Другі всеукраїнські Кулішеві читання з філософії етнокультури

25-26 лютого 2010 р. в Чернігівському національному педагогічному університеті були проведені Другі всеукраїнські Кулішеві читання з філософії етнокультури, присвячені 20-річчю кафедри філософії та культурології, яка й виступила основним організатором заходу....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Колесник, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України 2010
Назва видання:	Сiверянський лiтопис
Теми:	Наукове життя
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/24663
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Другі всеукраїнські Кулішеві читання з філософії етнокультури / О. Колесник // Сiверянський лiтопис. — 2010. — № 2-3. — С. 246-249. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-24663
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-246632013-02-13T02:56:18Z Другі всеукраїнські Кулішеві читання з філософії етнокультури Колесник, О. Наукове життя 25-26 лютого 2010 р. в Чернігівському національному педагогічному університеті були проведені Другі всеукраїнські Кулішеві читання з філософії етнокультури, присвячені 20-річчю кафедри філософії та культурології, яка й виступила основним організатором заходу. 2010 Article Другі всеукраїнські Кулішеві читання з філософії етнокультури / О. Колесник // Сiверянський лiтопис. — 2010. — № 2-3. — С. 246-249. — укр. XXXX-0055 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/24663 uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукове життя Наукове життя
spellingShingle	Наукове життя Наукове життя Колесник, О. Другі всеукраїнські Кулішеві читання з філософії етнокультури Сiверянський лiтопис
description	25-26 лютого 2010 р. в Чернігівському національному педагогічному університеті були проведені Другі всеукраїнські Кулішеві читання з філософії етнокультури, присвячені 20-річчю кафедри філософії та культурології, яка й виступила основним організатором заходу.
format	Article
author	Колесник, О.
author_facet	Колесник, О.
author_sort	Колесник, О.
title	Другі всеукраїнські Кулішеві читання з філософії етнокультури
title_short	Другі всеукраїнські Кулішеві читання з філософії етнокультури
title_full	Другі всеукраїнські Кулішеві читання з філософії етнокультури
title_fullStr	Другі всеукраїнські Кулішеві читання з філософії етнокультури
title_full_unstemmed	Другі всеукраїнські Кулішеві читання з філософії етнокультури
title_sort	другі всеукраїнські кулішеві читання з філософії етнокультури
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Наукове життя
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/24663
citation_txt	Другі всеукраїнські Кулішеві читання з філософії етнокультури / О. Колесник // Сiверянський лiтопис. — 2010. — № 2-3. — С. 246-249. — укр.
series	Сiверянський лiтопис
work_keys_str_mv	AT kolesniko drugívseukraínsʹkíkulíševíčitannâzfílosofííetnokulʹturi
first_indexed	2025-07-03T04:00:10Z
last_indexed	2025-07-03T04:00:10Z
_version_	1836596813544554496
fulltext	246 Сіверянський літопис НАУКОВЕ ЖИТТЯ ДРУГІ ВСЕУКРАЇНСЬКІ КУЛІШЕВІ ЧИТАННЯ З ФІЛОСОФІЇ ЕТНОКУЛЬТУРИ 25�26 лютого 2010 р. в Чернігівському національному педагогічному універси� теті були проведені Другі всеукраїнські Кулішеві читання з філософії етнокуль� тури, присвячені 20�річчю кафедри філософії та культурології, яка й виступила основним організатором заходу. Слід згадати, що це перша наукова конференція, проведена після надання університету статусу національного. Як зауважив на відкритті конференції проректор з наукової роботи ЧНПУ, професор В.О.Дятлов, Пантелеймон Куліш є універсальною постаттю, чия діяльність охоплює історію, літературу, філософію, а отже, через вивчення його спадщини можна розглядати історію культури України в цілому та Чернігівщини зокрема. На першій сесії піднімалися проблеми теоретико�методологічних засад сучас� ної філософії етнокультури. Сутність нового підходу розкрив у своїй доповіді “Філософія етнокультури як новітній напрямок народознавства” професор В.А.Личковах. На його думку, сприяти подоланню уніфікаційних загроз, які несе з собою глобалізація, може філософія етнокультури як вища форма синтезу етно� логії, етнографії, естетики та інших філософських та культурологічних дисциплін. Її предметом є духовна географія краю, яка розглядається з точки зору діалектики універсального та національного. На думку доповідача, саме такий підхід здатний забезпечити справжній діалог культур. У наш час «вкоріненість» людини в рідні краєвиди, про яку писав М.