Кілька роздумів про древній і юний Ніжин (замість рецензії)
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК
2009
|
| Назва видання: | Ніжинська старовина |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22589 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Кілька роздумів про древній і юний Ніжин (замість рецензії) / С. Зозуля // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2009. — Вип. 8(11). — С. 191-194. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-22589 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-225892013-02-13T03:19:06Z Кілька роздумів про древній і юний Ніжин (замість рецензії) Зозуля, С. Рецензії, дискусії, повідомлення 2009 Article Кілька роздумів про древній і юний Ніжин (замість рецензії) / С. Зозуля // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2009. — Вип. 8(11). — С. 191-194. — укр. 2078-063X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22589 uk Ніжинська старовина Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії, дискусії, повідомлення Рецензії, дискусії, повідомлення |
| spellingShingle |
Рецензії, дискусії, повідомлення Рецензії, дискусії, повідомлення Зозуля, С. Кілька роздумів про древній і юний Ніжин (замість рецензії) Ніжинська старовина |
| format |
Article |
| author |
Зозуля, С. |
| author_facet |
Зозуля, С. |
| author_sort |
Зозуля, С. |
| title |
Кілька роздумів про древній і юний Ніжин (замість рецензії) |
| title_short |
Кілька роздумів про древній і юний Ніжин (замість рецензії) |
| title_full |
Кілька роздумів про древній і юний Ніжин (замість рецензії) |
| title_fullStr |
Кілька роздумів про древній і юний Ніжин (замість рецензії) |
| title_full_unstemmed |
Кілька роздумів про древній і юний Ніжин (замість рецензії) |
| title_sort |
кілька роздумів про древній і юний ніжин (замість рецензії) |
| publisher |
Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Рецензії, дискусії, повідомлення |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/22589 |
| citation_txt |
Кілька роздумів про древній і юний Ніжин (замість рецензії) / С. Зозуля // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2009. — Вип. 8(11). — С. 191-194. — укр. |
| series |
Ніжинська старовина |
| work_keys_str_mv |
AT zozulâs kílʹkarozdumívprodrevníjíûnijnížinzamístʹrecenzíí |
| first_indexed |
2025-07-02T22:16:06Z |
| last_indexed |
2025-07-02T22:16:06Z |
| _version_ |
1836575167258558464 |
| fulltext |
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
191
Сергій ЗОЗУЛЯ
(Київ–Ніжин)
Кілька роздумів про древній і юний Ніжин
(замість рецензії)
Сучасна бібліографія ніжинознавства потроху кількісно зростає, і не в останню чер-
гу за рахунок краєзнавчих студій: нарисів, розвідок, навіть, монографій. Щоправда,
останніх не так уже й багато, точніше сказати – одиниці.
Одним із таких авторів, що сподобився на написання окремої ніжинознавчої книги є
місцева вчителька Лариса Борисівна Петренко, з-під пера котрої упродовж 2004–2008
років вийшло дві книги: “Ніжин: древній, і завжди юний” (2004) і “Ніжин: із глибини
віків…” (2008); обидві надруковані в ніжинському-таки видавництві “Аспект-
Поліграф”, що, безперечно, робить йому честь.
За змістом і структурою книги Л.Б. Петренко є чимось середнім між спробою авто-
рського викладу загального нарису історії міста Ніжина з украпленнями вузько тема-
тичних розповідей і дайджестом епізодів із окремих тематичних нарисів, що
з’явилися з друку впродовж другої половини ХХ – початку ХХІ ст. Використовуючи
різноманітні джерела, автор чомусь практично обходить увагою найбільш сучасний
історіографічний доробок – лише деінде у списку використаної літератури зустрічає-
мо студії початку ХХІ ст. Так, наприклад, на момент виходу другої книги в 2008 р.
світ побачили вже кілька випусків поважного академічного видання “Ніжинська ста-
ровина”, кожен із яких цілком присвячений суто ніжинській тематиці. Звісно, Л.Б. Пе-
тренко не ставила за мету укласти повний ніжинознавчих бібліографічний покажчик,
але свіжі матеріали, до того ж написані вельми поважними й серйозними авторами,
все ж варто було би використати.
Два видання принципово різняться між собою за статусом. Перше позначено як збі-
рник матеріалів досліджень з історії, краєзнавства та топоніміки за останні роки ХХ ст.,
– власне, дайджест, така собі читанка з ніжинознавства. Тут дійсно добросовісно віді-
брані сюжетні матеріали на історичну, культурознавчу, краєзнавчу й топонімічну те-
матику. На жаль, автор не завжди вказує джерело вміщеного матеріалу і його авторст-
во, що автоматично перетворює надруковане в авторський текст. Але ж такий непід-
писаний текст авторові монографії не належить. Відтак, не оформивши належним чи-
ном науковий апарат (не зробивши посилання, не позначивши переписаний текст як
цитату), Л.Б. Петренко дещо “грішить” компілятивністю.
