Ніжинська Мостова вулиця у творі Миколи Гоголя "Мертві душі"

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2009
Автор: Пономар, О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК 2009
Назва видання:Ніжинська старовина
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22581
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Ніжинська Мостова вулиця у творі Миколи Гоголя "Мертві душі" / О. Пономар // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2009. — Вип. 8(11). — С. 33-37. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-22581
record_format dspace
spelling irk-123456789-225812013-02-13T03:16:43Z Ніжинська Мостова вулиця у творі Миколи Гоголя "Мертві душі" Пономар, О. До 200-річчя від дня народження Миколи Гоголя 2009 Article Ніжинська Мостова вулиця у творі Миколи Гоголя "Мертві душі" / О. Пономар // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2009. — Вип. 8(11). — С. 33-37. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 2078-063X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22581 uk Ніжинська старовина Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic До 200-річчя від дня народження Миколи Гоголя
До 200-річчя від дня народження Миколи Гоголя
spellingShingle До 200-річчя від дня народження Миколи Гоголя
До 200-річчя від дня народження Миколи Гоголя
Пономар, О.
Ніжинська Мостова вулиця у творі Миколи Гоголя "Мертві душі"
Ніжинська старовина
format Article
author Пономар, О.
author_facet Пономар, О.
author_sort Пономар, О.
title Ніжинська Мостова вулиця у творі Миколи Гоголя "Мертві душі"
title_short Ніжинська Мостова вулиця у творі Миколи Гоголя "Мертві душі"
title_full Ніжинська Мостова вулиця у творі Миколи Гоголя "Мертві душі"
title_fullStr Ніжинська Мостова вулиця у творі Миколи Гоголя "Мертві душі"
title_full_unstemmed Ніжинська Мостова вулиця у творі Миколи Гоголя "Мертві душі"
title_sort ніжинська мостова вулиця у творі миколи гоголя "мертві душі"
publisher Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate 2009
topic_facet До 200-річчя від дня народження Миколи Гоголя
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22581
citation_txt Ніжинська Мостова вулиця у творі Миколи Гоголя "Мертві душі" / О. Пономар // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2009. — Вип. 8(11). — С. 33-37. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
series Ніжинська старовина
work_keys_str_mv AT ponomaro nížinsʹkamostovavulicâutvorímikoligogolâmertvíduší
first_indexed 2025-07-02T22:15:45Z
last_indexed 2025-07-02T22:15:45Z
_version_ 1836575145626435584
fulltext НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА 33 Список використаних джерел і літератури 1. Гоголь Н.В. Полное собрание сочинений. – М.: Издательство “Правда”, 1984. – Т. 2. – 318 с. 2. Вересаев В.В. Гоголь в жизни: Сист. свод подлин. свидетельств современников / Предисл. Ю. Ма- нна; Коммент. Э. Безносова. – Х.: Прапор, 1990. – 680 с. 3. Гимназия высших наук и Лицей князя Безбородко. Нежин. – Изд. 2-е, испр. и доп. – СПб., 1881. 4. Гоголь в Нежине. Из воспоминаний В.И. Любич-Романовича // Исторический вестник. – 1902. – Февраль. – С. 548–560. 5. Самойленко Г.В. Костянтин Базилі в Ніжині // Греки в Ніжині: Збірник статей і матеріалів. – К., 2001. – С. 237–247. Ольга ПОНОМАР (Ніжин) Ніжинська Мостова вулиця у творі Миколи Гоголя “Мертві душі” Один із найкращих своїх творів – поему “Мертві душі” Микола Гоголь почав писати у середині 1835 р. Восени 1841 р. робота в основному була завершена. Письменник працював над першим томом “Мёртвых душ” за кордоном. Описуючи події, характе- ри персонажів, неосяжні простори Російської імперії, він використовував знання, до- свід і враження про ті місця, які знав і які залишили певний слід у