Святки в России

Підготовка до друку та післяслово С. Зозулі.

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2010
1. Verfasser: Спасский, Ф.Г.
Format: Artikel
Sprache:Russian
Veröffentlicht: Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК 2010
Schriftenreihe:Ніжинська старовина
Schlagworte:
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/24203
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Святки в России / Ф.Г. Спасский // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2010. — Вип. 9(12). — С. 183-188. — Бібліогр.: 3 назв. — рос.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-24203
record_format dspace
spelling irk-123456789-242032013-02-13T03:03:44Z Святки в России Спасский, Ф.Г. Ніжинознавча спадщина Підготовка до друку та післяслово С. Зозулі. 2010 Article Святки в России / Ф.Г. Спасский // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2010. — Вип. 9(12). — С. 183-188. — Бібліогр.: 3 назв. — рос. 2078-063X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/24203 ru Ніжинська старовина Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Russian
topic Ніжинознавча спадщина
Ніжинознавча спадщина
spellingShingle Ніжинознавча спадщина
Ніжинознавча спадщина
Спасский, Ф.Г.
Святки в России
Ніжинська старовина
description Підготовка до друку та післяслово С. Зозулі.
format Article
author Спасский, Ф.Г.
author_facet Спасский, Ф.Г.
author_sort Спасский, Ф.Г.
title Святки в России
title_short Святки в России
title_full Святки в России
title_fullStr Святки в России
title_full_unstemmed Святки в России
title_sort святки в россии
publisher Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate 2010
topic_facet Ніжинознавча спадщина
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/24203
citation_txt Святки в России / Ф.Г. Спасский // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2010. — Вип. 9(12). — С. 183-188. — Бібліогр.: 3 назв. — рос.
series Ніжинська старовина
work_keys_str_mv AT spasskijfg svâtkivrossii
first_indexed 2025-07-03T01:34:40Z
last_indexed 2025-07-03T01:34:40Z
_version_ 1836587659788550144
fulltext НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА 183 Н I Ж И Н С Ь К А С Т А Р О В И Н А В и п . 9 ( 1 2 ) К И ї В 2 0 1 0 НІЖИНОЗНАВЧА СПАДЩИНА Феодосий СПАССКИЙ (Париж, Франция) Святки в России “Вася! Вася! Смотри какая елка выросла сегодня у нас в углу за сараем!”. “Она не выросла, ее дед-мороз принес. Послезавтра Рожде- ство и он разносить всем детям елки. В прошлом году он по- меньше елку принес”. Так разговаривали под сочельник два брата-малыша. В доме творилось что-то, чего нельзя было видеть маленьким – младшим. Комната сестры была таинственно заперта и в ней что-то загадочное сооружали старшие братья и сестра. Вася видел, как туда тайком пронесли какие-то свертки, а в щелку он заметил, что на столе разложили золотые орехи, резали бумагу, чем-то по- званивали. Еще в прошлом году Вася узнал, что в комнату сестры приходит перед Рождеством дед-мороз с большим мешком, и по секрету от всех, даже и от папы, передает ей какие-то свертки с интересными и полезными вещами. Чего только он не приносить! Интересно, все-таки, что принесет дед в этом году? Очень уж долго тянется время до елки. Правда, до нее еще будет сочельник, святой вечер, когда маленький Христос ро- дился в вертепе и, лежа в Своей колыбели-яслях, радовался песням ангелов, светлой звезде и подаркам, которые принесли Ему мудрые восточные цари. Папа завтра все расскажет об этом, вечером, когда все соберутся за столом. Сегодня дом убирают так тщательно, что стыдно как-то и играть, да надо приготовить и свои уголки, чтобы завтра в чистоте ждать пер- вую звезду. Кто первый увидит ее, тому весь год будет весело и болезнь никакая к нему не подступить, Трудно ждать звезду – до нее ничего нельзя есть! А на кухне так вкусно пахнет ме- дом, орехами и еще чем-то особенным. Там пред иконою горит лампадка и мама все крестится: и перед тем, как