Проблема кризи західноєвропейського лицарського війська XIV-XV ст. у сучасній історіографії
Стаття аналізує стан розробки сучасною історіографією проблеми кризи пізньосередньовічного лицарства як передумови появи в Західній Європі професійного найманого війська. Автор доводить, що лицарство в XIV-XV ст. пережило ряд суттєвих трансформацій, а його значна частина за нових умов усе ж не змо...
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2010
|
| Назва видання: | Схід |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22415 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Проблема кризи західноєвропейського лицарського війська XIV-XV ст. у сучасній історіографії/ М, Куцин // Схід. — 2010. — № 7 (107). — С. 92-98. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-22415 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-224152011-06-22T12:05:57Z Проблема кризи західноєвропейського лицарського війська XIV-XV ст. у сучасній історіографії Куцин, М. Історія Стаття аналізує стан розробки сучасною історіографією проблеми кризи пізньосередньовічного лицарства як передумови появи в Західній Європі професійного найманого війська. Автор доводить, що лицарство в XIV-XV ст. пережило ряд суттєвих трансформацій, а його значна частина за нових умов усе ж не змогла гідним, відповідним до свого кастового становища, чином самореалізуватися. У цілому сучасна історіографія означеної в статті проблеми виявляє як схильність до визнання кризи та занепаду лицарства, так до часткового чи цілковитого заперечення цих явищ. The article examines the state of development of modern historiography of Late Medieval chivalry crisis problems as a prerequisite for the emergence of Western Europe, hired a professional army. 2010 Article Проблема кризи західноєвропейського лицарського війська XIV-XV ст. у сучасній історіографії/ М, Куцин // Схід. — 2010. — № 7 (107). — С. 92-98. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22415 355.48 "14/15" uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія Історія |
| spellingShingle |
Історія Історія Куцин, М. Проблема кризи західноєвропейського лицарського війська XIV-XV ст. у сучасній історіографії Схід |
| description |
Стаття аналізує стан розробки сучасною історіографією проблеми кризи пізньосередньовічного лицарства як передумови появи в Західній Європі професійного найманого війська.
Автор доводить, що лицарство в XIV-XV ст. пережило ряд суттєвих трансформацій, а його
значна частина за нових умов усе ж не змогла гідним, відповідним до свого кастового
становища, чином самореалізуватися. У цілому сучасна історіографія означеної в статті
проблеми виявляє як схильність до визнання кризи та занепаду лицарства, так до часткового чи цілковитого заперечення цих явищ. |
| format |
Article |
| author |
Куцин, М. |
| author_facet |
Куцин, М. |
| author_sort |
Куцин, М. |
| title |
Проблема кризи західноєвропейського лицарського війська XIV-XV ст. у сучасній історіографії |
| title_short |
Проблема кризи західноєвропейського лицарського війська XIV-XV ст. у сучасній історіографії |
| title_full |
Проблема кризи західноєвропейського лицарського війська XIV-XV ст. у сучасній історіографії |
| title_fullStr |
Проблема кризи західноєвропейського лицарського війська XIV-XV ст. у сучасній історіографії |
| title_full_unstemmed |
Проблема кризи західноєвропейського лицарського війська XIV-XV ст. у сучасній історіографії |
| title_sort |
проблема кризи західноєвропейського лицарського війська xiv-xv ст. у сучасній історіографії |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22415 |
| citation_txt |
Проблема кризи західноєвропейського лицарського війська XIV-XV ст. у сучасній історіографії/ М, Куцин // Схід. — 2010. — № 7 (107). — С. 92-98. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT kucinm problemakrizizahídnoêvropejsʹkogolicarsʹkogovíjsʹkaxivxvstusučasníjístoríografíí |
| first_indexed |
2025-07-02T22:08:42Z |
| last_indexed |
2025-07-02T22:08:42Z |
| _version_ |
1836574701619511296 |
| fulltext |
92
№ 7 (107) листопад-грудень 2010 р.
ЕКОНОМІКА
УДК 355.48 "14/15"
ÏÐÎÁËÅÌÀ ÊÐÈÇÈ ÇÀÕ²ÄÍΪÂÐÎÏÅÉÑÜÊÎÃÎ
ËÈÖÀÐÑÜÊÎÃΠ²ÉÑÜÊÀ XIV-XV ñò.
Ó ÑÓ×ÀÑÍ²É ²ÑÒÎвÎÃÐÀÔ²¯
МИХАЙЛО КУЦИН,
здобувач кафедри історії середніх віків та візантиністики
Львівського національного університету імені Івана Франка
Стаття аналізує стан розробки сучасною історіографією проблеми кризи пізньосередньо-
вічного лицарства як передумови появи в Західній Європі професійного найманого війська.
Автор доводить, що лицарство в XIV-XV ст. пережило ряд суттєвих трансформацій, а його
значна частина за нових умов усе ж не змогла гідним, відповідним до свого кастового
становища, чином самореалізуватися. У цілому сучасна історіографія означеної в статті
проблеми виявляє як схильність до визнання кризи та занепаду лицарства, так до частко-
вого чи цілковитого заперечення цих явищ.
Ключові слова: історіографія, військове мистецтво, лицарство, Cтолітня війна, мораль-
ний занепад, піхота.
Постановка проблеми. Часи Столітньої війни
(1337-1453) - тривалого військово-політичного конф-
лікту між Англією та Францією, у який тією чи іншою
мірою були втягнуті найкрупніші країни середньовіч-
ної Західної Європи, виявили ряд суперечливих
військово-політичних та морально-етичних тенденцій,
які, зрештою, призвели до кризи західноєвропейсько-
го лицарства. До цієї проблематики історики тради-
ційно зверталися й звертаються надалі в досліджен-
нях доби пізнього середньовіччя, проте огляди й ана-
лізи сучасної історіографії відсутні. Актуальність дос-
лідження полягає насамперед у тому, що на сьогодні
немає інтегральної праці, яка б охопила бодай основні
спектри окресленої проблематики1.
Мета статті - охарактеризувати стан сучасної істо-
ріографії кризи та занепаду пізньосередньовічного
лицарства.
Виклад основного матеріалу. Певним дорогов-
казом для дослідників зазначеної проблематики слу-
гувала у XX ст. й на сьогодні не втратила своєї акту-
альності праця видатного голландського історика та
культуролога Йохана Хейзінги (1872-1945) "Осінь Се-
редньовіччя", написана в 1919 р. й неодноразово пе-
ревидана багатьма мовами [1]. Стаючи в цілому на
захист пізньосередньовічного лицарства, автор усе ж
змушений констатувати: "Очевидним є те, що політич-
на та військова історія останніх століть Середньовіч-
чя, якою її зафіксувало перо Фруассара, Монстрелле,
Шателлена та багатьох інших хроністів, виявляє вель-
ми мало шляхетності і надзвичайно багато жадібності,
жорстокості, холодного розрахунку, добре усвідомле-
ного себелюбства і дипломатичного вміння викрути-
тися. Історична реальність з очевидністю раз у раз
розвіює фантастичний ідеал лицарства" [2, с. 22].
Багата своїм розмаїттям підходів до проблемати-
ки англійська [3] та французька [4] історіогафія 80-х
років XX ст. - поч. XXI ст. Окремо варто згадати моно-
графію американського історика А. Б. Фергюсона,
котрий причину кризи лицарства в XV ст. визначає як
розбіжність між лицарськими ідеалами й дійсністю [5].