його свідомості. В листі до В. Жуковського Микола Гоголь писав: “Если совершу это творение так, как нужно его совершить, то ... какой огромный, какой оригинальный сюжет! Вся Русь явится в нём! Это будет первая моя порядочная вещь, – вещь, которая вынесёт моё имя …и мне совершенно кажется, как будто я в России: передо мною все наши, наши помещики, наши чиновники, наши офицеры, наши мужики, наши избы – словом, вся православная Русь” (1836 р., Париж) [1]. Важливою сторінкою в житті М. Гоголя були роки навчання в Ніжинській гімназії вищих наук князя Безбородька з 1821 до 1828 р. Тут у Ніжині він написав свої перші твори, записав цікаві історії, міфи, легенди. З великою теплотою згадував своїх гімна- зійних друзів, – упродовж багатьох років життя підтримував тісні стосунки з М. Прокоповичем, товаришував із О. Данилевським, якого називав “своїм двоюрід- ним братом”. В одному з листів до М. Прокоповича М. Гоголь писав: “Увы, мы при- ближаемся к тем летам, когда наши мысли и чувства поворачивают к старому, к пре- жнему, а не к будущему. Как быть! Но прекрасно старое. Когда, когда-нибудь мы со- берёмся вместе и вспомянем и Нежин, и Петербург, и молодость?” (1836 р., Жене- ва) [2]. В цей час письменник плідно працює: “…теперь я погружён весь в “Мертві душі”. Огромно, велико моё творение, и не скоро конец его … Кто-то незримый пи- шет передо мною могущественным жезлом. Знаю, что моё имя после меня будет счас- тливее меня, и потомки тех же земляков моих … произнесут примирение моей тени” (лист до В. Жуковського, 1836 р., Париж) [3]. У “Мертвих душах” М. Гоголь описує багато місць, пов’язаних із містом Ніжином. Завдяки географічному розташуванню, наданню Магдебурзького права в 1625 р., НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА 34 у ХVІІІ ст. Ніжин стає одним із найбільших торговельних центрів Лівобережної Укра- їни. Товарообіг ніжинських ярмарок сягав 1 млн. 800 тис. руб. У ХVІІІ–ХІХ ст. з 9 поштових трактів, що пролягали територією тогочасної Підросійської України, 7 проходили через Ніжин: на Київ, Москву, Санкт-Петербург, Ригу, Полтаву, Харків, у Крим. Значні прибутки купцям приносила торгівля солоними ніжинськими огірка- ми, а особливо пікулями – маленькими огірочками довжиною до 5 см. У листі до Г. Висоцького Микола Гоголь писав: “У нас теперь в Нежине завелось сообщение с Одессою посредством парохода или брички Ваныкина. Этот пароход отправляется отсюда ежемесячно с огурцами и пикулями и возвращается набитый маслинами, таба- ком и гальвою” (27 червня 1827 р., Ніжин) [4]. Станом на початок ХІХ ст. забудова центральної частини Ніжина, в цілому, була за- вершена. Сформувався історичний центр із великою кількістю храмів і будинками за- можних купців. Здебільшого, багаті ніжинці будували двохповерхові муровані будинки з підвалами для зберігання товарів і флігелями для службових приміщень. Більшість ніжинців жили у одно і півтора поверхових дерев’яних будинках з гострокутними даха- ми, які прикрашали чудовою дерев’яною різьбою по периметру під дахом, над вікнами і ставнями. До нашого часу декілька таких будинків залишилися в центрі міста. З гого- лівського часу зберігся грецький готель та Олександрівське грецьке училище. За сюжетом поеми “Мертві душі”, Чичиков приїжджає в готель губернського міста N.N.: “Наружный фасад гостиницы отвечал её внутренности: она была очень длинна, в два этажа; нижний не был выщекатурен и оставался в тёмно-красных кирпичиках, ещё более потемневших от лихих погодных перемен и грязноватых уже самих по се- бе; верхний был выкрашен вечною жёлтою краскою … Покамест слуги управлялись и возились, господин отправился в общую залу. Какие бывают эти общие залы – вся- кий проезжающий знает очень хорошо: те же стены, выкрашенные масляной