Корпоративне управління в Україні

У статті розкрито особливості корпоративного управління в Україні та визначено напрямки врахування їх для підвищення ефективної діяльності господарюючих суб'єктів, які полягають у реструктуризації економіки, реформуванні банківської системи, упорядкуванні наявної законодавчої бази щодо привати...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Ілюхін, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України 2010
Назва видання:	Схід
Теми:	Економіка
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22423
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Корпоративне управління в Україні / О. Ілюхін // Схід. — 2010. — № 7 (107). — С. 48-52. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-22423
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-224232011-06-22T12:04:19Z Корпоративне управління в Україні Ілюхін, О. Економіка У статті розкрито особливості корпоративного управління в Україні та визначено напрямки врахування їх для підвищення ефективної діяльності господарюючих суб'єктів, які полягають у реструктуризації економіки, реформуванні банківської системи, упорядкуванні наявної законодавчої бази щодо приватизації та управління акціонерним капіталом, удосконаленні інституціонального забезпечення процесу управління акціонерними товариствами. The paper shows specific features of corporate management in Ukraine and how to take them into consideration in order to increase the efficiency of economic entities operation. 2010 Article Корпоративне управління в Україні / О. Ілюхін // Схід. — 2010. — № 7 (107). — С. 48-52. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22423 338.242 (477) uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Економіка Економіка
spellingShingle	Економіка Економіка Ілюхін, О. Корпоративне управління в Україні Схід
description	У статті розкрито особливості корпоративного управління в Україні та визначено напрямки врахування їх для підвищення ефективної діяльності господарюючих суб'єктів, які полягають у реструктуризації економіки, реформуванні банківської системи, упорядкуванні наявної законодавчої бази щодо приватизації та управління акціонерним капіталом, удосконаленні інституціонального забезпечення процесу управління акціонерними товариствами.
format	Article
author	Ілюхін, О.
author_facet	Ілюхін, О.
author_sort	Ілюхін, О.
title	Корпоративне управління в Україні
title_short	Корпоративне управління в Україні
title_full	Корпоративне управління в Україні
title_fullStr	Корпоративне управління в Україні
title_full_unstemmed	Корпоративне управління в Україні
title_sort	корпоративне управління в україні
publisher	Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Економіка
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22423
citation_txt	Корпоративне управління в Україні / О. Ілюхін // Схід. — 2010. — № 7 (107). — С. 48-52. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
series	Схід
work_keys_str_mv	AT ílûhíno korporativneupravlínnâvukraíní
first_indexed	2025-07-02T22:09:07Z
last_indexed	2025-07-02T22:09:07Z
_version_	1836574727535067136
fulltext	48 № 7 (107) листопад-грудень 2010 р. ЕКОНОМІКА © В. Зова Надійшла до редакції 22.11.2010 УДК 338.242 (477) ÊÎÐÏÎÐÀÒÈÂÍÅ ÓÏÐÀÂË²ÍÍß Â ÓÊÐÀ¯Í² ОЛЕКСІЙ ІЛЮХІН, аспірант Приазовського державного технічного університету, м. Маріуполь У статті розкрито особливості корпоративного управління в Україні та визначено напрямки врахування їх для підвищення ефективної діяльності господарюючих суб'єктів, які поляга- ють у реструктуризації економіки, реформуванні банківської системи, упорядкуванні наяв- ної законодавчої бази щодо приватизації та управління акціонерним капіталом, удоскона- ленні інституціонального забезпечення процесу управління акціонерними товариствами. Ключові слова: корпоративне управління, модель корпоративного управління, механізм кор- поративного управління, ефективність. Постановка проблеми. Результати аналізу зару- біжного та вітчизняного досвіду свідчать, що корпо- ративне управління доцільно визначити як комплекс- ну систему внутрішніх і зовнішніх механізмів, спрямо- вану на оптимізацію структури корпоративних відно- син для забезпечення гармонізації інтересів усіх суб'єктів корпоративних відносин і реалізації ефектив- ного інвестиційного процесу в акціонерному това- ристві для максимізації його капіталізації. При цьому мета корпоративного управління за класичним варі- антом полягає в захисті учасників корпоративних відно- син від неефективної діяльності найманих менеджерів. Ступінь залучення учасників за допомогою корпора- тивного управління багато в чому визначається еко- номічними, правовими, історичними й етичними нор- мами та традиціями. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Про- ведений аналіз літературних джерел [1-6] показав, що основними цілями корпоративного управління є підви- щення рівня конкурентоспроможності на основі твор- чої самореалізації виконавчого органу акціонерного товариства й персоналу, забезпечення комплексного використання наявних ресурсів, координація соціаль- ного партнерства, комплексна спрямованість на спо- живача. Одночасно, ураховуючи, що основним інтересом ефективних власників акціонерного товариства є мак- симально можливий приріст вартості товариства, го- ловну мету корпоративного управління доцільно виз- начити як стратегічне управління вартістю акціонер- ного товариства в інтересах його власників. Метою статті є виявлення особливостей розвитку корпоративного управління в Україні та напрямки їх урахування для підвищення ефективної діяльності гос- подарюючих суб'єктів. Об'єкт дослідження - процеси формування механізму корпоративного управління, а предмет - характерні складові його особливостей, які забезпечують його ефективну діяльність. Виклад основного матеріалу. Система корпо- ративного управління включає підсистему корпора- тивного самоуправління й підсистему організаційно- го корпоративного управління (виконавчу підсисте- му). Суб'єктом підсистеми корпоративного самоуп- равління є загальні збори акціонерів і спостережні ради. Предметом корпоративного самоуправління є відносини з формування та використання акціонер- V. Zowa BUDGETING IN THE RAILWAY TRANSPORT SYSTEM OF WORK AS A COMPOSITE CONCEPT OF CONTROLLING The article deals with the work of control system of railway transport in Ukraine. The efficiency of the budgeting system introduction of enterprises as the instrument of controlling and modern conception component of administrative operations efficiency is disclosed on the example of control system work by the railway transport of Ukraine. It is shown that by the result of budgeting on the railroad transport has to become a creation process of the general transport budget which gives basis for strategic management; it helps objectively assess the railroads work taking into account its financial capabilities, expanding horizon railroad purposes far beyond financial data and points to weaknesses in management. Key words: controlling, budgeting, planning, budget, strategic management, railway transport. PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 7 (107) листопад-грудень 2010 р. ЕКОНОМІКА 49 ного капіталу, створення умов (зовнішніх і внутрішніх) для ефективного функціонування акціонерного това- риства як цілісної системи, а також гармонізації інте- ресів акціонерів і корпоративного менеджменту. Таким чином, система корпоративного управління поєднує в собі норми законодавства, нормативних положень і враховує практику господарювання в кор- поративному секторі, що дозволяє товариству залу- чати фінансові й людські ресурси, ефективно здійсню- вати господарську діяльність і продовжувати своє функціонування, підвищувати вартість акцій і враху- вати при цьому інтереси всіх суб'єктів корпоративних відносин. Отже, система корпоративного управління включає сукупність юридичних і соціально-поведінко- вих норм та правил, у рамках яких функціонує акціо- нерне товариство і на базі яких будуються взаємовід- носини між його учасниками. Сучасна українська модель корпоративного управ- ління, що склалася під впливом національних, історич- них, політичних, економічних і культурних традицій, ха- рактеризується рядом особливостей із наявністю ком- понентів усіх традиційних моделей, а саме: відносною розпиленістю власності (але відсутністю ліквідного фондового ринку, низьким рівнем розкриття інфор- мації й слабкими інституціональними інвесторами); стійкою тенденцією до концентрації власності й конт- ролю (але при відсутності відповідального ефектив- ного власника, уваги до дрібних акціонерів, адекват- ного фінансування та ефективного моніторингу); еле- ментами перехресних володінь і формуванням склад- них корпоративних структур різного типу (але при відсутності тяжіння до будь-якого типу). Така роз- митість і недієздатність механізмів діючої моделі фун- кціонування акціонерних товариств є наслідком супе- речностей чинного законодавства, що регулює корпо- ративні відносини й створює "кризу довіри" вітчизня- них та іноземних інвесторів, а також не сприяє залу- ченню міжнародних фінансових ресурсів на вітчизняні фондові ринки. У сучасних умовах глобалізації корпоративне уп- равління розглядається як стимулюючий чинник націо- нального розвитку й необхідна умова