Давньоруські пам'ятки басейну р. Остер
У статті розглядаються питання залюднення басейну р. Остер у давньоруській час – виникнення городищ, селищ, поширення торгових шляхів тощо. Вказується місце пам’яток середньої течії р. Остер та роль князівської влади в цьому процесі....
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК
2010
|
| Назва видання: | Ніжинська старовина |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/24185 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Давньоруські пам'ятки басейну р. Остер / Ю. Ситий // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2010. — Вип. 10(13). — С. 136-144. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-24185 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-241852013-02-13T03:23:12Z Давньоруські пам'ятки басейну р. Остер Ситий, Ю. Вивчення об’єктів культурної спадщини, розвиток музейництва і наукового пам’яткознавства Північно—Дніпровського Лівобережжя У статті розглядаються питання залюднення басейну р. Остер у давньоруській час – виникнення городищ, селищ, поширення торгових шляхів тощо. Вказується місце пам’яток середньої течії р. Остер та роль князівської влади в цьому процесі. В статье рассматриваются вопросы, связанные с заселением бассейна р. Остер в древнерусское время. Появление городищ, селищ, формирование торговых путей. Особо внимание уделяется памятникам среднего течения р. Остер и роли княжеской власти в процессе заселения региона. The article discusses the issue of settling the basin of the Oster river in the Kiev-Russ period; settlements, towns and trade routes appearance and development. To the sights of the middle flow of the Oster river author devote special attention; moreover, identify the role of princely power in the process of the region inhabitance. 2010 Article Давньоруські пам'ятки басейну р. Остер / Ю. Ситий // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2010. — Вип. 10(13). — С. 136-144. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. 2078-063X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/24185 94(477)“ХІ–ХІV” uk Ніжинська старовина Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Вивчення об’єктів культурної спадщини, розвиток музейництва і наукового пам’яткознавства Північно—Дніпровського Лівобережжя Вивчення об’єктів культурної спадщини, розвиток музейництва і наукового пам’яткознавства Північно—Дніпровського Лівобережжя |
| spellingShingle |
Вивчення об’єктів культурної спадщини, розвиток музейництва і наукового пам’яткознавства Північно—Дніпровського Лівобережжя Вивчення об’єктів культурної спадщини, розвиток музейництва і наукового пам’яткознавства Північно—Дніпровського Лівобережжя Ситий, Ю. Давньоруські пам'ятки басейну р. Остер Ніжинська старовина |
| description |
У статті розглядаються питання залюднення басейну р. Остер у давньоруській час – виникнення городищ, селищ, поширення торгових шляхів тощо. Вказується місце пам’яток середньої течії р. Остер та роль князівської влади в цьому процесі. |
| format |
Article |
| author |
Ситий, Ю. |
| author_facet |
Ситий, Ю. |
| author_sort |
Ситий, Ю. |
| title |
Давньоруські пам'ятки басейну р. Остер |
| title_short |
Давньоруські пам'ятки басейну р. Остер |
| title_full |
Давньоруські пам'ятки басейну р. Остер |
| title_fullStr |
Давньоруські пам'ятки басейну р. Остер |
| title_full_unstemmed |
Давньоруські пам'ятки басейну р. Остер |
| title_sort |
давньоруські пам'ятки басейну р. остер |
| publisher |
Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Вивчення об’єктів культурної спадщини, розвиток музейництва і наукового пам’яткознавства Північно—Дніпровського Лівобережжя |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/24185 |
| citation_txt |
Давньоруські пам'ятки басейну р. Остер / Ю. Ситий // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2010. — Вип. 10(13). — С. 136-144. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. |
| series |
Ніжинська старовина |
| work_keys_str_mv |
AT sitijû davnʹorusʹkípamâtkibasejnuroster |
| first_indexed |
2025-07-03T01:33:01Z |
| last_indexed |
2025-07-03T01:33:01Z |
| _version_ |
1836587556967284736 |
| fulltext |
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
ISSN 2078-063X 136
Пудовкіна А.С. Музейна археологія Чернігівщини у 1920-х – першій половині
1930-х років
У статті розглядається розвиток польової археологічної діяльності музеїв Чернігівщи-
ни впродовж 1920-х – першої половини 1930-х років. Визначені науково-організаційні
та консолідуючі центри археологічних досліджень, внутрішня ієрархічна взаємодія му-
зейних установ регіону. З’ясована загальна кількість археологічних пам’яток, дослі-
джених музейниками Чернігівщини протягом зазначеного періоду.
Ключові слова: музейна археологія, Чернігівщина, археологічні дослідження, археоло-
гічні пам’ятки.
Пудовкина А.С. Музейная археология Черниговщины в 1920-х – первой половине
1930-х гг.
В статье рассматривается развитие полевой археологической деятельности музеев Чер-
ниговщины в 1920-х – первой половине 1930-х гг. Определены научно-организационные
и консолидирующие центры археологических исследований, внутреннее взаимодействие
музейных учреждений региона. Установлено общее количество археологических памят-
ников, исследованных музейщиками Черниговщины в течение указанного периода.