краской, потемневшие вверху от трубочного дыма и залосненные снизу спинами разных прое- зжающих, а ещё более туземными купеческими, ибо купцы по торговым дням прихо- дили сюда сам-мест и сам-сём испивать свою известную пару чаю”. Далі йде опис мі- ста: “Чичиков отправился посмотреть город, которым был, как казалось, удовлетво- рён, ибо нашёл, что город никак не уступал другим губернским городам: сильно била в глаза жёлтая краска на каменных домах и скромно темнела серая на деревянных. Домы были в один, два и полтора этажа … Местами эти дома казались затерянными среди широкой, как поле, улицы и нескончаемых деревянных заборов; местами сбива- лись в кучу, и здесь было заметно более движение народа и живости. Мостовая везде была плоховата … он отправился взглянуть на реку, протекавшую посредине города” [5]. У Ніжині поруч із грецьким готелем знаходилася поштова станція, збудована в 70–х роках ХVІІІ ст. Комплекс будівель складався з великого двохповерхового будинку і двох флігелів. На другому поверсі будинку знаходились службові квартири началь- ника станції та його заступника, на першому – приміщення для прийому посилок, ве- ликогабаритних вантажів і декілька кімнат готельного типу. Плата за проживання в цих кімнатах була невеликою, відтак, вони користувались особливим попитом серед по- дорожніх. Поруч із основним будинком знаходилися два одноповерхові флігелі. У лівому флігелі було обладнане робоче місце станційного наглядача та кімната для відпочинку проїжджаючих, пізніше дві кімнати цього флігеля виділили під службове НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА 35 житло для поштарів. У правому флігелі перебували ямщики та караульні. Весь ком- плекс будівель був обнесений високою цегляною огорожею*. Як і всі казенні будинки в Ніжині, будівлі поштової станції фарбували під вохру. Окремо слід відмітити якраз огорожу – таких у місті було лише кілька, оскільки муровану огорожу тоді могли собі дозволити лише найбільш заможні ніжинці, а з-поміж цивільних установ – найбільш важливі й такі, що складалися з комплексу будівель. З такими огорожами в місті були лише навколо будинків біля Торгової (або Соборної) площі, – їх рештки ще до 1980–х років можна було бачити в деяких місцях сучасних садиб на вул. Подвойського, а та- кож торгівельних будинків на вул. Московській. Поштова станція в житті Ніжина відігравала особливу роль. Вона виконувала функ- ції не тільки перевезення пасажирів, пересилки грошей, доставки речей і листів, але й надавала можливість ніжинцям долучатися до тогочасного життя столиці, слугуючи своєрідним комунікаційним центром. Місцеві жителі цікавилися новинами, виписува- ли літературу, модні журнали. Навчаючися у Ніжині, Микола Гоголь, ймовірно, також бував на поштовій станції аби відправляти і отримувати листи. В одному з листів до Г. Висоцького він писав: “…а теперь главное – узнай, что стоит пошитьё самое отли- чное фрака по последней моде, и цену выставь в письме, чтобы я мог знать, сколько нужно посылать тебе денег. А сукно-то, я думаю здесь купить, оттого что ты говориш – в Петербурге дорого. Сделай милость, извести меня как можно поскорее, и я уже приготовлю всё так, чтобы по получении письма твоего сейчас всё тебе и отправить, потому что мне хочется ужасно как, чтобы к последним числам или к первому ноября я уже получил фрак готовый” (26 червня 1826 р., Ніжин) [6]. У повісті “Мертві душі” письменник декілька разів описує вул. Мостову (сучасна вул. Гоголя). За перебування в Ніжині М. Гоголя вул. Мостова була головною й отри- мала назву тому, що була однією з не багатьох у місті, що мали покриття – в даному випадку була вимощена струганими дерев’яними колодами, вкладеними поперек про- їжджої частини. На початку вулиці знаходилася Київська