Тези доповідей, представлених на бізнес-форумі "Проблеми та перспективи розвитку інноваційної діяльності в Україні"

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2008
Теми:	Світ інновацій
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/2518
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Тези доповідей, представлених на бізнес-форумі "Проблеми та перспективи розвитку інноваційної діяльності в Україні" // Наука та інновації. — 2008. — Т. 4, № 3. — С. 55-74. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-2518
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-25182017-02-22T17:57:48Z Тези доповідей, представлених на бізнес-форумі "Проблеми та перспективи розвитку інноваційної діяльності в Україні" Світ інновацій 2008 Article Тези доповідей, представлених на бізнес-форумі "Проблеми та перспективи розвитку інноваційної діяльності в Україні" // Наука та інновації. — 2008. — Т. 4, № 3. — С. 55-74. — укр. 1815-2066 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/2518 uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Світ інновацій Світ інновацій
spellingShingle	Світ інновацій Світ інновацій Тези доповідей, представлених на бізнес-форумі "Проблеми та перспективи розвитку інноваційної діяльності в Україні"
format	Article
title	Тези доповідей, представлених на бізнес-форумі "Проблеми та перспективи розвитку інноваційної діяльності в Україні"
title_short	Тези доповідей, представлених на бізнес-форумі "Проблеми та перспективи розвитку інноваційної діяльності в Україні"
title_full	Тези доповідей, представлених на бізнес-форумі "Проблеми та перспективи розвитку інноваційної діяльності в Україні"
title_fullStr	Тези доповідей, представлених на бізнес-форумі "Проблеми та перспективи розвитку інноваційної діяльності в Україні"
title_full_unstemmed	Тези доповідей, представлених на бізнес-форумі "Проблеми та перспективи розвитку інноваційної діяльності в Україні"
title_sort	тези доповідей, представлених на бізнес-форумі "проблеми та перспективи розвитку інноваційної діяльності в україні"
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Світ інновацій
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/2518
citation_txt	Тези доповідей, представлених на бізнес-форумі "Проблеми та перспективи розвитку інноваційної діяльності в Україні" // Наука та інновації. — 2008. — Т. 4, № 3. — С. 55-74. — укр.
first_indexed	2025-07-02T05:44:28Z
last_indexed	2025-07-02T05:44:28Z
_version_	1836512779234705408
fulltext	Стрімкі темпи науково�технічного прогресу та загострення конкуренції на сучасному гло� балізованому ринку визначають безумовну пріоритетність інноваційного шляху розвитку економіки країн, галузей та окремих підпри� ємств. Інноваційне законодавство України та� кож орієнтує нашу економіку на інноваційну модель розвитку країни у ХХІ ст. Ефектив� ність інноваційних процесів значною мірою визначається тим, яким чином всі його суб'єк� ти взаємодіють між собою у єдиній національій інноваційній системі. На жаль, сьогодні навіть немає затвердженої концепції розвитку націо� нальної інноваційної системи, яка забезпечува� ла б координацію зусиль законодавчої та вико� навчої гілок влади при її формуванні. Тому прийняття такого документу — це один із най� перших кроків активізації інноваційної діяль� ності в Україні. Проект цього документу роз� роблено; та завершується його переузгодження центральними органами виконавчої влади. Чинні базові закони України у сфері інно� ваційної діяльності заклали фундамент фор� мування вітчизняної інноваційної системи. Для забезпечення реалізації положень зазна� чених законів було прийнято ряд постанов Уряду та інших підзаконних актів, які регла� ментують окремі аспекти інноваційної діяль� ності. Тривалий час для інноваційного законодав� ства України були характерними певна фраг� ментарність та непослідовність. Системний підхід до формування законодавчої бази інно� ваційної діяльності в Україні був закладений у 1999 р. з прийняттям Концепції науково� технологічного й інноваційного розвитку Ук� раїни, що визначає концептуальні основи ін� новаційного розвитку, а також із прийняттям у 2002 р. базового Закону "Про інноваційну діяльність". Відповідно до цього Закону го� ловною метою державної інноваційної полі� тики визнається створення соціально�еконо� мічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й вико� ристання науково�технічного потенціалу краї� ни, забезпечення впровадження сучасних еко� логічно чистих, безпечних, енерго� та ресур� созберігаючих технологій, виробництва та реалізації нових видів конкурентоспроможної продукції. За підрахунками спеціалістів, наразі в краї� ні діють 14 законодавчих актів, близько 50 нор� 55 Наука та інновації. 