Діяльність Чернігівського єпархіального свічкового заводу (1872 – 1916 рр.) за матеріалами часописів "Черниговские епархиальные известия" та "Вера и жизнь"
У статті на підставі матеріалів, які були опубліковані у часописах “Черниговские епархиальные известия” і “Вера и жизнь”, йдеться про діяльність Чернігівського єпархіального свічкового заводу у 1872 – 1916 рр. Головна увага приділена питанню фінансування цим підприємством різних церковно-освітніх пр...
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2010
|
| Назва видання: | Сiверянський лiтопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/24795 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Діяльність Чернігівського єпархіального свічкового заводу (1872 – 1916 рр.) за матеріалами часописів "Черниговские епархиальные известия" та "Вера и жизнь" / М. Блакитний // Сiверянський лiтопис. — 2010. — № 6. — С. 48-60. — Бібліогр.: 56 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-24795 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-247952013-02-13T02:55:13Z Діяльність Чернігівського єпархіального свічкового заводу (1872 – 1916 рр.) за матеріалами часописів "Черниговские епархиальные известия" та "Вера и жизнь" Блакитний, М. Церковна старовина У статті на підставі матеріалів, які були опубліковані у часописах “Черниговские епархиальные известия” і “Вера и жизнь”, йдеться про діяльність Чернігівського єпархіального свічкового заводу у 1872 – 1916 рр. Головна увага приділена питанню фінансування цим підприємством різних церковно-освітніх проектів у Чернігівській єпархії. В статье на основе материалов, которые были опубликованы в журналах «Черниговские епархиальные известия» и «Вера и жизнь», говорится о деятельности Черниговского епархиального свечного завода в 1872 – 1916 гг. Основное внимание уделено вопросу финансирования этим предприятием различных церковно-образовательных проектов в Черниговской епархии. On the basis of the materials which were published in the newspaper “Chernihiv eparchial tidings” and “Faith and life“ this article refers to the activities of the Chernigov diocese candle factory in the 1872-1916. In this article basic attention is spared to the question of financing various church and educational projects in the Chernigov diocese by this enterprise. 2010 Article Діяльність Чернігівського єпархіального свічкового заводу (1872 – 1916 рр.) за матеріалами часописів "Черниговские епархиальные известия" та "Вера и жизнь" / М. Блакитний // Сiверянський лiтопис. — 2010. — № 6. — С. 48-60. — Бібліогр.: 56 назв. — укр. XXXX-0055 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/24795 281.9 (477.51) uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Церковна старовина Церковна старовина |
| spellingShingle |
Церковна старовина Церковна старовина Блакитний, М. Діяльність Чернігівського єпархіального свічкового заводу (1872 – 1916 рр.) за матеріалами часописів "Черниговские епархиальные известия" та "Вера и жизнь" Сiверянський лiтопис |
| description |
У статті на підставі матеріалів, які були опубліковані у часописах “Черниговские епархиальные известия” і “Вера и жизнь”, йдеться про діяльність Чернігівського єпархіального свічкового заводу у 1872 – 1916 рр. Головна увага приділена питанню фінансування цим підприємством різних церковно-освітніх проектів у Чернігівській єпархії. |
| format |
Article |
| author |
Блакитний, М. |
| author_facet |
Блакитний, М. |
| author_sort |
Блакитний, М. |
| title |
Діяльність Чернігівського єпархіального свічкового заводу (1872 – 1916 рр.) за матеріалами часописів "Черниговские епархиальные известия" та "Вера и жизнь" |
| title_short |
Діяльність Чернігівського єпархіального свічкового заводу (1872 – 1916 рр.) за матеріалами часописів "Черниговские епархиальные известия" та "Вера и жизнь" |
| title_full |
Діяльність Чернігівського єпархіального свічкового заводу (1872 – 1916 рр.) за матеріалами часописів "Черниговские епархиальные известия" та "Вера и жизнь" |
| title_fullStr |
Діяльність Чернігівського єпархіального свічкового заводу (1872 – 1916 рр.) за матеріалами часописів "Черниговские епархиальные известия" та "Вера и жизнь" |
| title_full_unstemmed |
Діяльність Чернігівського єпархіального свічкового заводу (1872 – 1916 рр.) за матеріалами часописів "Черниговские епархиальные известия" та "Вера и жизнь" |
| title_sort |
діяльність чернігівського єпархіального свічкового заводу (1872 – 1916 рр.) за матеріалами часописів "черниговские епархиальные известия" та "вера и жизнь" |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Церковна старовина |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/24795 |
| citation_txt |
Діяльність Чернігівського єпархіального свічкового заводу (1872 – 1916 рр.) за матеріалами часописів "Черниговские епархиальные известия" та "Вера и жизнь" / М. Блакитний // Сiверянський лiтопис. — 2010. — № 6. — С. 48-60. — Бібліогр.: 56 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський лiтопис |
| work_keys_str_mv |
AT blakitnijm díâlʹnístʹčernígívsʹkogoêparhíalʹnogosvíčkovogozavodu18721916rrzamateríalamičasopisívčernigovskieeparhialʹnyeizvestiâtaveraižiznʹ |
| first_indexed |
2025-07-03T04:14:41Z |
| last_indexed |
2025-07-03T04:14:41Z |
| _version_ |
1836597727116394496 |
| fulltext |
48 Сіверянський літопис
ЦЕРКОВНА СТАРОВИНА
УДК 281.9 (477.51)
Максим Блакитний
�
ДІЯЛЬНІСТЬ ЧЕРНІГІВСЬКОГО ЄПАРХІАЛЬНОГО
СВІЧКОВОГО ЗАВОДУ (1872 – 1916 рр.)
ЗА МАТЕРІАЛАМИ ЧАСОПИСІВ "ЧЕРНИГОВСКИЕ
ЕПАРХИАЛЬНЫЕ ИЗВЕСТИЯ" ТА "ВЕРА И ЖИЗНЬ"*
© Блакитний Максим Михайлович – науковий співробітник Черні�
гівського історичного музею імені В.В.Тарновського.
* Продовження. Початок див. №4�5 за 2010 р.
У статті на підставі матеріалів, які були опубліковані у часописах “Чернигов�
ские епархиальные известия” і “Вера и жизнь”, йдеться про діяльність Чернігів�
ського єпархіального свічкового заводу у 1872 – 1916 рр. Головна увага приділена
питанню фінансування цим підприємством різних церковно�освітніх проектів у
Чернігівській єпархії.
Ключові слова: Чернігівська єпархія, завод, підприємство, свічки, прибуток.
Третій етап 1891 – 1904 рр.: діяльність Чернігівського єпархіального свічково�
го заводу проходила на основі нових правил, що у свою чергу сприяло перетво�
ренню його на одне з найдорожчих та найпотужніших підприємств губернії. З
1891 по 1902 рр. загальні прибутки заводу щороку збільшувалися (див. таблицю).
