Її стежина у царині Флори. До 100-річчя від дня народження М.Ф. Макаревич

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2006
Hauptverfasser:	Блюм, О., Вассер, С., Дудка, І., Кондратюк, С., Масюк, Н., Навроцька, І., Протопопова, В.В., Ромс, О., Топачевський, А.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2006
Schlagworte:	Ювілеї
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/2236
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Її стежина у царині Флори. До 100-річчя від дня народження М.Ф. Макаревич / О. Блюм, С. Вассер, І. Дудка, С. Кондратюк, Н. Масюк, І. Навроцька, В. Протопопова, О. Ромс, А. Топачевський // Вісн. НАН України. — 2006. — N 11. — С. 48-53. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-2236
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-22362009-07-17T15:05:39Z Її стежина у царині Флори. До 100-річчя від дня народження М.Ф. Макаревич Блюм, О. Вассер, С. Дудка, І. Кондратюк, С. Масюк, Н. Навроцька, І. Протопопова, В.В. Ромс, О. Топачевський, А. Ювілеї 2006 Article Її стежина у царині Флори. До 100-річчя від дня народження М.Ф. Макаревич / О. Блюм, С. Вассер, І. Дудка, С. Кондратюк, Н. Масюк, І. Навроцька, В. Протопопова, О. Ромс, А. Топачевський // Вісн. НАН України. — 2006. — N 11. — С. 48-53. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/2236 uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Ювілеї Ювілеї
spellingShingle	Ювілеї Ювілеї Блюм, О. Вассер, С. Дудка, І. Кондратюк, С. Масюк, Н. Навроцька, І. Протопопова, В.В. Ромс, О. Топачевський, А. Її стежина у царині Флори. До 100-річчя від дня народження М.Ф. Макаревич
format	Article
author	Блюм, О. Вассер, С. Дудка, І. Кондратюк, С. Масюк, Н. Навроцька, І. Протопопова, В.В. Ромс, О. Топачевський, А.
author_facet	Блюм, О. Вассер, С. Дудка, І. Кондратюк, С. Масюк, Н. Навроцька, І. Протопопова, В.В. Ромс, О. Топачевський, А.
author_sort	Блюм, О.
title	Її стежина у царині Флори. До 100-річчя від дня народження М.Ф. Макаревич
title_short	Її стежина у царині Флори. До 100-річчя від дня народження М.Ф. Макаревич
title_full	Її стежина у царині Флори. До 100-річчя від дня народження М.Ф. Макаревич
title_fullStr	Її стежина у царині Флори. До 100-річчя від дня народження М.Ф. Макаревич
title_full_unstemmed	Її стежина у царині Флори. До 100-річчя від дня народження М.Ф. Макаревич
title_sort	її стежина у царині флори. до 100-річчя від дня народження м.ф. макаревич
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2006
topic_facet	Ювілеї
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/2236
citation_txt	Її стежина у царині Флори. До 100-річчя від дня народження М.Ф. Макаревич / О. Блюм, С. Вассер, І. Дудка, С. Кондратюк, Н. Масюк, І. Навроцька, В. Протопопова, О. Ромс, А. Топачевський // Вісн. НАН України. — 2006. — N 11. — С. 48-53. — укр.