Ключевые слова: музейная археология, Черниговщина, археологические исследова-
ния, археологические памятники.
Pudovkina A.S. Museum archeology in the Chernihiv region in the 1920s and the first
half of the 1930s
The article discusses the evolution of the field of archaeological museums of the Chernihiv
region in the 1920s and the first half of the 1930s. Centres of scientific organization and con-
solidation of archaeological research are determined as well as internal interactions between
the museum institutions of the region. Also defined is the total number of archaeological sites
that museum workers of the Chernihiv region studied during this period.
Key words: museum archeology, the Chernihiv region, archeological research, archeological
monuments.
УДК 94(477)“ХІ–ХІV”
Юрій СИТИЙ
(Чернігів)
Давньоруські пам’ятки басейну р. Остер
Річка Остер має довжину 199 км і проходить через території Бахмацького, Ічнянсь-
кого, Борзнянського, Ніжинського, Носівського і у Козелецькому районі Чернігівської
обл., впадає у р. Десна. Басейн р. Остер становить 2 900 км2 [1] і межує на сході з ба-
сейном р. Ромен, з півночі – з басейнами лівих допливів р. Десни, з півдня – з басей-
нами річок Трубеж, Недра, Супой, Перевод, Галка, Удай та Лисогор.
Басейн р. Остер неодноразово був об’єктом археологічних досліджень. У середині
ХVІІІ ст. О.Ф. Шафонський описав укріплення Івангорода, Ніжина, згадав городища
містечок Мрин і Остер [2]. Перша археологічна розвідка була здійснена
К.М. Бороздіним із метою обстеження витоків річки. За літописну Біловежу були при-
йняті залишки зруйнованого селітроварами кургану епохи бронзи. Наприкінці ХІХ –
початку ХХ ст. Д.Я. Самоквасов і П.С. Уварова провели збір свідчень про археологічні
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
Вип. 10 (13), 2010 р. 137
пам’ятки, окремі з них оглянули під час маршрутної подорожі. Пам’ятки в районі Ні-
жина обстежувалися викладачами Ніжинського ліцею, а згодом історико-філологічного
інституту. За радянського часу проводилися розвідки на території окремих населених
пунктів або ділянок течії річки [3] (І.І. Єдомаха, С.С. Березанська, Е.А. Симанович,
О.В. Шекун, В.В. Мултанен [4], а також автор даного дослідження [5]). Після проголо-
шення незалежності України розвідки проводилися співробітником Ніжинського краєзнав-
чого музею О.С. Морозовим [6] і співробітниками Чернігівської інспекції з охорони
пам’яток історії та культури під час погодження та відведення земель у приватну власність.
Значна кількість пам’яток виявлена під час археологічних розвідок і лише кілька го-
родищ розкопувалися. Археологічними розкопками досліджувалися Біловежа (1985 р.,
В.П. Коваленко, Ю.М. Ситий), Городець Остерський (1987–1989 роки, А.Л. Казаков,
П.М. Гребінь), Уненеж (1989 і 1990 р., Ю.М. Ситий), Нежатин (1990 р., Ю.М. Ситий,
2004–2010 роки, І.С. Кедун [7]). Матеріали з розкопок Ніжина зберігаються в Ніжин-
ському краєзнавчому музеї імені Івана Спаського [8].
Вивчення археологічних пам’яток у контексті з особливостями природних характерис-
тик окремих мікрорегіонів дозволяє виявити закономірності їхнього розташування та про-
гнозувати відкриття нових пам’яток на ділянках із відповідними природними умовами.
Пам’ятки волинцево-роменської культури в басейні р. Остер на сьогодні не виявле-
ні. Відсутність пам’яток волинцевської культури, швидше за все, пояснюється тим
фактом, що поселення не розкопувалися широкими площами (як правило, такі старо-
житності виявляються під час досліджень поселень слов’янської доби). Відсутність
пам’яток роменської культури, можливо, зумовлена як недостатньою вивченістю ре-
гіону, так і особливостями рельєфу місцевості (роменські пам’ятки більше виявля-
ються на високих мисах, придатних для оборони, для басейну ж р. Остер більш харак-
терні низькі пологі береги).
У Х ст., на думку О.В. Григор’єва, з поширенням давньоруських пам’яток у межи-
річчі Десни та Дніпра (до р. Снов) утворилася незаселена буферна зона, що простира-
лася на схід від р. Снов до пам’яток роменської культури, розташованих у Сосниць-
кому степу [9]. Судячи з датування давньоруських пам’яток лівого берега р. Десни
(т.зв. літописне Задесення) та басейну р. Остер, ця буферна незаселена зона поширю-
валася і на цю територію [10]. Роменські пам’ятки відкриті на лівому березі р. Сейм
(у районі Батурина) [11] та лівому березі р. Ромен (в районі с. Красний Колядин).
