З практики сотницького уряду
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2009
|
| Schriftenreihe: | Сiверянський лiтопис |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/24909 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | З практики сотницького уряду / І. Ситий // Сiверянський лiтопис. — 2009. — № 1. — С. 11-19. — Бібліогр.: 59 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-24909 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-249092013-02-13T02:56:00Z З практики сотницького уряду Ситий, І. У глиб віків 2009 Article З практики сотницького уряду / І. Ситий // Сiверянський лiтопис. — 2009. — № 1. — С. 11-19. — Бібліогр.: 59 назв. — укр. XXXX-0055 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/24909 uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
У глиб віків У глиб віків |
| spellingShingle |
У глиб віків У глиб віків Ситий, І. З практики сотницького уряду Сiверянський лiтопис |
| format |
Article |
| author |
Ситий, І. |
| author_facet |
Ситий, І. |
| author_sort |
Ситий, І. |
| title |
З практики сотницького уряду |
| title_short |
З практики сотницького уряду |
| title_full |
З практики сотницького уряду |
| title_fullStr |
З практики сотницького уряду |
| title_full_unstemmed |
З практики сотницького уряду |
| title_sort |
з практики сотницького уряду |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
У глиб віків |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/24909 |
| citation_txt |
З практики сотницького уряду / І. Ситий // Сiверянський лiтопис. — 2009. — № 1. — С. 11-19. — Бібліогр.: 59 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський лiтопис |
| work_keys_str_mv |
AT sitijí zpraktikisotnicʹkogourâdu |
| first_indexed |
2025-07-03T04:18:25Z |
| last_indexed |
2025-07-03T04:18:25Z |
| _version_ |
1836597962232299520 |
| fulltext |
Сіверянський літопис 11
14. Печорские былины. Записал Н. Ончуков. – СПб., 1904. – С. 332 (№ 84).
15. Русские былины старой и новой записи. – М., 1894. – Отд. ІІ. + № 14.
16. Шекун А.В., Веремейчик Е.М. Указ. соч. – С. 94 – 100.
17. Баскаков Н.А. Русские фамилии тюркского происхождения / Тюркизмы в
восточнославянских языках. – М., 1974. – С. 262 – 263.
18. Традиційно бекет виводять з франц. piquet, однак слід зважити, що цей термін відмічений
насамперед у козаків (Баскаков Н.А.Там же), для яких є характерним використання тюркської
військової термінології.
19. Фомин А.В. Топография кладов куфических монет Х в. в междуречье Днепра и Десны /
Чернигов и его округа в ІХ – ХІІІ вв. – К.,1988. – С.74 – 80; Шекун А.В. Древний сухопутный
путь между Черниговом и Любечем / Архітектурні та археологічні старожитності Чернігівщини.
– Чернігів, 1992. – С. 70 – 74.
20. Коваленко В.П., Шекун А.В. Летописный Листвен (к вопросу о локализации) // Советская
археология. – 1984. + № 4. – С. 63 – 65.
21. Каллаш В.В. К вопросу о прозвании Ильи Муромца // Этнографическое обозрение. –
1889. – №. 3. – С. 204 – 205; 1890. – №. 2. – С. 248 – 252; Миллер В.Ф. Очерки... – Т. ІІІ. –
С. 86 – 90. Див. також: Конча С.В. Муромець або Моровлин? // Історико+географічні дослідження
в Україні. + Число 11 (в друку).
22. Коваленко В.П., Шекун А.В. Вказ. праця. + С. 63.
23. Яблоновский А.Указ. соч. // Киев. стар. – 1896. + № 4. – С. 93; № 5. – С. 252.
24. В одній з печорських билин згадується речка Муравленка, що протікає десь неподалік
рідного села Іллі: СРФБ, I. + № 51 (с. 319).
25. Щодо можливої хронологічної прив’язки створення перших сказань про Іллю Муромця
див.: Конча С.В. Билини і археологія (поховальний обряд Х ст.) // Магістеріум. – Вип.27:
Археологічні студії. – К., 2007. – С. 84 – 89.
Дякую Олені Веремейчик за допомогу у підборі матеріалів до цієї статті.
Ігор Ситий
�
З ПРАКТИКИ СОТНИЦЬКОГО УРЯДУ
Історія України XVII – XVIII ст. уже кілька століть
відноситься до пріоритетних напрямків у дослідженнях
вітчизняних істориків. Проте чимало питань ще чекають
свого вичерпного висвітлення. Темою нашої публікації
є практика призначення на посаду сотника. Зазвичай
козаки самі обирали свого керманича, а полковник або
гетьман затверджував цей вибір своїм універсалом. Але
вже з кінця XVII ст. ситуація почала змінюватися у
протилежний бік. Генеральна і полкова старшина сама
вирішувала, кому бути на посаді сотника тієї або іншої
сотні, а рядові козаки вимушені були визнавати це
рішення. Окрім того, до цього активно втручалася
російська влада, яка напряму почала призначати на ці
посади бажаних для себе осіб. Проте названі практики
не вичерпували все різноманіття засобів, завдяки яким
претендент міг зайняти уряд сотника. Дуже важливу роль у цьому питанні
відігравали родинні зв’язки. Простежимо це на прикладі родин Троцин та Масел,
які обіймали уряди сотників у Срібнянській та Варвинській сотнях1 .