входження вітчизняних AT у міжнародне конкурентне середови- ще. Сьогодні багато країн розглядають корпоративне управління як невід'ємну складову ринкової економі- ки, умову для розвитку приватного підприємництва, засіб підвищення конкурентоспроможності на міжна- родних ринках і поліпшення показників економічної діяльності в цілому. Із цієї точки зору корпоративне управління являє собою процеси регулювання власником руху його кор- поративних прав з метою одержання прибутку та уп- равління підприємством. Іншими словами, можна ска- зати, що корпоративне управління - це система відно- син між органами товариства і його власниками (ак- ціонерами) щодо управління діяльністю товариства. Система корпоративного управління являє собою організаційну модель, за допомогою якої підприємство представляє і захищає інтереси своїх інвесторів. Ця система містить у собі багато складових: від ради ди- ректорів до схем оплати праці виконавчої ланки та механізмів оголошення банкрутства. Тип застосовува- ної моделі залежить від структури корпорації, що існує в рамках ринкової економіки, і відображає сам факт поділу функцій володіння та управління сучасною кор- порацією. Найбільш привабливими для інвесторів є чотири характеристики корпоративної форми бізнесу: - самостійність підприємства як юридичної особи; - обмежена відповідальність індивідуальних інвес- торів; - можливість передачі іншим особам акцій, що на- лежать індивідуальним інвесторам; - централізоване управління. Перші дві характеристики проводять межу, що відокремлює відповідальність підприємства від відпо- відальності його окремих членів: те, що належить підприємству, може не належати його членам, та відпо- відальність, яку несе корпорація, може не бути відпо- відальністю вхідних до неї осіб. Міра відповідальності індивідуальних інвесторів обмежена обсягом їхнього внеску в корпорацію. Відпо- відно, їхні можливі втрати не можуть бути вищими від їхнього внеску. Разом із тим, перевага обмеженої відповідальності досягається за рахунок втрати час- тини контролю за діяльністю корпорації. Акціонери передають право управління підприємством менед- жерам, тобто вони делегують право ухвалювати рішення щодо цілого ряду аспектів діяльності дирек- торам і менеджерам, за винятком рішень принципо- вої важливості. В умовах значної "розпорошеності" капіталу, тобто коли корпорація заснована великою кількістю акціо- нерів, кожний із яких володіє тільки незначною части- ною акціонерного капіталу, передоручення акціонера- ми важелів і контролю за її діяльністю приводить до поділу функцій володіння та управління. Для великих акціонерних товариств ця розпорошеність капіталу є, швидше, нормою, ніж винятком. Поділ функцій володіння та контролю за діяльні- стю корпорації не викликав би ніяких серйозних про- блем, якби інтереси власників і менеджерів повністю збігалися. Але часто буває так, що інтереси розходять- ся. По-перше, менеджери зазнають впливу цілого ряду чинників - таких, як розмір корпорації або влада та престиж, пов'язані із займаним ними положенням, - які не мають прямого стосунку до інтересів акціонерів. Ці міркування можуть привести менеджерів до прий- няття рішень, які не тільки не відповідатимуть інтере- сам акціонерів, але й можуть зашкодити їм. По-друге, відрізняються одна від одної форма й розмір матеріальної винагороди, яку одержують ме- неджери й власники корпорації. Менеджерам тради- ційно гарантується винагорода у формі заробітної пла- ти, тоді як акціонери можуть розраховувати на ту час- тину прибутку, що залишається після того, як корпора- ція відзвітується по всіх своїх зобов'язаннях. Немож- ливість погодити ці дві форми винагороди закладені в самій їхній природі, хоча було витрачено багато зу- силь у цьому напрямку: менеджерам нараховувалася винагорода у формі акцій корпорації, опціонів, а та- кож виконувалися спроби погодити рівень їхньої заро- бітної плати з рівнем курсової вартості акцій. Але навіть у тому разі, коли подібні мотиваційні методи погодження інтересів менеджера й акціонерів мають успіх, проблема залишається. Як правило, акціонери інвестують у конкретну корпорацію тільки частину сво- го капіталу, розподіляючи свої інвестиції між цілим ря- дом об'єктів. Менеджери, навпаки, концентрують все своє надбання в одному місці - у корпорації, якій вони служать: робота є головною їхньою цінністю, а її втра- та становить найсерйознішу небезпеку. Завдяки цій обставині менеджер може прийняти такі рішення, які не схвалив би акціонер, хоч їхні інтереси в остаточно- му підсумку можуть збігатися. PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 50 № 7 (107) листопад-грудень 2010 