Старожитності доби українського козацтва у фондах Національного заповідника “Глухів” (за матеріалами археологічних досліджень Глухова останніх років)

Стаття присвячена результатам досліджень м. Глухова у період його розквіту як столиці Гетьманщини. Поданий опис низки археологічних знахідок указаного періоду, що знаходяться у фондах Національного заповідника “Глухів”....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Коваленко, Ю.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК 2010
Назва видання:	Ніжинська старовина
Теми:	Вивчення об’єктів культурної спадщини, розвиток музейництва і наукового пам’яткознавства Північно—Дніпровського Лівобережжя
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/24182
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Старожитності доби українського козацтва у фондах Національного заповідника “Глухів” (за матеріалами археологічних досліджень Глухова останніх років) / Ю. Коваленко // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2010. — Вип. 10(13). — С. 112-120. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-24182
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-241822013-02-13T03:23:43Z Старожитності доби українського козацтва у фондах Національного заповідника “Глухів” (за матеріалами археологічних досліджень Глухова останніх років) Коваленко, Ю. Вивчення об’єктів культурної спадщини, розвиток музейництва і наукового пам’яткознавства Північно—Дніпровського Лівобережжя Стаття присвячена результатам досліджень м. Глухова у період його розквіту як столиці Гетьманщини. Поданий опис низки археологічних знахідок указаного періоду, що знаходяться у фондах Національного заповідника “Глухів”. Статья посвящена результатам исследований г. Глухова в период его расцвета как столицы Гетманщины. Наведено описание ряда археологических находок указанного периода, которые находятся в фондах Национального заповедника “Глухов”. The article is devoted to the results of researches in Hlukhiv in a period of blooming as a capital of Hetmanschina.The description of some archeological finds are given, which are situated in fund of National Historical and cultural Reserve «Hlukhiv». 2010 Article Старожитності доби українського козацтва у фондах Національного заповідника “Глухів” (за матеріалами археологічних досліджень Глухова останніх років) / Ю. Коваленко // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2010. — Вип. 10(13). — С. 112-120. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 2078-063X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/24182 94(477.903.2)“16/17”:904 uk Ніжинська старовина Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Вивчення об’єктів культурної спадщини, розвиток музейництва і наукового пам’яткознавства Північно—Дніпровського Лівобережжя Вивчення об’єктів культурної спадщини, розвиток музейництва і наукового пам’яткознавства Північно—Дніпровського Лівобережжя
spellingShingle	Вивчення об’єктів культурної спадщини, розвиток музейництва і наукового пам’яткознавства Північно—Дніпровського Лівобережжя Вивчення об’єктів культурної спадщини, розвиток музейництва і наукового пам’яткознавства Північно—Дніпровського Лівобережжя Коваленко, Ю. Старожитності доби українського козацтва у фондах Національного заповідника “Глухів” (за матеріалами археологічних досліджень Глухова останніх років) Ніжинська старовина
description	Стаття присвячена результатам досліджень м. Глухова у період його розквіту як столиці Гетьманщини. Поданий опис низки археологічних знахідок указаного періоду, що знаходяться у фондах Національного заповідника “Глухів”.
format	Article
author	Коваленко, Ю.
author_facet	Коваленко, Ю.
author_sort	Коваленко, Ю.
title	Старожитності доби українського козацтва у фондах Національного заповідника “Глухів” (за матеріалами археологічних досліджень Глухова останніх років)
title_short	Старожитності доби українського козацтва у фондах Національного заповідника “Глухів” (за матеріалами археологічних досліджень Глухова останніх років)
title_full	Старожитності доби українського козацтва у фондах Національного заповідника “Глухів” (за матеріалами археологічних досліджень Глухова останніх років)
title_fullStr	Старожитності доби українського козацтва у фондах Національного заповідника “Глухів” (за матеріалами археологічних досліджень Глухова останніх років)
title_full_unstemmed	Старожитності доби українського козацтва у фондах Національного заповідника “Глухів” (за матеріалами археологічних досліджень Глухова останніх років)
title_sort	старожитності доби українського козацтва у фондах національного заповідника “глухів” (за матеріалами археологічних досліджень глухова останніх років)
publisher	Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2010
topic_facet	Вивчення об’єктів культурної спадщини, розвиток музейництва і наукового пам’яткознавства Північно—Дніпровського Лівобережжя
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/24182
citation_txt	Старожитності доби українського козацтва у фондах Національного заповідника “Глухів” (за матеріалами археологічних досліджень Глухова останніх років) / Ю. Коваленко // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2010. — Вип. 10(13). — С. 112-120. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.