ТРОЦИНИ2
Троцина Трохим Васильович – сотник Срібнянської сотні (квітень 1682 р. –
24.05.1705 р.)3 . Дещо відмінну і точнішу інформацію про нього наводить
В. Модзалевський: Троцина (Троць) Трохим Васильович – сотник Срібнянської
Печатка Семена
Троцини+Носа,
колезького секретаря,
1809 р.
12 Сіверянський літопис
сотні (травень 1682 р., січень 1688 р., березень 1691 р.,
квітень 1696 р., по травень 1707 р., помер до 21.10.1718
р.)4 . За О. Лазаревським, Трохим займав уряд сотника
з 1688 р. і до 1707 р., коли став прилуцьким полковим
суддею. Залишив уряд по старості. Дії І. Мазепи не
підтримав, але був у цьому звинувачений і помер по
дорозі до Санкт+Петербурга5 . Оновлені дані
знаходимо у дослідженні С.Павленка: Троцина
Трохим Васильович – прилуцький полковий суддя
1707 р., до цього майже 20 років сотникував у
Срібному, 1708 р. наказний прилуцький полковник.
Підписав чолобитну від прилучан про вірність царю
(після спалення Батурина). По завданню гетьмана їздив
до запорожців з посланням. У листі від 29.02.1709 р. з
Сорочинців Г.Волконський повідомляв про арешт судді. Певно, був страчений у
Лебедині як мазепинець6 .
Троцина Андрій Трохимович – сотник Срібнянської
сотні (24.05.1707 р.+13.01.1732 р.)7 .
Троцина Антон Трохимович – сотник Срібнянської
сотні з 1707 р.(універсал від 24.05.1707 р. прилуцького
полковника Дмитра Горленка) на місці батька,
звільнений 13.01.1739 р., помер 6.05.1749 р.)8 .
Троцина Антон – сотник Срібнянської сотні (згад.
18.08.1726 р.9 ).
Троцина Михайло Антонович – сотник
Срібнянської сотні (13.01.1732 р. +1.12.1755 р.)10 .
Троцина Микола Антонович – сотник Срібнянської
сотні (згад. 30.03.1739 р.11 , 15.12.1740 р.12 , 15.03.
1743 р.)13 .
Троцина Микола Антонович14 – сотник Срібнянської сотні з 13.01.1739 р. на
місці батька, 1.12.1755 р. звільнений за станом здоров’я, помер до 17.03.1774 р.15 .
Троцина Фаддей Миколайович – сотник 2 Варвинської сотні (1770+1773 рр.)16 .
МАСЛА
Масло Йосип – отаман Срібнянської сотні (1740 +10.1755 рр.)17 .
Масло Йосип – сотник Срібнянської сотні (1.12.1755 – 1772 рр.)18 .
Масло Йосип – сотник (без уряду), за земського підсудка Іваницького повіту
(згад. 7.12.1776 р., 16.12.1776 р., 15.03.1777 р., 17.05.1777 р., 19.09.1777 р.19 ).
Масло Йосип – підсудок земський (прирівнювався до бунчукового товариша)
Іваницького повіту (згад. 23.04.1779 р., 10.09.1779 р., 28.11.1779 р., 10.12.1779 р.,
6.05.1780 р., 29.01.1781 р.20 ).
Масло Трохим – осавул Срібнянської сотні
(10.1754 р.)21 .
Масло Трохим – отаман Срібнянської сотні
(03.1759+1767 рр.)22 .
Масло Андрій – отаман Журавської сотні
(16.11.1766+1782 рр.)23 .
Як бачимо, названим родинам удалося утримувати
за собою уряд срібнянського сотника протягом 1682 –
1772 рр. Проте у 1750+х рр. для них склалися
несприятливі обставини. У 1752 р. Срібне було
передано сестрі К.Розумовського Агафії та її
чоловіку24 . Це спричинило конфлікт між М.Троциною,
який звик розпоряджатися у містечку, як у власній
Печатка Якова
Трифановського, військового
товариша, 1755 р.
Печатка Якова Величка,
прилуцького полкового
осавула, 1755 р.
Печатка Якима Троцини,
корнета, 1782 р.
