Принцип незалежності суддів як гарантія протидії порушенням прав людини в Україні
В статье анализируются проблемы независимости суда, как гаранта зашиты прав человека в Украине. Независимость судей как признак правового государства, в котором любой человек имеет право на судебную защиту своих прав и свобод, защищается уголовным законом Украины взаимосвязанной группой норм, предус...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2009
|
| Назва видання: | Часопис Київського університету права |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/25103 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Принцип незалежності суддів як гарантія протидії порушенням прав людини в Україні / О.О. Кваша // Часопис Київського університету права. — 2009. — № 2. — С. 229-233. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-25103 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-251032013-02-13T03:15:37Z Принцип незалежності суддів як гарантія протидії порушенням прав людини в Україні Кваша, О.О. Кримінальне право та кримінологія В статье анализируются проблемы независимости суда, как гаранта зашиты прав человека в Украине. Независимость судей как признак правового государства, в котором любой человек имеет право на судебную защиту своих прав и свобод, защищается уголовным законом Украины взаимосвязанной группой норм, предусмотренных статьями 376-379 КК Украины. In the article there are analyzed the issues of the court's independence that grants human's rights protection in Ukraine. Judge's independence as a feature of a legal state, where any person has a right to court trial and protection of his right and freedoms, is being protected by the inter-related group of norms, previewed by the articles 367-379 of the Criminal Code of Ukraine. 2009 Article Принцип незалежності суддів як гарантія протидії порушенням прав людини в Україні / О.О. Кваша // Часопис Київського університету права. — 2009. — № 2. — С. 229-233. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. XXXX-0074 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/25103 uk Часопис Київського університету права Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Кримінальне право та кримінологія Кримінальне право та кримінологія |
| spellingShingle |
Кримінальне право та кримінологія Кримінальне право та кримінологія Кваша, О.О. Принцип незалежності суддів як гарантія протидії порушенням прав людини в Україні Часопис Київського університету права |
| description |
В статье анализируются проблемы независимости суда, как гаранта зашиты прав человека в Украине. Независимость судей как признак правового государства, в котором любой человек имеет право на судебную защиту своих прав и свобод, защищается уголовным законом Украины взаимосвязанной группой норм, предусмотренных статьями 376-379 КК Украины. |
| format |
Article |
| author |
Кваша, О.О. |
| author_facet |
Кваша, О.О. |
| author_sort |
Кваша, О.О. |
| title |
Принцип незалежності суддів як гарантія протидії порушенням прав людини в Україні |
| title_short |
Принцип незалежності суддів як гарантія протидії порушенням прав людини в Україні |
| title_full |
Принцип незалежності суддів як гарантія протидії порушенням прав людини в Україні |
| title_fullStr |
Принцип незалежності суддів як гарантія протидії порушенням прав людини в Україні |
| title_full_unstemmed |
Принцип незалежності суддів як гарантія протидії порушенням прав людини в Україні |
| title_sort |
принцип незалежності суддів як гарантія протидії порушенням прав людини в україні |
| publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Кримінальне право та кримінологія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/25103 |
| citation_txt |
Принцип незалежності суддів як гарантія протидії порушенням прав людини в Україні / О.О. Кваша // Часопис Київського університету права. — 2009. — № 2. — С. 229-233. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| series |
Часопис Київського університету права |
| work_keys_str_mv |
AT kvašaoo principnezaležnostísuddívâkgarantíâprotidííporušennâmpravlûdinivukraíní |
| first_indexed |
2025-07-03T04:32:39Z |
| last_indexed |
2025-07-03T04:32:39Z |
| _version_ |
1836598857702572032 |
| fulltext |
КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО ТА КРИМІНОЛОГІЯ
О. О. КВАША
Оксана Олександрівна Кваша, кандидат
юридичних наук, старший науковий співробітник
Інституту держави і права ім. В. М. Корецького
НАН України
ПРИНЦИП НЕЗАЛЕЖНОСТІ СУДДІВ ЯК ГАРАНТІЯ ПРОТИДІЇ
ПОРУШЕННЯМ ПРАВ ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ
Надзвичайно актуальним сьогодні є вирішення проблеми захисту судами України прав і
свобод людини і громадянина. Конституцією України та чинним законодавством судам надано
владні повноваження для захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб,
інтересів держави та відновлення порушених прав. Як вірно наголошують науковці, найбільш
важливим гарантом додержання і захисту прав громадян є суд, однак інтереси суспільства, права
і свободи людини можуть бути захищені лише судом, який діє винятково на засадах законності
в умовах незалежності й недоторканості1.