work_keys_str_mv	AT blûmo íístežinaucariníflorido100ríččâvíddnânarodžennâmfmakarevič AT vassers íístežinaucariníflorido100ríččâvíddnânarodžennâmfmakarevič AT dudkaí íístežinaucariníflorido100ríččâvíddnânarodžennâmfmakarevič AT kondratûks íístežinaucariníflorido100ríččâvíddnânarodžennâmfmakarevič AT masûkn íístežinaucariníflorido100ríččâvíddnânarodžennâmfmakarevič AT navrocʹkaí íístežinaucariníflorido100ríččâvíddnânarodžennâmfmakarevič AT protopopovavv íístežinaucariníflorido100ríččâvíddnânarodžennâmfmakarevič AT romso íístežinaucariníflorido100ríččâvíddnânarodžennâmfmakarevič AT topačevsʹkija íístežinaucariníflorido100ríččâvíddnânarodžennâmfmakarevič
first_indexed	2025-07-02T05:34:28Z
last_indexed	2025-07-02T05:34:28Z
_version_	1836512149027946496
fulltext	48 ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 11 Чим далі у часі, тим виразнішим і зрозумілішим постає минуле. Бо історична правда бачиться на відстані. Історія ж науки втілюється у діяннях учених — виразників думок, ідей і настроїв саме тієї частини людства, без якої неможли� во уявити плин всесвітньої Історії. Біографія вченого буває короткою і яскра� вою, наче схід Сонця, або тривалою, як суворий похід. Але завжди його шлях спов� нений труднощів, устелений терням. І якщо це життєпис подвижника науки, він має незмінну здатність наснажувати на дослідницьку працю, допомагає нащадкам спинити свій життєвий вибір на головному. ЇЇ СТЕЖИНА У ЦАРИНІ ФЛОРИ До 100Gріччя від дня народження М.Ф. Макаревич (1906—1989) М арія Макаревич на! родилася 4 грудня 1906 року в сім’ї земського лікаря. Флоріан Феліксович був онуком учасника одно! го з Польських визвольних повстань, родина якого піс! ля сибірського заслання ді! стала дозвіл оселитися в Го! родищі на Черкащині. З від! знакою він закінчив медич! ний факультет Київського університету Святого Во! лодимира. Мобілізований до армії на початку Росій! сько!японської війни, став у Маньчжурії військовим лі! карем. Уже тоді майбутній батько Марії Флоріанівни у польових умовах виявив дивовижну вправ! ність хірурга: одного разу він витяг японську кулю з пораненого серця, і солдат видужав, навіть потім відвідував свого рятівника (ко! лись в Україні був такий старосвітський зви! чай — не забувати добро). А ту кулю лікар потім носив на ланцюжку, на згадку, як оберіг... Там, у Маньчжурії, Флоріан Макаревич і од! ружився з Марією Тичиною (Тичиніною), донькою збіднілого купця з Берислава, що на Дніпрі. Вона приїхала на фронт з ешелоном санкт!петербурзьких «сестер милосердя», після відповідних столичних курсів. По війні молоді оселили! ся у Мошнах на Черкащині, де згодом Флоріан заснував і збудував лікарню. Там і народилася у них первістка, названа Марією, — на честь матері. У 1912 році подруж! жя перебралося до Черкас, де було більше можливос! тей для утримування сім’ї. А вона була чималою навіть на ті часи: що два роки у ма! ленької Марії з’являлися брати і сестри: Валентин, двійнята Анна і Леонід, Ніна і в 1914 році, перед самою війною, — Ірина. Ще й досі добрими слова! ми згадують старі черкаща! ни цю сім’ю. А з молодших — письменник Марк Вейцман: «Скільком людям Флоріан Феліксович повернув здоров’я! Скільком уря! тував життя! І не тільки як лікар». Автор на! водить спогад Марії Флоріанівни, як під час громадянської війни вона, дванадцятирічна дівчинка, дізнавалася про зміну влади в Чер! касах. Просто виходила на ґанок, де юрмили! ся більшовики, монархісти, націоналісти чи євреї, — залежно від того, яке військо брало гору. Вони знали, що у лікаря не буде обшуків, і всім їм нададуть надійний притулок... Розповідаючи про родину Макаревичів, особ! М.Ф. Макаревич (50!ті роки) ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 11 49 ливо про черкаський період її життя, пи! сьменник з особливим почуттям наголошує на інтелігентній безкорисливості: «Пацієнтами Макаревича були не тільки черкасці, але й мешканці приміських та й досить віддалених сіл. Зрозуміло, що грошей з бідних людей за візити та ліки Флоріан Феліксович не брав — не тільки тому, що таким був статут тодішньо! го лікаря, а й за особистим переконанням. А часи були непрості: бушували епідемії, лікарі часто наражалися на смертельну небезпеку...». Справді, Макаревич працював тоді, коли ще не існувало щеплень і сироваток, а оперувати доводилося родичів, знайомих і навіть влас! них дітей. Коли маленька Марія захворіла на круп (дифтерію), він сам зробив їй тра! хеотомію (розтин горла); задуха, на щастя, минулася, і донька одужала. Те віруюче в Бога покоління вище про! фесійного обов’язку вважало тільки поняття честі. У 30!