Стан та перспективи розвитку правового забезпечення процесів комерціалізації і трансферу технологій малими підприємствами

У статті запропоновано низку поправок до законодавчих актів України, уведення в дію яких забезпечить сприятливі умови й ефективні можливості для реалізації накопичених у державних університетах і науково-дослідних інститутах заділів інтелектуальної праці — результатів наукових досліджень і технологі...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
Hauptverfasser:	Ляшенко, В.І., Толмачова, Г.Ф., Маглаперідзе, А.С., Попов, С.Ф.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2009
Schriftenreihe:	Економічний вісник Донбасу
Schlagworte:	Менеджмент інновацій
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/23173
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Стан та перспективи розвитку правового забезпечення процесів комерціалізації і трансферу технологій малими підприємствами / В.І. Ляшенко, Г.Ф.Толмачова, А.С. Маглаперідзе, С.Ф. Попов // Економічний вісник Донбасу. — 2009. — № 1. — С. 182-187. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-23173
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-231732011-07-03T12:05:54Z Стан та перспективи розвитку правового забезпечення процесів комерціалізації і трансферу технологій малими підприємствами Ляшенко, В.І. Толмачова, Г.Ф. Маглаперідзе, А.С. Попов, С.Ф. Менеджмент інновацій У статті запропоновано низку поправок до законодавчих актів України, уведення в дію яких забезпечить сприятливі умови й ефективні можливості для реалізації накопичених у державних університетах і науково-дослідних інститутах заділів інтелектуальної праці — результатів наукових досліджень і технологічних розробок, виконаних за рахунок коштів державного бюджету. Ключові слова: інтелектуальна власність, закон, інновації, технології, інститути. В статье предложен ряд поправок к законодательным актам Украины, введение в действие которых обеспечит благоприятные условия и эффективные возможности для реализации накопленных в государственных университетах и научно-исследовательских институтах заделов интеллектуального труда — результатов научных исследований и технологических разработок, выполненных за счет средств государственного бюджета. Ключевые слова: интеллектуальная собственность, закон, инновации, технологии, институты. In the article the row of amendments is offered to the legislative acts of Ukraine, introduction in an action which will provide favourable terms and effective possibilities for realization of accumulated in state universities and research institutes of reserves of intellectual labour — results of scientific researches and technological developments, executed due to facilities of the state budget. Key words: intellectual property, law, innovations, technologies, institutes. 2009 Article Стан та перспективи розвитку правового забезпечення процесів комерціалізації і трансферу технологій малими підприємствами / В.І. Ляшенко, Г.Ф.Толмачова, А.С. Маглаперідзе, С.Ф. Попов // Економічний вісник Донбасу. — 2009. — № 1. — С. 182-187. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 1817-3772 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/23173 347.77 uk Економічний вісник Донбасу Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Менеджмент інновацій Менеджмент інновацій
spellingShingle	Менеджмент інновацій Менеджмент інновацій Ляшенко, В.І. Толмачова, Г.Ф. Маглаперідзе, А.С. Попов, С.Ф. Стан та перспективи розвитку правового забезпечення процесів комерціалізації і трансферу технологій малими підприємствами Економічний вісник Донбасу
description	У статті запропоновано низку поправок до законодавчих актів України, уведення в дію яких забезпечить сприятливі умови й ефективні можливості для реалізації накопичених у державних університетах і науково-дослідних інститутах заділів інтелектуальної праці — результатів наукових досліджень і технологічних розробок, виконаних за рахунок коштів державного бюджету. Ключові слова: інтелектуальна власність, закон, інновації, технології, інститути.
format	Article
author	Ляшенко, В.І. Толмачова, Г.Ф. Маглаперідзе, А.С. Попов, С.Ф.
author_facet	Ляшенко, В.І. Толмачова, Г.Ф. Маглаперідзе, А.С. Попов, С.Ф.
author_sort	Ляшенко, В.І.