Сіверянський літопис 13
вотчині, та новими власниками25 . Вагові категорії у цьому протистоянні були
різні, і тому Микола Троцина був вимушений шукати якийсь вихід. Передати
уряд синам він не міг. Усі три сини були неповнолітніми26 . Тому виникла ідея
передати уряд своєму племіннику Йосипу Маслу. 2 жовтня 1755 р. була укладена
угода між дядьком та племінником під назвою “Росписка”. Й.Масло прийняв уряд
срібнянського сотника від дядька з певними умовами. Він зобов’язувався поважати
дядька та його рідних, не зазіхати на його власність, повернути уряд синам
Троцини, коли останні досягнуть повноліття. Угода родичів через 2 місяці була
підтверджена офіційною владою, коли М.Троцина був звільнений з посади, мовляв,
за станом здоров’я. З тексту документа видно, що Микола Троцина не дуже довіряв
племіннику, про що свідчить зазначений розмір штрафу за порушення угоди – 400
рублів. Життя підтвердило побоювання сотника. Фаддей Троцина зміг ненадовго
зачепитися лише за уряд сотника 2+ої Варвинської сотні, Яким Троцина служив у
армійських полках, а Григорій Троцина помер раніше батька27 . Ймовірно, що і
Йосип Масло чимось не сподобався А.Розумовській. У 1773 р. срібнянським
сотником став Олександр Часник28 .
У додатку ми подаємо повний текст розписки із
збереженням усіх мовних та стилістичних
особливостей, описи та зображення печаток Срібного,
Троцин, Й.Масла та деяких інших осіб.
ДОДАТОК
Розписка срібнянського отамана Й. Масла
про те, що він отримав уряд срібнянського
сотника від свого дядька Миколи Троцини
Росписка29
“№ 8”
1755 года октябра 2 дня
Я ниже подписавшийся сеею моею данною роспискою чиню вhдомо всякому
Розписка Йосипа Масла Миколаю
Троцині, 2 стор.
Розписка Йосипа Масла Миколаю Троцині
Печатка Івана Троцини,
штабс+ротмістра, 1809 р.
14 Сіверянський літопис
суду і праву, что получивши я з доброохотной мнh уступки от дядh мого сотника
сребранского Николи Троцhни рангъ сотниства сребранского, имhю такъ его дядю
моего яко жену и дhтей его в пристойномъ ихъ содержатъ почтении, и никогда с
ними ни в каковий судъ и право, хочайбито по какой нибудъ претенсии мене
касалосъ, не входитъ: и никого другого с моихъ умисловъ к тому не приводитъ;
людям его и его дому никакого утhснения и обидь не чинити но возможними
образи к тому и других не допускати старатися, и в случай худих обстоятелствъ
домъ его дядh мого оберегатъ долженствую, а ежели би я против вишъ писаного
что отмhнно учинилъ, и имhлъби где каковую справу
з нимъ дядею моимъ или з женою и дhтми его самъ
зачатъ, или кого на то науститъ, то за слушнимъ того на
мене доказателствомъ долженъ буду без всяких
ізвинений тамъ где сия моя росписка явленна будетъ в
домъ его дядh моего уплатитъ четириста рублей
денегъ30 , а особливо симъ себе обовязую что за
совершеннимъ зростомъ которого либо с синов его дядh
моего, буди який з них пожелаетъ, я тотъ рангъ
сотниства сребранского нимъ дядею моимъ доброхотно
мнh уступленний, без всякого и найменшого спору
взаимно оному уступитъ, и к получению того по
возможности моей старатисъ долженъ, також под
зарукою за неустойку на сей моей доброволной
подписки, туюжъ вишъ прописанную четириста рублей
сумму, тому которому я уступитъ того сотничого ранга
хотhлъби споритъ заплатити; в чомъ для непремhнной твердости своеручно
подписусъ, и присудствующихъ при сей моей подписки лутшого для достовhрия
подписатъ, і оную печатми своими утвердитъ персонъ я упросилъ. К сей росписки
Іосиф Масло атаманъ сребранский руку приложилъ.
Къ сей росписки во свhдителство подписалъ протопопъ прылуцкий Михаилъ
Лисаніевичъ. М.П.31
По персоналному атамана сребранского пна Іосифа
Масла прошенію к сей росписки во свhдителство
подписалъся, и печат приложилъ асаулъ полковий
прилуцкий Яковъ Величко. М.П.32
По прошенію атамана сребранского пна Йосифа
Масла к сей росписки во свhдителство подписался и
печат приложилъ войсковий товаришъ Яковъ
Трифановский33 . М.П.34
Печатки Срібного35
1. Паперово+воскова, восьмикутна, 18х17 мм, віск
натурального забарвлення (світло+коричневий).
