пізнання людини як "створеного Бога", усупереч песимістичним настроям Заходу, по- третє, соборним підходом до осмислення єдності світу та людини, що суперечить юридично-правовому (ієрар- хічному) підходу на Заході, по-четверте, ідеєю синте- тизму сердечних відправлень та поняттям цілісної муд- рості, що об'єднує здобутки науки, релігії та філософії. Поряд із цим, однією з важливих проблем є вироб- лення підходу до типологізації основних напрямів ре- лігійно-філософської творчості київських учених. Ду- ховно-академічна філософія - тип філософування, носієм якого є професорсько-викладацький склад ду- ховних академій, детермінований за формою - само- державним політичним устроєм та приписами Священ- ного Синоду, за змістом - догматами православного віровчення та європейською, переважно, німецькою, філософією. Проф. Ф. Титов, розглядаючи діяльність Київської духовної академії в 1911/12 навчальному році, зауважував, що вона служила "святій право- славній церкві, богословській науці і російській на- родності" [8, с. 1]. Слід наголосити, що академічна творчість в основних своїх рисах була детермінована інституційними особливостями її функціонування: як а) у питаннях мети та світоглядної наповненості на- вчального процесу ("В купі різноманітних людських міркувань є нитка, якої професор необхідно повинен триматися. Ця нитка є істина євангельська" [2, с. 104]), так і б) у підборі циклу філософських дисциплін, які повинні сприяти підвищенню "методологічної дієвості" інтенцій розуму в сприйнятті істин Св. Письма. Це - логіка, психологія, гносеологія, моральне богослов'я, елементи антропологічного знання та історія філософії (в університетському середовищі, окрім цього, - апо- логетичне богослов'я та філософія релігії). Поєднан- ня статутних вимог із принципами православного віросповідання, які врегульовували навчально-науко- ву діяльність київських філософів, дають можливість виокремити такі аспекти їхньої професійної діяльності: логіко-методологічний, гносео-психологічний (міс- це психології в системі пізнання), морально-антропо- логічний, історико-філософський та педагогічний. Останній має переважно прикладний характер: засто- сування спекулятивно-теоретичних положень релігій- ної філософії до побудови різних виховних програм. Однак неможливо зрозуміти їх світоглядно-метафізич- ний зміст без прямого відношення до циклу бого- словських наук, які професійні вчені вивчали та дос- ліджували в стінах академії, - догматичне богослов'я, моральне богослов'я з аскетикою, апологетика, бібліо- логія, церковна історія, патрологія й патристика та інші [3]. Богословські та філософські науки знаходяться в тісному зв'язку в системі академічного шкільництва, опираючись на історичний досвід передання (наприк- лад, для філософії науковим підґрунтям є історико- філософський контекст, а для богослов'я - застосуван- ня історико-генетичного методу). Дослідник спадщини представників "київського кола" повинен розуміти, що єднання богословського та філософського підходів на світоглядних засадах православної культури, відобра- жається й у відсутності чітких меж між духовно-акаде- мічним та університетськими інституційними видами творчості: як учені Київської академії, такі як І. Сквор- цов, П. Авсенєв, Ор. Новицький, С. Гогоцький та ін., викладали в Університеті Св. Володимира, при цьому у своїх підходах поділяли теїстичну позицію, так само 2 "Функцію академічної філософії відносно філософського знан- ня, - зауважує М. Ткачук, - можна було б визначити як інтегра- тивно комунікативну. На сьогодні філософське знання, накопи- чене людством, значно перебільшує можливості його осягнення навіть найнаполегливішою і найдопитливішою людиною. Спроби відкрити щось поза цим масивом філософських знань приречені на "відкриття велосипеду". Без аналізу і систематизації вже от- риманих здобутків, без тієї копіткої роботи, що її здійснює істори- ко-філософська наука як