title	Стан та перспективи розвитку правового забезпечення процесів комерціалізації і трансферу технологій малими підприємствами
title_short	Стан та перспективи розвитку правового забезпечення процесів комерціалізації і трансферу технологій малими підприємствами
title_full	Стан та перспективи розвитку правового забезпечення процесів комерціалізації і трансферу технологій малими підприємствами
title_fullStr	Стан та перспективи розвитку правового забезпечення процесів комерціалізації і трансферу технологій малими підприємствами
title_full_unstemmed	Стан та перспективи розвитку правового забезпечення процесів комерціалізації і трансферу технологій малими підприємствами
title_sort	стан та перспективи розвитку правового забезпечення процесів комерціалізації і трансферу технологій малими підприємствами
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Менеджмент інновацій
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/23173
citation_txt	Стан та перспективи розвитку правового забезпечення процесів комерціалізації і трансферу технологій малими підприємствами / В.І. Ляшенко, Г.Ф.Толмачова, А.С. Маглаперідзе, С.Ф. Попов // Економічний вісник Донбасу. — 2009. — № 1. — С. 182-187. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
series	Економічний вісник Донбасу
work_keys_str_mv	AT lâšenkoví stantaperspektivirozvitkupravovogozabezpečennâprocesívkomercíalízacííítransferutehnologíjmalimipídpriêmstvami AT tolmačovagf stantaperspektivirozvitkupravovogozabezpečennâprocesívkomercíalízacííítransferutehnologíjmalimipídpriêmstvami AT maglaperídzeas stantaperspektivirozvitkupravovogozabezpečennâprocesívkomercíalízacííítransferutehnologíjmalimipídpriêmstvami AT popovsf stantaperspektivirozvitkupravovogozabezpečennâprocesívkomercíalízacííítransferutehnologíjmalimipídpriêmstvami
first_indexed	2025-07-03T02:31:31Z
last_indexed	2025-07-03T02:31:31Z
_version_	1836591237024448512
fulltext	182 Економічний вісник Донбасу № 2 (16), 2009 Менеджмент інновацій Складність природи інституту інтелектуальної влас- ності (ІВ), відмінності в тлумаченні цього поняття в ук- раїнському й іноземному патентному праві, недоліки чинного українського законодавства, відсутність еко- номічних механізмів і традицій управління ІВ в цілому багато в чому зумовили ту дискусію, що відбувається останніми роками в Україні про те, хто є суб’єктом права на об’єкти ІВ, створені насамперед за рахунок коштів державного бюджету, — держава або розробник. Урегулювання прав на об’єкти ІВ, створювану за рахунок бюджетних коштів, особливо важливо для розвитку зв’язків між наукою і промисловістю, вста- новлення єдиного «інноваційного ланцюжка». За різни- ми оцінками, в Україні використовується від 8 % до 10 % інноваційних ідей і проектів, в Японії — 95 %, у США — 62 % [5]. Чітке вироблення механізму закрі- плення прав на ІВ для подальшої комерціалізації її об’єктів набуває важливого значення при формуванні Національгої інноваційної системи (НІС). Увага до об’єктів ІВ, створених повністю або ча- стково за рахунок державного бюджету, не випадко- во. В Україні доля державного фінансування стано- вить більше 55 % сумарних внутрішніх витрат на дос- лідження і розробки. За оцінками експертів, близько 90 % існуючих об’єктів ІВ повністю або частково ут- ворено за рахунок бюджетних коштів. Разом з тим держава не може обмежуватися тільки методами пря- мого фінансування, воно повинне забезпечувати відповідні правові і економічні умови, формувати ме- ханізми, які сприяють ефективному використанню об’єктів ІВ для забезпечення високих темпів економ- ічного зростання країни, підвищення конкурентоспро- можності національних виробників. Чітка нормативна база відсутня і у сфері зміша- ного фінансування наукових досліджень і технологіч- них розробок, достатньо поширеного в певний час. З 1993 р. в Україні був прийнятий пакет норма- тивних актів, що сформували основні умови охорони прав на об’єкти ІВ [1 — 6]. Нове законодавство було спрямоване на регулювання майнових і пов’язаних з ними особистих немайнових правовідносин з форму- вання об’єктів ІВ, їх правовому