Основні елементи інноваційного потенціалу
У статті розглянуто основні поняття інноваційного потенціалу як системного показника, що характеризує рівень ефективності управління підприємством у реалізації стратегії інноваційного розвитку. Ключові слова: інноваційна теорія, інноваційний потенціал, інноваційний розвиток, управління підприємством...
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2011
|
| Назва видання: | Економічний вісник Донбасу |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/24161 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Основні елементи інноваційного потенціалу / С.М. Фірсова, С.В. Чеботар // Економічний вісник Донбасу. — 2011. — № 3. — С. 202-207. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-24161 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-241612013-02-13T02:51:18Z Основні елементи інноваційного потенціалу Фірсова, С.М. Чеботар, С.В. Менеджмент інновацій У статті розглянуто основні поняття інноваційного потенціалу як системного показника, що характеризує рівень ефективності управління підприємством у реалізації стратегії інноваційного розвитку. Ключові слова: інноваційна теорія, інноваційний потенціал, інноваційний розвиток, управління підприємством, інноваційні можливості, рівень ефективності управління. В статье рассматриваются основные понятия инновационного потенциала как системного показателя, который характеризует уровень эффективности управления предприятием в реализации стратегии инновационного развития. Ключевые слова: инновационная теория, инновационный потенциал, инновационное развитие, управление предприятием, инновационные возможности, уровень эффективности управления. In the article the basic concepts of innovative potential are examined as a system index which characterizes the level of efficiency of management an enterprise in realization of strategy of innovative development. Key words: innovative theory, innovative potential, innovative development, management, innovative possibilities, level of management efficiency, an enterprise. 2011 Article Основні елементи інноваційного потенціалу / С.М. Фірсова, С.В. Чеботар // Економічний вісник Донбасу. — 2011. — № 3. — С. 202-207. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 1817-3772 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/24161 330.341.1 uk Економічний вісник Донбасу Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Менеджмент інновацій Менеджмент інновацій |
| spellingShingle |
Менеджмент інновацій Менеджмент інновацій Фірсова, С.М. Чеботар, С.В. Основні елементи інноваційного потенціалу Економічний вісник Донбасу |
| description |
У статті розглянуто основні поняття інноваційного потенціалу як системного показника, що характеризує рівень ефективності управління підприємством у реалізації стратегії інноваційного розвитку. Ключові слова: інноваційна теорія, інноваційний потенціал, інноваційний розвиток, управління підприємством, інноваційні можливості, рівень ефективності управління. |
| format |
Article |
| author |
Фірсова, С.М. Чеботар, С.В. |
| author_facet |
Фірсова, С.М. Чеботар, С.В. |
| author_sort |
Фірсова, С.М. |
| title |
Основні елементи інноваційного потенціалу |
| title_short |
Основні елементи інноваційного потенціалу |
| title_full |
Основні елементи інноваційного потенціалу |
| title_fullStr |
Основні елементи інноваційного потенціалу |
| title_full_unstemmed |
Основні елементи інноваційного потенціалу |
| title_sort |
основні елементи інноваційного потенціалу |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Менеджмент інновацій |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/24161 |
| citation_txt |
Основні елементи інноваційного потенціалу / С.М. Фірсова, С.В. Чеботар // Економічний вісник Донбасу. — 2011. — № 3. — С. 202-207. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| series |
Економічний вісник Донбасу |
| work_keys_str_mv |
AT fírsovasm osnovníelementiínnovacíjnogopotencíalu AT čebotarsv osnovníelementiínnovacíjnogopotencíalu |
| first_indexed |
2025-07-03T03:35:44Z |
| last_indexed |
2025-07-03T03:35:44Z |
| _version_ |
1836595277122764800 |
| fulltext |
202
Економічний вісник Донбасу № 3 (25), 2011
Постанова проблеми. Головним чинником еко-
номічного зростання й забезпечення належного місця
вітчизняної економіки у світовій економічній системі
є ефективне використання інновацій, які перетворю-
ються на вирішальний фактор соціально-економічно-
го розвитку і відіграють провідну роль у вирішенні
економічних, екологічних, соціальних та культурних
завдань. У цьому зв’язку особливої актуальності на-
буває розгляд комплексу питань щодо інноваційної
діяльності підприємств і, зокрема, інноваційного по-
тенціалу як системного показника, що характеризує
рівень ефективності управління підприємством у реа-
лізації стратегії інноваційного розвитку.