Найбільш ранні пам’ятки давньоруського часу на згаданій вище території лівого бере-
га р. Десни датуються кінцем Х ст. [12] – часом загибелі пам’яток роменської культу-
ри в середній течії р. Десни та пониззі Сейму [13].
Датування загибелі пам’яток роменської культури на Чернігівщині й час поширення
давньоруських пам’яток із правого берега Десни на лівий дозволяє впевнено стверджу-
вати, що послідовність історичних подій відбувалася наступним чином: після захоп-
лення Давньоруською державою пониззя Десни до р. Снов, кордони на певний час ста-
білізувалися і лише в останній чверті Х ст. продовжився наступ молодої держави на те-
риторію сусідніх сіверян. Із розширенням кордонів на схід незаселені території почи-
нають освоюватися – виникають перші поселення в найближчій окрузі Чернігова [14].
Повернемося до басейну р. Остер і розглянемо датування найбільш ранніх пам’яток
цього регіону. Як зазначалося вище, заселення цієї території відбувалося з правого
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
ISSN 2078-063X 138
берега Десни на лівий. На це вказує датування правобережних пам’яток – найбільш
ранні матеріали Виповзівського комплексу датуються другою половиною ІХ ст., а у Шес-
товиці, Чернігові та Седневі є матеріали щонайменше кінця ІХ ст.
Якщо давньоруське заселення відбувалося із заходу на схід – проти течії р. Остер, то
розпочнемо огляд пам’яток саме з її гирла. На краю тераси р. Десни при впадінні р. Остер
існують залишки літописного Городця Остерського, заснованого Великим Київським
князем Володимиром Мономахом у 1098 р. [15]. Але, як показали археологічні дослі-
дження, що проводилися на території Старгородки в 1987–1989 роках А.Л. Казаковим і
П. М. Гребнем поселення біля майбутнього городища виникає вже наприкінці Х ст. [16].
Другий гарно обстежений археологічний комплекс пам’яток знаходиться в центрі
Ніжина. І хоча під час археологічних досліджень на лівому березі р. Остер (в центрі
сучасного міста) і не вдалося розкопати ділянки оборонних споруд літописного Нежа-
тина, згаданого в літописі під 1135 р. [17], матеріали кінця Х ст. вказують на досить
ранню появу поселення на території сучасного Ніжина. Наприкінці Х ст. пам’ятка не
мала укріплень і лише згодом з’явилися рови та насипні вали [18].
Побіжно на досить ранню появу поселень в басейні р. Остер вказує виявлення скар-
бу на околиці м. Ніжина під назвою Магерки. Цей всесвітньовідомий скарб давньору-
ських срібників у літературі отримав назву Ніжинського. Скарб містив близько 200
монет Володимира Святославовича (ІІ–ІV типів), Святополка і Петра (І–ІІ типів) і да-
тується першою третиною ХІ ст. [19]. Поява скарбу в басейні р. Остер не може бути
випадковістю й потребує пояснень. Молода Давньоруська держава, що почала карбу-
вати власну монету за найкращими зразками Візантійської імперії, не могла випадко-
во загубити більшу половину всіх відомих на сьогодні монет. Відбулася неординарна
подія, яка змусила закопати таку кількість новостворених монет у землю. Певну зако-
номірність можна виявити, дослідивши розташування транс’європейських шляхів на
території Русі. Такі дослідження проводяться О.П. Моцею, зокрема, спільно з архео-
логами Татарстану (під керівництвом А.Х. Халікова) обстежувалася територія між
столицями Київської Русі та Волзької Булгарії з метою виявлення пам’яток уздовж
шляху Булгар–Київ. Дослідникам удалося скоригувати проходження шляху в межах
Чернігівської обл. і замінити літописний Прилук (запропонований Б.О. Рибаковим) на
городище Монастирище, розташоване на території Ічнянського району на 30 км пів-
нічніше Прилук [20]. При цьому шлях вийшов на вододіл і оминув густу сітку приро-
дних ярів, розташованих на схід від Прилук. Таким чином, транс’європейська дорога
проходила за 30 км південніше сучасного Ніжина.
Час, коли був заритий Ніжинський скарб, можна назвати неспокійними. В першій
третині ХІ ст. відбулася спроба підкорення залишків сіверянського населення у вер-
хів’ях Сейму та Сули, що фіксується горілими шарами загибелі сіверянських городищ
і відтоком населення у верхів’я Десни [21]. Таким чином, зник живий щит між кордо-
нами Русі та кочівниками [22], що призвело до появи окремих груп кочівників навіть
під стінами Києва та Білгорода.
Вірогідно, новостворені монети перевозилися з Києва у Волзьку Булгарію вищезазна-
ченим транс’європейським шляхом, але внаслідок нападу опинилися замість Булгарії на
поселенні між р. Остер та болотом Смолянка. Ймовірно, це була спроба зберегти князів-
ське срібло під час небезпеки, але після нападу відкопувати скарб було вже нікому.
