Інноваційна політика держави в суднобудівній галузі

Стаття присвячена питанням стимулювання інноваційного виробництва в суднобудівній промисловості за допомогою створення технологічних парків, ліцензування окремих видів судноремонтних робіт, впровадження механізмів лізингу в систему господарських відносин суднобудування та судноремонту. Ключові слова...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2011
1. Verfasser:	Великий, Ю.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2011
Schriftenreihe:	Економічний вісник Донбасу
Schlagworte:	Менеджмент інновацій
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/24041
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Інноваційна політика держави в суднобудівній галузі / Ю.В. Великий // Економічний вісник Донбасу. — 2011. — № 1(23). — С. 194-196. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-24041
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-240412013-02-13T03:29:50Z Інноваційна політика держави в суднобудівній галузі Великий, Ю.В. Менеджмент інновацій Стаття присвячена питанням стимулювання інноваційного виробництва в суднобудівній промисловості за допомогою створення технологічних парків, ліцензування окремих видів судноремонтних робіт, впровадження механізмів лізингу в систему господарських відносин суднобудування та судноремонту. Ключові слова: технологічний парк, інноваційна політика, лізинг, інноваційний розвиток, новітні технології. Статья посвящена вопросам стимулирования инновационного производства в судостроительной промышленности с помощью создания технологических парков, лицензирования отдельных видов судоремонтных работ, внедрения механизмов лизинга в систему хозяйственных отношений судостроения и судоремонта. This article is devoted to the questions of innovative production stimulation in shipbuilding industry by, creation of technological parks, licensing of separate types of shiprepair works, introduction of leasing mechanisms in the economic relations system of shipbuilding and shiprepairing. Key words: technological parks, innovative policy, leasing, innovative development, newest technologies. 2011 Article Інноваційна політика держави в суднобудівній галузі / Ю.В. Великий // Економічний вісник Донбасу. — 2011. — № 1(23). — С. 194-196. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 1817-3772 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/24041 330.341.629 uk Економічний вісник Донбасу Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Менеджмент інновацій Менеджмент інновацій
spellingShingle	Менеджмент інновацій Менеджмент інновацій Великий, Ю.В. Інноваційна політика держави в суднобудівній галузі Економічний вісник Донбасу
description	Стаття присвячена питанням стимулювання інноваційного виробництва в суднобудівній промисловості за допомогою створення технологічних парків, ліцензування окремих видів судноремонтних робіт, впровадження механізмів лізингу в систему господарських відносин суднобудування та судноремонту. Ключові слова: технологічний парк, інноваційна політика, лізинг, інноваційний розвиток, новітні технології.
format	Article
author	Великий, Ю.В.
author_facet	Великий, Ю.В.
author_sort	Великий, Ю.В.
title	Інноваційна політика держави в суднобудівній галузі
title_short	Інноваційна політика держави в суднобудівній галузі
title_full	Інноваційна політика держави в суднобудівній галузі
title_fullStr	Інноваційна політика держави в суднобудівній галузі
title_full_unstemmed	Інноваційна політика держави в суднобудівній галузі
title_sort	інноваційна політика держави в суднобудівній галузі
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Менеджмент інновацій
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/24041
citation_txt	Інноваційна політика держави в суднобудівній галузі / Ю.В. Великий // Економічний вісник Донбасу. — 2011. — № 1(23). — С. 194-196. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.
series	Економічний вісник Донбасу
work_keys_str_mv	AT velikijûv ínnovacíjnapolítikaderžavivsudnobudívníjgaluzí
first_indexed	2025-07-03T03:30:19Z
last_indexed	2025-07-03T03:30:19Z
_version_	1836594935345709056
fulltext	194 Економічний вісник Донбасу № 1 (23), 2011 Ю. В. Великий Постановка проблеми. На сьогоднішній день між провідними суднобудівними державами світу (Німеч- чина, Корея, Японія, Китай) існує жорстка конкурен- ція. Україні, щоб посісти гідне місце на світовому рин- ку поділу праці, найважливішим напрямом економіч- ної політики держави має стати включення до програ- ми довгострокового розвитку економіки напрямів структурної перебудови суднобудівної галузі з орієнта- цією на сучасні досягнення науково-технічного прогре- су. Тому розроблення механізмів, що сприяли б роз- витку підприємств суднобудівної галузі, є актуальним. Аналіз останніх досліджень. Над проблемою інноваційної політики держави працювали такі вчені Я. А. Жаліло, В. П. Геєць, В. П. Семиноженко, А. С. Гальчинський, але питання розвитку інновацій- ної діяльності у суднобудуванні не