Діяльність Чернігівського єпархіального свічкового заводу (1872 – 1916 рр.) за матеріалами часописів "Черниговские епархиальные известия" та "Вера и жизнь"

У статті на підставі матеріалів, які були опубліковані у часописах "Черниговские епархиальные известия" і "Вера и жизнь", йдеться про діяльність Чернігівського єпархіального свічкового заводу у 1872 – 1916 рр. Головна увага приділена питанню фінансування даним підприємством різни...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Блакитний, М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України 2010
Назва видання:	Сiверянський лiтопис
Теми:	Церковна старовина
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/24694
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Діяльність Чернігівського єпархіального свічкового заводу (1872 – 1916 рр.) за матеріалами часописів "Черниговские епархиальные известия" та "Вера и жизнь" / М. Блакитний // Сiверянський лiтопис. — 2010. — № 4-5. — С. 83-91. — Бібліогр.: 35 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-24694
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-246942013-02-13T03:05:20Z Діяльність Чернігівського єпархіального свічкового заводу (1872 – 1916 рр.) за матеріалами часописів "Черниговские епархиальные известия" та "Вера и жизнь" Блакитний, М. Церковна старовина У статті на підставі матеріалів, які були опубліковані у часописах "Черниговские епархиальные известия" і "Вера и жизнь", йдеться про діяльність Чернігівського єпархіального свічкового заводу у 1872 – 1916 рр. Головна увага приділена питанню фінансування даним підприємством різних церковно-освітніх проектів у Чернігівській єпархії. В статье на основе материалов, которые были опубликованы в журналах "Черниговские епархиальные известия" и "Вера и жизнь", говорится о деятельности Черниговского епархиального свечного завода в 1872 – 1916 гг. Основное внимание уделено вопросу финансирования этим предприятием различных церковно-образовательных проектов в Черниговской епархии. On the basis of the materials which were published in the newspaper "Chernihiv eparchial tidings" and "Faith and life" this article refers to the activities of the Chernigov diocese candle factory in the 1872-1916. In this article basic attention is spared to the question of financing various church and educational projects in the Chernigov diocese by this enterprise. 2010 Article Діяльність Чернігівського єпархіального свічкового заводу (1872 – 1916 рр.) за матеріалами часописів "Черниговские епархиальные известия" та "Вера и жизнь" / М. Блакитний // Сiверянський лiтопис. — 2010. — № 4-5. — С. 83-91. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. XXXX-0055 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/24694 281.9 (477.51) uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Церковна старовина Церковна старовина
spellingShingle	Церковна старовина Церковна старовина Блакитний, М. Діяльність Чернігівського єпархіального свічкового заводу (1872 – 1916 рр.) за матеріалами часописів "Черниговские епархиальные известия" та "Вера и жизнь" Сiверянський лiтопис
description	У статті на підставі матеріалів, які були опубліковані у часописах "Черниговские епархиальные известия" і "Вера и жизнь", йдеться про діяльність Чернігівського єпархіального свічкового заводу у 1872 – 1916 рр. Головна увага приділена питанню фінансування даним підприємством різних церковно-освітніх проектів у Чернігівській єпархії.
format	Article
author	Блакитний, М.
author_facet	Блакитний, М.
author_sort	Блакитний, М.
title	Діяльність Чернігівського єпархіального свічкового заводу (1872 – 1916 рр.) за матеріалами часописів "Черниговские епархиальные известия" та "Вера и жизнь"
title_short	Діяльність Чернігівського єпархіального свічкового заводу (1872 – 1916 рр.) за матеріалами часописів "Черниговские епархиальные известия" та "Вера и жизнь"
title_full	Діяльність Чернігівського єпархіального свічкового заводу (1872 – 1916 рр.) за матеріалами часописів "Черниговские епархиальные известия" та "Вера и жизнь"
title_fullStr	Діяльність Чернігівського єпархіального свічкового заводу (1872 – 1916 рр.) за матеріалами часописів "Черниговские епархиальные известия" та "Вера и жизнь"
title_full_unstemmed	Діяльність Чернігівського єпархіального свічкового заводу (1872 – 1916 рр.) за матеріалами часописів "Черниговские епархиальные известия" та "Вера и жизнь"
title_sort	діяльність чернігівського єпархіального свічкового заводу (1872 – 1916 рр.) за матеріалами часописів "черниговские епархиальные известия" та "вера и жизнь"
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Церковна старовина
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/24694
citation_txt	Діяльність Чернігівського єпархіального свічкового заводу (1872 – 1916 рр.) за матеріалами часописів "Черниговские епархиальные известия" та "Вера и жизнь" / М. Блакитний // Сiверянський лiтопис. — 2010. — № 4-5. — С. 83-91. — Бібліогр.: 35 назв. — укр.