х роках помирала від пологів його молодша донька, Ірина. Флоріана Феліксови! ча кликали до неї. Але він, увіп’явшися рука! ми в письмовий стіл, сам себе тримав у кабіне! ті. «Негоже, — повторював, — батькові бути при цьому». Донька загинула через лікарську помилку. Та батько сказав: «Кожен лікар може помилитися. Я вірю у його чесність, він при! ймав присягу Гіппократа». Про цей випадок М. Вейцману розповів його батько, корінний черкащанин. А завершив свою оповідь пись! менник так: «Із здивуванням гортав я сторінки брошурки «Охорона здоров’я в Черкасах за роки Радянської влади». Не знайшов я там на! віть прізвища справді народного лікаря. Ба! гатьох людей врятував Макаревич, його врятувати не зміг ніхто. Смерть була рапто! вою — серцевий приступ. Ховало лікаря усе місто...» (Марк Вейцман. У просторі і часі // Черкаська правда. — 1990. — 25 вересня). Долі братів і сестер Марії Макаревич були також вельми типовими для нащадків «ста! рої» інтелігенції. Талановитий філософ Ва! лентин загинув під час німецької окупації; артистична красуня Анна була репресована «за політику» в Москві, після таборів недовго прожила, працюючи консультантом на «Мос! фільмі»; Ніна, рано ставши вдовою, все жит! тя опікувалася єдиним сином, Флоріаном, зовні дуже схожим на діда, але — професій! ним спортсменом, веслувальником, чемпіо! ном СРСР 1961 року. А Леонід, пройшовши всю війну командиром саперного підрозділу, згодом став директором цукрового заводу, управляючим цукротрестом на Буковині, ви! ховав синів Ігоря і Володимира, доньку Інну. Примітно, що за «щасливої» соціалістичної доби з усієї сім’ї тільки він один спромігся ви! ростити трьох дітей. Мабуть, найбільше кращих батькових рис, насамперед — працелюбність, прагнення знань, успадкувала старша сестра. Гімназія, агрошко! ла у Черкасах, потім — Інститут народної осві! ти (так «обізвали» Університет Св. Володими! ра), де їй пощастило слухати лекції професорів класичних наукових напрямів і стилів, допо! могли Марії визначитися з вибором власного шляху. Є унікальне фотосвідчення: видатний еволюційний морфолог I.I. Шмальгаузен в ін! ститутській лабораторії в оточенні студентів, серед яких — Марія Макаревич і Олександр Топачевський, її майбутній чоловік. Тоді ще гурт науковців не був таким герме! тичним, як у повоєнні роки, а тим більше — нині. У 20!х та на початку 30!х років ХХ ст. молоді, ще зовсім невідомі вчені жваво спілку! валися з діячами культури і мистецтва, особ! ливо захоплювалися кінематографією. Марія навіть допомагала створювати перший україн! ський науково!пізнавальний фільм «Кліти! на», готуючи для зйомок рослини і тварин. Згадувала, як до знімальної групи заходив Олександр Довженко; особливо він цікавив! ся мікрозйомками, які на той час були ще но! вацією. На екрані рухалася, ворушачи своїми війками, у тисячу разів збільшена інфузорія. Довженко пожартував: мовляв, у цієї істоти вії — як у кінозірки, «до четвертого ряду парте! ра». У тій кіногрупі працював оригінальний майстер, блискучий фото! і кінооператор Ігор ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 1150 Єзерський. Невдовзі каральні органи заг! нали його подалі від кіностудії і театрів, аж у бухту Тіксі, до білих ведмедів і по! лярних лисиць. Звід! ти він уже не повер! нувся, як майже всі, на кого лягла зловіс! на тінь НКВС. Але образ молодої Марії Макаревич устиг за! фіксувати, коли готу! вав у 1928 році свою персональну вистав! ку жіночих портретів. Покликання до науки з’явилося у неї, як тільки почала само! стійно працювати. Чим далі заглиблювалася у вивчення рослинного світу, тим більше пе! реконувалася, що обрала саме ту, єдину, влас! ну стежину. Завдяки роботі у геоботанічному кабінеті Українського науково!