р. ЕКОНОМІКА Акціонери віддають перевагу діям, які ведуть до одержання високого прибутку, тобто дивідендів, тоді як менеджерам вигідно вживати заходи, що знижують небезпеку впливу непередбачених обставин, наприк- лад, фінансування за рахунок нерозподіленого прибут- ку, а не за рахунок зовнішнього боргу або диверсифі- кованість капіталу корпорації для зниження небезпе- ки банкрутства. Акціонери як група прагнуть здійснювати контроль за управлінням корпорацією. Коли кількість акціонерів велика, у кожного з них окремо мало бажання приділя- ти контролю багато часу та зусиль - ніхто не бажає бра- ти турботи управління на себе, тоді як вигода рівном- ірно розподіляється між усіма. Але таке ставлення з боку акціонерів до управління діяльністю корпорації може призвести до того, що воно вийде з-під їхнього контролю. Корпоративне управління внаслідок своєї ваго- мості в економічному житті вже давно стало важли- вим напрямком діяльності людства. Останнім часом спостерігається зростання інтересу суспільства до проблеми корпоративного управління. Причина подіб- ної ситуації полягає в тому, що проблеми, якими зай- мається корпоративне управління, тісно пов'язані з рядом поширених сьогодні явищ, які заслуговують на особливу увагу: зростання ролі приватного сектора; посилення тенденцій до інтернаціоналізації економі- ки; нові умови конкуренції. Слід також відзначити, що однією з тенденцій ос- таннім часом є зсув акцентів в управлінні в бік людсь- кого чинника і нематеріальних активів, таких як фірмо- ва назва, патенти, стратегічні угоди й ноу-хау в області організації виробництва. Викладене вище дозволяє подати корпоративне управління як безперервний процес використання різноманітного управлінського й фінансового інстру- ментарію (рис. 1). Законодавчі та нормативні документи, які регулюють діяльність АТ Державна система контролю за діяльністю AT КОРПОРАТИВНЕ УПРАВЛІННЯ Система виборчих органів управління AT Статут та установчі документи AT Внутрішні нормативні документи AT Система перероз- поділу прав власності AT Система контролю за діяльністю AT Механізм комплексного використання інструментів корпоративного управління Рис. 1. Механізм корпоративного управління. Таким чином, особливості корпоративного управ- ління створюють умови для досягнення поставлених цілей інтегрованого об'єднання підприємств як систе- ми. Як і будь-яка система, корпоративне управління будується при дотриманні чітко визначених та науко- во обґрунтованих принципів. Відповідно до світової практики, можна виділити такі основні принципи корпоративного управління: - захист прав акціонерів-власників; - прозорість (розкриття) відповідної фінансової інформації про діяльність товариства; - контроль за діяльністю правління; - незалежність наглядової ради у визначенні стра- тегії товариства, затвердженні бізнес-планів та важ- ливих господарських рішень, моніторингу його діяль- ності; - значна роль зацікавлених осіб в управлінні підприємством. У кожній країні під впливом у першу чергу економі- чних та правових особливостей і традицій, а також істо- ричних, культурних та інших чинників склалася своя специфічна система корпоративного управління. На- томість, незважаючи на певні індивідуальні від- мінності, можна виділити три основні моделі корпора- тивного управління: англо-американську; німецьку; японську. Характеристика основних моделей корпоративно- го управління наведена в табл. 1. Слід зазначити, що вивчення світового досвіду кор- поративного управління з метою використання в еко- номіко-правовому просторі України, яка перебуває на етапі розвитку ринкових відносин, є однією з необхід- них умов. Але при цьому важливим є не стільки меха- нічне перенесення зарубіжних схем у вітчизняну еко- номіку, скільки здійснення пошуку власної моделі, яка має відповідати особливостям наших економічних, правових та соціальних систем. Використання досвіду провідних країн щодо роз- витку корпоративного управління, безумовно, є ко- рисним для України. Ключові моменти з цього приво- ду доцільно використовувати при розробці вітчизня- них схем реалізації корпоративних відносин. Разом із тим, у нашій країні існує значна відмінність у про- цесі формування системи корпоративного управлін- ня. Вона полягає в тому, що в країнах із розвинутою економікою корпоративні відносини формувалися добровільним, поступовим та еволюційним шляхом, тоді як в Україні акціонерна форма власності для багатьох підприємств була обрана внаслідок загаль- нодержавного примусового рішення в ході процесу приватизації державного майна. PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 7 (107) листопад-грудень 2010 р. ЕКОНОМІКА 