Новозбудовані храми Чернігова
Стаття присвячена православним храмам, що були збудовані в Чернігові за останні 18 років – період, коли Україна отримала незалежність. Досліджується архітектура, оздоблення екстер'єру й інтер'єру (стінопис, іконостаси), а також містобудівна роль новозбудованих храмів....
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Сiверянський лiтопис |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/24679 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Новозбудовані храми Чернігова / А. Доценко // Сiверянський лiтопис. — 2010. — № 2-3. — С. 98-110. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-24679 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-246792013-02-13T02:53:47Z Новозбудовані храми Чернігова Доценко, А. Церковна старовина Стаття присвячена православним храмам, що були збудовані в Чернігові за останні 18 років – період, коли Україна отримала незалежність. Досліджується архітектура, оздоблення екстер'єру й інтер'єру (стінопис, іконостаси), а також містобудівна роль новозбудованих храмів. Cтатья посвящена православным храмам, которые были возведены в Чернигове за последние 18 лет – период, когда Украина получила независимость. Исследуется архитектура, экстерьер и интерьер (живопись, иконостасы), а также градостроительная роль новых храмов. This article is devoted to ortodoxal temples, that were built for the last 18 years– a period of ukrainian independence. Investigation is about architecture, decorations of interior and exterior (wall painting, iconostasises), and also town– planing role of newbuilding temples. 2010 Article Новозбудовані храми Чернігова / А. Доценко // Сiверянський лiтопис. — 2010. — № 2-3. — С. 98-110. — укр. XXXX-0055 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/24679 94(744.5-1) uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Церковна старовина Церковна старовина |
| spellingShingle |
Церковна старовина Церковна старовина Доценко, А. Новозбудовані храми Чернігова Сiверянський лiтопис |
| description |
Стаття присвячена православним храмам, що були збудовані в Чернігові за останні 18 років – період, коли Україна отримала незалежність. Досліджується архітектура, оздоблення екстер'єру й інтер'єру (стінопис, іконостаси), а також містобудівна роль новозбудованих храмів. |
| format |
Article |
| author |
Доценко, А. |
| author_facet |
Доценко, А. |
| author_sort |
Доценко, А. |
| title |
Новозбудовані храми Чернігова |
| title_short |
Новозбудовані храми Чернігова |
| title_full |
Новозбудовані храми Чернігова |
| title_fullStr |
Новозбудовані храми Чернігова |
| title_full_unstemmed |
Новозбудовані храми Чернігова |
| title_sort |
новозбудовані храми чернігова |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Церковна старовина |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/24679 |
| citation_txt |
Новозбудовані храми Чернігова / А. Доценко // Сiверянський лiтопис. — 2010. — № 2-3. — С. 98-110. — укр. |
| series |
Сiверянський лiтопис |
| work_keys_str_mv |
AT docenkoa novozbudovaníhramičernígova |
| first_indexed |
2025-07-03T04:00:49Z |
| last_indexed |
2025-07-03T04:00:49Z |
| _version_ |
1836596854933946368 |
| fulltext |
98 Сіверянський літопис
ЦЕРКОВНА СТАРОВИНА
УДК 94(744.5�1)
Алла Доценко
�
НОВОЗБУДОВАНІ ХРАМИ ЧЕРНІГОВА
Стаття присвячена православним храмам, що були збудовані в Чернігові за
останні 18 років – період, коли Україна отримала незалежність. Досліджується
архітектура, оздоблення екстер'єру й інтер'єру (стінопис, іконостаси), а також
містобудівна роль новозбудованих храмів.
Ключові слова: храми, собори, творче осмислення, іконостас, склепіння.
Храмове будівництво бере свій початок з часів прийняття та поширення хри�
стиянства. За 1000�літню історію його розвитку на теренах України всі найвищі
досягнення науки, культури, мистецтва, всі найкращі надбання і найсміливіші по�
ривання втілено у церковних спорудах.
Пам'ятки храмової архітектури розкривають картину самобутності культури
українського народу, свідчать про його великий внесок до скарбниці світової ци�
вілізації. Лише невелика частина храмів минулих століть дійшла до наших днів. І
всі вони відповідають певним періодам історії та соціального розвитку суспіль�
ства, являючись стимулами сучасної архітектурної творчості, а їх вивчення і творче
осмислення необхідне для забезпечення подальшого розвитку храмового будів�
ництва.
У нинішніх умовах духовного відродження повсюдно в Україні в небачених
масштабах ведеться спорудження нових храмів, відбудовуються зруйновані свя�
тині. Це стосується і Чернігівської області.
© Доценко Алла Володимирівна – заступник генерального директо�
ра з наукової та науково�просвітницької роботи Національного архітек�
турно�історичного заповідника "Чернігів стародавній".
Сіверянський літопис 99
Таким чином, за останні 18 років (станом на 1 січня 2010 року) в Чернігівській
області збудовано 128 храмів, з них 103 – православних. У самому місті Чернігові
збудовано 5 православних храмів: церква на честь 2000�ліття Різдва Христового в
житловому районі Масани, церква Св. Феодосія Углицького на Яцівському цвин�
тарі, церква Архістратига Михаїла на проспекті Миру, церква Св. Миколая біля
обласної лікарні, церква Всіх Святих Чернігівських на площі Героїв Сталінграда
(хоча комплекс в стадії будівництва) і один храм – церква Анастасії Узореши�
тельниці на території жіночої колонії № 44 ще будується.
І хоча архітектурно�мистецьке вирішення окремих новостворених храмів не
завжди узгоджується з історичними традиціями храмового будівництва в Ук�
раїні і часом не відповідає стильовим тенденціям сучасної архітектури, все ж фор�
ми і образи більшості новозбудованих церков засвідчують, що в основі їх будів�
ництва залишаються об'ємно�планувальні вирішення попередніх епох.
