Класифікаційні ознаки тарифів
Тарифи як непрямі податки на споживання з предметів зовнішнього користування людини, які стягуються всередині держави, за теорією слід відносити до внутрішніх податків на товари й послуги, на практиці ці суми показують у бюджетах як неподаткові надходження за кодом 25010100. Установлено, що в комуна...
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2010
|
| Назва видання: | Економічний вісник Донбасу |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/23898 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Класифікаційні ознаки тарифів / В.Л. Ціпура // Економічний вісник Донбасу. — 2010. — № 1. — С. 88-95. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-23898 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-238982013-02-13T03:03:16Z Класифікаційні ознаки тарифів Ціпура, В.Л. Фінанси Тарифи як непрямі податки на споживання з предметів зовнішнього користування людини, які стягуються всередині держави, за теорією слід відносити до внутрішніх податків на товари й послуги, на практиці ці суми показують у бюджетах як неподаткові надходження за кодом 25010100. Установлено, що в комунальних чи приватних монополій існує доходна монополія, подібна фіскальній монополії, яка є видом непрямого оподаткування. Узагальнена класифікація тарифів здійснена за 50 ознаками. Ключові слова: тариф, податок, ціна, дохідна монополія, житлово-комунальні послуги. Тарифы как непрямые налоги на потребление с предметов внешнего пользования человека, которые взимаются внутри государства, по теории следует относить к внутренним налогам на товары и услуги, на практике эти суммы показывают в бюджетах как неналоговые поступления по коду 25010100. Установлено, что в коммунальных или частных монополий существует доходная монополия, подобная фискальной монополии, которая является видом непрямого налогообложения. Обобщенная классификация тарифов осуществлена по 50 признакам. Ключевые слова: тариф, налог, цена, доходная монополия, жилищно-коммунальные услуги. Tariffs are indirect taxes on a consumption from the goods of the external use of man, which are collected inside the state, it follows to attribute to the internal taxes on goods and services in theory and these sum show in budgets as nontax income, on the code 25010100 in practice. It is set that communal or private monopolies have an income monopoly, similar to the fiscal monopoly, which is the type of indirect taxation. The generalized classification of tariffs is carried out by 50 features. Key words: tariff, tax, price, income monopoly, communal services. 2010 Article Класифікаційні ознаки тарифів / В.Л. Ціпура // Економічний вісник Донбасу. — 2010. — № 1. — С. 88-95. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 1817-3772 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/23898 336.226.132 uk Економічний вісник Донбасу Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Фінанси Фінанси |
| spellingShingle |
Фінанси Фінанси Ціпура, В.Л. Класифікаційні ознаки тарифів Економічний вісник Донбасу |
| description |
Тарифи як непрямі податки на споживання з предметів зовнішнього користування людини, які стягуються всередині держави, за теорією слід відносити до внутрішніх податків на товари й послуги, на практиці ці суми показують у бюджетах як неподаткові надходження за кодом 25010100. Установлено, що в комунальних чи приватних монополій існує доходна монополія, подібна фіскальній монополії, яка є видом непрямого оподаткування. Узагальнена класифікація тарифів здійснена за 50 ознаками. Ключові слова: тариф, податок, ціна, дохідна монополія, житлово-комунальні послуги. |
| format |
Article |
| author |
Ціпура, В.Л. |
| author_facet |
Ціпура, В.Л. |
| author_sort |
Ціпура, В.Л. |
| title |
Класифікаційні ознаки тарифів |
| title_short |
Класифікаційні ознаки тарифів |
| title_full |
Класифікаційні ознаки тарифів |
| title_fullStr |
Класифікаційні ознаки тарифів |
| title_full_unstemmed |
Класифікаційні ознаки тарифів |
| title_sort |
класифікаційні ознаки тарифів |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Фінанси |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/23898 |
| citation_txt |
Класифікаційні ознаки тарифів / В.Л. Ціпура // Економічний вісник Донбасу. — 2010. — № 1. — С. 88-95. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| series |
Економічний вісник Донбасу |
| work_keys_str_mv |
AT cípuravl klasifíkacíjníoznakitarifív |
| first_indexed |
2025-07-03T03:23:37Z |
| last_indexed |
2025-07-03T03:23:37Z |
| _version_ |
1836594514216615936 |
| fulltext |
88
Економічний вісник Донбасу № 1 (19), 2010
В. Л. Ціпура
Постановка проблеми. При вивченні тарифів
звичайно приділяють увагу їх величині, диференціації
щодо юридичних та фізичних осіб, регіонів, видів ко-
мунальних послуг. Однак рідко можна зустріти в спец-
іальній літературі бачення податкової природи тарифів
і відповідно досліджень у цьому напрямі. Завданням
дослідження став збір характеристик тарифів та виді-
лення притаманних ним ознак у напрямі дослідження
податкової природи тарифів.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. До-
тепер характеристики тарифів не поєднувалися в уза-
гальненій класифікації, що могло б підвищити ефек-
тивність прийняття рішень внаслідок проведеної уні-
фікації та отриманої ясності. Серед корисних джерел
слід відзначити нормативні та інформаційні джерела,
працю Н. О. Гури [1].
Формулювання мети статті. Для вирішення
поставленої проблеми нам необхідно було визначити
сутність тарифів, установити місце тарифу в системі
податків, зібрати характеристики тарифів та виділити
притаманні ознаки.
Виклад основного матеріалу дослідження. В
Оксфордському словникові англійської мови зазна-
чено, що слово tariff в італійській мові мало форму
tariffa і означало «арифметика» або «підраховувати ра-
хунки у Флоріо, книга ставок для податків у Баретті»,
було спорідненим до іспанського та португальського
слова tariffa, арабським tasrif, яке означало «реєстра-
ція», «надавати пояснення».
