Ніжинські греки в правничій практиці гетьманського та царського урядів у другій половині ХVII-XVIII ст.

У статті на основі комплексного аналізу літератури та джерел аналізується правнича практика гетьманського та царського урядів щодо ніжинських греків. Досліджується правове підґрунтя перебування грецьких купців на території України. Висвітлюються економічні, геополітичні та правові чинники, що впли...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Подгайко, М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України 2010
Назва видання:	Схід
Теми:	Історія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22432
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Ніжинські греки в правничій практиці гетьманського та царського урядів у другій половині ХVII-XVIII ст./ М. Подгайко // Схід. — 2010. — № 7 (107). — С. 116-119. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-22432
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-224322011-06-22T12:06:08Z Ніжинські греки в правничій практиці гетьманського та царського урядів у другій половині ХVII-XVIII ст. Подгайко, М. Історія У статті на основі комплексного аналізу літератури та джерел аналізується правнича практика гетьманського та царського урядів щодо ніжинських греків. Досліджується правове підґрунтя перебування грецьких купців на території України. Висвітлюються економічні, геополітичні та правові чинники, що вплинули на отримання ніжинськими греками особливого статусу, прав та привілеїв. Administrative practice of the hetman's and tsar's governments concerning Greeks of Nezhen has been analysed on the basis of comprehensive analyses of literature and sources. The legal basis of Greek merchant's presence in Ukraine has been studied. Economic, geopolitical and legal factors, affected the achievement of special status, rights and privileges by Greeks of Nezhen have been considered. 2010 Article Ніжинські греки в правничій практиці гетьманського та царського урядів у другій половині ХVII-XVIII ст./ М. Подгайко // Схід. — 2010. — № 7 (107). — С. 116-119. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22432 94(477.85-2=14) "16/17":352/043 uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія Історія
spellingShingle	Історія Історія Подгайко, М. Ніжинські греки в правничій практиці гетьманського та царського урядів у другій половині ХVII-XVIII ст. Схід
description	У статті на основі комплексного аналізу літератури та джерел аналізується правнича практика гетьманського та царського урядів щодо ніжинських греків. Досліджується правове підґрунтя перебування грецьких купців на території України. Висвітлюються економічні, геополітичні та правові чинники, що вплинули на отримання ніжинськими греками особливого статусу, прав та привілеїв.
format	Article
author	Подгайко, М.
author_facet	Подгайко, М.
author_sort	Подгайко, М.
title	Ніжинські греки в правничій практиці гетьманського та царського урядів у другій половині ХVII-XVIII ст.
title_short	Ніжинські греки в правничій практиці гетьманського та царського урядів у другій половині ХVII-XVIII ст.
title_full	Ніжинські греки в правничій практиці гетьманського та царського урядів у другій половині ХVII-XVIII ст.
title_fullStr	Ніжинські греки в правничій практиці гетьманського та царського урядів у другій половині ХVII-XVIII ст.
title_full_unstemmed	Ніжинські греки в правничій практиці гетьманського та царського урядів у другій половині ХVII-XVIII ст.
title_sort	ніжинські греки в правничій практиці гетьманського та царського урядів у другій половині хvii-xviii ст.
publisher	Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Історія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22432
citation_txt	Ніжинські греки в правничій практиці гетьманського та царського урядів у другій половині ХVII-XVIII ст./ М. Подгайко // Схід. — 2010. — № 7 (107). — С. 116-119. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.