Гайдеггер, опинилася під загрозою, оскільки медіа� простір стає для сучасного городянина ближчим, ніж ландшафт власної землі. Це явище є особливо небезпечним для української ментальності, яка ґрунтується на таких архетипах, як кордоцентризм, софійність, антеїзм і здійснюється під сигна� турами Софії і Спаса. На зв’язок теорії етнокультури з практикою гуманітарної освіти звернула ува� гу О.Ю.Павлова в доповіді “Історія української культури в системі гуманітар� ного знання”. З її точки зору, скорочення обсягу гуманітарного знання в сучасних ВНЗ залишає студента без контексту світової культури. При обмеженні циклу культурологічних дисциплін лише історією української культури, втрачається спе� цифіка культурології. В процесі обговорення учасники конференції зійшлися на думці, що акцентуватися повинна не фактологічна історія культури, а її категорі� альне осмислення на рівні осягнення парадигм, топосів, архетипів. Б.В.Козак у доповіді “Проблема топосу у філософії етнології України” для осмислення нега� тивних моментів сучасної культурної ситуації України звернувся до топосів Бу� динку та Шляху. Перший з них є остовом буття, осередком затишку та впевне� ності, другий – образом тотальної невпевненості людини. В такому випадку Ук� раїна постає як мандрівник на Шляху, який ще тільки має усвідомити себе. Зовсім інакше пояснив “Традиційні та новаційні проблеми вітчизняної художньої культу� ри” Ю.Л.Афанасьєв. На думку київського професора, криза культури має по� літичні, економічні, ментальні та культурологічні причини. Головною з них є ос� тання, яка виявляється у відсутності системної теорії культури. Через це украї� нське мистецтво втратило свою функцію формування Homo culturis, піддавшись Сіверянський літопис 247 комерціалізації. Отже, саме розробка теорії, яка визначить сенс і завдання мис� тецтва, допоможе йому виконувати завдання культуротворення. Місце мови в процесі такого культуротворення розкрила Л.Г.Райська в доповіді “Українська мова в етноментальному просторі”. Вона підкреслила, що мова є чинником збере� ження національної ідентичності. Саме тому таким тривожним є факт, що зараз з 5400 мов Землі 60 % перебувають на межі зникнення; треба не допустити, щоб українська мова потрапила в цей список. Актуальну естетичну проблематику підня� ла професор Г.С.Мєдникова у доповіді “Філософська рефлексія життя і смерті у сучасному мистецтві”. На думку дослідниці, в сучасному мистецтві є помітним філософське осмислення амбівалентності та символічного взаємообміну життя та смерті, відповідно до поглядів Бодріяра та Фуко. Друга сесія конференції була присвячена П.Кулішу як фундатору української філософії етнокультури та актуальним проблемам кулішезнавства. Цілісний аналіз історіософських поглядів Куліша презентував С.Т.Мащенко в доповіді “Методо� логічні позиції Кулішевого аналізу історії”. На думку дослідника, кліше про супе� речливість світогляду Куліша є помилковим; навпаки, основні принципи залиша� лися для нього провідними все життя. Під впливом гегельянства Куліш писав про дію Абсолютного духу, який, однак, розумів деміфологізовано, як народний дух, зумовлений економічною, політичною та іншими системами. У творах Куліша помітний вплив не тільки романтизму, але й позитивізму, зокрема, він викорис� товував теорію факторів та писав про поліцентризм історії, заклавши основи ідеї поступу, яку згодом розвинув Франко. Цю ж тему актуальності Куліша розкрив О.О.Чорний в доповіді “Українське буття XVIII�XIX ст. та його філософський аналіз у творах П.Куліша”. На його думку, в полі зору аналізу Куліша були такі п’ять елементів: родина, мова, освіта, релігія та історія, причому його ідеї залиша� ються актуальними і в наш час. В.В.Красавіна в “Мовному образі козацтва в істо� ричному романі П.Куліша “Чорна рада» підкреслила неоднозначність ставлення Куліша до козацтва. У фольклорі та літописах, згодом у літературі, Січ постає як символ волі та честі. Куліш прислухається до цієї традиції, але на основі першо� джерел додає нові деталі, зображуючи зміни у духовному світі Запорожжя часів Хмельницького та Руїни. Отже, митець деміфологізує козаччину, показуючи її різнобічно, в історичному розвитку. Цьому ж роману був присвячений виступ Ж.О.Янковської “Використання фольклорно�етнографічних мотивів у романі П.Куліша “Чорна рада”, де було доведено, що в цьому романі автор проявляє себе як фольклорист та етнопсихолог. У дослідженні “Філософська лірика Пантелей� мона Куліша” В.