Сучасна російська історіографія пізньосередньовіч-
ного лицарства, його суспільно-політичної та військо-
вої ролі представлена насамперед працями Н. Ба-
совської [6], С. Жаркова [7], О. Акімової [8], Ю. Маліні-
на [9], С. Лучицької [10], С. Цатурової [11].
Чимало аспектів кризи феодального способу ве-
дення війни й занепаду лицарства також містять ок-
ремі праці узагальнюючого, коли йдеться про військо-
ве мистецтво середніх віків, характеру [12].
До XIII ст. лицарі відчули себе певним усесвітнім
орденом (завдяки хрестовим походам та виникненню
військово-чернечих орденів [13]), кастою, для якої не-
суттєвими є територіальні кордони та підданство.
Сформувався певний кодекс лицарської честі. Убива-
ти рівного собі, хто б і звідки він не був, ставало не-
гідним вчинком. "Перемогти" означало збити з коня,
узяти в полон і, головне, отримати викуп. Відтак війна
для лицарської касти ставала лише масовим турніром.
Бій відразу ж розбивався на безліч поєдинків, у яких
кожний лицар обирав собі противника й прагнув із ним
схопитися. Така тактика стала основною для євро-
пейської військової справи протягом всього XIII ст. З
іншого боку, прості незнатні воїни, що поверталися з
хрестових походів, знали з власного досвіду, що лицар-
ство не таке вже непереможне, яким воно здавалося,
розуміли, що злагодженими діями піхоти можна досяг-
ти багато чого [14, с. 85-86].
Уже з початку XIV ст. у Західній Європі стали помітни-
ми декілька суперечливих тенденцій: зростання ролі
піхоти (міського та селянського ополчення) і стрілець-
ких з'єднань; одночасне замикання в собі лицарського
стану, що виражалося, з одного боку, у подальшому об-
тяженні лат (поодинокий лицар ставав грізною бойовою
1 У цій розвідці автор не претендує на повноту аналізу всього
доробку сучасної історіографії з указаної проблематики, а окрес-
лює здебільшого основні її "монографічні" здобутки (поза ува-
гою свідомо залишено ряд статей).
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 7 (107) листопад-грудень 2010 р.
ЕКОНОМІКА 93
міццю), а з іншого - у самоорганізації лицарства як ок-
ремої касти з власною військовою етикою [15, с. 12].
Й. Хейзінга основне протиріччя вбачає в самому
лицарському кодексі честі, що остаточно оформився
в XIV ст. Цей кодекс жорстко регламентував правила
поведінки лицаря на полі бою і ставив його в певні
рамки - виключити будь-які випадкові переваги й ство-
рити рівні умови бою так, щоб його результат залежав
винятково від особистих якостей противників. Окрім
неприпустимості відступу в бою й обов'язковості прий-
няття виклику, кодекс вимагав попередньо поперед-
жати про напад, забороняв нападати більшою кіль-
кістю людей на меншу, нападати ззаду тощо. Саме в
дотриманні цих правил і полягала лицарська честь і
доблесть [1, с. 35]. Але саме всупереч цим нормам
діяли тодішні піхотні ополчення, далекі від них, із влас-
ною військовою філософією і баченням способів до-
сягнення поставленої мети в бою.
Першими проявами цієї суперечності й власне по-
чатком падіння військової ролі лицарства, на думку
К. Граветта, стали декілька суттєвих поразок, завда-
них лицарям простолюдинами (наприклад, у "битві зо-
лотих шпор" при Куртре в 1302 р. і при Моргартені в
1315 р.) [16, с. 293].
"Фламандські піхотинці розгромили французьких
лицарів при Куртре, нещадно знищуючи їх величезними
палицями, стальні їжаки списів шотландських і фламан-
дських списовиків стали грізною перешкодою для вер-
шників у латах. Швейцарці зробили собі гучне ім'я, по-
всюдно прославившись вмінням воювати піками та
алебардами і створивши власний військовий підхід,
швидко засвоєний німцями, а за ними й іншими народа-
ми Європи", - зазначає далі автор [Там само]. Більш
обережні в оцінці цих перших перемог піхоти військові
історики М. Беннет та Дж. Бредбері, уважаючи, що ці
події не слід називати "піхотною революцією" [17, с. 63].
Аналізуючи питання, чому піхота з простонароддя
діяла саме так, М. Прествіч також головну причину
знаходить у тому, що селяни й городяни були далекими
від лицарських традицій. Виявляючи ще й певний со-
ціальний протест, вони при нагоді полонених не брали
[15, с. 13-14]. Так, військові статути швейцарців були
позбавлені навіть натяку на військову етику. Військо-
вий статут Люцерна (1449 р.) категорично забороняв
брати полонених, незалежно від їхнього соціального
статусу, а аналогічний статут Цюріха (1444 р.) заборо-
няв видирати серця загиблим і розпорювати животи
трупам [18, с. 310].
C. Жарков також акцентує на тому, що вже при Кур-
тре метою повсталого міського ополчення фламандсь-
ких міст було "переслідування й фізичне знищення ли-
царства". "Фламандці мали наказ стежити один за од-
ним, за будь-ким зі своїх, хто б насмілився, виявивши
благородство, бути милосердним до ворога" [19, с. 230].
Унаслідок цього при Куртре було вбито більше 700 пред-
ставників знатних родів (нечувані досі серед лицарства
втрати), а їхні золоті шпори як трофей вивісили в місце-
вому кафедральному соборі [Там само]. Із часом фран-
цузькі лицарі також не менш жорстоко познущалися з
фламандських ремісників після перемог над ними при
Касселі (1328 р.) і Розбеку (1382 р.) [18, с. 310].
Ф. Контамін пояснює це тим, що "на противагу ари-
стократичній війні, яка легко перетворювалася на ве-
ликий напіврозважальний турнір чи серію авантюр і
військових пригод, які були бажаними й цінними для
лицарства, війна комун, війна народна передбачала
поведінку більш жорстоку: фламандські комуни систе-
матично знищували переможених і не визнавали прак-
тики викупу, оскільки вважали її приманкою чи виявом
низькості" [Там само].
Cтосовно тактико-стратегічних переваг піхоти, то,
на думку С. Жаркова, уже битва при Куртре показала,
що, "хоча злагоджений стрій піхоти поки що не здатний
успішно битися з лицарською кіннотою у відкритому полі,
все ж міг достатньо ефективно протистояти їй, оборо-
няючись з опорою на природні або штучні перешкоди".
Там, де піхотне ополчення саме обирало диспозицію
для бою (фламандці при Куртре (1302 р.), шотландці
при Баннокберні (1314 р.), швейцарці при Моргартені
(1315 р.) монолітний стрій списовиків завжди перема-
гав [19, с. 230-231]. У цілому ж ці битви першої полови-
ни XIV ст. показали головне: "Опинившись в однаково-
му заздалегідь не зручному для себе стратегічному ста-
новищі, західноєвропейська лицарська кіннота вияви-
лася вразливою перед щільнозімкненим строєм з дов-
годревковою зброєю" [Там само, с. 247].
С. Жарков прямо пов'язує зміну в тактиці ведення
середньовічних баталій на користь піхоти з тим, що
проти добре захищеного латами кінного лицаря та
його коня, тривалий час практично невразливих будь-
яким видом зброї, зрештою були винайдені нові ефек-
тивні варіанти зброї ударно-роздроблювальної дії, уда-
ри якої хоча й не пробивали обладунок, усе ж ламали
кінцівки та призводили до контузії лицарів. Особливу
популярність серед піхоти завоювала комбінована
зброя - сокира із шипом на обусі [20, с. 181-182]. "Лише
з появою комбінованої довгодревкової зброї піхота по-
справжньому стала домінувати", - додає історик [Там
само, с. 182].
