Документ з архіву М. Чайковського
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Сiверянський лiтопис |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/24371 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Документ з архіву М. Чайковського / Ю. Мицик // Сiверянський лiтопис. — 2010. — № 1. — С. 124-125. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-24371 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-243712013-02-13T03:07:18Z Документ з архіву М. Чайковського Мицик, Ю. З історіографічної спадщини 2010 Article Документ з архіву М. Чайковського / Ю. Мицик // Сiверянський лiтопис. — 2010. — № 1. — С. 124-125. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. XXXX-0055 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/24371 uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
З історіографічної спадщини З історіографічної спадщини |
| spellingShingle |
З історіографічної спадщини З історіографічної спадщини Мицик, Ю. Документ з архіву М. Чайковського Сiверянський лiтопис |
| format |
Article |
| author |
Мицик, Ю. |
| author_facet |
Мицик, Ю. |
| author_sort |
Мицик, Ю. |
| title |
Документ з архіву М. Чайковського |
| title_short |
Документ з архіву М. Чайковського |
| title_full |
Документ з архіву М. Чайковського |
| title_fullStr |
Документ з архіву М. Чайковського |
| title_full_unstemmed |
Документ з архіву М. Чайковського |
| title_sort |
документ з архіву м. чайковського |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
З історіографічної спадщини |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/24371 |
| citation_txt |
Документ з архіву М. Чайковського / Ю. Мицик // Сiверянський лiтопис. — 2010. — № 1. — С. 124-125. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський лiтопис |
| work_keys_str_mv |
AT micikû dokumentzarhívumčajkovsʹkogo |
| first_indexed |
2025-07-03T03:45:44Z |
| last_indexed |
2025-07-03T03:45:44Z |
| _version_ |
1836595905238663168 |
| fulltext |
124 Сіверянський літопис
З ІСТОРІОГРАФІЧНОЇ
СПАДЩИНИ
Перегортаючи в черговий раз сторінки призабутого журналу «Україна», що
його видавав М.С. Грушевський перед Першою світовою війною, я знову звернув
увагу на статтю малознаного автора «Мазепинці в Туреччині (з паперів Садик
паші (Чайковського)». Її підписано дуже стисло: «Ів. Застирець». Цим автором
очевидно, був священик Йосип Застирець, історик церкви, літератор, 12 листів
якого до М.С. Грушевського (1902D1904, 1907, 1912 рр.) зберігаються у ф. 1235
ЦДІА України у Києві під номером 488 (1). Цей автор займався дослідженням
діяльністі широко відомого свого часу польського письменника й політичного
діяча Михайла Чайковського (1804D1886), уродженця Житомирщини. У своєму
прагненні наблизити відродження Польської держави, загарбаної трьома імперіями
(Російською, Німецькою та Австрійською), а також вільної України, він брав
безпосередню участь у польському повстанні 1830D1831 рр., займався активною
політичною діяльністю на еміграції. У 1841 р. поселився у Стамбулі, де навіть
прийняв іслам і став зватися СадикDпашею. Коли у 1853 р. вибухнула Кримська
війна, Чайковський сформував козацький полк у складі 1400 вояків (поляки,
українці та ін.) і вирушив з ним на театр воєнних дій, де брав участь у взятті
Бухареста. Але оскільки війна не вийшла в основному за межі південного Криму,
план Чайковського щодо підняття загальноукраїнського повстання і відродження
Гетьманщини не був реалізований. Після Кримської війни козацький підрозділ
Чайковського проіснував кілька років і був уключений до складу регулярної
турецької армії (Чайковський покинув Туреччину) і брав участь у РосійськоD
турецькій війні 1877D1878 рр.
Отже, І. Застирець мав у своєму розпорядженні документи з особистого архіву
М. Чайковського, що він їх дістав від сина останнього – Адама. Серед них був і
франкомовний документ, який стосувався перебування гетьмана Івана Мазепи та
його сподвижників на еміграції. Застирець вважав його оригінальним і подав
публікацію даного тексту французькою мовою разом з українським перекладом,
вступом та післясловом до «України». Редакція (насамперед в особі М.С. ГруD
шевського) скептичніше поставилася до цього документа, вважаючи, що він
походить не з 1710 р., а з першої половини ХІХ ст. і був створений у колах польської
політичної еміграції: «Нам автентичність сеї записки здається дуже сумнівною і
може скоріше належить її вважати причинком до історії Мазепиної легенди,
відогрітої в кругах польської еміграції – причинком в кожнім разі дуже цікавим.