series	Схід
work_keys_str_mv	AT podgajkom nížinsʹkígrekivpravničíjprakticígetʹmansʹkogotacarsʹkogourâdívudrugíjpoloviníhviixviiist
first_indexed	2025-07-02T22:09:31Z
last_indexed	2025-07-02T22:09:31Z
_version_	1836574753321648128
fulltext	116 № 7 (107) листопад-грудень 2010 р. ЕКОНОМІКА УДК 94(477.85-2=14) "16/17":352/043 Í²ÆÈÍÑÜÊ² ÃÐÅÊÈ Â ÏÐÀÂÍÈ×²É ÏÐÀÊÒÈÖ² ÃÅÒÜÌÀÍÑÜÊÎÃÎ ÒÀ ÖÀÐÑÜÊÎÃÎ ÓÐßÄ²Â Ó ÄÐÓÃ²É ÏÎËÎÂÈÍ² ÕVII-XVIII ñò. МАРІЯ ПОДГАЙКО, кандидат історичних наук, доцент кафедри історичних дисциплін Маріупольського державного університету У статті на основі комплексного аналізу літератури та джерел аналізується правнича практика гетьманського та царського урядів щодо ніжинських греків. Досліджується право- ве підґрунтя перебування грецьких купців на території України. Висвітлюються економічні, геополітичні та правові чинники, що вплинули на отримання ніжинськими греками особли- вого статусу, прав та привілеїв. Ключові слова: ніжинські греки, гетьманський універсал, жалувана грамота, Ніжинський грецький магістрат. Постановка проблеми. Середина XVII століття ознаменувалась в історії України подіями національ- но-визвольної війни. Результатом вдалих для козаць- кої армії бойових дій стало утворення згідно з умова- ми Зборівської угоди (1649 р.) Української козацької держави. Проте тривала війна призвела до економіч- ного занепаду країни. З метою відновлення всіх сфер функціонування суспільства гетьманський уряд усіля- ко заохочував іноземних купців до активізації торго- вельної справи на українських землях. Унаслідок цьо- го, зокрема, відбулося формування ніжинської грець- кої громади. Життєдіяльність ніжинських греків регу- лювалася комплексом політико-правових документів, які продукувала гетьманська та пізніше царська вла- да. Ті законодавчі рішення, що приймалися протягом XVII-XVIII століть послідовно, крок за кроком, вибудо- вували привілейоване становище ніжинської грецької спільноти. Аналіз досліджень і публікацій. Вивчення історії ніжинської грецької громади розпочалося із середини ХІХ ст. зі статті М. Сторожевського [8]. Ця тема набу- ла актуальності у зв'язку зі змінами в суспільно-полі- тичній системі Російської імперії. Протягом другої по- ловини ХІХ ст. з'явився ще ряд робіт із історії ніжинсь- кого грецького братства, автори яких акцентували увагу на окремих аспектах життєдіяльності грецької громади. Особлива роль в аналізі законодавчої прак- тики гетьманського та царського урядів щодо ніжинсь- ких греків належить студіям К. Харламповича [10]. На відміну від праць попередників, весь матеріал його "Нарисів" ґрунтується на найбільш інформативному джерельному комплексі - архіві грецького братства. У період перебудови історики отримали доступ до ба- гатьох архівних документів, що за радянської доби було неможливим. Саме в цих умовах розпочала свою дослідницьку діяльність Г. Швидько [11], предметом вивчення якої стали архівні документи з історії ніжинсь- кого грецького братства. Протягом 90-х рр. ХХ - по- чатку ХХІ ст. поглибилася спеціалізація досліджень із елліністичної проблематики. Критичне переосмислен- ня наукового доробку попередників та аналіз джерель- ної бази з історії грецької громади Ніжина належать А. Гедьо [1]. Вона виконала ґрунтовний аналіз геть- манських універсалів, які стосувалися ніжинських греків та надала чітку класифікацію універсалів за такими кри- теріями, як характер привілеїв. У цілому автори зазна- чають, що грецька громада Ніжина мала свої спе- цифічні особливості в утворенні, соціальному складі, традиціях самоврядування й правах та привілеях. Метою статті є висвітлення процесу виокремлен- ня ніжинських греків у правничій практиці гетьмансь- кого та царського урядів. Джерельну базу дослідження становлять опубліко- вані (гетьманські універсали та законодавчі акти царського уряду) та