Аналіз досліджень. Як показав аналіз вітчиз-
няної літератури, інноваційний потенціал, як одне з
основних понять інноваційної теорії, і як економічна
категорія, перебуває в стадії розробки й вивчення
вітчизняними вченими, що займаються проблемами
інноваційного розвитку. Особливо в роботах останніх
років спостерігається зростаючий інтерес дослідників,
як безпосередньо до терміна „інноваційний потенці-
ал”, так і, що особливо важливо, до факторів, що
мають вплив на дану категорію й визначають її розмір.
На нашу думку, розробка теоретичних положень,
методів оцінки й рекомендацій з використання іннова-
ційного потенціалу може допомогти керівництву
підприємства правильно зорієнтуватися у сучасній
ситуації й розробити комплекс заходів щодо стабіль-
ного й поступального розвитку підприємства.
Для цілей виявлення напрямків удосконалюван-
ня управління підприємством на основі формування й
використання інноваційного потенціалу виникла не-
обхідність уточнити сутність інноваційного потенціалу
як економічної категорії й розглянути його структуру.
Вивченням та дослідженням питань з цієї пробле-
матики займаються такі відомі українські та зарубіжні
вчені, як Ю. Бажал, В. Бридун, А. Гальчинський,
Н. Гончарова, В. Гусєв, Б. Данилишин, С. Кіреєв,
Г. Козаченко, В. Онищенко, В. Семиноженко, М. Кра-
юхін, Л. Байбакова, М. Алле, Л. Водачек, О. Водачко-
ва, П. Друкер, Е. Менсфілд, Б. Санто та інші.
Однак, незважаючи на велику кількість наукових
праць і досліджень з обраної тематики, слід зазначити, що
в літературі не існує однозначного визначення поняття „інно-
ваційний потенціал”, що в свою чергу свідчить про на-
явність неоднозначності в розумінні сутності зазначеної
категорії. Це значною мірою ускладнює вироблення кон-
кретних практичних рекомендацій з його формування,
оцінки й ефективного використання й, таким чином, нега-
тивно позначається на кінцевих результатах інноваційної
діяльності. Тому необхідне проведення подальших дослі-
джень стосовно інноваційного потенціалу.
Сучасна економічна наука запозичила термін „по-
тенціал” з фізики, де він визначає кількість енергії, що на-
громадила система і яку вона здатна реалізувати в роботі.
Поняття „інноваційний потенціал” стало концепту-
альним відбиттям феномена інноваційної діяльності, воно
розгорталося й уточнювалося в ході методологічних,
теоретичних та емпіричних досліджень й одержало роз-
виток з початку 80-х років XX століття. Останнім ча-
сом це поняття знаходить все більше поширення, з’яв-
ляються самостійні дослідження, присвячені аналізу
різних його аспектів. Порівняно недавно поняття „інно-
ваційний потенціал” стало вводитися в число понять
економічної науки як економічна категорія.
Перш ніж визначити поняття „інноваційний потенціал”,
необхідно зупинитися на ключовому слові „потенціал”,
яке виникло від латинського слова „Potentia”, що бук-
вально означає „сила”. Більш широке тлумачення даного
поняття означає можливості, наявність сили, запаси, за-
соби, які можуть бути використані або внутрішні можли-
вості, ресурси, спрямовані на досягнення результату. Сто-
совно до даної праці ми під потенціалом розуміємо мож-
ливості, виражені в ресурсній структурі конкретного
підприємства, придатні для досягнення ефективного, еко-
номічно обґрунтованого його функціонування.
Отже, узагальнено під потенціалом прийнято розу-
міти здатність господарюючого суб’єкта найбільш ефек-
тивно реалізовувати те або інше функціональне завдання
при максимальному використанні наявних економічних
ресурсів. Відповідно до цього принципу, під інновацій-
ним потенціалом прийнято розуміти економічні можли-
вості підприємства щодо ефективного залучення нових
технологій у господарський оборот. До таких можливо-
стей можна віднести інтелектуальні, матеріальні, фінан-
сові, кадрові та інфраструктурні. Стосовно до предмета
дослідження сказане означає, що інноваційний потенці-
ал представляє наявні ресурси суспільства, держави або
якоїсь іншої виробничо-економічної системи, які можуть
бути використані для здійснення інноваційної діяльності.