Узагалі, художня цінність архітектурних споруд визначається рішенням їх зов�
нішнього і внутрішнього вигляду. Давньоримський теоретик Вітрувій підкреслю�
вав, що архітектор повинен забезпечити спорудам "приємний", "ошатний", "без�
доганний" вигляд. Краса, виразність вигляду повинні бути присутні в кожній
будівлі. Споруда сприймається постійно тими, хто нею користується, для кого
вона призначена, і, крім того, величезною кількістю людей, які бачать її зовні.
Звідси – і бажання будівельників усіх епох надати своїм будівлям тією чи іншою
мірою привабливий вигляд. Ступінь привабливості залежить від призначення
споруди, від її місця в загальній системі забудови та інших причин.
Художній вигляд будівель визначають два основних моменти:
– загальні – композиційні форми;
– форми детальні або окремі.
Загальні архітектурні форми – це головні об'єми споруди, її пропорції, все те,
що ми називаємо пропорцією будівлі. В поняття загальних архітектурних форм
входять не тільки зовнішні, але і внутрішні об'єми.
Під окремими формами ми розуміємо архітектурні (в т.ч. декоративні) еле�
менти, що мають окремий характер по відношенню до всієї композиції споруди.
До них належать карнизи, балкони, наличники вікон і дверей, скульптурні деталі
ззовні і всередині споруди та інші елементи декору.
Окремі архітектурні елементи мають велике значення, вони доповнюють і за�
вершують основні об'єми споруди, роблять її пластично виразнішою, дозволяють
100 Сіверянський літопис
точніше уявити масш�
таб споруди. Однак
усе ж художня ви�
разність споруди зале�
жить у першу чергу від
композиції в цілому,
від групування загаль�
них мас споруди, від її
силуету, загальних
пропорцій.
Франсуа Блон�
дель�молодший, тео�
ретик французької ар�
хітектури XVIII ст.,
сказав: "Задоволення,
яке ми відчуваємо від
прекрасного витвору
мистецтва, залежить
від того, наскільки правильно витримано співвідношення. Відчуття задоволення
визначається тільки пропорціями. Якщо вони порушені, то ніякими зовнішніми
прикрасами неможливо замінити привабливість, якої їм не вистачає по суті..."
Композиція споруди – результат складної творчої роботи архітектора. Коли
архітектор, напружуючи творчу уяву, згадуючи подібні аналогічні рішення,
відповідні приклади намагається визначити загальні обриси, композицію май�
бутньої споруди, він враховує всі фактори: склад приміщень, особливості рельє�
фу ділянки і вимоги художнього образного рішення. Все це враховано під час
спорудження всіх п'яти нових храмів Чернігова.
Першою за часом зведення стала церква Св. Феодосія Углицького на Яці�
вському цвинтарі м.Чернігова. Це також і перший досвід в будівництві нових
храмів.
Зведення храму саме на цвинтарі було відповіддю на давнє бажання право�
славних людей Чернігова мати храм на міському кладовищі, де в ньому є особли�
ва потреба. До того часу в місті не було жодного храму на цвинтарях, що не давало
можливості належним чином провести людину по той бік життя. З давніх часів
заведено, що храми, в першу чергу, зводилися саме при цвинтарях, де померлого
проводжають в останню путь за християнською традицією. Дуже часто після смерті
близьких, люди переживають відчай, душевний злам. Ось тут їм і потрібна духов�
на підтримка. Смерть не припиняє існування людини, а лише видозмінює його.
Хто цікавиться цим питанням, розуміє, що на кладовищі храм особливо потрібний.
Церква Св. Феодосія Углицького зведена зусиллями протоієрея Петра Казно�
вецького.
Будувалася вона на добровільні пожертви жителів міста, а також деяких орга�
нізацій і підприємств. Особливу допомогу надав "Союз Чорнобиль". Саме через
зведення храму загальними зусиллями була вшанована 10�а річниця Чорнобильсь�
кої трагедії. Велика допомога технікою надходила від обласного управління по�
жежної охорони, від заводу ЗБК, деяких інших підприємств і організацій міста.
Архітектурний проект храму розробили архітектори В.М.Устінов, Т.В.Овсян�
нікова та Р.Р.Ліфшиц. Проект було зроблено безкоштовно. Як зазначав Св. Фео�
фан Затворник: "Зведення храму є найбільше благодіяння, храм – це і школа жит�
тя, і духовне зцілення, і прихисток для стражденних".
28 листопада 1996 року храм було освячено його настоятелем протоієреєм
Петром (Казновецьким) та благочинним церков Чернігівського округу от.Ана�
толієм (Товстогоном). А першу божественну літургію у новому храмі здійснив
митрополит Чернігівський і Ніжинський – Антоній (нині покійний).
Храм освячено на честь Св. Феодосія Углицького – чернігівського архієписко�
Церква 2000�ліття Різдва Христового
Сіверянський літопис 101
па, відомого церковного діяча XVII ст. На вибраному ним шляху церковної діяль�
ності святитель Феодосій у багатьох значних подіях того часу брав активну і жва�
ву участь на рівні з такими своїми сучасниками, як св. Димитрій Ростовський,
св. Митрофан Воронезький, Іов Новгородський, Лазар Баранович та Стефан
Яворський. Але
більше всього носієм
святості архієпископа
Феодосія зробили
його подвижницькі
праці і життя як ченця
й ігумена протягом
чверті століття (1664
– 1688 р.).