series	Сiверянський лiтопис
work_keys_str_mv	AT blakitnijm díâlʹnístʹčernígívsʹkogoêparhíalʹnogosvíčkovogozavodu18721916rrzamateríalamičasopisívčernigovskieeparhialʹnyeizvestiâtaveraižiznʹ
first_indexed	2025-07-03T04:01:37Z
last_indexed	2025-07-03T04:01:37Z
_version_	1836596904783249408
fulltext	Сіверянський літопис 83 У статті на підставі матеріалів, які були опубліковані у часописах "Чернигов� ские епархиальные известия" і "Вера и жизнь", йдеться про діяльність Чернігівсь� кого єпархіального свічкового заводу у 1872 – 1916 рр. Головна увага приділена питанню фінансування даним підприємством різних церковно�освітніх проектів у Чернігівській єпархії. Ключові слова: Чернігівська єпархія, завод, підприємство, свічки, прибуток. Будь�яка церква, як організаційна структура, потребує матеріальних або гро� шових коштів, що надходять від держави і людей у вигляді пожертв, та які можна спрямувати на вирішення нагальних проблем. Так, керівництво Російської імперії для того, щоб покращити економічне становище Православної церкви і змінити на краще фінансування духовних навчальних закладів, дозволило на початку 70�х рр. ХІХ ст. відкривати єпархіальні свічкові заводи, які юридично ставали монополі� стами у виробництві та реалізації своєї основної продукції на території окремих єпархій. Часописи "Черниговские епархиальные известия" і "Вера и жизнь" дозволя� ють висвітлити різні аспекти життя Чернігівської єпархії ХІХ – початку ХХ ст., у тому числі й господарський. Так, на сторінках єпархіальної газети були опубліко� вані матеріали, які дають можливість дослідити функціонування Чернігівського єпархіального свічкового заводу, починаючи з часу його утворення. Можемо стверджувати, що фактично розробкою і вивченням даної проблеми майже ніхто не займався. Так, лише у 1914 р. священик з Глухова Г.Кучеровський оприлюднив на сторінках єпархіального часопису "Вера и жизнь" нарис про Чер� нігівський свічковий завод. Він дуже стисло охарактеризував обставини засну� вання підприємства, навів деякі дані про кількість проданих свічок, прибутки і видатки на початку ХХ ст. Г.Кучеровський наголосив на тому, що на той час було дуже важко визначити, скільки саме коштів з прибутків заводу було надано на потреби Чернігівської єпархії. Дана ситуація, на думку автора, була зумовлена тим, що на підприємстві існували проблеми з належним веденням фінансової звітності у 1890�1891 рр. та через те, що єпархіальне духівництво не завжди розу� міло і неналежним чином оцінювало всю користь від діяльності свічкового заво� ду. Г.Кучеровський зазначав: "Свечной епархиальный завод это тот фундамент, на котором основано, построено, выросло и держится все сложное здание епархи� альной жизни, как крупной церковной единицы. Свечной завод это сундук, из которого епархия черпает ресурсы для строения и содержания своих зданий. Зда� ние это постепенно растет и ширится, фундамент же под ним один и тот же." Тобто УДК 281.9 (477.51) Максим Блакитний � ДІЯЛЬНІСТЬ ЧЕРНІГІВСЬКОГО ЄПАРХІАЛЬНОГО СВІЧКОВОГО ЗАВОДУ (1872 – 1916 рр.) ЗА МАТЕРІАЛАМИ ЧАСОПИСІВ "ЧЕРНИГОВСКИЕ ЕПАРХИАЛЬНЫЕ ИЗВЕСТИЯ" ТА "ВЕРА И ЖИЗНЬ" © Блакитний Максим Михайлович – науковий співробітник Черні� гівського історичного музею імені В.В.Тарновського. ЦЕРКОВНА СТАРОВИНА 84 Сіверянський літопис видатки Чернігівської єпархії збільшувалися кожного року, і весь їх непосильний тягар лягав на підприємство. Священик Г.Кучеровський пропонував керівництву єпархії звернути належну увагу на завод як головний єпархіальний об'єкт і при� ділити достатньо сил, часу та коштів на його реформування. На початок ХХ ст. прибуток заводу з кожним роком зменшувався, а єпархіальні витрати – збільшу� валися. Автор статті акцентував на тому, що на той час існувала "стара проблема", коли духівництво і церковні старости купляли свічки на інших підприємствах за допомогою "контрабанди" [1]. Увесь термін функціонування Чернігівського єпархіального свічкового заводу умовно можна розділити на кілька періодів. У основу даного поділу, на нашу дум� ку, слід покласти важливі для діяльності місцевого підприємства рішення як єпар� хіального керівництва, так і заводського управління. Перший період обмежується 1872 – 1885 рр. Його можна охарактеризувати як етап становлення свічкового підприємства. Утворенню Чернігівського єпархіально� го свічкового заводу передували такі обставини. 19 січня 1872 р. Святійший синод видав указ, який дозволяв духівництву православних єпархій Російської імперії для збільшення церковних прибутків облаштовувати свічкові заводи і крамниці. Ініціатива заснування Чернігівського свічкового заводу належала чернігівському єпископу Нафанаїлу. Зокрема, 3 травня 1872 р. він запропонував депутатам єпархі� ального з'їзду духівництва створити єпархіальне свічкове підприємство у Черні� гові. Передбачалося, що кошти, які б надходили від продажу свічок до церков, а згодом на завод, можна було б спрямовувати на утримання духовних навчальних закладів єпархії. Слід зазначити, що на той час уже діяв свічковий завод, який належав архієрейському будинку, він давав можливість отримувати приблизно 4 тис. крб. чистого прибутку на рік. Архієрейське управління, реагуючи на дану ситу� ацію, заявило, що з дозволу преосвященного Нафанаїла їхній завод може бути пере� даний духівництву Чернігівської єпархії на вигідних умовах. На єпархіальному з'їзді духівництва у травні 1872 р., коли обговорювалося це питання, зокрема, йшлося і про те, що свічкове підприємство з часом приносило б прибуток 4�12 тис. крб. на рік. Станом на 1872 р., у єпархії діяло 1170 церков, кожна з яких за рік продавала прихожанам приблизно 16 кг свічок. Враховуючи цінову ситуацію, пропонувалося закупляти віск по 20 крб. за пуд (один пуд – 16,38 кг). 