горшок с взваром поставить в печь, и вытаскивая оттуда рыбу и сладкую крепкую варенуху – рождественское вино. Сегодня еще пост, грех есть скоромное в святой вечер. Но вот, наконец, готов взвар, поставлен под иконой в угол на сено, рядом с заготовленной уже кутьей. В печи остается толь- ко борщ постный, да рыба, чтобы не остыли. Мама обрядила детей идти в церковь. Сегодня там такой праздник, как на Пасху. НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА 184 Так радостно все поют там, и батюшка сегодня особенный какой-то – будто видит он ма- ленького Христа на руках у Пречистой Матери. Мама незаметно исчезает из церкви и мы возвращаемся по скрипучему снегу с папой. Он все напевает: “Христос рождается! Сла- вите!”, – про себя, но мы слышим и знаем, что и Христос слышит и радуется этой песне. Дома уже чуть пахнет ладаном – это мама покурила, чтобы и дома было, как в церк- ви. А у нас, у каждого, свой секрет: мы все видели, и каждый первым, первую звезду. И никому сегодня не обидно, что он не один первым заметил ее еще. В сочельник не- бо никогда не закрывает звезд тучами: на небе тоже праздник Рождества, как и у нас. Без шума, с праздником в душе, садимся мы за стол. Под скатертью какие-то бу- горки: там солома – так нужно сегодня. Сегодня солома не сор – у всех она сегодня на столе: ведь она была у Христа в яслях вместо перинки. Папа читает молитву, чудную, от которой особенно сильно бьется сердце. Прино- сить борщ, не попробовав которого нельзя есть кутьи. За ним рыба – особенно вкус- ная – такая только в святой вечерь бывает; но ее нельзя много есть – сейчас принесут кутью, сытную, сладкую, пахнущую медом и немного ладаном. Ее не едят, пока папа не прочтет особую торжественную молитву. Сестра и старший брат тихонько исче- зают – они ушли во двор с ложкой кутьи кормить морозь, чтобы он не сердился. Нужно бросить кутью через ворота и сказать: “Мороз! Мороз! Иди кутью есть!”. Но вот уже съели кутью и взвар, запили горячей варенухой, и сейчас же бросились в пустой еще зал, куда сегодня придут по обычаю славить Христа. И вскоре шум и то- пот в прихожей дает знать, что уже пришли со звездой, привели козу, медведя, цы- гана, еврея и доктора-немца. В зал входят с зажженной звездой румяные, веселые, по- праздничному одетые парни. Рога звезды разукрашены пышными бумажными цве- тами, а в средине ее на промасленной бумаге – изображение Рождества. Парни поют, и в такт пению качается вправо и влево звезда, от чего кажутся живыми Христос, Бо- городица и склоненные пастухи и овцы, осел и быки у яслей. Свежими от мороза и крепкими голосами поют церковные песни и затем запевала заводить: Днесь Христос родився, Ирод-царь смутився. Посылает во все страны Его шукаты (искать). В песне рассказывается об избиении младенцев за Христа, о бегстве Пречистой с Мла- денцем и Иосифом в Египет, о жестокой смерти Ирода-мучителя и радости ангелов и лю- дей о спасении Божественного Младенца. Тушат звезду и уносят ее в прихожую, откуда с шумом и блеяньем влетает коза и тащит за собой старого-старого деда с большой боро- дой. Дед сердится на непослушную козу и бьет ее. Та издыхает и к опечаленному деду по очереди выходят и смешно торгующиеся за шкуру еврей, и немец-лекарь, пытающийся вылечить козу касторкой, и цыган, веселый и живой, заставляющий козу встать и пля- сать, пока страшный медведь не разгоняет всех и с козой, становящейся на задние ноги – в сапогах! – желает всему дому счастья и здоровья. Теперь они не страшны уже: сразу видно, что это переодетые в вывороченные тулупы такие же парни, как и только что певшие. Получив за свое представление денег и сластей, они уходят и сейчас же за их уходом слышится под окном пение – то пришли славить Христа девушки-колядочницы. Пора уже спать: ночью в 4 часа нас разбудят на церковную рождественскую заут- реню. Холодно вставать с теплой постели, дрожь одолевает, но грех не пойти сегодня НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА 185 