неопубліковані (архівні) матеріа- ли, що відображають правничу практику гетьмансько- го та царського урядів щодо ніжинських греків. Виклад основного матеріалу. За козацької доби основним документом, що визначав становище греків на українських теренах, були універсали. За кла- сифікацією А. Гедьо [1], універсали поділялися на такі: 1) які надавали пільги в торгівлі; 2) які звільняли від підводної і постійної повинностей; 3) які встановлюва- ли особливий статус греків у Ніжині; 4) які підтверджу- вали попередні акти. Переважна більшість універсалів першої групи є торговими. Це не випадково, адже стимулювання внут- рішньої торгівлі було одним із важливих напрямків гетьманської політики, ураховуючи економічний зане- пад і потребу в товарах масового споживання. Саме до них можемо віднести той документ, з якого бере початок правове регулювання перебування греків на українських землях - універсал Б. Хмельницького від 2 травня 1657 р. Універсал заохочував грецьких купців до торгівлі на території України. При цьому гетьмансь- ка влада брала на себе зобов'язання забезпечити сприятливі умови для торгівлі іноземцям [9, с. 43]. У своєму намаганні пожвавити комерційну активність ІСТОРІЯ PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 7 (107) листопад-грудень 2010 р. ЕКОНОМІКА 117 влада навіть не зупинялась перед наданням грекам судової автономії й дозволяла судитися грецьким куп- цям та їхній челяді самостійно, за своїми звичаями. Якщо перший універсал Б. Хмельницького лише декларував заохочення грецьких купців до торгівлі в Україні, то наступний документ визначав головний сти- мул комерційної діяльності - право безмитної торгівлі. В універсалі Б. Хмельницького від 16 червня 1657 р. ішлося, що через активну торговельну справу грецькі купці змушені часто перетинати кордон та сплачувати мито, за цих обставин гетьман наказав звільнити греків від сплати мита, а місцевій владі суворо нагадував про потребу всіляко допомагати грецьким купцям, не чини- ти перешкод, а в разі необхідності поступатися місцем у постоялих дворах, щоб греки не втрачали часу та знов і знов приїздили торгувати в Україну [Там само, с. 44]. Грецькі купці повинні були сплачувати лише індукту - мито з привізних товарів. Утім, фіксований розмір цьо- го мита був установлений лише в 1660 р. Отже, торговельні преференції та власний суд від самого початку становили головні ознаки привілейо- ваного становища греків та основи для його подаль- шого зміцнення й удосконалення. Юридично це проявилося в цілій низці подальших універсалів, які, згідно з наведеною вище класифіка- цією, можна визначити як підтверджувальні. В універсалі І. Виговського від 9 лютого 1658 р. підтверджувалися привілеї грецьких купців, надані їм Б. Хмельницьким [Там само]. А в наступному універ- салі І. Виговського від 3 травня 1659 р. нагадувалося місцевим чиновникам, що в разі скривдження інозем- них купців, винні будуть покарані [Там само, с. 46]. Тактика актуалізації питань власної торговельної діяльності перед вищою владою швидко продемонст- рувала грекам свою корисність та ефективність. Тому з приходом до гетьманської влади сина Б. Хмельниць- кого Юрія грецькі купці знов звернулися до гетьмана по грамоту, яка б підтверджувала їх особливе стано- вище на українських землях. У відповідь молодий геть- ман видав аж два універсали. Їх зміст був вельми тра- диційним. Заборонялося чинити грецьким купцям будь- які перешкоди під час пересування територією Украї- ни, під час торгівлі в містах на ярмарках та забороня- лося збирати з греків податки. Пригадав Ю. Хмель- ницький також і право греків на вільне судове розв'я- зання суперечливих питань [Там само]. Певна деталізація судових питань простежується в універсалі І. Брюховецького від 16 березня 1665 р. Поряд із "ритуальним" для українських гетьманів підтвердженням