series	Ніжинська старовина
work_keys_str_mv	AT kovalenkoû starožitnostídobiukraínsʹkogokozactvaufondahnacíonalʹnogozapovídnikagluhívzamateríalamiarheologíčnihdoslídženʹgluhovaostanníhrokív
first_indexed	2025-07-03T01:32:44Z
last_indexed	2025-07-03T01:32:44Z
_version_	1836587543330553856
fulltext	НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА ISSN 2078-063X 112 УДК 94(477.903.2)“16/17”:904 Юрій КОВАЛЕНКО (Глухів) Старожитності доби українського козацтва у фондах Національного заповідника “Глухів” (за матеріалами археологічних досліджень Глухова останніх років) Як відомо з літописних джерел, після того, як у 1352 р. майже всю Європу охопила епі- демія чуми, населення Глухова практично повністю вимерло й місто фактично перестало існувати. Тогочасний літописець так писав про цю подію: “бысть мор силен зело, в Глухо- ве ни один человек не остался: вси изомроша”. Після цієї спустошливої пошесті глухівські князі переселяються в Новосіль, іменуючись у подальшому князями новосільськими [1]. Перші документальні згадки про ранньомодерний Глухів наводить у своїй моногра- фії, присвяченій Чернігово-Сіверщині у складі Речі Посполитої, П. Кулаковський в описі населених пунктів Новгород-Сіверського повіту, як про село, що належало Московсь- кій державі й після Деулінської угоди в 1618 р. перейшло під контроль Речі Посполи- тої. За Московської держави Глуховом володіли Якич, Кулесник (Іван та Василь Ку- кішнікови, Путинка Богданов). У 1621 р. власниками його вже як населеного пункту польської юрисдикції стає Марко Ковінський, пізніше – Томаш Липчинський і Вой- цех Пустоловський. У 1623 р. Глухів згадується як спорожніле село [2]. На початку XVII ст. починається відродження Глухова. Будуються нові фортечні укріплення, мо- дернізуються старі земляні конструкції, що залишилися ще від городища доби Київ- ської Русі. В першій половині XVII ст. Глухів стараннями князя Пісочинського відбу- довується й укріплюється, а наприкінці XVII – на початку XVIII ст. стає великим і красивим містом. Поряд із дерев’яною забудовою, тут була велика кількість мурова- них церков і будинків козацької старшини. Свої будинки в Глухові мали гетьмани І. Брюховецький, Д. Многогрішний, І. Самойлович, І. Мазепа, полковник М. Микла- шевський й інші. Російський мандрівник Іван Лук’янов, відвідавши Глухів на початку XVIII ст., залишив такий запис: “Строение в нем преузорочное, светлицы хорошие, палаты в нем полковника Стародубского Миклашевского – зело хороши. Ратуша зело хороша й рядов много, соборная церковь хороша очень” [3]. Підтвердженням того, що Глухів на той час був одним із найбагатших і найкраси- віших міст України, є свідчення сучасників, документи та плани міста періоду Геть- манщини, а також велика кількість археологічних знахідок козацької доби. Археологічні дослідження Глухова, розпочаті ще на початку 80-х років ХХ ст., на- дали вченим багатий матеріал саме козацького періоду в історії міста. Виявлені як ру- хомі, так і нерухомі пам’ятки – тобто, крім археологічних знахідок виявлена й низка залишків архітектурних об’єктів, які досі не досліджені й потребують подальшого ви- вчення, насамперед, археологічного. Найбільш поширеним і чисельним археологічним матеріалом є кераміка. У галузі керамічного виробництва виявлені майже всі її підрозділи. Побутова кераміка пред- ставлена різним посудом, іграшками, світильниками, люльками; архітектурно- декоративна – різноманітними кахлями й елементами архітектурних споруд. НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА Вип. 10 (13), 2010 р. 113 Кремені від пістолів XVII–XVIII ст. знайдені на території: а) ярмаркової площі; б) монастирського постоялого двору На теренах Глухова знайдений кухонний та столовий посуд. Найбільш характерними знахідками першого є горщики невеликих і середніх розмірів. Ті, що датуються почат- ком XVII ст., мають переважно сірий, темно-сірий та чорний кольори. На їх вінцях при- сутні рельєфні защепи, на деяких є рифлення на тулубі. За приклад може служити ке- рамічний комплекс, виявлений на вул. Терещенків у 2002 р. під час риття котловану під час добудови магазину “Дельфін”. На глибині 2 м була виявлена господарська яма пря- мокутної форми з округленими кутами. В заповненні ями знайдені зразки різноманітної кераміки. У нижніх шарах були виявлені фрагменти горщиків темно-сірого та чорного кольорів із ледве помітним вінчиком, відігнутим назовні, по тулубу горщики були при- крашені однією