Сьогодні в англійській мові «тариф» — це впо-
рядкований лист або шкала цін, зроблена в будь-якій
приватній або публічній справі (готельний тариф). На
наш погляд, слово «тариф» означає «то з розумом
вартість», якщо вважати, що літера «р» із давнини
означає розум, а літера «ф» (також «б», «в», «п») —
енергії, вартості.
Тобто саме слово «тариф» означає розумне при-
власнення будь-чого і не містить інших ознак. Їх на-
дають слову певні механізми. Такі механізми, наприк-
лад, залежать від форми власності, яка переважає у
суспільстві. Наприклад, при переважанні приватної
власності в Російській імперії стягувався з приватної
власності квартирний податок. З одержавленням жит-
лової власності держава почала стягувати квартирну
плату на утримання будинків.
Відповідно до ч. 6, п. 2, р. І Порядку форму-
вання тарифів на послуги з централізованого во-
допостачання та водовідведення (далі — Порядок
формування тарифів) сучасні тарифи — це вартість
надання одиниці послуги відповідної якості, роз-
рахована на основі економічно обґрунтованих пла-
нованих витрат з урахуванням планованого при-
бутку та податку на додану вартість [2]. З нараху-
ванням ПДВ ми отримуємо ситуацію, коли на один
непрямий податок (платіж, визначений за тарифом)
нараховують інший непрямий податок (ПДВ), що
вважаємо неправомірним з погляду теорії оподат-
кування, коли величина та кількість податків не
прораховуються у взаємному співвідношенні і потім
всім своїм тягарем покладається на доходи спо-
живачів такої продукції.
У нашій роботі ми намагаємося більше приділи-
ти увагу досліду тарифів, які пов’язані із наданням
житлово-комунальних послуг (ЖКП) і розраховуються
при функціонуванні житлово-комунального господар-
ства (ЖКГ). Однак для виведення класифікаційних
ознак використовуємо потенціал знань щодо будь-яких
тарифів.
Відповідно до ч. 1, ст. 1 Закону України «Про жит-
лово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 р. № 1875-
IV (далі — ЗУ «Про ЖКП») житлово-комунальні по-
слуги — це результат господарської діяльності, спря-
мованої на забезпечення умов проживання та перебу-
вання осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, бу-
динках і спорудах, комплексах будинків і споруд відпо-
відно до нормативів, норм, стандартів і т. д. [3].
При цьому комунальні послуги — результат гос-
подарської діяльності, спрямованої на задоволення
потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні
холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо-
та електропостачанням, опаленням, а також вивезення
побутових відходів. У цьому визначенні не йдеться про
такі комунальні послуги, як послуги із міського елек-
тротранспорту, із поховання, музейні і т. д., хоча вони
є комунальними.
Відповідно до статистичних даних в Україні ста-
ном на 1.01.2009 р. зареєстровано 16 336 комуналь-
них підприємств від 1 228 888 зареєстрованих в Ук-
раїні, що складає 1,329 %, які діють у різних галузях
господарства. При цьому підприємства житлово-ко-
мунального господарства (ЖКГ) можуть бути й інших
форм власності, відмінних від комунальної (державні,
УДК 336.226.132
В. Л. Ціпура,
кандидат економічних наук,
м. Луганськ
КЛАСИФІКАЦІЙНІ ОЗНАКИ ТАРИФІВ
89
Економічний вісник Донбасу № 1 (19), 2010
В. Л. Ціпура
приватні, та ін.). Серед підприємств ЖКГ приватизо-
вано 5 % підприємств з водопостачання, працює 29 %
приватних підприємств у підгалузі з санітарної очист-
ки, понад 20 % приватних житлових організацій (які
обслуговують більш як 12 % житлового фонду) [1,
с. 32]. Як пояснити дію приватних підприємств у ко-
мунальному секторі?
Слово «комунальний» в англійській мові має ек-
вівалент common, щодо якого фахівці Оксфордсько-
го словника англійської мови вважають, що воно по-
ходить від com – together (разом) + — mū nis bound
(пов’язаний) under obligation (під зобов’язанням), або
за іншою версією слово common походить від com –
together (разом) + unus, яке у ранній латині означало
oinos one (один). Так, слово «комуна» може означати
або «разом пов’язані» або «разом одинаки». На нашу
думку, mū nis може означати і «руку», а слово «кому-
на» може означати «співрука», «спільний».
За даними етимологічного словника російської
мови слово «коммунальный» запозичене, імовірно, із
французької мови на початку XIX століття; слово
communal «коммунальный, общественный, принадле-
жащий жителям одной или многих деревень» відзна-
чається у словнику І. Татищева 1839 р., і що в су-
часній російській мові це слово в основному викори-
стовується в значенні «относящийся к городскому
хозяйству», це значення розвилося на російській ос-
нові [4].
Пояснимо поняття «спільності» у терміні «кому-
нальний». У давнину люди вирішили, які об’єкти (на-
приклад, шляхи, водойми, цвинтарі, храми і т. д.) і
зусилля, увага, фінансування щодо них повинні бути
спільними, комунальними. Із розвитком науки й тех-
ніки стає можливим контроль, фінансування за вказа-
ними об’єктами навіть незначною групою осіб, однак
залишається щось сакральне в необхідності спільних
володінь, проїздів, відпочинку, культів. І тому ми спо-
стерігаємо приватні установи у комунальному секторі,
які можуть діяти як під власним, так і під загальним
керівництвом виконавчої державної влади на місцях,
органів місцевого самоврядування.
Звичайно вказується, що комунальні платежі за
тарифами є обов’язковими платежами, але не подат-
ками. Однак інколи ми знаходимо зауваження про те,
що якщо держава сама встановлює ціни, які забезпе-
чують їй певні надходження, є монополістом, вона
може отримувати шляхом непрямого оподаткування
внутрішньої торгівлі фіскальну монополію [5, с. 35].
