Світова фінансова криза: причини виникнення та шляхи подолання

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Швайка, М.А.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2009
Назва видання:	Економічний вісник Донбасу
Теми:	Наукові повідомлення
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/23756
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Світова фінансова криза: причини виникнення та шляхи подолання / М.А. Швайка // Економічний вісник Донбасу. — 2009. — № 1. — С. 165-171. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-23756
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-237562011-07-07T12:08:43Z Світова фінансова криза: причини виникнення та шляхи подолання Швайка, М.А. Наукові повідомлення 2009 Article Світова фінансова криза: причини виникнення та шляхи подолання / М.А. Швайка // Економічний вісник Донбасу. — 2009. — № 1. — С. 165-171. — укр. 1817-3772 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/23756 uk Економічний вісник Донбасу Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові повідомлення Наукові повідомлення
spellingShingle	Наукові повідомлення Наукові повідомлення Швайка, М.А. Світова фінансова криза: причини виникнення та шляхи подолання Економічний вісник Донбасу
format	Article
author	Швайка, М.А.
author_facet	Швайка, М.А.
author_sort	Швайка, М.А.
title	Світова фінансова криза: причини виникнення та шляхи подолання
title_short	Світова фінансова криза: причини виникнення та шляхи подолання
title_full	Світова фінансова криза: причини виникнення та шляхи подолання
title_fullStr	Світова фінансова криза: причини виникнення та шляхи подолання
title_full_unstemmed	Світова фінансова криза: причини виникнення та шляхи подолання
title_sort	світова фінансова криза: причини виникнення та шляхи подолання
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Наукові повідомлення
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/23756
citation_txt	Світова фінансова криза: причини виникнення та шляхи подолання / М.А. Швайка // Економічний вісник Донбасу. — 2009. — № 1. — С. 165-171. — укр.
series	Економічний вісник Донбасу
work_keys_str_mv	AT švajkama svítovafínansovakrizapričiniviniknennâtašlâhipodolannâ
first_indexed	2025-07-03T03:15:56Z
last_indexed	2025-07-03T03:15:56Z
_version_	1836594031168061440
fulltext	165 Економічний вісник Донбасу № 1 (15), 2009 М. А. Швайка НАУКОВІ ПОВІДОМЛЕННЯ Теперішня світова фінансова криза, яка охопила всі країни, у тому числі й Україну, говорить про те, що у здійснюваній грошовій політиці допущені сер- йозні прорахунки, через що вона не відповідає вимо- гам життя. Відсутнє правильне розуміння процесів, які відбуваються в сучасних грошових механізмах. Це не дозволяє виробити правильні практичні рекомендації. Сьогодні фінансисти, державні мужі й політики всього світу задумуються над тим, що треба зробити, щоб спекуляція грошовими бульбашками не трусила всім світом, не паралізувала економічного життя. Навіть високі керівники банків, які ще вчора до- магалися повного невтручання держави в грошову по- літику, сьогодні в умовах фінансової кризи докорінно змінили свої погляди і виступають за державне регу- лювання грошово-кредитної політики, домагаються від держави захисту й підтримки. Пов’язана з недоліками в організації кредитної грошової системи, сучасна економічна й фінансова криза, яка вибухнула останнім часом і охопила увесь світ, розорює компанії, банки, страхові організації, підприємства, які закриваються і звільняють робітників, позбавляючи широкі верстви населення праці і засобів до існування. Світові втрати від фінансової кризи становлять 5 трильйонів доларів. Це 160 бюджетів України. Світова економіка перебуває в стані великої не- стійкості, ризикуючи дійти до найбільшого краху, з часу Великої депресії. Криза розпочалася в 2007 р. у США і поширила- ся на весь світ. Це пов’язано, в першу чергу, з дола- ром, який став світовою резервною валютою і не спра- вився з цією своєю новою функцією, так що незадов- ільне функціонування побудованого на доларі як ре- зервній валюті світового грошово-валютного механі- зму має безпосереднє відношення до світової кризи. Побудована на доларі міжнародна валютна сис- тема має дуже серйозні вади. Перетворення валюти однієї країни в міжнародну, причому без будь-яких зобов’язань і відповідальності, надало цій країні вели- М. А. Швайка, директор Науково-дослідного інституту економічних і гуманітарних наук, заслужений діяч науки і техніки України, доктор економічних наук, академік Академії економічних наук України, м. Київ СВІТОВА ФІНАНСОВА КРИЗА: ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ чезні вигоди й переваги у здійсненні кредитної екс- пансії, створивши значні можливості її бізнесменам не тільки для зловживань, а й для шахрайства. Зняття обмежень на недопущення створення зай- вої кількості грошей стало провокувати інфляцію у світових масштабах. Теперішня міжнародна валютна система не має механізму попередження стійкого торгового дисбалан- су, так що ніщо не завадило США нагромаджувати дефіцит поточного рахунку, який з 1980 р. сягнув гіган- тської суми — 3 трл. доларів. Цей дефіцит служив економічною субсидією решті світового співтовари- ства, наводнюючи при цьому планету доларами, які стали новим міжнародним резервним активом замість золота. Цю кризу не без підстав називають доларовою, тому що вона викликана нагромадженням зайвих до- ларових резервних активів, якими спровокувала об- вал самої вартості долара. До 1973 р. світову валютну стабільність забез- печувала система фіксованих обмінних курсів, сфор- мована в 1944 р. на Бреттон-Вудській конференції. Курс американського долара і курси всіх інших валют були прирівняні до певної частини золота за певною ціною. Бреттон-Вудська система служила квазізолотим стан- дартом, бо всім іншим країнам гарантувалось право конвертувати їхні долари в золото за обмінним кур- сом — 35 доларів за 1 унцію золота. Коли в 1973 р. обвалилась Бреттон-Вудська сис- тема, країни світу повинні були домовитись щодо організації нової світової валютної системи, яка регу- лювала б міжнародну торгівлю і валютні відносини, створення і запровадження нової міжнародної резер- вної валюти. Оскільки світове співтовариство цього не зробило, цим скористались США і пустоту запов- нили доларом, перетворивши його у світову резерв- ну валюту, добившись за допомогою цього величез- них вигод і переваг. Цього вони домоглись без офі- ційних угод і прийняття на себе будь-яких зобов’язань. Під впливом усіх цих подій відбувся перехід ва- 166 Економічний вісник Донбасу № 1 (15), 2009 лютної системи, що спиралася на фізичні активи (зо- лото), до чогось без усякої твердої опори, що підви- щило відповідальність за усвідомлене управління гро- шово-валютними операціями. На зміну золотогрошовій системі, яка мала вла- стиві їй механізми саморегуляції і не допускала ви- пуску зайвих грошей, і виникнення подібних криз, прийшла кредитна грошова система, яка позбавлена таких механізмів і потребує свідомого регулювання. Справа в тому, що стійкість золотогрошової системи забезпечувалася таким вагомим чинником, як на- явність у грошей внутрішньої вартості, якої гроші при кредитній системі позбавлені. Оскільки долар став світовою міжнародною валютою, над виконанням ним цієї ролі повинно здійснювати контроль усе світове співтовариство за усіма правилами і приписами, що представляються до функціонування кредитної грошо- вої системи (нехай і світової). Тільки за допомогою чітких обмежень і суворого контролю можна досягти недопущення створення зайвої кількості грошей і свідо- мо запобігати торговому дисбалансу. Через те, що цього не було, ніщо не завадило США нагромадити величезний дефіцит поточного рахунку. Указаний де- фіцит служив економічною субсидією решти світово- го співтовариства, «наводнюючи» при цьому планету доларами, які стали новим міжнародним резервним активом. Утворилася величезна некерована і не регульо- вана грошова лавина, яка вийшла з-під людського контролю і створила для всього людства багато про- блем. Випустили Джинна з пляшки — і він розповзся по всьому світу. У той час, як Росія намагалась завоювати світ люмпенською ідеологією, обіцянкою побудови кому- ністичного раю на землі за допомогою ЧК, НКВД, КДБ, ГУЛАГу, голодоморів, Америка це успішно зро- била за допомогою долара. Ставши міжнародною резервною валютою, до- лар перетворився у світову силу. США сприйняли перетворення долара у світову резервну валюту як дар Божий і використали у своїх егоїстичних інтересах (для латання дірок у бюджеті, покриття величезних військових затрат, фінансування різних своїх грандіозних, широкомасштабних космі- чних та інших проектів і програм, купівлі в усіх краї- нах величезних мас товарів) за привласнений їх же емісійний доход, тобто за нічим не забезпечені папір- чики, сприймаючи це як щось само собою зрозуміле, їм належне). Зайві долари «бродять» по всьому світу, але вони їх тільки не пускають у США. До таємниць своєї грошово-валютної алхімії США нікого не допускають. Засекретили цю справу до без- межності, зробили її великою державною