2008. Т 4. № 3. С. 55–74. ТЕЗИ ДОПОВІДЕЙ БІЗНЕС�ФОРУМУ “ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ” В. Шовкалюк директор Департаменту інновацій та трансферу технологій Міністерства освіти і науки України ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ НОРМАТИВНО�ПРАВОВОГО СЕРЕДОВИЩА — БАЗИСУ ДЛЯ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ мативно�правових урядових актів, 100 різно� манітних відомчих документів, що регламен� тують інноваційну діяльність. Однак робота по вдосконаленню законодавства та опрацю� ванню підзаконних актів продовжується, зок� рема щодо забезпечення реалізації положень Закону України "Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій". Системний погляд на формування держав� ної політики у сфері визначення пріоритет� них напрямів інноваційного розвитку був зак� ладений з прийняттям Закону України "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні". Однак більшість стратегічних пріо� ритетних напрямів інноваційної діяльності, визначених Законом України "Про пріоритет� ні напрями інноваційної діяльності України", орієнтовані на розвиток третього�четвертого технологічних укладів. Крім того, існуюче всеохоплення середньострокових пріоритет� них напрямів інноваційної діяльності приво� дить до поглиблення диспропорції розвитку економіки і до подальшої її орієнтації на функціонування в третьому�четвертому тех� нологічних укладах. Міністерством освіти і науки спільно з ін� шими державними органами виконавчої влади, НАН України, галузевими академіями наук, суспільними науковими і науково�технічними організаціями було розроблено та подано в установленому порядку до Кабінету Міністрів України нову редакцію Закону України "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні", яка передбачає запровадження на підставі ґрунтовних прогнозно�аналітичних досліджень цілісної системи формування та реалізації пріоритетних напрямів інновацій� ної діяльності, спрямованих на розвиток еко� номіки. Проте слід зазначити, що відсутність сформованого системного підходу, науково обґрунтованих концептуальних засад і єдино� го структурованого "дерева цілей" державної науково�технологічної та інноваційної полі� тики не компенсується збільшенням кількості законодавчих і нормативно�правових актів, численними змінами та доповненнями до них. Як світовий, так і вітчизняний досвід свід� чать, що чим частіше змінюються правові нор� ми, тим гірше вони виконуються. Нормативно�правова база інноваційної діяль� ності є досить суперечливою; крім того, непов� ною мірою відповідає засадам економіки, що ґрунтується на знаннях. До цього часу відсутня достатньо ефективна правова основа захисту прав інтелектуальної власності, функціонуван� ня венчурного капіталу як ринкового інститу� ту; процедури створення окремих суб'єктів інноваційної діяльності безпідставно усклад� нені. Окрім того, законодавчо не встановлені критерії інноваційності проектів і розмежу� вання інвестиційних та інноваційних проек� тів. Недостатньо внормовані питання об'єктив� ної експертизи та конкурсних засад бюджетно� го фінансуванні наукових, науково�технічних, інноваційних програм і проектів. Так, Закон України "Про державні цільові програми" пе� редбачає обов'язкове проведення державної експертизи проектів державних цільових програм згідно з нормами законодавства, які відсутні. З метою формування цілеспрямованої, пос� лідовної державної інноваційної політики не� обхідним є забезпечення структурної повно� ти, комплексності і системності нормативно� правової і законодавчої бази інноваційного розвитку України. Можливо цьому сприяти� ме розроблення найближчим часом Кодексу законів про наукову, науково�технологічну та інноваційну діяльність, що стане основою для розробки конкретних законів прямої дії та підзаконних актів. Необхідно зазначити, що більшість інновацій, які сьогодні впроваджу� ються в Україні, створюють переваги лише на традиційному ринку, практично не змінюючи технологічний уклад або структуру економіки нашої країни. Розробка