Феодосій Углиць�
кий – визначний ук�
раїнський церковний
діяч періоду Руїни. В
1658 р. майбутній свя�
тий прийняв черне�
чий постриг у Києво�
Печерській лаврі під
іменем Феодосія – на
честь св. Феодосія
Печерського, незаба�
ром висвятився на
ієродиякона та слу�
жив у Софійському
соборі. Згодом став намісником Київської митрополії (1678 – 80 рр. XVII ст.),
архімандритом Єлецького Успенського монастиря у Чернігові та архієпископом
Чернігівським (1692�1696 рр.). Невдовзі після смерті Феодосія Углицького в пра�
вославному середовищі поширюється вшанування місця його поховання, з'явля�
ються перші відомості про нетлінність його мощей. Протягом XVIII�XIX століть
джерела фіксують низку пов'язаних з ними випадків чудесних зцілень віруючих.
9 вересня 1896 p. було відкрито нетлінні мощі Феодосія Углицького. Розглянув�
ши свідчення під присягою про 49 пов'язаних з ними чудотворінь, Священний
синод причислив Феодосія до лику святих. Після ряду поневірянь мощі святого
зараз спочивають у Троїцькому кафедральному соборі Чернігова.
Вшанування Феодосія як святого почалося задовго до офіційної канонізації.
Вплив його на людей настільки значний, що до нього ставляться з повагою навіть
ті, хто далекий від релігії і церкви. Часто можна почути розповіді про те, як в 1986 р.
святитель Феодосій зберіг Чернігів від Чорнобиля, як і досі чернігівський чудот�
ворець береже жителів міста від біди і як в складні години життя він приходить на
допомогу людям. Образ св.Феодосія Углицького сакралізувався на чернігівській
землі, увійшов у душу і свідомість багатьох людей, став невід'ємною частиною
їхнього життя. Тому не випадково саме в Чернігові зведено храм на честь св. Фе�
одосія Углицького.
Своєрідним прообразом церкви св. Феодосія Углицького став Петропавлівсь�
кий собор м. Петербурга, побудований архітектором Д.Трезіні в 1712 – 1733 рр.
Загальна об'ємно�просторова композиція споруди визначається її функціональ�
ним призначенням і місцем розташування: церква стоїть на відкритому плато при
вході на цвинтар. Вона невелика, має прості об'ємні форми, це однонефний хрес�
товокупольний храм з куполом над передвівтарною частиною. Особливість спо�
руди – висока триярусна дзвіниця, що підноситься над західною частиною церкви
і завершується високим шпилем з хрестом. У першому ярусі дзвіниці розміщений
вхід до храму, другий невисокий ярус глухий, а на третьому ярусі знаходяться
Церква Всіх Святих Чернігівських
102 Сіверянський літопис
дзвони. З усіх чотирьох сторін в цьому ярусі більшу частину площин фасадів
займають відкриті отвори у вигляді великих арок. Обробка фасадів проста і ха�
рактерна для архітектури класицизму: фасади церкви на всю висоту прикрашені
пілястрами, що завершуються капітелями, а також багатопрофільним карнизом.
Барабан купола шестигранний, прикрашений аркатурним поясом і також багато�
профільним карнизом. У нижній частині барабана розташовані напівкруглі вікна,
їх, як і граней, – 6. Фасади храму потиньковані і пофарбовані в два кольори –
характерна деталь класицизму – площини стін світло�зеленого кольору, а піляст�
ри, карниз, аркатурний пояс, наличники вікон – білого.
Інтер'єр храму скромний: з настінного живопису лише зображення євангелістів
на парусах: на північно�східному намальований євангеліст Іоан, на південно�східно�
му – євангеліст Матфей, на північно�західному – євангеліст Марк, на південно�
західному – Лука.
Головним композиційним центром і головною окрасою інтер'єру храму є іко�
ностас. Автор його проекту в цілому та окремих деталей – є настоятель храму от.
Петро. Різьблення іконостаса виконав різьбяр Валерій Іванович Сидорцов. Іко�
ностас має 2 яруси. В центрі царські врата, на яких зображені 4 євангелісти, а
також композиція "Благовіщення". Зліва від царських врат по першому ярусу роз�
міщені ікони: "Богоматір з немовлям", "Архістратиг Михаїл" і "Георгій Побідоно�
сець", а справа – "Ісус Христос", "Архангел Гавриїл" і "Преп. Лаврентій Чернігівсь�
кий". Поряд у різьбленому кіоті велика храмова ікона св.Феодосія Углицького.
На 2 ярусі ікони: над царськими вратами – "Тайна вечеря", зліва – "Пророк
Моісей" та "Іоан Златоуст", справа – "Іоан Предтеча" і "Василій Великий". Ікони
писали два іконописці – Євгенія і Каміль (в хрещенні Костянтин) Таішев.
Завершується іконостас хрестом. Різьблення і тло покрите темним лаком.
Таким чином, з побудовою церкви св.Феодосія Углицького було закінчено
формування просторової композиції невеликої площі центрального входу на цвин�
тар.
У новому житло�
вому районі Масани з
1994 р. по 2000 р. збу�
довано храмовий ком�
плекс, присвячений
2000�літтю Різдва
Христового. До цього
в Масанах стояла де�
рев'яна церква Різдва
Богородиці XVIII ст.,
яка була розібрана в
80�ті роки XX ст. По�
вністю комплекс побу�
дований в 2000 році.
До нього входять: ве�
ликий храм Різдва
Христового, невелика
тепла церква на честь
ікони Божої Матері
"Життєдайне Джере�
ло", відкрита і освяче�
на напередодні Вели�
кодня 1996 р., недільна
школа, а також джерело цілющої води.