4 травня 1872 р. була утворена спеціальна комісія, до складу якої увійшли свя� щеники П.Огієвський, М.Главинський, В.Бучинський і А.Некрашевич, вони ж по� винні були вивчити стан свічкового заводу при архієрейському управлінні. Вже 6 травня комісія звітувала про надійну роботу підприємства. З'їзд духівництва вирі� шив придбати завод і перетворити його на свічкове підприємство Чернігівської єпархії. Передбачалося, що три співробітники заводського управління за свою ро� боту будуть отримувати по 100 крб. на рік з прибутків підприємства. Наглядачем заводу депутати з'їзду обрали священика Т.Стефановського, а членами комітету заводського управління – священиків Миколаївської церкви м.Чернігова П.Соко� лова та Катерининської – І.Кибальчича. Церквам і монастирям від того часу забо� ронялося власне виробництво свічок. Крім того, згідно з рішенням депутатів усі церкви Чернігівської єпархії повинні були продавати у себе лише свічки, вироблені єпархіальним заводом, у містечках дозволялося відкривати церковні свічкові крам� ниці. Для забезпечення підприємства сировиною у необхідних обсягах причти і церковні старости були зобов'язані закуповувати дешевий бджолиний віск – не дорожче 20 крб. за пуд, і якщо була нагальна потреба, вони могли використовувати для цього кошти приходських храмів. Депутати духівництва також заборонили церквам виробляти свічки з недогарків – їх треба було доправляти на єпархіальний завод для переробки за окрему грошову винагороду. Підприємство мало виробляти 5 тис. пудів (81 тис. 900 кг) свічок на рік. Для цього необхідно було мати 3 тис. пудів (49 тис. 140 кг) воску. Щорічно 2 тис. крб. з прибутків заводу треба було передавати до архієрейського управління як плату за придбання свічкового заводу. Наглядач підприємства повинен був отримувати за свою службу 1 тис. крб. на рік, а його Сіверянський літопис 85 помічник – 500 крб., їм обом надавалися службові помешкання з опаленням та ос� вітленням. Такі постанови і пропозиції єпархіального з'їзду були затверджені черніг� івським єпископом Нафанаїлом 18 травня 1872 р. [2] Офіційно Чернігівський єпархіальний свічковий завод почав працювати з 5 липня 1872 р. На той час на підприємстві був один паровий казан, на складі збе� рігалося понад 204 пудів (3342 кг) свічок з білого воску різних сортів без золочі� ння (з них понад 2 пуди – тримірних білих, тримірних траурних і пасхальних свічок), 130 книжок сусального золота [3]. 7 липня того ж року спеціальна комісія, до складу якої увійшли: голова – ка� федральний протоієрей Є.Пучковський, члени – протоієреї С.Шугаєвський і А.Страдомський, священики – Ф.Ладухин, І.Кибальчич, П.Карпинський, В. Еланський, П.Добровольський, Т.Стефановський, О.Юшков, В.Балонович і П.Соколов, затвердила акт про передачу підприємства від економа архієрейсько� го будинку архімандрита Феодосія наглядачу єпархіального свічкового заводу священику Т.Стефановському. Чернігівський преосвященний Нафанаїл дозво� лив комісії узяти кредит у розмірі 100 тис. крб. під 5 % річних для налагодження і збільшення обсягів виробництва на підприємстві [4]. 10 листопада 1872 р. чернігівський єпископ Нафанаїл затвердив інструкцію, яка регулювала діяльність комітету заводського управління. Її основні положення були такими: посади членів комітету (наглядача і двох міських священиків) були виборними, наглядач заводу (він же голова комітету) відповідав за виробничу і фінансово�господарчу діяльність. Комітет мав дві іменні печатки. Гроші, що нале� жали підприємству, повинні були зберігатися у ризниці архієрейського будинку. Продаж свічок мав відбуватися за готівку, у борг надавалася тільки половина продукції (у залежності від річних норм використання свічок), при цьому врахо� вувалася потреба окремих церков. Комітет міг сам позичати гроші у борг під 5% річних. Значна частина прибутку заводу повинна була йти на утримання духов� них навчальних закладів Чернігівщини, а також на інші єпархіальні потреби. На� глядач був зобов'язаний приймати віск (недогарки), які залишалися від викори� станих свічок, за ціною від 18 до 21 крб. за пуд. Головними особами на підприємстві були наглядач та його помічник, які відповідали за виробництво свічок [5]. У другій половині 1872 р. – на початку 1873 р. заводський комітет закуповував жовтий віск, у тому числі і в Чернігові. Ціна воску доходила до 20 крб. за пуд. Єпархіальний завод приймав залишки свічок (недогарки) по ціні 18 – 21 крб. за пуд у залежності від якості сировини. Однак із багатьох церков і монастирів вза� галі не привозили рештки використаних свічок. Значна кількість церков Чернігів� ської єпархії продовжувала купувати свічки на приватних підприємствах, а мона� стирі взагалі виробляли їх у себе для задоволення власних потреб. З 1 грудня 1872 р. преосвященний Нафанаїл дозволив у Чернігові, в крамниці купців Селюкових, продавати свічки єпархіального свічкового заводу. Планува� лося також налагодити збут продукції в Острі (у крамниці купця 2�ої гільдії Забо� лотного) та у купця П.