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
Вип. 10 (13), 2010 р. 139
Яким же чином срібло перемістилося з торної дороги в районі с. Монастирище до
північної околиці Ніжина? За розташуванням пам’яток простежується відгалуження
шляху Київ–Булгар на Чернігів. І саме в бік Чернігова під час нападу і відступали
члени київського каравану (можливо, у складі каравану перебувало князівське посо-
льство). Дорога на Чернігів виходила на місце існування літописного Уненежа (півні-
чно-східна околиця Ніжина – ур. Узруй-Комуна). Подорожуючим після перетину
р. Остер не вдалося потрапити на дорогу до Чернігова вони були притиснуті до боло-
та Смолянка і, втративши можливість відступу, закопали срібло.
Низка дослідників уважає, що крім сухопутного шляху на Булгар, існував і шлях
р. Остер, який також виходив до середньої течії р. Ромен [23]. Функціонування сухо-
дільного шляху описане в спільній монографії О.П. Моці та А.Х. Халікова – данні зі-
брані за поховальними пам’ятками таких вузлових пунктів розташованих на шляху,
як Липове (Чернігівська обл.), Зелений Гай (Сумська обл.) [24], Горналь і Гочево
(Курська обл., Російська Федерація). Датування найбільш ранніх давньоруських кур-
ганів указує на формування та функціонування шляху вже наприкінці Х ст. [25]. Ймо-
вірно, формування шляху Київ–Булгар і його часткового дублера – водного шляху
р. Остер і призвело до появи перших поселень на берегах річки саме наприкінці Х ст.
Наступний етап заселення басейну пов’язаний із сільськогосподарським освоєнням
певних категорій ґрунтів, розташованих у басейні р. Остер. Освоювалися легкі для
обробки ґрунти, що було зумовлене розвитком знарядь праці [26]. Ці ґрунти давали
непогані врожаї й не вимагали значних зусиль для їх обробки. Аналіз, зроблений на
матеріалах поселень Задесення, дозволяє визначити типи ґрунтів, що заселялися в пе-
ршу чергу. Це дерново-підзолисті супіщані і легкосуглинкові ґрунти (30 % від родю-
чості полтавського чорнозему), ясно-сірі та сірі лісові ґрунти (40 % родючості). Лучні
ґрунти (50–70 %) та дерново-підзолисті піщані ґрунти (менше 30 % родючості) – засе-
лялися, як правило, на кордонах із двома першими типами ґрунтів [27]. Такі ґрунти
характерні для західної частини басейну р. Остер, оскільки приблизно через міста Бо-
бровицю, Ніжин і Конотоп проходить межа полісся та лісостепу. Русь виникла в зоні
полісся, набирала сил і вдосконалювала орні знаряддя праці саме на лісових галяви-
нах, і лише згодом, наприкінці ХІ–ХІІ ст. почала освоювати лісостепові вододільні ді-
лянки з важкими за механічним складом, але більш врожайні чорноземи лісостепові
та чорноземи опідзолені [28]. Окремі ділянки чорноземів важкого механічного складу
(досить часто ще й засолені) залишалися нерозораними до ХVІІІ ст. Наприклад, Біло-
везький степок ще в ХVІІ ст. використовувався для випасу гетьманських коней.
Виникнення поселень формувало сітку торгових шляхів, серед яких можна перера-
хувати шлях із Чернігова на Всеволож, Біловежу, Липове; шлях уздовж північного
берега р. Остер, дорога Чернігів–Ковчин–Уненеж–Монастирище, дорога Нежатин–
Носів на Руді–Козари–Остер, дорога Носів на Руді–Мрин–Олишівку тощо.
Досить пізнє (за феодальної роздробленості) порівняно з правим берегом Десни виник-
нення поселень на території Задесення дозволяє висловити припущення про активне
втручання князівської влади в процеси залюднення басейну р. Остер. Але процес поши-
рення сіл, поява яких зумовлена типом ґрунтів, наявністю людських ресурсів і ступенем
безпеки відрізняється від процесу появи городищ, на який значною мірою впливала полі-
тична ситуація та необхідність убезпечення кордонів князівства, безпеки доріг тощо.
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
ISSN 2078-063X 140
Необхідність укріплення кордонів виникла вже за князя Володимира Святого, який
почав ставити фортеці вздовж річок, серед яких, зокрема, згадана і р. Остер. Ще не
знайдені й не досліджені укріплення городищ кінця Х ст., які б розташовувалися на
берегах р. Остер. Можна лише припустити, що перше городище на р. Остер існувало
не на місці, де пізніше виник Городець Остерський, а на останці посеред заплави на
північний схід від Городця.
Городища на берегах річки чисельні, що вказує на стратегічний характер цього ру-
бежу оборони Давньоруської держави [29]. Річка Остер на значній ділянці її течії має
широку заболочену, малопрохідну заплаву. Є лише кілька ділянок, де, можливо, зна-
ходилися броди. Накладання курганів епохи бронзи та раннього залізного віку на кар-
ту ґрунтів указує на тривалий час формування певних ландшафтів і досить сталі при-
родні особливості зазначеної території. Так, місця перетину заплави р. Остер ІІІ–І тис.