ночью в церковь, светящуюся плошками по карнизам и залитую внутри золотым пла- менем свечей. И колокол невыразимо-притягивающе и ласково зовет всех. А потом, когда и маленькие зазвонят, кажется, что им не хочется замолкать и они недовольны, что им не позволяют петь все время. Ваня заснул в церкви, под убранством иконы Богородицы, и видел во сне малень- кого Христа. Так спящим его и принесли домой после обедни. Но он не проспал, чего мы ожидали: утром пришли славить Христа малые ребята, закутанные в отцовские шарфы, в кофтах матерей, в валенках. В облаках пара с мороза вкатывались они в прихожую и пели церковные песни. Только носы красные от мороза торчали из-за шарфов. Чуть только отзвонили в церкви к “Достойно”, ребятишки исчезли, кто в церковь, кто домой. Звон этот был им знаком, что их время прошло. Начинался праздничный, уже скоромный обед, после которого нужно идти гулять, не оглядываясь, чтобы не испугать деда-мороза и не помешать ему внести елку со всеми украшениями. В городе шум, летят тройки и рысаки. Так это досадно – вдруг испугают деда! Но мороз не шутит – надо идти домой греться. Едва успели мы раздеться, как раздалось в столовой пение. То батюшка с хором приехал поздравить с праздником и прославить Христа у нас дома, потому что сего- дня каждый дом – церковь, в которой живет родившийся Христос. Зал уже наглухо закрыт – даже замочные скважины залеплены: там дед-мороз с се- строй и братом. Им можно с дедом даже разговаривать – они большие. Только бы не нажаловались ему на нас! Вот и вечерь, а дверь все заперта – ничего не видно! Что то Дед принес в этом году? Он всегда приносить что-нибудь новое каждый год. И как он не забывает и не приносить то же, что и в прошлом году? Папа тихо подходить, стучит в дверь и спрашивает: “Дедушка! Можно нам к твоей елке?” Дедушка баском отвечает: “Хорошим детям можно, а плохих – не пущу”. Папа смотрит на нас – а мы вспоминаем наши проказы и проступки. Ваня вот-вот заплачет – он вчера забыл помолиться после обеда. Но в эту минуту, самую страш- ную, папа открывает дверь и перед нами красавица елка, в блестящем снегу, со звез- дой на верхушке, вся в красивых игрушках. Золотой огонек побежал вокруг нее и по- всюду загорались свечи. А другие свечи стали рассыпать звездочки, которые трещат и не обжигают, если к ним поднести руку. Под елкой – пакеты: это дед принес всем. Никого он не забыл, ни папу, ни маму, ни кухарку, ни няню Настю, ни нас. Все рады и наперебой хвалятся подарками деда. Догорает елка. С ней трудно расстаться. Она сегодня самая-самая главная. Ее нельзя се- годня до ночи трогать. А на ней такие вкусные конфекты, дедовы сладкие яблоки, зайчи- ковы медовые пряники, с иголочками, упавшими на них с веток. Завтра мы полакомимся ими. А теперь пора помолясь и спать: сегодня будут чудесные сны с елками, дедом- морозом, вчерашними козой и медведем. Лампадка в спальне будет освещать лик радост- ного Христа-Младенца на руках у Пречистой, с любовью улыбающейся Своему Сыну. Ночью елка будет звонить своими колокольчиками и ветки ее будут разговаривать. Если проснуться на минутку, услышишь ее шепот и все поймешь, что она скажет. Вася проснулся и, сонный, тихонько прокрался в зал. Еще вечером приметил он зайчи- ков пряник – нет вкуснее сладости, чем зайчиков пряник в эту ночь. Его сам дед-мороз НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА 186 отобрал в лесу у серого зайчишки и принес на елку. При свете лампадки пред иконами Вася нащупал и взял свой пряник с елки. Тихонько зазвонила она, ласково шепча: “Бери, бери! Это твоя радость!” Но скрипнула дверь и Вася притаился. Опять зазво- нила елка, опять обласкала кого-то, кто к ней пришел ночью за радостным подарком. Вася, пошевелившись, выдал себя и уже вдвоем с большой сестрой, пришедшей к ел- ке, как и он маленький, они в тишине съели зайчиковы пряники. На утро мама с улыбкой обходила кровати еще спящих детей. У всех, даже у Вани, были крошки от пряников на