розглядались. Тому метою статті є розроблення рекомендацій щодо реалізації інноваційної політики держави у суд- нобудуванні. Виклад основного матеріалу дослідження. Не- обхідність у збалансованій інноваційній політиці дер- жави у галузі суднобудування та судноремонту, зу- мовлена низкою причин, а саме: — щоб успішно конкурувати з підприємствами Європи й Азії, Україні необхідно оновлювати основні потужності, доводячи їх, щонайменше, до рівня тех- нологічного розвитку, який притаманний основним світовим центрам машинобудування; — рівень розвитку суднобудування як галузі про- мисловості, що інтегрує у своїй продукції результати діяльності великої кількості суміжних галузей націо- нальної економіки, може впливати на рівень вимогли- вості до технологічного рівня суміжних виробництв, здійснюючи таким чином функцію мультиплікатора; — швидка зміна вимог до якостей продукції суд- нобудівних і судноремонтних підприємств у замов- ників тягне за собою зростання попиту на судна, без- печні для довкілля, які відповідають вимогам безпеки мореплавства. На нашу думку, тільки послідовна інноваційно- інвестиційна політика держави може дозволити вітчиз- няному суднобудуванню стати гідним конкурентом для іноземних суднобудівних підприємств. За умови гло- бальної інформатизації та постіндустріального напря- му руху розвинутих держав, до числа яких прагне приєднатися Україна, мета на побудову інноваційної моделі економіки й інформаційного суспільства ви- магає додання законодавчих зусиль на рівні реалізації інноваційної стратегії соціально-економічної політики держави; на рівні організаційних зусиль відповідних органів держави та суб’єктів господарювання. Реалізація першого рівня має здійснюватися че- рез прогнози та програми соціально-економічного роз- витку, у тому числі довгострокові. Концепцію науко- во-технологічного та інноваційного розвитку Украї- ни, які разом повинні утворити „каркас” державного регулювання інноваційних процесів у країні. Крім того, інноваційна стратегія має також продовжуватися та кон- кретизуватися фактично через усі напрями соціально- економічної політики. На нашу думку, формування гнучкої системи дер- жавної підтримки інноваційного розвитку можливе, зок- рема, за рахунок утворення технологічних парків з ме- тою створення та впровадження у виробництво новітніх технологій. Але ця діяльність, безумовно, потребує підтримки з боку держави, тому було б доцільним ство- рити на базі функціонуючих науково-дослідних інсти- тутів відповідний технологічний парк або парки. Так, згідно з Законом України „Про спеціальний режим інно- ваційної діяльності технологічних парків” від 16.07.1999 № 991-ХІV (в редакції від 12.01.2006), технологічний парк (технопарк) — це юридична особа або група юри- дичних осіб (далі — учасники технологічного парку), що діють відповідно до договору про спільну діяльність без створення юридичної особи та без об’єднання вкладів з метою створення організаційних засад вико- нання проектів технологічних парків з виробничого впровадження наукоємних розробок, високих техно- логій і забезпечення промислового випуску конкурен- тоспроможної на світовому ринку продукції [1]. Значення технопарків полягає в тому, що вони зможуть забезпечити розширення потенційних можли- востей для формування економічно вигідних зв’язків між різними суб’єктами діяльності; вони є ефективною формою співробітництва науки та виробництва; у них найкраще використовується одна з прогресивних форм фінансування — венчурний капітал, розвивається співробітництво підприємств і регіональних (місцевих) органів, що стимулює розвиток економіки регіону. Відповідно до ст. З Закону України „Про спе- ціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків” з метою залучення інвестиційних коштів до інноваційного процесу у технологічних парках вво- диться спеціальний режим інвестиційної й інновацій- ної діяльності на 15 років. Спеціальний режим такої діяльності — це режим, який передбачає податкові, УДК 330.341.629 Ю. В. Великий, доцент, кандидат економічних наук м. Миколаїв ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ В СУДНОБУДІВНІЙ ГАЛУЗІ 195 Економічний вісник Донбасу № 1 (23), 2011 Ю. В. Великий митні, фінансові пільги для суб’єктів, що реалізують інвестиційні й інноваційні проекти в умовах технолог- ічних парків, які створені та функціонують відповідно до чинного законодавства України про технопарки. В Україні створена та досить успішно функціонує низка технологічних парків, зокрема Інститут електроз- варки імені Є. О. Патона, Інститут монокристалів, Тех- нологічний парк напівпровідникових технологій, опто- електроніки та сенсорної техніки, Вуглемаш тощо. Тому доцільно створити технологічний парк, який би впли- вав на інноваційний рівень і у суднобудівній промисло- вості. Це не виключає можливості створення, засну- вання суднобудівними підприємствами власних науко- во-технологічних потужностей, які в частині НДДКР мають одержати спеціальний пільговий режим діяль- ності. Крім того, створення технопарків