Демократія та економічний розвиток: взаємозв'язок і взаємозумовленість
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2009
|
| Назва видання: | Культура народов Причерноморья |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/24391 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Демократія та економічний розвиток: взаємозв'язок і взаємозумовленість / I.M. Стулова, А.В. Швецова // Культура народов Причерноморья. — 2009. — № 155. — С. 150-151. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-24391 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-243912011-07-13T12:16:20Z Демократія та економічний розвиток: взаємозв'язок і взаємозумовленість Стулова, I.M. Швецова, А.В. Точка зрения 2009 Article Демократія та економічний розвиток: взаємозв'язок і взаємозумовленість / I.M. Стулова, А.В. Швецова // Культура народов Причерноморья. — 2009. — № 155. — С. 150-151. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/24391 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Точка зрения Точка зрения |
| spellingShingle |
Точка зрения Точка зрения Стулова, I.M. Швецова, А.В. Демократія та економічний розвиток: взаємозв'язок і взаємозумовленість Культура народов Причерноморья |
| format |
Article |
| author |
Стулова, I.M. Швецова, А.В. |
| author_facet |
Стулова, I.M. Швецова, А.В. |
| author_sort |
Стулова, I.M. |
| title |
Демократія та економічний розвиток: взаємозв'язок і взаємозумовленість |
| title_short |
Демократія та економічний розвиток: взаємозв'язок і взаємозумовленість |
| title_full |
Демократія та економічний розвиток: взаємозв'язок і взаємозумовленість |
| title_fullStr |
Демократія та економічний розвиток: взаємозв'язок і взаємозумовленість |
| title_full_unstemmed |
Демократія та економічний розвиток: взаємозв'язок і взаємозумовленість |
| title_sort |
демократія та економічний розвиток: взаємозв'язок і взаємозумовленість |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Точка зрения |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/24391 |
| citation_txt |
Демократія та економічний розвиток: взаємозв'язок і взаємозумовленість / I.M. Стулова, А.В. Швецова // Культура народов Причерноморья. — 2009. — № 155. — С. 150-151. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT stulovaim demokratíâtaekonomíčnijrozvitokvzaêmozvâzokívzaêmozumovlenístʹ AT švecovaav demokratíâtaekonomíčnijrozvitokvzaêmozvâzokívzaêmozumovlenístʹ |
| first_indexed |
2025-07-03T03:46:24Z |
| last_indexed |
2025-07-03T03:46:24Z |
| _version_ |
1836595947024416768 |
| fulltext |
Стулова I.M. Швецова А.В.
ДЕМОКРАТІЯ ТА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК: ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК І ВЗАЄМОЗУМОВЛЕНІСТЬ
150
Стулова I.M. Швецова А.В.
ДЕМОКРАТІЯ ТА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК: ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК
І ВЗАЄМОЗУМОВЛЕНІСТЬ
Прагнучи до виявлення об'єктивного механізму виникнення демократичних політичних систем, дослід-
ники намагаються знайти детермінанти демократії, у першу чергу – у сфері економіки. Вони ставлять перед
собою питання про те, що є первинним, демократія чи економічний розвиток? Чи впливає демократична си-
стема на економічне зростання та добробут?
На думку сучасних дослідників між демократією та соціально-економічним розвитком існує суттєва
взаємозалежність. Чим вищий рівень соціально-економічного розвитку, тим більш сприятливі умови для
розвитку демократії. Зокрема, А.Пшеворський та інші відзначають, що між соціально-економічним розвит-
ком і демократією існує безпосередній зв'язок. Якщо демократія серед бідних країн і країн з доходом нижче
середнього в якийсь момент стає ймовірною, оскільки «переходи до демократії є довільними перемінними
стосовно рівня розвитку» [1, с.216], то потім ця імовірність може значно знизитися, якщо не буде підтрима-
на усталеним економічним розвитком.
Дані автори наводять розрахунки (щоправда, 1997 року, але які відображають загальну тенденцію), згі-
дно яких «бідні демократії, особливо ті з них, де річний дохід на душу населення є нижчим від 1000 дола-
рів, надзвичайно крихкі», а також, що «від демократії можна сподіватися тривалості існування у середньо-
му протягом 8,5 років у країні із щорічним доходом на душу населення нижче 1000 доларів, 16 років – у
країні з доходом між 1000 і 2000 доларів, 33 роки – між 2000 і 4000 доларів та 100 років – при доході між
4000 і 6000 доларів… За доходів вище 6000 доларів демократії стають непорушними» [1, с.216-217].
Відомий дослідник Л.Даймонд вважає рівень соціально-економічного розвитку найважливішим факто-
ром у детермінації можливостей демократії. Проте, у той же час, він не є абсолютно визначальним. Важли-
вим висновком вченого є те, що економічний розвиток, звичайно, пов'язаний з демократією, проте варто
враховувати й ті фактори, зв'язок яких з нею ще більш суттєвий. Ці фактори – ВНП на душу населення,
економічна незалежність, національна єдність, політична воля, військові витрати – ще більше впливають на
демократизацію, ніж власне економіка.