Застосовуючи це до комунальних чи приватних моно-
полій можемо стверджувати про існування у них до-
ходних монополій, які слід визнавати формою непря-
мого оподаткування.
За міжнародною класифікацією податків тільки
прибутки фіскальних монополій віднесено до внутрішніх
податків: «5. Внутрішні податки на товари і по-
слуги: — загальні податки з продажів, податки з обігу
чи податки на додану вартість; — акцизні збори;
— прибутки фіскальних монополій і т. д.» [6, с. 26].
Такої назви надходжень як «фіскальні монополії» чи
«прибутки від фіскальних монополій» у вітчизняній
класифікації надходжень бюджету ми не знаходимо, але
це не означає, що вони відсутні. Спочатку розглянемо
історичний аспект включення монопольних стягнень до
системи державних надходжень.
У праці М. І. Тургенєва тарифи під іншими назва-
ми входять у 3-ю велику групу податків із споживан-
ня. Так, податки на споживання у М. І. Тургенєва по-
діляються на податки із предметів, які слугують для не-
обхідних потреб життя, та із предметів для розкоші.
Податки із предметів першої групи поділяються на по-
датки із предметів, які слугують для внутрішнього спо-
живання людини, або для їжі та пиття, та із предметів,
які слугують для зовнішнього споживання людини.
До предметів першого роду належать сіль, алко-
гольні напої, м’ясо, борошно; податок із них звичай-
но зветься акцизом. До предметів другого роду нале-
жать всі вироби ремесел, фабрик та мануфактур. По-
датки з цих предметів також поділяють на дві групи:
податки, які збираються всередині держави або на кор-
донах держави.
У свою чергу, збирання всередині держави відбу-
вається різними способами: інколи уряд покладає по-
датки на самі фабрики та мануфактури; інколи зобов’-
язує сплачувати за дозвіл продавати ці товари. Крім
того, уряд звичайно стягує податки із товарів при пере-
возі їх на шляхах, каналах та річках [7, с. 74 — 103].
Ми вважаємо, що в такій системі податків місце
тарифів серед податків із предметів, які слугують для
зовнішнього споживання людини, які збираються все-
редині держави. У сучасних бюджетах такі суми опо-
даткування саме як оподаткування не наводяться, а
тільки як неподаткові надходження.
Однак утримання підприємств, які виробляють
предмети зовнішнього споживання, їх діяльність дійсно
є податком, а не тільки їх прибутки. На нашу думку,
такий стан речей, коли суми надходжень державних
підприємств частково перестали показуватися у за-
гальному фонду бюджету, є результатом розвитку
підприємств, які раніше як державні були повністю
залежними від Державного бюджету, а потім частко-
во стали заробляти за ринковими цінами, частково
залишаючись на державних надходженнях, про що є
зауваження у Г. Жеза: «3. Наконец, возможен такой
случай, когда специальный бюджет организуется для
какой-нибудь отрасли государственного управления,
обладающей правами особого юридического лица. …
90
Економічний вісник Донбасу № 1 (19), 2010
В. Л. Ціпура
Пример: специальный бюджет государственных же-
лезных дорог, организованных как персонифициро-
ванное в правовом и финансовом отношении госу-
дарственное предприятие» [8, с. 251].
Багато з український державних та комунальних
підприємств є самостійними юридичними особами, а їх
«приєднаними бюджетами» у 3-му сенсі є кошториси.
Дані щодо кошторисів розглянутих підприємств
містяться у фінансових управліннях. Дані про доходи
підприємств, які вони отримують поза загальних
фондів бюджетів за тарифами, які є оподаткуванням
для інших осіб, показуються не тільки у кошторисах і
загальною сумою в бюджетах в одній із 5-ти груп до-
ходів бюджету: неподаткових надходженнях, у влас-
них надходженнях бюджетних установ, у платі за по-
слуги, що надаються бюджетними установами (код
25010000), у платі за послуги, що надаються бюджет-
ними установами згідно з функціональними повнова-
женнями (код 25010100).
Наприклад, згідно з Додатком № 1 до розділу І
Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік»
надходження за цим кодом не виділені, і зробимо
умовний висновок про навантаження через тарифи на
основі надходжень за кодом 25010000. Плата за по-
слуги, що надаються бюджетними установами в сумі
16,205 млрд. грн. є, по суті, непрямими податками в
розмірі 6,80 % до загальної суми надходжень Дер-
жавного бюджету України (16,250 * 100 % / 238,931).
Дослідження існуючих характеристик тарифів
дало змогу об’єднати їх навколо притаманних ним
ознак.
З врахуванням осіб, які формують та отриму-
ють платежі за тарифами, тарифи можна групува-
ти за такими ознаками.
Згідно з ч. 1, ст. 30 ЗУ «Про ЖКП» за ознакою
наявності регулювання цін та тарифів на ЖКП є
ціни/тарифи, які регулюються державою та місцевими
органами самоврядування [3]. Згідно з п. 2, ч. 1, ст. 30
ЗУ «Про ЖКП» за ознакою затвердження тарифів
в установленому законом порядку є ціни/тарифи, зат-
верджені в установленому законі порядку [3].
Згідно з ч. 1, ст. 31 ЗУ «Про ЖКП» за ознакою
особи, яка визначає порядок формування цін/та-
рифів на вид ЖКП є ціни/тарифи, порядок формуван-
ня яких визначає КМУ [3]. Згідно з п. 1-3, ч. 1, ст. 14
Закону України «Про ЖКП» за ознакою особа, яка
визначає чи затверджує ціни/тарифи є ціни/тарифи,
затверджені центральними органами виконавчої вла-
ди; є ціни/тарифи, затверджені органами місцевого са-
моврядування; є ціни/тарифи, визначені за домовлен-
істю сторін [3], сторонами можуть бути об’єднання
співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) [1,
с. 105], виконавці ЖКП, підприємства.