У 1891 р. нове керівництво підприємства звинуватило колишнього наглядача
священика А.Некрашевича у тому, що за час його роботи було вироблено майже
750 пудів воску, який містив понад 50 пудів води та інших неякісних домішок. З
цього приводу була утворена спеціальна комісія, яка встановила, що порушення
спричинили недоліки у технологічному процесі. Таким чином, навмисних зло�
чинних дій виявлено не було. Водночас по території Чернігівської єпархії фіксу�
валися випадки продажу незаконно виготовлених свічок, наприклад, у Старо�
дубському повіті. Єпархіальне керівництво прийняло рішення про те, що кожна
свічка, випущена заводом, повинна була мати його штемпель. Причти і церковні
старости, як і раніше, не мали права купувати свічки інших підприємств. Серед
штатних працівників заводу з’явився візник [1].
Продовжував виготовляти для заводу свічки Н.Вареников і у 1891 р. [2] Прич�
ти і церковні старости, як і раніше, отримували свічки у борг. Для ведення належ�
ної звітності заводське правління вимагало від них надсилати спеціальні листи�
замовлення, де б ішлося про те, свічки з якого воску потрібні (жовтого чи білого),
якого розміру, сорту (із золоченням або без нього) [3].
Згідно з висновками ревізійної комісії, на кінець 1891 р. підприємство було у
гарному стані, хоча церкви завинили йому 74 тис. 759 крб. Завод мав сплатити
такі кошти на потреби єпархії: до церковного будівельного капіталу – 54 тис.
107 крб., до емеритальної каси – 30 тис. 900 крб. та ін. Пуд бджолиного воску
завод купував по 20 крб., а до того по 21 крб. На замовлення єпархіального підприє�
мства губернська друкарня почала виготовляти бланки та етикетки (10 тис. оди�
Сіверянський літопис 49
ниць на рік). Ревізори наполягали на створенні нової інструкції, яка б чітко регла�
ментувала діяльність посадових осіб заводського управління [4]. Того ж року ре�
візійна комісія звинуватила колишнього наглядача А.Некрашевича у тому, що він
привласнив 1 тис. крб. заводських коштів [5].
У 1892 р. з’їзд духівництва Чернігівської єпархії через особу преосвященного
Веніаміна зобов’язав заводське управління випускати будь�які свічки, але щоб
церкви від реалізації одного фунта (410 г) продукції отримували 1 крб. 50 коп.
прибутку. Також депутати духівництва наполягали на тому, щоб підприємство
продовжувало виготовляти свічки із золоченням та і з жовтого воску. Одна свічка
коштувала 1 – 3 коп. До того часу завод випускав 20 сортів свічок, від 1 до 150 оди�
ниць у фунті, а від 1892 р. – 15 сортів. Свічки прикрашалися золоченням, фарбою
і зображенням квітів [6].
На кінець 1892 р. у заводській касі було 57 тис. 896 крб. У коморах підприєм�
ства зберігалося товарів на суму 131 тис. 325 крб. Борг церков перед заводом
становив 113 тис. 117 крб. Власні борги підприємства – 69 тис. 337 крб. Нічний
сторож на заводі отримував 120 крб. на рік [7].
У 1893 р. єпархіальне керівництво з подачі заводського управління і депутатів
з’їзду прийняло рішення про те, що церковнослужбовці, які за отримані і викорис�
тані свічки не повертали грошей протягом кількох років, повинні були позбавля�
тися своїх посад [8]. Того ж року чернігівський єпископ Антоній підписав резолю�
цію, за якою починаючи з 1894 р. кожні півроку заводське управління мало пере�
давати 1200 крб. на потреби єпархіального братства св. Михайла, князя
Чернігівського. Депутати духівництва також вирішили, що протягом 1894 – 1896
рр. з прибутків підприємства слід було надати 13 тис. крб. на облаштування Ста�
родубського чоловічого духовного училища. 27 листопада 1893 р. на розгляд де�
путатів єпархіального з’їзду було подане клопотання наглядача свічкового заводу
О.Корейші про звільнення з посади через хворобу. Духівництво відзначило, що
саме завдяки діяльності останнього підприємство дуже добре працювало. Задо�
вольнивши клопотання О.Корейші, депутати вирішили видати йому винагороду
за службу у розмірі річного утримання. 28 листопада 1893 р. духівництво переоб�
рало управлінський комітет заводу. На посаду завідувача управління на наступні
чотири роки було переобрано священика В.Миславського, терміном на три роки
обрано казначея – священика М.Храмцова, наглядачем – священика М.Кориць�
кого. Однак 8 грудня 1893 р. чернігівський єпископ Антоній на посаду наглядача
заводу призначив власним рішенням священика с. Очкине Новгород�Сіверсько�
го повіту С.Бєлопольського [9].
Прагнучи значно покращити справи на підприємстві, у квітні 1894 р. чернігів�
ський єпископ Антоній затвердив нову інструкцію для комітету управління свічко�
вого заводу, яка так визначала основні цілі його діяльності: постачання церквам
свічок, дерев’яного (оливкового) масла, ладану, смирни і за отримані від їх реа�
лізації грошові кошти утримувати духовні навчальні заклади та спрямовувати
залишки фінансових ресурсів на інші єпархіальні потреби. Усі церкви і монастирі
Чернігівської єпархії повинні були купувати продукцію виключно місцевого
свічкового підприємства. Були також чітко виписані положення, що визначали
діяльність окремих посадових осіб. Управління заводу складалося з трьох осіб –
завідувача, наглядача і казначея. При ньому мали працювати бухгалтер і два пись�
моводителі. Заводське управління повинно було мати власну печатку і штемпель.
Головною особою на підприємстві був наглядач, але й казначей займав не останню
посаду: він, окрім фінансової звітності, керував і діловодством (обидва отриму�
вали по 900 крб. на рік). Завідувач управління слідкував за тим, щоб працівники
контори і майстерень належно виконували свої обов’язки, головував на засідан�
нях управлінського комітету. Він отримував 400 крб. на рік [10].
