Ніжинська електростанція в 1914-1918 роках
Стаття присвячена одному з аспектів модернізації простору провінційних міст Російської імперії, а саме процесам електрифікації. На прикладі Ніжина, з використанням архівних документів, висвітлено історію становлення міської електростанції....
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК
2010
|
| Schriftenreihe: | Ніжинська старовина |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/24207 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Ніжинська електростанція в 1914-1918 роках / О. Мазурик, В. Кошмар // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2010. — Вип. 9(12). — С. 86-101. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-24207 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-242072013-02-13T02:06:48Z Ніжинська електростанція в 1914-1918 роках Мазурик, О. Кошмар, В. Історія Ніжинщини імперської та постімперської доби Стаття присвячена одному з аспектів модернізації простору провінційних міст Російської імперії, а саме процесам електрифікації. На прикладі Ніжина, з використанням архівних документів, висвітлено історію становлення міської електростанції. Статья посвящена одному из аспектов модернизации пространства провинциальных городов Российской империи, а именно процессам электрификации. На примере Нежина, с использованием архивных документов, освещена история становления городской электростанции. The article focuses on one of the aspects of modernization of the province in the Russian empire, namely the process of electrification. The history of setting a local common electricity generator in Nizhyn is revealed on the basis of the archive material. 2010 Article Ніжинська електростанція в 1914-1918 роках / О. Мазурик, В. Кошмар // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2010. — Вип. 9(12). — С. 86-101. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. 2078-063X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/24207 uk Ніжинська старовина Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія Ніжинщини імперської та постімперської доби Історія Ніжинщини імперської та постімперської доби |
| spellingShingle |
Історія Ніжинщини імперської та постімперської доби Історія Ніжинщини імперської та постімперської доби Мазурик, О. Кошмар, В. Ніжинська електростанція в 1914-1918 роках Ніжинська старовина |
| description |
Стаття присвячена одному з аспектів модернізації простору провінційних міст Російської імперії, а саме процесам електрифікації. На прикладі Ніжина, з використанням архівних документів, висвітлено історію становлення міської електростанції. |
| format |
Article |
| author |
Мазурик, О. Кошмар, В. |
| author_facet |
Мазурик, О. Кошмар, В. |
| author_sort |
Мазурик, О. |
| title |
Ніжинська електростанція в 1914-1918 роках |
| title_short |
Ніжинська електростанція в 1914-1918 роках |
| title_full |
Ніжинська електростанція в 1914-1918 роках |
| title_fullStr |
Ніжинська електростанція в 1914-1918 роках |
| title_full_unstemmed |
Ніжинська електростанція в 1914-1918 роках |
| title_sort |
ніжинська електростанція в 1914-1918 роках |
| publisher |
Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Історія Ніжинщини імперської та постімперської доби |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/24207 |
| citation_txt |
Ніжинська електростанція в 1914-1918 роках / О. Мазурик, В. Кошмар // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2010. — Вип. 9(12). — С. 86-101. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. |
| series |
Ніжинська старовина |
| work_keys_str_mv |
AT mazuriko nížinsʹkaelektrostancíâv19141918rokah AT košmarv nížinsʹkaelektrostancíâv19141918rokah |
| first_indexed |
2025-07-03T01:35:06Z |
| last_indexed |
2025-07-03T01:35:06Z |
| _version_ |
1836587686937231360 |
| fulltext |
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
86
С
уч
ас
ни
й
ви
гл
яд
б
уд
ів
лі
н
іж
ин
сь
ко
ї е
ле
кт
ро
ст
ан
ці
ї (
19
14
–1
91
6,
а
рх
. П
.Г
. С
ла
ст
ьо
н.
З
ар
аз
т
ут
с
по
рт
за
л
мі
сь
ко
ї д
ит
яч
о-
ю
на
ць
ко
ї с
по
рт
ив
но
ї
ш
ко
ли
(д
о
ст
ат
ті
О
ле
кс
ан
др
а
М
аз
ур
ик
а
та
В
ік
то
ра
К
ош
ма
ра
“
Н
іж
ин
сь
ка
е
ле
кт
ро
ст
ан
ці
я
у
19
14
–1
91
8
ро
ка
х”
(с
то
р.