Зображення: серце, що увінчане хрестом у сяйві, обабіч
стилізований рослинний орнамент та абревіатура “ П М С ”. Виявлена на документі
під такою назвою: “Виписъ з книгъ ннhшнихъ мhскихъ срhбранскых” від
19.06.1735 р. на продаж двору з городом срібнянським жителем Троцком
Василенком за 100 золотих Ганні Корнієвій, срібнянський жительці (двір стояв
поміж дворів знатного бунчукового товариша Михайла Скоропадського та
козачого двору Срібнянської сотні) з таким приписом: “Казалисмо в книги ннhhhhhшніе
мhhhhhскіе срhhhhhбранскіе вписати и сей купчий лист при подписh інших именъ и при
печати мhhhhhской срhhhhhбранской сторонh потребуючой до рукъ видаты”. Справу
розглядав уряд: Іван Василенко, отаман городовий і наказний сотник, Ярема
Майборода, війт, Іван Юрченко, бурмістр, писар Срібнянської сотні Даміян
Печатка Йосипа Масла,
сотника, іваницького
земського підсудка
Печатка Єлисея
Акимовича Троцини на
веновному записі від
8.08.1842 р.
Сіверянський літопис 15
Язловієцький36 . На арк. 17 зв. є помітка від 6.08.1742 р. про зняття копії з цього
документа слідчою комісією про скупівлю земель вільних посполитих, яку зробив
писар комісії Михайло Карповський37 . Слід відбитку цієї печатки, але вже на
зеленому воску, міститься на купчій від 16.06.1708 р. на продаж срібнянському
сотнику Антону Троцині Панком, Харком та Грицихою Пучечками ниви “на Галцh,
на яру прозиваемое Савустяновщина (...) за тринадцят золотих из шостаком”, з
таким приписом: “И сюю купчую з уряду срhбранского при звиклой печати
мhhhhhсцкой срhhhhhбранской ему пну сотникови для спокойнhйшого тимъ нивямъ
владhнія видаемъ року мсця и дня вишписанного. Сію
купчую писалъ Яков Бялостоцкий, писар городовий
срhбранский”38 . Справу розлядали війт Захарко
Бездетка, бурмістр Юхим Луценко, срібнянський
житель Дацко Шепеленко, товариш “Васковского”
куреня Василь Глущенко.
2. На червоному сургучі, восьмикутна, 18х17 мм.
Зображення тотожне № 1. Купчий запис від 15.12.1740 р.
на продаж дворика з хатою у Загайках посполитого
жителя срібнянського загайківського Леска Панченка
срібнянському сотнику Миколі Троцині за 7 золотих з
таким приписом: “Приговорили (...) пну сотнику сей
купчий записъ з ратуша Срhhhhhбранского за подписом
имен нашихъ и оного продавца при печати ратушной
видат”. Справу розглядпав уряд: отаман Йосиф Масло, наказний отаман Ємеліан
Лисенко, сотенний осавул Леонтій Юрченко, війт Корній Якимов, бурмістр Іван
Соляник. Останні три неписьменні. За них росписався сотенной срібнянської
канцеляріи канцелярист Петро Сохацький39 .
Приписка: “1742 году августа 7 сия оригиналная купчая крепостъ в следственной
о скуплhhhhh свободних посполитихъ людей дворовъ, грунтов и протчіихъ угодий
коммhсіи біла свидетелствована свидетелствую
следственой коммhсіи писаръ Михайло
Карповский”40 .
Відбитки цієї печатки на червоному сургучі
містяться:
+ на купчій від 15.12.1740 р. на продаж срібнянською
посполитою жителькою загайківською Наумихою
Скиданенковою хати з двориком у Загайках
срібнянському сотнику Миколі Троцині за 7 кіп, з
таким приписом: “ Мы теди предупомянутие урядники
вислухавши обоихъ сторонъ доброволное сознатте
согласно приговорили вышшеспецhфhкованному пну
сотнику сей купчий записъ з ратуша срhбранского за подписомъ именъ наших и
оной продавци при печати ратушной видат року и дня вишеписаннихъ.” Склад
уряду та приписка автентичні вищенаведеним41 ;
+ на купчій від 30.03.1739 р. на продаж колишнім загайківським жителем
Троцком Котом та його дружиною Варкою хати з двориком у Загайках
срібнянському сотнику Миколі Антоновичу Троцині за 4 рублі, з таким приписом:
“ Видалисъмо сие купчое писмо з ратуша мhского срhбранского при подписаніи
шимени его Кота на той нимъ сознанной продажh, за подписомъ же именъ нашихъ
с притисненіемъ мhской срhбранской печати року и дня вишшевираженнихъ. К
сему купчому писму вомhсто вишеписанного Троцка Кота жителя срhбранского
неграмотного по его прошению козакъ сребранский Иванъ Савинъ подписался. К
сему купчому писму подписалися атаманъ городовій Іеремhй Феодоровичъ, асаулъ
Леонтій Юрченко, хоружій Андрhй Кондратенко, войтъ мhский Леонтій Римаръ
и бурмистръ Іванъ Юрченко срhбранскіе, вмhсто же іхъ неграмотнихъ по іхъ
требованію писар сотенній срhбранскій Даміанъ Язловіецкій руку приложилъ”42 ;
Печатка м. Срібного, 1740 р.