Через те, що у 90�х рр. ХІХ ст. значно здорожчав віск (у 1894 р. завод купував
його по 27 крб. за пуд, до 1892 р. ціна коливалася від 18 до 21 крб., пуд свічок у
залежності від сорту коштував від 28 до 30 крб.), управління підприємства проха�
50 Сіверянський літопис
ло депутатів єпархіального з’їзду дозволити підняти відпускні ціни на свічки для
отримання належного прибутку. Таке рішення заводський комітет обґрунтовував
тим, що прибуток повинен бути значним, оскільки підприємство мало виплачува�
ти щороку чималі внески, призначені з’їздом духівництва на потреби єпархії:
6 тис. крб. – до емеритальної каси, 1200 крб. сплачувати за діяльність місіонера,
5 тис. крб. – для облаштування гуртожитку Чернігівської духовної семінарії,
300 крб. – вчителю співу семінарії, 60 крб. – ділоупоряднику цього ж закладу
освіти, 2400 крб. – Чернігівському єпархіальному жіночому училищу, 4333 крб. –
Стародубському чоловічому духовному училищу, 5 тис. крб. – на облаштування
Новгород�Сіверського чоловічого духовного училища та ін., усього – 24 тис. 193
крб. Депутати позитивно вирішили це питання, а чернігівський єпископ Антоній
затвердив підвищення цін до 30 – 32 крб. за пуд свічок у залежності від сорту. У
свою чергу ревізійна комісія виявила, що вага свічок значно збільшувалася за
рахунок надмірного потрапляння води у віск у процесі його перетоплення. Депу�
тати від духівництва наполягали на тому, щоб заводське керівництво вдосконали�
ло процес виробництва. Монастирі Чернігівської єпархії на той час майже не ку�
пували свічок місцевого заводу (оскільки самі займалися їх незаконним вироб�
ництвом для власних потреб) [11].
Депутати з’їзду у 1895 р. дозволили наглядачу підприємства С.Бєлопольсько�
му придбати для службових потреб пару коней, візок і збрую за 400 крб. [12]
За результатами перевірки, яку здійснила ревізійна комісія на початку 1896 р.,
завод перебував у задовільному стані, хоча майже не мав необхідної суми готівки.
Кошти підприємства напередодні були спрямовані на закупівлю значної кількості
воску, а у 1895 р. за розпорядженням чернігівського єпископа Антонія 25 тис. крб.
було сплачено за облаштування гуртожитку Чернігівської духовної семінарії. На
заводі була виявлена нестача 34 пудів обгорткового паперу [13].
У жовтні 1896 р. депутати з’їзду затвердили на наступний термін: наглядачем
підприємства – священика С.Бєлопольського (як досвідченого службовця, що
виправдав надії депутатів і керівництва єпархії), казначеєм – священика Д.Федо�
рова [14].
На початку 1897 р. на рахунках і у касі підприємства залишилося тільки
2161 крб. Таке фінансове становище підприємства ревізійна комісія пояснювала
закупівлею взимку значної кількості дров, воску та інших матеріалів. У заводсь�
ких коморах зберігалося воску майже на 150 тис. крб., готової продукції (свічок і
хрестиків) на суму близько 50 тис. крб. Виробництво одного фунта свічок із золо�
ченням обходилося заводу 1 крб., тоді як такий обсяг продавався по 50 коп. [15]
Тобто виробництво цього сорту свічок було не просто нерентабельним, а збитко�
вим.
Щороку завод продовжував відраховувати 8 тис. крб. до емеритальної каси
Чернігівської єпархії [16]. Додаткового фінансового капіталу підприємство не
мало, тож з огляду на нестачу готівки всі операції здійснювалися за рахунок тих
прибутків, що надходили від реалізації товарів [17].
Управлінням Чернігівського єпархіального свічкового підприємства, на основі
закону про тривалість і розподіл робочого часу у закладах фабрично�заводської
промисловості від 2 червня 1897 р., були розроблені правила внутрішнього розпо�
рядку, згідно з якими продаж свічок та інших товарів припинявся у святкові і
недільні дні, яких на той час було 29 на рік [18].
Усі будівлі підприємства, товари і матеріали у 1897 р., як і раніше, були застра�
ховані Петербурзьким страховим товариством “Саламандра” на суму понад 114
тис. крб., страховий внесок становив 1271 крб. [19]
Ревізійна комісія 1898 р. відзначала збитковість випуску свічок із золоченням
і рекомендувала встановити ціну на даний різновид товарів у розмірі 2 крб. за
фунт. У порівнянні з 1896 р., у 1897 р. було продано на 530 пудів свічок більше.
Монастирі купували свічки у незначній кількості. Ревізори також зазначали, що
вологість або сухість сильно впливали на стан товарів і матеріалів (при вологій
Сіверянський літопис 51
погоді їх вага збільшувалася, а при сухій – зменшувалася). У 1897 р. на заводі
працювало 32 робітники, в 1898 р. – 31 робітник. Щорічно завод сплачував 15
тис. крб. на утримання Чернігівського єпархіального жіночого училища [20].
На потреби єпархії у 1899 р. було надано майже 30 тис. крб. (з них приблизно
6,5 тис. Чернігівському єпархіальному жіночому училищу). На 1 червня 1900 р.
фінансовий стан заводу визначався у розмірі 410 тис. 968 крб.; у порівнянні з
січнем 1899 р. цей показник збільшився на 60 тис. крб. Тобто у 1900 р. завод досяг
найбільших фінансових показників, яких до того часу ніколи не мав. На початок
1900 р. завод мав готівкою 61 тис. 230 крб. (з яких понад 58 тис. зберігалися у
міському банку). Виробництво пуда хрестиків обходилося 40 крб. На заводі пра�
цював 41 робітник (у тому числі сторожі), з часом – 44 чол. За січень 1900 р. вони
разом отримали як платню 763 крб. (на рік від 84 до 360 крб., більшість з них – від
216 крб. і вище). На території заводу містилися будівлі: комора, мурований ам�
бар, воскобілильня, майстерня та будинок управління. Віск вироблявся сухий
(майже без води; якщо ж була вода, то з часом вона випаровувалася, і свічки
підсихали, тому їх продавали з надлишком). У керівництва Чернігівської єпархії
були плани, що у перспективі не церкви, а саме свічковий завод буде повністю зі
своїх прибутків утримувати духовні навчальні заклади [21].
Для того, щоб порівняти показники діяльності єпархіального свічкового
підприємства із загальним церковним фінансування по єпархії, можемо зазначи�
ти, що на кінець 90�х рр. ХІХ ст. з державної казни на утримання усіх церковних
установ Чернігівщини надавалися такі кошти: архієрейському будинку, кафед�
ральному собору та їхнім працівникам – 7851 крб. на рік, духовній консисторії –
понад 11 тис. крб., монастирям – 12 тис. 561 крб., на утримання духівництва єпархії
– майже 197 тис. крб. Загалом – приблизно 230 тис. крб. [22]
1900 р. єпархіальне керівництво запровадило для свічкового підприємства
додатковий капітал, який складався з 30 тис. крб. (державна рента). До Чернігів�
ського єпархіального жіночого училища з прибутків заводу того року було пере�
дано майже 17 тис. крб. Підприємство купувало віск по 24 крб. за пуд [23]. У 1901 р.
– по 25 – 27 крб. Було виготовлено 20 пудів хрестиків (продано – понад 19 пудів).