УДК 330.341.1
С. М. Фірсова,
С. В. Чеботар,
Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля,
м. Луганськ
ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ
С. М. Фірсова, С. В. Чеботар
203
Економічний вісник Донбасу № 3 (25), 2011
Поняття „інноваційний потенціал” має широке
коло визначень. У багатьох дослідженнях автори кон-
центрують свої зусилля на дослідженні окремих сторін
інноваційного потенціалу, тому в літературі представ-
лені його специфічні визначення, що слабко співвідно-
сяться між собою.
Так, інноваційний потенціал — це сукупність
різних видів ресурсів, включаючи матеріальні, фінан-
сові, інтелектуальні, інформаційні та інші ресурси, не-
обхідні для здійснення інноваційної діяльності [1].
В. А. Верба, І. В. Новікова інноваційний потенціал
підприємства трактують як сукупність інноваційних ре-
сурсів, які перебувають у взаємозв’язку, та чинників (про-
цедур), які створюють необхідні умови для оптимального
використання цих ресурсів з метою досягнення відповід-
них орієнтирів інноваційної діяльності та підвищення кон-
курентоспроможності підприємства в цілому [2].
І. Р. Бузько стверджує, що інноваційний потенц-
іал визначається здатністю підприємства розробляти й
реалізовувати інноваційні проекти [3]. Такої ж точки
зору дотримується С. Н. Ілляшенко, наголошуючи на
науково-технічну основу й орієнтацію об’єкта дослід-
ження на споживача й характеризуючи інноваційний
потенціал підприємства, як здатність до впроваджен-
ня досягнень науки й техніки в конкретні товари, які
можуть задовольнити потреби й запити споживачів [4].
А. Г. Поршнєв розглядає інноваційний потенціал
підприємства як міру готовності виконати завдання,
що забезпечують досягнення поставленої інновацій-
ної мети, тобто міру готовності до реалізації проекту
або програми інноваційних стратегічних змін.
В. Н. Фридлянов дає наступне визначення: інно-
ваційний потенціал підприємства — це сукупність на-
уково-технічних, технологічних, інфраструктурних,
фінансових, правових, соціокультурних та інших мож-
ливостей, що забезпечують сприйняття й реалізацію
нововведень, тобто одержання інновацій [5].
Група дослідників на чолі з М. Н. Титовою вва-
жають, що інноваційний потенціал — це здатність роз-
глянутого об’єкта реального сектора забезпечити до-
статній ступінь відновлення факторів виробництва,
їхніх комбінацій у технологічному процесі та продукті,
що випускається.
С. В. Кочетов вважає, що інноваційний потенціал
являє собою сукупну здатність наявних у підприємства
ресурсів досягати поставлених інноваційних цілей [6].
Мета статті — визначити основні поняття іннова-
ційного потенціалу підприємства.
Виклад основного матеріалу. Аналіз тлумачень
інноваційного потенціалу підприємства виявив, що так
чи інакше більшість авторів схильні вважати, що іннова-
ційний потенціал, насамперед, є характеристикою ресур-
сної бази. Саме слово „потенціал” має подвійне значен-
ня: перше, це фізична характеристика — величина, що
характеризує запас (ресурси), друге — ступінь потуж-
ності (прихованих можливостей) у якому-небудь відно-
шенні (для якої-небудь мети). Саме друге значення сло-
ва „потенціал” припускає розглядати інноваційний потен-
ціал підприємства не просто як саму наявність ресурсів,
а саме як можливість використовувати наявні ресурси
відповідно до мети розвитку. Дане положення дало підста-
ву розглядати інноваційний потенціал ширше: інновацій-
ний потенціал підприємства це міра його готовності ви-
конувати завдання, що забезпечують досягнення постав-
леної інноваційної мети, тобто міра готовності до реалі-
зації інноваційного проекту або програми інноваційних
перетворень і впровадження інновації.