Автором проекту комплексу є митрофорний протоієрей отець Анатолій (Тов�
стогон). Велика церква Різдва Христового освячена 6 січня 2001 р. до свята
Різдва Христового. Храм заснований на мощах св. Феодосія Чернігівського. Він
Церква Архістратига Михаїла
Сіверянський літопис 103
споруджений мето�
дом народної будови:
без залучення
підрядної будівель�
ної організації, на
кошти прихожан,
спонсорів, якими ви�
ступали підприєм�
ства міста й області –
вони надавали або оп�
лачували матеріали.
Найбільше допомог�
ли матеріалами Чор�
нобильська атомна
станція, цегельний за�
вод, ЗАТ "Чернігівсь�
ка горілка" та інші
підприємства.
У плані церква
являє собою великий
хрест розмірами 27,6
x 20,1 м, висота до
верху бані становить
близько 30 метрів.
В архітектурі храму використані елементи давньоруської архітектури – фрон�
тони, що нагадують закомари П'ятницької церкви у поєднанні з розкритою в інтер'єр
великою українською бароковою банею. Закомари двохуступчасті і використані
на трьох фасадах: західному, південному і північному. Стіни храму зведені черво�
ною цеглою і не отиньковані. Просторово�планувальне вирішення храму можна
вважати досить вдалим зразком сучасної архітектури постмодерну.
Храм має настінний живопис, виконаний також протоієреєм отцем Анатолієм.
У куполі зображений Христос Пантократор, а нижче зроблена об'ємна конструк�
ція у вигляді Віфліємської зірки, на якій зображена Новозавітна Трійця. Нижче
ідуть зображення 8�и архангелів і 3�х ангелів. На північній стіні зображені проро�
ки, які віщували про Різдво Христове: Моісей, Ілля, Ісайя та інші.
На східній стіні над вівтарем зображення Пантократора, Діви Марії та ангелів.
На південній стіні зображені Іосиф Обручник, Марія Магдалина, апостоли Петро
і Павло. На західній стіні – Спас Нерукотворний і ангели, на парусах – символи
євангелістів і євангелісти, нижче святителі: Іоан Златоуст, Василій Великий, Гри�
горій Богослов, Григорій Двоєслов. Усі зображення скомпоновані в єдину компо�
зицію, єдине ціле.
Проект іконостаса храму Різдва Христового також належить отцю Анатолію.
Те, що саме одна людина є автором проекту храму, іконостаса і автором його ікон,
а також настінного живопису, – це те найвдаліше поєднання архітектури, різьблення
і малярства, якого домагалися ще в давні часи і яке зменшує або навіть виключає
можливість еклектичних рішень. Так, наприклад, зараз за кордоном заведено та�
кий порядок, що іконостас планує архітектор храму чи маляр ікон. Отець Ана�
толій дуже ретельно опрацював оригінальний іконостас (до речі, за браком коштів,
він зроблений з відходів виробництва меблевої фабрики), різьблення кожної ікони
і деталі іконостаса, а тому всі складові мають викінчений вигляд. З тонким чуттям
декоративності і ритму написані образи святих, Богородиці, Ісуса Христа. Їх ха�
рактеризують глибока людяність і душевні переживання. Це стосується як на�
стінного живопису, так і ікон. Ікони змальовані у великих формах, широкими
мазками, а постаті відзначаються осяжністю і масивністю. Живопис от. Анатолія
не залишає байдужим нікого, хто любить мистецтво церкви.
Церква Св.Феодосія Углицького
104 Сіверянський літопис
У храмі є велика християнська святиня – гробниця, в якій зберігається частин�
ка каменя від Гроба Господнього.
На території храмового комплексу також є джерело – з глибини 45 метрів б'є
цілюща вода.
Третьою за часом зведення стала церква Архістратига Михаїла, розташована
на розі проспекту Миру та вулиць 50 років ВЛКСМ і Бойової (Героїв Черноби�
ля). Цей мікрорайон густонаселений, багато віруючих, але не було жодного храму
або духовно�просвітницького центру. Тому, враховуючи численні побажання ми�
рян, вибрали саме цей район. Храм почали будуватися в 2001 році, а вже через рік
був освячений (2002 р.)
Вагомий матеріальний внесок у його спорудження здійснило ВАТ "Чернігів�
обленерго" в особі голови правління Юрія Михайловича Лісняка. Храм названо
на честь Архістратига Михаїла, а оскільки раптово померлого батька Юрія Лісня�
ка звали Михайлом, то Юрій Михайлович приходить до рішення фінансувати
спорудження храму Архістратига Михаїла. За цю благодійну діяльність церква
нагородила Ю.М.Лісняка орденом рівноапостольного великого князя Володими�
ра третього ступеня. Він же є старостою общини. А на західному фасаді храму
встановлена меморі�
альна дошка з текстом:
"Сей храм построен по
благословению Мит�
рополита Антония
5.05.2002 г. в честь
светлой памяти р.б.
Михаила на средства
его сына Георгия со
сродниками и пожерт�
вования прихожан".
Архістратига Ми�
хаїла прославляють на
Русі з давніх часів. На
його честь по всій Русі
будувалися храми і
монастирі. В древньо�
му Києві відразу після
прийняття християн�
ства був зведений Ар�
хангельський собор.
Святого Архістратига
Михаїла народ вважає
небесним покровите�
лем, захисником Киє�
ва. Такі ж собори сто�
ять у Смоленську,
Свіяжську, Великому
Устюзі.
Михаїл в перекладі
з єврейського значить
"Хто як Бог" або "Хто
рівний Богу". Він є
вождем небесних сил, тому і зветься в Священному писанні архістратигом сили
Господньої. Архістратиг Михаїл – верховний воєначальник, полководець, пере�
можець Сатани і зла. Він вважався покровителем воїнів, які воюють за правду.
Вірили і в те, що Архістратиг Михаїл супроводжує душі померлих, відганяючи
від них бісівську силу.