Свічки продавалися: білі із золоченням – по 36 крб. за пуд, білі без золочення – по
34 крб., жовті – по 32 крб., хрестики – по 40 крб. за пуд. Майновий стан заводу на
початок 1902 р. оцінювався у 428 тис. 794 крб. (гроші, цінні папери, рухоме і неру�
хоме майно, товари і матеріали, борги дебіторів перед заводом). На єпархіальні
потреби з прибутків заводу було витрачено: 30 тис. 441 крб. спрямовано до Чер�
нігівського єпархіального жіночого училища, 1601 крб. – надані духовній семі�
нарії, 1200 крб. – братству св. Михайла, 9060 крб. – емеритальній касі, 5 тис. – до
Чернігівського чоловічого духовного училища та ін. Працювало 33 робітники і
13 сторожів (які отримували за місяць від 5 до 30 крб. на одного працівника) [24].
У 1902 р. завідувач підприємства доповідав депутатам духівництва, що в 1901 р.
значно скоротилися обсяги закупівлі церквами основної продукції місцевого єпар�
хіального підприємства, а окремі приходські храми користувалися свічками, що
були вироблені на території інших єпархій [25].
У 1902 р. на сторінках єпархіального часопису була опублікована розвідка В.Пе�
стрякова про діяльність деяких єпархіальних свічкових заводів. Так, порівнюючи
показники виробництва ними свічок протягом 1900 р., дослідник повідомляв, що
чернігівське підприємство випустило 8300 пудів продукції та отримало 61 тис.
400 крб. чистого прибутку (на єпархіальні потреби було витрачено 41 тис. 700
крб.); полтавський єпархіальний свічковий завод – 12 тис. 600 пудів свічок і 56
тис. 300 крб. чистого прибутку (на єпархіальні потреби було витрачено 8400 крб.);
харківське підприємство – 18 тис. 300 пудів, 90 тис. 500 крб. прибутку (на єпар�
хіальні потреби було витрачено 71 тис. 300 крб.); орловський завод – 11 тис. 200
пудів, прибуток – 58 тис. 300 крб.; тульський завод – 14 тис. 200 пудів і 75 тис. 300
крб.; курський завод – 16 тис. 500 пудів і 104 тис. 300 крб. Автор статті зазначав,
що спостерігалася загальносвітова тенденція до підвищення закупівельних цін на
52 Сіверянський літопис
віск, акцентував на проблемі підробки свічок і несумлінній діяльності комісіо�
нерів, які вчасно не розраховувалися за придбану продукцію, для зменшення ціни
на віск рекомендував розвивати бджільництво в єпархіях. Пуд свічок, залежно
від сорту, коштував від 32 до 36 крб. [26]
У жовтні 1903 р. наглядач єпархіального підприємства священик С.Бєлопольсь�
кий за власним бажанням звільнився із займаної посади. Водночас 11 церковно�
службовців�претендентів, що прагнули її обійняти, подали відповідні заяви. Де�
путати єпархіального з’їзду обрали на посаду наглядача заводу священика с. Забо�
р’я Суразького повіту С.Жихарева, але останній відмовився. У результаті нового
голосування був обраний священик с. Дягови Сосницького повіту І.Шендерей.
Проте преосвященний Антоній 18 жовтня 1903 р. затвердив на цій посаді свяще�
ника В.Платонова [27].
На сторінках часопису “Черниговские епархиальные известия” міститься кілька
докладних відомостей про придбання церквами Чернігівської єпархії свічок у
окремі роки. Зокрема, в 1903 р. церкви (на той час їх було 1191 по всій єпархії)
купили від 1 до 59 пудів свічок (у середньому 5 – 7 пудів) [28].
У 1903 р. з активів Чернігівського заводу на єпархіальні потреби було надано
66 тис. 047 крб., що фактично дорівнювало чистому прибуток підприємства за
даний рік (68978 крб.). У порівнянні з діяльністю Київського свічкового заводу
Чернігівському єпархіальному підприємству церкви були винні утричі більше
грошей. Хоча київський завод продавав від 9 до 14 тис. пудів свічок на рік, а
чернігівський – у середньому понад 8 тис. пудів, прибутки були майже однакові.
Так, у 1902 р. київське підприємство продало 14279 пудів свічок (чистий прибу�
ток становив 60523 крб.), чернігівське – 8573 пудів (чистий прибуток – 60081 крб.).
Акт ревізії за 1903 р. свідчить, що фінансовий стан заводу щороку поліпшувався
[29].
У листопаді 1904 р. на єпархіальному з’їзді духівництва завідувач управлін�
ням заводу священик В.Миславський доповідав про те, що багато причтів і цер�
ковних старост Чернігівщини сплачують гроші за отримані у борг свічки протя�
гом року, а деякі – навіть через кілька років. Тому підприємству дуже не вистача�
ло готівки. Депутати постановили: якщо кошти за отриману продукцію не випла�
чувалися протягом півроку, то автоматично нараховувався грошовий штраф [30].
У 1904 р. на потреби єпархії з коштів заводу було перераховано 55 тис. 299 крб.
(на утримання будівель Чернігівської духовної семінарії і побудову її нових кор�
пусів, утримання семінаристів – понад 15 тис. крб., до Чернігівського єпархіаль�
ного жіночого училища – 30 тис. крб., до емеритальної каси – 8 тис., братству
св. Михайла – 1700 крб. та ін.), надано позичками – понад 24 тис. крб. За єпархі�
альним підприємством були закріплені такі об’єкти: квартира наглядача, амбар на
воскобілильні, майстерня, мурована комора, єпархіальний будинок з Олександ�
ро�Невською церквою (страхова вартість 10 тис. крб.), контора управління і квар�
тира казначея. [31].
Таким чином, третій період діяльності Чернігівського церковного свічкового
заводу – період його найвищого розвитку, коли він став найпотужнішим суб’єктом
господарювання у губернії.
Четвертий етап 1905�1916 рр. характеризується чергуванням років стабільно�
го розвитку з періодами фінансових труднощів.
Чернігівський єпископ Антоній у січні 1905 р. відзначав, що церковне свічкове
підприємство мало незначні фінансові проблеми [32].
Незважаючи на це, у жовтні 1906 р. на посаду наглядача заводу більшістю
голосів депутатів духівництва єпархіального з’їзду було переобрано (на наступні
три роки) священика В.Платонова [33].
Стан підприємства, згідно з ревізією, яку провели на початку 1907 р., був ви�
знаний задовільним. На 1 січня 1907 р. у касі і на рахунках заводу накопичилось
100 тис. 136 крб. [34] Планувалося побудувати на свічковому підприємстві нову
теплу комору і приміщення для робітників [35].
Сіверянський літопис 53
У лютому 1907 р. ревізійна комісія відзначала, що стан заводу повільно, але
покращувався. 46 тис. крб. з прибуткової частини підприємства було спрямовано
на єпархіальні потреби: виплату платні службовцям Чернігівської духовної кон�
систорії (2300 крб.), добудову і утримання нових будівель, а також на підтримку
семінаристів (13 тис. 277 крб.), утримання учениць єпархіального жіночого учи�
лища (17 тис. 890 крб.), братству св. Михайла (1700 крб.), емеритальній касі (8
тис. крб.) та ін. [36] Тобто щороку з прибутків церковного підприємства “вийма�
лися” значні суми грошей на різноманітні єпархіальні потреби. У серпні 1907 р.