найважливіша складова академічної філософії, важко уявити собі спосіб існування філософської спільноти в єдиному комунікативному просторі. Саме завдяки академічній філософії, в межах якої здійснюються історико-філо- софські дослідження, готуються до друку й перекладаються філо- софські тексти, створюються умови діалогу філософських куль- тур, вчень, ідей. Академічна філософія виступає, таким чином, тим посередником, завдяки якому забезпечується спадкоємність філософського розвитку" [10, с. 57]. ФІЛОСОФІЯ PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 118 № 6 (106) жовтень 2010 р. ЕКОНОМІКА й викладачі університету, які мали відношення до ре- лігійної філософії, - П. Свєтлов, М. Поснов, М. Бого- любов, - були вихованцями інших духовних академій та відстоювали ідеали християнського віровчення. Інституційно-відмінні, але світоглядно-спільні підходи цих учених дають можливість розглядати їх як виразників єдиної київської традиції теїстичного філо- софування. Не менш вагомими видаються джерелознавчі ас- пекти дослідження доробку київської духовно-акаде- мічної філософії XIX - початку XX століття та ті про- блеми, які з ними пов'язані. Оптимальним підходом до вивчення історико-філософського матеріалу є концеп- туалізація, тобто створення власних оригінальних концепцій, у яких систематизується філософське знан- ня за тією чи іншою ознакою (підставою). Вибір прин- ципу концептуалізації філософських знань безпосе- редньо залежить від конкретного завдання, яке ста- вить перед собою дослідник. Удаючись до концептуа- лізації, учений завжди звертається до джерел. На по- чатку він систематизує, класифікує інформацію філософських джерел, намагається відстежити логіч- ні зв'язки між її елементами. Потім на підставі придба- ного знання, на підставі власного досвіду філософ- ствування та мети дослідження він будує нові кон- цепції, що пояснюють суть того або іншого історико- філософського явища, процесу. Тобто вивчення філо- софської думки в її минулому здійснюється в два етапи: джерелознавче та історико-філософське дослідження. Одним із перших, хто на належному ме- тодологічному рівні усвідомив значення джерелознав- чої роботи з матеріалами київських академічних уче- них, була М. Ткачук [9, с. 162-179]. Сьогодні потрібно вдосконалювати джерелознавчі методи роботи з текс- тами, попередньо здійснивши відповідну класифікацію наявного матеріалу відповідно до поставленої мети та завдань дослідження. Виокремлюють такі групи джерел: первинний ряд - (1) рукописні, що зберігають- ся в Інституті рукопису НБУВ, та надруковані матеріа- ли з творів київських академічних філософів, у яких викладені їхні погляди, (2) праці, де відтворені проце- си становлення та функціонування київського акаде- мічного середовища (наприклад, В. Аскоченського, І. Малишевського, С. Голубєва, Ф. Титова, В. Шульгіна та ін.) та загальноосвітнього контексту доби (І.Чисто- вича, П.Знаменського, О.Котовича, Б.Тітлінова та ін.), (3) архівні джерела з історії Київської духовної академії та Університету Св. Володимира, що зберігаються в Центральному державному історичному архіві Украї- ни в м. Києві, Державному архіві м. Києва, Інституті рукопису та інших установах подібного типу, (4) масив дореволюційних періодичних видань від 1837 р., коли почав видаватися журнал "Воскресное чтение", і зак- інчуючи 1917-1918 рр. (особливо такі як "Труды Киев- ской духовной академии" та "Университетские извес- тия"); вторинний ряд - (5) труди "класиків" історії російської філософії (О. Введенського, Е. Радлова, Ґ. Шпета, В. Зенковського, М. Лосського та ін.), (6) ок- ремим блоком слід виділити компендіум праць ра- дянського періоду 50-80-х рр. XX ст., у яких давалась оцінка як феномена професійної філософії взагалі, так і в окремих регіонах зокрема, (7) історико-філософські дослідження спадщини академічної філософії в пері- од 90-х рр. XX - перше десятиліття XXI століття (ди- сертації, монографії, перевидання праць академіч- них учених, опублікування рукописів, статті тощо). Окрім цього, до джерелознавчого аспекту досліджен- ня київської академічної культури повинні бути відне- сені роботи з історії суспільно-політичного та церков- ного життя України цього періоду (тогочасні та су- часні), матеріли з вивчення феномена академізму в загальноєвропейському контексті, документи, які б відтворювали загальну картину розвитку освіти та місце в ній "духовних шкіл" тощо. Укладання такої кла- сифікації джерел повинно містити важливі теоре- тичні принципи, наперед задані в дослідженні, оск- ільки саме тоді можна вести мову не про емпіричну, а філософську історіографію в системі історико- філософського пізнання. На сучасному етапі одним із пріоритетних завдань є комплексний підхід у вивченні релігійно-філософсь- кого доробку представників "київського кола" XIX - початку XX століття, у якому взаємодоповнюючу роль відіграють як розробка відповідного теоретико-мето- дологічного інструментарію, так і формування ґрун- товної джерельної бази. Дослідникам, які працюють над цією тематикою, час оговтатись від "методологіч- ного похмілля", не варто робити завчасних деклара- тивних висновків без належної їх емпіричної перевірки. Залишимо позаду ідеологічні пересуди та вигукнемо "Уперед до джерел!". Отже, сформулюємо такі висновки: 1) вивчення творчого доробку речників "київського кола" академіч- ної філософії неможливе без належного рівня пробле- матизації та актуалізації цієї тематики, 2) застосуван- ня ефективного методологічного інструментарію, який, на нашу думку, повинен розкривати культуроло- гіку історико-філософської думки, пульс життя філо- софської індивідуальності, її "творчу лабораторію духу", 3) ведення ґрунтовної джерелознавчої роботи, яка має полягати в "гонитві за фактами", що руйнува- тимуть пустопорожні припущення, які породжують чер- гові "міфологеми" в історії філософії України XIX - по- чатку XX століття. ЛІТЕРАТУРА: 1. Бахтин М. М. Проблемы поэтики Достоевского / М. М. Бах- тин. - М. : Сов. Россия, 1979. - 318 с. 2. Акты и документы, относящиеся к истории Киевской ака- демии. - Отд. ІІІ. (1796-1869). - Т. ІV (1813-1819). - К. : Типография И. И. Чоколова, 1913. - ХСVІІІ. - 944 с. 3. Глубоковский Н. Н. Русская богословская наука в её исто- рическом развитии / Н. Н. Глубоковский. - М. : Изд-во Свято- Владимирского братства, 2002. - 190 с. 4. Горський В. С. До питання про ідентичність історії філо- софії як науки / В. С. Горський // Наукові записки НаУКМА. - К. : Вид. дім "КМ Академія", 2004. - Т. 25. Філософія і релігієз- навство. - С. 3-7. 5. Дайсон Ф. Новаторство в физике / Ф. Дайсон ; [пер. с англ.] // Над чем думают физики. - 1963. - Вып. 2. - Элементар- ные частицы. - С. 90-103. 6. Люббе Г. Историческая идентичность / Г. Любе ; [пер. с нем.] // Вопросы философии. - 1994. - № 4. - С. 108-113. 7. Могилянський історико-філософський семінар / [відп. ред. і упоряд. Ткачук М. Л.]. - К. : Вид. дім "Києво-Могилянська ака- демія", 2006. - Вип. 1: 2003-2005. - 175 с. 8. Титов Ф. И. Киевская духовная Академия в ея трехвеко- вом прошлом и в 1911-1912 учебном году / Ф. И. Титов. - К., 1913. 9. Ткачук М. Л. Київська академічна філософія ХІХ - початку ХХ ст.: методологічні проблеми дослідження / М. Л. Ткачук. - К. : ЗАТ "ВІПОЛ", 2000. - 248 с. 10. Ткачук М. Л. Академічна філософія як феномен / М. Л. Ткачук // Наукові записки НаУКМА. - 2000. - Т. 18. - Сер: Філософія та релігієзнавство. - С. 52-58. ФІЛОСОФІЯ PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 6 (106) жовтень 2010 р. ЕКОНОМІКА 119 I. Pecherans'kyj STATE AND PROSPECTS OF RESEARCH OF RELIGIOUS AND PHILOSOPHICAL HERITAGE OF KYIV SPIRITUAL AND ACADEMIC THOUGHT IN XIX - BEGINNING OF XX CENTURY Main problem vectors of studying and presenting of religious and philosophical heritage of Kyiv spiritual and academic thought in XIX-beginning of XX century