Печатка м. Срібного,
1735 р.
16 Сіверянський літопис
Печатка Михайла
Лисанієвича,
прилуцького протопопа,
1755 р.
Печатка Йосипа Масла,
іваницького земського
підсудка
+ на купчій від 15.03.1743 р. на продаж козачкою і
срібнянською жителькою Феодорою Левчийкою
“луку, яровъ три и при ней поля пахатного дній на два,
да заготовленной на той луки сhна ннh в стожку
копенъ в двадцяти стоячого над Тростянцемъ в
прозиваемомъ урочищh Бабачисh” пані Феодорі
Антоновні Троциновні Яроновській за 11 рублів, з
таким приписом: “Мы же вышшеписанніе урядники
вислухавши ея Левчhйки доброволное сознатте и
узнавши продажу ея, а пней Феодори Яроновской
куплю за слушніе видалимо сию з сотеной сребранской
канцеляріи по прошенію ея Левчйки потребуючой
сторонh сие купчое писмо за подписомъ рукъ сотничой
и сотенной старшини при печати мhhhhhской сребранской
року и дня вышшеписаннихъ. Сотникъ сребранский
Николай Троцина, атаманъ сребранский Іосифъ Масло, асаулъ сотенній Леонтій
Юрченко, хоружій сотенній Петро Ювченко, а вмhсто асаули и хоружого
неграмотних подписалъ писар сотенній сребранскій Петръ Сохацкій.
К сему купчому писму козачка срhбранская Феодора Левчhка подписалас, а
вомhсто еи неграмотной по еи прошенію Трофимъ Данчичъ фактор срhбранскій
руку приложилъ”43 .
Печатки Троцин
1. Троцина Іван, штабс+ротмістр. На червоному сургучі, овальна, 18х16 мм.
Зображення: овал, вкритий ромбоподібним штрихуванням, над овалом – шолом
під короною, обабіч стилізований рослинний намет. “Купчая крепость” від
2.07.1809 р. на продаж колезькому асесору Єлисею Якимовичу Троцині сінокосу
і ріллі біля с. Волошиновки44 .
2. Троцина+Нос(...) Семен, колезький секретар. На червоному сургучі, овальна,
18х16 мм. Зображення: на тлі мантії (?) овал, вкритий ромбоподібним
штрихуванням, над овалом – шолом під короною45 . Такою ж печаткою скористався
колезький секретар Костянтин Авраменко46 .
3. Троцина Єлисей Якимович, поміщик При+
луцького повіту, колезький асесор і кавалер. На
червоному сургучі, овальна, 30х28 мм. Зображення: у
фігурному щиті голова бика, над щитом – п’ятизубцева
корона, з якої виходить рука в обладунку, що озброєна
шаблею, обабіч літери – “Е”, “Т” (“Емельян Троцина”),
навколо щита арматура, до щита підвішені медаль із
зображенням всевидющого ока та володимирський
хрест. Віновий запис від 8.08.1842 р 47 .
4.Троцина Яким, корнет. На червоному сургучі,
овальна, 23х20 мм. Зображення: в щиті – стріла, вістрям
угору, обабіч – дві шестипроменеві зірки, під стрілою
– півмісяць; над щитом – корона, увінчана 5 пір’їнами,
які простромлені стрілою; обабіч щита – стилізований
рослинний орнамент. «Увhрителное обовязателство» від 14.11.1782 р.48
5. Троцина Дмитро, військовий канцелярист. На червоному сургучі, кругла,
14 мм. Зображення: чоловіча голова. «Мировая зделка» від 22.06.1771 р.49
Печатки Й.Масла
1+й варіант. Як сотника, підсудка земського Іваницького повіту. На червоному
сургучі, овальна, 24х22 мм. 54 відбитки. Зображення: у червоному картуші –
півсерця і півхреста (блакитний), що накладені на стрілу (вістрям угору), навколо
Сіверянський літопис 17
картуша – арматура, над картушем – корона, обабіч –
літери “І”, “М”. “Раздhлочная опись” від 06.05.1780 р.50 ,
записи купчих від 07.12.1776 р.51 , 16.12.1776 р.52 ,
15.03.1777 р.53 , 17.05. 1777 р.54 , 19.09.1777 р.55 ,
23.04.1779 р.56 , 10.09.1779 р.57 , 28.11.1779 р.58
2+й варіант. Як підсудка земського Іваницького
повіту. На червоному сургучі, овальна, 19х16 мм.