чернігівський єпископ Антоній наказав відтермінувати будівництво нових єпар�
хіальних об’єктів, оскільки свічковий завод мав у своєму розпорядженні не так
багато готівкових коштів (усього понад 63 тис. крб.). Планувалося 1908 р. придба�
ти для підприємства новий паровий двигун за 800 крб. [37]
У жовтні 1908 р. заводське управління запропонувало депутатам духівництва
проект заміни на підприємстві ручної праці механічною за допомогою нового па�
рового двигуна. Даний проект було затверджено. Тоді ж було обрано поважного
блюстителя заводу – духівника Чернігівської духовної семінарії священика
М.Храмцова [38].
З 1908 р. щороку додатково з прибутків підприємства 2 тис. крб. повинні були
надходити до Чернігівської духовної семінарії для того, щоб покрити борги цього
навчального закладу [39].
На початку лютого 1909 р. на свічковому заводі працювало 39 робітників
(29 майстрів, 10 сторожів і один городовий для охорони) [40].
У листопаді 1909 р. депутати з’їзду одноголосно переобрали протоієрея В.Мис�
лавського на посаду завідувача підприємства (на наступні шість років). На посаду
ж наглядача претендувало 18 осіб. Більшістю голосів церковнослужбовців новим
наглядачем було обрано на п’ять років священика с. Обмачів Конотопського по�
віту О.Нагорського [41].
Згідно з розпорядженням єпархіального керівництва, на початку листопада
1909 р. була уворена друга посада єпархіального місіонера, і на його утримання
свічкове підприємство мало надавати щорічно 1 тис. крб. [42]
11 листопада 1909 р. чернігівський єпископ Антоній затвердив новий статут
єпархіального свічкового заводу, текст якого було оприлюднено на шпальтах часо�
пису. Повна назва підприємства була такою “Черниговский епархиальный цер�
ковно�свечной завод”. Підприємство належало духівництву єпархії і воно керу�
вало ним через рішення єпархіальних з’їздів. Отримані від продажу свічок кошти
заводське управління мало спрямовувати на єпархіальні потреби і надавати на
утримання духовних навчальних закладів. Статут зобов’язував усі церкви і монас�
тирі Чернігівської єпархії купувати свічки тільки на місцевому заводі. З підпри�
ємства продукція відпускалася у спеціальних пакетах з етикетками, а кожна свічка
мала штемпель: “Черниговский Епархиальный свечной завод”. Головною особою
на підприємстві був наглядач, який завідував майном, будівлями, майстернями
заводу, керував виробництвом, зберіганням продукції та її продажем, закупову�
вав сировину. Ревізія на підприємстві мала відбуватися двічі на рік. Зарплата
наглядача заводу становила 900 крб. на рік, його помічника – 400 крб., завідувача
– 400 крб., казначея – 900 крб., бухгалтера – 720 крб. [43]
У листопаді 1909 р. заводське управління доповіло депутатам з’їзду про скрут�
не фінансове становище на підприємстві, яке було зумовлене великими боргами
(99 тис. крб.) церков перед заводом і значним падінням обсягів реалізації свічок.
Через це заводське правління прохало депутатів зменшити суми відрахувань з
прибутків на єпархіальні потреби. Депутати пообіцяли врахувати ці обставини [44].
З доходної частини підприємства у 1909 р. було витрачено на утримання Чер�
нігівської духовної семінарії 11 тис. 483 крб., підтримку Чернігівського жіночого
училища – 34 тис. 566 крб. (що фактично становило 1/3 від загальної потреби на
утримання цього навчального закладу) та ін. [45] У 1911 р. з коштів заводу на
утримання єпархіального жіночого училища надійшло ще 15 тис. крб. [46]
54 Сіверянський літопис
У 1911 р. депутати з’їзду дозволили заводському управлінню встановити те�
лефон, на що було дозволено витратити 300 крб. З 1 січня 1911 р. підвищувалася
платня службовцям підприємства: завідувач мав отримувати 500 крб. на рік, на�
глядач і казначей по 1100 крб. [47]
У 1912 р. депутати з’їзду духівництва вирішили надати з коштів заводу майже
80 тис. крб. на утримання духовних навчальних закладів та інші єпархіальні по�
треби (емеритальній касі – 8 тис. крб., на утримання духовної консисторії – при�
близно 8 тис., духовній семінарії – 10 тис., єпархіальному жіночому училищу –
понад 25 тис. та ін.). Для того, щоб це стало можливим і не було тягарем для
підприємства, заводському управлінню дозволили збільшити відпускні ціни на 4
крб. на всі сорти свічок [48].
У 1912 р. церковний завод надав зі своїх прибутків 94 тис. 860 крб. на споруд�
ження Миколаївського єпархіального будинку і ще 100 тис. 823 крб. на інші єпар�
хіальні потреби (купівлю будинку Маркельса – 16 тис. крб., на 2�е єпархіальне
жіноче училище – понад 6 тис. крб., утримання духовної консисторії – 12 тис.
231 крб., духовній семінарії – 13 тис. крб., на утримання 1�го єпархіального жіно�
чого училища – 34 тис. крб., братству св. Михайла – 2900 крб. та ін.) [49].
У 1914 р. священик Г.Кучеровський у нарисі про Чернігівський єпархіальний
свічковий завод окрему увагу приділив фінансовим показникам підприємства.
Зокрема, автор визначив кількість чистого прибутку церковного заводу у період з
1900 по 1909 рр. (включно) як 621 тис. 126 крб. Загальні ж прибутки заводу, на
думку дослідника, щороку зменшувалися. Г.Кучеровський навів таку статистику:
у 1910 р. було продано 7679 пудів свічок, у 1911 р. – 7844 пудів, у 1912 р. – 7991 пуд. У
1912 р. з прибутків підприємства на потреби єпархії було надано 83 тис. 992 крб.
[50]
На кінець 1913 р. у касі заводу залишилося тільки 176 крб., борги церков і
установ становили 142 тис. 821 крб., власні борги свічкового підприємства –
145 тис. 732 крб., майно оцінювалося у 238 тис. 846 крб., матеріалів і товарів збе�
рігалося на 292 тис. 611 крб. (12358 пудів). Завод та управлінський комітет пра�
цювали добре. На єпархіальні потреби були надані такі кошти: на закінчення буд�
івельних робіт у Миколаївському єпархіальному будинку – 31 тис. 397 крб. (за�
гальні ж витрати на його спорудження і облаштування на той час становили понад
200 тис. крб.), позичка 2�ому єпархіальному жіночому училищу – 25 тис. 281 крб.,
духовній консисторії передано 15 тис. 700 крб., духовній семінарії – 6 тис. крб.,
Чернігівському єпархіальному жіночому училищу – 38 тис. 997 крб., утримання
2�го жіночого училища – 9365 крб., емеритальній касі – 8 тис. крб., братству св.