Цвєта в Чернігові. Того часу на свічковому підприємстві працювало 6 робітників, яким допомагали три підлітки [6]. З дозволу місцевого церковного керівництва у 1872 р. Чернігівське єпархіаль� не жіноче училище на потреби свічкового заводу надало кредит у розмірі 10 тис. крб., архієрейське управління завершило передачу різних матеріалів (на суму 32 тис. 560 крб.), 1135 крб. надійшло до підприємства як позичка від деяких церков та ін. Загальна ж сума кредиту, який узяв завод, становила 53 тис. 579 крб. З липня 1872 р. по 1 лютого 1873 р. єпархіальне підприємство від продажу свічок отрима� ло понад 23 тис. крб. За цей же період на закупівлю сировини (воску), виплату позики архієрейському управлінню, на платню робітникам та ін. було витрачено понад 30 тис. крб. Згідно з висновками керівництва Чернігівської єпархії, завод працював добре, оскільки тільки за сім місяців його роботи було отримано майже 10 тис. крб. чистого прибутку. На початку 1873 р. депутати духівництва на єпархіальному з'їзді обговорювали 86 Сіверянський літопис питання про засоби збільшення продажу заводом свічок і організацію належної конку� ренції з купцями. З цього приводу було прийняте рішення, згідно з яким свічки єпар� хіального підприємства слід було продавати трохи дешевше. Також депутати дозволи� ли реалізувати продукцію свічкового заводу деяким купцям, а саме: Селюкам у Чер� нігові (які припинили виробництво власних свічок) і Заболотному в Острі [7]. З єпархіального часопису довідуємося, яку кількість свічок потребували ок� ремі повіти Чернігівщини. Так, на початку 70�х рр. ХІХ ст. церкви м. Ніжина та Ніжинського повіту використовували понад 202 пуди свічок на рік [8]. 17 липня 1873 р. Чернігівська духовна консисторія своїм указом за № 6459 підтвердила попередні рішення єпархіального керівництва, якими заборонявся продаж по церквах свічок, вироблених іншими підприємствами, а не Чернігів� ським свічковим заводом [9]. Тим самим єпархіальне керівництво перетворюва� ло його на місцевого монополіста. У 1872�1873 рр. підприємство реалізувало 1044 пуди свічок на суму понад 24 тис. крб. За той же період було придбано 778 пудів воску, на що було витрачено 16 тис. 472 крб. На початку липня 1873 р. благочинні Чернігівської єпархії були винні заводу 8879 крб. за поставлені ним свічки. Борг підприємства перед архієрейським будинком становив 30 тис. крб. Для його погашення Чернігівське єпархіальне жіно� че училище надало підприємству ще один кредит у розмірі 18 тис. крб. На завод� ському складі зберігалося товарів і матеріалів на загальну суму 32 тис. 560 крб. [10] У 1873 р. службовці і робітники заводу отримали за рік 3350 крб. платні. Чис� тий прибуток становив 14 тис. 438 крб. З них 4456 крб. було сплачено за оренду приміщень і земельної ділянки архієрейському будинку. У жовтні 1874 р. члени заводського комітету (наглядач – священик Т.Стефановський, священики – І.Ки� бальчич і П.Соколов) констатували, що на території Чернігівської єпархії було вкрай важко придбати необхідний для виробничого процесу жовтий віск [11]. Сам Чернігівський єпархіальний завод безпосередньо не займався постачан� ням церквам свічок. Цим питанням переймалися благочинні, які виконували обо� в'язки комісіонерів, вони ж закуповували віск та недогарки. На початок липня 1874 р. благочинні завинили підприємству 11 тис. 641 крб., окремі з них заборгу� вали гроші за період від трьох до дев'яти місяців. Депутати єпархіального з'їзду вирішили того ж року вкласти 10 тис. крб. із прибутків заводу у збільшення його виробничих потужностей, планувалося також протягом п'яти наступних років спрямовувати щороку 5 тис. крб. на побудову нових корпусів Чернігівського ду� ховного чоловічого училища [12]. 11 грудня 1874 р. імператор Олександр ІІ у відповідь на подання Чернігівської духовної консисторії видав указ, згідно з яким церкви єпархії мали використову� вати свічки, вироблені виключно місцевим свічковим заводом [13]. Тобто цент� ральна влада зі свого боку підтвердила монопольне право підприємства на даний вид діяльності на території Чернігівської губернії. Таким чином, у перші роки діяльності Чернігівського єпархіального свічного заводу відбулося його структурне оформлення і становлення; місцевими церков� ними та вищими органами влади були прийняті необхідні постанови і накази, що регулювали діяльність підприємства та реалізацію ним головної продукції. Як повідомляла єпархіальна газета, у 1878 р. священик Конотопського повіту М.Тимашевський, згідно з наказом Чернігівського єпархіального керівництва, зай� мався закупівлею значних обсягів сировини (воску) у купців Єльфимових із м.Конотоп для потреб заводу [14]. В одному з нарисів про свічкове підприємство було зазначено, що вже у середині 70�х рр. ХІХ ст. на території Російської імперії вироблявся і рослинний віск, ціна одного пуда якого доходила до 12 крб. Комітет єпархіального заводу звітував, що воску такого походження на підприємстві спеці� ально не використовували (лише помилково у 1875�1876 рр.). У процесі вироб� ництва свічок на заводі користувалися тільки натуральним бджолиним воском (який коштував 22 крб. за пуд, станом на 1874 р.). Наглядачем підприємства на той час був священик М.