до н.е. та ХІ–ХІІІ ст. н.е. співпадають: витоки р. Остер, ділянка біля с. Івангород і біля
Ніжина [30]. У першу чергу – це витоки річки в районі с. Біловежі Другі Бахмацького
району. Заплава річки досить широка, але має невелике підвищення (острів у давни-
ну), на якому й була збудована літописна Біловежа [31].
Наступна ділянка заплави, що дозволяє форсувати русло, розташована в районі
с. Івангород Ічнянського району, де на правому березі р. Остер виникло давньоруське
городище з посадом.
Третя ділянка перетину лежить від с. Крути до північно-східної околиці Ніжина.
Вона була захищена збудованим на острові посеред заплави невеликим городищем,
яке в літературі ототожнюється з літописним Уненежем (1147 р.) [32]. На захід від
попереднього на великому, але невисокому підвищенні в заплаві р. Остер, виникають
укріплення літописного Нежатина [33].
Невелике городище, розташоване на правому березі, фіксує четвертий брід, що зна-
ходився на території с. Мрин Носівського району [34]. На захід від Мрина заплава си-
льно заболочена і невеликий уклін з’являється лише біля с. Козари Носівського райо-
ну. Річка на невеликій ділянці стає досить вузькою і її береги мають висоту аж до 4 м.
Наприкінці ХІ ст. ця ділянка закривається невеликим мисовим городищем, біля якого
формується посад площею до 15 га [35].
З району Козельця і до гирла річки її береги піднімаються і заплава значно звужу-
ється. На території самого Козельця існують давньоруські пам’ятки, одна з яких, на
думку І.І. Єдомахи, може бути городищем. До городищ відносять і поселення, розта-
шоване на лівому березі річки, на високому (3–4 м) мисі біля с. Кошани, але укріп-
лення на цьому місці нині не фіксуються.
На мисі, утвореному правим берегом р. Остер і краєм корінної тераси р. Десни,
в 1098 р. будується Городець Остерський, навколо якого до подій середини ХІІІ ст.
виникає ще три ділянки посадської забудови, укріплені потужними валами та ровами,
загальна площа пам’ятки сягає 70 га [36].
У верхній течії р. Отер городища розташовані на островах посеред заплави та краю
правого берега. Починаючи з городища літописного Нежатина укріплення
з’являються й на лівому березі Остра. Напевно, поява городищ була зумовлена необ-
хідністю укріплення кордонів Чернігівської землі (від витоків до Уненежа) й убезпе-
ченням внутрішніх територій Переяславського князівства (від Нежатина до гирла) [37].
Найбільш ранні городища (крім, можливо, городища на території сучасного м. Остер)
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
Вип. 10 (13), 2010 р. 141
виникають наприкінці ХІ ст. у зв’язку з рішеннями Любецького з’їзду князів. Згодом
оборонний рубіж міг підсилюватися новими городищами, які одночасно перекривали
місця бродів і ставали центрами освоєння території.
У найгірших (з точки зору розвитку аграрних технологій давньоруського часу) умо-
вах знаходилося городище Біловежа, але воно заселяється вихідцями зі степів Дону
[38], які мали певні навички та знаряддя для обробки важких ґрунтів лісостепу. На за-
селення басейну р. Остер у давньоруський час впливали як політичні, так і економічні
чинники. Значною мірою освоєння території було обумовлене розвитком сільськогос-
подарських знарядь та наявністю людських ресурсів. Вирішення цих питань за нага-
льної потреби оборони території князівств значною мірою залежало від їхніх госпо-
дарів – чернігівських і переяславських князів. Зростання чисельності населення ви-
пливало з певних демографічних закономірностей і доповнювалося прибулим із ін-
ших територій населенням. Це могли бути втікачі з донської Білої Вежі чи бранці.
Крім того, на території князівств осідали вихідці зі степу, наприклад, хазари, оселені в го-
родищі на місці сучасного с. Козари Носівського району.
Таким чином, заселення території відбувалося за рахунок природного приросту та
різноманітних міграцій як давньоруського, так і іноетнічного населення.
Роль князівської влади полягала у виділенні людських і матеріальних ресурсів всього
князівства для побудови городищ Остерської лінії. Наслідки дій князівської влади щодо
заселення території й осадженню сіл простежити без археологічних розкопок неможли-
во, але, швидше за все, у виділенні ділянок під заснування нових поселень князівська
адміністрація брала активну участь, зважаючи на різноманітні потреби функціонування
князівства – забезпечення гарнізонів харчами, убезпечення торгових шляхів тощо.