у галузі судно- будування можливе, оскільки з радянських часів на те- риторії України залишилися науково-дослідні центри та конструкторські бюро: Національний університет кораб- лебудування, Академія наук суднобудування, Морське інженерне бюро (м. Одеса), Одеська національна морська академія, Одеській національний морський інститут, Чорноморський науково-дослідний інститут тех- нологій суднобудування (м. Севастополь) та ін. Форму- вання технологічних парків на їх базі було б доцільним. Пропонуємо створити на основі існуючих НДІ та КБ технопарк суднобудування та судноремонту. Оск- ільки основні наукові центри розташовані в одному регіоні (в основному Південь країни), було б доціль- ним наступне об’єднання технопарків у технополіс за японською моделлю. Об’єктивні ринкові вимоги до якості судноремон- ту, конкурентоспроможності цих послуг, зокрема на зовнішньому ринку, потребують концентрації капіталу в галузі, аби забезпечити якість судноремонту на рівні світових стандартів. Відповідно, слід вказати на такий засіб державного регулювання, як ліцензування, що є формою стимулювання суб’єктів господарювання відповідного рівня. Інститут ліцензування — це інстру- мент не лише допуску на ринок виробників, що ма- ють необхідні технологічні умови для надання послуг з ремонту суден, а й стимулювання підприємств, які не мають таких можливостей. Однією з найважливіших характеристик ліцен- зування є те, що воно є засобом державного впливу на господарську діяльність і використовується в цій діяльності нарівні з іншими засобами державного ре- гулювання економіки [2, с. 192]. Критеріями віднесення видів господарської діяль- ності до тих, що підлягають ліцензуванню, є такі: соц- іально-економічна роль і широке коло контингенту об- слуговування; забезпечення економічної безпеки дер- жави; життєво важлива роль для суспільства та ши- роке коло контингенту обслуговування; значення для життєдіяльності суспільства; підтримка на належному рівні інтелектуального потенціалу суспільства; забез- печення безпеки держави, чинник соціальної стабіль- ності держави. Об’єктивною причиною необхідності впроваджен- ня ліцензування для надання судноремонтних послуг є забезпечення безпеки держави (зокрема, економічної), а також складність процесу ремонту суден. Така діяльність потребує наявності спеціального обладнання та контролю на кожному етапі ремонту. У більшості випадків дрібні підприємства таких умов не мають, що не може не позначатися на безпеці мореплавства. На нашу думку, з метою підвищення безпеки мо- реплавства, а також конкурентоспроможності вітчиз- няного судноремонту та світовому ринку шляхом сти- мулювання впровадження новітніх технологій необхі- дним є активне впровадження ліцензування судноре- монтних послуг. Аби максимально ефективно використовувати ліцензування як засіб державного регулювання суд- нобудівної промисловості, слід, насамперед, диферен- ціювати судноремонт за сутнісними технологічними та видовими ознаками на заводський або доковий ре- монт суден; та міжрейсовий (навігаційний) ремонт суден, що знаходяться біля причалів порту або на рейді. На нашу думку, у зв’язку з високим рівнем техно- логічної складності всіх видів заводського або доково- го ремонту здійснення кожного з них потребує одержан- ня окремої ліцензії. Так званий ремонт у стінки не вима- гає наявності спеціального обладнання та не є технолог- ічно складним, тому цей вид ремонту можуть здійсню- вати дрібні підприємства без отримання ліцензій. Такий „безліцензійний” спосіб здійснення нескладних видів ремонту може стати стимулюючим механізмом розвит- ку дрібних і середніх судноремонтних підприємств, оскільки дозволяє підприємствам одержати грошові кош- ти за виконання подібних робіт; сприяє впровадженню інновацій та розширенню можливостей виконувати більш складні, а тому більш рентабельні види робіт. Необхідно ретельно розробляти ліцензійні умови з кожного виду судноремонту окремо, які б враховували рівень технологічної складності робіт і мінімальні вимо- ги до обладнання, що використовується, до кваліфікації робітників, які виконують зазначені роботи, а також пе- редбачали їх ув’язування із стандартами якості відповід- них робіт. На сьогодні контроль за сертифікацією якості судноремонтних послуг здійснюють відповідні міжна- родні класифікаційні товариства, серед яких найбільш поширеними на Україні є Морський регістр судноплав- ства Російської Федерації, бюро Veritas, Український морський і річковий регістр, американське бюро та ін. Тому підвищення стандартів якості судноремонтних робіт сприятиме зростанню їх конкурентоспроможності, а та- кож може стати стимулом до інноваційного оновлення існуючих основних фондів підприємств. Оскільки програми розвитку суднобудівної про- 196 Економічний вісник Донбасу № 1 (23), 2011 Ю. В. Великий мисловості, що пропонуються для запровадження, на нашу думку, повинні бути розраховані на 5-10 років, такі завищені стандарти можуть стати імпульсом для впровадження та розвитку інновацій, а також