Деякі спостерігачі вважають, що ефективність економічного розвитку в країнах Південно-Східної Азії
(Південній Кореї, Тайвані, Сінгапурі, Індонезії, Малайзії, Китаї й ін.) стала можливою саме завдяки автори-
тарному характеру політичних систем цих країн. Авторитарний політичний режим створив сприятливе се-
редовище для довгострокових інвестицій, забезпечив високу частку накопичення у ВНП і сприяв розвитку
високотехнологічних галузей. Так, у більшості країн Південно-Східної Азії рівень інвестицій склав 35%
ВНП, що майже вдвічі більше, ніж у США і Латинській Америці [2]. Економічні успіхи були настільки
вражаючими, що Південно-Східну Азію стали сприймати як головний економічний центр початку XXI сто-
ліття.
На думку більшості дослідників, що вивчають цю проблему, економічну діяльність недемократичних
режимів досить часто можна визнати позитивною. Соціальна ж орієнтація демократичної держави не зав-
жди сприяє ефективному економічному зростанню. Забезпечення швидкого економічного розвитку може
стати демократичному уряду не під силу, якщо перед ним, наприклад, виникне необхідність спрямування
великого обсягу ресурсів у галузь соціального забезпечення. О.Ткач, зокрема, звертає увагу на те, що так
сталося у Швеції, коли в 1980-1990 роках вона відчула свою незахищеність перед міжнародною конкурен-
цією і стала поступово відмовлятися від соціальних пріоритетів [6, с.256].У той же час і недемократичні
режими можуть неефективно розпоряджатися національними ресурсами. Як зазначає відомий кримінолог
В.Лунєєв, «правлячі кола в СРСР за часів Сталіна займалися політичним тероризмом (насильством влади), а
за часів Хрущова й особливо Брежнєва – політичним хабарництвом та казнокрадством» [3, с.44].
На думку ряду теоретиків політичного розвитку і багатьох авторів теорій демократії, що визнають вза-
ємозалежність демократії і різних соціально-економічних характеристик західного суспільства, економіч-
ний розвиток і формування нації є найважливішими умовами для демократії, а тому є більш пріоритетними,
ніж власне демократизація. Але, як справедливо відзначає А.Лейпхарт, це не означає, що необхідні й кори-
сні для демократії умови повинні створюватися недемократичним шляхом. Як свідчить досвід, недемокра-
тичні режими показали, що не здатні безпосередньо прокладати шлях демократії. «Хоча нерідко ці режими
виправдують своє правління демократичними цілями, насправді вони більше піклуються про збереження
своєї недемократичної влади» [4, с.266]. Як зазначають інші, «демократії не виникають внаслідок розвитку
диктатур…для зміцнення демократії ми повинні зміцнювати демократію, а не підтримувати диктатуру» [1,
с.216]. Відповідно до точки зору , що економічний розвиток – це найважливіший фактор становлення демо-
кратії, демократизація в слаборозвинених суспільствах досягнута бути не може. Однак, якщо враховувати,
що кореляція між економічним розвитком і демократією має причинно-наслідковий характер, то, як відзна-
чає А.Лейпхарт та інші дослідники, причиною є скоріше навіть слабка демократія, ніж рівень економічного
розвитку. «Демократії можуть виживати і у більш бідних країнах, якщо вони породжують економічне зрос-
тання за помірного рівня інфляції» [1, с.217].
Дослідження статистичних даних країн з різними політичними режимами показує, що низький рівень
економічного розвитку дійсно є несприятливим чинником для демократизації, однак, він не робить її немо-
жливою. Демократії історично існували і на тлі низького економічного розвитку (США в 1820 p., Франція в
1870 p., Швеція в 1890 p.). Як суттєві передумови демократії, дослідники виділяють парламентські інститу-
ти, національну консолідацію, прихильність еліт до демократичного переходу, необхідність якого вони ви-
ТОЧКА ЗРЕНИЯ
151
знають не через цінність демократії як такої, а тому, що вона, як виявляється, здатна створити найкращі
умови для виходу з кризової ситуації [1, с.223-226]. .
Аналіз проблеми залежності економіки й демократії дозволяє систематизувати моделі, що характери-
зують особливості даної залежності. Модель С.Ліпсета базується на передумові прямолінійної залежності,
що існує між рівнями економічного і демократичного розвитку. Використовуючи для аналізу емпіричних
даних кореляційний і регресійний методи, були отримані результати, що також підтверджують високий рі-
вень залежності між економічним і демократичним розвитком.
Відповідно до моделі криволінійного взаємозв'язку економічного розвитку й демократії (Р.Джекман),
елементи стабілізації демократії виникають при тривалому економічному зростанні, але й при зростанні
економіки рівень демократичного розвитку може зменшуватися, якщо економічні чинники демократії не
підтримуються іншими (інституціональними та культурними). Наприклад, досить значною проблемою,
пов’язаною з економічним розвитком суспільства, є проблема соціальної рівності.