Друге видання – 2008 року – є своєрідною “роботою над помилками”. Тут і ширше ви-
користана новітня література з ніжинознавства (переважно за рахунок публіцистики з мі-
сцевої періодики), і хоча й не в повному обсязі – але вказується авторство використаних
матеріалів, насамперед, цитованих цілими абзацами. До того ж і призначення своєї книги
автор убачає дещо інше – це вже матеріали з краєзнавства, до того ж рекомендовані мето-
дичною радою місцевого управління освіти в якості посібника під час викладання в шко-
лах Ніжина факультативного курсу “Рідне місто”. Отже, до цього видання автор і підійти
мав набагато серйозніше – з огляду на значно вищу відповідальність перед читачем.
Л.Б. Петренко у “Ніжині: із глибини віків…” почала дуже “глибоко” – з доби перві-
сності, з кам’яного віку. Звісно, оскільки безпосереднього матеріалу щодо Ніжина й Ні-
жинщини того давнього часу (й пізніших, аж до часу активізації ґенези українства в кня-
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
192
зівську добу), “пошук власного коріння” (майже дослівно назва розділу з монографії)
виявився досить розпливчастим, узагальненим, суперечливим і рясніє багатьма нето-
чностями. Аби не вдаватися до їх переліку, для прикладу відсилаємо читача до заува-
жень, які висловив у кількох приватних листах видатний український літературозна-
вець, письменник, колишній професор Українського Вільного Університету в Мюн-
хені, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка 2006 року Ігор Ва-
сильович Качуровський, уривки з яких уміщено наприкінці нашого тексту*. Звісно, в йо-
го листах указана лише невелика частина фактологічних невідповідностей і помилок.
До чого наводимо такі детальні зауваження І.В. Качуровського? Справа криється
якраз у визначеному статусі цієї книги як навчального посібника для вчителів серед-
ньої школи і школярів. Адже матеріал буде використовуватися практично дослівно й за-
стосований для впливу на ще не сформований критичний розум підлітка, який сприй-
ме ці погрішності (або й відверті вигадки) за “чисту монету”. Відтак, з одного боку –
Л.Б. Петренко на майбутнє (наприклад, під час підготовки наступного свого видання
або перевидання одного з уже надрукованих) слід більш критично добирати матеріали,
ретельно його перевіряючи; з іншого – науковцям, що зголосилися виступити наукови-
ми редакторами, консультантами, рецензентами також ретельніше вивіряти запропоно-
ваний їм рукопис, активніше включатися у його корегування. Мова в даному випадку
йде про відповідальність перед майбутнім поколінням.
Окремо хотілося би відзначити ілюстративне оформлення книг: світлин на сторінках
обох видань чимало, вони непогано ілюструють викладений текст; у першій книзі автор
використала також малюнки своєї юної доньки Юлії Петренко (для оформлення титуль-
них сторінок кожного розділу). Все це гарно візуалізує текстову частину книг, покращу-
ючи сприймання матеріалу. Проте, це є досить уживаний метод у сучасній педагогіці,
і Л.Б. Петренко як учитель у даному випадку гарно продемонструвала свій фаховий рівень.
Загалом же, обидві згадані книги Л.Б. Петренко заслуговують схвального відгуку,
насамперед як перша спроба подібного узагальнення накопиченого ніжинознавчого
досвіду, спроба надати реальну допомогу тим-таки школярам і їх педагогам у справі
осягнення минувшини свого рідного міста, і через призму вивчення історії малої бать-
ківщини збудження й заохочення їх інтересу до історії свого народу, країни.
додаток
№ 1 – 14 травня 2008 р. – м. Мюнхен – Витяг із листа І.В. Качуровського до
М.П. Шкурка в Ніжин
14 травня 2008
Дорогий Миколо Пантелійовичу!
“Ніжин” прибув іще 2 травня, але я лише тепер можу і подякувати за книжку, і поді-
литися з Вами своїми враженнями про неї
<…>
* І.В. Качуровський народився у Ніжині 1918 р., потім доля його закинула аж до Аргентини, згодом –
працював і професорував у Мюнхені. Впродовж останніх двох десятків років він підтримує постійні
й дружні стосунки з ніжинським підприємцем і благодійником, головою Благодійного фонду “Ніжен”
М.П. Шкурком, який люб’язно надав для публікації вказані листи І.В. Качуровського зі свого приват-
ного архіву, з приводу чого висловлюємо йому глибоку вдячність.
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
193
“Ніжин” робить дуже ДИВНЕ враження: з одного боку – вкладено багато праці, по-
дано чималу кількість матеріялів, а з другого – вражає написання
гнітом зам. ґнотом або НЄЖЕНЬ зам. Нhжень.
Авторка книги наше старе і (h) читає як російське Є.
Щодо Антів, то це слово не має нічого спільного з латинським “антик” (старий), це
група народів досить різних, частинно – мабуть – іранського, а частинно (анти Псевдо-
маврикія) протослов’янського роду. Але певности мати не можемо, бо немає мовних
(писемних) пам’яток.