дослідного Інституту торфової промисловості, згодом — в УНДІ агроґрунтознавства, вона побувала у своїх перших експедиціях на річках і озерах Лісостепу й Полісся, зацікавилася вищими во! дяними рослинами. Їхні назви латиною зву! чали загадково і поетично: «німфея», «сагіт! тарія». Це емоційне захоплення рідною при! родою, романтичне ставлення до неї лишилося назавжди. Перша наукова стаття М.Ф. Макаревич вийшла 1937 р. у «Працях Інституту водного господарства» — «Про во! дяну рослинність деяких річок України». Наступного року аспірантка М. Макаре! вич під керівництвом видатного вченого, ви! могливого і принципового Альфреда Мико! лайовича Окснера знайомиться з лишайни! ками України. Ці скромні на вигляд, але надзвичайно цікаві організми стають об’єк! том її досліджень і справою усього життя. Не можна не відзначити тут величезну роль Аль! фреда Миколайовича: він відкрив своїй уче! ниці неповторний світ «рослин!сфінксів», про походження яких і досі точаться запеклі суперечки поміж ученими. Від 1940 року в житті М.Ф. Макаревич по! чинається новий, вирішальний період. Вона здійснює численні експедиції до Українських Карпат, де збирає гербарні матеріали з метою вивчення особливостей поширення лишай! ників, або, як їх називають у народі, «порос! тів». Та працю молодої дослідниці перериває війна, яка її застала у Києві, що невдовзі був оточений. Багато діячів науки і культури не встигли евакуюватися на Схід. В окуповано! му Києві залишилося і чимало працівників Інституту ботаніки. Відмовившись співробіт! ничати з окупаційною владою, Марія Флорі! анівна деякий час працювала у міжнародній місії Червоного Хреста, допомагала полоне! ним. Потім перебралася з трирічним сином Андрієм у Черкаси, до матері (старший, Ва! дим, був з батьком у Казахстані). Повернув! шись до Києва навесні 1944 року, вже у жовт! ні вона продовжила опрацювання ліхеноло! гічних матеріалів. А 1946 року захистила кандидатську дисертацію на тему «Лишай! ники Східних Карпат». Під час карпатських експедицій з нею траплялося чимало незвичайних пригод, про які не завжди і не кожному можна було роз! повісти. Молоду жінку у штанях і з наплічни! ком затримували пильні місцеві «яструбки» або міліціонери як «американську шпигун! ку»; якось, побачивши в неї іноземну (угор! ську) військову карту часів Першої світової, навіть доправили до районної комендатури. Та всі підозри і проблеми танули перед таки! ми паролями, як «інститут», «Академія», «Київ». Учених не раз перестрівали на кру! тих гірських стежках і «лісові хлопці», та пе! ревіривши за документами, хто це і звідки, вибачалися, ще й дорогу показували. Глибо! ка шана до науки, скрізь і на всіх рівнях, була відмітною рисою повоєнних часів! У доробку М.Ф. Макаревич є також роз! відки, присвячені флорі лишайників інших Фотопортрет роботи І. Єзерського ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 11 51 країв — скажімо, Далекого Сходу, Біловезької Пущі, та головну увагу в своїй науковій діяль! ності вона приділяла вивченню ліхенофлори України, переважно Карпат. Саме завдяки її дослідженням розпочалося систематичне вив! чення флори лишайників цього гірського ма! сиву, одного з найцікавіших у Європі. Зібрані Марією Макаревич цінні матеріа! ли збагатили гербарій Інституту ботаніки НАН України, стали основою численних до! слідницьких праць. Вже у 40–50!х роках з’яв! ляється низка наукових статей, у яких Марія Флоріанівна описує багато цікавих і нових для України видів. Слід зауважити, що таких видів їй пощастило виявити не один десяток, а також відкрити кілька доти невідомих бота! нікам видів. Один з них названий на честь місця свого знаходження Акрокордія буко� винська, інший — Леканора широколистянолі� сова, бо росте у букових і грабових лісах. Карпати досліджували такі відомі ліхено! логи, як Ф. Гажлінський, І. Суза, О. Сатала, М. Сервіт, Й. Надворнік, але, попри це, Ма! рія Флоріанівна внесла важливі доповнення у відомості про флору нижчих рослин най! більшого гірського масиву України, ввела до наукового обігу 138 нових для нього видів! Крім флористичного та систематичного скла! ду ліхенофлори, вона вивчила закономір! ності розміщення лишайників в екосистемах (рослинних угрупованнях), особливості пев! них еколого!