Не менш грізною для лицарської кінноти стала але-
барда (поєднання списа і сокири на довгому древку),
яку за її бойові характеристики охрестили "вбивцею ли-
царів" [Там само]. М. Прествіч зауважує, що, "коли з
другої половини XIV ст. боєздатна піхота, що б'ється в
щільних лавах і не боїться кінних лицарських атак, сама
кидається в бій з довгими алебардами, почала бурхли-
во розвиватися й удосконалювати власне бойове мис-
тецтво, лицарі почали програвати не лише фізично, а й
морально" [15, р. 15]. На це були вагомі причини - у
швейцарських найманих піхотинців (ландскнехтів), на-
приклад, під страхом смерті заборонялося брати поло-
нених. У цілому М. Прествіч доходить висновку, що роль
піхоти в середньовічних арміях традиційно недооці-
нюється військовими істориками [Там само, р. 21].
З ним погоджується й К. Фаулер, вважаючи, що
саме "успіх швейцарської піхоти (особливо в 70-80-х
роках XV ст.) послужив вирішальним поштовхом до
змін, за яких благородний стан втратив свою моно-
полію" [21, с. 194].
На початковому етапі Столітньої війни існувала й
традиційна недооцінка французами ролі лучників у ба-
таліях. Англійці при Кресі (1346 р.) та Пуатьє (1356 р.)
саме з луків буквально розстріляли чудово захищених
латами французьких лицарів. Анонімний хроніст із Сен-
Дені після поразки французів при Кресі (1346 р.), пи-
шучи в дусі тодішніх стереотипів, докоряв французь-
ким лицарям за те, що вони "дозволили себе розбити
піхотинцям і лучникам, людям мізерного значення" [19,
с. 308]. "Фактично, у цій битві, - як зазначає П. Вінклер,
- французи розбилися об власне ж переконання в не-
переможності рицарської кінноти і про нездатність
піхоти ефективно протистояти їй". Таке, на його думку,
було б неможливо при класичній побудові "клином",
коли перед ворожими стрілками виявлялося тільки
декілька вершників в найнадійнішому захисному спо-
рядженні [14, с. 86].
Однак уже за військової реформи Карла VII (40-і
роки XV ст.) у Франції формувався контингент вільних
лучників шляхом примусового набору з простонарод-
дя. Такий воїн мав бути озброєним власним коштом,
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
94
№ 7 (107) листопад-грудень 2010 р.
ЕКОНОМІКА
але звільнявся від усіх податків. Зрештою було набра-
но 16 тис. стрільців (по 500 у кожній роті). Їх суттєвою
відмінністю від англійських лучників було те, що фран-
цузькі (окрім лука й арбалета) мали вільно володіти
всіма видами зброї пішого бою, фактично ставши уні-
версальною найманою піхотою [20, с. 341].
Зауважимо, що в XIV ст. західноєвропейська про-
фесійна наймана піхота існувала як за рахунок най-
манства, так і за рахунок військових трофеїв, які зав-
жди можна було вигідно реалізувати. Відтак, природнім
було намагання полонити чи вбити найбільш заможних
лицарів. Наявність же вільних обігових коштів давала
можливість покращувати якість власного бойового
спорядження, хоча значна його частина підбиралася
як трофеї після завершення битви. З XV ст. цю силу
помітили й королі, бо "власне селянське ополчення,
що скликалося лише в разі потреби, не встигало ста-
вати добрим воїнством" [Там само, с. 218].
Потреба в професійних арміях була породжена
самою епохою пізнього середньовіччя. Зі зростанням
міст як центрів ремесла й торгівлі, зародженням ка-
піталістичних виробничих відносин, утворенням націо-
нальних ринків відбувалася поступова ліквідація фе-
одальної роздробленості, створення централізованих
держав. Поставала необхідність у більших арміях,
підпорядкованих центральній владі. У створенні таких
армій королівська влада, насамперед, спиралася на
міста (ремісників та купців) [21, с. 194].
Міста володіли значним людським контингентом
особисто вільних людей, зброєю і грошовими коштами.
Унаслідок цього армії, озброєні вогнепальною зброєю,
що з'явилася в XIV ст., були передусім арміями міст і
монархій, які на них опиралися. Головним способом
їхнього комплектування було скликання міського опол-
чення (міської міліції). Слід зауважити, що ополчення
городян складалося в основному з пішого війська [22,
с. 247]. В озброєнні міських військових формувань особ-
ливо цінувалися списи, залізні дубини й алебарди, при-
значені для ефективного бою з лицарями. "Довгий спис
лицаря виявився безсилим проти лісу ще більш довгих
пік піхоти", - констатує К. Граветт [16, с. 295].
Тактика пішого ополчення в боротьбі з лицарською
кіннотою зводилася до оборонних дій в глибоких і тісно
зімкнених колонах - баталіях. Умілий вибір позиції ут-
руднював дії лицарської кінноти. Так, знову зростала
роль піхоти. В. Черчілль зазначає із цього приводу, що
англійський король Генріх V Ланкастер (1413-1422)
відверто віддавав перевагу піхоті над кіннотою. Пе-
ред битвою при Азенкурі (1415 р.) у нього було 5 тис.
лучників і лише 1 тис. лицарів (кожного з яких супро-
воджували 2-3 зброєносці та декілька слуг). До того ж
у ході бою він наказав спішитися й лицарям (коней
відправили в тил) і битися в щільних лавах разом із
лучниками на пагорбах. Саме така тактика принесла
успіх і перемогу над уп'ятеро більшою кількісно армією
французів [23, с. 409-411].
Критична ситуація, що склалася у Франції як у полі-
тиці, так й у сфері військової справи на початок XV ст.,
змусила короля Карла VII (1422-1461) провести ефек-
тивну військову реформу, що докорінно змінила виг-
ляд французької, а згодом і європейської армії. Згідно
з королівським ордонансом, виданим у 1445 р., у
Франції остаточно створювався регулярний військо-
вий контингент. Набирався він із дворян і являв со-
бою важкоозброєну кінноту [24, с. 77-78]. Н. Басовсь-
ка зазначає, що успіх реформи виявився в тому, що
"на середину XV ст. у французької армії було все те,
чого їй так трагічно не вистачало на початку війни -
чітка організація, дисципліна, єдине командування,
прекрасне спорядження" [25, с. 146].
Бельгійські історики Ф. і Л. Функени основну причи-
ну добровільного вступу лицарів до ордонансних рот
убачають у тому, що, "розорившись унаслідок Сто-
літньої війни, учорашні задирливі сеньйори були зму-
шені найматися на королівську військову службу; це
значною мірою диктувалося відсутністю коштів на
придбання відповідного знатності власника військо-
вого спорядження". Як аргумент вони наводять факт
набору до "Великих ордонансних рот" (1439 р.), коли
за відсутність доброго екіпірування королівські комі-
сари відсіяли на конкурсній основі чимало збіднілих
лицарів. Доволі висока платня в таких ротах склада-
ла 31 лівр на "спис" (лицар у повному озброєнні та 5
його підлеглих - субальтернів). Ця "відсіяна" частина
лицарства згодом улилася в "Малі ордонансні роти"
(1449 р.) із характерним прізвиськом "роти малого жа-
лування" [26, с. 30]. При цьому вони зауважують, що
ніколи жоден, навіть найбідніший лицар не став би до-
биватися для себе служби серед "піших", "придатної
для простолюдинів і малоземельних" [Там само].