51 Таблиця 1. - Характеристика моделей корпоративного управління Модель Характеристика Англо-американська Ключові учасники – це керівники, директори й акціонери. Інвестори, які вкладають свої кошти й володіють підприємством, передають контроль менеджерам і сплачують їм як своїм агентам за ведення справ. Інтереси акціонерів і керівництва не завжди збігаються, і саме корпоративне право вирішує цей конфлікт утворенням додаткової ланки – ради директорів. Вона обирається акціонерами й виступає їх довіреною особою, виразником їхніх інтересів у корпорації. Відносини акціонерів між собою та відносини між акціонерами й корпорацією регулюються досить досконалим законодавством. Важливу роль у корпоративному управлінні відіграють незалежні організації Німецька Ключовими учасниками є банки й корпоративні акціонери. До того ж банк виступає як акціонер і кредитор, емітент цінних паперів і боргових зобов'язань, депозитарій і агент, що голосує на річних загальних зборах. У цілому німецька система корпоративного управління зорієнтована на її ключових учасників. Проте багато уваги приділяється і дрібним акціонерам, які купують акції, головним чином, через банки. У Німеччині легалізовані обмеження права голосу й неможливість голосувати поштою перешкоджає участі акціонерів у справах корпорації Японська Ключові учасники корпоративного управління представлені керівниками, банками, кейрецу та урядом. Ключовий банк, який є основним власником акцій корпорації, надає своїм корпоративним клієнтам кредити й послуги з випуску облігацій, акцій, ведення розрахункових рахунків і консалтингові послуги. Державна економічна політика відіграє ключову роль у корпоративному управлінні. Ця політика означає офіційне й неофіційне представництво уряду в раді корпорації. Річні збори за японською схемою – це суто формальний захід, і корпорації вживають активні дії для того, щоб акціонери не висловлювали своєї незгоди Практика господарювання свідчить, що в Україні було обрано як напрямок так звану континентальну (німецьку) модель корпоративного управління, яка, на відміну від американської, орієнтована на обмежену кількість акціонерів або на наявність конкретного кола акціонерів, які публічно контролюють товариство. Підтвердженням цього є, наприклад, заборона по- єднання посади голови правління та голови наглядо- вої ради. У цьому просто немає потреби, адже конт- роль забезпечується відповідним пакетом акцій. Такий підхід історично відповідає трьом складовим становлення вітчизняного корпоративного сектора: через приватизацію зі швидкою та часто болісною кон- центрацією власності, шляхом створення приватних підприємств, а також наявності значної, а іноді й вирі- шальної, участі держави в господарській діяльності. Їх реалізація можлива за рахунок розвитку вітчизня- них корпоративних відносин, на які впливають три ос- новні чинники. Першим із них є роль держави в роботі з акціонер- ним товариством. Ідеться про створення системи кон- тролю та нагляду за діяльністю акціонерних компаній з метою передбачення та усунення можливих пору- шень і зловживань. Треба також урегулювати функції держави як акціонера багатьох компаній. Зараз у де- яких об'єктах держава має пакети акцій розміром 51 % чи навіть 75 % статутних фондів. У цих випадках особливо важливим є дотримання рівних прав усіх ак- ціонерів. Другим чинником є відносини всередині підприєм- ства або корпоративна культура. Сьогодні ці відноси- ни ще далекі від належного рівня через постійні конф- лікти між менеджментом підприємства та його акціо- нерами, між власниками малих та великих пакетів акцій, між стратегічним інвестором та іншими акціо- нерами. Доки ці відносини не вийдуть на цивілізова- ний рівень, ні про який розвиток корпоративного уп- равління говорити не можна. І, нарешті, третій чинник, який визначає сьогодні тенденції формування корпоративних відносин, поля- гає у вітчизняних особливостях консолідації пакетів акцій. Це, мабуть, найбільш болюча проблема украї- нського ринку цінних паперів. Законодавчо врегулювати діяльність акціонерних товариств можна, якщо: по-перше, обмежитися лише положеннями Цивіль- ного кодексу, проте це неефективний шлях; по-друге, внести зміни до Закону "Про господар- ські товариства", але цього недостатньо для врегу- лювання всіх проблем акціонерних товариств; по-третє, прийняти окремий закон, який би вирішу- вав усі питання, пов'язані з акціонерними товариства- ми. І саме цей шлях - єдиний прийнятний варіант. Перспективи подальших досліджень у цьому на- PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 52 № 7 (107) листопад-грудень 2010 р. ЕКОНОМІКА прямі у своїй сукупності вирішують