постелях. А дети нашли крошки и у мамы… Радость елки помолодила ее и дала и ей детское счастье. Счастливое Рождество, радостные святки! Колядки Скиния златая, ковчеже завета, Видяши днесь младенца Сына повита, Радуйся Марие, радуйся Приснодево Во нетленном рождестве Твоем. Пастырям со ангелы тайна явися, В Вифлееме во вертепе Христос родися. Припев: Радуйся, Марие… Вол и осел ту суще Творца познают! Рожденному днесь Младенцу хвалу воздают. Припев. Звезда ясна сияет Ему служаще, Три цари приходят дари носяще. Припев. О, Марие Богомати! молися за нас, Да возможем Тя хвалити мы на всякий час. Припев. опубл іковано : // Сергиевский листок [Париж]. – 1951 (?). – Апрель (?). – C. 4–8. НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА 187 * * * * * Незважаючи на назву, що на перший погляд не стосується ніжинознавчої тематики, невеличкий спогад із дитинства представника російської діаспори в повоєнній Фран- ції прив’язується до Ніжина сповна: і географічно, і персонально. Феодосій Георгійович Спаський (1897, м. Ніжин Чернігівської губ., Російська імперія –1979, м. Париж, Франція; кл. Сент-Женев’єв де Буа) – представник відомої колись у Ніжині родини священика, законовчителя Ніжинського історико-філологічного інсти- туту князя Безбородька, благочинного І Ніжинського духовного округу, настоятеля Свято-Миколаївського собору, протоієрея Георгія Івановича Спаського. Про двох пред- ставників цієї родини (найстаршу дитину в сім’ї – доньку Євгенію та наймолодшу – си- на Івана) кілька разів згадували різні автори на сторінках “Ніжинської старовини”. Обоє стали відомими науковцями, зазнали репресій, і як і решта дітей Г.І. Спаського змушені були полишити батьківщину [1]. Є.І. Спаська – незаслужено забутий за радянського ча- су український етнолог, її ім’я повернуте із забуття тільки за часу незалежності Украї- ни. І.Г. Спаський – історик-нумізмат і музейник зі світовим ім’я. Його по праву вважа- ють засновником вітчизняної – і української, і російської – історичної нумізматичної школи. Більше 50 років від віддав Державному Ермітажеві в Ленінграді (сучасному Санкт-Петербургу), там захистив кандидатську й докторські дисертації; був беззмінним головним зберігачем нумізматичних колекцій всесвітньо відомого музею. З-поміж п’ятьох дітей Георгія Івановича та Юлії Миколаївни Спаських тільки Фео- досій (або Дося – як його ніжно називали в сім’ї) пішов батьковою дорогою. Але дещо інакше. Отримав духовну освіту Ф.Г. Спаський уже в зрілому віці за кордоном, куди він змушений був емігрувати, оскільки служив у лавах Добровольчої армії А.І. Дені- кіна. У 1920 р. через Константинополь він разом із двома братами опинився спершу в Югославії, потім у Франції. В Парижі Ф.Г. Спаський був активним учасником Росій- ського студентського християнського руху (РСХД), закінчив Свято-Сергіївський пра- вославний богословський інститут, з яким надалі пов’язав своє життя – з 1932 р. пра- цював на різних посадах і викладав сектознавство, історію розколу, Святе Письмо, давньогрецьку мову та латину. Про творчий доробок Ф.Г. Спаського досі відомо небагато. Звісно, найбільш відо- мою його працею є монографія “Русское литургическое творчество” (Париж, 1951), яка фактично стала підручником для духовних навчальних закладів Закордонної Ро- сійської Православної Церкви. У 2008 р. цю книгу перевидали в Москві, й нині широ- ко користуються під час підготовки священнослужителів Російської Православної Церкви. Як сказано в передмові до московського видання, “данное исследование до сих пор является единственным сводным трудом, посвященным русскому литургиче- скому творчеству” [2]. Оцінюючи книгу Ф.Г. Спаського, в анотації до неї священик Г. Крилов вказує: “Для литургиста книга поистине бесценна. Преподаватель Свято- Сергиевского богословского института в Париже в середине прошлого века написал один из самых загадочных и недоступных в России трудов <…> любой интересую- щийся православным богослужением читатель прочтет книгу Спасского не отрываясь – автор пишет интересно и увлекательно, сухой научно-исследовательский материал “преображается” [3]. Безперечною цінністю другого видання “Русского литургичес- кого творчества” є те, що видання доповнене іншими статтями Ф.