Таким чином, на сучасному етапі відбувається фор-
мування поняття „інноваційний потенціал”. Розвиваючись,
окремі аспекти досліджуваної категорії розкривалися
через використання в сучасній економічній літературі
понять науково-технічного потенціалу, науково-інновац-
ійного потенціалу [7], наукового потенціалу, потенціалу
трансформації технології, науково-дослідного й дослід-
но-конструкторського потенціалу, кадрового потенціалу.
Отже, при розгляді інноваційного потенціалу в
сучасній економічній літературі вченими виділяються
4 підходи до його визначення:
1. як сукупності різних видів ресурсів, необхідних
для здійснення інноваційної діяльності підприємства;
2. як „міра готовності” підприємства виконати
поставлені цілі в області інноваційного розвитку;
3. як здатність підприємства розробляти й реалі-
зовувати інноваційні проекти;
4. як сукупність можливостей підприємства в
інноваційній діяльності.
Таким чином, існують різні підходи до тлумачен-
ня цього поняття. Одні автори роблять наголос на на-
явності ресурсів, інші на можливості їх використан-
ня. Але більшість керується все ж так званим ресурс-
ним підходом, тобто уявляє інноваційний потенціал як
сукупність ресурсів, виділяючи найчастіше такі її еле-
менти, як кадрова, інформаційно-методологічна, орга-
нізаційна й матеріально-технічні складові. Такий підхід
до трактування інноваційного потенціалу не є достатній.
На нашу думку, інноваційний потенціал — це
органічне сполучення ресурсів, що можуть за певних
діючих внутрішніх і зовнішніх факторів інноваційного
середовища бути спрямовані на реалізацію інноваційної
діяльності, метою якої є задоволення нових потреб сус-
пільства, та невикористаних (прихованих) можливостей,
які можуть бути введені в дію для досягнення цілей еко-
номічних суб’єктів. Він визначається готовністю й здат-
ністю промислового підприємства до використання інно-
ваційних можливостей, реалізація яких дозволяє забез-
печити планомірний і поступальний розвиток підприєм-
С. М. Фірсова, С. В. Чеботар
204
Економічний вісник Донбасу № 3 (25), 2011
ства за допомогою цілеспрямованого залучення ново-
введень. Саме інноваційні можливості та спроможність
підприємства їх ефективно використати становлять ос-
новний зміст інноваційного потенціалу.
Джерела інноваційних можливостей полягають,
насамперед, у різного роду змінах. Можна виділити
два основні види змін: зміни як результат впровадження
нововведення, й зміни як джерело інноваційних мож-
ливостей. Тут доцільно відзначити й той факт, що зміни
як джерела інноваційних можливостей визначаються
сукупністю всіх змін у внутрішньому і зовнішньому
середовищі підприємства.
У дослідженні П. Друкера підтверджується оче-
видність того, що джерела інноваційних можливос-
тей складаються, насамперед, у різного роду змінах
[8]. Він відзначає, що їх можна знайти, як в рамках
самого підприємства (несподіваний успіх якого-небудь
товару або послуги), так і в зовнішньому середовищі
(в соціальному, політичному й інтелектуальному се-
редовищі — демографічні зміни, тобто зміни чисель-
ності, складу населення, вікової структури, рівня зай-
нятості, освіти й доходів.).
Інша інноваційна можливість — несподівана не-
вдача. На відміну від успіху, невдачі завжди привер-
тають увагу працівників підприємств, якщо основні
причини невдач (прорахунки в плануванні, грубі по-
милки, некомпетентність) відсутні, варто звернути ува-
гу на зміни на ринку, а кожна істотна зміна є можлив-
істю для інновацій.
Варто мати на увазі, що відмова від застарілого
нововведення теж являє собою інноваційну мож-
ливість. З даного приводу П. Друкер відзначає, що
свідома відмова від безперспективної роботи дійсно є
передумовою до успішного пошуку нової й багатоо-
біцяючої області додатка зусиль, відмова — це ключ
до інновацій, тому що в результаті вивільняються не-
обхідні ресурси і в той же час він стимулює пошуки
нового, котре прийде на зміну старому [8].