хвилястою лінією, прокресленою до випалення. Аналогічна кераміка в Глухові більше не траплялася. Швидше за все, її виготовлення можна датувати XVI ст. У верхніх шарах указаної господарської ями трапилися горщики темно-сірого та сі- рого кольорів із рельєфним шнуровим орна- ментом уздовж краю вінчика та високим, ледве відігнутим назовні вінцем. Такі гор- щики набули широкого вжитку в першій половині XVII ст. Поряд із цією ямою (№ 1) була досліджена це одна яма (№ 2) з фраг- ментами керамічних горщиків світлокори- чневого кольору з високими вінцям, ледь відігнутими назовні, й розписаними черво- но-брунатною та коричневою фарбами. Цей тип характерний для XVII–XVIII ст. [4]. Фрагменти саме такого посуду найчас- тіше трапляються майже на всій території сучасного Глухова – як під час проведення земляних робіт, так і у вигляді підйомного матеріалу на городах та приватних земель- них ділянках. Велика кількість аналогічної кераміки виявлена під час нагляду за зем- ляними роботами на вулицях Шевченка, Терещенків і Києво-Московській у 2003– 2004 роках. Під час реконструкції магазину “Дитячий світ” на вул Києво-Московській у східній частині сучасної пішохідної зони цієї вулиці виявлена господарська яма XVII–XVIII ст. Серед кількох сотень фрагментів різних керамічних і скляних виробів знайдений майже цілий горщик середнього розміру (висота – 15,5 см, діаметр по він- чику – 15 см, діаметр по плечу – 17,5 см, висота вінчика – 3,2 см.). Горщик темно- коричневого кольору, зі слідами тривалого використання (почорнілий від кіптяви); у міс- ці переходу плеча в тулуб є ребристий злам, нижче зламу знахідка орнаментована па- ралельними лініями, намальованими темно-коричневим ангобом. Такий тип горщиків з’являється наприкінці XVII ст. й використовується протягом XVIII ст. [5] Схожий НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА ISSN 2078-063X 114 горщик виявлений у пров. Радянському, 2 під час будівництва приватного будинку. Його висота – 13,5 см, діаметр по вінчику – 13,2 см, діаметр по плечу – 16 см, висота ві- нчика – 2 см. Він також має яскраво виражений ребристий злам у місці переходу плеча у тулуб. Різниця між двома горщиками полягає лише у висоті вінця. За цією ознакою горщик із пров. Радянського можна віднести до більш пізніх зразків посуду, тобто до другої половини XVIII ст. У цьому ж місці знайдені ще кілька горщиків кінця XVIII ст., – вони дещо більші за розмірами, округлобокі, виготовлені з тіста світлого кольору, без розпису; вінчики прямі, дещо нижчі за зразки кінця XVII – початку XVIII ст.; всі без винятку мають ручку, прикріплену до верхньої частини вінця та до плеча. Майже у всіх згаданих об’єктах знайдені маленькі горнятка. Висота їх коливається в ме- жах 8–9 см, діаметр по плечу – близько 10–11 см. Виготовлені вони з тіста світлого та ко- ричневого кольорів, здебільшого вздовж вінця й тулуба ангобовані паралельними лініями коричневого кольору. Як і великі горщики, всі горнятка мають ручку. Не виключено, що вони використовувалися не тільки як кухонний посуд (на багатьох збереглись сліди від кі- птяви), але й могли слугувати як столовий посуд (кухлями для набирання води тощо). Кришки до посуду представлені, здебільшого, універсальними мисками-покришками другої половини XVII–XVIII ст. сірого, темно-сірого, іноді світлого, майже білого кольо- ру. За кількістю фрагментів керамічних виробів, виявлених на всій території міста, вони поступаються лише горщикам. Миски-покришки мають пласку зрізану верхівку діамет- ром 5–7 см, яка при потребі слугувала підставкою. Всі покришки мають пласкі, вивернуті назовні вінця та невелику петлеподібну ручку, що кріпиться до зовнішнього краю вінця та тулубу. В 2006 р. на західному схилі глухівської фортеці (вул. Валова) була знайдена керамічна покришка без ручки – коричневого кольору з невеликим циліндричним відрос- тком діаметром 3,5 см. Аналоги були характерні для першої половини XVII ст. [6]. Не часто, але трапляються й фрагменти макітр. Під час земляних робіт у котловані біля згаданого магазину “Дельфін” у господарській ямі № 1 були знайдені фрагменти макітри з мореної кераміки. Вона має своєрідний сірий, подекуди темно-сірий, близь- кий до чорного колір. Такого специфічного кольору керамічні вироби набували вна- слідок відновного випалення, під час якого на деякий час закривалися всі отвори у ви- палювальній камері, заповнюючи її в такий спосіб повністю димом. Також при виго- товленні