Церква Св.Миколая
Сіверянський літопис 105
Покровительство Архістратига Михаїла намагалися завоювати давньоруські
воїни, часто його крилата фігура прикрашала їхні воїнські шоломи. Архістратигу
Михаїлу – захиснику душ померлих від бісівської сили – присвячували храми і
на цвинтарях. На іконах його зображували з фініковою гілкою в лівій руці і зі
списом або мечем у правій руці, іноді в правій руці тримає білу хоругву з черво�
ним хрестом.
Архітектура храму Архістратига Михаїла, певною мірою, унікальна: це круг�
лий (ротондальний) храм.
Як відомо, із зародженням християнства з'являються культові споруди, не
схожі з язичницькими храмами античності. Нова релігія потребувала і нових куль�
тових споруд.
Найрозповсюдженішими в IV – V ст. – періоді утвердження християнства як
пануючої релігії – стали типи храмів: храму – базиліка, близького до типу світської
базиліки античного часу; купольна базиліка – споруда, що поєднує в собі особли�
вості базиліки і центричної будівлі; хрестовокупольного храму; центричної спо�
руди з куполом на поставлених по колу колонах; восьмигранної купольної спору�
ди.
У тому ж IV – V ст. зароджується й інший тип християнських споруд – ротон�
ди з куполом, що спирається на стіни. Круглі (ротондальні) храми символізували
вічне тривання церкви, адже коло не має ні початку ні кінця. До цього типу храмів
і належить церква Архістратига Михаїла в Чернігові. Прообразом для неї послу�
жили церква Георгія в Фессалоніках, а також храм Гроба Господня в Єрусалимі.
Імператор Галерій, правитель Східної Римської імперії, вибирає Фессалоніки в
300 р. місцем своєї столиці, розгорнувши велике будівництво на 200 тис. кв. метрів
території міста. В 306 році амбіційний правитель будує дивовижну споруду круг�
лої форми – ротонду, яка згодом стане християнською церквою св. Георгія, а в
1591 році буде перетворена турками в мечеть (про що нагадує прибудований міна�
рет).
Храм Гроба Господня в Єрусалимі також має форму ротонди з куполом. Він
виконував функцію мартирія – споруди�усипальниці, що побудована над моги�
лою мученика чи на місці, пов'язаному з життям Христа або святого. Найбільш
ранні мартирії були просто гробницями, зведеними над могилами мучеників.
Монументальний мартирій у вигляді великої куполоподібної споруди був побу�
дований в 300 р. над могилою апостола Іоана Богослова в Ефесі. Після 312 р.
монументальні мартирії будувалися у великій кількості по всьому християнсько�
му світу. Форма мартирія пішла від римських поховальних споруд. Більшість мар�
тиріїв мали центричне планування, серед них і храм Гроба Господня в Єрусалимі.
Після закінчення гонінь на християн будівництво таких споруд отримує по�
дальший розвиток: на Сході до мавзолею, в якому зберігалися мощі, часто прибу�
довували храм; на Заході мощі, як правило, зберігалися під вівтарем самої церк�
ви. Мартирії продовжували будувати і пізніше. Різниця між мартирієм і звичай�
ними церквами почала стиратися на початку IV ст. з першим переносом мощей в
церкви, які не будувалися спеціально як усипальниці. В післяіконоборський пері�
од мартирії більше не будувалися.
Проект чернігівського храму Архістратига Михаїла належить київському ар�
хітектору Олегу Слєпцову. Але в процесі будівництва проект було змінено за ба�
жанням церковної общини. Проект дзвіниці, а також благоустрою території вико�
нав чернігівський архітектор Віктор Матвійович Устінов.
Церква одноповерхова, по колу розташовані вікна, які згруповані по 5 в чоти�
ри пари. Вікна обрамлені простими наличниками. В храмі 3 входи: центральний –
західний і два бічні: південний і північний.
Настінного живопису немає. Під вікнами по колу розміщені ікони: 10 ікон в
простих кіотах і 4 ікони – в складних.
Головною окрасою храму є іконостас, він 3�х ярусний. Проект іконостаса, а
також різьблення виконав Олексій Корець. Він же робив і різьблені кіоти для
106 Сіверянський літопис
ікон. Усе виконано в єдиному стилі. По центру іконостаса – царські врата, що
піднімаються на висоту двох ярусів. На них зображено чотирьох євангелістів і
композицію "Благовіщення". Різьблення позолочене.
У першому ярусі іконостаса зліва від царських врат – ікона "Богоматір з не�
мовлям", на дияконських дверях – ікона "Архідиякон Лаврентій", що зображений
на повний зріст зі звитком у руці, на якому напис: "В начале было Слово, И слово
было у Бога, И Бог в Слове".
Праворуч царських врат – ікона "Ісус Христос". Христос зображений на пов�
ний зріст з Євангелієм у руці. На пономарських дверях – ікона "Св.Архідиякон
Стефан". Над царськими вратами – ікона "Тайна вечеря".
На другому ярусі – 8 ікон свят: "Різдво Христове", "Введення в храм", "Різдво
Богоматері", "Новозавітна Трійця", "Ісус Христос", "Благовіщення", "Успіння Бо�
гоматері", "Хрещення". Всі ікони в простих рамах.
На третьому ярусі над царськими вратами розміщена велика ікона "Ісус Хри�
стос – цар слави" і 8 ікон із зображенням апостолів. Завершується іконостас хрес�
том. Усі ікони писав іконописець Володимир із Новгорода�Сіверського.
Зліва від іконостаса знаходиться "Розп'яття", справа – композиція "Воскресі�
ння".
Престольне свято 21 листопада – Собор Архістратига Михаїла.