Інноваційні можливості підприємства різно-
манітні й саме вони визначають масштаби інновацій-
ного потенціалу. Дане ствердження дозволило виді-
лити три основні риси інноваційного потенціалу: інно-
ваційний потенціал підприємства визначається його
реальними інноваційними можливостями; інноваційні
можливості підприємства багато в чому залежать від
наявних у нього ресурсів, тому інноваційний потенці-
ал підприємства характеризується також і певним об-
сягом ресурсів, як залучених, так і не залучених у
виробництво, але підготовлених до використання в
ньому; інноваційний потенціал підприємства визна-
чається не тільки наявними інноваційними можливос-
тями, але й готовністю й здатністю до їхнього викори-
стання з метою втілення нововведень.
Удосконалюванням пропорцій і підтримкою зба-
лансованості видів використовуваних ресурсів,
підприємство збільшує свої інноваційні можливості,
організованість. Готовність і здатність використовувати
інноваційні можливості виявляється в ході аналізу й
оцінки складових інноваційного потенціалу.
Оскільки виробнича система складається із взаємо-
зв’язку елементів зовнішнього середовища, виробничо-
го процесу (засоби праці, предмети праці, праця), техніч-
ної й організаційної впорядкованості, в основі актуальності
структурної взаємодії якої лежить інновація, то й іннова-
ційний потенціал, на нашу думку, утворить ядро загально-
го потенціалу підприємства, оскільки ядро — це внутріш-
ня, центральна частина виробничої системи.
Кожна складова інноваційного потенціалу підприє-
мства має кількісну і якісну характеристики. В умовах
конкуренції якісні показники інноваційного потенціалу
поряд з кількісними, відіграють важливу роль у переробці
ресурсів для виробництва благ. Разом з тим вони взаємо-
обумовлені, оскільки для забезпечення „якості” необхідна
певна „кількість” на яку буде поширюватися ця „якість”.
Тому важливим завданням на шляху розгляду інновацій-
ного потенціалу підприємства є, по-перше, в описі його
складових (класифікація потенціалу), по-друге, у визна-
ченні його якісних характеристик. У зв’язку із цим на
рис. 1 ми пропонуємо структуру загального потенціалу
підприємства і його основні складові в їхній взаємодії:
виробничо-технологічний, науково-технічний, фінансово-
економічний, кадровий, організаційно-управлінський,
інформаційний потенціал, потенціал маркетингу й іннова-
ційний потенціал, що представляє ядро всього потенціалу,
органічно входячи в кожну його частину.
Для урахування, аналізу і підвищення ефективності
управління інноваційним потенціалом необхідна його
науково обґрунтована класифікація. Продумана й у на-
уковому плані обґрунтована класифікація дозволяє не
тільки його грамотно враховувати, але й аналізувати
рівень його використання з усіх боків і на цій основі
одержувати об’єктивну інформацію для розробки і ре-
алізації ефективної інноваційної стратегії й політики. У
цьому зв’язку, на рис. 2 нами представлена класифіка-
ція інноваційного потенціалу підприємства.
Так, за сферою формування інноваційного по-
тенціалу підприємства представляється доцільним ви-
ділення інноваційного потенціалу, що формується у
виробничій і невиробничій сферах.
Під елементами інноваційного потенціалу підприє-
мства розуміються організаційно-управлінська, науково-
технічна, маркетингова, виробничо-технологічна, інфор-
маційна, кадрова й фінансово-економічна складові.
Класифікація інноваційного потенціалу підприє-
мства за суб’єктами, що беруть участь у формуванні
дозволяє виділити наступні активно діючі організації,
С. М. Фірсова, С. В. Чеботар
205
Економічний вісник Донбасу № 3 (25), 2011
інститути й соціальні групи: інноваційний потенціал,
що безпосередньо формується підприємством для
цілей успішного функціонування на ринку й досяг-
нення конкурентних переваг; інноваційний потенціал,
що формується державою, що концептуально регла-
ментує інноваційну сферу; інноваційний потенціал, що
формується науково-дослідними організаціями, що є
каталізаторами інноваційних процесів; інноваційний
потенціал, що формується освітніми установами, що
є постачальниками різних освітніх послуг, у т.ч. щодо
підвищення кваліфікації й професійної перепідготов-
ки кадрів за узгодженням з підприємствам.