1 відбиток. Зображення: у щиті – ламаний пояс,
увінчаний хрестом, над щитом – коронований шолом,
що увінчаний ламаним поясом з хрестом, навколо щита
– стилізований рослинний орнамент. “Выпис” від
29.01.1781 р.59
Примітки, джерела та література:
1. Розпис урядовців зроблений за друкованими генеалогічними розвідками, окремим рядком
винесені дані, які були розшукані в архівній збірці Чернігівського обласного історичного музею
ім. В.В.Тарновського (далі – ЧІМ).
2. Походять від якогось Василя, який мешкав у Перевалочній Прилуцького полку, де мав
млин // Модзалевский В. Малороссийский родословник /Упорядкування В.Томазов. – К.:
Ін+т історії НАН України, 1998. – Т.V. – Вип. 2. – С. 19.
3. Кривошея В. Українська козацька старшина. – К.: Стилос, 2005. – С. 136.
4. Модзалевский В. Малороссийский родословник /Упорядкування В.Томазов. – К.: Ін+т
історії НАН України, 1998. – Т.V. – Вип. 2. – С. 19.
5. Лазаревский А. Описание старой Малороссии. Том третий. Полк Прилуцкий. – К., 1902.
– С.321+322.
6. Павленко С. Оточення гетьмана Мазепи: соратники та прибічники. – К.: Видавничий дім
«КМ академія», 2004. – С. 244+245.
7. Кривошея В. Указ праця. – С. 136. Помилково називає Антона Андрієм. З Антона
прізвисько батька стало прізвищем. До сотництва Антон був співаком у царівни Софії Олексіївни
(саме завдяки їй Трохим став срібнянським сотником), канцеляристом Генеральної військової
канцелярії. Д. Апостол використовував Антона для нагляду за прилуцьким полковником Гнатом
Галаганом. Був двічі одружений. Наслідком другого шлюбу була сварка з сином від першого
шлюбу Миколою за спадок // Лазаревский А. Указ. праця. – С. 322.
8. Модзалевский В. Малороссийский родословник /Упорядкування В.Томазов. – К.: Ін+т
історії НАН України, 1998. – Т.V. – Вип. 2. – С. 19. Лазаревський А. Троцины (к истории
малорусского шляхетства) // Киевская старина. – 1893. – Т. 43. – № 11. – С.321+324. Зазначено,
що Антон помер у 1746 р.
9. “Уступная крепостъ” від 13.05.1721 р., про розмежування земель між селом Перепис та
слободою Веселковка Городнянської сотні // ЧІМ. – Інв. № Ал 501/10/74. Серед урядовців, що
скріпили документ своїми підписами 18.08.1726 р., згадуються срібнянський сотник Антон
Троцина, бунчуковий товариш Василь Полоницький, військовий канцелярист Самійло Холодович.
Під документом, нижче підпису сотника стоїть дата “1727”. Можливо, він поставив свій підпис
пізніше. А.Троцина згадується і в дещо пізнішому документі. Це копія грамоти Петра II від
22.09.1727 р., де він дякує за «благодарственную челобитную», надіслану йому від України через
бунчукового товариша Семена Лизогуба, стародубського полкового сотника Семена Галецького,
срібнянського сотника Антона Троцину, підтверджує скасування «новоположенных зборов» та
відновлення гетьманства, повідомляє про відрядження в Україну таємного радника Федора
Наумова та про нагородження імператорським «жалованем» С.Лизогуба та його товаришів.
«У подлинной монаршой грамотh подпись, канцлер граф Головкин» // ЧІМ. – Інв. № Ал 14.
– Арк. 15 зв.. У першій чверті XVIII ст. Антон Троцина разом з журавським сотником Михайлом
Ягельницьким переклав на українську мову привілей від 1516 р. на Магдебурзьке право Києву
від короля Сигізмунда І // Білоус Н. Київ наприкінці XV – у першій половині XVII ст. Міська
влада і самоврядування. – К.: Видавничий дім “Києво+Могилянська академія”, 2008. – С. 57.
10. Кривошея В. Указ. праця. – С. 136. Помилково називає Миколу Михайлом.
11. “Купчое писмо” від 30.03.1739 р. // ЧІМ. – Інв. № Ал 1220/7, арк. 15+16.
12. “Купчий запис” від 15.12.1740 р. // ЧІМ. – Інв. № Ал 1220/6, арк. 13+14. “Купчий запис”
від 15.12.1740 р // ЧІМ. – Інв. № Ал 1220/10, арк. 21+22.