Настоятель храму протоієрей Іоан (Іван Ярема) – кандидат богослов'я, закін�
чив Київську духовну семінарію, Київську духовну академію. Це людина з небай�
дужим серцем, наділена різнобічним інтелектом і великою працьовитістю. Саме
завдяки його старанням, наполегливості, працьовитості розбудовується цей храм
і весь храмовий комплекс.
Окрім храму, на території збудована дзвіниця. Вона восьмигранна в плані, ви�
сотою 34 метри, на четвертому ярусі розміщено 8 дзвонів. Працює недільна школа
для дітей, буде криниця зі святою водою.
Таким чином, з побудовою храмового комплексу церкви Св. Архістратига
Михаїла даний мікрорайон міста отримав духовний осередок православної віри,
а також набув шляхетного і довершеного архітектурного вигляду.
Четвертою за часом зведення стала церква Св. Миколая. Це третій храм в
Україні, зведений у пам'ять воїнів, які виконували інтернаціональний обов'язок в
Афганістані, і взагалі всіх воїнів, що віддали своє життя за Батьківщину і Віру.
Тому не випадково в день освячення храму біля його стін зібралися ветерани
Афганістану, щоб вшанувати пам'ять усіх тих, хто не повернувся з тієї війни. Двічі
на місяць в храмі служать панахиди по загиблих воїнах в Афганістані, Великій
Вітчизняній війні і під час інших воєн. Зведена церква – це храм всіх жителів
Чернігівщини, оскільки він зводився на кошти від добровільних внесків прихо�
жан, хоча були і солідні меценати: Микола Анатолійович, Григорій Михайлович,
Олександр Михайлович та інші (прізвища просили не називати).
Храм зведено біля онкологічного диспансеру, обласної лікарні і ветеранського
шпиталю – місць, в яких бувають люди, які особливо потребують духовної підтрим�
ки. А саме Святий Миколай, як відомо, є покровителем і захисником усіх, кому
потрібна допомога.
Ще в Київській Русі Св.Миколай користувався великою шаною і повагою як
покровитель подорожуючих, заступник бідних та убогих. Жодному святому у
православній церкві не зводили стільки храмів та церков, як Миколаю Чудотвор�
цю. Його змальовували на іконах, до нього зверталися у піснях та народних леген�
дах. Саме йому поряд з апостолами щотижня по четвергах у православній церкві
присвячена особлива служба. Миколай був найбільш близьким і "народним" свя�
тим. Він супроводжував людину в житті, праці, турботах. Зі скаргами на невдачі,
з проханням про допомогу зверталися частіше до Миколая, аніж до інших святих.
Настоятелем Свято�Миколаївського храму є протоієрей Петро Квашнін, в
минулому учасник афганської війни. Саме в Афганістані, в Кандагарі під час жор�
стокого бою в ущелині, куди зверху дощем лилися душманські автоматні черги,
Сіверянський літопис 107
молодий солдат дав Богу обітницю: "Якщо виживу, стану священиком". Дотри�
мав слова і 15 років прослужив настоятелем Свято�Покровського храму в селищі
Михайло�Коцюбинському. Цей храм, спалений колись безбожниками, він віднов�
лював разом з прихожанами, а тепер з благословення нині покійного Антонія,
митрополита Чернігівського і Ніжинського, на прохання "афганців", за промис�
лом Божим і благословенням Покрови Пресвятої Богородиці він збудував Свя�
то�Миколаївський храм. У узведення цього храму він уклав душу, все його життя
було повністю підпорядковане цьому. Отець Петро і сам живе при храмі, не маючи
в Чернігові ні квартири, ні будинку, а сім'я досі живе в Михайло�Коцюбинському.
Сам він з глибоко віруючої сім'ї, потомок по материнській лінії всесвітньо відо�
мого силача Івана Піддубного. Від прапрадіда отримав не тільки неабияку фізич�
ну силу (отець Петро володар чорного пояса по карате), але і духовну. Молитва –
постійний супутник його життя, вона зберегла його і на війні в Афганістані. Після
повернення Петро Квашнін став студентом Чернігівського духовного училища
регентів і псаломників. Тоді ж здобув перший досвід відродження храмів, беручи
активну участь у відновленні Троїцького собору, де часто ніс послух. Потім закін�
чив Київську духовну семінарію, а в 2004 р. – Київську духовну академію.
Свято�Миколаївський храм починався з котлована на пустирі. Хто пам'ятає
це місце раніше, зараз його не впізнає – на ньому стоїть храм�красень, а територія
навколо поступово перетворюється на затишний куточок.
Проектувався храм як однокупольний, але в процесі будівництва було змінено
проект. Чернігівський архітектор Міненко запропонував проект семикупольного
храму, який і був втілений в життя. П'ять років тому було освячене місце, а два
роки тому освячено і сам Свято�Миколаївський храм. Освятив його архієпископ
Чернігівський і Новгород�Сіверський Амвросій.
Архітектурне рішення храму своєрідне, аналогів йому немає. В основі його
плану лежить безстовпний варіант хрестовокупольного храму з елементами бази�
ліки. Перед нами складна об'ємна композиція храму, що наростає вгору. В архітек�
турі храму також використані елементи давньоруської архітектури – арки�зако�
мари, що нагадують закомари П'ятницької церкви у поєднанні з розкритою в
інтер'єр центральною банею. Рукави архітектурного хреста перекриті напівцилін�
дричними склепіннями і над ними поставлено чотири малих куполи. Стрункий
барабан центральної бані поставлений на підпружні арки, що підняті вище склепінь,
що до них примикають. Над північним і південним входами зроблено 3 яруси
арок�закомар, що надають споруді більшої стрункості і додаткового освітлення в
інтер'єрі.