та затвердження Порядку вико� ристання науково�технічної продукції, створе� ної в результаті виконання державних науко� вих і науково�технічних програм, державного Світ інновацій Наука та інновації. № 3, 200856 замовлення на науково�технічну продукцію при формуванні інноваційних програм і про� ектів дасть можливість посилити інноваційну спрямованість державних наукових і науково� технічних програм і державного замовлення на науково�технічну продукцію. Головним змістом дій у напрямі забезпечення дієвого правового регулювання є, окрім введення в дію норм і положень чинного законодавства, які були відмінені, розроблення і прийняття нових правових актів і удосконалення чин� них, зокрема таких, як проекти законів "Про Державний фонд промислових інновацій", "Про функціонування та регулювання ринку венчурного капіталу в Україні", "Про держав� не замовлення на інноваційну продукцію". Світ інновацій Наука та інновації. № 3, 2008 57 На початку ХХІ ст. світова економіка, гео� політика та цивілізація в цілому перебувають напередодні фазового переходу, інакше кажу� чи, — на зламі епох. Інформаційна революція, свідками першої фази якої ми є, за своїм впливом прирівнюється до індустріальної ре� волюції і так само змінює природу виробницт� ва і споживання, соціальну структуру сус� пільства, культурні домінанти тощо. Фазовий перехід супроводжується значною демог� рафічною кризою, коли близькі до фазового бар'єру нації швидко старіють і вимирають, у той час як нації, що залишилися в доіндуст� ріальній фазі, нарощують демографічний по� тенціал. Зростає міграція, причому природа цієї міграції однакова незалежно від близь� кості до фазового бар'єру: висококваліфікова� на робоча сила відбуває до країн, що знахо� дяться ближче до фазового бар'єру, натомість прибуває малокваліфікована. Це супровод� жується значним зниженням стандартів за� гальної освіти в всьому світі. Україна є однією з країн, яким буде найгір� ше — через брак розуміння, де ми є, і відсут� ність позитивної програми розвитку. Модель розвитку країни відсутня — запит на це не сформований суспільством, відповідь не зап� ропонована національною елітою. В таких умовах підприємницьким колам, науковому співтовариству, громадянському суспільству марно чекати державної ініціативи, великого національного інноваційного проекту. Більше того, пересічний громадянин певен, що будь� які державні ініціативи безглузді: їх все одно з'їдять корупція та загальний безлад. Водно� час Україна посідає 27 місце в світі за рівнем креативності (за даними дослідження Річарда Флоріди, який оцінював три ключові переду� мови: Талант, Технології, Толерантність). Не зупиняючись на методології досліджен� ня, зосередимо увагу на тому, як можна вико� ристати наш достатньо високий потенціал. Єдиний спосіб — перетворити нашу "слаб� кість" (слабкість держави та політичної еліти) на нашу силу. За таких умов національна інноваційна система може бути створена як проект приватного капіталу та інноваційної еліти. Але для цього великий капітал має віднайти для себе користь у створенні такої системи. Окремо зауважимо, що унікальні ри� си українського суспільства дозволяють пе� ретворити його на випробувальний майдан� чик для гуманітарних інновацій, тобто не ли� ше технічні інновації можуть народжуватися в Україні. Для цього потрібне створення но� вих наукових шкіл у сфері гуманітарних наук, що, до речі, дешевше, ніж у сфері наук при� родничих. Припустимо, що в Україні створено потуж� ний потік інновацій. Що далі? Очевидно, ути� В. Пекар голова комісії УСПП з питань телекомунікацій та інтелектуальних мереж ОБРИСИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ лізація всіх цих інновацій в Україні неможли� ва: адже тут нижчий і рівень технологічного розвитку і платоспроможний попит, ніж у країнах, що ближчі до фазового бар'єру. В ре� зультаті інновації будуть тікати з країни ра� зом із своїми авторами — туди, де гроші, ви� щий рівень життя, цікавіші наукові школи. Але разом із негативними результатами (еміграція, консервація перехідної еконо� міки) отримаємо і позитивні: країна займати� ме певне місце в світовому розподілі праці, отримуватиме певну частку так званої світо� вої ренти розвитку. За певних умов цих пози� тивних наслідків вистачить для компенсації негативних: у країні навіть за умов перехідної економіки можливе створення інноваційних кластерів, у