застава зі шлагбаумом і вар- тою , далі – церква Іоанна Богослова, цивільні будинки, Благовіщенський чоловічий монастир із торговими лавками. Останні здавалися монахами в оренду як місцевим, так і заїжджим купцям для торгівлі не тільки різним крамом, але й міцними напоями. Тут-таки, навпроти торгових лавок Благовіщенського собору, на розі паралельної ву- лиці та величезної Торгової (Соборної) площі знаходився згаданий Грецький готель (зараз його приміщення займає міська стоматологічна поліклініка). С громом выехала бричка из-под ворот гостиницы на улицу. Проходивший поп снял шляпу, несколько мальчишек в замаранных рубашках протянули руки, пригова- ривая: “Барин, подай сиротинке!” … и бричка пошла прыгать по камням. Не без ра- дости был вдали узрет полосатый шлагбаум, дававший знать, что мостовой, как и всякой другой муке, будет скоро конец, и ещё несколько раз ударившись довольно крепко головою о кузов, Чичиков понёсся наконец по мягкой земле. Едва только ушёл назад город, как уже пошли писать, по нашему обычаю, чушь и дичь по обеим сторонам дороги. Попадались вытянутые по снурку деревни, постройкою по- * Все це можна побачити й зараз – комплекс поштової станції в Ніжині зберігся, за винятком правого флі- геля, розібраного на початку 1980-х років під час будівництва поруч кінотеатру. Щоправда, функціонує нині лише вцілілий флігель, до розміщено відділ “Поштова станція” місцевого краєзнавчого музею. НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА 36 хожие на старые складенные дрова, покрытые серыми крышами с резными деревянными под ними украшениями в виде висячих шитых узорами утиральников… [7] <…> Были уже густые сумерки, когда подъехали они к городу. Тень со светом переме- шались совершенно, и казалось, самые предметы перемещались тоже. Пёстрый шлаг- баум принял какой-то неопределённый цвет; усы у стоявшего на часах солдата каза- лись на лбу и гораздо выше глаз, а носа как будто не было вовсе. Гром и прыжки дали заметить, что бричка выехала на мостовую. Наконец бричка, сделавши порядочный скачок, опустилась, как будто в яму, в ворота гостиницы, и Чичиков был встречен Петрушкою… [8] <…> Они встретились взглядами и чутьём поняли друг друга: барин-де завалился спать, можно и заглянуть кое-куда. Петрушка сошёл вниз, и оба пошли вместе, не говоря друг другу о цели путешествия и балагуря дорогою совершенно о постороннем. Про- гулку сделали они недалёкую: именно, перешли только на другую сторону улицы, к дому, бывшему насупротив гостиницы, и вошли в низенькую стеклянную закоптив- шуюся дверь, приводившую почти в подвал, где уже сидело за деревянными столами много всяких. Что делали там Петрушка с Селифаном, бог их ведает, но вышли они оттуда через час, взявшись за руки, сохраняя совершенное молчание, оказывая друг другу большое внимание и предостерегая взаимно от всяких углов. Рука в руку, не выпуская друг друга, они целые четверть часа взбирались на лестницу, наконец одо- лели её и взошли [9]. Розповідаючи про дорогу до Плюшкіна, Гоголь теж описує ніжинську вул. Моcтову: Скоро, однако же, дал заметить ему это препорядочный толчок, произведённый бревенчатою мостовою, пред которою городская каменная была ничто. Эти брёвна, как фортепьянные клавиши, подымались то вверх, то вниз, и необерёгшийся ездок приобретал или шишку на затылок, или синее пятно на лоб, или же случалось своими собственными зубами откусить пребольно хвостик собственного же языка [10]. Багато сторінок своїх творів Гоголь присвятив архітектурі, яку знав і цінував: “архі- тектура – тоже летопись мира: она говорит тогда, когда уже молчат и песни, и пред- ания и когда уже ничто не говорит о погибшем народе. Пусть же она, хоть отрывками, является среди наших городов в таком виде, в каком она была