Незалежність судової влади, її рівність із законодавчою та виконавчою владою є
невід'ємними ознаками правової держави, в якій кожен має право на судовий захист своїх
прав і свобод. Незалежність суддів встановлена в Україні як конституційний принцип організації
та функціонування судів з метою забезпечення права осіб на такий захист. Недоторканість
суддів не є особистим привілеєм, а як один з елементів статусу суддів має публічно-правове
призначення - забезпечити здійснення правосуддя незалежним, неупередженим і справедливим
судом2. Наведена позиція, розвинута як науковцями, так і в Постанові Пленуму Верховного Суду
України від 13 червня 2007 р. № 8 «Про незалежність судової влади», відбита також і в
Європейської хартії про закон «Про статус суддів» (10.07.1998 р.): «піклуючись про те, щоб
сприяння незалежності суддів, яка є необхідною для зміцнення верховенства права і для захисту
свободи особистості у демократичних державах, було більш ефективним»3, що є
підтвердженням, що незалежність суддів - не самоціль4. Таким чином, реалізація зазначених
правових гарантій здійснення правосуддя є необхідною передумовою незалежного виконання
судом своїх конституційних функцій із забезпечення дії принципу верховенства права, захисту
прав і свобод людини та громадянина, утвердження і забезпечення яких є головним обов'язком
держави (статті 3, 8, 55 Конституції України).
Необхідність закріплення в законодавстві принципу незалежності суддів має історичні
передумови. У недавньому минулому (як і сьогодні) були непоодинокі випадки грубого
втручання у судову діяльність як партійних органів, виконавчої влади держави, так і деяких
громадських організацій; на суддю впливають за допомогою засобів масової інформації,
«мітингового права», непоодинокі випадки впливу на суддів представників органів виконавчої
влади, а також депутатів всіх рівнів, партій, рухів, посадових осіб. Однак і у сучасній Україні
протидіяти порушенням прав людини суддям важко саме через відсутність можливості
незалежного виконання судом своїх конституційних функцій. В цьому можна переконатися із
засобів масової інформації, де висвітлюються непоодинокі випадки стороннього прямого чи
опосередкованого впливу на роботу суддів. Про це є свідчення і самих суддів: такий вплив
О.О.Кваша
Часопис Київського університету права • 2009/2 229
Кримінальне право та кримінологія
стосується більше посади судді, рідше народного засідателя, і може проявляться в різноманітних
формах, а саме у вигляді безпідставних скарг на суддю, які не є процесуальними, організацій
кампаній в засобах масової інформації щодо судді особисто, пікетування роботи суду, незаконних
депутатських запитів по конкретній кримінальній справі, публічного обговорення судових
процесів та крики судді до винесення остаточного вироку і набрання ним законної сили, вимагання
прийняти те чи інше рішення, погроз фізичного впливу, подекуди вказівок та службового тиску,
свавільного ненадання належних пільг тощо5. Підтверджують слова суддів дані емпіричних
досліджень про здійснення тиску на суддів під час вирішення справи: 30,6 % опитаних суддів
суб'єктом порушення їх незалежності назвали представників державних органів, 15,4 % -
громадські організації, 10,8 % - засоби масової інформації, 23,4 % - громадян6. Свідченням тиску
на суддів є результати Моніторингу незалежності суддів в Україні, який було проведено в 2007
році в рамках реалізації українсько-швейцарського проекту «Підтримка судової реформи в Україні.
Сприяння зміцненню незалежності суддів». Результати ці досить невтішні: інституційна
незалежність (самостійність) судової влади - існує постійна загроза незалежності суддів;
функціональна (процесуальна) незалежність суддів - існують загрозливі тенденції порушень
незалежності суддів; незалежність особистості судді - існують загрозливі тенденції порушень
незалежності суддів; соціальна захищеність суддів - існують загрозливі тенденції порушень
незалежності суддів; професійна кар'єра судді - існують загрозливі тенденції порушень
незалежності суддів; управління судами - існують загрозливі тенденції порушень незалежності
суддів7. Відповідно до вищенаведених оцінок було зроблено висновок: в Україні існують
загрозливі тенденції порушення незалежності суддів.