вищезазначеної макітри було застосоване лощіння: на вологі стінки щойно зробленої посудини спеціальним лощилом (платівка з кістки або дерева) прогладжу- вали вертикальні лінії, які після випалення давали блиск сріблясто-сірого кольору [7]. Подібні технологічні прийоми характерні для посуду XV–XVIII ст., але у Глухові мо- рена та підлощена кераміка частіше зустрічається в культурному шарі XVII ст. Дещо пізніше могла бути виготовлена макітра, знайдена поряд із магазином “Дитячий світ” на вул. Києво-Московській. Вона зі світлої глини, розписана ангобом. Орнамент пред- ставляє собою темно-коричневі вузькі паралельні лінії, прокреслені на тулубі. У верх- ній частині знаходиться широка світло-коричнева смуга, нижче, між вузенькими ліні- ями – орнамент у вигляді “пальчиків”-овалів, які ставилися на посудину вмоченим у фарбу пальцем під час обертання гончарного круга. На верхньому краю плаского, трохи випуклого вінчика, відігнутого назовні, є орнамент у вигляді тонких променеподібних ліній та семи “пальчиків”-овалів, обрамлених широкою дугою. Макітра досить висока – 18,5 см, діаметр по вінчику – 30,5 см. Такий посуд більш характерний для XVII–XVIII ст. НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА Вип. 10 (13), 2010 р. 115 Зважаючи на датуючі речі (полушка Петра І) та описаний вище горщик із ребристим зламом на тулубі – час використання макітри є ймовірно перша половина XVIII ст. Високохудожніми керамічними виробами є тарілки та миски. Виготовлені вони, зде- більшого, з глини світлого кольору й багато розписані різноколірним ангобом. Іноді розпис укритий безколірною прозорою поливою. Майже всі тарілки, знайдені в Глухо- ві, розписані рослинним орнаментом. На дні однієї з них є малюнок розквітлого куща та 4 квітки. У центрі іншої зображена восьмипелюсткова квітка, всередині якої вписа- ний хрест. Символи хреста фігурують на більшості знайдених тарілок і полумисків. Також часто зустрічається знак трилисника. Всі без винятку тарілки на верхньому краю орнаментовані різного виду пелюстками таким чином, що здаються схожими на велику квітку або сонце. Кольори, якими розписані тарілки – коричневий, брунатно- червоний, зелений, інколи чорний. Більшість тарілок прикрашена пласкими зрізами на стінках біля денця. Такий прийом починає застосовуватися з кінця XVII ст. [8]. Невелику кількість серед глухівських знахідок доби козаччини становлять керамічні сковорідки. Вони мають вигляд полумисків, у яких знизу є три керамічні ніжки, а збоку – втулка, куди вставлявся дерев’яний держак. Розміри сковорідок різні. Зустрічаються як фрагменти невеликих (діаметром до 25 см), так і масивних (діаметром 35 см і більше). Ін- коли вздовж вінця сковорідки вкриті зеленою поливою. Є фрагменти як світлоглиняних, так і морених сковорідок, хронологічні рамки яких обмежуються XVII–XVIII ст. [9]. Слід сказати про фрагменти двох керамічних кухлів, знайдених у господарській ямі № 1 біля магазину “Дельфін” на вул. Терещенків. Один із них виготовлений із глини світлого, другий – сірого кольору. Обидва кухлі мали форму циліндру з плавним роз- ширенням від середини тулуба у верхньому та нижньому напрямках. У верхній та нижній частинах кухлі прикрашені рельєфними горизонтальними лініями. По поверх- ні тулубу прокреслені рельєфні вертикальні лінії, на які наліплені глиняні кружечки. Обидва вкриті зеленою поливою і датуються XVII ст. Кількісна й різноманітна колекція кахлів з Глухова охоплює переважно період останньої третини XVII – XVIII ст. У них відсутня рамка, орнаментовані вони, здебі- льшого, рослинним і геометричним орнаментом, рідко зустрічається сюжетний і гера- льдичний тип. Останній частіше пов’язаний із зображеннями двоголового орла – гер- ба Російської імперії. Кахлі, ймовірно, виготовлялися в місцевих кустарних майстер- нях. Цьому сприяли значні поклади якісної глини як на території самого Глухова, так і на околицях міста (одна з цих околиць й донині носить назву Глинище). Досить рідкісними знахідками в Глухові є кахлі, вкриті різноколірним полив’яним розписом. Фрагменти таких знайдені під час реконструкції будинку монастирського постоялого двору у пров. Поштовому в 2006 р. У котловані серед невеликої кількості речей XVII–XVIII ст. містилися й 2 фрагменти поліхромних коробчастих кахлів. Ви- готовлені вони з глини червонуватого кольору, мають товсті стінки лицьової пласти- ни та румпи. Обидва фрагменти прикрашені рослинним орнаментом й укриті яскра- вою поливою