Згідно з ч. 9, ст. 31 ЗУ «Про ЖКП» за ознакою
прийняття участі у формуванні та затвердженні
цін/тарифів судових органів є ціни/тарифи, сфор-
мовані та затверджені в судовому порядку [3]. За
ознакою формою оподаткування податки поділяють
на прямі та непрямі. Тарифи є непрямими податка-
ми, приводом для стягнення яких є ознаки діяльності
держави, органів місцевого самоврядування, вико-
навців послуг.
Згідно з п. 6, ч. 1, ст. 6 ЗУ «Про ЖКП» за озна-
кою осіб, які здійснюють контроль цін/тарифів, є
ціни/тарифи на ЖКП, здійснювати контроль та моніто-
ринг стану розрахунків, за якими входить до повно-
важень Ради міністрів АРК, обласних, Київської і Се-
вастопольської міських державних адміністрацій у
сфері ЖКП [3]; ціни/тарифи, за розрахунком складо-
вих яких надається висновок Державною інспекцією
з контролю за цінами або її територіальними органами
в порядку, установленому Мінекономіки (згідно п. 52,
р. IV Порядку формування тарифів) [2].
Згідно з ч. 3, ст. 5 ЗУ «Про ЖКП» за ознакою
осіб, які формують державну політику щодо вста-
новлення цін, є центральний орган виконавчої влади
з питань регулювання електроенергетики, який фор-
мує державну політику щодо встановлення цін на елек-
троенергію і природний газ, тарифів на їх транспорту-
вання та постачання підприємствам і організаціям, які
виробляють та надають ЖКП населенню [3].
За ознакою способу отримання тарифів до
відповідного бюджету можуть бути власні тарифи,
закріплені, регулюючі. Сучасні тарифи є власними над-
ходженнями Державного та місцевих бюджетів.
З врахуванням осіб, які сплачують платежі за
тарифами та отримують послуги за тарифами, та-
рифи можна групувати за такими ознаками.
За ознакою участі тарифу у процесах відтво-
рення для держави тариф, який сплачується як непря-
мий податок, є первинним розподілом ВВП; для
підприємств та населення сплачуваний ними тариф у
ціні товару є перерозподілом ВВП. За ознакою того,
інтереси яких представників суспільства переважа-
ють у суспільстві, є менший тариф для населення й
більший для комерційних структур, рівень відшкоду-
вання тарифами фактичної собівартості теплової енергії
для населення складає 96,5 %, для комерційних спо-
живачів — 119 % [9].
Згідно з п. 1, ч. 1, ст. 30 ЗУ «Про ЖКП» за оз-
накою доступності ЖКП для всіх споживачів та
рівності правових гарантій є ціни та тарифи, які роб-
лять доступними житло для всіх споживачів [3]. Згідно
з п. 4, ч. 1, ст. 30 ЗУ «Про ЖКП» за ознакою відкри-
тості, доступності та прозорості структури цін/
тарифів для споживачів та суспільства є ціни/тари-
91
Економічний вісник Донбасу № 1 (19), 2010
В. Л. Ціпура
фи із відкритою, доступною та прозорою структурою
для споживачів та суспільства [3].
За ознакою платника можуть бути тарифи з насе-
лення, з комерційних споживачів; наприклад, по тари-
фам на послуги теплопостачання тариф на теплову енер-
гію у базовому підприємстві (м. Луганськ) складає
станом на 1.07.2009 р. для населення з ПДВ 279,51
грн./Гкал, тариф на теплову енергію для комерційних
споживачів — 575,41 грн./Гкал [9]; або є тарифи для
населення, бюджетних установ, інших споживачів; гру-
пи споживачів повинні визначатися на основі оцінки
економічної обґрунтованості розподілу витрат між ними
(згідно з п. 35, р. ІІІ Порядку формування тарифів) [2].
З урахуванням об’єктів, що лежать в основі
рівня тарифів, є такі тарифи.
За ознакою місця збирання непрямих податків
є тарифи, що збираються в середині держави (за
здійснювану діяльність установ та підприємств) та та-
рифи, що збираються на кордоні (як мита, податки на
зовнішні операції) [7, с. 83]. За ознакою способу оці-
нки податкового об’єкту є податки кадастрові й не-
кадастрові. На нашу думку, тарифи є кадастровим по-
датком, оскільки незмінюваним кожного періоду ка-
дастром є розрахований кошторис витрат (з включен-
ням прибутків). За частої зміни витрат їх можна виз-
нати некадастровими.
За способом встановлення податкових зобов’-
язань є податки розподільчі та кількісні. Тарифи слід
відносити до розподільчих податків, оскільки спочат-
ку визначається сума витрат за послугами, а потім вона
ділиться між платниками. За ознакою залежності від
одного податку інших податків є податки, які мають
власні основи для розрахунку та які мають загальний
об’єкт оподаткування. Тарифи мають власну основу
для розрахунку.
За ознакою методу встановлення ставок по-
датків тарифи є фіксованими платежами, розрахову-
ються у гривнях до відповідних натуральних показ-
ників. За ознакою присутності у правилах розрахун-
ку податку умови застосування мінімальної чи мак-
симальної суми податку, що підлягає сплаті, можна
виділити безумовні податки та умовні. Тарифи є безу-
мовними податками. За ознакою рівня тарифів виді-
ляють низькі тарифи та високі тарифи.
За ознакою місцезнаходження отримувача
ЖКП є тарифи у великих містах та тарифи в невели-
ких населених пунктах. За ознакою джерела сплати
тарифу є тариф, який сплачується самостійно домо-
господарством, і тариф, який сплачується частково за
рахунок субсидії, якщо витрати на оплату послуг ЖКГ
перевищують частину його сукупного доходу. За оз-
накою місцезнаходження людини, де їй надаються
послуги, залежно від її життєво-виробничого цик-
лу, є тарифи за послуги з проживання, за послуги з
роботи, за послуги з відпочинку [1, с. 7].