Західний фасад фланкують дві вежі. Наявність на головному фасаді двох ма�
сивних веж є елементом готичної архітектури. Вежі двоповерхові, одна з них
(південно�західна) виконує функцію дзвіниці. На дзвіниці розмішені сім дзвонів.
Декор фасадів храму стриманий, площини стін оживляють двохуступчаті ніші,
в яких розміщені живописні зображення святих та багатопрофільний карниз, який
прикрашає кожний ярус веж, а також бані куполів. Стіни храму потиньковані і
побілені у два кольори: площини стін бежеві, а багатопрофільний карниз, кутові
пілястри і обрамлення вікон та дверей – білі. Над західним центральним входом в
арці зображений Св. Миколай з моделлю цього храму, зліва від входу в ніші
північно�західної вежі – зображення Архангела Гавриїла, а справа в ніші південно�
західної вежі – Архангела Михаїла.
В інтер'єрі храму чітко відчувається цілісний підхід до його оформлення. Стіни
та склепіння храму прикрашає олійний живопис, а площини уступів середніх арок
над бічними входами оздоблені вітражами: над південним – із зображенням Св.
Бориса і Гліба, над північним – Св. Юрія і Св. Димитрія.
У храмі встановлено триярусний іконостас. Він був виготовлений у Рівному
спеціально для Свято�Миколаївського храму. Для основи іконостасу і різьблення
використано дерево липа. Різьблені деталі позолочені. Позолоту виконав май�
стер Гапанюк.
108 Сіверянський літопис
У центрі іконостаса – царські врата з зображенням чотирьох євангелістів та
композиції "Благовіщення". Зліва Царських врат ікони "Богоматір з немовлям" і
"Архангел Гавриїл", справа – "Ісус Христос", "Архістратиг Михаїл" та "Микола
Чудотворець". На другому і третьому ярусах ікон ще немає, різьблені картуші ще
не заповнені. Цокольний ряд прикрашений різьбленням. Ікони писав іконописець
Василь Павлович (родом з Буковини), він же автор і настінного живопису, окрім
живопису вівтаря, який розписали почаївські ченці, і купола, який розписав май�
стер Володимир.
Біля храму джерело з цілющою водою, над яким встановлена композиція "По�
крова Пресвятої Богородиці". А територія навколо комплексу з кожним днем на�
буває все ошатнішого і привабливішого вигляду.
А в іншому районі міста – на житловому масиві вулиці Рокоссовського біля
ринку "Нива", на площі Героїв Сталінграда, з кінця 2000 року розпочато будівниц�
тво величного храмового комплексу Усіх Чернігівських Святих. До недавнього
часу існувало кілька проектів забудови цієї площі. На ній планували розмістити і
будинок культури радіозаводу, і парк відпочинку, і торговий центр. Але ніби сам
Господь Бог зберігав це місце для храму. "Багато задумів у серці людини, але
здійсниться визначений Богом!", – промовляв пророк Соломон. І справді, кращо�
го місця для храму не знайти: величезний спальний район, де живе мало не пів�
Чернігова, до цього не мав свого храму, а відповідно і храмового свята. Священ�
ний Синод улітку 2001 року прийняв рішення про святкування Дня Всіх Черніг�
івських Святих. Він припадає на першу суботу після свята першоверховних апос�
толів Петра і Павла, тобто на першу суботу після 12 липня. Таке рішення було не
випадковим, адже чернігівська земля дала православному світові чи не найбільше
українських святих – 26. Усім відомі славні імена князя Ігоря, мучеників за віру
князя Михайла і боярина Федора, преподобного Антонія Печерського – заснов�
ника Києво�Печерської лаври, просвітителів Данила Туптала (Димитрія Ростовсь�
кого) і Іоана Максимовича – засновника Чернігівського колегіуму, митрополита
Тобольського і багатьох інших. Тому не випадково саме в Чернігові започатковане
зведення чи не найбільшого храму�комплексу Усіх Чернігівських Святих.
Спроектував храм чернігівський архітектор Віктор Матвійович Устінов за
участю Тамари Овсянникової, керівника фірми "Зодчий". Але настоятель храму
протоієрей о. Петро Казновецький уніс суттєві зміни і корективи до проекту. Про�
ект солідний і сучасний. Автор прагнув, за його ж словами, щоб були правильні
пропорції храму, щоб він виглядав легким і привабливим. Храм двоповерховий,
довжина і ширина його – по 30 метрів, висота – 52 м. Уже до кінця 2000 р. було
закладено фундамент майбутньої споруди, а з 2001 р. почалося зведення стін. На
кладку стін пішло 1,5 млн. шт. цегли. Нижній поверх освячений на честь новому�
чеників сповідників Землі Руської, що потерпіли за віру, за православну церкву
під час тотальних репресій першої половини XX ст. Церемонію освячення очолив
Митрополит Київський і Всія України, предстоятель Української Православної
церкви Блаженнійший отець Володимир. Верхній поверх освячено на честь Всіх
Святих Чернігівських.
Попри те, що храм стоїть у низині, його золоті куполи видно навіть з проспекту
Перемоги в районі Центрального ринку.
Храм п'ятикупольний, двоповерховий. В ньому чітко простежується традиційна
вертикальність об'ємів: від першого поверху погляд плавно переходить до двоповер�
хових бічних прибудов, потім до південного і північного тамбурів, далі підхоплюєть�
ся вертикальністю 4�х малих куполів і центрального великого купола. Цей виразний
композиційний прийом був розповсюджений у дерев'яному і кам'яному зодчестві з
давньоруських часів. Вертикальність підкреслюють і вузькі високі вікна. Фасади при�
крашають кутові пілястри з капітелями, а також багатопрофільний карниз складної
форми. Барабан центрального купола прикрашений ще аркатурним поясом. До цент�
рального західного входу на другому поверсі ведуть парадні сходи.