Розумовський (з 1878 р.) [15]. Сіверянський літопис 87 Фактично, вже у перші роки діяльності єпархіального свічкового підприєм� ства воно почало виправдовувати основну мету, з якою створювалося, – надавати кошти на розвиток духовних навчальних закладів Чернігівської єпархії. Так, на потреби Чернігівського єпархіального жіночого училища 1873 р. було надано 3917 крб., для побудови нових корпусів Чернігівського чоловічого духовного училища з коштів заводу у 1876 р. було видано 7 тис. крб., у 1877 р. – 4 тис. крб., у 1878 р. – 8 тис. [16] Водночас з початком функціонування підприємства поступово з'явилася проб� лема, яка залишилася нерозв'язаною й у наступні роки, а саме – борги "клієнтів". Так, на кінець 1879 р. церкви були винні заводу за відпущені свічки понад 25 тис. крб. Найбільшу суму (2212 крб.) заборгував староста Успенської церкви м. Ніжи� на купець Куликов [17]. На початок квітня 1880 р. церкви завинили підприємству вже майже 33 тис. крб. Найбільшу суму (1496 крб.) заборгував священик Ново� зибківського повіту Діомидов [18]. На 1 квітня 1881 р. дебіторська заборгованість становила понад 40 тис. крб. [19] Тобто кожного року загальний борг церков перед єпархіальним свічковим підприємством збільшувався. Як наслідок – на заводі не вистачало обігових коштів і готівки для належного ведення операцій із закупівлі сировини та виготовлення продукції. Звісно, що борги з часом поверталися, але неврегульована проблема залишалася і надалі та призводила до всіляких нега� раздів. Таким чином, у перший період відбулося організаційне оформлення і станов� лення свічкового підприємства як нового господарського елемента Чернігівської єпархії. Другий етап 1885 – 1890 рр.: реорганізація управління на основі прийняття місцевим єпархіальним керівництвом постанов відносно посередників та боргів підприємства. Двічі на рік (у лютому і червні) на заводі проводилася ревізія. Зокрема, згідно з висновками ревізійної комісії, які були доведені до відома депутатів єпархіаль� ного з'їзду, свічкове підприємство на кінець 1884 р. перебувало у вкрай важкому становищі. Така ситуація, на думку ревізорів, була викликана великими боргами заводу і не завжди обгрунтованими податками, покладеними на підприємство керівництвом Чернігівської єпархії. Скрутне становище було спричинене також неналежним веденням бухгалтерії заводським управлінням та інколи байдужим ставленням членів комітету до виконання своїх обов'язків. Депутати з'їзду запро� понували такі заходи для покращення ситуації на підприємстві: переобрання членів управлінського комітету, зміна способу ведення бухгалтерського обліку, зменшення непомірних грошових внесків на потреби єпархії та ліквідація боргів. З метою погашення заводських боргів планувалося починаючи з 1886 р. збирати кошти з церков Чернігівщини – по 15 крб. на рік з кожного храму. 30 січня 1885 р. чернігів� ський єпископ Веніамін затвердив цю пропозицію депутатів. Того ж таки дня на посаді наглядача підприємства був затверджений обраний більшістю депутатів священик А.Некрашевич. Членами заводського комітету стали: вчитель Чернігів� ського духовного училища О.Корейша, священики – М.Смирнов і В.Миславсь� кий [20]. Нові співробітники заводського управління з'ясували, що борги підприємства утворювалися внаслідок несумлінної діяльності комісіонерів (посередників), які замовляли і купували на заводі свічки у кредит, а потім доставляли та розповсюд� жували їх по церквах. Комісіонери отримували свічки без грошової застави, своє� часно не сплачували заводу грошей за проданий товар, їхню діяльність взагалі ніхто не контролював. Так, дуже багато комісіонерів не сплачували підприємству коштів за товар по півроку і більше. Ті документи, що існували на той час у комі� сіонерів, не дозволяли чітко визначити, коли, скільки і якої якості вони отриму� вали товар, скільки його продали і яка сума готівки надходила до них. Деякі комі� сіонери взагалі продавали свічки за завищеними цінами. Депутати єпархіального з'їзду вкрай негативно поставилися до існування комісіонерства і наполягали на 88 Сіверянський літопис тому, щоб гроші, які посередники отримували за свічки від церков, негайно достав� лялися на завод. Депутати вирішили підпорядкувати діяльність комісіонерів місце� вим радам благочинних, які відтепер повинні були самі добирати благонадійних посередників. Комісіонери ж від того часу зобов'язані були ретельно вести фінан� сову звітність. Новий наглядач заводу священик А.Некрашевич повідомив депу� татів і про те, що комісіонери дуже часто постачали недоброякісний віск, вимагаю� чи за нього значні кошти. Також фінансові проблеми на підприємстві спричинило неналежне оформлення і видача церквам позик. З 1885 р. єпархіальне керівництво за клопотанням депутатів духівництва взагалі заборонило їх видачу [21]. Ретельно ознайомившись зі станом справ на заводі і вивчивши виробничий процес, члени заводського комітету в травні 1885 р. повідомили депутатів єпархі� ального з'їзду про нагальні проблеми, які потрібно було вирішити, а саме: замінити два залізні парові двигуни на мідні, полагодити дахи майстерні і комори, була та� кож висловлена пропозиція скористатися послугами фармацевта для визначення якості воску. Провізор міської аптеки Маркельс пропонував здійснити дану роботу без оплати, а тільки за почесну винагороду (працювати на постійній основі Мар� кельс погоджувався лише за умови, що платня буде становити 600 крб. на рік). Співробітники управління заводу наполягали на користі співпраці з Маркельсом. На рахунках підприємства того року зберігалося 28 тис. 601 крб. [22] У жовтні 1885 р. Чернігівське губернське попечительство дитячих притулків повідомило єпархіальне керівництво про бажання продати будинок Чернігівського дитячого притулку, що містився на Шосейній вулиці, з церквою, садибою, кам'яни� ми і дерев'яними господарськими будівлями. Попечительство через почесного чле� на купця О.