Окремо слід звернути увагу на давньоруські пам’ятки, виявлені в районі сучасного
Ніжина. Літописний Уненеж розташований на північно-східній околиці Ніжина, має
невелике городище, що займає східну ділянку підвищення, розташованого посередині
заплави р. Остер. Із західного його боку на підвищенні є ділянка посаду [39]. Друга
ділянка розташована з півночі від старого русла річки на її правому березі. Матеріали
ХІ–ХІІІ ст. виявлені й на лівому березі р. Остер (поселення “Птахофабрика-І”). Таке
розташування пам’яток указує на наявність дороги з напрямками на Прилуки та Чер-
нігів, що перетинала русло річки саме в цьому районі. В розкопі на посаді знайдено
уламок залізного вушка з подвійними кільцями від мідного котла, зробленого в Сере-
дній Азії, який потрапив до Уненежа через Волзьку Булгарію [40]. Ця знахідка прямо
вказує на відгалуження шляху Київ–Булгар, що проходило через Уненеж на Чернігів.
Залишки літописного Нежатина виникли на невисокому підвищенні між двома рус-
лами Остра (перше перетворене на канал, друге проходило вздовж вул. Московської й га-
рно фіксується в західній частині Ніжина південніше забудови). Сучасне підвищення
рельєфу в центрі міста – це результат багатовікових відкладень культурного шару. Дав-
ньоруські матеріали можна виявити в центрі міста у межах фортеці та замку ХVІІ–
ХVІІІ ст. На нашу думку, такий збіг – не випадковість. Ймовірно, Нежатин середини
ХІІІ ст. і мав таку величезну укріплену площу (дитинець з окольним градом). Поселен-
ня, що знаходилося в найбільш безпечній частині Переяславського князівства, можливо
було другим за площею після столиці князівства містом на його території. Такий еконо-
мічний розквіт обумовлювався безпекою існування та найкращими для обробки ґрунтами
в окрузі міста, що були основою господарства будь-якого середньовічного міста [41].
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
ISSN 2078-063X 142
Розвідками навколо Уненежа та Нежатина відкриті поселення округ цих міст, які
також вказують на економічне процвітання їхніх центрів до подій середини ХІІІ ст.
Під час монгольського погрому, маркованого шарами пожеж і похованням кіннотника
(на південній околиці сучасного Ніжина) була знищена значну кількість населення і для
ХІІІ–ХІV ст. фіксуються лише 2 невеликих села. Ймовірно, незначна кількість меш-
канців уціліла й на території зруйнованого Нежатина. На прикладі гарно обстеженого
району Ніжина можна уявити масштаби погрому, якого зазнало населення басейну
р. Остер під час монгольської навали. Тому подальші відомості про “темні” часи об-
межуються лише кількома документами вже більш пізнього часу.
Таким чином, басейн р. Остер у давньоруський час починає заселятися наприкінці
Х ст. В ХІ ст. активно залюднюється його західна частина, що знаходиться в зоні по-
лісся. Дещо пізніше освоюються ділянки лісостепу. Фіксується активна роль князів у по-
будові городищ, не можна виключати також регулюючу роль князівських адміністра-
цій у процесі залюднення краю. Можна простежити запрошення й осадження на зем-
лю давньоруського (як вільного, так і бранців військових полонів), а також іноетніч-
ного населення з метою захисту кордонів князівств і створення нових сіл та міст на
території домену чернігівських князів [42].
Джерела та література
1. Чернігівщина: Енциклопедичний довідник. – К.: Українська Радянська Енциклопедія імені
М.П. Бажана, 1990. – С. 584.
2. Сытый Ю.Н. Исследование А.Ф. Шафонского и Черниговское Задесенье // Минуле Сосниці та
її околиць. – Чернігів: Сіверянська думка, 1990. – С. 36–37.
3. Сытый Ю.Н. К изучению сельских поселений Задесенья // Проблемы археологии Сумщины.
Тезисы докладов областной научно-практической конференции. – Сумы, 1989. – С. 93–94.
4. Ситий Ю.М. Чернігівське Задесення: підсумки і перспективи археологічних досліджень // Люди-
на, суспільство, культура: історія та сучасність: Матеріали ювілейної наукової конференції, при-
свяченої 80-річчю ЧДПІ ім. Т.Г.Шевченка. – Чернігів: Сіверянська думка, 1996. – С. 16–18.
5. Сытый Ю.Н. К истории изучения Черниговского Задесенья // Проблемы археологии Южной
Руси: Материалы историко-археологического семинара “Чернигов и его округа в ІХ–ХІІІ вв.”
(Чернигов, 26–28 сентября 1988 г.) – К.: Наукова думка, 1990. – С. 62–66.
6. Морозов О. Археологічні пам’ятки Ніжина та околиць (за матеріалами досліджень Ніжинського крає-
знавчого музею) // Ніжинська старовина. Ніжинознавчі студії № 4. – 2009. – Вип. 4–5 (7–8). – С. 5–23.
7. Кедун І., Москаленко О. Уточнення історичної топографії Ніжина за матеріалами археологічних до-
сліджень // Ніжинська старовина. Ніжинознавчі студії № 4. – 2007. – Вип. 4–5 (7–8). – С. 119–121.
8. Дмитренко Н. Археологічна виставка Ніжинського краєзнавчого музею // Ніжинська старовина.
Ніжинознавчі студії № 6. – 2009. – Вип. 8. – С. 187–190.