Залежно від рівня розвитку інноваційний потенці-
ал необхідно, на наш погляд, підрозділяти на інновацій-
ний потенціал з високим рівнем розвитку й з низьким
рівнем розвитку. При цьому рівні розвитку визначають
екстенсивні й інтенсивні шляхи розвитку підприємства.
Класифікація за видами нововведень дозволяє ви-
ділити інноваційний потенціал підприємства, сформова-
ний на основі продуктових і процесних нововведень,
сформований на основі технічних і організаційних ново-
введень та сформований на основі базових і нововве-
день, що модифікують, що дає можливість визначити
спрямованість інноваційного розвитку підприємства.
Залежно від характеру потреб, що задовольня-
ються, для цілей управління доцільно виділити іннова-
ційний потенціал, орієнтований на існуючі потреби,
інноваційний потенціал, орієнтований на потреби, що
розвиваються, й інноваційний потенціал, орієнтований
на формування нових потреб.
Залежно від орієнтації на пріоритети в конкуренції
можливе виділення інноваційного потенціалу, орієн-
тованого на високу продуктивність; інноваційного
потенціалу, орієнтованого на пристосування до пев-
ного ринку; інноваційного потенціалу, орієнтованого
на підвищення гнучкості виробництва; інноваційного
потенціалу, орієнтованого на прискорення нововведень.
За тенденціями до змін представляється можливим
виділення переважно динамічного й переважно статич-
ного інноваційного потенціалу підприємства. Перший ви-
падок можливий при стабільно лідируючому або моно-
польному положенні підприємства на ринку. Останній
може містити як прогресивні, так і регресивні зміни за-
лежно від складних умов функціонування підприємства.
За ступенем інтеграції можливе виділення інно-
ваційного потенціалу окремого підприємства, іннова-
ційного потенціалу, що входить у корпорацію, корпо-
ративного інноваційного потенціалу інноваційного по-
тенціалу галузі, держави.
В центрі уваги інноваційного менеджменту, як
складової загальної системи управління підприємством,
повинен бути потенціал підприємства як головний кри-
терій доцільності його існування. Розвиток підприєм-
ства слід розглядати як реакцію на зміни зовнішнього
середовища, тобто враховувати стратегічний аспект.
Звідси потенціал підприємства має дві складові:
готовність до стабільної виробничої діяльності та го-
товність до інновацій. Від стану інноваційного потенц-
іалу залежить вибір інноваційної стратегії. А його оці-
нка — необхідний етап процесу розробки стратегії [10].
Таким чином, інноваційний потенціал — це ступінь
готовності виконати завдання, що забезпечують до-
С. М. Фірсова, С. В. Чеботар
Рис. 1. Структура загального потенціалу підприємства
206
Економічний вісник Донбасу № 3 (25), 2011
Рис. 2. Класифікація інноваційного потенціалу підприємства
С. М. Фірсова, С. В. Чеботар
207
Економічний вісник Донбасу № 3 (25), 2011
сягнення поставленої інноваційної мети, тобто ступінь
готовності до реалізації проекту чи програми страте-
гічних інноваційних змін [11].
Отже, потенціал це не просто показник, що ха-
рактеризує стан об’єкта (системи), а категорія, що од-
ночасно відображає сутність методологічних основ
безлічі реальних процесів і явищ. Саме такий підхід дає
можливість адекватно відобразити не тільки ту або іншу
ситуацію, ті або інші відносини, але й процеси, і тен-
денції їхнього розвитку, а таким чином, ефективність
функціонування економічної системи в цілому.
Висновки. Від величини інноваційного потенціа-
лу залежить вибір тієї або іншої стратегії інноваційного
розвитку. Так, якщо у підприємства є всі необхідні ре-
сурси, то воно може піти шляхом стратегії лідера, роз-
робляючи й впроваджуючи принципово нові або ба-
зисні інновації. Якщо інноваційні можливості обмежені,
то доцільно їх нарощувати й обирати стратегію послідов-
ника, тобто реалізовувати поліпшуючі технології.
Визначення інноваційного потенціалу підприєм-
ства, на нашу думку, має велике практичне значення,
беручи до уваги особливості й тенденції, що позначи-
лися у сучасних умовах господарювання, коли еко-
номічний ріст усе більше й більше залежить від здат-
ності генерувати високу інноваційну активність.