К. Фаулер убачає легкий перехід значної частини
лицарства на професійну основу в тому, що воно "мо-
нополізувало на свою користь військовий престиж:
можливість битися в лавах важкої кінноти сама по собі
служила засобом просування соціальними сходами, а
носіння зброї на службі у короля поступово стало роз-
цінюватися як приналежність до благородного стану".
Порівнюючи становище найманої кінноти з піхотою,
К. Фаулер додає: "Піхотинці, навіть якщо вони мали кра-
ще екіпірування і зброю й отримували платню, все одно
вважалися допоміжною силою; вигідніше було бути
невідомим важкоозброєним воїном у кінному загоні,
ніж капітаном піхотного загону" [21, с. 193-194].
А. Курків, навпаки, вважає, що "французьке лицар-
ство як військова корпорація втратило свій профе-
сійний імунітет і теоретично було скасоване саме зав-
дяки королівським ордонансам 1445-1447 рр.; те ж
саме відбулося в 1471 р. і з бургундським лицар-
ством", - додає він. "При всій своїй зовнішній схожості
лицарське знамено і рота жандармів були абсолютно
різні за внутрішнім змістом" [27, с. 7].
О. Акімова наголошує на тому, що значенням со-
ціальної функції лицарства до певної міри можна пояс-
нити й тенденцію до зміщення ціннісних орієнтирів при
практиці найму військових загонів у бік суто професій-
них якостей. Під час війни, особливо після фактів пора-
зок, їм починає приділятися підвищена увага. Однак
оцінювати цю тенденцію як "дискредитацію" лицарства
чи прояв його кризи не слід, на думку дослідниці.
У цілому ж військова професія в пізньому серед-
ньовіччі продовжувала асоціюватися з прерогатива-
ми лицарства, так само як і функція захисників сус-
пільства, до якої лише додалася функція захисників
королівства [28, с. 18-19].
Не так категоричний Ф. Контамін, говорячи про
зміни в організації армій, що відбувалися протягом
XIV ст., і значне поширення служби на контрактній ос-
нові. На його думку, це зовсім не означало занепаду
старовинного дворянства (лицарства). У Франції і в
Англії воно все ще становило значну частину кавалерії,
яка, як і раніше, вважалася кращою і найбільш висо-
кооплачуваною частиною війська [18, с. 182]. Хоча він
же в іншому місці своєї праці, у розділі "Гроші. Платна
служба та найманство", називає гроші "майже обов'яз-
ковим посередником між владою та воїнами" [Там
само, с. 105].
Мету військової реформи Карла VII він убачає в тому,
що "більшість лицарства фактично і навіть юридично,
залежала від принців і магнатів", тому король спробу-
вав підпорядкувати собі право вести будь-яку війну і
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 7 (107) листопад-грудень 2010 р.
ЕКОНОМІКА 95
владу над усіма воїнами королівства; поняття "війна
короля" і "війна королівства" зрештою мали стати си-
нонімами [Там само, с. 188-189]. Завдяки цьому, за
підрахунками Ф. Контаміна, у Французькому королівстві
спостерігався ріст кількості професійного найманого
війська, яке вже в останній чверті XV ст. налічувало 20-
25 тис. осіб (1 % дорослих чоловіків країни при терміні
служби від 18 до 25 років) [Там само, с. 190].
Істотно вплинуло на занепад лицарства та еволю-
цію військового мистецтва й масове оснащення ар-
мій вогнепальною зброєю - спочатку як облоговою,
а згодом і як польовою артилерією. Це призвело до
виникнення й розвитку в другій половині XV ст. лінійної
тактики. З удосконаленням і все більшим упроваджен-
ням у війська вогнепальної зброї колони почали ви-
тягуватися по фронту. Легка кіннота відділилася від
важкої і займала самостійне місце в бойовому по-
рядку [29, с. 213-219].
М. Беннет та Дж. Бредбері вважають символічним
те, що стара тактика кавалерійського лицарського удару
довела свою неспроможність в останній битві Сто-
літньої війни - при Кастильйоні (1453 р.), де французька
артилерія просто розстріляла атакуюче лицарське
військо англійського полководця Дж. Талбота [17, с. 66].
На цьому ж акцентує С. Жарков [19, с. 369].
Відповідно до змін у структурі армії, поступово
змінювався й алгоритм бойових дій: тепер, коли зуст-
річалися два ворожих війська, насамперед починав-
ся артобстріл, що супроводжувався риттям укріплень
для своїх гармат й укриттів від ворожих ядер. Харак-
терним у цьому сенсі є епізод (1465 р.), який зустрі-
чаємо в "Мемуарах" Ф. де Комміна: "Граф Шароле
розбив табір вздовж ріки, оточивши його возами й
артилерією" [30, с. 27]. "Люди короля почали копати
траншею й споруджувати із землі й дерева вал. За нею
вони поставили потужну артилерію, багато хто з на-
ших вирили окопи біля своїх будинків" [Там само, с. 31].
У всі сторони від табору висилалися дозори, що дося-
гали іноді 50-ти списів, тобто 300 осіб [Там само,
с. 32]. 28 жовтня 1467 р. бургундський герцог Карл
Сміливий, що мав найпотужніший на той час артиле-
рійський парк у Європі, у битві при Брюстемі розбив
18-тисячне військо м. Льєжа лише гарматами, майже
без допомоги кавалерії [26, с. 128]. Як зауважує
Ф. Контамін, при цьому сама битва розпочалася арти-
лерійською перестрілкою, за якої її долю вирішила
більш точна стрільба бургундських гармат, через що
льєжці покинули позиції й почали тікати [18, с. 217].
У цьому сенсі К. Граветт зазначає: "У XV ст.
німецьких лицарів постійно громили простолюдини-
таборити, що навчилися грамотно застосовувати ар-
тилерію та ручну вогнепальну зброю в ході Гуситсь-
ких воєн". Автор далі припускає, що, звичайно, "мож-
на було б виготовити куленепробивні лати, але вони
за масою в декілька разів би перевершували нор-
мальний обладунок. Сама собою вага вказувала шлях
- залишати потовщення лише для прикриття життєво
важливих органів, тому кулі легко пробивали звичайні
лати, що захищали кінцівки, і залишали жахливі рани,
тоді як рухливі гармати демонстрували на полі бою
здатність до завдавання величезних втрат важкій
кавалерії" [16, с. 295].
М. Беннет та Дж. Бредбері говорять, що "зброярі
пізнього Середньовіччя знайшли відповідь на посилен-
ня бойової потуги нових арбалетів і на масоване засто-
сування великих луків, удосконалюючи захисне споряд-
ження людей та коней, що вдихнуло нові сили в лицарсь-
ку кінноту, яка намагалася відродитися". Але "лати,
зроблені з розташованих під нахилом листів сталі з хит-
ромудрим рифленням, що витримували потрапляння
стріли з арбалета чи лука, все одно погано захищали
від куль, випущених із вогнепальної зброї" [17, с. 71].