захисту, реєстрації й використанню. Воно закріпило, а в частині патентного права відновило традиційне в світовій правовій і еко- номічній практиці положення, відповідно до якого пра- ва на об’єкти ІВ стають власністю господарюючого суб’єкта і специфічним товаром, що, як і будь-який товар, може бути введений в господарський обіг на внутрішньому і зовнішньому ринках. У прийнятому пакеті передбачалася можливість забезпечення правового захисту тих об’єктів ІВ, які були захищені охоронними документами в СРСР. Так, на території України визнавалася дія раніше виданих охоронних документів СРСР на винаходи і промис- лові зразки, а також на товарні знаки і знаки обслуго- вування. Заявникам надавалося право разом з авто- рами винаходів і промислових зразків клопотати про припинення дії авторських свідоцтв на винаходи і свідоцтв на промислові зразки, за якими на момент введення відповідних законів України не закінчився відповідно 20-річний і 15-річний терміни з дати подачі заявок з одночасною видачею патенту України на термін, що залишився. Проте згідно зі статистикою обміну авторських свідоцтв на патенти, патентний захист отримало тільки кожне соте авторське свідоцтво. Але цей показник не є ознакою низької якості винаходів, оскільки на мас- штаби патентування зробив вплив принаймні ще один чинник — складність комерціалізації наукових резуль- татів на початку 1990 рр. Доходи від інноваційної діяль- ності були невисокими, тому багато підприємств і організацій не проводили обмін авторських свідоцтв УДК 347.77 В. І. Ляшенко, доктор економічних наук, Г. Ф. Толмачова, кандидат економічних наук А. С. Маглаперідзе, кандидат економічних наук, С. Ф. Попов, кандидат економічних наук, м. Донецьк СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕСІВ КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЇ І ТРАНСФЕРУ ТЕХНОЛОГІЙ МАЛИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ В. І. Ляшенко, Г. Ф. Толмачова, А. С. Маглаперідзе, С. Ф. Попов 183 Економічний вісник Донбасу № 2 (16), 2009 на патенти. Крім того, інноваційну активність авторів знижувала відсутність механізму комерціалізації [4]. Патентні закони України [5] були ухвалені ще до приватизації, тому значна частка ВНЗ/НДІ, промисло- вих підприємств і інноваційних фірм, що стали влас- никами ІВ, як і раніше залишалася в державній влас- ності. Докорінно ситуацію змінила приватизація, ос- кільки в ході її проведення права на ІВ, створену за рахунок державного фінансування, почали передава- тися приватизованим юридичним особам. Це не було передбачено в період ухвалення базо- вих законів про ІВ, оскільки українське законодав- ство в галузі ІВ багато в чому формувалося на основі американського і європейського. Але законодавчі нор- ми цих країн не були розраховані на великомасштабні зміни в майнових стосунках, подібні тим, що відбува- лися в Україні. Особливістю приватизації, яка проводиться, у сфері науки було те, що вона здійснювалася без вра- хування вартості нематеріальних активів наукових організацій. Власниками раніше створеної ІВ ставали нові інститути або автори винаходів, якщо інститут надавав їм таке право. Дискусія про те, що необхідна інвентаризація раніше створеної ІВ для закріплення за державою прав на якусь її частку, що продовжується до цих пір, була закінчена Наказом Фонду державно- го майна України в 2005 р., який набрав чинності 6 травня 2006 р., про порядок визначення вартісної оцінки об’єктів майна ІВ, які знаходяться в державній власності або були створені (придбані) за державний рахунок, з метою прийняття на бухгалтерський облік. Таку інвентаризацію і узяття на бухгалтерський облік практично неможливо провести відповідно з прави- лами, що діють, не кажучи вже про те, що вона еко- номічно недоцільна через моральне старіння більшості службових винаходів. На відміну від світової практики у вітчизняному законодавстві не розроблено питання про принципові підходи держави до закріплення прав на результати ННТР, що фінансуються із засобів державного бюд- жету, відсутні й механізми залучення такої власності в господарський оборот. Згідно з прийнятими