всіх привілеїв та загроз покарання тим, хто їх порушуватиме, ішлося про особливості суду між греками та українцями. Він міг здійснюватися в загальних судових установах, тобто суперечки між грецькими та українськими купцями не були в компе- тенції грецького судочинства. Отже, за період 1657-1665 рр. підтверджувальні та оборонні універсали становили левову частку пра- вової бази щодо грецької спільноти. Питання, що по- рушувалися в цих документах, оберталися навколо торговельних привілеїв та власного суду й майже не виходили за межі тієї змістовної площини, що була ок- реслена універсалами Б. Хмельницького. Період важливих змін для іноземних купців узагалі та греків зокрема було започатковано універсалами І. Самойловича. Видані ним два універсали в 1672 р., так само, як і попередні, підтверджували привілейо- ване становище грецьких купців на українських зем- лях. Але універсал від 28 листопада 1675 р. якісно змінив стан грецьких купців і виокремив їх серед інших іноземців. В універсалі гетьманська влада звер- тається до ніжинського міського магістрату з нака- зом не втручатися в справи судочинства грецьких купців. Універсалом визначалося, що апеляцію на рі- шення грецького суду можна направляти до генераль- ного суду [Там само, с. 53]. Найбільш кардинальні зміни в становище грецької спільноти внесла законотворча діяльність І. Мазепи. Вона завершила еволюцію грецького чинника від роз- порошеної купецької спільноти, представники якої тим- часово перебували в Україні, до організованої, тери- торіально визначеної громади, а також відкрила нові перспективи для розвитку традицій самоврядування. Зокрема, це виявилося в таких рішеннях. І. Мазепа своїм універсалом від 13 вересня 1687 р. підтвердив право греків судитися тільки своїм судом та не- підвладність полковому суду й городовому магістра- ту, а універсалом від 18 грудня того ж року дозволив побудувати церкву та самостійно здійснювати релігійні обряди згідно з їх звичаєм [Там само, с. 54]. Отже, до судової автономії вперше додавалася релігійна. Уні- версалом І. Мазепи від 19 жовтня 1696 р. юридично було оформлено Ніжинське грецьке братство [Там само, с. 57]. Документ наголошував на забороні ніжин- ським грекам самостійно чинити судочинство в кримі- нальних справах. Уперше грецькі двори звільнялися від міських повинностей [10, с. 21]. Черговим універ- салом від 16 травня 1701 р. греки були звільнені від надання підвод та військових постоїв і міських податків [Там само, с. 59]. Від традиції підтвердження всіх прав і пільг гре- кам не відійшли ані І. Скоропадський, ані Д. Апостол. Відсутність у їхніх універсалах нових сюжетів свідчить про те, що за часів гетьманування І. Мазепи було виз- начено та врегульовано майже всі основні сфери жит- тєдіяльності греків у Ніжині. Утім, перша половина XVIII ст. позначилася для греків Ніжина не тільки зміцненням та підтверджен- ням їхнього привілейованого становища. Гетьмансь- ка влада на українських землях, після "зради" гетьма- на І. Мазепи, уже не була досить стабільною та не мог- ла стати гарантом захисту прав і привілеїв ніжинських греків. Ще за часів гетьманування І. Скоропадського авторитет гетьмана настільки ослаб, що військовий та місцевий уряди не бачили потреби дотримуватися за- конодавчих актів [2, с. 87]. Тому ніжинські греки поча- ли шукати підтримки та захисту в московських царів. До російського уряду греки зверталися не впер- ше. Розвиток торговельної справи в Російській імперії досяг таких розмірів, що грецькі купці не могли зали- шатися осторонь цього процесу. Вони прагнули нових ринків та шукали дозволу російського уряду на право торгівлі в Москві. Бажання грецьких купців було під- тримано наказом посольського приказу від 17 квітня 1680 р. Для захисту московських ринків від греків із Туреччини, які б могли проникнути