таємницею, що говорить про те, що тут не обходиться без таємних справ, без зловживань планетарного масштабу. США наживаються не тільки на доларі як світовій резервній валюті, а й на використанні його як скарбу. Мільйони громадян у світі нагромаджують долари так само, як у минулому це робили з золотими монетами, зберігаючи їх на чорний день, як надійний резерв (як гробові, на лікування, на подарунки дітям та онукам, на їхнє навчання, на поїздку за кордон тощо). На дру- кування 100-доларової купюри витрачають 3 центи, а отримують доходу 99,97 доларів. І це лише від дру- кування однієї 100-доларової купюри. А для цієї мети використовуються сотні мільярдів доларів. Для США це найдохідніший бізнес. Доти, поки не буде запроваджено комерційного механізму створення кредитних грошей, що базуєть- ся на утворенні боргових зобов’язань у час реалізації товарів, не встановлено суворого контролю за недо- пущенням створення їхньої зайвої кількості, не буде світового порядку. Треба зжити існуючу практику створення грошей з боргів. Банкіри кажуть: нема боргів, не буде грошей. Банки намагаються створювати грошей стільки, скільки віддали в позику. 95% грошей створюється тими, хто їх позичив. Виходить, що коли немає креди- ту, не буде грошей. Потрібна інша концепція грошей, яка не дозволяла б робити гроші з повітря і надувати грошові бульбашки. Тільки один володар це повинен робити — обмін, у процесі якого створюються справжні, а не надувні грошові зобов’язання. Є десятки різних способів прямого й опосеред- кованого державного впливу на функціонування вар- тісного грошово-валютного механізму, здатних при- боркати стихійні сили, які роблять його функціону- вання руйнівним, неконтрольованим процесом. Це і сфера рефінансування, ціноутворення, митні збори, податки, субсидії. Усе це справляє вплив на товаро- оборот, а отже, і на створення грошей, на збільшення чи зменшення припливу резервної валюти. Виник дисбаланс, який дестабілізував світову економіку. Основна причина дестабілізації — це гіган- тський дефіцит торгового балансу США. Його сучас- не фінансування призвело до величезного порушення рівноваги у світовій економіці й утворення в США економічного пузиря, який, лопаючи, втягує увесь світ у важку кризу. Дефіцит поточного рахунку США наводнив світ доларовою ліквідністю, наслідком чого стала кредит- на експансія, надкредитування і бурхливе зростання виробництва в країнах з великим профіцитом торго- вого балансу. Міжнародні резервні активи складаються із М. А. Швайка 167 Економічний вісник Донбасу № 1 (15), 2009 зовнішніх активів, що використовуються країною для фінансування дисбалансу в своїй міжнародній торгівлі, а також тієї частини міжнародної резервної валюти, яка відображає рух капіталів. У минулі віки в час зо- лотого стандарту цю функцію виконувало золото і срібло, але тепер переважну більшість світових ре- зервів становить іноземна валюта і, в першу чергу, долари США. Величезний стрибок резервних активів тепер відбувається за рахунок емісії іноземних валют, у пер- шу чергу, доларів США. І ці резерви з’явилися в ре- зультаті зростання торгового дисбалансу між США та іншим світом. Таке величезне збільшення резервів свідчить про неймовірну кредитну експансію завдяки торговому дисбалансу. Країни з великим профіцитом платіжного балансу переживали величезне зростання виробництва й гіперінфляцію вартості активів у міру того, як цей профіцит стимулював кредитування че- рез їхні банківські системи. Водночас економіка США ставала надзростаючою і надзаборгованою в міру того, як торгові партнери США реінвестували торговий при- буток в доларові активи. До 1970 р. міжнародні резервні активи зростали порівняно повільно, а потім — величезним стрибком. За чотири роки (1969—1973 рр.) руйнування Бреттон-Вудської системи світові резервні активи ви- росли більше, ніж за всі попередні століття разом узяті. За 20 років (від 1949 до 1969 р.) їхній обсяг виріс на 55%, а за наступні 20 років — на 700%. У загальному (з 1969 р.) вони збільшилися майже в 20 разів, на 2000%. Вплив цієї величезної, зайвої, непотрібної кре- дитної експансії на світову економіку не міг відбутися безслідно і безкарно. До 1970 р. більшу частину резервних активів становило золото і це було наріжним каменем Брет- тон-Вудської системи. Потім роль золота різко знизи- лася, бо переважну роль у резервних активах країн стала відігравати іноземна валюта. До кінця 2000 р. золото становило лише 2% світо- вих валютних резервів. Після 1970 р. усі національні валюти також перестали забезпечуватися золотом. У підсумку