Атрибутом сьогоднішніх економічних процесів є
надзвичайна конкуренція й мінливість у зовнішньому
середовищі, звідси гостра необхідність, як у забезпе-
ченні самого безперервного ресурсного обміну, так і
в забезпеченні якісного перетворення ресурсів у го-
тову продукцію. В основі цього процесу, на нашу дум-
ку, повинна лежати система управління інноваційним
процесом, що покликана бути основним фактором
розвитку підприємства. Таким чином, необхідне ство-
рення ефективної, цілісної системи управління інно-
ваційним процесом у рамках підприємства.
Литература
1. Балабанов И. Т. Инновационный менеджмент :
учеб. пособие / И. Т. Балабанов. — СПб. : Питер, 2000.
— 432 с. 2. Верба В. А. Методичні рекомендації з
оцінки інноваційного потенціалу підприємства /
В. А. Верба, І. В. Новікова // Проблеми науки. — 2003.
— №3. — С. 22 — 31. 3. Бузько И. Р. Стратегичес-
кий потенциал и формирование приоритетов в разви-
тии предприятий : монография / И. Р. Бузько, И. Е. Дми-
тренко, О. А. Сущенко. — Алчевск : Изд-во ДГМИ,
2002. — 216 с. 4. Ілляшенко С. М. Управління інно-
ваційним розвитком: проблеми, концепції, методи /
С. М. Ілляшенко. — Суми : ВТД „Університетська кни-
га”, 2003. — 278 с. 5. Фридлянов В. Н. Инноваци-
онный потенциал как фактор развития. Межгосудар-
ственное социально-экономическое исследование /
В. Н. Фридлянов, Б. К. Лисин // Инновации. — 2002.
— №7. — С. 17 — 34. 6. Кочетов С. В. Методы сти-
мулирования инновационного потенциала предприятия /
С. В. Кочетов // Инновации. — 2005. — №7. —
www.mag.innov.ru. 7. Основы инновационного мене-
джмента: Теория и практика : учеб. пособие / под ред.
П. Н. Завлина и др. — М. : ОАО НПО Изд-во “Эконо-
мика”, 2000. — 475 с. 8. Друкер П. Ф. Эффективное
управление. Экономические задачи и оптимальные ре-
шения / П. Ф. Друкер ; пер. с англ. М. Котельниковой. —
М. : ФАИР-ПРЕСС, 1998. — 288 с. 9. Мескон М. Х.
Основы менеджмента / М. Х. Мескон. — М. : Дело,
1997. — 704 с. 10. Федулова Л. Інноваційний мене-
джмент в Україні: проблеми та шляхи формування /
Л. Федулова // Економіст. — 2002. — № 2. — С. 52 —
54. 11. Онишко С. В. Фінансовий потенціал інновацій-
ного розвитку економіки / С. В. Онишко // Фінанси Ук-
раїни. — 2003. — №6. — С. 67 — 74.
Фірсова С. М., Чеботар С. В. Основні еле-
менти інноваційного потенціалу
У статті розглянуто основні поняття інноваційно-
го потенціалу як системного показника, що характе-
ризує рівень ефективності управління підприємством
у реалізації стратегії інноваційного розвитку.
Ключові слова: інноваційна теорія, інноваційний
потенціал, інноваційний розвиток, управління підприє-
мством, інноваційні можливості, рівень ефективності
управління.
Фирсова С. Н., Чеботарь С. В. Основные эле-
менты инновационного потенциала
В статье рассматриваются основные понятия ин-
новационного потенциала как системного показате-
ля, который характеризует уровень эффективности
управления предприятием в реализации стратегии ин-
новационного развития.
Ключевые слова: инновационная теория, иннова-
ционный потенциал, инновационное развитие, управ-
ление предприятием, инновационные возможности,
уровень эффективности управления.
Firsova S. N., Chebotar S. V. Basic elements of
innovative potential
In the article the basic concepts of innovative potential
are examined as a system index which characterizes the
level of efficiency of management an enterprise in realization
of strategy of innovative development.
Key words: innovative theory, innovative potential,
innovative development, management, innovative
possibilities, level of management efficiency, an enterprise.
Стаття надійшла до редакції 01.04.2011
Прийнято до друку 26.08.2011
С. М. Фірсова, С. В. Чеботар
|