Демократичні ідеали свободи і рівності більшою мірою відповідають погоджувальній системі, до якої
відносяться і ліберально-демократичний, і соціал-демократичний устрій суспільства. Важлива роль при
цьому належить соціальному партнерству, здатному враховувати інтереси як бізнесу, так і найманих робіт-
ників, яких представляють профспілки. Уряд, менеджмент і профспілки повинні здійснювати спільні заходи
щодо регулювання ринкової економіки, а розвинена система соціального забезпечення – перешкоджати
поширенню нерівності в доходах і загостренню процесів соціальної стратифікації
Як показує досвід ліберально-капіталістичних і соціал-демократичних країн Західної Європи, Північної
Америки, Австралії, Нової Зеландії і Японії, для ефективного функціонування погоджувальної системи не-
обхідні певні економічні умови. Успіх погоджувальної системи залежить від того, наскільки високим є рі-
вень економічного забезпечення суспільства і від того, наскільки ефективними є механізми ліквідації соціа-
льної нерівності. Високий рівень економічного зростання збільшує імовірність того, що все більше соціаль-
них груп матимуть можливість скористатися його результатами, а загальнодоступність економічних ресур-
сів зменшує імовірність конфліктів між правлячими й керованими, бідними і багатими.
В сучасних умовах усе більш актуалізується рішення проблеми пошуку міри оптимального співвідно-
шення економічної ефективності та соціальної справедливості, що відіграє роль концептуального ядра су-
часної парадигми демократичної організації суспільних відносин, зокрема, відносин власності. Політика й
економіка, ринок і державне регулювання економічних відносин, приватні і суспільні інтереси, особистість,
суспільство і держава не повинні протиставлятися.
Слід зазначити, що державне регулювання соціально-економічних процесів виправдовується саме так
званими «провалами ринку», до яких відносяться зниження конкуренції і скорочення діапазону регулюю-
чих функцій цін у результаті монополізації; існування суспільних благ, що не можуть бути поставлені рин-
ком; зовнішні ефекти дії ринкових відносин, не регульованих ринком; неповні ринки, коли приватні ринки
не справляються з виробництвом деяких несуспільних товарів і послуг; недосконалість інформації, що зни-
жує можливість для споживачів вибрати необхідний товар; перманентні безробіття, інфляція і втрата стій-
кості, з якими не справляються механізми ринку. На думку прихильників традиційної теорії неспроможнос-
ті ринку, ринок, де присутні явища типу зовнішнього тиску й економії, пов'язаної з масштабами угод, не
дасть оптимальних результатів. Ці обставини приводять до необхідності пошуку нових механізмів регулю-
вання – державних і політичних механізмів суспільного вибору, що переборюють неспроможність ринку.
Проте, неоінституціоналістська революція в економічній науці показала, що існують й інституціональні
способи вирішення даної проблеми. Так, теорема Коуза доводить, що створення прав власності може ви-
явитися кращим методом регулювання зовнішніх впливів. Однак, як відзначає Я.-Е.Лейн, держава повинна
повсякчас приймати рішення, що стосуються передумов ринкової економіки (наприклад, щодо структури
приватної власності), з метою забезпечення гармонійної єдності таких демократичних цінностей, як свобо-
да, справедливість, добробут, рівність, соціальна злагода.
Таким чином, можна зробити висновок, що демократія для свого розвитку потребує певних економіч-
них умов (вільного ринку, підприємництва громадян, розвинутого інституту приватної власності і т.ін.), але
ними обмежуватися не може, оскільки сам лише економічний розвиток не є гарантією демократії, і принци-
пова роль у даному випадку належить державі, яка повинна створювати не лише економічні, а й соціальні
та політичні інститути, які б забезпечували цінності демократії.
Джерела та література
1. Пшеворський А., Альварес М., Чейбуб Х.А., Лімонжі Ф. Що робить демократії життєздатними? // У
пошуках правильної парадигми: Концептуальні перспективи посткомуністичного переходу у країнах
Східної Європи: пер. з англ.. / За ред.. Д.Гузіни; гол.ред. серії і автор передм. Дж.Перлін; наук.ред.
О.Кокорська. – К.: вид-во «Ай Бі»; 2003. – с.215-214.
2. Никитченко А.Н. Транснационализация демократии (П) «Третья волна» демократизации в свете теорий
мировой єкономики //Полис. – 1999.– № 2. – с.36-41.
3. Лунеев В.В. Рыночная экономика и преступность / Общественные науки и современность. – 1996. – №3.
– С.37-46.
4. Лейпхарт А. Демократия в многосоставных обществах. Сравнительное исследование. – М.: Аспект
Пресс, 1997.
5. Лэйн Я.-Э. Демократия и конституционализм // Полис. – 1998. – №6. – С. 22-29.
6. Ткач О. І. Порівняльна політологія: Навчальний посібник. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київ-
ський славістичний університет», 2008.
|