світові резервні валюти з плином часу не тільки втратили золото, а й виявилися представлени- ми валютами, які також уже не забезпечувались зо- лотом. Основою міжнародної валютної системи ста- ли кредитні гроші, абсолютне панування яких не лише довело свої величезні переваги над золотогрошовим обігом, а й створило для людства багато складних проблем. Відмова від золотовалютного стандарту в регулюванні міжнародних торгових і валютних відно- син спричинила вибух кредитування, яке дестабілізу- вало світову економіку. Сьогодні багато політиків і економістів, замис- люючись над питанням: чи доцільно і розумно було світовому співтовариству допускати перетворення долара у світову резервну валюту і щоб дисбаланс, який утворився внаслідок гігантського дефіциту тор- гового балансу США, трусив світову економіку, відпо- відають, що нерозумно це було робити і що це була груба помилка з далеко йдучими наслідками. В останні три десятиліття тенденцією було те, що кредити зростали швидше валового національного продукту й у США, й у світі в цілому. Прямим наслідком порушення вимог економіч- них законів стало те, що величезний рівень зловжи- вань і прямого фінансового шахрайства поширився з однієї країни на ввесь світ. Усе це стало можливим тільки завдяки функціо- нуванню відірваних від золота кредитних грошей, які не мають внутрішньої вартості і позбавлені об’єктив- ного, автоматичного механізму саморегуляції, що не допускав би випуску зайвих грошей, а доконче по- трібного свідомого регулювання їхнього функціону- вання ніхто не здійснював. США за куплені ними товари стали платити не золотом, а папірчиками — випущеними ними самими доларами, які практично є векселями уряду США, які він не збирається ніколи оплачувати. Економіка США, яку прийнято називати світовим двигуном економічного зростання, почала давати збої під важким тягарем боргу її корпоративного і спожив- чого секторів. Решта світу стала залежати від експор- ту товарів у США і отримання за них доларів, які ста- ли світовими борговими зобов’язаннями. За них США купують більшу частину товарів у кредит. Зі зникненням Бреттон-Вудської системи наміти- лося бурхливе зростання міжнародних резервів, який вона до цього стримувала. Вона, як і її попередник золотий стандарт, мала властивий їй механізм само- регуляції, що не допускав створення надмірної кількості світових резервів і запобігав стійкому дисбалансу у міжнародній торгівлі. Головний недолік доларового стандарту, сучасної міжнародної валютної системи по- лягає у повній відсутності такого механізму. Наслідком цього стало порушення торгового балансу небачених масштабів і тривалості. У результаті величезного, неймовірного дисба- лансу поточних і фінансових розрахунків профіцитні країни стали володарями величезних обсягів борго- вих інструментів, оцінених у доларах США. Водночас самі США з їхнім найбільшим дефіци- том платіжного балансу перетворилися в найбільшо- го боржника за всю історію людства. Економічні бульбашки виникали не тільки в США, а й у профіцитних країнах. Вони зростали в міру того, як профіцитні засоби осідали в їхніх внутрішніх бан- М. А. Швайка 168 Економічний вісник Донбасу № 1 (15), 2009 ках, запускаючи процес кредитування, мовляв би, у ці банківські системи влилися гроші підвищеної ефек- тивності з центральних банків їхніх країн. Це провокувало стрибок кредитування, який вик- ликав економічне надзростання і гіперінфляцію вар- тості активів. США виявились дестабілізовані власним вели- чезним дефіцитом поточного рахунку. Приплив іно- земного капіталу в США, який фінансував їхній дефі- цит — це не що інше, як похідна від самого дефіциту. Справа в тому, що партнери США нагромадили вели- чезні резерви доларових активів за рахунок торгово- го прибутку, не конвертуючи їх в національну валюту (що підвищило б її курс, але зменшило б прибуток і темпи економічного зростання). Купуючи акції, оці- нені в доларах, а також корпоративні облігації і бор- гові папери держорганізацій США, вони тим самим сприяли розбуханню бульбашок на ринку акцій, дуже нераціональному розміщенню корпоративного капіта- лу і піднесенню на ринки власності в США. Досить було зникнути обмежувачам, закладеним у систему золотого стандарту, і торговий дисбаланс розбухнув, а міжнародне кредитування піднялося на небачену висоту. У підсумку — процвітання з наступ- ною депресією. Торговий дисбаланс дестабілізував світову еко- номіку, наводнив світ доларовою ліквідністю і надув економічного пузиря не тільки в США, а й у інших країнах. Теперішня помилкова, неправильна і шкідлива