are conceptually traced. Attention is accented on using of cultorological approach which in author's opinion permits to open not only proper source base during research of this topic but to avoid prevalent theoretical and methodological mistakes which often happen in modern historical and philosophical explorations. It is exposed that specificity of spiritual and academic type of philosophizing of "Kyiv circle" representatives is in phenomenon of faith and mind which regulates and arguments their creative researches. Key words: Kyiv spiritual and academic thought of XIX-beginning of XX century, religious philosophy, culturological approach, problem of faith and mind ФІЛОСОФІЯ © І. Печеранський Надійшла до редакції 29.09.2010 УДК 296.4 ÌÅÒÎÄÎËÎÃ²ß ÄÎÑË²ÄÆÅÍÍß ÑÒÐÓÊÒÓÐÈ ²ÓÄÀ¯ÇÌÓ ЗОЯ ШВЕД, кандидат філософських наук, асистент кафедри релігієзнавства Київського національного університету ім. Т. Шевченка Стаття присвячена актуальному питанню розробки та використання методологічних за- сад релігієзнавства при вивченні предметного поля конфесіології релігії. Проаналізовано основні елементи релігійного комплексу іудаїзму як конфесійного вияву релігії. З'ясовано основний зміст національно визначальних особливостей іудаїзму. Ключові слова: конфесіологія, релігійний комплекс, національна релігія, іудаїзм. Постановка проблеми та стан її вивчення. Ак- туальність розробки теми методологічних основ вив- чення релігії пов'язане зі сталим розвитком конфесіо- логії релігії як одного з основних напрямків сучасного вітчизняного релігієзнавства. Це засвідчується знач- ною кількістю наукових публікацій, які виходять в Ук- раїні. Так, наприклад, реалізуючи планову тему "Про- цес конфесіоналізації релігії: закономірності й прогнози (український і світовий контекст)", відділення релігіє- знавства Інституту філософії НАН України видало ко- лективну монографію, у якій висвітлюються питання конфесійних проявів релігії як у її історичній перспек- тиві, так і з виокремленням та обґрунтуванням тих закономірностей, що супроводжують означений процес [1]. На нашу думку, саме формулювання "конфесіоло- гія релігії" може бути уточнене, адже ніякої іншої конфе- сіології, окрім релігії, не може бути, але ми будемо вжи- вати цей термін з огляду на його загальну прийнятність. Провідні українські спеціалісти з питань періоди- зації релігії (А. Колодний, О. Уткін, Л. Филипович, П. Яроцький) зазначають, що взаємозв'язок націо- нального (народного) та релігійного відтворює єдність суспільно-історичної та культурної спадковості, яка уособлюється в різних формах релігії. У цьому аспекті вивчення іудаїзму як "конфесійного вияву" релігії доз- волить виявити ті його риси та характеристики, якими цей релігійний феномен впливав на процес релігієге- незу в цілому. Стан розробленості тем, присвячених вивченню єврейської релігійної традиції (іудаїзму), є значним. Цілий напрямок - іудаїка - зосереджує свою увагу саме на цьому вияві єврейської культури та традиції, одно- часно залучаючи його до більш широкого обрію куль- турологічних проблем, які розв'язуються цією наукою. Останні дослідження з окресленої теми, які мають суто академічний характер, висвітлюють різноманітні ас- пекти антропології (окремі роботи М. Поповича, М. Феллера), біблієзнавства (С. Головащенко, О. Ліф- шиц, О. Хамрай), історії (Я. Двейк, К. Гатальська), те- ології (Л. Батнітський, В. Малахов). Об'єктом нашого дослідження виступає іудаїзм як конфесійний вияв релігії, а предметом національна ре- лігія євреїв як така система поглядів, яка зумовлює національну своєрідність цього релігійного комплек- су, його погляди-віровчення та діяльність-культ. Метою роботи є обґрунтування необхідності побу- PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com

Стан та перспективи дослідження релігійно-філософської спадщини київської духовно-академічної думки ХІХ - початку ХХ століття

Institution

Ähnliche Einträge