жовтого, темно-синього, білого, коричневого та бірюзового кольору. Уламки аналогічних як за тістом, так і за кольором поливи кахлів траплялися під час розкопок резиденції І. Мазепи на Гончарівці під Батурином. Вони були, швидше за все, привізними й досить дорогими. На місці знахідки таких кахлів у Глухові (пров. Пошто- вий) у XVII–XVIII ст. стояв будинок стародубського полковника М. Миклашевського. Напевно, тільки така багата особа могла собі дозволити оздоби подібного рівня. НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА ISSN 2078-063X 116 Кілька фрагментів поліхромних кахлів зібрані також як підйомний матеріал із приват- них городів на території колишньої Ярмаркової площі. Лицьові пластини – на відміну від згаданих рельєфних – мають гладеньку поверхню, малюнок нанесений на біле тло фарбою темно-синього та коричневого кольорів. У другій половині XVIII ст. на Ярмар- ковій площі знаходилися будівлі гетьманського палацу Кирила Розумовського та Мало- російської колегії. Ймовірно, кахлі походять із печей, що знаходилися в цих спорудах. Керамічні світильники – одна з характерних знахідок у шарах пізнього середньовіччя. Вони мають вигляд своєрідної глибокої чарки на високій підставці. У нижній частині є аби світильник надійно стояв, вище йде рифлена пустотіла ніжка, у верхній частині є розши- рення у вигляді невеликої мисочки, посередині якої знаходиться чаша для олії та ґнота. Їх висота становила близько 18 см. Світильники, знайдені на території Глухова, частіше світлоглиняні, хоча інколи трапляються й морені (останні, вочевидь, можуть мати більш раннє походження). Інколи в білоглиняних зразках чашечки для олії вкриті зеленою по- ливою. Проте, більшість знайдених світильників полив’яного покриття не має. Серед дрібної керамічної пластики зустрічаються, здебільшого, іграшки-свистки. Виконані вони у вигляді коників або баранців, більш мініатюрні – у вигляді пташки. У другій половині XVI ст. з Америки до Західної Європи почали завозити тютюн і спе- ціальні пристрої для його паління – люльки. Оскільки тютюн був різних сортів і видів, для його паління потрібні були й різні типи люльок. У Голландії та Англії використо- вувалися люльки з довгим тонким відростком для чубука й маленькою чашечкою для тютюну. Кут між чашечкою та чубуком становив більше 900. Такі люльки називались “голландськими”. Люльки “східного” типу мали короткий відросток для чубука та чашечку більшого розміру. Кут між чашечкою та чубуком становив 900 або менше. В Україні тютюн з’являється найвірогідніше з Туреччини у середині XVII ст. [10]. Відтак, і зразки люльок знайдених на теренах України, тяжіють “східного” типу. Під час практично всіх археологічних розвідок були виявлені як фрагментовані, так і цілі люльки. Виготовлені вони з тіста білого, червоного, коричневого чорного та сірого (мореного) кольорів. Часто зустрічаються люльки, вкриті світло- та темно-зеленою по- ливою. На деяких є клеймо виробника, ймовірно також східного походження (турецькі). З XVI ст. в Україні поступово починає відроджуватися виробництво скла, яке занепало після монгольської навали. Найважливішим гутним центром України стає Чернігівщина. На початку XVIII ст. у чернігівських землях нараховувалося 120 гут – склоробних під- приємств. У сучасній топоніміці ще й зараз назви сіл колишнього Глухівського повіту Чернігівської губернії (Стара Гута, Нова Гута) промовисто свідчать, що тут варили скло. Знахідки виробів із гутного скла, що датуються XVII–XVIII ст., трапляються на всій території сучасного Глухова. Особливим колоритом і різноманітністю вирізняються речі, знайдені в історичному середмісті. Це скляні кухлі, фрагменти кубків, ваз, што- фів, кварт і пляшок (вул. Терещенків), посуд різного розміру й призначення з денцями у вигляді квітки (вул. Києво-Московська, провулки Пожежний і Поштовий). Пошире- ною знахідкою на всіх об’єктах є фрагменти віконниці – скляних платівок круглої фо- рми, що вставлялися у отвори відповідної форми дерев’яних віконних рам. Залізні вироби, що датуються XVII–XVIII ст., виявлені значною мірою в сучасному середмісті на вулицях Терещенків, Києво-Московській, Валовій, Шевченка, Возне- сенській, провулках Пожежному, Ушинського, Поштовому, Радянському. Серед них – НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА Вип. 10 (13), 2010 р. 117 різноманітні за виглядом і розмірами ковані цвяхи, замки, ключі, сокири, ножі з кіс- тяними ручками, ножиці, окуття лопат, кресала. Є