постійно- го вдосконалення якості послуг, що надаються, оскільки у разі невідповідності стандартам ліцензія на наступні 10 років може бути не одержана. Ще одним засобом стимулювання інноваційної діяльності і стимулювання реалізації продукції та по- слуг підприємств суднобудівної промисловості є впро- вадження механізмів лізингу у систему господарсь- ких відносин суднобудування та судноремонту. Реал- ізація цього положення передбачає комплекс засобів, одним із яких має стати створення лізингової компанії, що потребує відпрацювання системи засобів регулю- вання та стимулювання лізингової діяльності. На сьогодні для стимулювання галузі застосо- вується лише відкриття окремих рахунків та оперу- вання з авансовими платежами замовників, які не підлягають безумовному списанню, використовують- ся тільки на будування суден і не обкладаються подат- ком на прибуток до здавання судна замовникам. Та- кий стан державної підтримки галузі не можна назва- ти перспективним. Галузь потребує, по-перше, повер- нення пільг і гарантій, що існували; по-друге, поши- рення такого правового режиму на судноремонт; по- третє, впровадження нових, спрямованих не тільки на пряму підтримку діяльності саме підприємств судно- будівної промисловості, а й на стимулювання діяль- ності їх контрагентів, суб’єктів інфраструктури суд- нобудівного та судноремонтного ринку, за допомогою яких підвищувалася б ефективність функціонування галузі. До таких заходів можна віднести механізм ліцензування судноремонтних послуг, запровадження та стимулювання лізингу, створення технологічних парків, стимулювання концентрації капіталу в галузі шляхом створення холдингових компаній тощо. У свій час створення вільних економічних зон дозволило значно поліпшити стан підприємств на те- риторії їх розташування [3, с. 25]. Запасні частини та комплектуюче суднове обладнання виробляються за кордоном, тому питання звільнення від сплати ввізно- го мита та сплата ПДВ за ставкою 0 % набувають особ- ливої актуальності. Зазначені пільги дозволяють зни- зити собівартість судна, що будується, а також вико- нання робіт із ремонту судна, тим самим підвищити конкурентоспроможність продукції, що виробляється. Оскільки більшість суднобудівників і судноремонтних підприємств розташовані на територіях цільних еко- номічних зон і територій пріоритетного розвитку (Оде- са, Миколаїв), вважаємо скасування вільних еконо- мічних зон недоцільним з точки зору галузевої пол- ітики й економічної безпеки. Висновок. Формування гнучкої системи державної підтримки інноваційного розвитку можливе, зокрема, за рахунок утворення технологічних парків з метою ство- рення та впровадження у виробництво новітніх технологій. З метою підвищення конкурентоспроможності вітчизняного судноремонту та світовому ринку шля- хом стимулювання впровадження новітніх технологій необхідним є активне впровадження ліцензування суд- норемонтних послуг. Засобом стимулювання інноваційної діяльності, стимулювання реалізації продукції та послуг підприємств суднобудівної промисловості є впровад- ження механізмів лізингу у систему господарських відносин суднобудування та судноремонту. Література 1. Закон України „Про спеціальний режим інно- ваційної діяльності технологічних парків” від 16.07.1999 № 991-XIV. — Режим доступу : www. rada. gov. ua. 2. Федулова Л. І. Інноваційна економіка: підручник / Л. І. Федулова. — К. : Либідь, 2006. — 480 с. 3. Гаман С. М. Вільні економічні зони в Ук- раїні: стан та перспективи / С. М. Гаман // Схід. — 2004.— № 6. — С. 24 — 26. Великий Ю. В. Інноваційна політика держа- ви в суднобудівній галузі Стаття присвячена питанням стимулювання інно- ваційного виробництва в суднобудівній промисловості за допомогою створення технологічних парків, ліцен- зування окремих видів судноремонтних робіт, впро- вадження механізмів лізингу в систему господарсь- ких відносин суднобудування та судноремонту. Ключові слова: технологічний парк, інноваційна пол- ітика, лізинг, інноваційний розвиток, новітні технології. Великий Ю. В. Инновационная политика го- сударства в судостроительной отрасли Статья посвящена вопросам стимулирования ин- новационного производства в судостроительной про- мышленности с помощью создания технологических парков, лицензирования отдельных видов судоремонт- ных работ, внедрения механизмов лизинга в систему хозяйственных отношений судостроения и судоремонта. Velikiy Yu.V. The innovative policy of the state in shipbuilding industry This article is devoted to the questions of innovative production stimulation in shipbuilding industry by, creation of technological parks, licensing of separate types of ship- repair works, introduction of leasing mechanisms in the economic relations system of shipbuilding and shiprepairing. Key words: technological parks, innovative policy, leasing, innovative development, newest technologies. Стаття надійшла до редакції 28.10.2010 Прийнято до друку 15.03.2011

Інноваційна політика держави в суднобудівній галузі

Institution

Ähnliche Einträge