нормативними актами, права на результати досліджень і розробок, що проводяться за рахунок коштів державного бюджету, якщо вони не є об’єктами виняткового права фізичних або юридич- них осіб, належать Україні, від імені якої виступає дер- жавний замовник, або виконавцеві з їх згоди. За Україною в особі уповноваженого органу ви- конавчої влади почали закріплювати права вже на будь- які результати науково-технічної діяльності, отримані за рахунок коштів державного бюджету, якщо вони не були об’єктами виняткових прав фізичних і юри- дичних осіб. Таке закріплення прав повинні були за- безпечувати державні замовники при висновках і ре- алізації державних контрактів. Виконавець же зобов’язаний був негайно повідом- ляти державного замовника про всі створені при реа- лізації контракту об’єкти ІВ, використання яких для забезпечення державних потреб повинне здійснюва- тися, за правило, на основі безвідплатної невинятко- вої ліцензії, що надається державним замовником. У результаті реальний розвиток отримав фіскальний підхід до розподілу майна і подальшому використан- ню об’єктів ІВ. Прийняті ухвали і розпорядження суперечили законам (зокрема, законам України «Про наукову і науково-технічну діяльність» [6] і «Про вищу освіту» [7]), що діяли на той період, що викликало багато не- доречностей при розподілі майна. Прийняті нормативно-правові акти обмежували- ся тільки питаннями виняткових прав держави на об’- єкти ІВ, їх обліку і реєстрації. Практично не ставилися завдання формування цілісного механізму, що забез- печує проведення в країні єдиної державної політики в області захисту прав на ІВ і залучення її до госпо- дарського обороту. Більшість об’єктів ІВ, як і раніше, створюється за фінансової участі держави. У резуль- таті переважна кількість організацій потрапило в без- вихідь, оскільки були позбавлені можливого джерела оборотних коштів через відчуження результатів інте- лектуальної діяльності. Проте в нових редакціях законів України в сфері ІВ, що прояснили ситуацію при виконанні робіт за дер- жавними контрактами, не врегульовані питання фінан- сування досліджень і розробок за кошти бюджету на основі інших форм — субвенцій і субсидій. Субвенції припускають передачу бюджетних коштів на без- відплатній і безповоротній основі на певні цільові вит- рати, а субсидії видаються на умовах пайового фінан- сування цільових витрат, тобто є змішаним фінансуван- ням. Оскільки субвенції можна розглядати як аналог грантів, то ІВ, створена в процесі виконання робіт, по- винна належати виконавцям, але законодавство у сфері грантової системи фінансування також не розроблене. У 1990 рр. більшість університетів і наукових організацій ліквідували або скоротили свої патентні відділи, тому комерціалізацією результатів ННТР по- чали займатися, як правило, самі учені і розробники. Нерідко співробітники ВНЗ/НДІ привласнювали вина- ходи, створені в установі, подаючи заявки на патент від свого імені. Раніше звичайною практикою було складання працівниками із сторонніми організаціями трудових або цивільно-правових договорів з темати- ки ННТР, що проводяться в інституті або університеті — роботодавцеві. Володіння конфіденційною і комер- В. І. Ляшенко, Г. Ф. Толмачова, А. С. Маглаперідзе, С. Ф. Попов 184 Економічний вісник Донбасу № 2 (16), 2009 ційно значущою інформацією тепер для учасників тру- дових договорів стало неправомірним джерелом фінансового доходу. Такою ж незаконною практикою, що завдає май- нового збитку організації-роботодавцеві, є викорис- тання співробітниками приміщень, устаткування, ре- зультатів досліджень і інших ресурсів інститутів, де вони працюють, а також несанкціоноване створення на їх базі приватних фірм. При цьому керівництво ВНЗ/ НДІ нерідко індиферентно ставиться до перерахова- них порушень, виправдовуючи їх низькою оплатою праці учених. Учені, у свою чергу, як і раніше не по- спішають заявляти про нові винаходи або «ноу-хау», вважаючи, що низька зарплата і скромна винагорода за державними контрактами дають їм «право» привлас- нювати ІВ роботодавця, вважають її своєрідною ком- пенсацією за їх низькооплачувану