9
8–
10
1)
)
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
98
Олександр МАЗУРИК
(Ніжин)
Віктор КОШМАР
(Ніжин)
Ніжинська електростанція у 1914–1918 роках
Межа ХІХ–ХХ ст. ознаменувалася прискоренням темпів модернізації інфраструкту-
ри міст у Російській імперії. Саме цього часу набули поширення електричне освітлен-
ня, міський електричний транспорт, телефонний і телеграфний зв’язок тощо. Важли-
вою умовою поширення цих нововведень, котрі якісно покращували життя міського
населення, було будівництво електростанції. Чинником прискорення цього процесу
була наявність у місті великих промислових підприємств, що гарантувало постійне
споживання електроенергії.
Ніжин не мав належного промислового потенціалу, тому ідея щодо будівництва міської
електростанції виникла доволі пізно. Перші переговори з цього приводу розпочалися ли-
ше у 1910–1911 роках. Більш серйозно до ідеї з будівництвом електростанції повернулися
в 1913 р., коли 13 травня відбулося спеціальне засідання міської думи. На ньому була при-
йнята ухвала щодо негайного проведення необхідної підготовчої роботи. В тодішніх попу-
лярних періодичних виданнях “Киянин”, “Київська думка”, “Варшавський кур’єр”, “Оде-
ські відомості”, “Чернігівське слово” були розміщені оголошення про організацію конкурсу
на кращий проект виконання робіт із будівництва в Ніжині електростанції на умовах кон-
цесії. Останнім терміном реєстрації заявок визначалося 15 травня 1914 р. [1, ф. 340, оп. 1,
спр.893, арк. 42]. Зазначимо, що станом на 1914 р. в більшості найближчих міст процес еле-
ктрифікації вже завершився (Прилуки, Кобеляки) або завершувався (Конотоп).
На оголошення відгукнулися відразу декілька претендентів. Проте, все ж значна їх
частина не погодилася на запропонований міською думою проект умов концесії, адже
будівництво електростанції було справою не з дешевих. За обрахунками одного з учас-
ників конкурсу необхідно було витратити приблизно 130–140 тис. крб. [1, ф. 340, оп. 1,
спр. 893, арк. 127]. При цьому міська влада не гарантувала стабільного споживання еле-
ктроенергії в достатніх обсягах. А це піднімало ризик збитковості будівництва. В цьому
світлі цілком логічною стає відмова від участі в конкурсі авторитетного й знаного в
усій Російській імперії “Анонімного товариства техніко-комерційного синдикату міста
Брюссель”. Його довірена особа Цейтлін прибув до Ніжина у квітні 1914 р. й після
оглядин міста зробив висновок про низьку рентабельність і фінансову непривабливість
проекту [1, ф. 340, оп. 1, спр. 893, арк. 4,124]. Результатом тривалого листування з Киє-
вом, Харковом, Курськом, Москвою, Петербургом й іншими містами на предмет обго-
ворення умов концесії, стали один за одним відсіюватися претенденти [1, ф. 340, оп. 1,
спр. 893, арк. 28]. Як результат: станом на 15 травня 1914 р. було зареєстровано лише
3 підприємця – Попельський, Безрадецький і Калина [1, ф. 340, оп. 1, спр. 893, арк. 281].
Наступного дня на спеціальному засіданні міської думи обговорювалися пропозиції
учасників конкурсу. Перевагу було надало Еммануїлу Архиповичу Калині. 16 червня
1914 р. з ним був укладений концесійний договір на наступних умовах [1, ф. 340, оп.
1, спр. 893, арк. 248-260]:
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
99
1. На свій страх і ризик концесіонер зобов’язувався побудувати електростанцію і
забезпечити електроенергією всіх бажаючих приватних абонентів і абонентів
міського управління;
2. Протягом 6 місяців від дня укладання договору він мав отримати урядову візу
на проект будівництва;
3. Протягом наступних 6 місяців ним мало бути розпочате будівництво;
4. Повністю завершеним будівництво мало бути через 24 місяці після отримання
всіх дозволів і належних віз проекту;
5. Влада міста не мала права втручатися у процес будівництва, контролювати його
могла лише через щомісячні звіти;
6. Під будівництво міські влади виділяли територію площею 600 кв. сажнів;
7. Строк дії концесії становив 25 років, після чого електростанція мала перейти у
муніципальну власність;
8. Частка міської влади у річних прибутках електростанції сягала 4 %;
9. Міська адміністрація мала право викупу електростанції після закінчення 15 або
20 років (вартість дострокового викупу визначалася наступним чином: показни-
ки середнього доходу за останні 5 років множилися на кількість років, що зали-
шалися до завершення концесії);
10. Влада міста гарантувала концесіонеру монопольні права на розповсюдження в
місті електроенергії.