13. “Купчое писмо” від 15.03.1743 р., про продаж срібнянською жителькою Феодорою
Левчихою луки та ниви за 11 рублів пані Феодорі Антонівні Троциновні+Яроновській (ймовірно,
що остання – це донька Антона Трохимовича Троцини. Народилася бл. 1695 р., у 1745 р. жила з
батьком у Срібному // Модзалевский В. Малороссийский родословник /Упорядкування
Печатка Йосипа Масла,
сотника та іваницького
земського підсудка
18 Сіверянський літопис
В.Томазов. – К.: Ін+т історії НАН України, 1998. . – Т.V. – Вип. 2. – С. 20. Називає її Феодосією)
// ЧІМ. – Інв. № Ал 1220/9, арк. 19+20.
14. Микола Троцина та Йосип Масло відзначилися своїм жорстоким ставленням до мешканців
Срібнянської сотні // Лазаревский А. Указ праця. – С.320+321.
15. Модзалевский В. Малороссийский родословник /Упорядкування В.Томазов. – К.: Ін+т
історії НАН України, 1998. – Т.V. – Вип.2. – С. 20.
16. Кривошея В. Указ. праця. – С. 130. Модзалевский В. Малороссийский родословник /
Упорядкування В.Томазов. – К.: Ін+т історії НАН України, 1998. – Т.V. – Вип.2. – С. 20.
17. Кривошея В. Указ. праця. – С. 136.
18. Кривошея В. Указ. праця. – С. 136.
19. Посилання на джерела дивися у Додатку в описах печаток Й.Масла.
20. Там само.
21. Кривошея В. Указ. праця. – С. 136.
22. Кривошея В. Указ. праця. – С. 136.
23. Кривошея В. Указ. праця. – С. 131.
24. Чернігівщина. Енциклопедичний довідник. – К.: Українська радянська енциклопедія,
1990. – С. 774.
25. Лазаревский А. Указ. праця. – С. 330.
26. Там само.
27. Там само.
28. Лазаревский А. Указ праця. – С. 321.
29. На 2+х арк. паперу з філігранями “Р Ф”, “6 Р”, віньєтка. Текст на сторінках 1+2, зроблений
коричневим чорнилом. Особливості письма: літера у подана у формі церковнослов’янської літери
ук, літера я – у формі церковнослов’янської літери я // ЧІМ. – Інв. № Ал 1220/2, арк. 5+6.
Документ надійшов у 1953 р. з Прилуцького краєзнавчого музею, інвентарний № 643.
30. Над рядком зроблена дописка: “ + и тот свои иск ...тер...”.
31. Печатка відбита на червоному сургучі. Овальної форми, 27х24 мм. Зображення: у
круглому щиті увінчаний хрестом півмісяць рогами вниз, під ним – п’ятипроменева зірка. Обабіч
щита літери “П”, “П”, під щитом декоративний орнамент. Над щитом – шолом під п’ятизубцевою
короною, з якої виходить рука, озброєна мечем. Обабіч корони – літери “М”, “Л” (“Михаилъ
Лисаніевичъ Протопопъ Прылуцкий”). Намет у вигляді стилізованого рослинного орнаменту.
Окрім цього Лисанієвича, відомий ще виходець з Польщі Гнат Лисанієвич. У 1706+1709 рр. він
був прилуцьким полковим писарем, а потім став прилуцьким протопопом // Лазаревский А.
Указ. праця. – С. 63, 139.
32. Печатка відбита на червоному сургучі. Овальної форми, 22х20 мм. Зображення: в
овальному щиті серце, простромлене зліва направо шаблею, вістрям униз, справа наліво – стрілою,
вістрям униз, під ним – ромбоподібна штриховка. Над щитом – шолом під п’ятизубцевою короною.
Обабіч корони – літери “І”, “В” (“Яковъ Величко”). Намет у вигляді стилізованого рослинного
орнаменту. Яків Степанович Величко займав уряд полкового осавула у 1742 – 1764 рр. //
Кривошея В. Указ. праця. – С. 127. Відомий також і Величко Влас, отаман Іваницької сотні
(1738) // Кривошея В. Указ. праця. – С. 132.
33. Відомий срібнянський намісник та прилуцький протопоп Михайло Трифановський. Він
був одружений з Агафією Шкуратовною, онучкою (?) прилуцького полковника Івана Шкурата,
який був убитий під Берестечком у 1651 р. // Лазаревский А. Указ. праця. – С. 5, 344.
34. Печатка відбита на червоному сургучі. Овальної форми, 20х17 мм. Зображення: у щиті
складної форми хрест на півмісяці в оточенні 4 шестипроменевих зірок. Над щитом – шолом під
п’ятизубцевою короною. Обабіч корони – літери “М”, “Я”, під шитом –“Т” (“М... Я...