На Поділлі та в Галичині жили кельти – зберігся кельтський вівтар з рогатим богом Це-
рнунно біля Бару. Хто його знищив не знаю, до більшовицького перевороту він іще був.
На Україні жив іранський народ – алани. Алани в добу мандрівки народів рушили до
Еспанії, там вони й “розтанули” (це родичі нинішніх осетинів).
А в “коліні” Дніпра жили (дуже давно) єдині в Европі андрофаги. Чому нам не оголо-
сити їх нашими безпосередніми предками?
Дощі й холод вигнали з Прибалтики германське плем’я ґотів, яке захопило було пів-
денну частину України.
Величезний густезний ліс (якого давно нема) відділяв ґотів від страшних і диких гун-
нів, які потім рушили на Захід.
Усе це відоме з історії, зафіксовано, вивчено.
Усе, що відомо про античність (не про антів!) зібрав давно німець Фрідріх Любкер.
І от знаходяться наші пройдисвіти й неуки, які «відкривають» (на базі збігу звучання)
античний світ наново.
І ось авторка книги, замість того, щоб сісти за наукові книжки, використовує халтурну
або вар’ятську писанину різних Силенків (він же Лев Орлигора), цілковито зв’арйованого
Плачинди – і сама на їхніх безграмотних чи божевільних писаннях базує свою книжку.
Повертаюся до книжки. На стор. 254 мова про демонстрацію в Ніжені. Знаю, що моя
мати брала в ній участь. А от щодо описаного акту знущання над студентами (стор.
257: “… ставили в багнюку перед портретом царя…”), то я вперше про таке чую. Якби
справді щось таке сталося, мати не могла б про це не знати…
У книзі зазначено “Науковий редактор П.П. Кононенко”. Правдоподібно це Петро
Петрович з Київського університету. А може – якийсь інший?
На стор. 330 згадано І. Ярешка – як редактора газети. Але Ярешко (Кошелівець) був
редактором тиждень чи два. Далі редактором був Ярошевський, а Ярешко лишався
працівником редакції.
Чекав я, що буде розділ про Лисянського, а його лише раз названо…
Натомість повно російських генералів на чолі із Суворовим.
Дякую авторці, що вона назвала розділ “Друга Світова Війна”.
Кардинальна помилка: “гімназію вищих наук” у Ніжені заснував не князь Олександер
Безбородько, а його брат – граф Ілля Безбородько (якого навіть і не згадано).
З ніженських героїв не згадано Віктора Пархоменка, який щось коли б не в 20 років
був генералом рос[ійської] армії – на турецькому фронті. Від Лазаренка він трохи ста-
рший. Загинув під час перського походу рос. армії десь у 1915 чи 1916 р.
<…>
Приватний архів М.П. Шкурка.
Рукопис. Оригінал.
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
194
№ 2 – 22 травня 2008 р. – м. Мюнхен – Витяг із листа І.В. Качуровського до
М.П. Шкурка в Ніжин
<…>
15-го травня Вам вислав листа з подякою за “Ніжен” (чи пак “Нєжин”) і з висловом
деяких здивованих зауважень.
Є стільки СПРАВЖНІХ наукових досліджень про древніх слов’ян, історія Риму ві-
дома до найменших подробиць, так само відомі й ті народи, з якими римляни мали по-
стійні (переважно – воєнні) стосунки.
“Венеди” – кельтське слово, означає “білі”: Відень – кельтське “Віндобона” – “бі-
лий будинок”.
Пізніше німці “віндами” почали звати сусідніх – тоді – слов’ян (венеди–вінди, є ще
кілька інших видозмін слова).
Народ, що жив на терені нинішньої України, мав татуйовання на тілі. Чому ж ця тра-
диція не дійшла до нас?
Тому – відповім – що там були, приходили й відходили – різні народи.
“Зальцбурґ” змінив три назви: “Ювава” – (кельтське), “Сольноград” – хорутанське чи
словінське (не пригадую), нарешті – німецький переклад слов’янської назви.
Межа слов’яно-баварська була на Хімзее – це озеро на захід від Зальцбурґу. Над озе-
ром, у селі Уршалінґ, є церква, де під тинком знайшли фрески ХІV віку: Господь Бог бла-
гословляє Авеля, а Каїнові тиче дулю. Дуля – жест суто-слов’янський. Поза слов’янами
його ніхто не знає:
Да були в кума бджоли,
Да просив я в кума меду,
А він мені – дулю…
Іллірійці, що жили на території нинішньої Каринтії та далі на південь до Адріятики,
були християни, – в добу Аттіли – туди увірвалися слов’яни, які понищили церкви.
Я бачив поблизу Мільштатського озера руїни іллірійської церкви.
А ті наші неуки плутають (не знати, через дурість чи навмисно) слов’ян з Іллірійцями
<…>
Приватний архів М.П. Шкурка.
Рукопис. Оригінал.
|