Коли з 40-х років XV ст. ручна вогнепальна зброя витіс-
нила на полях битв Європи луки й арбалети, перебрав-
ши на себе їх тактичні функції, панування кавалерії не-
минуче добігло кінця [Там само, с. 130]. С. Жарков по-
годжується з тезою про те, що XV ст. стало часом зане-
паду лицарства, а "всі спроби повернути важкій ли-
царській кінноті панівне становище на полях битв були
приречені на невдачу в умовах остаточно сформова-
ної важкоозброєної професійної піхоти, яка поступово
перетворювалася на "царицю полів" [19, с. 392].
Відтак, зважаючи на вразливість лицаря від гар-
мат і ручної вогнепальної зброї, перед довгими списа-
ми піхоти, сам зміст його існування на полі битви втра-
чав сенс. "Лицар як великий каток у латах перетворив-
ся на безнадійний анахронізм", - зазначає К. Граветт
[16, с. 295].
Подібну думку зустрічаємо й у Ж. Руа в його відомій
праці "Історія лицарства": "Середньовічне лицарство
стало зникати, бо віджило своє і виконало все, що від
нього вимагалося; з'явилися нові віяння, нові вимоги,
на які воно було вже нездатне відгукнутися", "його
важке озброєння вже нікуди не годилося, бо був ви-
найдений порох, вогнепальна зброя набула поширен-
ня, тому непотребом стали важкі мечі та потворні па-
лиці" [31, с. 236]. Він також додає, що "лицарство за-
непало внаслідок зловживань та деяких змін, що відбу-
лися у військовій і політичній системі Європи" [Там
само, с. 241].
Розглядаючи далі морально-етичний бік занепаду
лицарства, Ж. Руа вбачає витоки цього явища значно
раніше, у часи існування духовно-лицарських орденів.
Історик зазначає, що, "на жаль, і в такі цілком моральні
і благородні установи, як лицарські ордени, закрадали-
ся й мирська озлобленість, і мирські заздрощі, і мирсь-
ке користолюбство; не всі члени цих закладів свято і
беззаперечно виконували покладені на них обов'язки;
чимало з них кривило душею" [Там само, с. 235]. Як при-
клад він наводить долю Ордена тамплієрів (офіційно
ліквідованого 1312 р.), що з духовно-лицарського пе-
ретворився на військово-фінансову корпорацію.
Й. Хейзінга також вважає, що "в XV ст. закладені
лицарством у попередні століття норми світської ети-
ки зазнали різних змін, так чи інакше пов'язаних зі свідо-
мими трансформаціями й переоцінкою моральних
цінностей". "Але скільки б глибокими не були зміни, -
заважує він при цьому, - лицарська етична спадщина
ніколи повністю не знецінювалася. Значною мірою її
життєстійкість забезпечувалася етичними нормами,
покликаними до підтримання особистої гідності, честі
і гордості" [2, с. 8].
Схожих поглядів притримується і Ю. Малінін, пи-
шучи, що разом із християнською мораллю лицарська
етика була найважливішою складовою середньовіч-
ної етичної свідомості. Вплив лицарських уявлень, на
думку історика, залишався доволі сильним і в пізньо-
му середньовіччі з його незвично високим соціальним
престижем лицарства [32, с. 195-196].
Російський історик І. Гусєв пише із цього приводу:
"Якщо в етичному кодексі лицарства поняття ли-
царської честі початково означало почесті й славу,
то з XV ст. - уже внутрішні духовні риси благородної
людини. Хоробрість перед лицем смерті й стремління
дорого продати своє життя виявилися вже при зане-
паді лицарства в Європі, коли окремі елементи ли-
царської етики трансформувалися в кодекс поведін-
ки дворянства" [13, с. 139-140].
У часи Столітньої війни втеча й полон більш силь-
ним противником не вважалися ганьбою, оскільки по-
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
96
№ 7 (107) листопад-грудень 2010 р.
ЕКОНОМІКА
лонений лицар міг розраховувати на відповідне до
себе ставлення й завжди існувала можливість його
викупу з полону [Там само]. Однак із опису французь-
ким хроністом Ж. Фруассаром полонення під час бит-
ви при Пуатьє (1356 р.) французького короля Іоанна ІІ
Доброго (1350-1364) бачимо певний відхід від кодек-
су лицарської честі. Характерно, що коли король,
піднявши праву рукавичку догори, оголосив про свою
здачу в полон лицареві Дені де Морбеку з Артуа (після
попередньої домовленості з ним про це), "його ледь
не розчавили англійські солдати, які думали в цю мить
лише про величезний викуп" [19, с. 334].
Процедура здачі в полон хоча й була розроблена
ще в попередньому столітті, усе ж часто порушувала-
ся. За традицією, лицар, що брав у полон іншого лица-
ря, відповідав за його безпеку, а той давав слово честі,
що не втече, не сплативши викупу. Насправді мали
місце випадки, коли полоненого вбивав інший претен-
дент або полонений лицар, забувши про дане слово,
за першої слушної нагоди тікав без сплати обіцяного.
Вже при Пуатьє англійці, переслідуючи ворога до стін
міста, убивали насамперед тих французьких лицарів,
за кого отримати викуп було неможливо [Там само].
Ф. і Л. Функени вважають, що "практика викупу за
полонених лицарів (лицарями ж і встановлена) була
справжнім лихом для середньовічних способів веден-
ня війни, оскільки лицар та його "спис" не були зацікав-
лені в загальній перемозі, а лише кидалися захопити
якомога багатших полонених; а доля поранених лицарів
і неспроможних сплатити викуп була сумною" [26, с. 118].
Відомий й неодноразово коментований історика-
ми суперечливий епізод битви при Азенкурі (1415 р.),
за що її Дж. Кіган у праці "Лик битви" назвав "крива-
вою бійнею і неприхованим звірством" [33, с. 134], коли
Генріх V наказав нечуване досі - перебити полонених
французьких лицарів, що смиренно сиділи в таборі
англійців. При цьому, як констатують М. Беннет та
Дж. Бредбері, "англійські лицарі відмовилися" й вико-
нання наказу взяв на себе загін із 200 лучників (заува-
жимо - простолюдинів) [17, с. 62]. Д. Сьюард із цього
приводу слушно зауважує, що відмова лицарів "була
не виявом кастової солідарності і навіть не жалістю,
а страхом втратити такий величезний викуп" [33, с. 153].
Однак якщо розібратися в ситуації більш докладно,
побачимо, що це був вимушений з боку короля як ко-
мандувача армії крок. Сприйнявши французьких маро-
дерів та селян, які в тилу грабували королівський обоз,
за регулярні війська, Генріх V вважав, що його оточу-
ють, а полонені за таких обставин легко перетворять-
ся знову на воїнів [Там само]. Н. Басовська також вва-
жає, що існувала реальна загроза, оскільки "численні
полонені французькі лицарі могли забути про лицарські
загони й кинутися в бій; принаймні Генріх V зрозумів це
саме так і наказав перебити полонених" [25, с. 104].
Бачимо, що традиція лицарського слова честі (коли
лицареві достатньо було підняти догори руку як гаран-
тію сумирної поведінки в полоні), тут не спрацювала до
кінця. Було перебито чимало французької знаті, яка
здалася в полон, сподіваючись викупитися з нього.
Вражає сам опис цієї страти, зафіксований авто-
ром "Хроніки Тюдорів": "Вони були заколоті мечами,
зарублені алебардами, забиті бойовими ціпами і ви-
потрошені у найлютіший і жорстокий спосіб" [33, с. 153].