грошово-валютна політика не тільки обґрунтовуєть- ся, а й виправдовується застарілими концепціями й архаїчними підходами, опрацьованими для інших умов і нижчих фах розвитку суспільства. Зокрема це сто- сується беззастережного нав’язування ліберального підходу, що не допускає будь-якого державного втру- чання в господарські процеси, посилання на ідеї А. Сміта, давно сформульовані для інших умов. Цим особливо хворіють монетаристи, антикейнсіанці, по- гляди яких тепер домінують не тільки в теорії, а й на практиці. Їхніх архаїчних поглядів дотримуються, у першу чергу, американські фінансисти й політики, які вима- гають невтручання держави в функціонування ринко- вих механізмів. У крайньому випадку це втручання, на думку деяких з них, має бути дуже мінімальним. Найчастіше при обґрунтуванні свого підходу вони апелюють до поглядів Адама Сміта, який вважав, що в ринковій економіці існує невидима рука, яка регу- лює господарські процеси. Їм особливо імпонує ідеа- лізація А. Смітом вільного, нерегульованого, стихій- ного товарного господарства. Центральним пунктом світогляду А. Сміта була віра у свободу і ворожнеча до державної опіки. ХVІІІ ст. висунуло грандіозне завдання — звільнення особи від державної опіки. І це дає товарне виробництво й обмін. Єдиним засобом забезпечення загального доб- робуту — надання кожній людині вільно турбуватися щодо забезпечення своїх інтересів. Але коли це мало бути досягнуто і як, невідомо? У часи А. Сміта успішно функціонувала золото- грошова система, яка базувалася на механізмі само- регуляції і державного втручання не потребувала. Кредитна грошова система, яка відірвалась від золотої пуповини, втратила механізм саморегуляції, і тому потребує свідомого державного регулювання, суворого контролю за недопущенням випуску зайвої кількості грошей. Рішуче проти ідеалізації поглядів А. Сміта та їхнього використання при опрацюванні грошово-ва- лютної політики виступають найавторитетніші, провідні фінансисти та політики. Одним з них є Дж. Сорос, який стверджує, що А. Сміт неправий — ринки не є структурами, що саморегулюються. Він наголошує, що ринкам властиві «економічні пузирі». Відтак вони потребують «настроювання» з боку влади. Віра в те, що ринки можуть самокоректуватись, зазначає Дж. Сорос, є смертельною помилкою. Ми, українці, повинні пишатися, що перші ідеї щодо державного регулювання грошових відносин сформульовані видатним українським економістом М. І. Туганом-Барановським, який писав, що побу- дова вексельного курсу не повинна покладатися на випадкові біржові впливи, а взято в руки держави… Проведення активної валютної політики є прямою фун- кцією центрального банку. Пропозиції М. І. Тугана- Барановського були провісником розробленої в 30-ті рр. теорії Кейнса, в основу якої також покладені ідеї державного регулювання відсоткових ставок, гро- шової маси і встановлення взаємних пропорцій між попитом і пропозицією, заробітною платою й цінами на ринку товарів і послуг. З торговим дисбалансом світове співтовариство зіштовхується часто, шукаючи шляхи його подолан- ня, для якого в різних системах є неоднакові умови. З метою запобігання стійкому, багаторічному тор- говому дисбалансу Кейнс у своїй доповіді, присвя- ченій проведенню Бреттон-Вудської конференції, зап- ропонував штрафувати країни і з дефіцитним, і з про- фіцитним поточним рахунком, щоб зупинити і перших, і других. Увійшовши в історію під назвою «План Кей- нса», він був представлений на Бреттон-Вудській кон- ференції як пропозиція Великобританії щодо органі- зації післявоєнної валютної системи. У цілому пропозиції Кейнса щодо свідомого ре- гулювання валютних процесів були відкинуті. Моне- М. А. Швайка 169 Економічний вісник Донбасу № 1 (15), 2009 таристи домінували і згодом МВФ і Всесвітній банк повністю очистили від усіх економістів-кейнсіанців. Треба запровадити новий метод забезпечення достатнього росту ліквідності. Цю функцію могли б, наприклад, виконати вже відомі світовій практиці спе- ціальні права запозичення (СПЗ). Світове співтовари- ство домовилось щодо запровадження СПЗ в 1969 р. з метою забезпечити достатню міжнародну ліквідність у період, коли брак доларової маси, як вважали, стри- мує економічне зростання. Як тільки США зіштовх- нулись з власною політикою торгового дисбалансу, відбувся вибух доларової ліквідності, так що потреби в СПЗ більше не було. Не дивлячись на надії багатьох, вони так і не переросли в головні резервні активи. Ніщо не заважає тепер повернутись до цієї ідеї, погли- бити її та удосконалити. За допомогою СПЗ дефіцит поточного