На жаль, друкувати її нам прийшлося з досить несправної копії». Тим не менш
М. С. Грушевський опублікував матеріал І. Застирця (2), який залишився майже
непоміченим через загальновідомі причини (війни, репресії тощо), та й сам журнал
«Україна» став значною бібліографічною рідкістю. Поки що питання про
автентичність документа залишається нерозв’язаним. На наш погляд, в його основі
все ж лежать достовірні факти, і тому його варто передрукувати.
о. Юрій Мицик
�
ДОКУМЕНТ З АРХІВУ М.ЧАЙКОВСЬКОГО
© Мицик Юрій Андрійович – доктор історичних наук, професор
Національного університету "КиєвоDМогилянська академія".
Сіверянський літопис 125
Нижче подаємо текст статті Застирця разом з опублікованим ним документом.
При нинішній публікації пропущено французький текст, злито вступ і післяслово
Застирця, правопис наближено до сучасних норм.
Примітки:
1) Епістолярна спадщина Михайла Грушевського (покажчик до фонду № 1235
у ЦДІА України у м. Києві. – К., 1996).– С. 32. Відомий також ряд листів Застирця
до Івана Франка, Івана Пулюя та ряду інших відомих діячів української культури
(Див.: Путівник по фондах відділу рукописів. – К.,1999. – С. 44, 46, 242, 451).
2) Застирець Ів. Мазепинці в Туреччині (З паперів СадикDпаші (Чайковського)
// Україна. – К., 1914. – Кн. 2. – С.67D72.
* * *
Ів. Застирець
МАЗЕПИНЦІ В ТУРЕЧЧИНІ
(З ПАПЕРІВ САДИК�ПАШІ (ЧАЙКОВСЬКОГО)
Займаючися діяльністю польської еміграції в Туреччині на підставі паперів,
які я дістав від сина покійного СадикаDпаші Адама Чайковського, одержав я між
іншим французький переклад цікавого оповідання про побут мазепинців в
Бендерах. Як відомо, СадикDпаша зорганізував під час Кримської війни один полк
т. зв. турецьких козаків, які мали своєю традицією такі події як перехід України
під Туреччину за Дорошенка, підданє Мазепи, перехід запорожців по руїні Січі і
т. ін. Полк цей на прохання сераскира дістав підпис українського оригіналу сього
оповідання з архіву Високої Порти. На французькім перекладі стоїть примітка:
„Traduction du Ruthenien“ i польська нотатка „Kopia sygnowana przez Patryarche i 12
biskupow greckiej cerkwi“. Догадуюсь, що ті підписи містили благословення для
полку, котрий складався з християн: русинівDукраїнців, сербів, болгар, поляків та
ін. Переклад французький зроблений мабуть для цісаря Наполеона ІІІ, котрий
дуже інтересувався організацією тих «оттоманських» козаків. Посилав для них
обув, одежу, а в части також платню (копія писана в 1850 р., судячи по письму і
паперу). Додаю, що документ цей носив на грудях молодий козак Іван Щербина,
котрий служив у цім полку в сотні Журилівській, а був він нащадком згаданого в
документі Щербини. Тільки й всього, що розвідав я з актів і переписки про
походження цього документа, котрий отут подаю.
Розглядаючись в тім цікавім акті і в життю та обставинах тодішніх нашого
гетьмана, гадаю, що текст автентичний мимо деяких сумнівів. Подає він різні
численні подробиці, як виправдання неприсутности шведського короля, участь
послів молдавських, опис знамени козацькоDтурецького, дарунки султана,
розміщення козаківDсічовиків, проживання Мазепи в Ґалацу, в замку збудованім
ґенуезцями. Цікаве і те, що гетьман хоч жалує своїх помилок, проте живе в Ґалаці
досить свобідно „comme dans une retroite militaire”, а не так як ми звичайно читаємо
про нього, що доживає до смерти прибитий журбою, невилічимо хорий і – в
Бендері.
Мушу вкінці додати, що цю подробицю, що на тім французькім перекладі
знаходжу такі примітки: «Переклад з українського (Traduction du Runhenien);
малоруський переклад цього акту знаходиться в архіві Високої Порти; копію
перекладу мав Гладкий (кошовий отаман Задунайської Січі. – Ю.М.) і передав її
російському уряду 1828 р., себто тоді, коли піддавався з своїми козаками Миколі І.
* * *
Було нас дев’ять: Мазепа, гетьман України, Костянтин Городинський (Гордієнко.
– Ю.М.), кошовий отаман, Филип Орлик, головний писар козацький, Горленко,
полковник полку Прилуцького, Войнаровський, єсаул отамана, Кісилевський,
хорунжий український, Чайка, отаман куреня Блатнерівського (Платнерівського.
|