до Москви під виг- лядом греків із "малоросійських міст", останнім необ- хідно було мати при собі лист, підписаний гетьмансь- кою рукою за військовою печаткою, який би підтверд- жував їхню особу [3]. У своїй чолобитній до Петра І вони скаржилися на гетьманську владу та зверталися з проханням про надання їм такого документу, який би гарантував за- хист їхніх прав та привілеїв. Такий документ було отри- мано - 11 березня 1710 р. ніжинські греки одержали жалувану грамоту, якою затверджувалися всі права та привілеї, надані громаді гетьманським урядом. Поза увагою російського уряду не залишилося питан- ня судочинства ніжинських греків. Як то було заведе- но раніше, греки повинні самі чинити суд поміж собою ІСТОРІЯ PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 118 № 7 (107) листопад-грудень 2010 р. ЕКОНОМІКА та своєю челяддю в усіх справах, окрім кримінальних та розшукових [4]. Указом російської імператриці Анни Іоанівни від 8 серпня 1734 р. затверджувалися права та привілеї, надані ніжинським грекам ще за часів Петра І. Крім іншо- го, у документі йшлося про судочинну справу в грецькій громаді. Підтверджувалося право греків на власний суд за своїми традиціями та "по прежнему их обыкновению" [5], тобто чинити суд у всіх справах, крім кримінальних; але в 13 пункті указу наголошувалося, що греки мають право апелювати до Генеральної військової канцелярії, що в Глухові, на випадок неможливості самостійно роз- в'язати складні цивільні справи. Важливе місце в історії громади має жалувана гра- мота Єлизавети І, надана грекам 3 листопада 1742 р. Серед означених пунктів грамоти додавався ще один, який був включений на наполегливе прохання грець- ких купців - заборонялося залучати членів грецької громади до громадських міських справ [6]. Акцентує- мо на цьому окрему увагу. Незважаючи на відсутність територіальної відокремленості, грецька громада відсторонювалася від загальноміського життя, існу- вала автономно, що й підтверджувалося юридично. Період гетьманування К. Розумовського ввійшов в історію Ніжинської грецької громади як час, коли була зроблена спроба поставити під контроль місце- вих органів влади суд грецького братства. Наказом гетьмана від 16 квітня 1751 р. до Ніжинського грець- кого братства був уведений ніжинський полковий старшина. Реакція на це грецького братства не за- барилася. У серпні того ж року греки звернулися з клопотанням до гетьмана з приводу порушення їхніх привілеїв. Результатом став універсал, виданий ним у Глухові 28 серпня 1751 р., в якому підтверджували- ся права та привілеї ніжинських греків (звільнення від постоїв та підводної повинності, право вільного пе- ресування для торговельного промислу, недотор- каність майна померлих греків, незалежність грець- кого суду тощо) [9, с. 84], а Генеральною військовою канцелярією був виданий указ про заборону будь-яких утисків щодо грецьких купців. Після ліквідації інституту гетьманства на українсь- ких землях у 60-х рр. ХVІІІ ст., вищим органом влади на території Малоросії стала Друга Малоросійська коле- гія на чолі з графом П. Румянцевим. Було взято жор- сткий курс на централізацію влади в Російській імперії. Основним питанням стосовно ніжинських греків, що турбувало російську владу, було майже безконтроль- не прийняття в братство не тільки місцевих, але при- їжджих греків та взагалі не греків, а "малоросіян". Імен- ним указом від 10 лютого 1775 р. надавалися такі пра- ва та привілеї ніжинським грекам: суду грецького брат- ства була надана державна печатка; надавалося пра- во вільно вести торговельні справи в межах Росії; за- боронялося Генеральному суду втручатися в справи греків, при вирішенні важливих питань і тяжб вищою інстанцією є Малоросійська колегія; у випадку супе- речок греків з негреками греки притягають росіян до державних судових установ, а