знахідки з кольорового металу: бронзовий підсвічник із котловану біля магазину “Дельфін” (вул. Терещенків), фрагменти мідних казанів, елементи мідного окуття не- визначених дерев’яних предметів, мідні заклепки та цвяхи, прикраси кінської збруї. Серед дрібної пластики – козацькі натільні хрести та їх фрагменти, бронзові та свин- цеві антропо- та зооморфні фігурки, що зображують жінку та хижу тварину (тигра або лева), бронзові підвіски з рослинним орнаментом, бронзові або мідні пряжки від ре- меня (ймовірно, кінської збруї) тощо. Більшість з-поміж названих речей виявлена як підйомний матеріал у районі Ярмаркової площі. Звертає увагу кістяний виріб, знайдений у пров. Поштовому під час проведення ре- конструкції монастирського постоялого двору. Це фігурна платівка з кістки, вкрита гравіюванням (рис. 1). Ймовірно, платівка могла прикрашати дерев’яну частину (ло- же) рушниці або пістоля. Цікавим зразком гравіювання по кістці є кругла плакетка із зображенням чоловіка в ка- пелюсі, знайдена у центрі Глухова на вул. Києво-Московській в районі пам’ятки істо- рії – будинку Бештака (рис. 2). Дві плакетки з аналогічним зображенням виявлені в різ- них місцях України – одна на полі Берестецької битви 1651 р. (Рівненська обл.), друга на Середньому Дніпрі в с. Галицьке на Черкащині (рис. 3) [11]. І хоча зображення й од- накові (на гравюрах дійсно повторюються всі елементи на портреті – капелюх у ви- гляді кораблика, закручені вуса, рослинний орнамент), відносити їх до робіт одного й то- го майстра не слід, оскільки виконані вони явно різним почерком – у даному випадку слід говорити про усталеність або традиційність сюжету, а також форми й розміру виробу – всі плакетки приблизно одного розміру (діаметр близько 3,5 см). Їх призна- чення невідоме. Датуються вони приблизно одним періодом. Оскільки найбільш точ- ною датою можна оперувати, вивчаючи старожитності з поля Берестецької битви 1651 р., то й дві інші, ймовірно, відносяться до того ж часу. Археологічні знахідки козацької зброї у Глухові відсутні, але деякі дрібні предмети, пов’язані з озброєнням козаків, інколи все ж трапляються. Так, під час риття траншеї на вул. Терещенків були знайдені 2 свинцеві кулі. 7 свинцевих куль різного калібру походять із території колишньої Ярмаркової площі. Звідсіля ж походить 2 зажимних гвинта для утримувача кременю від пістолів різного калібру та трапецієвидний кре- мінь рожевого кольору (рис. 4а), 2 кільця від піхв шабель. Такої ж форми та кольору кремінь був виявлений у пров. Поштовому під час реконструкції монастирського по- стоялого двору (рис. 4б). Нерухомі археологічні об’єкти часу Гетьманщини траплялися в Глухові неоднора- зово. Зокрема, під час розвідок у східній частині пров. Пожежного були виявлені за- лишки дерев’яного хліва. За мідною монетою 1730 р. та фрагментами кераміки, хара- ктерної для того часу, об’єкт можна датувати XVIII ст. [12] На вул. Терещенків у 2002 р. автором даного дослідження проводився нагляд за зе- мляними роботами біля магазину “Дельфін”. У південно-західному куті котловану за 1,8 м від південної стінки й упритул до західної був виявлений дубовий зруб розміра- ми 3,2×3,3 м (за внутрішньою довжиною стін). Верхня частина зрубу знаходилася на глибині близько 2 м, нижню встановити точно не вдалося через затоплення підземни- НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА ISSN 2078-063X 118 ми водами на глибині 4,5 м. Цілком можливо, що зруб наприкінці свого існування ви- конував роль вигрібної ями, де акумулювалася за певний період значна кількість во- логи, якій не дав просочитися глибше шар щільної материкової глини. Яку основну функцію виконував зруб – точно встановити важко, але попередні версії про госпо- дарську споруду типу хліва чи невеликого сараю було відкинуті. Інша версія щодо льоху теж була спростована тим фактом, що глибина такої споруди аж ніяк не могла сягати 4–5 м при порівняно невеликих розмірах. Найбільш вірогідною здається версія, що розкопаний давній колодязь – один із кількох великих колодязів центрального мі- ського водозабору. Світлина аналогічного колодязя, що розташовувався зі східного боку Анастасіївської церкви, зроблена наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. зберігаєть- ся у фондах Національного заповідника “Глухів”. Віднайдений зруб представляв собою дерев’яну конструкцію з колод, перерізаних на- впіл. Вони скріплені між собою шипами, на кутах узяті “в замок”. Дуже щільно підігнані обаполи створюють всередині зрубу стінки з майже ідеально рівною поверхнею без щі- лин, прямокутний у плані. Із зовнішнього боку стінки колодязя забутовані материковою жовтою глиною. Існування колодязя можна віднести до ХVII–XVIII ст., а останній пері- од його використання, швидше за все, припадає на середину-кінець ХІХ ст., коли він й припинив своє існування і став використовуватися як вигрібна яма. Зберігся потужний (більше 2-х метрів) шар гною, в якому знайдені фрагменти порцелянового посуду фаб- рики М.