Як повідомляв згодом очевидець цієї бійні лицар
Жільбер де Ланнуа, "частину полонених спалили жив-
цем у хатині, в якій їх тримали" [Там само]. Хроніст Ва-
рен із жахом підмічає, що "все це було вчинено холод-
нокровно" ("de froit sang"). Живими залишали лише тих,
за кого можна було отримати солідні суми викупів, як-
от: герцогів Бурбонського та Орлеанського (повернув-
ся до Франції з полону лише в 1440 р.). "Бійню ж король
припинив після того, як зрозумів, що кидає гроші на вітер,
бо жодної небезпеки від третьої шеренги французів
немає" [Там само]. Однак "весь наступний після битви
день був витрачений на пошуки непомічених раніше
живих [лицарів], котрих можна було взяти в полон, а та-
кож на добивання смертельно поранених, покалічених і
тих, за кого одержати викуп було неможливо" [Там само,
с. 155]. Надалі тих із "азенкурських" знатних полонених,
за кого викуп затримувався, солдати за безцінь прода-
вали купцям у Кале, а ті їх збували як звичайних дворо-
вих слуг в Англії [Там само, с. 156].
Характерно, що англійська історіографія (особли-
во біографи Генріха V) традиційно знімає провину з
короля за цю криваву розправу над лицарями, поси-
лаючись або на те, що сучасні цим подіям англійські
хроністи не засуджували короля (!), або на "традиції
часу" [Там само, с. 153]. Насправді ж, як слушно зау-
важує Д. Сьюард, ще в XV ст. "згідно з традиціями
побиття полонених беззбройних дворян, які відповід-
но до загальновизнаних законів лицарства вправі були
очікувати на виплату викупу за своє життя, якщо вони
здались у полон офіційно [за правилами], уважалося
страшним злочином" [Там само, с. 154]. На думку ав-
тора, цим учинком Генріх V, що постійно публічно ствер-
джував про те, що він "справжній лицар", сам розвіяв
цей міф [Там само].
В. Черчілль вважає, що все ж для такої надмірної
жорстокості не було підстав [23, с. 412]. І. Гусєв пов'я-
зує появу практики масового вбивства полонених ли-
царів із змінами в ідеології ведення війни. "Убивати
полонених і тримати їх тривалий час як в'язнів почали
тоді, коли війна з лицарського заняття перетворилася
на загальнонаціональну й міжконфесійну" [13, с. 140].
Таку ж думку знаходимо й у Ф. Контаміна: "Держава в
багатьох випадках виявляла зацікавленість у тому, щоби
при можливості вести тотальну війну без жодної поща-
ди противника… У часи Столітньої війни англійська
монархія декілька разів подавала приклад неприбор-
каної жорстокості, а згодом Людовік XI, як і Карл Сміли-
вий, віддавали своїм військам накази спустошувати все
і без жалю вбивати всіх ворогів" [18, с. 309].
Ще більший занепад рицарського кодексу щодо по-
лонених бачимо в період війни Червоної та Білої Тро-
янд в Англії (1455-1485), де фактично відбувалося взає-
мовинищення лицарського дворянського середовища.
Так, після битви при Тоутоні (1461 р.) "полонені лицарі
не могли розраховувати ні на що, окрім смерті". Зреш-
тою всі вони були перебиті ("окрім графа Девонширсь-
кого та бастарда Ексетера", котрим дарували життя на
один день!) [23, с. 458]. Подібним чином відбувалися й
інші основні битви цієї війни - при Сент-Олбансі (1455
та 1461 рр.), Нортгемптоні (1460 р.), Мортімер-кроссі
(1461 р.) і Босворті (1485 р.), де домінувала важкооз-
броєна довгодревковою зброєю лінійна піхота й лучни-
ки, що з нею взаємодіяли. Наслідком стало цілковите
винищення цвіту англійського лицарства [20, с. 339].
Можливість поживитися за рахунок слабких не лише
спокушала, а й змушувала багатьох з-поміж самих ли-
царів вдаватися до розбою. Так, чимало німецьких ли-
царів, що жили в бідності, не нехтували банальним гра-
бунком на широкому шляху, прикриваючись давнім, до-
волі обтічним у трактуванні, "правом помсти за обра-
зи" [16, с. 296]. Світогляд і стиль життя багатьох із них
уже тоді був далеким від лицарського ідеалу. "Жор-
стокість і звірства були звичним явищем навіть серед
вищого дворянства, що втрачало людяність, коли йшло-
ся про чоловіків, жінок та дітей зі стану ворога" [19,
с. 334]. У XV ст. колишні ідеали куртуазної любові у своїй
основі були витіснені більш приземленими поглядами.
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 7 (107) листопад-грудень 2010 р.
ЕКОНОМІКА 97
Прагматично, наприклад, вважалося, що кохання зава-
жає лицареві виконувати його роботу [16, с. 293].
Не слід нехтувати тут і суто професійно-етичним
боком проблеми пізнього лицарства. Поступово його
частина "з гарячих бійців перетворилася на витонче-
них придворних, обізнаних у тонкощах етикету, що ніко-
ли не бували на полях справжніх баталій" [Там само].
Cтало очевидно, що саме по собі лицарське звання
небагато варте у військовій справі, якщо тільки не
мається на увазі людина з добрим вихованням і підго-
товкою, що звично служить офіцером в армії. Уже в
середині XV ст. Жан де Бюей писав, що "вишкіл і трену-
вання, а не слава лицарського роду - ось основа вміння
воїна діяти в бою і досягати успіху на війні" [Там само,
с. 295]. Так, Філіп де Коммін малює дуже непривабливу
картину військового професіоналізму феодальної бур-
гундської кінноти в битві при Монлері (1465 р.): "При-
близно з 1200 цих кавалеристів не більш, ніж 50, як я
вважаю, уміли тримати спис напереваги й заледве 400
були в кірасах, а слуги всі були беззбройними, бо довгі
роки не знали війни" [30, с. 17].
А. Куркін наголошує на тому, що в XIV-XV ст. євро-
пейське лицарство втрачає і свої станові межі. Наприк-
лад, патриціат італійських комун і нідерландських міст,
сприймаючи лицарську атрибутику як елемент якоїсь
витонченої гри, створював власні герби й горді девізи.
У той же час багато дворян починають нехтувати об-
рядом посвячення в лицарі, а оволодіння лицарським
мистецтвом зводять до нерегулярних вправ у кінній
виїздці й фехтуванні. Тим не менш, лицарські ідеали зу-
міли надовго пережити своїх творців [27, с. 8].
Окрему позицію в питанні кризи лицарства в XIV-
XV ст. займає О. Акімова. Помилку в підході до розгля-
ду цього питання вона, насамперед, вбачає в тому, що,
"як правило, XIV ст. потрапляє у сферу інтересів істо-
риків разом із XV ст. і розглядається як єдиний історич-
ний період, який найчастіше називають епохою зане-
паду лицарства" [28, с. 3]. "Дослідники, на її думку, де-
монструють через приклади жадібності та безпринцип-
ності лицарів грабіжницькі рейди в ході Столітньої війни
і насильство. Однак такі звинувачення адресувалися
лицарству й більш ранніх періодів. Безумовно, Столітня
війна оголила непривабливі сторони поведінки лицар-
ства, дала свідчення його стратегічної та військової
неспроможності. Це однаково справедливо для XIV і
XV ст., але є відмінності. Жодна з "лицарських епох" не
залишила стільки легендарних імен, як XIV ст.: Едуард
Чорний Принц, Жоффруа де Шарні, Готьє де Моні, Карл
де Блуа, Бертран дю Геклен, Жан ле Менгр де Бусіко,
Джон Чандос, Джон Гонт герцог Ланкастер, королі Іоанн
Богемський, Едуард III та Іоанн Добрий - усе це учасни-
ки Столітньої війни, що дали новий поштовх "моді на
лицарство". Ще один важливий аргумент: прихильність
до лицарських ідеалів висловлює безліч авторів істо-
ричних і літературних творів XIV ст. [Там само].