працю. Нарешті, недовіра до якості законодавчого регу- лювання правовідносин в галузі ІВ породжує досить поширену помилку, що патентна форма захисту вина- ходу є ненадійною. Частково це йде з радянських часів, коли не було механізмів, що реально захищали вина- хідника від порушень його прав і забезпечували умо- ви комерціалізації його ІВ. У ряді інститутів, що активно займаються комер- ціалізацією ІВ, адміністрація почала укладати догово- ри з працівниками, що регламентують правовідноси- ни у сфері ІВ, зокрема, форми і обсяги робіт з комер- ціалізації результатів розробки, частку автора в дохо- дах в разі успіху проекту (у різних організаціях вона може досягати 20 — 55 % прибутку). Досвід індустріально розвинених країн свідчить, що комерціалізацією ННТР повинні займатися фахівці в галузі передачі технологій, що працюють в спеціально створених для цього структурах. У більшості зарубі- жних університетів діють офіси з ліцензування та пе- редачі технологій — спеціалізовані відділи трансферу технологій (ВТТ) [8]. ВТТ слід розглядати як невід’ємні складові на- ціональної інноваційної системи, інфраструктури, що взаємодіють з іншими суб’єктами — фірмами, які ви- конують функції технологічних брокерів, інкубатора- ми для «вирощування» й розвитку перспективних ма- лих і середніх підприємств, з інноваційними підрозді- лами промислових компаній. Законом України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 р. № 40-IV передбачаються правові, еко- номічні і організаційні заходи державного регулювання інноваційної діяльності, встановлення форм стимулю- вання державою інноваційних процесів, направлених на підтримку розвитку економіки України інноваційним шляхом. Саме у вищезазначеному Законі передбачені найважливіші економічні стимули — гарантії і пільги суб’єктам інноваційної діяльності (СІД). Серед них: можливість повного безпроцентного кредитування за рахунок засобів відповідних бюджетів; компенсація відсотків за кредитування інноваційних проектів, які оплачують СИД комерційним банкам, за рахунок бюд- жетних коштів; можливість впровадження прискореної амортизації основних фондів групи 3 (при річній нормі амортизації 20%); пільговий режим оподаткування інно- ваційної діяльності, відповідно до якого в розпорядженні СИД залишається 50% ПДВ від операцій продажу то- варів (робіт, послуг), які пов’язані з виконанням інно- ваційних проектів, і 50% податку на прибуток від вико- нання цих проектів за умови, що ці засоби будуть на- правлені виключно на фінансування інноваційної діяль- ності; установлення пільгової оплати земельного податку (зменшення ставки на 50%). Відповідно до вищезазначеного закону держав- ну підтримку отримують суб’єкти господарської діяль- ності всіх форм власності, які реалізують в Україні інноваційні проекти, а також підприємства всіх форм власності, які мають статус інноваційних. Для з’ясування існуючого положення в галузі підтримки інноваційної діяльності суб’єктів малого підприємництва в соціологічному дослідженні, здійсне- ному Інститутом економіки промисловості НАН Украї- ни, респондентам було посталвено з цього приводу кілька питань. Згідно з їх відповідями, всього 5% учас- ників опитування отримують яку-небудь допомогу від державних інноваційних фінансово-кредитних установ. Їх частка в загальному обсязі отримуваної допомоги складає від 1% до 25%. З погляду важливості і необх- ідності державної підтримки інноваційної діяльності, слід зазначити, що при рішенні цього питання необхід- но реально оцінити фінансовий стан держави, його бюд- жетні можливості. У останні роки (особливо 2003 — 2006 рр.) позиція Верховної Ради України характеризу- валася згортанням пільгових режимів, що підтверджу- валося завершальними положеннями Законів України «Про Державний бюджет України» відповідно на 2003, 2004, 2005, 2006 рр. Так, разом з іншими законами було припинено введення в дію в 2003, 2004, 2005 і 2006 рр. статей 21, 22 і пункту 3 розділи VII Закону України «Про інноваційну діяльність», які надавалися інноваційним підприємствам і підприємцям, що реалі- зовують інноваційні проекти, пільги