росіяни греків - до братського суду; Ніжинському магістрату підтвердже- но, щоб він не порушував прав і привілеїв греків, не затримував видання паспортів, проїжджого мита не вимагав та не обтяжував розпоряджатися майном померлих у різних містах греків в інтересах як спад- коємців, так і кредиторів [7]. Іншим важливим моментом у правовому врегулю- ванні буття ніжинських греків було впорядкування су- дочинства, зокрема в тій його частині, що стосувала- ся апеляцій. Історичне значення мав законодавчий акт від 21 квіт- ня 1785 р. Російський уряд видав "Городовое положе- ние", за яким управління містами переходило до ком- петенції магістратів, а купці поділялися на гільдії. Цей законодавчий акт фактично став загрозою для грець- кої громади з її багаторічним укладом. Розуміючи це, члени грецької громади Ніжина відразу ж почали до- магатися, щоб імператриця затвердила їхні привілеї. У жалуваній грамоті, наданій ніжинським грекам Кате- риною ІІ 1 вересня 1785 р зазначалося, що, замість суду грецького братства, буде створено Ніжинський грецький магістрат. Крім цього, підтверджувався особ- ливий стан греків у Ніжині, закріплялися їхні привілеї [2, с. 125]. Жалувана грамота 1785 р. завершила три- валий процес оформлення самоврядування ніжинсь- ких греків. Висновки Таким чином, процес виокремлення греків у пра- вовій практиці можна поділити на кілька періодів: 1) 1657-1680 рр. - час надання універсалів гетьмансь- кою владою грецьким купцям; 2) 1680 - 50-ті рр. ХVIII ст. - період, коли гетьманські універсали законодавчо підтверджувалися жалуваними грамотами царського уряду; 3) 60-ті рр. ХVIII ст. - 1785 р. - час надання жалу- ваних грамот лише царською адміністрацією. Нижня межа пов'язана з діяльністю Малоросійської колегії, а верхня датована жалуваною грамотою імператриці Катерини ІІ, якою завершився процес оформлення самоврядування греків у Ніжині. Отже, державна увага до питань іноземної колоні- зації українських теренів позначилася цілим рядом політико-правових актів, що регулювали життєді- яльність ніжинських греків. Якщо порівнювати право- ву практику гетьманського й царського урядів, то мож- на зазначити, що царські урядові документи на почат- ку лише підтверджували гетьманські універсали. Про- те із часом законодавчі акти царського уряду виокре- мили ніжинську грецьку спільноту від іншого населен- ня українських земель, надаючи грекам ширші торго- вельні, економічні та судові привілеї, формуючи й по- літико-правове поле грецької самоврядної організації, виявами якої став Ніжинський грецький магістрат. ЛІТЕРАТУРА: 1. Гедьо А. Грецькі громади Ніжина та Північного Приазов'я в актових матеріалах середини ХVІІ-ХІХ ст. / А. Гедьо. - К., 2005. - 416 с. 2. Плохинский М. Иноземцы в старой Малороссии / М. Пло- хинский // Труды ХІІ археологического съезда (Харьков, 1902 г.) / [под ред. графини П. Уваровой]. - Т. 2. - Ч. 1. - М., 1905. - С. 194. 3. ПСЗ-1. - Т. 2. - № 818. 4. ПСЗ-1. - Т. 4. - № 2260. 5. ПСЗ-1. - Т. 9. - № 26614. 6. ПСЗ-1. - Т. 11. - № 8656. 7. ПСЗ-1. - Т. 20. - № 14879. 8. Сторожевский Н. Нежинские греки / Н. Сторожевский. - К., 1863. - 32 с. 9. Федотов-Чеховской А. Акты нежинского братства / А. Фе- дотов-Чеховской. - К. : Керер, 1884. - 84 с. 10. Харлампович К. Нариси з історії грецької колонії в Ніжині (XVII-XVIII ст.) / К. Харлампович // Записки Історико-філологічного відділу УАН. - К., 1929. - № 24. - С. 117. 