Висновки
Отже, створенню постійних армій у Західній Європі
сприяв цілий ряд чинників як суто військово-технічно-
го, так і морально-етичного характеру. Посилення ролі
піхоти, масове використання потужних луків та арба-
летів, удосконалення ручної вогнепальної зброї та ар-
тилерії ламало традиційні стереотипи ведення серед-
ньовічних баталій. Унаслідок цього в XIV-XV ст. по-
мітною стала криза лицарства, яке почало втрачати
свої позиції, спочатку військові, а разом із ними й
суспільні. Одночасно відбувався відхід від морально-
етичних норм лицарства та традиційного кодексу ли-
царської честі, що, насамперед, виявлявся в зникненні
"правильної" війни за "лицарськими" правилами та
стратах під час битв полоненого дворянства.
Становище лицарства як військової елітної касти
було врятоване завдяки виникненню нового наймано-
го професійного війська, створенню "ордонансних"
рот. Це, у свою чергу, призвело до появи надійної опо-
ри королівської влади, ліквідації феодальної роздроб-
леності та централізаційних процесів у державі, а
відтак до поглиблення національної консолідації та
самоідентифікації.
Сама по собі наймана королівська служба, яка в
пізньому середньовіччі продовжувала асоціюватися
з прерогативами лицарства як "захисників королів-
ства", хоча й створювала відповідний базис, була ще
не в стані стати виразником національних зв'язків,
оскільки лицар надалі головним завданням для себе
вважав збереження й збільшення власного лену.
Не менш надійним знаряддям доби переходу від
феодальних до централізованих монархій ставали най-
мані піхотні з'єднання з простонароддя, що виявилися
більш дисциплінованими в порівнянні з лицарським
феодальним ополченням. Стратегічне наповнення
ними останніх періодів Столітньої війни репрезентува-
ло участь у бойових діях усіх основних верств середньо-
вічного суспільства, а відтак можемо стверджувати про
найману службу як вагомий консолідуючий чинник.
Так чи інакше, лицарство в XIV-XV ст. пережило ряд
суттєвих трансформацій, а його значна частина за но-
вих умов усе ж не змогла гідним, відповідним до свого
кастового становища, чином самореалізуватися. У
цілому сучасна історіографія означеної в статті про-
блеми виявляє як схильність до визнання кризи та за-
непаду лицарства, так до часткового чи цілковитого
заперечення цих явищ. Різноплановість поглядів істо-
риків лише підтверджує необхідність подальших дос-
ліджень цього питання.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Хейзинга Й. Осень Средневековья. Исследование форм
жизненного уклада и форм мышления в XIV и XV веках во Фран-
ции и Нидерландах / Й. Хейзинга ; [пер с фр.]. - М., 1988. - 539 с.
2. Хейзинга Й. Политическое и военное значение рыцарских
идей в позднем средневековье / Й. Хейзинга ; [пер. с фр.
Д. В. Сильвестрова] // Человек. - 1997. - № 5. - С. 22-25.
3. Turnbull S. The Book of the Medieval Knight / S. Turnbull. -
London, 1985. - 382 p.; Gies F. The Knight in History / F. Gies. -
London, 1986. - 415 p.; Edge D. Miles, Arms and Armour of the
Medieval Knight / D. Edge, J. Paddock. - London, 1988. - 266 p.;
Coss P. The Knight in Medieval England 1000-1400 / P. Coss. - Stroud,
1993. - 350 p.; Embelton G. The Medieval soldier / G. Embelton,
J. Hove. - London, 1994. - 288 p.; Nicolle D. Medieval warfare:
Sourcebook: In 2 vols / D. Nicolle. - London, 1995-1996. - Vol. 1-2;
Gravett K. German Medieval Armiers. 1300-1500 / K. Gravett,
A. McBride. - London, 1994; Gravett K. The Knight and Tournament
/ K. Gravett, A. McBride. - London, 1995. - 64 p.; Barber R. The
Knight and Chivalry (revised 6d.) / R. Barber. - Woodbridge, 1995. -
415 p.; Gravett K. The World of the Medieval Knight / K. Gravett,
B. Breckon. - Hove, 1996. - 64 p.; Prestwich M. Armies and warfare
in the Middle Ages: The English experience / M. Prestwich. - New
Haven ; London, 1996. - 352 p.; Verbruggen J. F. The Art of Warfare
in Western Europe during the Middle Ages / J. F. Verbruggen. - Suffolk,
1997. - 388 p.; Boardman A. The Medieval Soldier in the Wars of the
Roses / A. Boardman. - Stroud, 1998. - 212 p.; Medieval warfare:
A history / [еd. by Maurice Keen]. - Oxford, 1999. - 342 p.; Кин М.
Рицарство / М. Кин. - М., 2000. - 520 с.; Фаулер К. Эпоха Планта-
генетов и Валуа. Борьба за власть (1328-1498) / К. Фаулер ; [пер.
с англ.]. - CПб., 2002. - 350 с.; Граветт К. Рыцари: история анг-
лийского рыцарства. 1200-1600 / К. Граветт ; [пер. с англ. А. Ко-
лина]. - М., 2010. - 312 c.
4. Fedou R. La noblesse en France a la fin du moyen age (du
milieu du XIV a la fin du XV-e siecle) / R. Fedou // Acta universitatis
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
98
№ 7 (107) листопад-грудень 2010 р.
ЕКОНОМІКА
Lodziensis. - Łódź, 1980. - Ser. I. - Zes. 71. - S. 49-63; Контамин Ф.
Война в средние века / Ф. Контамин. - СПб., 2001. - 416 c.;
Flori J. Rycerze i rycerstwo w sredniowieczu / J. Flori. - Poznań, 2003.
- 268 s.; Ejusd.: Rycerstwo w średniowiesznej Francji. - Warszawa,
1999. - 182 s.; Николле Д. Французская армия в Столетней войне /
Д. Николле ; [пер. с фр. Н. А. Феногенова]. - М., 2004. - 60 с.
5. Фергюсон А. Б. Золотая осень английской рыцарственно-
сти. Исследование упадка и трансформации рыцарского идеа-
лизма / А. Б. Фергюсон. - СПб., 2004. - 352 с. - (Російський пере-
клад видання 1960 р.).
6. Басовская Н. И. Столетняя война 1337-1453 гг. / Н. И. Ба-
совская. - М., 1985. - 185 с.; Басовская Н. И. Идеи войны и мира
в Западноевропейском средневековом обществе / Н. И. Басовс-
кая // Средние века. - 1990. - Вып. 53. - С. 44-51; Басовская Н. И.
Правитель и народ в Столетней войне / Н. И. Басовская // Сред-
ние века. - 1991. - Вып. 54. - С. 23-34; Басовская Н. И. Столетняя
война: леопард против лилии / Н. И. Басовская. - М., 2003. - 432 с.