9. Григорьев А.В. Северянская земля в VІІІ – начале ХІ века по археологическим данным. – Тула:
Гриф и Ко, 2000. – С. 163–223.
10. Село Київської Русі (за матеріалами південноруських земель). – К.: Шлях, 2003, – С. 45–47.
11. Ситий Ю.М. Археологічні старожитності Батурина та його околиць // Слав’яно-руські старожит-
ності Північного Лівобережжя: Матеріали історико-археологічного семінару, присвяченого 60-річчю
від дня народження О.В. Шекуна (19–20 січня 1995 р., м. Чернігів). – Чернігів: Сіверянська думка,
1995. – С. 83–84.
12. Ситий Ю.М. Поселення Х–ХІV ст. північно-західної частини Чернігівського Задесення // Старо-
житності Південної Русі: Матеріали ІІІ історико-археологічного семінару “Чернігів і його округа
в ІХ–ХІІІ ст.”, Чернігів, 15–18 травня 1990 р. – Чернігів: Сіверянська думка, 1993. – С. 91–95.
13. Григорьев А.В. О роменской культуре в Среднем Подесенне // Чернигов и его округа в ІХ–ХІІІ вв.
– К.: Наукова думка, 1988. – С. 65–74.
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
Вип. 10 (13), 2010 р. 143
14. Сытый Ю.Н. Поселення Х–XIV вв. северо-западного участка Черниговского Задесенья // Тезисы
историко-археологического семинара “Чернигов и его округа в IX–XIII вв.” (15–18 мая 1990 г.) –
Чернигов: Десна, 1990. – С. 125–127.
15. Літопис Руський. За Іпатським списком. Переклав Леонід Махновець. – К.: Дніпро, 1989. – С. 154.
16. Казаков А.Л., Гребінь П.М., Потапов О.В. Нові дослідження Остерського Городця // Проблеми іс-
торії та археології давнього населення Української РСР. Тези доповідей ХХ Республіканської
конференції. – К.: Наукова думка, 1989. – С. 89.
17. Лаврентьевская и Суздальская летипись по академическому списку // Полное собрание русс-
ких летописей. – Т. 1. – М.: Восточная литература, 1962. – С. 303.
18. Ситий Ю.М. До питання про локалізацію літописного Ніжатина та Уненежа // Ніжинська старо-
вина: Науковий історико-культорологічний збірник. – Ніжин, 2005. – Вип. 1 (4). – С. 7–12.
19. Сотникова М.П., Спасский И.Г. Тысячелетие древнейших монет России. Сводный каталог русс-
ких монет Х–ХІ веков. – Л.: Искусство, 1983. – С. 19–30.
20. Моця О.П., Халіков А.Х. Булгар – Київ. Шляхи – зв’язки – долі. – К.: Редакционно-издательский
центр Института археологии НАН Украины, 1997. – С. 88–134.
21. Григорьев А.В. Славянское население водораздела Оки и Дона в конце І – начале ІІ тыс. н. э. –
Тула: ЗАО “Репроникс”, 2005. – С. 143–172.
22. Коваленко В. Сновськ і “Сновська тисяча” // містечко над Сновом: Збірник статей і матеріалів. –
Ніжин: Аспект-Поліграф, 2007. – С. 61–63.
23. Коваленко В.П., Сытый Ю.Н. Черниговское ответвление пути Киев-Булгар // Археологическое
изучение микрорегионов: итоги и перспективы: (Тезисы докладов научной конференции). –
Воронеж: Воронежский пединститут, 1990. – С. 42–44.
24. Покас П.М., Осадчий Є.М., Приймак В.В. Зелений Гай–1. – Полтава: ТОВ “Фирма “Техсервис”,
2007. – С. 16–27.
25. Моця О.П., Халіков А.Х. Булгар – Київ. Шляхи – зв’язки – долі. – К.: Редакционно-издательский
центр Института археологии НАН Украины, 1997. – С. 88–134.
26. Природа Украинской ССР. Почвы / Вернандер Н.Б., Гоголев И.Н., Ковалишин Д.И. и др. – К.: Нау-
кова думка 1986. – С. 73–102.
27. Ситий Ю.М. Етапи заселення Чернігівського Задесення (спроба реконструкції процесу внутрі-
шньої колонізації) // Україна і Росія в панорамі століть. Збірник наукових праць на пошану
проф. К.М. Ячменіхіна. – Чернігів: Сіверянська думка, 1998. – С. 38–50.
28. Коваленко В.П., Ситий Ю.М. До питань про закономірності розміщення поселенських струк-
тур Х – середини ХІІІ ст. у Південній Русі // Проблеми ранньослов’янської і давньоруської ар-
хеології Посем’я. – Білопілля, 1994. – С. 43–45.
29. Коваленко В.П., Ситий Ю.М. Чернігово-Переяслівський кордон в ХІ–ХІІІ ст. // Тези Всеукраїнсь-
кої наукової конференції “Переяславська земля та її місце в розвитку української нації, державно-
сті і культури”. – Переяслав-Хмельницький, 1992. – С. 17–19.