Серафимовича звернулося до заводського комітету з пропозицією при� дбати будинок для потреб духівництва на вигідних умовах. Ціна будинку дитячого притулку з садибою була визначена у 11 тис. крб. У разі ж його купівлі свічковим підприємством сплачувати гроші можна було протягом десяти років. Під час пере� мовин йшлося також про те, що приміщення будинку можна буде пристосувати для проведення єпархіальних з'їздів, адже священики Чернігівської єпархії на той час вимушені були винаймати для цих потреб приватні готелі. У майбутньому в будин� ку можна буде продавати свічки за цінами виробника. Реагуючи на дану пропози� цію, преосвященний Веніамін 29 жовтня 1885 р. дозволив управлінню підприєм� ства провести дану купівельну операцію за рахунок власних коштів [23]. Проведені керівництвом Чернігівської єпархії у 1885 р. невідкладні заходи по стабілізації ситуації на заводі дозволили підприємству отримати 37 тис. 321 крб. чистого прибутку. З цієї суми заводський комітет надав 7 тис. крб. на закінчення будівництва нового корпусу Чернігівського єпархіального жіночого училища, 6393 крб. – Чернігівському чоловічому духовному училищу, 21 тис. 927 крб. – на пога� шення внесків церков по єпархіальному будівельному капіталу, 2500 крб. сплатив купцю Алейнову за поставлену сировину [24]. На 1 січня 1886 р. основний капітал і фонди підприємства становили 173 тис. 713 крб. Церкви Чернігівської єпархії були винні заводу 67 тис. 489 крб. Згідно з висновками заводського управління і ревізійної комісії, фінансове становище підприємства значно покращилося у по� рівнянні з попередніми роками. На той час (1885 р.) ціни на товари, які виробляв завод, були такі: свічки з золочінням – 31 крб. 40 коп. за пуд, без золочіння – 30 крб. 40 коп. за пуд, жовті свічки – 26 крб. 40 коп., віск – 25 крб. за пуд. На виробництво продукції і закупівлю сировини підприємство витрачало такі кошти: свічок із золочінням – 24 крб. 50 коп. за пуд, без золочіння – 24 крб. 10 коп. за пуд, жовтих – 22 крб. 20 коп., воску – 19 крб. 40 коп. за пуд. Робітникам і службовцям разом у 1885 р. було сплачено 7573 крб. За оренду будівель і землі підприємство сплатило 3000 крб. [25] Окрім виробництва своєї основної продукції – свічок, підприємство виготовля� ло або реалізувало також натільні хрестики, віск, смирну сіамську і звичайну, ладан афонський, антиохійський, духмяний, звичайний, росний № 1, росний № 2 і дере� в'яне (оливкове) масло. Сіверянський літопис 89 Товари поставляли (у різні роки) такі виробники і підприємства: віск – купці Варламов, Гриньов, Бєляєв, Маргуліс, Хойтович, Сачко, Кунін, Струкова, Є.Томілін, Аврамов, К.Дмитренко, Баскин, Хелмер, Переплетчиков, Н.Вареников, Хальфин, Жуков, Л.Бень; гнотовий папір – брати Фоломіни з Києва і Ципін; сусальне золото – Думлинський; обгортковний папір – Лов'янов, фабрика князя Паскевича (Го� мель); рогожу – Смирнов; ладан і оливу – Дуглеров; цеглу – Доброницький; бланки і етикетки – Чернігівська губернська друкарня; дрова – А.Беренстон. [26]. З середини 80�х рр. ХІХ ст. на сторінках часопису "Черниговские епархиальные известия" регулярно, двічі на рік, друкувалися докладні звіти про роботу свічково� го заводу, які дають змогу ретельно розглянути окремі види діяльності підприєм� ства та його фінансові показники. Зокрема, у них зазначалися дані про видатки і прибутки підприємства, борги клієнтів і заводу, відомості про вироблену продук� цію, кошти, які були надані на потреби єпархії, інформація про постачальників то� варів та ін. Так, зі звіту за 1886 р. довідуємося, що завод внаслідок різноманітних операцій отримав 175 тис. 826 крб., чистий прибуток становив 28 тис. 311 крб., витрати на потреби єпархії: 7508 крб. на добудову будинку Чернігівського єпархі� ального жіночого училища, 5 тис. крб. – емеритальній касі. Обіг грошей, товарів і матеріалів становив 881 тис. 18 крб. Фонди підприємства оцінювалися у 138 тис. 301 крб. На кінець 1886 р. завод був винен: купцю Варламову за придбаний у нього віск – 9057 крб., купцю Томильну – 8762 крб. (також за віск), купцю Л.Беню – 373 крб., емеритальній касі – 30 тис. 900 крб. [27] Чернігівський єпископ Веніамін у 1888 р. своїм наказом скасував існування та� кого явища, як комісіонерство [28]. У 1889 р. на сторінках часопису "Черниговские епархиальные известия" була опублікована затверджена чернігівським єпископом Веніаміном інструкція для осіб, що керували Чернігівським єпархіальним свічковим заводом. Вона, зокрема, чітко визначала мету діяльності підприємства і регламентувала роботу кожного члена заводського управління. Згідно з положеннями інструкції, підприємство складало� ся з двох частин – зі свічкового і воскобілильного заводів. Йшлося також про будівлі обох виробництв [29]. Більшу частину свічок завод у 1889 р. реалізував через купця Н.Вареникова. Він же за домовленістю виготовляв окремі сорти свічок для потреб Чернігівського єпар� хіального підприємства. Для визначення якості воску завод співпрацював з фарма� цевтом Шлегелем. Страхові операції проводив О.Серафимович [30]. 