Михайла – 2900 крб., утримання єпархіального будинку – 6226 крб. та ін. Чистий
прибуток підприємства за 1913 р. – 9807 крб. Це був найнижчий показник за всю
історію діяльності Чернігівського церковного свічкового заводу. Юридично саме
йому належав також Миколаївський єпархіальний будинок, у ньому тоді иісти�
лися: склад церковного начиння, поховальне бюро, книжковий склад, єпархіальна
друкарня, булочний і кондитерський магазини, крамниця дитячого притулку, пол�
ітурна майстерня, один працюючий та один недіючий фотосалони [51]. Вартість
нового єпархіального будинку з приміщеннями була визначена у 158 тис. 844 крб.,
у тому числі системи благоустрою: опалення – 22 тис. 205 крб., електричне освіт�
лення – 16 тис. 343 крб., садиба – 15 тис. крб. [52]
Події Першої світової війни призвели згодом до економічних негараздів як в
цілому по Чернігівської єпархії, так, зокрема, і на церковному свічковому
підприємстві. Передусім церкви не повертали значні суми грошей за продані ним
свічки, у свою чергу завод не мав достатньо готівки для повернення власних боргів.
Зокрема, на жовтень 1914 р. рухоме майно церковного заводу оцінювалося у 19
тис. 170 крб., нерухоме – у 234 тис. 261 крб. Підприємству на той час заборгували
191 тис. 982 крб. (з них 77 тис. 721 крб. завинило Василівське єпархіальне жіноче
училище, і 96 тис. 169 крб. – борги за свічки). Сам завод заборгував – 227 тис.
996 крб. (Державному банку – 76 тис. 178 крб., кафедральному собору і монасти�
Сіверянський літопис 55
рям за будівництво другого єпархіального жіночого училища – 108 тис. 120 крб.).
Будівлі підприємства були застраховані на 51 тис. 900 крб., приміщення Миколаїв�
ського єпархіального будинку з церквою і Романівською каплицею – на 132 тис.
крб. у Синодальному страхуванні [53].
На 1 червня 1915 р. заборгованість церков перед підприємством становила 260
тис. 509 крб. На єпархіальні потреби того ж року з капіталів заводу було надано
158 тис. 644 крб. (Чернігівському єпархіальному жіночому училищу – 41 тис.
523 крб., духовній консисторії – 17 тис. 826 крб., духовній семінарії – 14 тис.
458 крб., Василівському єпархіальному жіночому училищу – 20 тис. 146 крб., еме�
ритальній касі – 8 тис., місіонерам єпархіального братства – 2900 крб. та ін.) [54].
У листопаді 1915 р. депутати єпархіального з’їзду переобрали завідувача уп�
равління Чернігівського свічкового заводу, оскільки священик В.Миславський,
який тривалий час обіймав цю посаду, за власним бажанням вийшов у відставку.
Процес обрання розтягнувся на два тури, оскільки чернігівський єпископ Василій
вимагав призначення надзвичайно відповідальної і надійної людини. Депутати
також вирішили, що від того часу завідувач управління повинен був керувати
видобутком торфу для духовних навчальних закладів єпархії і наглядати за діяль�
ністю пекарні. Окрім цього, завідувач продовжував опікуватися єпархіальним
складом церковного начиння (який було засновано ще 1913 р.), що діяв при
Братстві св. Михайла, князя Чернігівського (майна, товарів і капіталу склад мав
на 40 тис. крб.). 28 листопада 1915 р. на посаду завідувача Чернігівського свічко�
вого підприємства на наступні шість років з платнею 2400 крб. на рік (1800 крб. –
з капіталів заводу, 600 крб. – з емеритальної каси) єпископом Василієм було при�
значено священика О.Короткевича (одночасно він був головою і єпархіального
з’їзду духівництва). Депутати відзначали, що завод перебував у скрутному стано�
вищі через нестачу воску, ціни на який значно підвищились у зв’язку з Першою
світовою війною та інфляційними процесами в економіці. Зокрема, пуд жовтого
воску коштував 32 крб. Окремі церкви єпархії клопоталися, щоб підприємство
взагалі відпускало їм свічки у кредит [55].
У червні 1916 р. була проведена, очевидно, одна з останніх ревізій на заводі.
Ревізійна комісія встановила, що підприємство мало готівки на 232 тис. 535 крб.,
з яких 230 тис. 518 крб. перебувало на рахунках у чернігівських банках. За перше
півріччя 1916 р. на завод надійшло 429 тис. 634 крб. за різні операції. Церкви
заборгували підприємству 134 тис. 582 крб. Загальні ж борги дебіторів перед за�
водом становили 332 тис. 131 крб. Підприємство завинило єпархії 204 тис. 207
крб. Нерухоме майно оцінювалося у 236 тис. 968 крб. (на балансі заводу також
перебувала єпархіальна друкарня при Миколаївському єпархіальному будинку).
На заводських складах накопичилося 2370 пудів товарів і матеріалів (на суму 80
тис. 108 крб.). Ціна пуда жовтого воску з доставкою на підприємство коливалася
від 38 до 92 крб. (на червень – 82 – 97 крб. за пуд). На утримання 2�го єпархіально�
го жіночого училища з капіталів заводу було надано 159 тис. 734 крб. Для облаш�
тування Миколаївського єпархіального будинку і друкарні було витрачено 217
тис. 241 крб. Згідно з висновками ревізійної комісії, становище на заводі було
задовільним, незважаючи на економічні негаразди. Тобто внаслідок професійних
дій керівництву підприємства вдалося стабілізувати фінансову ситуацію на за�
воді. Заводське управління на той час складалося з 5 осіб. Завідувач отримував
150 крб. платні на місяць, казначей – 116 крб., наглядач – 108 крб., його помічник
– 33 крб. На підприємстві працювали також бухгалтер, три письмоводителі, 15
майстрів, 7 службовців і кучерів, один городовий [56].
Враховуючи усі обставини функціонування Чернігівського церковного свічко�
вого заводу, можна зауважити, що хоча теоретично підприємство було монопо�
лістом з виробництва і продажу свічок для церков і монастирів Чернігівської
єпархії, однак на практиці це не відповідало дійсності через численні порушення з
боку церковнослужбовців і представників місцевих органів влади. Незважаючи
на це, підприємство змогло стати найпотужнішим виробником церковних свічок
56 Сіверянський літопис
у єпархії і завдяки діяльності окремих його керівників перетворитися у найдо�
рожчий суб’єкт господарської діяльності.
Члени комітету свічкового підприємства обиралися єпархіальним з’їздом і
затверджувалися архієреєм. Комітет складався з наглядача і двох помічників, з
1890 р. – наглядача, його помічника, завідувача і казначея.