Будівельні роботи розпочалися наприкінці 1914 р. Проект приміщення електростан-
ції був виконаний у стилі українського модерну відомим архітектором Панасом Гео-
ргійовичем Сластьоном [2, с. 1] (див. фото на стор. 86). Під час будівництва й облад-
нанні електростанції силовою установкою Е.А. Калина не зустрів особливих трудно-
щів. З київським заводом “Гретер” він уклав угоду на постачання дизельного двигуна
потужністю 135 кінських сил, насосів, інших механізмів, а також прокладання елект-
ромережі містом. Усім процесом монтажу й налаштування опікувався відряджений із
заводу інженер І.І. Шольц [1, ф. 340, оп. 1, спр.309, арк. 81]. На спорудження примі-
щення електростанції був використаний 1501 пуд цементу та 30 тис. цеглин [1, ф. 340,
оп. 1, спр.309, арк. 77]. Значними були й витрати на виготовлення дубових стовпів
електромережі: на вул. Московській їх треба було розмістити 32, на вул. Гоголівській
– 17, на вул. Мільйонній – 6 [1, ф. 340, оп. 1, спр. 901, арк. 73]. Загальну суму витрати
на будівництво обрахувати не вдалося. Ймовірно, сума коливалася в межах 40–50 тис.
крб., з яких майже половина була витрачена на купівлю й монтаж силової установки.
Результатом напруженої роботи з будівництва електростанції та електромережі став
вчасний пуск “Ніжинської центральної електростанції”, яка перший струм виробила
восени 1916 р. 29 грудня 1916 р. було створене “Ніжинське електричне акціонерне то-
вариство” зі статутним капіталом у 300 тис. руб., який розподілявся на 300 акцій но-
міналом у 1 тис. руб. кожна. Найбільшим тримачем акцій був концесіонер Е.А. Кали-
на [1, ф. 340, оп. 1, спр. 901, арк. 3-5]. Спочатку електростанція обслуговувала мережу
69 вуличних ліхтарів. Упродовж наступного року їх кількість зросла аж до 300 (з них
33 світилися всю ніч) [1, ф. 340, оп. 1, спр. 901, арк. 17]. На межі 1916–1917 р. було
електрифіковане приміщення міської влади, військове відомство, суд, Історико-філо-
логічний інститут ім. кн. О. Безбородька [1, ф. 340, оп. 1, спр. 309, арк. 51-52]. Остан-
німи в цій черзі були приватні будинки, театри, клуби, магазини.
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
100
Але темпи електрифікації цієї найбільшої групи потенційних споживачів помітно
“буксували”. Вартість електроенергії для них лишалася високою, до того ж ще й по-
стійно зростала. Наприкінці 1916 р. і на початку 1917 р. вартість 1 кВт електроенергії
за концесійною угодою становила: для магазинів 35 коп., для приватних будинків, те-
атрів та клубів – 25 коп.; для муніципальних установ – 17 коп. [1, ф. 340, оп. 1, спр.
309, арк. 79]. Кожен сажень прокладеного кабелю обходився замовнику в 2 руб. 50 коп.
У червні 1918 р. вартість 1 кВт електроенергії зросла для магазинів, клубів, театрів і
торгово-промислових організацій до 4 руб. 50 коп., для квартир приватних абонентів
– до 3 руб. 20 коп., для муніципальних і державних установ – до 2 руб. [1, ф. 340, оп. 1,
спр. 309, арк. 21]. Загалом, електроенергія за темпами дорожчання далеко випереджала
всі інші послуги та товари. Ключову роль при цьому відігравали не стільки загальноде-
ржавні інфляційні процеси, скільки ріст цін на галицьку нафту та постійні перебої з її
поставками. Так, якщо її вартість у 1916 р. становила 4 руб., то в середині 1918 р. – 32
руб. В умовах можливості подальшого дорожчання нафти до 64 руб. перед “Ніжинсь-
кою центральною електростанцією” постала перспектива повного банкрутства.
Загальні правила електричного освітлення були затверджені спеціальною комісією
на Всеросійському електричному з’їзді. Контроль і перевірку їх дотримання здійсню-
вало Технічне бюро при міській управі. У звітах його працівники неодноразово зму-
шені були констатувати, що облаштування електричного освітлення в Ніжині було
виконане зі значними відхиленнями від установлених норм. Головною причиною цьо-
го було залучення до виконання робіт із електрифікації некваліфікованих робітників.