рахунку можна взяти під контроль. Для чого були засновані СПЗ? У 1960-ті рр. Брет- тон-Вудська система фіксованого обмінного курсу стала зживати себе, бо не володіла механізмом регу- лювання резервного зростання для фінансування зро- стання світової торгівлі й фінансового розвитку. Зо- лото й американський долар — ось два основних ре- зервних активи того періоду. Однак видобуток золота став неадекватним і ненадійним джерелом резервної пропозиції. Що стосується доларових резервів, то для їхнього безперервного нарощування потрібний був постійний дефіцит американського платіжного балан- су. Але він становив загрозу вартості долара, тому було вирішено створити новий міжнародний резерв- ний актив під патронатом МВФ. Але буквально через декілька років після запро- вадження СПЗ Бреттон-Вудська система розвалилася й основні валюти перейшли на режим плаваючого обмінно- го курсу. Це нововведення, поруч зі зростанням на світо- вих ринках капіталу (що допомогло кредитонадійним урядам брати в борг), зменшило необхідність у СПЗ. Сьогодні роль СПЗ як резервного активу обме- жена: до кінця квітня 2002 р. на СПЗ припадало мен- ше 1,25% незолотих резервів членів МВФ. І хоч деякі приватні фінансові інструменти депоновані в СПЗ, спро- ба поширити їх на приватних ринках мала дуже скром- ний успіх. Таким чином, основною функцією СПЗ було служити розрахунковою грошовою одиницею для МВФ та деяких інших міжнародних організацій. У цьому плані СПЗ використовуються майже винятково в угодах між МВФ та його членами. Незаперечним фактом є те, що вже тепер є сис- тема, за допомогою якої МВФ може створювати міжна- родні резервні активи у формі нових СПЗ. СПЗ можна перетворити на важливий інструмент економічної пол- ітики і теперішнього подолання кризи. МВФ міг би надавати СПЗ спеціально для підтрим- ки економічного зростання в усьому світі, а також ви- користовувати як світову валюту для розрахунків, що не допускає утворення бульбашок. СПЗ можна створювати в розмірах, достатніх для звільнення світової економіки залежно від американсь- кого дефіциту і резервних активів, які він породжує. СПЗ могли б послужити своєрідним валютним еталоном, щоб допомогти світовому співтовариству позбутись від доларової залежності. Може помилково здатися, що кризу, яка виклика- на розбуханням грошової маси, не можна здолати по- дальшим підживленням цього грошового розбухання. Як тільки крани боргового дефіциту будуть пере- криті, світовому співтовариству потрібна буде нова здорова світова валюта. СПЗ повинні створюватись у розмірах, суворо обмежених товарною метаморфозою, обміном товарів і утворенням боргових зобов’язань. Є багато способів, які дозволяють розподіляти гро- шові фонди так, щоб досягти гарантованого бажаного результату щодо стимулювання світової економіки. Дж. Сорос рекомендує розподіляти СПЗ з орієн- тацією на сприяння цілям розвитку. Нобелівський ла- уреат, що нині очолює створену рішенням 63-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН цільову групу високого рівня для аналізу нинішньої глобальної фінансової кри- зи, Дж. Стігліц пише: «Одна з ідей з підтримки світо- вого розвитку, яка заслуговує уваги — це нова фор- ма світових грошей, подібна до МВФівських СПЗ. СПЗ — це різновид світових грошей, які випускає МВФ, а країни згодні приймати і обмінювати на долари чи на іншу тверду валюту. Замість форми зберігання резервів у доларах країнам можна б запропонувати нову світову валюту. Емісією світових грошей могли б зайнятися най- різноманітніші інституціональні структури. Це може бути, зокрема, МВФ (відповідальний за емісію СПЗ). Можна також створити нову організацію для розв’я- зання питань, пов’язаних з виділенням сум та їхніх розмірів. Не виключено, що нова інституційна струк- тура вимагатиме створення низки траст-фондів…». Цю ж ідею використання СПЗ в широкому плані підтримує також Дж. Сорос. І пан Стігліц, і пан Сорос визнають, що СПЗ можна успішно використовувати для досягнення поставлених економічних цілей. Певною мірою МВФ уже почав перетворюватися в щось подібне до міжнародного центрального банку (МЦБ), адже, рятуючи країну, яка потрапила в біду, він і рятує міжнародні фінансові інститути від втрат, якими загрожує їм певна країна. Отже, МВФ перешкоджає скороченню світової грошової пропозиції. Адже точно так само центральний банк запобігає скороченню на- ціональної грошової пропозиції, коли приходить з ви- М. А. Швайка 170 Економічний вісник Донбасу № 1 (15), 2009 ручкою збанкрутілому банку чи банківській системі в цілому на національному рівні. Виручаючи