географічних груп у різних ви! сотних поясах. Велику увагу приділяла та! кож недостатньо розробленим питанням гео! графії лишайників, особливо — класифікації ареалів гірських видів, пов’язаних з нижнім та верхнім (наприклад, буковим і смереко! вим) лісовими поясами. Свої погляди на аре! али і характер розповсюдження монтанних лишайників, їх поділ на екологічні групи за! лежно від зонального поширення рослин у гірських умовах вона виклала у статті на цю тему та широко відомій монографії «Аналіз ліхенофлори Українських Карпат», що вий! шла друком у 1963 році. Кожен, хто спілкувався з М.Ф. Макаревич, згадує її самобутній характер, інтерес до обра! зотворчого мистецтва, театру, кіно, а насампе! ред — її любов до книг як джерела пізнання. У повоєнні десятиліття, як і раніше, її дружні стосунки не обмежувалися суто професійним середовищем біологів. Людина широких і не! залежних поглядів, Марія Флоріанівна радо приймала у своєму домі художників, письмен! ників, журналістів. При цьому перевага не надавалася ні «метрам», ані початківцям. Квартира Топачевських!Макаревичів на ву! лиці Прорізній була прикрашена як творами таких давно визнаних класиків українського живопису й графіки, як Микола Глущенко і Валентин Литвиненко, так і першими робо! тами Романа Петрука, Андрія Бокотея, Олега Минька, Любомира Медведя (нині це профе! сори, академіки і заслужені діячі мистецтв, тоді ж вони були ще скромними студентами). Та найбільш комфортно Марія Флоріанівна почувалася в рідному інститутському колек! тиві. Збереглися аудіозаписи новорічних бо! танічних «капусників», завзятим організато! ром яких вона була. Головну тему в ретельно змайстрованому сценарії добре поставленим, як у актора, голосом вів Альфред Миколайо! вич Окснер; йому опонував хор альгологів, мікологів, систематиків та молодших пред! ставників інших ботанічних професій. Кожен легко пізнавав себе у дотепних епіграмах і па! З невісткою Л.Г. Бранцевич (Топачевською) та онуком Ігорем у Ботанічному саду ім. О.В. Фоміна. 52 ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 11 родіях, веселощі не вщухали до пізньої ночі. Ті самодіяльні вистави 60!х років дуже від! різнялися від нинішніх відомчих святкових імпрез тим, що в них не було й натяку на якесь посадове підлабузництво. Природний гумор і здоровий скепсис Ма! рії Флоріанівни не тільки допомагав їй до! лати життєві труднощі, а й сприяв у науко! вих пошуках. Критично розглянувши тради! ційний метод флористичного аналізу, вона відзначила істотні методичні та методо! логічні похибки деяких авторитетів. Дослід! ниця, беручи за основу думки про формуван! ня рослинно!кліматичних зон на земній кулі як вирішальний фактор розвитку та геогра! фічного розміщення організмів, обстоювала класифікаційну схему, розроблену на кліма! тично!зональних засадах. Її наукові пошуки довели важливість вивчення географії ли! шайників та їх флорогенезу для з’ясування загальної історії розвитку рослинності. Всі ці ідеї були узагальнені у докторській дисер! тації, яку вона блискуче захистила у 1964 р. Як вдумливий дослідник карпатської ліхено! флори, М.Ф. Макаревич у 50–60!ті роки бере участь у підготуванні капітальної праці А.М. Ок! снера «Флора лишайників України». Другий том (у кількох випусках) цього класичного ви! дання побачив світ уже після того, як вона ві! дійшла у Вічність... У ході цієї роботи Марія Флоріанівна відкрила для науки два досі невідо! мих види з роду Леканора, а також один вид з роду Меласпілея, який назвала на честь свого не! забутнього вчителя — Меласпілея Окснера. Водночас вона бере активну участь у підго! товці та написанні академічних визначників лишайників Радянського Союзу. Як чудовий флорист і безпомилковий систематик вона виявила чимало видів, доти невідомих у флорі СРСР, а також описала нові для науки лишайники роду Меласпілея, один з яких на! звала іменем славного вітчизняного ботані! ка академіка Д.