Сучасний період розвитку злочинності в Україні характеризується тим, що злочинці
застосовують різні, часом самі витончені способи протиправного впливу на суд і його посадових
осіб. Відомі численні факти застосування у відношенні таких осіб не тільки прямого, грубого
насильства або шантажу, але і завуальовані способи - обіцянка неприємностей по роботі, у родині,
підрив репутації тощо. В постанові Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 р. № 8
«Про незалежність судової влади» наголошується, що останнім часом факти тиску на суддів і
втручання в діяльність судів набули системного та відвертого характеру, зокрема, при розгляді
судами справ, формуванні суддівського корпусу, призначенні суддів на адміністративні посади,
вирішені питань про відповідальність суддів. ряд важливих законодавчих положень з питань
забезпечення діяльності судів не виконується. В той же час незалежність суду передбачає, що судді
і судова влада як інститут є вільними від впливу і втручання з боку інших гілок влади, так само як
і від впливу приватних та політичних інтересів8. Крім того, у сучасній Україні трапляються
випадки посягань на життя суддів прямо у приміщеннях судів. Так відомий випадок, що стався 7
липня 2008 року у Деснянському райсуді м. Чернігова, коли незадоволений рішенням суду
О.Мельник взяв у заручники суддю і тяжко поранив сержанта міліцейської служби охорони суду
(«Факты» 16.08.2008).
Отже, слід констатувати наявність загрози незалежності суддів в Україні, порушення
конституційної організації та функціонування судів, метою яких є протидія порушенням прав
людини.
Як відомо, принцип незалежності суддів є загальновизнаним міжнародно-правовим
принципом, який випливає із статті 10 Загальної декларації прав людини, що проголосила
незалежність і неупередженість суддів, які гарантуються забороною впливу на суддів,
неприпустимістю перегляду судових рішень в адміністративному порядку, особливим порядком
призначення суддів та їх незмінністю, а також іншими засобами правового захисту.
Національне законодавство також містить принцип незалежності судової влади - статті 126,
129 Основного Закону України, стаття 12 Закону України «Про статус суддів». В цих нормах
йдеться про недопустимість втручання у професійну діяльність судді. Конституційний принцип
належності суддів вважається найважливішим принципом відправлення правосуддя.
Науковці зазначають, що суд, вирішуючи правові конфлікти, завжди прагне до стабілізації
соціальних відносин шляхом поновлення порушеного права, порушеної норми поведінки9.
230
Кваша 0.0. Принцип незалежності суддів як гарантія протидії порушенням прав людини...
Отже, якщо суд не є незалежним і постановлене ним під незаконним впливом рішення є
неправосудним, то не досягається одна із цілей судової діяльності, а саме - охорона прав та свобод
людини. Недотримання принципу незалежності суддів обумовлює нездатність суду протидіяти
порушенням прав людини в Україні.
У сучасних умовах державотворення в Україні захист прав людини все більше стає однією з
домінант суспільного прогресу, основою якого є загальнолюдський аспект, загальнолюдські
цінності. Дійсний прогрес, стратегічна мета якого - кардинальне оновлення та розвиток
українського суспільства, його економічних, політичних, ідеологічних, правових і моральних
підвалин, неможливий без належної протидії порушенню прав і свобод людини. Про значущість
категорії «права людини» наголошує французький дослідник М. Ажі: «для того, щоб забезпечити
гідність особистості, необхідно відкрито проповідувати релігію «прав людини», яка, будучи
реалістичною утопією, дає можливість людині жити»10.
Сьогодні жодна демократична, правова держава не може не забезпечувати належним чином
судовий захист прав людини. У структурі соціальних зв'язків права людини знаходяться в центрі
системи існуючих у суспільстві правовідносин. Про це наголошував ще Іммануїл Кант: право
людини повинно вважатися священним, яких би жертв не вартувало це пануючій владі. Тут немає
середини і не можна видумувати середнє прагматичне обумовленого права (дещо середнє між
правом і користю), всій політиці слід прихилити коліна перед ПРАВОМ.
На суддю як носія влади покладено надзвичайно важливе і відповідальне завдання - захист
права. Найвищою формою захисту прав людини в країнах сталої демократії визнається право
громадянина на судовий захист. В міжнародному праві фундаментальними правами людини також
є право на судовий захист, правосуддя і пов'язані з ним інші процесуальні права. Право на
справедливий суд і право на доступ до нього передбачені низкою міжнародно-правових актів і
тлумачиться практикою Європейського суду з прав людини11. Ці права, зокрема, стали основою при
укладенні розділу II «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина" Конституції України. В
умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і
свобод, але не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені ст.ст. 24, 25, 27-40, 47, 51, 25,
55-63. Йдеться про право на життя, свободу та особисту недоторканість на житло, на захист
судом....