при отжившем уже наро- де, чтобы при взгляде на неё осенила нас мысль о минувшей его жизни и погрузила бы нас в его быт, в его привычки и степень понимания и вызвала бы у нас благодарность за его существование, бывшее ступенью нашего собственного возвышения” [11]. Окрім вул. Мостової, “Мертві душі” містять ще один цікавий опис Ніжина – Бого- угодного закладу”**. Це був один із найкращих будинків у місті, побудований на по- чатку ХІХ ст. в стилі класицизму. Дама везла только что услышанную новость и чувствовала побуждение непреодо- лимое скорее сообщить её. ** На жаль, ця – найкрасивіша за свідченням сучасників – ніжинська пам’ятки донині не вціліла: вона сильно обгоріла під час звільнення Ніжина від нацистської окупації у вересні 1943 р. і стояла пусткою, поки не була знесена задля побудови в середині 1960–х років на місці лівого флігеля житлового бага- топоверхового будинку, на подвір’ї – універмагу мережі “Воєнторгу” та котельні безпосередньо на мі- сці самого Богоугодного закладу. Правий флігель зберігся, але в дещо перебудованому вигляді. НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА 37 Всякую минуту выглядывала она из окон и видела, к несказанной досаде, что всё ещё остаётся полдороги. Всякий дом казался ей длиннее обыкновенного; белая ка- менная богадельня с узенькими окнами тянулась нестерпимо долго, так что она нако- нец не вытерпела не сказать: “Проклятое строение, и конца нет!” [12]. У 1836 р. в Парижі Микола Гоголь зустрічається зі своїм другом О. Данилевським. Шкільні друзі згадували Ніжин і своїх “однокоритників”, з якими листувалися, писали “куплеты”, присвячені ніжинській бурсі. Особливо плідно письменник працює над “Мёртвыми душами” протягом 1837–1839 років. У листі до М. Погодіна він писав: “Я живу около года в чужой земле, вижу прекрасные небеса, мир, богатый искусства- ми и человеком. Но разве перо моё принялось описывать предметы, могущие пора- зить всякого? Ни одной строки не мог посвятить я чуждому. Непреодолимою цепью прикован я к своему, и наш бедный, неяркий мир наш, наши курные избы, обнажён- ные пространства предпочёл я лучшим небесам, приветливее глядевших на меня. И я ли после этого могу не любить своей отчизны?” (30 березня 1837 р., Рим) [13]. Письменник не розділяв Батьківщину на Великоросію та Малоросію. Відповідь на це питання він дав у листі до Смирнової у 1844 р.: “Скажу вам одно слово насчёт того, какая у меня душа, хохлацкая или русская. Я сам не знаю, какая у меня душа. Знаю только, что никак бы не дал преимущества ни малороссиянину перед русским, ни рус- скому перед малороссиянином. Обе природы слишком щедро одарены богом, и, как нарочно, каждая из них порознь заключает в себе то, чего нет в другой: явный знак, что они должны пополнить одна другую” (24 грудня 1844 р., Франкфурт). Загалом, творчість Миколи Гоголя досі залишається актуальною; його персонажі жи- вуть серед нас. А чудове місто, описане геніальним письменником, залишиться в пам’яті багатьох шанувальників його таланту не тільки нинішніх, але й майбутніх поколінь. Посилання 1. Гоголь Н.В. Мёртвые души // Гоголь Н.В. Собр. соч. в 7 т. – М., 1978. – Т. 5. – С. 8–9. 2. Там само. – С. 20. 3. Там само. - С. 125. 4. Там само. - С. 145–146. 5. Там само. – С. 169. 6. Гоголь Н.В. Письма // гоголь Н.В. Собр. соч. в 7 т. – М., 1979. – Т. 7. – С. 44. 7. Там само. – С. 47. 8. Там само. – С. 142. 9. Там само. – С. 145. 10. Гоголь Н.В. Мёртвые души // Гоголь Н.В. Собр. соч. в 7 т. – М., 1978. – Т. 5. – С. 106. 11. Гоголь Н.В. Письма // гоголь Н.В. Собр. соч. в 7 т. – М., 1979. – Т. 7. – С. 159. 12. Гоголь Н.В. Об архитектуре нынешнего времени // Гоголь Н.В. Собр. соч. в 7 т. – М., 1978. – Т. 6. – С.– 85–86. 13. Вересаев В.В. Гоголь в жизни. – Х., 1990. – С. 418.