Результатом цього стали регулярні збої в роботі електромережі, яку іноді доводилося
відключати навіть на декілька діб [1, ф. 340, оп. 1, спр. 309, арк. 194]. Постійною була
проблема перенавантаження, адже електростанція могла забезпечити одночасну робо-
ту лише 5–6 тис. лампочок. Через це з вересня 1917 р. до березня 1918 р. електроенер-
гія не подавалася до приватних будинків із 4.30 до 8.30 ранку. Перебої в свою чергу
обумовлювали перманентне зменшення об’ємів споживання електроенергії. Якщо в
1917 р. середньостатистичний показник споживання електроенергії становив близько
10 тис. кВт, то в 1918 р. він скоротився до 7–8 тис. кВт [1, ф. 340, оп. 1, спр. 901, арк. 1].
Дорожнеча електроенергії та перебої з її постачанням відлякували нових спожива-
чів. Частково вирішенню проблем мало сприяти встановлення ще одного хоча й за-
старілого генератора постійного струму. З цього приводу велися переговори про купі-
влю американської силової установки RC–6 [1, ф. 1334, оп. 1, спр. 3, арк. 8]. Гостро
постале кадрове питання частково вирішувалося залученням кваліфікованих робітни-
ків із київського заводу “Гретер”. Eсі інші робітники зобов’язувалися до сурової дис-
ципліни. Так, кожен робітник – відповідно до спеціальності – зобов’язувався мати
список інструментів, які ним використовуються. За найменші порушення накладався
штраф у 5 крб. [1, ф. 340, оп. 1, спр. 309, арк. 118]. Це при тому, що заробітна платня
на електростанції коливалася від 30 руб. у сторожа до 150 руб. у інженера. У 1918 р. із
підвищенням тарифів заробітна платня сторожа зросла до 60 руб., інженера – до 400 руб.
[1, ф. 340, оп. 1, спр. 309. арк. . 200].
За таких умов навряд чи можна твердити про прибутковість концесії. Навіть побіж-
ний огляд фінансової звітності свідчить про те, що видатки набагато перевищували
прибутки [1, ф. 340, оп. 1, спр. 901, арк. 2].
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
101
місяць, рік прибуток
(руб.)
витрати
(руб.)
лютий 1917 р. 3816 3876
травень 1917 р. 2620 10387
квітень 1918 р. 3684 3520
Таким чином досвід будівництва і перших років експлуатації електростанції в Ні-
жині свідчить, що процес модернізації міської інфраструктури в малих непромисло-
вих містах Російської імперії відбувався вкрай повільно. Дорожчання нафти, яка ви-
користовувалась як енергоносій для силових установок, у роки І Світової війни лише
більш рельєфно окреслила давні проблеми галузі, сплетені в тугий нерозв’язний ву-
зол. Мова йде про низьку кваліфікацію робітників, що обумовлювала погану якість
послуг; дорожнечу останніх, що спричиняло низький попит; технічну застарілість об-
ладнання, модернізація якого вимагала величезних коштів.
_____________________________
1. Відділ забезпечення збереженості документів Державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині.
2. Ємельянов В.М. Про влаштування в Ніжині електричного освітлення. // Вісті. –1993 – №7. – С. 1.
Мазурик О., Кошмар В. Ніжинська електростанція у 1914–1918 роках
Стаття присвячена одному з аспектів модернізації простору провінційних міст Росій-
ської імперії, а саме процесам електрифікації. На прикладі Ніжина, з використанням
архівних документів, висвітлено історію становлення міської електростанції.
Мазурик О., Кошмар В. Нежинская электростанция в 1914–1918 гг.
Статья посвящена одному из аспектов модернизации пространства провинциальных
городов Российской империи, а именно процессам электрификации. На примере Не-
жина, с использованием архивных документов, освещена история становления город-
ской электростанции
Mazuryk O., Koshmar V. Nizhyn common electricity generator in 1914–1918
The article focuses on one of the aspects of modernization of the province in the Russian
empire, namely the process of electrification. The history of setting a local common elec-
tricity generator in Nizhyn is revealed on the basis of the archive material.
Лариса КУЛИК
(Ніжин)
З історії благодійних закладів Ніжина в XIX ст.
Благодійність – це той вид людської діяльності, безкорисливу природу якої важко
усвідомити й зрозуміти. Але ця багатоаспектна діяльність, головний принцип якої –
милосердя, є основою не тільки релігійної моралі, – вона взагалі демонструє стан сус-
пільної моральності.
|