І.Пуліна показує світоглядний сенс поезії Куліша, для якої харак� терним жанром є історіософська релігійно�філософська медитативна дума, де відобразились єдність національного і загальнолюдського. Цю ідею єдності уні� кального та загального продемонструвала на основі порівняльно�біографічного підходу О.О.Острянко (у співавторстві з В.А.Личковахом) у виступі на тему “Генрі Торо і Пантелеймон Куліш: компаративний аналіз життя і творчості”. Тут були показані такі спільні для Торо і Куліша (а також для Л.Толстого) моменти як християнський та народницький пафос, прогресивні суспільні позиції, заклик до життя на лоні природи, котра визнається вищою красою. Наступного дня секційні засідання конференції відбувалися в залах галереї сучасного мистецтва “Пласт�Арт”. Директор галереї Б.С.Дєдов розповів про свою участь у створенні музею П.Куліша. В результаті чотирьох експедицій було знай� дене місце поховання П.Куліша, Г.Барвінок та В.Бєлозерського, де був відновле� ний подарований Тарновським хрест, поставлено новий пам’ятник та реконстру� йовано дім Куліша. Зараз ведеться робота з відновлення садиби М.Костомарова. Директор Чернігівського обласного художнього музею І.Г.Ральченко виступила з інформацією “Роде мій красний: Галаганівська колекція в зібранні ЧОХМ”. Ця багата колекція була започаткована Г.Галаганом, відомим меценатом та суспіль� ним діячем. Його популярність серед народу привела до того, що після жовтневої революції місцеві селяни не дали зруйнувати палац Галаганів, де й збереглася 248 Сіверянський літопис колекція. Згодом вона була передана Чернігову, що й стало причиною створення в 1983 р. художнього музею. Перша секція другого дня роботи була присвячена етнокультурній ідентич� ності українства. Тут надзвичайною актуальністю відзначався виступ Є.В.Більчен� ко “Мотив Чужого у формуванні етнокультурної ідентичності українців”, адже для прикордонних культур, до яких належить й українська, стоїть складний циві� лізаційний вибір. При цьому в підсвідомості людей спрацьовує бінарна опозиція Свій – Чужий, яка отримує конкретне наповнення в результаті політичного ма� ніпулювання. В дію вступає редукційний стереотип: зведення всього розмаїття Чужого до його найпримітивніших виявів. Однак між опозиціями є перехідні зони, які Вальденфельс назвав “атопіями” чи “гетеротопіями”, чиїм призначенням є формування морального ставлення до Чужого як до Близького у вимірі загаль� нолюдських цінностей. В певному сенсі спорідненою як за міфо�архетипним ос� мисленням, так і за темою протиставлення Свого і Чужого була презентована О.О.Колотовою доповідь “Світоглядні витоки філософсько�естетичної ідеї “дзер� кала” (на прикладі слов’янської міфології)”. В ній аналізувалися різні аспекти ос� мислення дзеркала, яке може виступати образом спекулятивного розуму, правди, всевидячого ока, мистецтва і навіть потойбічного світу. Виступ О.С.Колесник “Ха� рактерництво в українському історичному романі” був присвячений особливос� тям відтворення ірраціонального в культурній душі народу в сучасній історичній прозі. Одним з аспектів цієї теми в українській традиції є характерництво, з яким змикається образ Козака Мамая, відомий також в образотворчому мистецтві та кінематографі. Незважаючи на свою амбівалентність, характерництво розглядаєть� ся в літературі в основному позитивно, як символ сили народного духу. Наступні дві доповіді були присвячені українській групі “Неокласиків”. Це “В.Брюсов та М.Зеров: компаративний аналіз філософсько�естетичних домінант творчості” К.П.Кондратенко, та “Несумісність естетичних позицій неокласиків з компар� тійною ідеологією” Т.В.Андрійчук. У першій з них виділяється спільне та відмінне у творчості українського та російського поетів, у другій на матеріалах протоколів допитів з’ясовуються конкретні ідеологічні звинувачення, які висувалися Зерову та іншим неокласикам з боку радянських органів. Проблему традиції та її зламу в сучасній українській літературі підняла Н.П.Нікітіна. В її доповіді “Ностальгія за селянською прозою, або можливий катарсис нації?” стверджується, що українсь� ка ментальність за природою є селянською, пов’язаною з природою, і саме тому, коли в період Модерну проза перестала орієнтуватися на село, результатом стала втрата ідентичності. Тому для кращих зразків нової української літератури є ти� повими пошуки сенсу, розкриті як намагання повернутися до природної людини. Друга секція була присвячена проблемам культурологічної регіоніки і відрізня� лася значним розмаїттям тематики. Характерним для неї було також широке ви� користання ілюстративного матеріалу. С.