К. Зерова. Окремо слід відзначити «Атлас географи! ческого распространения лишайников в Ук! раинских Карпатах» — останню велику пра! цю, написану Марією Флоріанівною спільно з колегами (за обсягом і територіальним охоп! ленням дослідженого матеріалу ця робота не має аналогів і донині). У ній вона підкреслю! вала, що сучасне поширення лишайників може бути ключем для з’ясування значно ширших, глобальних питань розповсюдження рослин та історії флор, від яких залежить роз! в’язання важливих теоретичних проблем географії рослин (флорогенезу, шляхів мігра! ції та ін.). Уявити сучасну ліхенологію без багаторіч! ної праці Марії Флоріанівни Макаревич не! можливо так само, як гідробіологічну на! уку — без діяльного внеску її чоловіка акаде! міка Олександра Вікторовича Топачевського (1897–1975). Те, що поєднало їх наприкінці 20!х років, допомагало подружжю вчених протягом усього життя. Обоє походили з ви! датних історичних родин: вона — лікарської, він — священицької. Майже одночасно сіли вони за студентську лаву з неспинним бажан! ням оволодіти вершинами знань, сказати влас! не слово у Науці. Нарешті, обох цікавили рос! лини, ці невтомні зелені трударі, хранителі досі не розгаданої таємниці фотосинтезу, без яких на Землі не було б і самого життя... Зго! дом вони вражаюче доповнювали одне одного. Чоловік своєю розважливістю урівноважував емоційність і нестримність дружини; їй же таланило, завдяки широкій поінформова! ності, системному підходу та гострій інтуїції, знаходити відповідний ключ, щоб розвинути і впорядкувати його ідеї та задуми. До речі, за її редакцією побачила світ ґрунтовна праця О.В. Топачевського і Н.П. Масюк «Пресновод! ные водоросли Украинской CCР» (1984 р.), а написаний разом з чоловіком ще у 50!х ро! ках «Короткий визначник прісноводних водо! ростей» залишається настільною книгою для студентів, котрі спеціалізуються в галузі ниж! чих рослин. Про щасливу спадкоємність у цій родині науковців свідчать творчі шляхи нащадків. ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 11 53 Старший син Вадим обрав професію біолога і відомий у наукових колах як видатний па! леонтолог. Наукова біографія професора, ака! деміка НАН України Вадима Олександрови! ча Топачевського (1930—2004) міцно пов’яза! на з Інститутом зоології ім. І.І. Шмальгаузе! на, де він піввіку працював і який очолював протягом 14 років. Його ім’я присвоєно Па! леонтологічному музею Національного нау! ково!природознавчого музею НАН України... Молодший, Андрій, письменник і кінодрама! тург, також береже заповіти батьків. У колі його зацікавлень — захист природного довкіл! ля, етноботаніка, біблійна ботаніка і зоологія. Одну з перших своїх книжок у 1988 р. він на! звав «Майстерня Флори» і присвятив матері. У співавторстві з її співробітником, професо! ром Б.В. Заверухою, написав книгу про живу природу українських степів — «Барви землі» (1990). ...Людина широкої ерудиції, глибоких біо! логічних знань, тонкого літературного смаку, М.Ф. Макаревич завжди безкорисливо прихо! дила на допомогу. Багато сил віддавала вона підготуванню до друку праць своїх колег!бо! таніків, була відповідальним редактором чис! ленних наукових монографій та збірників, обстоюючи чистоту української наукової мови, філігранність використання термінів у ботанічних публікаціях. Дбала і про вихован! ня молодих учених, керувала роботами сту! дентів і аспірантів. Багато часу присвячувала й організаційній діяльності. Марія Флоріанів! на — одна з перших засновників Українсько! го ботанічного товариства, входила до Науко! вих координаційних рад АН СРСР і АН УРСР з проблеми «Біологічні основи раціо! нального використання, перетворення та охо! рони рослинного світу», була членом Ученої ради Інституту ботаніки АН УРСР. На завершення варто, мабуть, навести сло! ва колег з нарису, присвяченого її пам’яті (Ук! раїнський ботанічний журнал. — 1990. — 47, №1): «Марія Флоріанівна була людиною скромною, чуйною і сумлінною, глибоко принциповою і об’єктивною. У пам’яті всіх тих, хто знав М.Ф. Макаревич і працював по! руч з нею, Марія Флоріанівна назавжди зали! шиться людиною великої працьовитості і спо! стережливості, енциклопедичної ерудиції і високої культури». О. БЛЮМ, С. ВАССЕР, І. ДУДКА, С. КОНДРАТЮК, Н. МАСЮК, І. НАВРОЦЬКА, В. ПРОТОПОПОВА, О. РОМС, А. ТОПАЧЕВСЬКИЙ М.Ф. Макаревич (третя зліва) у Талліні на ботанічному форумі (60!ті роки)

Її стежина у царині Флори. До 100-річчя від дня народження М.Ф. Макаревич

Institution

Ähnliche Einträge