Центральний західний фасад прикрашений унікальним вітражем, якому немає
Сіверянський літопис 109
аналогів. Його виконали майстри "Студії Світлани Михайлової" (м.Москва).
Площа вітража 70 кв. метрів, висота – 12 м, ширина – 6 м. На двосторонньому
вітражі розміщена величезна ікона "Воскресіння Христово", на якій зображений
Ісус Христос на повний зріст. Вітраж справляє надзвичайне, незабутнє враження,
особливо всередині храму, хоча він добре проглядається і з вулиці. Для створення
такого ефекту використано спеціальне скло, яке виготовлялося за сучасними тех�
нологіями. З Москви привозили окремі фрагменти, укладали в склопакети, а потім
монтували в єдину композицію. А на Броварському заводі алюмінієвих конст�
рукцій була виготовлена рама, на якій укріплено вітраж. Підсвітка вітража в нічний
час надасть храму особливої величі і краси.
До храму прибудовуються два великих напівкруглих крила з аркадою, де бу�
дуть працювати недільна школа для дорослих і дітей, бібліотека духовної літера�
тури, спеціальні майстерні: іконопису, різьблення по дереву, художньої вишивки,
церковного хорового співу, а також спортивно�оздоровчий центр для дітей та
молоді. Недільна школа вже працює, діє також і спортивний гурток з вільної бо�
ротьби. Всього задіяно більше 100 чоловік. Ліве крило буде закінчуватися дзвіни�
цею, а праве – требною церквою на честь Св. Георгія. У цій церкві будуть проходи�
ти вінчання, хрещення, відспівування, тобто служби, які проводяться кожного
дня. Таким чином, новий храмовий комплекс стане не тільки місцем молитви, а й
центром духовно�естетичного розвитку молоді. Православно�духовний комплекс
буде своєрідним осередком відродження духовності, реабілітації наркотично за�
лежних, а також людей, що страждають різними хворобами.
Проект втілюється поволі, оскільки храм зводиться на пожертви. Та і робота
архітектора багато в чому теж пожертва. Церква оцінила високо його труди, вша�
нувавши єдиним на Чернігівщині срібним орденом Святого цілителя Печерсько�
го Агапіта. Справжнім подвижником є і настоятель храму отець Петро Казновець�
кий – в наш нелегкий час, не маючи ні централізованого фінансування, ні багатих
спонсорів, будує вже другий храм. І як храм Св. Феодосія, так і храм Усіх Святих
Чернігівських потрібний людям, про це свідчить велика кількість прихожан під
час служби.
Територія комплексу зараз – це великий будівельний майданчик, але і вона
поступово облагороджується: вже облаштовано чудовий дитячий майданчик, а в
майбутньому – спорудження пам'ятника Георгію Побідоносцю і облагородження
стели на честь героїв Сталінграда та загиблих воїнів у Великій Вітчизняній війні.
Окрім цих п'яти храмів, що вже збудовані в Чернігові, один ще перебуває у
стадії будівництва. Це храм Анастасії Узорешительниці, який було закладено на
території Чернігівської жіночої колонії №44. Спорудження православної церкви
саме в колонії не випадкове, адже якщо людина позбавлена волі, то в неї зали�
шається лише віра. Про це свого часу говорив великий російський письменник
Федір Михайлович Достоєвський, який довгий час відбував покарання в Сибіру
і вважав, що найстрашнішим покаранням для засудженого є відлучення від церк�
ви. Анастасія Узорешительниця є покровителькою засуджених, це свята, що по�
легшувала або "разрешала" страждання засуджених.
Освячення закладного каменя провів Архієпископ Чернігівський і Новгород�
Сіверський Амвросій. Опікується будівництвом храму в жіночій колонії заступ�
ник голови департаменту Наталія Калашник. Вона була присутньою на урочистій
церемонії закладення першого каменя.
Підсумовуючи викладений у статті матеріал, хочеться зазначити, що всі
п'ять новозбудованих храмів Чернігова є помітним явищем у духовно�про�
світницькому житті міста і, попри невелику їх кількість, невеликі розміри і
скромне оздоблення, вони варті уваги як з архітектурної і містобудівної, так і
з історичної та мистецької точок зору. Маю надію, що зібраний мною матеріал
буде в пригоді дослідникам для подальшого вивчення цієї теми, адже поява
цієї статті далеко не випадкова і пов'язана з повною відсутністю публікацій на
згадану тему. Можливо, на сьогодні цей матеріал і не викликає суттєвого інте�
110 Сіверянський літопис
ресу, але з часом, з роками, без сумніву, це питання стане актуальним.
Користуючись нагодою публікації, висловлюю величезну і щиру подяку на�
стоятелю храму Св. Феодосія Углицького і храму�комплексу Усіх Святих Черні�
гівських отцю Петру Казновецькому, настоятелю храму Архістратига Михаїла
отцю Іоану (Івану Яремі), настоятелю храму�комплексу 2000�ліття Різдва Хрис�
тового отцю Анатолію (Товстогону), настоятелю Свято�Миколаївського храму
отцю Петру (Квашніну) за те, що вони люб'язно надали інформацію про свої хра�
ми, своє життя, відповівши на всі мої запитання.
Cтатья посвящена православным храмам, которые были возведены в Черниго�
ве за последние 18 лет – период, когда Украина получила независимость. Исследу�
ется архитектура, экстерьер и интерьер (живопись, иконостасы), а также гра�
достроительная роль новых храмов.
This article is devoted to ortodoxal temples, that were built for the last 18 years– a
period of ukrainian independence. Investigation is about architecture, decorations of
interior and exterior (wall painting, iconostasises), and also town– planing role of
newbuilding temples.
|