важливу науково- прикладну проблему і можуть бути використані для створення теоретико-методологічних основ корпора- тивної політики підприємств в умовах інтеграції вітчиз- няної економіки у світову господарську систему. Виходячи із цього, можна зробити висновок, що головна функція корпоративного управління - забез- печити роботу корпорації в інтересах акціонерів, які надали корпорації фінансові ресурси, а також в інте- ресах інших зацікавлених осіб. Найголовнішими чинниками, що обумовлюють на- прямки розвитку корпоративного управління у регіо- нах України, є: 1) забезпечення ефективних механізмів перебудо- ви економічної системи з адміністративної на ринкову. Це означає, що необхідне проведення реструктури- зації економіки. У цьому вирішальна роль відводить- ся інвесторам, яким необхідне забезпечення ефектив- ного та безпосереднього контролю за вкладеними коштами; 2) недосконала банківська система ще не спромож- на виступати вагомим корпоративним акціонером, а також здійснювати активний контроль корпоративної діяльності через брак управлінського досвіду з питань управління власністю, достатнього інвестиційного ка- піталу, досвіду оцінки кредитів та практики контролю за позичальниками; 3) приватизаційні процеси в цих країнах проходили з порушеннями прав власників. А непідготовленість нових власників до управління процесами перебудо- ви підприємств загальмувала розвиток акціонерних товариств і, як наслідок, спричинила неадекватне кор- поративне управління та механізм контролю, утрату стимулів для вкладання коштів інвесторами; 4) законодавча база країн із перехідною економі- кою тільки формується. Тому повільні темпи реформ значною мірою обумовлені відсутністю або недоско- налістю законів та нормативних актів стосовно кор- поративного управління акціонерними товариствами, функціонування фондового ринку, взаємодії та вирі- шення конфліктів між усіма зацікавленими сторонами в корпоративних відносинах; 5) існування в постсоціалістичних країнах недовіри до акціонерної форми власності й пов'язана із цим неможливість залучення коштів вітчизняних та інозем- них інвесторів для розвитку фінансово-господарської діяльності акціонерних товариств призводить до не- вдач у їх діяльності, конфлікту інтересів усіх учасників корпоративних відносин, погіршує економічну ситуацію в цілому; 6) держава, будучи акціонером багатьох привати- зованих підприємств, реалізує свої інтереси всупереч інтересам інших зацікавлених осіб і самого акціонер- ного товариства, порушує принципи корпоративного уп- равління. Прикладом є нарахування та сплата диві- дендів; 7) керівництво новоствореними акціонерними то- вариствами в переважній більшості продовжує здійс- нюватись тими ж особами, які стояли на чолі держав- них підприємств. Вони продовжують займати керівні посади, реалізуючи свої власні інтереси всупереч інте- ресам більшості акціонерів; 8) більшість акціонерних товариств знаходяться в надзвичайно складному фінансово-економічному ста- новищі, оскільки приватизаційним процесам не пере- дувала реструктуризація підприємств - виробнича, кад- рова, фінансова тощо. ЛІТЕРАТУРА: 1. Амитан В. Н. Организационно-правовые аспекты созда- ния межрегиональных корпораций / В. Н. Амитан, П. Г. Каманец // Менеджер. - 2002. - № 6 (22). - С. 101-112. 2. Амоша О. Реструктуризація промисловості / О. Амоша // Вісник HAH України. - 1998. - № 9-10. - С. 33-41. 3. Богачов С. В. Управління ефективністю функціонування великого господарського комплексу: методи і інструменти / С. В. Богачов, М. В. Мельнікова // Вісник Хмельницького націо- нального університету. Економічні науки. - Хмельницький, 2005. - Т. 1. - Ч. 1. - С. 127-132. 4. Булеев И. П. Промышленные корпорации: особенности развития и принятия решений : [монография] / И. П. Булеев, С. В. Богачев, М. В. Мельникова / НАН Украины. - Донецк : Ин-т экономики пром-сти, 2003. - 116 с. 5. Кузьмін О. Є. Менеджмент: теоретичні засади та практичні аспекти / О. Є. Кузьмін, О. Г. Мельник. - Львів : Вид-во "Львівська політехніка", 2006. - 152 с. 6. Савчук С. И. Основы теории конкурентоспособности : [монография] / С. И. Савчук. - Мариуполь : Рената, 2007. - 519 с. О. Ilyuhin CORPORATE MANAGEMENT IN UKRAINE The paper shows specific features of corporate management in Ukraine and how to take them into consideration in order to increase the efficiency of economic entities operation. Key words: corporate management, corporate management model, corporate management mechanism, efficiency. © О. Ілюхін Надійшла до редакції 09.11.2010 PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com

Корпоративне управління в Україні

Репозитарії

Схожі ресурси