по оподаткуванню 50% ПДВ і 50% податку на прибуток і ін. Так, частка респондентів, які користуються га- рантіями і пільгами, передбаченими Законом України «Про інноваційну діяльність» також невелика (табл. 1). Наскільки ефективно діють передбачені умови стимулювання розвитку інноваційного потенціалу підприємств-учасників технопарку шляхом створен- ня спеціальних рахунків, свідчать дані таблиці 2. В. І. Ляшенко, Г. Ф. Толмачова, А. С. Маглаперідзе, С. Ф. Попов 185 Економічний вісник Донбасу № 2 (16), 2009 Пільги і преференції Так % Ні % Оцінка % Важко відповісти % Можливість повного безпроцентного кредитуван- ня за рахунок коштів відповідних бюджетів 5 56 5 балів – 4 2 б. — 1 39 Компенсація відсотків за кредитування іннова- ційних проектів, які оплачують суб'єкти іннова- ційної діяльності комерційним банкам за рахунок бюджетних коштів 3 55 5 б. — 2 2 б. — 1 42 Можливість застосування прискореної амортиза- ції основних фондів групи 3 (при річній нормі амортизації 20%) 7 52 5 б. — 4 3 б. — 2 2 б. — 1 41 Пільговий режим оподаткування інноваційної діяльності, відповідно до якого в розпорядженні суб'єктів інноваційної діяльності залишається 50% ПДВ від операцій продажу товарів (робіт, послуг), які пов'язані з виконанням інноваційних проектів, і 50% податку на прибуток від виконан- ня цих проектів 0 0 0 0 Застосування пільгової ставки по оплаті земель- ного податку (зменшення ставки на 50%) 5 52 5 б. — 4 3 б. — 1 43 Таблиця 1 Перелік гарантій і пільг, передбачених Законом України «Про інноваційну діяльність», використаних респондентами і оцінка їх впливу на діяльність підприємства за 5-бальною шкалою Таблиця 2 Оцінка респондентами ефективності умов стимулювання розвитку інноваційного потенціалу підприємств- учасників технопарку шляхом створення спеціальних рахунків Відповіді % Збільшуються фінансові ресурси підприємства, використовувані під- приємством на наукову і науково-технічну діяльність 14 Важко відповісти 84 Інше: не має значення, неефективно 2 В Україні формування офісів з передачі техно- логій тільки починається. Як прообраз з радянського періоду можна назвати патентно-ліцензійні відділи й інші аналогічні структурні підрозділи ВНЗ/НДІ. Не- обхідність створення сучасних ВТТ була продекларо- вана в Наказах МОН України з питань комерціалізації і управління ІВ [4; 10]. У цей час нова інфраструктура почала формуватися в ряді ВНЗ/НДІ. Використання окремих елементів зарубіжного досвіду в галузі організації дослідницького процесу, зокрема, апробація практики угод про проведення су- місних досліджень між державними організаціями і промисловими фірмами або малим бізнесом, на наш погляд, цілком прийнятно для України. При цьому не- обхідно виконувати умову передачі прав на об’єкти ІВ організаціям-розробникам, промисловим фірмам і установам малого бізнесу. Перший досвід такої співпраці показує, що корективи насамперед мають бути внесені до чинної нормативно-правової бази в сфері ІВ і низки законів, які визначають принципи на- укової діяльності в системі вищої освіти і академій наук, а також законодавства в галузі оподаткування і пільг для інноваційної діяльності, які останнім часом декларувалися в конкретних законах, а потім припи- нялася їх дія або відмінялися відповідні стимули. Відповідно до Закону України «Про вищу осві- ту» службовий винахід як об’єкт ІВ належить універ- ситету у вигляді нематеріального активу і перебуває в його оперативному управлінні. Якщо подивитися виз- начення «оперативного управління» із Статті 137 Гос- подарського Кодексу України, то виходить, що дер- жавний університет має право володіти, використо- В. І. Ляшенко, Г. Ф. Толмачова, А. С. Маглаперідзе, С. Ф. Попов 186 Економічний вісник Донбасу № 2 (16), 2009 вувати і розпоряджатися цим майном, закріпленим за ним власником (державою) тільки для здійснення не- комерційної діяльності. А в Статті 3 вказано, що «не- комерційна господарська діяльність» — це господарсь- ка діяльність без мети отримання прибутку. І універ- ситет опиняється в правовій безвиході, коли намагаєть- ся комерціалізувати або передати свої технології. Тому