вражені кри- зою країни і фінансові інститути, МВФ значною мірою не дозволив ні одній із численних економічних криз останніх років перерости у світову кризу. Ті самі чинники, що сприяли формуванню світо- вої економіки, тепер вимагають і створення світової валютної системи, яка не належала б жодній країні і не використовувала б її плодів у своїх інтересах. У світі сформувалася світова економіка. Цього ніхто не заперечує. Але тепер необхідно усвідомити, що склалась і світова грошова база, і світова грошова про- позиція. Людство повинно або методично і розумно управляти пропозицією цих грошей, або спостерігати як вона буде дестабілізувати світову економіку. У першу чергу, потрібний Світовий центральний банк. Для його створення МВФ має в наявності необхід- ну організаційну структуру. Але для успіху своєї місії фонд повинен розв’язати такі завдання. По-перше, він повинен узяти під суворий контроль утворення міжна- родних резервних активів. По-друге, він повинен навчи- тися правильно розподіляти майбутню пропозицію світо- вої ліквідності (тобто уникати як її надлишку, так і не- стачі). По-третє, треба міцно прив’язати процес створен- ня міжнародної резервної валюти до реального, об’єктив- ного процесу обміну і утворення світових боргових зо- бов’язань на комерційній основі. Нарешті, він повинен навчитися розподіляти кредитні ресурси так, щоб одно- часно забезпечити світову економічну стабільність і спри- яти вирішенню питань світового розвитку. Звичайно, що ці цілі повністю реальні. Необхідні інструменти вже є в наявності. Потрібна лише скеро- вуюча рука й достатня політична воля. Вони допомо- жуть створити ефективну й раціональну міжнародну валютну систему, здатну задовольнити потреби світо- вої економіки й не допускати утворення бульбашок. Міжнародний центральний банк повинен стати найефективнішим засобом забезпечення грошової ста- більності у світовому масштабі. Сьогодні світова грошова пропозиція вирвалась з-під контролю. Тому це явище треба повернути в ке- роване русло. Цей процес не може більше розвива- тись стихійно. Цього можна добитися за допомогою створення міжнародної резервної валюти й організації світового банку. Тільки за допомогою вищезгаданих заходів мож- на буде усунути недоліки теперішньої валютної по- літики і не давати змоги американському торговому дефіциту наводнювати світ доларовою ліквідністю. Запропоновані заходи допоможуть виробити чіткі ре- комендації щодо відновлення рівноваги у світовій еко- номіці і створенню основ для стійкого економічного росту в майбутньому. Укладання міжнародної угоди між таким вели- ким числом країн — справа нелегка, хоч і доконче потрібна. Можна розпочати з переговорів на спе- ціальній сесії Організації з міжнародної торгівлі. До- помогу в поширенні пропонованої ідеї і збиранні відгуків через розгортання діалогу з урядами всіх країн міг би надати МБРР. При істотному реформуванні МВФ він міг би стати центром розв’язання цієї проблеми. Досвід використання долара як резервної валю- ти говорить про те, що США практично привласнили собі цю міжнародну валюту і використовують у своїх цілях. Не можна національних грошей жодної країни перетворювати у світову резервну валюту. Вона по- винна належати всім країнам, усі вони повинні здійснювати контроль за її випуском і всі повинні от- римувати вигоди від її функціонування і розплачува- тися за вади й недоліки функціонування. Так що на питання, що повинно повноцінно за- мінити золото як світову резервну валюту, може бути дана лише одна відповідь — свідоме, контрольоване державою суспільне регулювання грошових відносин, запровадження світової валюти і організації міжнарод- ного банку. Це свідоме регулювання грошових відносин ста- не тією системою, якій світ надаватиме переваги над золотими кайданами, звільнивши, врешті-решт, свої монетарні системи від золотих ланцюгів. Запровадження світової валюти принесе чималий емісійний доход, який належатиме всім країнам і не привласнюватиметься тільки США, як це тепер відбу- вається. Емісійний дохід від запровадження євро те- пер розподіляється між усіма країнами Євросоюзу. А що тепер отримує Україна від використання 80 млрд. доларів? Одні збитки, даруючи США більше 50 млрд. доларів емісійного доходу. Серйозною перешкодою в реалізації запропоно- ваних заходів тепер є пануючі дискредитовані лібе- ральні догми і неготовність лідерів світової валютної політики відмовитися від використання застарілих монетаристських підходів. На думку Прем’єр-міністра Великобританії Г. Брауна, потрібно радикально змінити існуючі міжна- родні