За ознакою самостійності сплати є тарифи, що
сплачуються індивідуально, і такі, які розраховані ок-
ремо спеціалізованими підприємствами, але сплачу-
ються у складі квартирної плати (за обслуговування
ліфтів, вивезення сміття) [1, с. 21].
За ознакою функціонального призначення всіх
існуючих ЖКП є тарифи з електрики, пралень, місько-
го пасажирського транспорту, газозабезпечення, елек-
трозабезпечення, пожежної охорони, готельного гос-
подарства, теплоенергетики, централізованого водо-
постачання, водовідведення, санітарної очистки міста,
обслуговування житла, експлуатації житлового фон-
ду, дорожньо-мостового господарства, зовнішнього
освітлення, похоронної справи, ліфтового господар-
ства, управління комунальним господарством і т. д.
[1, с. 16 — 18].
Згідно з п. 1-4, ч. 1, ст. 13 ЗУ «Про ЖКП» за
ознакою функціонального призначення визначених За-
коном про ЖКП є ціни/тарифи: 1) за комунальні послу-
ги (централізоване постачання холодної та гарячої води,
водовідведення, газо- та електропостачання, централі-
зоване опалення, а також вивезення побутових відходів
тощо); 2) за послуги з утримання будинків і споруд та
прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудин-
кових приміщень та прибудинкової території, санітар-
но-технічне обслуговування, обслуговування внутріш-
ньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення
місць загального користування, поточний ремонт, ви-
везення побутових відходів тощо); 3) за послуги з уп-
равління будинком, спорудою або групою будинків (ба-
лансоутримання, укладання договорів на виконання
послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) за
послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (замі-
на та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх
реконструкція, відновлення несучої спроможності не-
сучих елементів конструкцій тощо) [3].
За даними української статистики доходи населен-
ня за 2008 р. склали 850,232 млрд. грн., нараховано на-
селенню України до оплати ЖКП 21,377 млрд. грн. (без
урахування електроенергії, міського транспорту, послуг
з поховання, пралень і т. д.); оплачено населенням 20,406
млрд. грн. (із газопостачання 6,038 млрд. грн, із центра-
лізованого опалення — 6,486 млрд. грн., із водопоста-
чання та водовідведення — 3,730 млрд. грн., із утри-
мання будинків — 3,980 млрд. грн., із вивезення побу-
тових відходів — 0,172 млрд. грн.); за електропостачан-
ня оплачено населенням 5,986 млрд. грн., сума основ-
них послуг складає 26,392 млрд. грн. (20,406 + 5,986),
а їх частка у сумі доходів (витрат) населення складає
3,104 % (26,392 * 100 % / 850,232) [10].
За ознакою диференціації об’єкту ЖКП, наприк-
92
Економічний вісник Донбасу № 1 (19), 2010
В. Л. Ціпура
лад, диференціації типу житла є тарифи з будинків, при-
значених для постійного проживання людей, та тарифи,
призначені для проживання людей протягом терміну
роботи або навчання (гуртожитки) [1, с. 34 — 35]; при
диференціації типу житла виділяють також тарифи для
7-9-ти поверхових будинків з ліфтом, тарифи для 5-ти
поверхових будинків упоряджених без ліфта; тарифи
для частково упоряджених будинків, тарифи для не-
упоряджених будинків; при диференціації типу тепло-
постачання виділяють у складі тарифу на гаряче водо-
постачання тариф на підігрів (у м. Сімферополь) та та-
риф на гаряче водопостачання (у м. Луганськ) [9].
За ознакою значення ЖКП є ціни/тарифи на ко-
мунальні послуги першої групи (комунальні послуги з
постачання електроенергії та природного газу, тарифи
на які затверджуються центральними органами управ-
ління), другої групи (послуги з утримання будинків,
споруд, прибудинкових територій, централізованого по-
стачання холодної води, водовідведення, централізова-
ного опалення та постачання гарячої води, прибирання,
вивезення та знешкодження побутових відходів, тари-
фи на які затверджують органи місцевого самовряду-
вання) [1, с. 94] та ціни/тарифи, запропоновані при ук-
ладенні договору на ЖКП третьої групи.
Згідно з п. 4, ч. 1, ст. 2 ЗУ «Про ЖКП» за озна-
кою урахування досягнутого рівня соціально-еконо-
мічного розвитку, природних особливостей відпові-
дного регіону та технічних можливостей є тарифи,
які ураховують ці показники [3]. Згідно з п. 3, ч. 1,
ст. 5 ЗУ «Про ЖКП» за ознакою урахування розроб-
лених науково обґрунтованих нормативів витрат та
втрат ресурсів, що використовуються при вироб-
ництві, транспортуванні та постачанні ЖКП є
ціни/тарифи, які враховують ці нормативи [3].
Згідно з п. 5, ч. 1, ст. 20 ЗУ «Про ЖКП» за озна-
кою можливості зменшення розміру плати за та-
рифом є ціни/тарифи, які зменшують розмір плати за
надані послуги у випадку їх ненадання, надання не в
повному обсязі, зниження їх якості [3]. Згідно з п. 6,
ч. 1, ст. 20 ЗУ «Про ЖКП» за ознакою можливості
несплати платежу є ціни/тарифи, які не сплачуються
за період тимчасової відсутності споживача, членів
його сім’ї, і фактичної відсутності ЖКП [3].
Згідно з п. 3, ч. 1, ст. 30 ЗУ «Про ЖКП» за озна-
кою відповідності рівня цін/тарифів розміру обґрун-
тованих витрат на виробництво ЖКП є ціни/тари-
фи, які відповідають рівню обґрунтованих витрат на
виробництво ЖКП [3]. Згідно з п. 5, ч. 1, ст. 30 ЗУ
«Про ЖКП» за ознакою відповідності цін/тарифів
ЖКП наявності, кількості та якості таких послуг є
ціни/тарифи, які відповідають наявності, кількості та
якості ЖКП [3].