30 січня 1890 р. з'їзд духівництва Чернігівської єпархії підтвердив свої попе� редні рішення щодо виключної купівлі церквами свічок безпосередньо з місцевого заводу та дозволу комітетові підприємства на власний розсуд відкривати у кожно� му повіті одне складське приміщення, завідувачі яких мали забезпечувати відшко� дування вартості наданих ним для реалізації свічок своїм рухомим і нерухомим майном. Свічковим складом, що містився у будинку єпархіального духівництва в Чернігові, того часу керував священик І.Ремболович. На заводі у той же період зберігалися грошові кошти церков, єпархіального будівельного комітету, якими підприємство вільно розпоряджалося і нараховувало їм за це відсотки [31]. Гроші, що надходили до управління заводу на зберігання, фактично відзразу ж йшли на вирішення нагальних потреб єпархії, зокрема, на добудову і облаштування при� міщень Чернігівського єпархіального жіночого училища. Взагалі, великі суми гро� шей ніколи не зберігалися на заводі, а надходили, наприклад, до ради єпархіального жіночого училища. Таким чином, комітет підприємства грав роль посередника і "грошового гаманця" у фінансово�господарських операціях на території Чернігів� ської єпархії. Реальні кошти завод отримував тільки від продажу свічок, вони ж зберігалися у Чернігівському міському банку (під 3% річних) [32]. 14 травня 1890 р. Державною радою був затверджений закон про виготовлення і продаж свічок, який діяв на всій території Російської імперії. Чернігівський пре� освященний Веніамін своїм рішенням запровадив ці нові загальнодержавні прави� ла по єпархії. Зокрема, свічки мали вироблятися виключно з чистого бджолиного 90 Сіверянський літопис воску. Для оптового продажу свічки слід було складати у пакунки із заводською етикеткою (не менше 20 фунтів у пакунку) із зазначенням на обгортці "церковные восковые свечи". Роздрібна торгівля була дозволена лише церквам і свічковим скла� дам [33]. У жовтні 1890 р. єпархіальний з'їзд духівництва кардинально реорганізував за� водське управління і переобрав його керівництво. Зокрема, були обрані на три роки, а преосвященним Веніаміном затверджені: на посаді наглядача – О.Корейша, на по� саді завідувача управління – священик В.Миславський, помічником завідувача – священик І.Ремболович, казначеєм – Г.Вербицький (через відмову останнього обо� в'язки виконував колишній наглядач священик А.Некрашевич). Поважним блюсти� телем підприємства було обрано протоієрея І.Буримова. Усі зазначені особи повинні були приступити до виконання своїх обов'язків з 1 січня 1891 р. Заводське управлін� ня складалося із завідувача, його помічника, наглядача та казначея. Завідувач заводу мав отримувати 400 крб., наглядач і казначей – по 900 крб. на рік. Двоє останніх повинні були постійно перебувати на заводі у помешканнях з освітленням та опален� ням. Головною ж особою на підприємстві, яка керувала виробничим процесом, піклу� валася про зберігання матеріалів і товарів, займалася їхнею закупівлею, видачею свічок покупцям, був наглядач заводу. Відповідальною особою, що управляла конторою, здійснювала облік, отримувала гроші для закупівлі необхідних матеріалів, видавала платню службовцям, був казначей. Діяльність інших посадовців та структур підприєм� ства контролював завідувач управління свічкового підприємства, котрому допома� гав помічник. Нове керівництво повинно було розробити оновлену інструкцію, яка б регламентувала діяльність заводського управління. Планувалося через деякий час зробити на заводі водогін, придбати коня (за 100 крб.) [34]. Підприємство обслугову� вала страхова компанія "Саламандра" з Санкт�Петербурга. Зокрема, у 1890 р. річний страховий внесок становив 1675 крб. [35] Таким чином, під час другого періоду діяльності заводу єпархіальним керівницт� вом були здійснені окремі реформи, що дозволили підприємству нарощувати обсяги виробництва і збільшувати фінансові надходження. 1. Кучеровский Г. Черниговский епархиальный свечной завод (1872 г. – 1912 г.) и назревший вопрос // Вера и жизнь. – 1914. – № 20. – Часть неофициальная. – С. 63�76; № 21. – С. 54�63. 2. Распоряжения епархиального начальства // ЧЕИ. – 1872. – № 10. – Часть официальная. – С. 235�248; Отчет о состоянии Черниговского епархиального свечного завода, с 5 июля 1872 г. по 1 февраля 1873 г. // ЧЕИ. – 1873. – № 15. – Часть официальная. – С. 328�336. 3. Акт о принятии от Черниговского архиерейского домоуправления свечного завода для передачи оного в заведывание комитета, учрежденного при заводе // ЧЕИ. – 1872. – № 14. – Часть официальная. – С. 332�338. 4. Журнал заседания комиссии по устройству Черниговского епархиального свечного завода // ЧЕИ. – 1872. – № 21. – Часть официальная. – С. 539�541. 5. Руководство для комитета по Черниговскому епархиальному свечному заводу // ЧЕИ. – 1872. – № 23. – Часть официальная. – С. 563�575; Отчет о состоянии Черниговского епархиального свечного завода за 1873 и первую половину 1874 года // ЧЕИ. – 1874. – № 20. – Часть официальная. – С. 433�443. 6. Отчет о состоянии Черниговского епархиального свечного завода, с 5 июля 1872 г. по 1 февраля 1873 г. // ЧЕИ. – 1873. – № 15. – Часть официальная. – С. 328�336. 7. Распоряжения епархиального начальства // ЧЕИ. – 1873. – № 19. – Часть официальная. – С. 405�418. 8. От комитета Черниговского епархиального свечного завода // ЧЕИ. – 1872. – № 23. – Часть официальная. – С. 594�596. 