У різний час на свічковому заводі працювали: помічником наглядача С.Яко�
венко, казначеєм – священики П.Покащевський, О.Нагорський, П.Корнієвський,
М.Росинський; бухгалтерами – Струников, Овечкин, Герасимов, Г.Зборовський,
І.Атвилов; письмоводителями – Гнучевський, Кристаловський, Делеуров, Пого�
да, І.Атвилов, Г.Юркевич, В.Романенко; майстрами – селянин Войтенко, М.Ста�
сюков, М.Чухліб, О.Новоднев, Євмененко, Є.Романенко, Д.Коноша, Кудряшов,
мідником – Нахимович; сторожами – Аврамчук, Гусаченко, Герасименко, Короб�
ка та ін.
Багато проблем, що призводили до незадовільної роботи заводу, можна пояс�
нити як неналежним ставленням керівництва Чернігівської єпархії до своєї го�
ловної господарської структури, так і особистими якостями людей, які працюва�
ли у заводському управлінні. Більшість церковнослужбовців, котрі обиралися на
керівні посади, взагалі не мали необхідних навичок і вмінь, тому належне функ�
ціонування підприємства цілком залежало від їхнього старання по оволодінню
знаннями з технології виробництва свічок, економіки, фінансів і бухгалтерського
обліку.
На основі тих фінансових звітів, які були оприлюднені в єпархіальних часопи�
сах, можна приблизно встановити загальні фінансові показники за увесь час діяль�
ності Чернігівського єпархіального свічкового заводу (з 1872 по 1916 рр.), а саме:
загальний прибуток – понад 9 млн. крб., чистий прибуток – понад 1 млн. 700 тис.
крб., було вироблено свічок – понад 255 тис. пудів, продано – понад 255 тис. пудів.
Найвище загальна вартість заводу оцінювалася у 1913 р. – 674 тис. 454 крб. (капі�
тали і фонди). На потреби єпархії за 23 роки було надано 1591415 крб. (інформа�
ція за 20 перших років майже відсутня, середній річний прибуток того часу стано�
вив приблизно 20 тис. крб., тому цифра може доходити до 2 млн. крб.). Так, тільки
на утримання та облаштування Чернігівського єпархіального жіночого училища
було надано понад 330 тис. крб., Чернігівської духовної семінарії – понад 150 тис.
крб., Чернігівського чоловічого духовного училища – майже 100 тис. крб. та ін.
Таким чином, Чернігівський єпархіальний свічковий завод був одним з ос�
новних, а фактично головним джерелом як для фінансування і підтримки голов�
них духовно�навчальних закладів єпархії, так і для втілення у життя окремих
єпархіальних проектів.
Керівники Чернігівського єпархіального свічкового заводу
Сіверянський літопис 57
58 Сіверянський літопис
Сіверянський літопис 59
1. Журналы общеепархиального съезда депутатов духовенства, состоявшигося в январе
1891 года Черниговской епархии // ЧЕИ. – 1891. – № 10. – Часть официальная. – С. 412�419.
2. Журналы общеепархиального съезда по делам свечного епархиального завода // ЧЕИ. –
1891. – № 17. – Часть официальная. – С. 637�640.
3. Объявления // ЧЕИ. – 1891. – № 20. – Часть официальная. – С. 699�700.
4. Акт ревизионной коммиссии по свечному епархиальному заводу 1891 года октября 16 дня
// ЧЕИ. – 1891. – № 21. – Часть официальная. –– С. 749�761.
5. Журналы по делам свечного епархиального завода // ЧЕИ. – 1891. – № 24. – Часть
официальная. – С. 20�64; Отчет Черниговского епархиального свечного завода за 1891 год //
ЧЕИ. – 1893. – № 3. – Часть официальная. – С. 105�176; № 4. – Часть официальная. – С. 176�245.
6. Управление Черниговского епархиального свечного завода // ЧЕИ. – 1892. – № 2. –
Часть официальная. – С. 50�52.
7. Отчет Черниговского епархиального свечного завода за 1892 год // ЧЕИ. – 1893. – № 8.
– Часть официальная. – С. 1�63.
8. Разные известия // ЧЕИ. – 1893. – № 18. – Часть официальная. – С. 410.
9. Журналы Черниговского общеепархиального съезда духовенства 1893 года // ЧЕИ. –
1894. – № 3. – Часть официальная. – С. 1�11.
10. Епархиальные известия // ЧЕИ. – 1894. – № 8. – Часть официальная. – С. 308�332.
11. Журналы Черниговского общеепархиального съезда духовенства 1894 года // ЧЕИ. –
1894. – № 23. – Часть официальная. – С. 7=11.
12. Журналы общеепархиального съезда духовенства 1895 года // ЧЕИ. – 1895. – № 23. –
Часть официальная. – С. 3�4.
13. Акт ревизионной комиссии и доклад управления свечного завода // ЧЕИ. – 1896. – № 6.
– Часть официальная. – С. 125�135.
14. Журналы общеепархиального съезда духовенства 1896 года // ЧЕИ. – 1896. – № 24. –
Часть официальная. – С. 2�7.
15. Акт ревизионной комиссии // ЧЕИ. – 1897. – № 6. – Часть официальная. – С. 123�131.
16. Журналы общеепархиального съезда духовенства // ЧЕИ. – 1897. – № 11. – Часть
официальная. – С. 21.
17. Отчет епархиального свечного завода // ЧЕИ. – 1897. – № 13. – Часть официальная. –
С. 402�431.
18. От управления Черниговского епархиального свечного завода // ЧЕИ. – 1898. – № 1. –
Часть официальная. – С. 20�21.
19. Акт ревизионной комиссии по свечному заводу // ЧЕИ. – 1898. – № 6. – Часть
официальная. – С. 147�152.
20. Акт ревизионной комиссии по свечному заводу // ЧЕИ. – 1898. – № 17. – Часть
официальная. – С. 529�557.
21. Акт ревизионной комиссии по свечному епархиальному заводу // ЧЕИ. – 1900. – № 13.
– Часть официальная. – С. 321�329; Краткий отчет Черниговского епархиального свечного
завода за 1899 год // ЧЕИ. – 1900. – № 18. – Часть официальная. – С. 454�485.
22. Ведомость о суммах, ассигнованных из казны на штатное содержание по Черниговской
епархии // ЧЕИ. – 1897. – № 4. – Часть официальная. – С. 92�94.
23. Краткий отчет о суммах и операциях Черниговского епархиального свечного завода за
1900 год // ЧЕИ. – 1901. – № 17. – Часть официальная. – С. 551�585.
24. Краткий отчет о суммах и операциях Черниговского епархиального свечного завода за
1901 год // ЧЕИ. – 1902. – № 18. – Часть официальная. – С. 559�594.