С. Кузнєцова, бронзовий свічник, зубна щітка з натуральної кістки [13]. На вул. Терещенків під час прокладання підземної теплотрасу, що мала проходити між Будинком побуту та будівлею банку “Україна” на глибині близько 1 м виявлені потужні шари деревного вугілля, серед якого зустрічаються матеріали XVII–XVIII ст. у вигляді кераміки та кахлів. Можливо, це сліди однієї з величезних пожеж 1748 р. або 1784 р., які свого часу знищили більшу частину міста [14]. Під час проведення робіт із відтворення адміністративного будинку монастирського постоялого двору, поглиблюючи фундаментну траншею до глибини 2,8 м від сучасної поверхні на її профілі було виявлено 2 пізньосередньовічні господарчі ями грушовид- ної форми (ями № 1 і № 2). Ймовірно, свого часу вони були обкладені берестом. Про це можна судити з тонкого коричневого тліну, що зберігся на стінках цих ям. Під час підготовці траншеї під фундамент східної стіни з’ясувалося, що у південно-східному куті є заглиблення в материку (яма № 3). У її заповненні виявлені речі XVII–XVIII ст. – фрагменти полив’яних мисок, поліхромних полив’яних кахлів, бронзовий ґудзик у ви- гляді бубонця, різьблена кістяна накладка (вірогідно, від мушкета або пістоля), заліз- ний позолочений ключ, козацька люлька, вкриту зеленою поливою. На глибині 3,4– 3,5 м від сучасної поверхні у заглибленні прослідковується потужний шар попелу та деревного вугілля. Швидше за все, означена заглибина є залишками підвалу, зверху над яким знаходився будинок, що постраждав від однієї зі згаданих великих глухівсь- ких пожеж XVIII ст. Частково збереглися, навіть, згорілі дошки, що були, вірогідно, частиною підлоги або перекриття підвалу, впавши під час пожежі на дно. Над згорі- лими дошками – шар попелу рудого кольору потужністю 15–20 см, наступний шар – попіл світлого кольору з украпленнями деревного вугілля потужністю 10–15 см. Ар- хеологічні знахідки, про які йшла мова вище, виявлені над шарами попелу. Глибина виявлених залишків підвалу становить 1–1,15 м від передбаченої проектом підошви НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА Вип. 10 (13), 2010 р. 119 Плакетки із зображенням персон, знайдені на місці Берестецької битви та поблизу с. Галицького в гирлі р. Сули. Гравіювання на кістці (вгорі) Плакетка із зображенням чоловіка в капелюсі. Гравіювання на кістці (посередині) Різьблена вставка з кістки (внизу) фундаменту, загальна глибина від сучасної поверхні до материкової глини – 3,8–4 м. Розміри пізньосередньовічної споруди (підвалу), які потрапили в котлован – 7,5×2 м із заглибленням на 1 м від проектної відмітки глибини котловану. Під час вирівнювання майданчика для закладки фундаменту північної стіни вияви- лося, що майже посередині фундаменту є ще одна господарська яма діаметром 2,1–2,2 м (яма № 4), майже до третини заповнена обвугленим зерном вівса та вики. Серед за- лишків зерна знайдені 3 залізні кільця, пряжка прямокутної форми та напівкільце. Це могли бути предмети кінської збруї, які згоріли при пожежі. У зерні виявлена значна кількість шматків обмазки, кілька фрагментів полив’яного кахлю жовтувато- зеленуватого кольору. За знахідками можна зробити висновок, що яма могла входити до складу садиби, яка також постраждала від однієї з пожеж у Глухові середини XVIII ст. Хоча обмазка не повністю збереглася на стінках ями, все ж можна частково відтвори- ти конструкцію самої споруди. Оскільки верхня частина ями була знівельована будів- лею монастирського постоялого двору (1827 р.), точно встановити її глибину немож- ливо. Максимальний діаметр ями становить 2,2 м. На глибині 0,3–0,4 м від верхнього рівня ями зустрічається найбільше фрагментів обмазки. Також обмазка частково збе- реглася на стінках ями до тієї ж самої глибини. Нижче рівня подрібненої обмазки яма заповнена темним ґрунтом, у якому зустрічаються фрагменти давньоруської кераміки ХІІІ ст. Нижня частина стін ями не вкрита обмазкою, натомість