9. Распоряжения епархиального начальства // ЧЕИ. – 1873. – № 16. – Часть официальная. – С. 340. 10. Отчет о состоянии Черниговского епархиального свечного завода, с 5 июля 1872 г. по 1 февраля 1873 г. // ЧЕИ. – 1873. – № 17. – Часть официальная. – С. 363�372. 11. Отчет о состоянии Черниговского епархиального свечного завода за 1873 и первую половину 1874 года // ЧЕИ. – 1874. – № 20. – Часть официальная. – С. 433�443. 12. Журналы Общеепархиального съезда депутатов духовенства Черниговской епархии // ЧЕИ. – 1874. – № 21. – Часть официальная. – С. 461�476. 13. Распоряжения епархиального начальства // ЧЕИ. – 1875. – № 3. – Часть официальная. – С. 48. Сіверянський літопис 91 14. Журнал комитета Черниговского епархиального свечного завода 1878 года марта 12 дня // ЧЕИ. – 1878. – № 13. – Часть официальная. – С. 224�228. 15. О свечном заводе // ЧЕИ. – 1879. – № 14 – 15. – Часть неофициальная. – С. 160�163. 16. Отчет о состоянии Черниговского епархиального свечного завода за 1873 и первую половину 1874 года // ЧЕИ. – 1874. – № 20. – Часть официальная. – С. 433�443; Сведения о приходе и расходе сумм на постройку новых зданий Черниговского духовного училища // ЧЕИ. – 1879. – № 3. – Часть официальная. – С. 45�47. 17. Ведомость о количестве долгов Черниговскому епархиальному свечному заводу за восковые свечи, отпущенные из завода, за месяц декабрь 1879 года // ЧЕИ. – 1880. – № 6. – Часть официальная. – С. 63�65. 18. Ведомость о количестве долгов Черниговскому епархиальному свечному заводу за восковые свечи, отпущенные из завода, за март месяц 1880 года // ЧЕИ. – 1880. – № 19. – Часть официальная. – С. 226�229. 19. Ведомость о долгах Черниговскому епархиальному свечному заводу к 1 апреля 1881 года // ЧЕИ. – 1881. – № 19. – Часть неофициальная. – С. 425�428. 20. Журналы общеепархиального съезда депутатов от духовенства // ЧЕИ. – 1885. – № 4. – Часть официальная. – С. 103�105. 21. Журналы общеепархиального съезда депутатов от духовенства // ЧЕИ. – 1885. – № 4. – Часть официальная. – С. 107�109, 120�121; Список комиссионеров и церквей, состоящих в долгу более полгода Черниговскому епархиальному свечному заводу к 1 мая сего 1885 года, за отпущенные свечи // ЧЕИ. – 1885. – № 15. – Часть официальная. – С. 551�554. 22. Журналы общеепархиального съезда депутатов от духовенства Черниговской епархии // ЧЕИ. – 1885. – № 12. – Часть официальная. – С. 419�423, 432, 434; Журналы общеепархиального съезда депутатов духовенства // ЧЕИ. – 1885. – № 18. – Часть официальная. – С. 653�655. 23. От комитета Черниговского епархиального свечного завода // ЧЕИ. – 1885. – № 23. – Часть официальная. – С. 759�766. 24. Отчет Черниговского епархиального свечного завода за 1885 год // ЧЕИ. – 1886. – № 16. – Часть официальная. – С. 567�595. 25. Журналы общеепархиального съезда, утвержденные его преосвященством // ЧЕИ. – 1886. – № 4. – Часть официальная. – С. 74�75, 81�84; Отчет Черниговского епархиального свечного завода за 1885 год // ЧЕИ. – 1886. – № 16. – Часть официальная. – С. 567�641. 26. Акт ревизионной комиссии и доклад управления свечного завода // ЧЕИ. – 1896. – № 6. – Часть официальная. – С. 125�135. 27. Отчет комитета свечного епархиального завода за 1886 год // ЧЕИ. – 1888. – № 1. – Часть официальная. – С. 3�64. 28. Журналы общеепархиального съезда депутатов от духовенства // ЧЕИ. – 1888. – № 6. – Часть официальная. – С. 273�274. 29. Распоряжения епархиальнаго начальства // ЧЕИ. – 1889. – № 12. – Часть официальная. – С. 401�442. 30. Отчет об операциях Черниговского епархиального свечного завода за 1889 год // ЧЕИ. – 1890. – № 13. – Часть официальная. – С. 285�313; Отчет об операциях Черниговского епархиального свечного завода за 1889 год // ЧЕИ. – 1890. – № 14. – Часть официальная. – С. 335�346. 31. Журналы общеепархиального январского съезда депутатов духовенства Черниговской епархии // ЧЕИ. – 1890. – № 5. – Часть официальная. – С. 129, 140�141, 144. 32. Разные известия // ЧЕИ. – 1890. – № 8. – Часть официальная. – С. 127. 33. Распоряжения епархиального начальства // ЧЕИ. – 1891. – № 13. – Часть официальная. – С. 471�474. 34. Отношение Черниговской духовной консистории общеепархиальному създу от 19 октября 1890 года // ЧЕИ. – 1890. – № 23. – Часть официальная. – С. 642�660. 35. Журналы по делам свечного епархиального завода // ЧЕИ. – 1891. – № 24. – Часть официальная. – С.20 – 64. В статье на основе материалов, которые были опубликованы в журналах "Чер� ниговские епархиальные известия" и "Вера и жизнь", говорится о деятельности Чер� ниговского епархиального свечного завода в 1872 – 1916 гг. Основное внимание уделе� но вопросу финансирования этим предприятием различных церковно�образователь� ных проектов в Черниговской епархии. Ключевые слова: Черниговская епархия, завод, предприятие, свечи, прибыль. On the basis of the materials which were published in the newspaper "Chernihiv eparchial tidings" and "Faith and life" this article refers to the activities of the Chernigov diocese candle factory in the 1872�1916. In this article basic attention is spared to the question of financing various church and educational projects in the Chernigov diocese by this enterprise. Keywords: Chernihiv diocese, factory, candles, profit.

Діяльність Чернігівського єпархіального свічкового заводу (1872 – 1916 рр.) за матеріалами часописів "Черниговские епархиальные известия" та "Вера и жизнь"

Репозитарії

Схожі ресурси