11. Швидько Г. Джерела до історії грецького ніжинського брат- ства (ХVІІ-ХVІІ ст.) / Г. Швидько // Україна - Греція: досвід дружніх зв'язків та перспективи співробітництва. - Маріуполь, 1996. - С. 43-44. ІСТОРІЯ PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 7 (107) листопад-грудень 2010 р. ЕКОНОМІКА 119 M. Podhayko GREEKS OF NEZHEN IN ADMINISTRATIVE PRACTICE OF THE HETMAN'S AND TSAR'S GOVERNMENTS IN THE SECOND HALF OF XVII-XVIII CENTURIES Administrative practice of the hetman's and tsar's governments concerning Greeks of Nezhen has been analysed on the basis of comprehensive analyses of literature and sources. The legal basis of Greek merchant's presence in Ukraine has been studied. Economic, geopolitical and legal factors, affected the achievement of special status, rights and privileges by Greeks of Nezhen have been considered. Key words: Greeks of Nezhen, Hetman's universal, letters patent, Greek magistrate of Nezhen. © М. Подгайко Надійшла до редакції 17.11.2010 УДК 930.1(100=161.2):94(477) "15" (045) ÏÎÑÒÀÒÜ ÊÍßÇß ÄÌÈÒÐÀ ÂÈØÍÅÂÅÖÜÊÎÃÎ Ó ÂÈÑÂ²ÒËÅÍÍ² ²ÑÒÎÐÈÊ²Â ÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊÎ¯ Ä²ÀÑÏÎÐÈ НАТАЛЯ РОМАНЦОВА, кандидат історичних наук, доцент кафедри історичних дисциплін Маріупольського державного університету У статті досліджуються особливості поглядів істориків діаспори Л. Винара, В. Луціва, Н. Полонської-Василенко, В. Сенютовича-Бережного щодо постаті князя Д. Вишневецько- го. Характеризуються концепції діаспорної історіографії стосовно діяльності видатного пер- сонажа української історії ХVІ ст. Показано, що особливо вагомий внесок у дослідження цієї наукової проблеми зробив Л. Винар. Він справедливо вважається провідним вишневець- кознавцем. Ключові слова: українська історіографія, діаспора, наукові погляди, історики-державники. Постановка проблеми. Однією з непересічних особистостей української історії ХVІ cт. був князь Дмит- ро Вишневецький. У ранньомодерну добу він посідав важливе місце в процесі становлення військово-полі- тичного устрою козацтва, у колонізаційних процесах на українських кордонах, у розвитку міжнародних відно- син у регіоні Центральної та Південно-Східної Євро- пи. Цю легендарну постать український народ оспіву- вав у відомій думі. Особистість Д. Вишневецького викликає жвавий інтерес у науковців-істориків. Українська історіогра- фія діаспори, на відміну від радянської, яка фактично ігнорувала постать Д. Вишневецького, приділяла йому значну увагу. Серйозними дослідженнями діяльності князя були студії представників української еміграції Л. Винара [1], В. Луціва [2, 3], В. Сенютовича-Береж- ного [4]. Історіографічний інтерес становлять узагаль- нюючі праці Д. Дорошенка [5, 6], Н. Полонської-Васи- ленко [7], О. Субтельного [8], П. Магочія [9]. В умовах гострого ідеологічного протистояння часів "холодної війни" названі вчені неупереджено висвітлювали діяльність видатного персонажа української історії. Історіографічні оцінки особистості князя Д. Вишне- вецького, дані істориками української діаспори, ста- новлять безумовний науковий інтерес. Огляд досліджень і публікацій з проблеми. На- уковий доробок істориків української діаспори викли- кав інтерес історіографів, що знайшло відображення у вступних статтях, аналітичних оглядах робіт учених. Певні історіографічні оцінки щодо праць діаспорних істориків містяться в публікаціях Н. Полонської-Васи- ленко [10], Л. Винара [11], В. Степанкова [12], С. Зим- ницької [13]. Серед історіографів діаспори слід назвати визнач- ного українського вченого Н. Полонську-Василенко, яка відгукнулась на появу монографії Л. Винара, присвя- ченої Д. Вишневецькому. Вона звернула увагу на три головні питання, пов'язані з діяльністю князя Д. Вишне- вецького, які знайшли відображення в праці Л. Вина- ра: щодо ролі князя в організації козацтва; щодо анти- татарської політики; стосовно тотожності цього істо- ричного діяча та героя народної пісні Байди. Дослідниця вказувала, що ці питання були розкриті на основі аналізу історичних джерел та ревізії інших ІСТОРІЯ PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com

Ніжинські греки в правничій практиці гетьманського та царського урядів у другій половині ХVII-XVIII ст.

Репозитарії

Схожі ресурси