нами пропонується вирішити цю проблему доповнен- ням до Закону України «Про вищу освіту» про особ- ливі права університетів на об’єкти ІВ, які створені за рахунок державного фінансування, у частині їх вико- ристання як внески до статутних фондів МП, які ство- рюються співробітниками університету — авторами цих службових винаходів. Закон України «Про інноваційну діяльність» [9] дає визначення «інноваційного підприємства» як підприємство, яке розробляє й реалізує інноваційні продукти і продукцію або послуги, обсяг яких в гро- шовому вимірі перевищує 70 % його загального об- сягу продукції і послуг. У державному університеті основний обсяг реалізації визначається освітніми по- слугами, а ННТР виконуються в обсязі близько 20 — 30 % від всього річного бюджету. Тобто університет з його значними науково-технологічними структурни- ми підрозділами (не самостійними) не може відпові- дати критеріям інноваційного підприємства і користу- ватися відповідними пільгами. Цю проблему можна усунути введенням в Закон України «Про інноваційну діяльність» вказаного критерію для університетів на рівні 25 %. 14 вересня 2006 р. Верховною Радою України ухвалений Закон України «Про державне регулюван- ня діяльності у сфері трансферу технологій» [10], який визначає правові, економічні, організаційні і фінансові принципи державного регулювання діяльності у сфері ТТ і спрямований на забезпечення ефективного вико- ристання науково-технічного і інтелектуального потен- ціалу України, технологічності виробництва продукції, охорони майнових прав на вітчизняні об’єкти техно- логій на території держав, де планується або здійсню- ється їх використання, розширення міжнародної нау- ково-технічної співпраці в цій сфері. За пропозицією Президента України в останній редакції закону уточ- нюється, що засоби, отримані від ТТ, створених або придбаних за рахунок державних коштів, підлягають зарахуванню на спеціальний фонд Державного бюд- жету України на рахунки головних розпорядників бюджетних коштів. А творці технології взагалі опиня- ються поза справою, як і організації, що проводили дослідження і розробки, на базі яких була створена ця технологія. Дослідження показало, що слід доповнити за- кон положеннями про порядок передачі майнових прав на об’єкти ІВ, створені за рахунок державних коштів, державним ВНЗ/НДІ, у яких вони були розроблені, з правом подальшого їх комерційного використання як внесків до статутного фонду МП типу «спін-офф», які створюються співробітниками цих ВНЗ/НДІ — твор- цями цієї ІВ і засновниками цих МП. Ухвалення цих поправок до законодавчих актів дозволить створити умови для активізації академічно- го інноваційного підприємництва: створення при дер- жавних університетах і науково-дослідних інститутах ВТТ, інститутів ІВ і ТТ, НП і БІТ, які сприятимуть і підтримуватимуть МП типа «спін-офф», що базуються на сучасних досягненнях науки, і технологій і орієнто- вані на конкурентоздатну і рівноправну участь в гло- бальних процесах економіки, заснованої на знаннях. Висновки: 1. Аналітична перспектива правового забезпечен- ня процесів комерціалізації і трансферу технологій МП свідчить про необхідність створити цілісний правовий механізм забезпечення єдиної державної політики в області захисту прав на ІВ і залучення її до госпо- дарського обороту. Потрібні корінні зміни ряду поло- жень деяких законодавчих актів України в частині лібе- ралізації прав на об’єкти ІВ, розроблені при фінансовій підтримці держави, стимулювання зацікавленості і дер- жавних університетів і науково-дослідних інститутів, і їх співробітників, у доведенні наукових і технологіч- них ідей і інновацій до комерційного успіху на гло- бальному ринку. 2. Запропоновано ряд поправок до законодавчих актів України, уведення в дію яких забезпечить сприят- ливі умови й ефективні можливості для реалізації нако- пичених у державних університетах і науково-дослід- них інститутах заділів інтелектуальної праці — резуль- татів наукових досліджень і технологічних розробок, виконаних за рахунок коштів державного бюджету. Література 1. Закон Україні «Про охорону прав на винахо- ди і корисні моделі» від 1.06.2000 р. № 1771 // Відо- мості Верховної Ради Україні. — 2000. — № 37. — Ст. 307. — (Зі змін. та допов.). 