Право на судовий захист у правовій державі є дієвим універсальним засобом відстоювання
людиною своїх прав у будь-якій життєвій ситуації, пов'язаній із незаконними діями чи
бездіяльністю органів державної влади. Стандарти захисту прав людини на міжнародно-
правовому рівні формувались протягом десятиліть. Судовий захист визнається універсальним і
найбільш ефективним засобом забезпечення прав людини. Справді, всі інші права людини
неминуче перетворяться на фікцію, якщо вони не забезпечені судовим захистом, а він, в свою
чергу, стає беззмістовним, якщо не відповідає вимогам ряду стандартів, що забезпечують
прийняття незалежним і неупередженим судом справедливого, законного і обґрунтованого рішення
у справі12. Погоджуючись з наведеним висловлюванням, зауважимо, що незалежність суду
передбачає насамперед кримінально-правову охорону недоторканності і незалежності осіб, які
здійснюють правосуддя, шляхом заборони протиправного втручання в їх законну діяльність. Така
охорона охоплює власне право на судовий захист з дотриманням відповідних процесуальних і
матеріально-правових гарантій і те право, з метою захисту якого особа звертається до суду. Отже,
слід визнати взаємозалежність категорій: права людини - право на судовий захист - незалежність
суду - заборона втручання (впливу). На підтвердження наведемо тезу німецького вченого
Г.Кельзена: судове рішення є продовженням, а не початком процесу створення права13.
Право на захист для будь-якої особи, яка його потребує, забезпечується державою, її
компетентними судовими, адміністративними чи державними органами. Серед цих засобів
захисту суб'єктивних прав і свобод людини і громадянина особливо відповідальна та ефективна
роль належить правосуддю. Тому найважливішим завданням, метою судово-правової реформи в
Україні є забезпечення права людини на правосуддя. Підтвердженням попередніх висновків є
формула, застосована в главі 40 англійської Великої Хартії (Magna Carta) тексту 1215 року: «Ми
не продаватимемо жодній людині, ми не відмовимо жодній людині чи не відстрочимо для
Часопис Київського університету права • 2009/2 231
Кримінальне право та кримінологія
жодної людини - ні правосуддя, ні відновлення права (справедливості)». Цією формулою король
пообіцяв забезпечити три речі, три «Hi!», без яких і тоді, і нині не можна уявити належного,
тобто справедливого, функціонування правосуддя як інституту захисту прав особи: Hi -
«продажу» правосуддя! Hi - «відмові» в правосудді! Hi - «зволіканню» з правосуддям14.
У випадках порушення порядку здійснення правосуддя щодо конституційного принципу
незалежності суддів, таке втручання в законну діяльність суду повинно тягти за собою
кримінальну відповідальність. Кримінально-правова охорона незалежності суду від
протиправного втручання в його законну діяльність здійснюється взаємопов'язаною групою
норм, передбачених у статтях 376-379 КК України. Протиправне втручання у законну діяльність
судових органів, неприпустимість ЯКОГО Є ОДНІЄЮ 3 основних вимог дотримання незалежності
суддів, передбачена статтею 376 КК. Якщо «втручання в будь-якій формі у діяльність судді»,
судячи з назви ст. 376 КК, визнається законодавцем перешкоджанням законній діяльності судді
по здійсненню правосуддя, то і втручання в таку діяльність з тією ж метою у формі посягання на
здоров'я, фізичну недоторканність (ст. 377 КК), власність (ст. 378 КК), життя (ст. 379 КК) осіб,
що здійснюють таку діяльність, можна розглядати як спеціальні склади втручання у зазначену
діяльність. Українські вчені, співвідносячи розглядувані норми, називають вказані злочини
«способом (формою) такого втручання»15. Тому ми притримуємось позиції, що всі перелічені
норми можуть бути об'єднані, розглядатися спільно, оскільки являють собою різні форми
протиправного втручання у діяльність судових органів. При цьому стаття 376 КК являв собою
ненасильницький вплив на суддю, в той час як інші розглядувані норми передбачають
насильницький вплив на судові органи.
Умовою незалежності суддів є встановлена законом неприпустимість втручання у їх
діяльність по здійсненню правосуддя, і також встановлена кримінальним законом заборона
«втручання в будь-якій формі у діяльність судді». Тому у законодавстві про кримінальну
відповідальність у системі злочинів проти правосуддя особливу роль відіграє група злочинів,
які посягають на незалежність органів, що здійснюють правосуддя, шляхом протиправного
впливу на осіб, які беруть участь у відправленні правосуддя. Незалежність суду - це необхідна
передумова винесення судом правосудного рішення і поновлення порушеного права.