Трифановский”). Намет у вигляді стилізованого рослинного орнаменту. Щодо цієї печатки варто
відмітити 2 моменти. Перед нами приклад практики “carentia sigilli” – печаткою батька (або
старшого) користуються діти (або молодші) або печаткою одного родича користується інший
родич. Головне зображення майже збігається із зображенням на печатці Прилуцького полкового
суду. Єдина відмінність – кількість зірок. На судовій їх 5. Подібну схожість бачимо і на печатці
поміщика Прилуцького повіту, колезького асесора і кавалера Єлисея Якимовича Троцини. Головне
зображення на печатці – голова бика – майже збігається з міським гербом Прилук. Не вистачає
лише шаблі, яка простромлює голову бика. Складається враження, що на Прилуччині частина
козацької старшини позичала символіку офіційних установ для особистих гербів і печаток. Проте
не виключаємо, що це поверхова, випадкова схожість.
35. Відоме з 1174 р. У кінці XV ст. разом з Прилуками, Іваницею, Переволочною було
зруйноване Менглі+Гереєм. Відновлене у 20+х – 30+х рр. XVІІ ст. Яремою Вишневецьким, бо ще
у 1590 р. землі у басейні Удаю були передані королем Сигізмундом ІІІ О. Вишневецькому, які до
цього були “уходами” остерських козаків та канівських міщан // Лазаревский А. Указ. праця. –
С. VІІІ, 1 – 4. У 1633 р. вже називається містом // Кулаковський П. Чернігово+Сіверщина у
складі Речі Посполитої (1618+1648). – К.: Темпора, 2006. – С. 130. У 1640 р. виникло Срібнянське
братство для протистояння релігійним утискам. 1648 – 1781 рр. Срібне – центр сотні Прилуцького
полку // Чернігівщина. Енциклопедичний довідник. – К.: Українська радянська енциклопедія,
Сіверянський літопис 19
1990. – С. 774. Срібнянська сотня займала землі по берегах середнього Лисогору, його притоків
Галці, Березовиці, Тростянці та притоку Удаю – Утці. У 1763 р. склад сотні був змінений – кілька
сіл були передані до Другої Варвинської сотні // Лазаревский А. Указ. праця. – С. 320.
36. Є відомості про військового товариша Вязловецького // Лазаревский А. Указ. праця. –
С. 326. Чи не одна і та це особа?
37. ЧІМ. – Інв. № Ал 1220/8, арк. 17+18: на 17+му. Комісія була наслідком указу 1742 р.,
який забороняв купівлю дворів посполитих. У 1780+х рр. М.Карповський був уже возним //
Лазаревский А. Указ. праця. – С. 248.
38. ЧІМ. – Інв. № Ал 1220/5, арк.11+12: на 11+му.
39. Ймовірно, що він походив з монастирищенських Сохацьких, які дали кількох сотників та
священиків // Лазаревский А. Указ праця. – С. 199.
40. ЧІМ. – Інв. № Ал 1220/10, арк.21+22: на 21+му.
41. ЧІМ. – Інв. № Ал 1220/6, арк.13+14: на 13+му.
42. ЧІМ. – Інв. № Ал 1220/7, арк. 15+16: на 15 – му.
43. ЧІМ. – Інв. № Ал 1220/9, арк. 19+20: на 19 – му. У документі згадується дейманівський
козак Василь Масло. Отже, чи походив і Йосип Масло з Дейманівки?
44. ЧІМ. – Інв. № Ал 1220/19, арк. 38+39: на 39 – му.
45. Там само.
46. Там само.
47. ЧІМ. – Інв. № Ал 1220/76. – Арк. 153.
48. ЧІМ. – Інв. № Ал 506/5/8. – Арк. 2.
49. ЧІМ. – Інв. № Ал 503/3. – Арк. 15 зв.
50. ЧІМ. – Інв. № АЛ 506 / 7 / 7, арк. 33 зв., 42 зв., 43 зв.(“добровольная росписка”), 56.
51. ЧІМ. – Інв. № АЛ 515 / 4 / 15+17, 19, 21, 23, 25+26.
52. ЧІМ. – Інв. № АЛ 515 / 4 / 27, 28.
53. ЧІМ. – Інв. № АЛ 515 / 4 / 36+38.
54. ЧІМ. – Інв. № АЛ 515 / 4 / 39+51.
55. ЧІМ. – Інв. № АЛ 515 / 4 / 53.
56. ЧІМ. – Інв. № АЛ 515 / 4 / 56+58.
57. ЧІМ. – Інв. № АЛ 515 / 4 / 62.
58. ЧІМ. – Інв. № АЛ 515 / 4 / 70, 72, 74, 76, 78, 80, 82, 84, 86, 88, 90, 92, 94, 96, 98, 100, 102,
104, 106, 108.
59. ЧІМ. – Інв. № АЛ 515 / 4 / 111.
|