2. Наказ Міністер- ства освіти і науки Україні «Про створення підрозділів з питань інтелектуальної власності» від 01.11.2005 р. № 631 // Інтелектуальна власність. — 2005. — № 11. — С. 73 — 76. 3. Закон Україні «Про авторське пра- во і суміжні права» від 11.07.2001 р. № 2627 // Відо- мості Верховної Ради Україні. — 2001. — № 43. — Ст. 214. — (Зі змін. та допов.). 4. Збірник законодав- чих і нормативних документів з науково-технічної інно- ваційної діяльності та трансферу технологій. — К. : УКРІНТЕІ, 2006. — 284 с. 5. Державній департа- мент інтелектуальної власності : Річній звіт 2003. — В. І. Ляшенко, Г. Ф. Толмачова, А. С. Маглаперідзе, С. Ф. Попов 187 Економічний вісник Донбасу № 2 (16), 2009 К. : Держ. деп. інтелект. власн., 2004. — 99 с. 6. За- кон Україні «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 1.12.1998 р. № 1977-XIV // Відомості Верховної Ради Україні. — 1999. — № 2 — 37. — Ст. 20. — (Зі змін. та допов.). 7. Закон Україні «Про вищу освіту» від 17.01.2002 р. № 2984-III // Відомості Верховної Ради Україні. — 2002. — № 20. — Ст. 134. — (Зі змін. та допов.). 8. Shah D. Success Analysis of Start- ups in the field of Microsystems and Nanotechnology in the UK: MSc Microsystems Engineering Dissertation / D. Shah / Heriot-Watt University. School of Engineering and Physical Sciences. — Edinburgh, 2004. — 68 р. 9. Закон Україні «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 р. № 40-IV // Відомості Верховної Ради Україні. — 2002. — № 36. — Ст. 266. — (Зі змін. та допов.). 10. Закон Україні «Про державне регулю- вання діяльності у сфері трансферу технологій» від 14.09.2006 р. № 143-V // Відомості Верховної Ради Україні. — 2006. — № 45. — Ст. 434. — (Зі змін. та допов.). Ляшенко В. І., Толмачова Г. Ф., Маглаперід- зе А.С., Попов С.Ф. Стан та перспективи розвит- ку правового забезпечення процесів комерціалі- зації і трансферу технологій малими підприєм- ствами У статті запропоновано низку поправок до зако- нодавчих актів України, уведення в дію яких забезпе- чить сприятливі умови й ефективні можливості для реалізації накопичених у державних університетах і науково-дослідних інститутах заділів інтелектуальної праці — результатів наукових досліджень і технологі- чних розробок, виконаних за рахунок коштів держав- ного бюджету. Ключові слова: інтелектуальна власність, закон, інновації, технології, інститути. Ляшенко В. И., Толмачева Г. Ф., Маглапе- ридзе А. С., Попов С. Ф. Состояние и перспекти- вы развития правового обеспечения процессов коммерциализации и трансфера технологий ма- лыми предприятиями В статье предложен ряд поправок к законодатель- ным актам Украины, введение в действие которых обеспечит благоприятные условия и эффективные воз- можности для реализации накопленных в государ- ственных университетах и научно-исследовательских институтах заделов интеллектуального труда — резуль- татов научных исследований и технологических раз- работок, выполненных за счет средств государствен- ного бюджета. Ключевые слова: интеллектуальная собствен- ность, закон, инновации, технологии, институты. Lyashenko V., Tolmachova Y., Maglaperidze A., Popov S. State and perspectives of development of providing commercialization and technology transferring by small enterprise In the article the row of amendments is offered to the legislative acts of Ukraine, introduction in an action which will provide favourable terms and effective possibilities for realization of accumulated in state universities and research institutes of reserves of intellectual labour — results of scientific researches and technological developments, executed due to facilities of the state budget. Key words: intellectual property, law, innovations, technologies, institutes. В. І. Ляшенко, Г. Ф. Толмачова, А. С. Маглаперідзе, С. Ф. Попов

Стан та перспективи розвитку правового забезпечення процесів комерціалізації і трансферу технологій малими підприємствами

Institution

Ähnliche Einträge