інститути: «велику вісімку», МВФ, Світову організацію торгівлі, щоб вони виявилися здатними розв’язувати назрілі питання, пов’язані з опрацюван- ням нової світової валютної політики. Не тільки на економічну теорію, а й на практичне вирішення назрілих питань негативний вплив справ- ляє трактування сучасної грошової системи не як кре- дитної, а паперової. Ці різні види грошових систем мають різну надійність, тому до їх регулювання і до управління ними застосовуються різні методи. М. А. Швайка 171 Економічний вісник Донбасу № 1 (15), 2009 Там, де ринок справляється, хай активно діє, де не під силу йому вирішити питань, там держава обо- в’язково повинна діяти активно й рішуче. Всебічне дослідження механізмів функціонуван- ня кредитної грошової системи має важливе значення і для створення ефективної міжнародної валютної си- стеми, і свідомого, контрольованого управління ва- лютними резервами. Виникла крайня потреба у створенні нового гло- бального фінансового порядку. Міжнародна фінансо- ва система — її основоположні принципи, способи регулювання й інститути — вимагають глибокого ре- формування. Треба позбутися теперішнього помилкового підходу до кредитних грошей, у поняття яких включа- ють як те, що справді є грішми, так і грошове вира- ження майна, яке відображає зовсім інші відносини. Часто дають таке визначення кредитних грошей: «Гроші кредитні — це узагальнююча (збірна) назва різних видів грошей, що використовуються для замі- щення майнових боргових зобов’язань приватних осіб і держави» (див. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. Фінан- сово-економічний словник. — Л. : В-во Національно- го університету «Львівська політехніка», 2005. — С. 122). Поняття кредитних грошей охоплює лише ту їх частину, яка пов’язана з утворенням комерційних бор- гових зобов’язань у результаті реалізації товарів, їхньою метаморфозою. Що стосується грошових сум, що утворюються в результаті реалізації акцій, облігацій та інших носіїв май- нових відносин, то вони до утворення кредитних гро- шей не мають прямого відношення і з грошової маси їх треба виключати. Оскільки на практиці цього не робить- ся, створюються умови для порушення економічних законів і як наслідок провокування кризових явищ. Й. Шумпетер твердив, що доводиться визнати, що теза: «Кредит карбує гроші з майна», не відобра- жає істинного стану речей (Шумпетер Й. Теория эко- номического развития. — М., 1982. — С. 210). Дійсно, людина, яка володіє майном, легше може оформити кредит під його заставу, ніж та, яка майном не володіє. Це майно може втягуватися в кругообіг, але до створення грошей цей процес не має відношення. На спалаху сучасної фінансової кризи, від якої страждають сотні мільйонів людей в усьому світі, знач- ною мірою позначилися вади пануючої тепер в усьому світі кредитної грошової системи, яка потребує іншого підходу, ніж золотогрошова, яка володіла механізма- ми саморегуляції, що базувалися на внутрішній вар- тості золотих грошей, якої кредитні гроші не мають. У зв’язку з демонетизацією золота виникла гос- тра потреба у визначенні принципів функціонування кредитної грошової системи, яка може базуватися лише на свідомому її регулюванні. Оскільки цього не було зроблено, процес її функціонування відбувався стихійно з постійними збоями і кризовими спалаха- ми. Як би прикро не було про це говорити, але люд- ство досі не має задовільної концепції функціонуван- ня кредитної грошової системи. Через те, що питання про свідоме державне втру- чання в економіку не було розв’язано цивілізовано, у ХХ ст. здійснювались спроби його розв’язати в спот- ворених, антилюдських формах. У цьому зв’язку варто згадати не тільки німецький фашизм, а й російський більшовизм з його плановою адміністративною сис- темою, концтаборами, ГУЛАГами. Необхідність такого активного державного втру- чання в економіку розумів відомий американський учений і політичний діяч Дж. К. Гелбрейт, який брав участь в реалізації «Нового курсу» в адміністрації Фр. Рузвельта і був радником президентів-демократів — Трумена, Кеннеді, Джонсона, Клінтона. Він обґрун- тував концепцію планової економіки капіталізму. Він активно проштовхував ідею заміни ринкової стихії індустріальним плануванням. Виходячи з того, що якісно змінилися в ХХ ст. об’єктивні умови господарського розвитку, учений рішуче спростовує застарілі початкові положення нео- класицизму про підпорядкування цілей економічної системи інтересам окремої людини. М. А. Швайка

Світова фінансова криза: причини виникнення та шляхи подолання

Репозитарії

Схожі ресурси