М.Шуміло у виступі “Страсті Хрис� тові у творчості Димитрія Ростовського” привернула увагу до дещо незвичної для православної традиції уваги до фізичного аспекту Страстей Христових в циклі проповідей та молитов Д.Туптала (Ростовського). Окрім безумовного впливу католицизму, тут, як виявилося, можна знайти і вираження власне української барокової традиції. О.І.Пономаревська серед “Регіональних особливостей народ� ної іконографії Пресвятої Богородиці кін. XVIII�XIX ст.” на теренах Чернігово� Сіверщини та північної Київщини назвала запізніле проникнення на цю терито� рію стилю бароко та помітний вплив іконопису Росії та Білорусі, а також тра� дицій старовірів. Аналіз народного живопису продовжила С.М.Власенко в “Ет� нокультурних хронотопах в українській народній картині”. Дослідниця показала, що народний художник зображує не реальність, а своє уявлення про неї, зокрема, структурує хронотоп за допомогою таких сакральних орієнтирів, як Світове дере� во. З іншого боку, духовний світ Чернігівщини розкрила М.О.Загорулько в до� повіді на тему “Емблематичність як засіб художньої виразності в поетиці “Черні� гівських Афін”, де була проаналізована відмінність між емблемою, символом та Сіверянський літопис 249 ієрогліфом та наведені приклади найпоширеніших барокових емблем. Про свого великого земляка�сосничанина розповіла М.М.Гирич у виступі “Мовностилістич� ний та художньо�образний аналіз кіноповісті О.Довженка “Земля», розглянувши творчість великого режисера в контексті естетики експресіонізму. Третя секція розглядала проблеми зв’язку духовності українства і сучасного гуманітарного дискурсу. В своїй доповіді “Духовність української народної казки: від теорії до методики викладання культурології” М.В.Каранда показала, як в українській казці, завдяки її укоріненості в православній антропології, виявля� ються такі вічні цінності, як істина, софійність, розум, віра. Це дозволяє відкрива� ти у фольклорних текстах щоразу нові сенси, в тому числі використовуючи їх для ілюстрації філософських та культурологічних положень на заняттях зі студента� ми. Інший аспект духовності висвітила О.В.Казновецька у “Ненасильництві як ідеї та практиці слов’янського світовідношення”, де було розкрито спірне поло� ження М.Данилевського про культурну та історичну несхильність слов’янських народів до агресії. В.В.Співак у “Проблемі бідності в проповідях Антонія Радиви� ловського” розповів про обґрунтування цим українським мислителем сполучення милосердя та справедливості у ставленні до бідних, серед яких проводилося пев� не розмежовування на “Своїх” та “Чужих”. Гендерні студії були представлені те� мами доповідей Л.Б.Жижченко “Жанрова домінанта повісті О.Кобилянської “Зем� ля» та Т.М.Шевченко “Гендерні аспекти у творчості Наталії Лівицької�Холодної”, в яких проводилися паралелі між біографією авторок та їх героїнь. Спадщину класика актуалізувала Ю.М.Мисюра у виступі на тему “Опозиція наївної та сен� тиментальної поезії в творчості Ф.Шиллера”. З іншого боку, новітні форми ху� дожньої культури знайшли висвітлення у доповіді Я.Д.Пруденко “Медіамистец� тво � нова художня реальність”, де постулювався перехід сучасної культури до неотехне як нового синтезу науки, ремесла та мистецтва. Як своєрідне узагальнен� ня досвіду конференції можна розглянути доповідь С.М.Киселиці “Про сак� ральність світоглядної істини: вірю чи вірую?”, де пролунав заклик до пошуків шляху зростання віри як екзистенціалу людського буття, що відповідає традиціям української етнокультури. Отже, тематичне поле конференції відрізнялося значною широтою, але водно� час конкретні етнокультурологічні проблеми завжди знаходили своє місце в за� гальному контексті філософії, культурології, естетики, літературознавства. За матеріалами конференції буде опубліковано збірку наукових праць з філо� софії етнокультури. Олена Колесник “Ñ²ÂÅÐßÍÑÜÊÈÉ Ë²ÒÎÏÈÑ” Æóðíàë. Êîðåêòîð Î.Â. Âàñèëåíêî. Çäàíî äî íàáîðó 22.03.2010. Ï³äïèñàíî äî äðóêó 25.06.2010. Ôîðìàò 70õ1081/ 16 Ïàï³ð ãàçåòíèé. Ãàðí³òóðà Times New Roman Cyr., Journal Sans. Äðóê îôñåòíèé. Óì. äðóê. àðê. 16,0. Îáë.-âèä. àðê. 22,4. Òèðàæ 800 ïðèì. Çàì. 7014. Â³ääðóêîâàíî íà ïîë³ãðàô³÷í³é áàç³ ðåäàêö³éíî-âèäàâíè÷îãî êîìïëåêñó “Äåñíÿíñüêà ïðàâäà”. 14000, ×åðí³ã³â, ïð-ò Ïåðåìîãè, 62.

Другі всеукраїнські Кулішеві читання з філософії етнокультури

Репозитарії

Схожі ресурси