Згідно з п. 7, ч. 1, ст. 30 ЗУ «Про ЖКП» за
ознакою соціального захисту населення є ціни/та-
рифи, які ростуть повільніше, ніж доходи населення
[3]. Згідно з ч. 3, 4 ст. 31 ЗУ «Про ЖКП» за ознакою
рівня затвердження цін/тарифів залежно від еко-
номічно обґрунтованих витрат на їх виробництво
є ціни/тарифи, які органи місцевого самоврядування
затверджують в розмірі економічно обґрунтованих
витрат на їх виробництво і є ціни/тарифи, які органи
місцевого самоврядування затверджують нижчими
від розміру вказаних витрат на їх виробництво, і у
такому випадку зобов’язані відшкодувати з відпо-
відного місцевого бюджету виконавцям/виробникам
відповідну різницю [3].
Згідно з ч. 7, ст. 31 ЗУ «Про ЖКП» за ознакою
змінюваності цін/тарифів є ціни/тарифи, які зміню-
ються впродовж певного періоду [3] і згідно п. 36,
37, р. ІІІ Порядку формування тарифів ціни/тарифи,
які не змінюються впродовж певного періоду, наприк-
лад, є тарифи, які включають витрати на здійснення
капітальних вкладень, фіксуються на строк, передба-
чений для виконання програми розвитку [2].
Згідно з ч. 8, ст. 31 ЗУ «Про ЖКП» за ознакою
зобов’язання відшкодувати в повному обсязі збит-
ки, зумовлені змінами цін/тарифів, є ціни/тарифи, які
змінюються на послуги/товари центральними органа-
ми виконавчої влади, що може призвести до неперед-
бачених витрат виконавців/виробників, і ці органи зо-
бов’язані відшкодувати в повному обсязі збитки, зу-
мовлені такими змінами, протягом поточного фінан-
сового року та до затвердження нового бюджету [3] і
відповідно ціни/тарифи, які не змінюються на послу-
ги/товари цими органами влади.
Згідно з ч. 1, ст. 32 ЗУ «Про ЖКП» за ознакою
періодичності нарахування за тарифом є плата за
ЖКП, яка нараховується щомісячно до договору, коли
лічильники не встановлені [3]; плата, яка нараховується
за інший період (щосекундно, щохвилинно і т. д.), коли
встановлені засоби обліку; плата, яка нараховується
без врахування часу за фактом користування послу-
гою (тариф у міському транспорті).
Згідно з ч. 2, ст. 32 ЗУ «Про ЖКП» за ознакою
основи для розрахунку розміру плати за комунальні
послуги є плата, яка розраховується зважаючи на
розмір затверджених цін/тарифів; плата, яка розрахо-
вується з показань засобів обліку; плата, яка розрахо-
вується за затвердженими нормами [3].
Згідно з п. 2-1, р. І Порядку формування тарифів
за ознакою включення витрат до розрахунку тарифів
є тарифи, у які включені витрати, які включаються до
валових витрат, та тарифи, у які не включаються вит-
рати, які не включаються до валових витрат або пере-
вищують визначені Законом України «Про оподатку-
вання прибутку підприємств» розміри [2].
93
Економічний вісник Донбасу № 1 (19), 2010
В. Л. Ціпура
Згідно з п. 3, р. ІІ Порядку формування тарифів
за ознакою показників, які лежать в основі форму-
вання тарифів, є тарифи на основі річних планів ви-
робництва і надання послуг і економічно обґрунтова-
них планових витрат, визначених на підставі держав-
них і галузевих норм витрат ресурсів, технічно-еконо-
мічних розрахунків та кошторисів, ставок податків і
зборів та цін у плановому періоді, установлених на
підставі прогнозних індексів цін виробників продукції
[2]; є тарифи на основі фактичної собівартості (без ПДВ),
яка станом на 1.07.2009 р. для підприємств з водопос-
тачання (м. Луганськ) склала 4,94 грн./м3 [9].
За ознакою можливості застосування інтер-
вальних меж при розрахунку тарифів є єдиний та-
риф, сезонний тариф та двоставковий тариф. Наприк-
лад, за тарифами на послуги теплопостачання станом
на 1.07.2009 р. у м. Сімферополь для населення діє
тариф на теплову енергію з ПДВ 209,74 грн./Гкал, та-
риф на опалення є єдиним: 2,17 грн./м2 площі; у
м. Донецьку для населення діє тариф на теплову енер-
гію з ПДВ 236,25 грн./Гкал, тариф на опалення є се-
зонним: 6,2 грн./м2 площі; у м. Луганську для населен-
ня діє тариф на теплову енергію з ПДВ 279,51 грн./Гкал,
тариф на опалення є двоставковим, 1,37/4,09 грн./м2
площі [9].
Згідно з п. 9 — п. 26, р. ІІІ Порядку формування
тарифів за ознакою складових частин повної плано-
вої собівартості тарифу, є тариф у частині витрат з
операційної діяльності, у тому числі планової собівар-
тості реалізованих послуг; тариф у частині адміністра-
тивних витрат; тариф у частині витрат із збуту послуг;
тариф у частині інших витрат з операційної діяльності;
тариф у частині фінансових витрат [2].