25. Журналы Черниговского общеепархиального съезда депутатов духовенства // ЧЕИ. –
1902. – № 18. – Часть официальная. – С. 1�4.
26. Пестряков В. К вопросу о деятельности епархиальных свечных заводов // ЧЕИ. – 1902.
– № 20. – Часть неофициальная. – С. 670�677; № 21. – Часть неофициальная. – С. 702�707.
27. Журналы Черниговского общеепархиального съезда депутатов духовенства // ЧЕИ. –
1903. – № 24. – Часть официальная. – С. 16�17, 35.
28. Ведомость о заборе церквами Черниговской епархии из Черниговского епархиального церковно�
свечного завода свечей за 1903 год // ЧЕИ. – 1904. – № 15. – Часть официальная. – С. 1�44.
29. Акт ревизионной комиссии по свечному заводу // ЧЕИ. – 1904. – № 17. – Часть
официальная. – С. 568�578; Краткий отчет о суммах и операциях Черниговского епархиального
свечного завода за 1903 год // ЧЕИ. – 1904. – № 19. – Часть официальная. – С. 773�792.
30. Журналы Черниговского общеепархиального съезда депутатов духовенства // ЧЕИ. –
1905. – № 17. – Часть официальная. – С. 17�18, 26�27.
31. Акт ревизионной комиссии по епархиальному свечному заводу // ЧЕИ. – 1905. – № 18.
– Часть официальная. – С. 718�730; Акт ревизионной комиссии по епархиальному свечному
заводу // ЧЕИ. – 1905. – № 19. – Часть официальная. – С. 782�790.
32. От управления Черниговского епархиального свечного завода // ЧЕИ. – 1905. – № 3. –
Часть официальная. – С. 89�90.
33. Журналы общеепархиального съезда депутатов духовенства Черниговской епархии //
ЧЕИ. – 1907. – № 17. – Часть официальная. – С. 28�29.
60 Сіверянський літопис
34. Акт ревизионной комиссии по свечному заводу // ЧЕИ. – 1907. – № 16. – Часть
официальная. – С. 530�539.
35. Акт ревизионной комиссии по свечному заводу // ЧЕИ. – 1907. – № 19. – Часть
официальная. – С. 645�657.
36. Акт ревизионной комиссии по епархиальному свечному заводу // ЧЕИ. – 1907. – № 16.
– Часть официальная. – С. 530�539; Акт ревизионной комиссии по епархиальному свечному
заводу // ЧЕИ. – 1907. – № 19. – Часть официальная. – С. 645�657.
37. Журналы Черниговского общеепархиального съезда депутатов духовенства // ЧЕИ. –
1908. – № 17. – Часть официальная. – С. 8�9, 34.
38. Журналы Черниговского общеепархиального съезда депутатов духовенства // ЧЕИ. –
1909. – № 20. – Часть официальная. – С. 9�10, 12�13, 28.
39. Журналы Черниговского общеепархиального съезда депутатов духовенства // ЧЕИ. –
1909. – № 21. – Часть официальная. – С. 1�2.
40. Акт ревизионной комиссии по свечному заводу // ЧЕИ. – 1909. – № 17. – Часть
официальная. – С. 617�633.
41. Журналы Черниговского общеепархиального съезда депутатов духовенства // ЧЕИ. –
1909. – № 20. – Часть официальная. – С. 13�14.
42. Журналы Черниговского общеепархиального съезда депутатов духовенства // ЧЕИ. –
1909. – № 23. – Часть официальная. – С. 1�2.
43. Устав Черниговского епархиального свечного завода // ЧЕИ. – 1910. – № 2. – Часть
официальная. – С. 34�61.
44. Журналы Черниговского общеепархиального съезда депутатов духовенства // ЧЕИ. –
1910. – № 21. – Часть официальная. – С. 34, 36�38, 59�62.
45. Акт ревизионной комиссии по свечному заводу // ЧЕИ. – 1910. – № 21. – Часть
официальная. – С. 9�18, 32�45; Отчет о состоянии Черниговского епархиального женского
училища за 1909�1910 учебный год // ЧЕИ. – 1911. – № 2. – Часть официальная. – С. 65.
46. Смета прихода и расхода по содержанию Черниговского епархиального женского училища
на 1911 год // ЧЕИ. – 1911. – № 11. – Часть официальная. – С. 2.
47. Журналы Черниговского общеепархиального съезда депутатов духовенства сессии 1910
г. // ЧЕИ. – 1911. – № 13. – Часть официальная. – С. 2�4.
48. Журналы Черниговского общеепархиального съезда депутатов духовенства и церковних
старост // ЧЕИ. – 1911. – № 23. – Часть официальная. – С. 1.
49. Акт ревизионной комиссии по свечному заводу // Вера и жизнь. – 1913. – № 18. – Часть
официальная. – С. 570�584.
50. Кучеровский Г. Черниговский епархиальный свечной завод (1872 г.�1912 г.) и назревший
вопрос // Вера и жизнь. – 1914. – № 20. – Часть неофициальная. – С. 63�76; № 21. – С. 54�63.
51. Акт ревизии и капиталов Епархиального Свечного завода // Вера и жизнь. – 1914. –
№ 16. – Часть официальная. – С. 457�473; Акт ревизионной комиссии по свечному заводу //
Вера и жизнь. – 1914. – № 21. – Часть официальная. – С. 644�650.
52. Акт ревизионной комиссии по свечному заводу // Вера и жизнь. – 1914. – № 21. – Часть
официальная. – С. 644�650.
53. Акт ревизионной комиссии по свечному заводу // Вера и жизнь. – 1914. – № 21. – Часть
официальная. – С. 644�650.
54. Акт ревизионной комиссии по свечному заводу // Вера и жизнь. – 1916. – № 21�22. –
Часть официальная. – С. 503�525.
55. Журналы Черниговского общеепархиального съезда депутатов духовенства сессии 1915 г.
// Вера и жизнь. – 1916. – № 19�20. – Часть официальная. – С. 408�427.
56. Акт ревизионной комиссии по свечному заводу // Вера и жизнь. – 1916. – № 21�22. –
Часть официальная. – С. 503�525.
В статье на основе материалов, которые были опубликованы в журналах «Чер�
ниговские епархиальные известия» и «Вера и жизнь», говорится о деятельности
Черниговского епархиального свечного завода в 1872 – 1916 гг. Основное внимание
уделено вопросу финансирования этим предприятием различных церковно�обра�
зовательных проектов в Черниговской епархии.
Ключевые слова: Черниговская епархия, завод, предприятие, свечи, прибыль.
On the basis of the materials which were published in the newspaper “Chernihiv
eparchial tidings” and “Faith and life“ this article refers to the activities of the Chernigov
diocese candle factory in the 1872�1916. In this article basic attention is spared to the
question of financing various church and educational projects in the Chernigov diocese
by this enterprise.
Keywords: Chernihiv diocese, factory, candles, profit.
|