7. Жарков С. В. Рыцарские замки, метательные машины и
пушки Средневековья / С. В. Жарков. - Минск, 2006. - 177 с.;
Жарков С. В. Военное искусство рыцарей / С. В. Жарков. - Минск,
2007. - 400 с.; Жарков С. В. Рыцарская конница в бою /
С. В. Жарков. - М., 2008. - 448 c.; Жарков С. В. Рыцарские орде-
на в бою / С. В. Жарков. - М., 2008. - 448 c.; Жарков С. В. Сред-
невековая пехота в бою / С. В. Жарков. - М., 2008. - 448 c.
8. Акимова Е. Ю. Вассально-сеньориальные связи во Фран-
ции - идеал и практика XIV столетия / Е. Ю. Акимова // Новый
век: история глазами молодых. - Саратов, 2006. - Вып. 4. - С. 66-
78; Акимова Е. Ю. Особенности благочестия рыцарства (по хро-
никам Ле Беля и Фруассара) / Е. Ю. Акимова // Вестник СГСЭУ.
- Саратов, 2007. - № 18 (4). - С. 125-127; Акимова Е. Ю. Основ-
ные черты социально-политического самосознания рыцарства XIV
века (по сочинениям Ле Беля и Фруассара) : автореф. дисс. на
соискание уч. степени канд. ист. наук : спец. 07.00.03 /
Е. Ю. Акимова. - Саратов, 2008. - 27 с.
9. Малинин Ю. П. Рыцарская этика в позднесредневековой
Франции / Ю. П. Малинин // Средние века. - 1992. - Вып. 55. -
С. 195-213; Малинин Ю. П. Общественно-политическая мысль
позднесредневековой Франции XIV-XV вв. / Ю. П. Малинин. -
СПб., 2000. - Гл. I. - С. 51-71; Малинин Ю. П. Рыцарская этика
XIV-XV вв. // Малинин Ю. П. Франция в эпоху позднего средне-
вековья : материалы научного исследования / Ю. П. Малинин.
- СПб., 2008. - 452 c.
10. Лучицкая С. И. Рыцарство - уникальный феномен запад-
ноевропейского средневековья / С. И. Лучицкая // Одиссей. -
2004. - С. 7-35.
11. Цатурова С. К. Города в Столетней войне / С. К. Цатуро-
ва // Город в средневековой цивилизации Западной Европы. -
М., 2000. - Т. 4. - С. 246-272; Цатурова С. К. "Сеньоры закона": к
проблеме формирования "параллельного дворянства" во Фран-
ции в XIV-XV вв. / С. К. Цатурова // Средние века. - 2003. -
Вып. 64. - С. 50-88.
12. Войны феодального общества // Военная история /
[И. Е. Крупченко, М. Л. Альтговзен, М. П. Дорофеев и др.] - М.,
1984. - Гл. 3. - С. 28-41; Дельбрюк Г. История военного искусства
в рамках политической истории : в 4 т. / Г. Дельбрюк. - СПб.,
2001. - Т. 3. Cредневековье. - 448 с.; Дюпюи Р. Э. Всемирная
история войн: Харперовская энциклопедия военной истории /
Р. Э. Дюпюи, Т. Н. Дюпюи. - СПб.-М., 1997. - Кн. 1 (3500 год до
Р. Х. - 1400 год от Р. Х.). - 938 с.; Кн. 2 (1400 год -1800 год от Р. Х.)
- 938 с.; Разин Е. А. История военного искусства / Е. А. Разин. -
СПб., 1999. - Т. 2. VI-XVI вв. - 656 с.
13. Докладніше про структуру і функціонування військово-
чернечих орденів // История орденов средневековья / [авт.-сост.
И. Е. Гусев]. - Минск, 2007. - 432 c.
14. Винклер П. фон. Оружие: руководство к истории, описа-
ния и изображения ручного оружия с древнейших времен до
начала XIX ст. / П. фон Винклер. - М., 1992. - 510 с.
15. Prestwich M. Armies and warfare in the Middle Ages: The
English experience / M. Prestwich. - New Haven ; London, 1996. -
396 p.
16. Граветт К. Рыцари: история английского рыцарства. 1200-
1600 / К. Граветт ; [пер. с англ. А. Колина]. - М., 2010. - 312 c.
17. Беннет М. Войны и сражения cредневековья. 500-1500 /
М. Беннет, Дж. Бредбери ; [пер. с англ. А. Колина]. - М., 2006. -
264 c.
18. Контамин Ф. Война в средние века / Ф. Контамин. - СПб.,
2001. - 416 c.
19. Жарков С. В. Рыцарская конница в бою / С. В. Жарков. -
М., 2008. - 448 c.
20. Жарков С. В. Средневековая пехота в бою / С. В. Жар-
ков. - М., 2008. - 448 c.
21. Фаулер К. Эпоха Плантагенетов и Валуа. Борьба за власть
(1328-1498) / К. Фаулер. - СПб., 2002. - 352 c.
22. Цатурова С. К. Города в Столетней войне / С. К. Цатуро-
ва // Город в средневековой цивилизации Западной Европы. -
М., 2000. - Т. 4. - С. 246-272.
23. Черчилль У. Рождение Британии / У. Черчилль ; [пер. с
англ. С. Н. Самуйлова]. - Смоленск, 2002. - 512 c.
24. Lot F. L'art militaire et les armées au Moyen Age en Europe
et dans le Proche Orient / F. Lot. - Paris, 1946. - Vol. 2. - 512 p.
25. Басовская Н. И. Столетняя война. 1337-1453 / Н. И. Ба-
совская. - М., 1985. - 185 с.
26. Функен Ф. Средние века. Эпоха Ренесcанса: Пехота-Ка-
валерия-Артиллерия / Ф. Функен, Л. Функен ; [пер. с фр.
М. Б. Ивановой]. - М., 2002. - 146 c.
27. Куркин А. Закат европейского рыцарства / А. Куркин //
Para Bellum : военно-исторический журнал. - 2000. - № 11. - С. 3-12.
28. Акимова Е. Ю. Основные черты социально-политическо-
го самосознания рыцарства XIV века (по сочинениям Ле Беля и
Фруассара) : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. ист.
наук : спец. 07.00.03 / Е. Ю. Акимова. - Саратов, 2008. - 27 с.
29. Хогг О. Эволюция оружия. От каменной дубинки до гау-
бицы / О. Хогг. - М., 2008. - 250 с.
30. Коммин Филипп де. Мемуары / Филипп де Коммин ; [пер.,
ст. и прим. Ю. П. Малинина]. - М., 1986. - 496 с.
31. Руа Ж. Ж. История рицарства / Ж. Ж. Руа. - М., 2004. -
248 c.
32. Малинин Ю. П. Рыцарская этика в позднесредневековой
Франции / Ю. П. Малинин // Средние века. - 1992. - Вып. 55. -
С. 195-213.
33. Сьюард Д. Генрих V / Д. Сьюард ; [пер. с англ.
Т. Н. Замиловой]. - Смоленск, 1996. - 398 c.
М. Kucyn
A PROBLEM OF CRISIS OF KNIGHT'S ARMY OF WESTERN EUROPE IS
XIV-XV AGES IS IN MODERN HISTORIOGRAPHY
The article examines the state of development of modern historiography of Late Medieval chivalry crisis problems as a
prerequisite for the emergence of Western Europe, hired a professional army.
Key words: historiography, military art, chivalry, the Hundred Years' War, decadency, infantry.
© М. Куцин
Надійшла до редакції 26.11.2010
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|