Згідно з п. 27 — п. 34, р. ІІІ Порядку формуван-
ня тарифів за ознакою порядку розрахунку тарифу,
наприклад, для послуг з централізованого водопоста-
чання та водовідведення, є тариф у частині визначен-
ня розміру економічно обґрунтованих планових вит-
рат підприємства на одиницю калькулювання собівар-
тості послуги; тариф у частині групування індивіду-
альних складових в окремі статті витрат; тариф у час-
тині визначення розміру витрат за окремою статтею у
грошовому виразі в розрахунку на одиницю кальку-
лювання; тариф у частині визначення розміру групи
витрат у розрахунку на одиницю калькулювання; та-
риф у частині визначення повної планової собівартості
одиниці послуги; тариф, у якому додається величина
витрат капітальних вкладень, податку на прибуток; та-
риф збільшується на ПДВ [2].
За ознакою натуральної одиниці послуг чи ко-
ристувача послуг, з яких буде нараховуватися пла-
та за тарифом, є у тарифах на послуги водовідве-
дення тариф на 1 м3 стоків, для м. Луганськ для насе-
лення це з ПДВ 2,76 грн./1 м3 стоків; у тарифах на
послуги водопостачання тариф на 1 м куб води, для
населення м. Луганська це з ПДВ 3,9 грн/1 м3 води
(коли є засоби обліку); у тарифах на послуги водопо-
стачання виділяють тариф на 1 особу в місяць, для м.
Луганська для населення це з ПДВ 22,62 грн/на 1 особу
в місяць (коли відсутні засоби обліку) [9].
Згідно з п. 38, р. ІІІ Порядку формування та-
рифів за ознакою причин зміни тарифу виділяють та-
рифи, відкориговані у разі зміни протягом установле-
ного строку дії тарифів ставок податків і зборів (обо-
в’язкових платежів), рівня заробітної плати відповід-
но до актів законодавства, Генеральної, галузевої угод,
ставок орендної плати, інших обов’язкових платежів і
зборів, цін і тарифів на паливно-енергетичні та мате-
ріальні ресурси [2].
Згідно з п. 38 — п. 41, р. ІІІ Порядку формуван-
ня тарифів за ознакою порядку коригування тарифів
є тариф, відкоригований лише тільки за тими індиві-
дуальними складовими витрат, за якими відбулися
цінові зміни у бік збільшення або зменшення із меха-
нізмом коригування: розраховується індекс зміни цін
індивідуальної складової витрат; визначається групо-
вий індекс зміни кожного елемента собівартості; ко-
ригування на статті витрат, що включаються до повної
планової собівартості послуг [2].
Згідно з п. 42 — 51, р. ІІІ Порядку формування
тарифів за ознакою застосування методу регулюван-
ня тарифів шляхом установлення їх граничного
рівня виділяють тарифи із установленим їх граничним
рівнем (з метою здійснення підприємством заходів з
ресурсо- та енергозбереження) та без установлення їх
такого рівня [2].
Усі виведені ознаки (табл. 1) можуть стосувати-
ся одного виду тарифу, він може бути одночасно та-
рифом, визначеним судом, доступним, з будинків,
призначених для постійного проживання людей, який
знижується у випадку погіршення якості послуг; та-
рифом без ПДВ і т. д.
Висновки. Тарифи як непрямі податки на спо-
живання з предметів зовнішнього користування лю-
дини, які стягуються всередині держави, теоретично
слід відносити до внутрішніх податків на товари і по-
слуги, на практиці ці суми показують у бюджетах як
неподаткові надходження, за кодом 25010100.
Установлено, що в комунальних чи приватних
монополіях існує доходна монополія , подібна
фіскальній монополії, яку слід визнавати видом не-
прямого оподаткування. Зроблено акцент на непро-
рахованості застосування нарахування одного непря-
мого податку (ПДВ) на інший (плата за ЖКП). Кла-
сифікація тарифів здійснена за 50 ознаками, що доз-
волить класифікувати один вид тарифу за 50 ознака-
94
Економічний вісник Донбасу № 1 (19), 2010
В. Л. Ціпура
Таблиця 1
Класифікаційні ознаки тарифів
Особи, які формують та отримують платежі за тарифами
1. Наявність регулювання цін та тарифів на ЖКП
2. Затвердження тарифів в установленому законом порядку
3. Особа , яка визначає порядок формування цін/тарифів на вид ЖКП
4. Особа , яка визначає чи затверджує ціни/тарифи
5. Участь у формуванні та затвердженні цін/тарифів судових органів
6. Форма оподаткування
7. Особи, які здійснюють контроль цін/тарифів
8. Особи, які формують державну політику щодо встановлення цін
9. Спосіб отримання тарифів до відповідного бюджету
Особи, які сплачують платежі за тарифами та отримують послуги за тарифами
10. Участь тарифу в процесах відтворення
11. Інтереси яких представників переважають у суспільстві
12. Доступність ЖКП для всіх споживачів та рівність правових гарантій
13. Відкритість, доступність та прозорість структури цін/тарифів для споживачів та суспільства
14. Платник
Об’єкти, що лежать в основі рівня тарифів
15. Місця збирання непрямих податків
16. Спосіб оцінки податкового об’єкту
17. Установлення податкових зобов’язань
18. Залежність від одного податку інших податків
19. Метод встановлення ставок податків
20. Присутність у правилах розрахунку податку умови застосування мінімальної чи максимальної
суми податку, що підлягає сплаті
21. Рівень тарифів
22. Місцезнаходження отримувача ЖКП
23. Джерела сплати тарифу
24. Місцезнаходження людини, де їй надаються послуги, залежно від її життєво-виробничого циклу
25. Самостійність сплати
26. Функціональне призначення всіх існуючих ЖКП
27. Функціональне призначення визначених Законом про ЖКП
28. Диференціація об’єктів ЖКП
29. Значення ЖКП за групами
30. Урахування досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей
відповідного регіону та технічних можливостей
31. Урахування розроблених науково обґрунтованих нормативів витрат та втрат ресурсів, що
використовуються при виробництві, транспортуванні та постачанні ЖКП
32. Можливість зменшення розміру плати за тарифом
33. Можливість несплати платежу
34. Відповідність рівня цін/тарифів розміру обґрунтованих витрат на виробництво ЖКП
35. Відповідність цін/тарифів ЖКП наявності, кількості та якості таких послуг
36. Соціальний захист населення
37. Рівень затвердження цін/тарифів залежно від економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво
38. Змінюваність цін/тарифів
39. Зобов’язання відшкодувати в повному обсязі збитки, зумовлені змінами цін/тарифів
40. Періодичність нарахування за тарифом
41. Основа для розрахунку розміру плати за комунальні послуги
42. Включення витрат до розрахунку тарифів
43. Показники, які лежать в основі формування тарифів
44. Можливість застосування інтервальних меж при розрахунку тарифів
45. Складові частини повної планової собівартості тарифу
46. Порядок розрахунку тарифу
47. Натуральні одиниці послуг чи користувача послуг, з яких буде нараховуватися плата за тарифом
48. Причини зміни тарифу
49. Порядок коригування тарифів
50. Застосування методу регулювання тарифів шляхом установлення їх граничного рівня
95
Економічний вісник Донбасу № 1 (19), 2010
В. Л. Ціпура
ми й аналізувати весь спектр причинно-наслідкових
зв’язків при його застосуванні в комунальній еко-
номіці країни.