30. Ситий Ю.М. Розташування курганів епохи бронзи та раннього залізного віку на території Черні-
говщини // Скарбниця української культури. Збірник наукових праць. – Чернігів: Чернігівський
ЦНТІ, 2009. – Вип. 11. – С. 180–182.
31. Ситий Ю.М. Відкриття літописної Білої Вежі // Перша Чернігівська обласна наукова конференція
з історичного краєзнавства (грудень 1985 р.). Тези доповідей. – Чернігів, 1985. – С. 98–99.
32. Сытый Ю.Н. Летописный Уненеж // Охрана и исследования памятников археологии Полтав-
щины. Второй областной научно-практический семинар. Тезисы докладов и сообщений. –
Полтава, 1989. – С. 76–77.
33. Сытый Ю.Н. Отчет об охранных археологических работах 1990 г. в г. Нежине и на Черниговском
Задесенье // Науковий архів Інститут археології НАН України, № 1990/237, с. 1–30.
34. Історія міст і сіл УРСР. Чернігівська область. – К.: Українська радянська енциклопедія, 1972. – С. 515.
35. Коваленко В.П., Ситий Ю.М. “Свої погані”, або Чернігівські ковуї // Чернігівщина Incognita. –
Чернігів: КП “Видавництво “Чернігівські обереги”, 2004. – С. 37–43.
36. Казаков А.Л. Остерський Городець (етапи формування міста) // Святий князь Михайло Чернігів-
ський та його доба: Матеріали церковно-історичної конференції. – Чернігів: Сіверянська думка,
1996. – С. 91–93.
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
ISSN 2078-063X 144
37. Сытый Ю.Н. Городища Черниговского Задесенья // Первая Гомельская областная научная конфе-
ренция по историческому краеведению. Тезисы докладов. – Гомель, 1989. – С. 89–90.
38. Коваленко В.П., Сытый Ю.Н. Летописная Белавежа (к вопросу о локализации) // Археология
славянского Юго-Востока. – Воронеж: Воронежский пединститут, 1991. – С. 59–66.
39. Ситий Ю.М Давньоруські пам’ятки правого берега р. Остер в районі Ніжина // Питання вітчи-
зняної та зарубіжної історії. – Чернігів: Сіверянська думка, 1991. – С. 6–8.
40. Коваленко В.П., Сытый Ю.Н. Торгово-экономические взаимосвязи Чернигово-Северской земли
с Волжской Булгарией в ІХ–ХІІІ вв. // Путь из Булгара в Киев. – Казань, 1992. – С. 54–68.
41. Сытый Ю.Н. Отчет об археологических работах 1989 г. на Черниговском Задесенье // Науковий
архів Інститут археології НАН України, № 1989/137, с. 1–39.
42. Сытый Ю.Н. Черниговское Задесенье в составе вотчины черниговских князей (к постановке про-
блемы) // Историко-археологический семинар “Чернигов и его округа в ІХ–ХІІІ вв.”. Тезисы до-
кладов. – Чернигов: Десна, 1988. – С. 34–36.
Ситий Ю.М. Давньоруські пам’ятки басейну р. Остер
У статті розглядаються питання залюднення басейну р. Остер у давньоруській час –
виникнення городищ, селищ, поширення торгових шляхів тощо. Вказується місце
пам’яток середньої течії р. Остер та роль князівської влади в цьому процесі.
Ключові слова: археологічна пам’ятка, р. Остер, давньоруський час, городище.
Сытый Ю.Н. Древнерусские памятники бассейна р. Остер
В статье рассматриваются вопросы, связанные с заселением бассейна р. Остер в древ-
нерусское время. Появление городищ, селищ, формирование торговых путей. Особо
внимание уделяется памятникам среднего течения р. Остер и роли княжеской власти в про-
цессе заселения региона.
Ключевые слова: археологический памятник, р. Остер, древнерусское время, городище.
Sytyy Yu.N. Sights of the Kiev-Russ period of the basing of the Oster river
The article discusses the issue of settling the basin of the Oster river in the Kiev-Russ period;
settlements, towns and trade routes appearance and development. To the sights of the middle
flow of the Oster river author devote special attention; moreover, identify the role of princely
power in the process of the region inhabitance.
Key words: archaeological monument, Oster river, Kyiv-Russ times, old settlement.
УДК 903(477.51)
В ’ячеслав СКОРОХОД
(Чернігів)
Торгівельний інвентар Х – початку ХІ ст.
зі Шестовицького археологічного комплексу
У сучасній історіографії Шестовицький археологічний комплекс розглядається як
торгово-ремісниче поселення і ставиться дослідниками на один щабель із відомими
давньоруськими пам’ятками як-то: Рюрикове Городище, Гньоздово, Михайлівський
комплекс, Тимерьово, Сарське городище й інші. Низка дослідників зазначають, що
такі пункти виникали в результаті підкорення старих племінних центрів і територій,
|