видно залишки кори- чневого тліну (ймовірно, берестяної обкла- дки). Не виключено, що це давньоруська го- сподарська яма для зберігання овочів (об- кладені берестом ями використовувалися саме таким чином), яка була частково вико- ристовувалася в XVII–XVIII ст. Ймовірно, її поглибили на третину, обмазали глиною, обпалили і наповнили фуражним зерном. Загалом можна сказати, що хоча фондова колекція Національного заповідника “Глу- хів” почала формуватися лише кілька років тому, кількість експонатів доби Гетьман- щини (або козацької доби) складає перева- жну більшість загальної кількості речей у фондовому зібранні. Оскільки майже всі вони походять з території Глухова або най- ближчих околиць міста, на основі цих зна- хідок можна встановити не тільки приблиз- ний ареал його заселеності, але й визначити у яких частинах міста мешкали певні верст- ви населення (міщани, козацька старшина); де знаходилися ремісничі центри та цехи; локалізувати місця ярмарків, установити час функціонування останніх за нумізматични- ми пам’ятками тощо. НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА ISSN 2078-063X 120 Джерела та література 1. Бєлашов В.І. Глухів – столиця Гетьманщини. До “Глухівського періоду” історії України (1708– 1782 рр.). – Глухів, 2005. – С. 12. 2. Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої (1618–1648). – К., 2006. – С. 403. 3. Деркач А.Л. Глухів – гетьманська столиця. – К., 2000. – С. 30–31. 4. Золотницька Т.М. Знахідки XVII–XVIII ст. з Соборного майдану в Полтаві // Археологічний літо- пис Лівобережної України. – № 1–2. – Полтава, 1997. – С. 95–97. 5. Телегін Д.Я., Винокур І.С., Титова О.М., Свєшніков І.К. Археологія доби українського козацтва XVI–XVIII ст. – К., 1997. – С. 70. 6. Там само. 7. Там само. – С. 69–70. 8. Там само. – С. 71. 9. Там само. 10. Там само. – С. 79. 11. Там само. – С. 219–229. 12. Науково-допоміжний фонд Національного заповідника “Глухів”, од. зб. “Коваленко Ю.О. Охо- ронні археологічні дослідження літописного міста Глухова та Глухівського району за 2001 рік (науковий звіт)”, арк. 1–26. 13. Там само, од. зб. “Коваленко Ю.О. Охоронні археологічні дослідження літописного міста Глухо- ва, Глухівського та Путивльського районів за 2002 рік (науковий звіт)”, арк. 5. 14. Там само, од. зб. “Коваленко Ю.О. Охоронні археологічні дослідження літописного міста Глухова та Глухівського району за 2001 рік (науковий звіт)”, арк. 9. Коваленко Ю.О. Старожитності доби українського козацтва у фондах Націона- льного заповідника “Глухів” (за матеріалами археологічних досліджень Глухо- ва останніх років) Стаття присвячена результатам досліджень м. Глухова у період його розквіту як сто- лиці Гетьманщини. Поданий опис низки археологічних знахідок указаного періоду, що знаходяться у фондах Національного заповідника “Глухів”. Ключові слова: Гетьманщина, керамічний комплекс, шнуровий орнамент, полива, вінця, посуд, іграшки, світильники, люльки, горщики, ангоб, миска-покришка, кера- мічні сковорідки, коробчасті кахлі, румпа. Коваленко Ю.А. Древности периода украинского казачества в фондах Национа- льного заповедника “Глухов” (по материалам археологических исследований Глухова последних лет) Статья посвящена результатам исследований г. Глухова в период его расцвета как столицы Гетманщины. Наведено описание ряда археологических находок указанного периода, которые находятся в фондах Национального заповедника “Глухов”. Ключевые слова: Гетьманщина, керамический комплекс, шнуровой орнамент, поли- ва, венца, посуда, игрушки, светильники, трубки, горшки, ангоб, миска-покрышка, керамические сковородки, коробовые изразцы, румпа. Kovalenko Yu.O. Artifakts belonging to the time of Ukrainian Cossacks in funds of National historical and cultural Reserve “Hlukhiv” (after materials of archeological researches in Hlukhiv during last year) The article is devoted to the results of researches in Hlukhiv in a period of blooming as a capital of Hetmanschina.The description of some archeological finds are given, which are situated in fund of National Historical and cultural Reserve «Hlukhiv». Key words: Hetmanshchyna, ceramic complex, cord decorative pattern, varnish, crown, tableware, toys, lamps, tubes, pots, engobe, bowl-overlay, ceramic pans, basket tiles.

Старожитності доби українського козацтва у фондах Національного заповідника “Глухів” (за матеріалами археологічних досліджень Глухова останніх років)

Репозитарії

Схожі ресурси