Відповідно недотримання принципу незалежності суддів обумовлює нездатність суду
протидіяти порушенням прав людини в Україні.
Тому науковий аналіз кримінально-правових норм, що здійснюють охорону незалежності
суддів, сприятиме підвищенню ефективності їх застосування, а отже здатне посилити
кримінально-правову охорону правосуддя в цілому та протидію порушенням прав людини в
Україні.
1 Пшиньов Д. I. Суд як гарант охорони прав особи у кримінальному судочинстві // Права людини і
правова держава: Тези доп. та наук, повідомлень. - 10-11 грудня 1998 р /За ред. проф.. М. I. Панова. -
Харків: Нац. юрид. акад. України, 1998. - С. 163; Мельник П. В., Цимбал П. В. Судова система України:
Навч. посіб. / Ірпінь: Акад. ДПС України, 2000.- С. 3-4.
2 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 р. № 8 «Про незалежність су-
дової влади» // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах: Навчаль-
но-практичний посібник / Укл. Б. О. Кирись. - Львів: Ліга-прес, 2008. - С. 36; див. також: Гроше-
вой Ю. М. Моральность правосудия // Етичні та правові проблеми забезпечення незалежності суддів.
Матеріали міжнарод. науково-практич. семінару. - Х.-К., 2006. - С. 20.
3 Європейська хартія про закон «Про статус суддів» // Міжнародні стандарти незалежності суддів:
Збірка документів. - К: Поліграф-Експрес, 2008. - С. 91.
4 Бойко В. Ф., Євдокимов В. О., Юлдашев О. X. Право людини на правосуддя (Судове право України): Навч.
посіб. - К.: «Варта»; МАУП, 2003. - С. 28.
5 Курило О. М. Гарантії незалежності суддів у кримінальному процесі України // Етичні та правові
проблеми забезпечення незалежності суддів. Матеріали міжнарод. науково-практич. семінару. - Х.-К.,
2006. - С 72-74.
6 Москвич Л. М. Незалежність суддів: соціальний та правовий аспект // Етичні та правові проблеми
забезпечення незалежності суддів. Матеріали міжнарод. науково-практич. семінару. - Х.-К., 2006. -
С 145.
Мошак Г.Г. Положення німецького права в дослідженнях потерпілого від злочину
232
7 Моніторинг незалежності суддів в Україні. За заг ред.. А. Алексєєва. - К., 2007. - С. 14-17.
8 Незалежність суддів: міжнародні стандарти та національна практика: Навч.-практ. посіб. - К.: Поліграф-Експрес,
2008. - С. 19.
9 Воскобитова Л. А. Сущностные характеристики судебной власти. - Ставрополь: Ставропольсервисшкола, 2003. - С.
119.
10 Мчедлова Е. М. Основные направления исследований зарубежных ученых по правам человека //Вестник
Московскогого ун-та. Серия 12. Полит, науки. - 2004. - № 1. - С. 108.
11 Овчаренко О. М. Доступність правосуддя та гаранта його реалізації. - X.: Право, 2008. - С. 55.
12 Голубок С. А. Международно-правовые стандарты права на судебную защиту // Правоведение. -2007.-С. 115.
13 Кельзен, Ганс. Чисте правознавство / Пер. з нім. - К.: Юніверс, 2004. - С. 281.
14 Головатий С. Верховенство права: Монография: У 3-х книгах. - К.: «Фенікс», 2006. - LXIV; 1747 с. - Книга 1.
Верховенство права: від ідеї - до доктрини. - С. 136-137.
15 Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг ред.. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. - К.: 1н
Юре, 2003. - С. 1030.
Отримано 3.03.2009
Резюме
В статье анализируются проблемы независимости суда, как гаранта зашиты прав человека в
Украине. Независимость судей как признак правового государства, в котором любой человек
имеет право на судебную защиту своих прав и свобод, защищается уголовным законом Украины
взаимосвязанной группой норм, предусмотренных статьями 376-379 КК Украины.
Summary
In the article there are analyzed the issues of the court's independence that grants human's rights
protection in Ukraine. Judge's independence as a feature of a legal state, where any person has a right to
court trial and protection of his right and freedoms, is being protected by the inter-related group of norms,
previewed by the articles 367-379 of the Criminal Code of Ukraine.
233
|