Література
1. Гура Н. О. Облік у житлово-комунальному
господарстві: теорія і практика : [монографія] /
Н. О. Гура. — К. : Знання, 2006. — 351 с. 2. Порядок
формування тарифів на послуги з централізованого
водопостачання та водовідведення, затверджений
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня
2006 р. № 959 «Про затвердження Порядку формування
тарифів на послуги з централізованого водопостачання
та водовідведення» [Електронний ресурс]. — Режим
доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/
main.cgi?nreg=959-2006-%EF. 3. Про житлово-кому-
нальні послуги. Закон України від 24 червня 2004 року
№ 1875-IV [Електронний ресурс]. — Режим доступу :
h t t p : / / z a k o n 1 . r a d a . g o v. u a / c g i - b i n / l a w s /
main.cgi?page=2&nreg=1875-15. 4. Этимологический
словарь русского языка : в 9 выпусках / под ред.
Н. М. Шанского. [авт.-сост. : Н. С. Арапова и др.] ;
МГУ. — М. : Изд-во Моск. ун-та. — Т. II. — Вып. 8 :
К. — 1982. — 470 с. 5. Федосов В. М. Податкова сис-
тема України : підручник / [В. М. Федосов, В. М. Опа-
рін, Г. О. П’ятаченко та ін.] ; за ред. В. М. Федосова. —
К. : Либідь, 1994. — 464 с. 6. Крисоватий А. І.
Податкова система : навч. посіб. [для студ. вищ. навч.
закл.] / А. І. Крисоватий, О. М. Десятнюк. — Тернопіль :
Карт-бланш, 2004. — 331 с. 7. Тургенев Н. И. Опыт
теории налогов / Тургенев Н. И. — 3-е изд. — М. :
Гос. соц.-эконом. изд-во, 1937. — 176 с. 8. Жез Гас-
тон. Профессор Парижского университета. Общая
теория бюджета / Жез Гастон ; [пер. с фр.] / под ред.
Г. Г. Соловья и К. К. Шмакова с предисловием
Г. Я. Сокольникова. — М. : Гос. фин. изд-во СССР, 1930.
— 339 с. 9. Інформація про тарифи на послуги водо-
постачання, водовідведення, теплопостачання та з ут-
римання будинків і споруд та прибудинкових територій
[Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://
www.minjkg.gov.ua/index.php?category=tp-stat. 10. Про
оплату населенням житлово-комунальних послуг у
грудні 2008 року. Експрес-випуск / відп. за вип.
І. В. Калачова. — К., 2009. [Електронний ресурс]. —
Режим доступу : www.ukrstat.gov.ua (розділ «Експрес-
випуски»).
Ціпура В. Л. Класифікаційні ознаки тарифів
Тарифи як непрямі податки на споживання з пред-
метів зовнішнього користування людини, які стягують-
ся всередині держави, за теорією слід відносити до
внутрішніх податків на товари й послуги, на практиці
ці суми показують у бюджетах як неподаткові надход-
ження за кодом 25010100. Установлено, що в кому-
нальних чи приватних монополій існує доходна моно-
полія, подібна фіскальній монополії, яка є видом не-
прямого оподаткування. Узагальнена класифікація та-
рифів здійснена за 50 ознаками.
Ключові слова: тариф, податок, ціна, дохідна
монополія, житлово-комунальні послуги.
Ципура В. Л. Классификационные признаки
тарифов
Тарифы как непрямые налоги на потребление с
предметов внешнего пользования человека, которые
взимаются внутри государства, по теории следует от-
носить к внутренним налогам на товары и услуги, на
практике эти суммы показывают в бюджетах как не-
налоговые поступления по коду 25010100. Установ-
лено, что в коммунальных или частных монополий
существует доходная монополия, подобная фискаль-
ной монополии, которая является видом непрямого
налогообложения. Обобщенная классификация тари-
фов осуществлена по 50 признакам.
Ключевые слова: тариф, налог, цена, доходная
монополия, жилищно-коммунальные услуги
Tsipura V. L. Classification features of tariffs
Tariffs are indirect taxes on a consumption from
the goods of the external use of man, which are
collected inside the state, it follows to attribute to the
internal taxes on goods and services in theory and these
sum show in budgets as nontax income, on the code
25010100 in practice. It is set that communal or private
monopolies have an income monopoly, similar to the
fiscal monopoly, which is the type of indirect taxation.
The generalized classification of tariffs is carried out
by 50 features.
Key words: tariff, tax, price, income monopoly,
communal services.
Стаття надійшла до редакції 28.01.2010
Прийнято до друку 26.02.2010
|