Г. Спаського – бого- словського спрямування. НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА 188 Іншою, але донині маловідомою його публікацією є невеличкий начерк “Святки в Рос- сии”, який був надрукований у виданні згадуваного богословського інституту в Парижі – “Сергієвському листку”. На жаль, встановити точні бібліографічні дані про число (номер, рік видання), де був надрукований цей матеріал авторства Ф.Г. Спаського, не вдалося – у бібліотеці “Русское зарубежье” (м. Москва), де зберігаються комплекти цього видання, у примірнику саме цього випуску журналу відсутня обкладинка. Єдине, про що можна стверджувати: начерк Ф.Г. Спаського був надрукований не раніше 1928 р., коли був за- снований журнал; швидше за все – це був повоєнний час; ймовірно – 1950–ті роки. Хоча назва значно узагальнює місце події з начерку Ф.Г. Спаського – для нього як представника російської діаспори, до того ж, колишнього учасника білого руху – весь масив постімперського простору, передусім, Росія, Білорусь і Україна, визначалися єдиним простором “Росії”. Однак, за змістом і географічно, і психо-ментально матеріал український, за регіоном – ніжинський. Феодосій Георгійович описав свої спогади з ди- тинства – святкування Святвечору та Різдва у родині Спаських десь на початку ХХ ст. – ймовірно на межі 1910–х років (про це можна судити з віку різних його братів і сестри, що згадуються у спогадах). У цій публікації напрочуд чудово виписаний обряд коляду- вання – з водінням кози, з рядженими алегоричними персонажами традиційної “Мала- нки” – дохристиянського новорічного обряду, з пізнішими релігійними православними нашаруваннями. З тексту спогадів гарно видно як переплітається в дитячій свідомості очікування суто релігійного свята з його незмінними побутовими, нерелігійними еле- ментами – подарунками від Діда Мороза, цукерками на ялинці та пряниками “від зай- ця” (чи не кожній дитині й досі в Ніжині “зайчик” – за словами їх-таки батьків – носить солодощі). Дещо “націоналізують” спогади Феодосія Георгійовича не тільки опис обря- ду, але й наведений текст колядок. Якщо вміщена наприкінці (з нотами) виконана цер- ковнослов’янською мовою, то інша – попри російську мову публікації – українською (в російській транслітерації). Адже саме такою її в дитинстві запам’ятав автор спогадів. Загалом, спогади Ф.Г. Спаського – дуже цікавий і корисний для подальшого вико- ристання матеріал як для дослідження української (та й російської також) календарної обрядовості, так і для вивчення історії родини Спаських. Насамкінець, хочеться висловити слова щирої вдячності мистецтвознавцю, в мину- лому співробітнику Всеросійського музею О.С. Пушкіна (м. Москва, РФ), доньці І.Г. Спа- ського – Ладі Іванівні Вуїч. Саме завдяки її старанням стало можливим надрукувати цю маловідому працю Ф.Г. Спаського. Л.І. Вуїч люб’язно надіслала текст спогадів її рідного дядька разом із невеликим коментарем і біографічними відомостями про ньо- го, котрі й були покладені в основу цього післяслова. Сергій ЗОЗУЛЯ (Київ–Ніжин) ___________________________ 1. Див.: І.Г.Спаський (1904–1990). Від упорядників // Ніжинська старовина. Ніжинознавчі студії № 1: Історико-культурологічний збірник. Вип. 1 (3). – Ніжин, 2005. – С. 124–129; Непомнящий А. Крим- ські сторінки біографії Євгенії Спаської // Ніжинська старовина. Ніжинознавчі студії № 5: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. Вип. 6 (9). – К., 2008. – С. 124–133. 2. Дунаев А.Г. Предисловие редактора // Спаський Ф.Г. Русское литургическое творчество. – М., 2008. – С. IV. 3. Русское литургическое творчество // Богослов.ru. Научный богословский портал [Електронний ре- сурс]: http://www.bogoslov.ru/biblio/text/319904/index.html