тому числі у гуманітарній сфері. Треба лише визначити, де є наші "точки зрос� тання" — в яких галузях та кластерах еко� номіки, в яких науково�освітньо�соціальних аспектах Україна має шанс на глобальну кон� курентоспроможність. Тут стане в нагоді і держава — вона матиме можливість зіграти свою роль, підтримуючи ці кластери чи ас� пекти. Насправді національна інноваційна систе� ма працюватиме на генерацію інновацій двох типів: або конкретно призначених на експорт, або конкретно призначених для обраних еко� номічних кластерів. Ми маємо сміливо визна� чити експорт інновацій головною метою сис� теми, навіть якщо внаслідок отримаємо еміграцію, інакше ми її також отримаємо, але некеровану, і головне — жодних переваг на� томість. Національна інноваційна система матиме такі функції: пошук інновацій та їх підготовка (переклад мовою бізнесу — бізнес�плануван� ня та ТЕО, наукова, технологічна і маркетин� гова експертиза), презентація інновацій, їхня підтримка (патентна, економічна, кадрова, маркетингова) та супровід, забезпечення транс� феру. Інструментами системи стануть недер� жавні структурні одиниці (експертні ради, соціальні мережі інноваторів, інформаційні майданчики, консультаційні центри, школи інноваційного менеджменту, венчурні фонди, спеціалізовані торгові дома тощо), які вже сь� огодні крок за кроком створюються підприєм� цями. Світ інновацій Наука та інновації. № 3, 200858 Г. Кучер кандидат економічних наук, Київський національний торговельно%економічний університет ЕКОНОМІКА УКРАЇНИ У КОНТЕКСТІ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ Отримання Україною статусу країни з рин� ковою економікою не означає наявності висо� кого рівня ринкових відносин на території країни, культури ведення бізнесу, сприятли� вих умов для розвитку національного бізнесу та вкладання іноземних інвестицій. Забезпе� чення створення зазначених факторів та пере� думов є стратегічним завданням вітчизняних політиків. Для запровадження зазначених технологій потрібні не тільки існування дос� коналої нормативно�правової бази, але й сти� мулювання з боку держави конкретних кроків бізнесу у даному напрямі, створення бізнес� інкубаторів, запровадження державних ме� ханізмів підтримки та захисту зазначених проектів. Економічна система держави буде конку� рентоспроможною, якщо зможе створити біз� нес�середовище, де суб'єкти господарювання будуть зацікавленні у запровадженні іннова� ційних схем, технологій вітчизняного та іно� земного походження, коли стане економічно вигідним легальне ведення бізнесу, а держава зможе запровадити системи захисту інно� ваційних технологій від недобросовісної кон� куренції. Реально ж у сучасних умовах держа� ва та бізнес мають тісно співпрацювати на спільну користь. Держава як законотворень, провідний учасник національного фінансово� го ринку, головний захисник національних інтересів як на внутрішньому, так і світовому ринках має створити для цього всі необхідні умови. Бізнес має забезпечити виробництво ВВП, формування і запровадження нових тех� нологій, робочих місць, доходів тощо. Існуван� ня держави і бізнесу у "паралельних світах" неможливе. Необхідно забезпечити оптималь� не поєднання і узгодження спільних інтересів, а це потребує кропіткої праці з обох сторін. Дуже часто недосконалість національного законодавства, відсутність досвіду бізнесової діяльності щодо реалізації проектів, низькі фінансові можливості новаторів створюють несприятливе середовище для ведення бізне� су взагалі та інноваційного зокрема. Неодноз� начність тлумачення норм права дозволяє їх використовувати не для підтримки та регулю� вання бізнесу, а для боротьби з ним, створює передумови проведення рейдерських атак на "законних" підставах, органи державної влади при цьому можуть використовуватися для бо� ротьби із конкурентами тощо. Світова практика підтверджує, що прове� дення самих розробок по створенню іннова� ційних технологій та реалізація інноваційних проектів потребують значних фінансових ін� вестицій. В умовах недостатності та дорож� нечі фінансових ресурсів та з метою забезпе� чення поступального соціально�економічного розвитку держава має активно включитися у зазначений процес. Її діяльність має бути не лише законотворчою, але й забезпечувати фі� нансування інноваційних розробок. У такому випадку виникає дискусійне пи� тання щодо фінансування бізнес�проектів за рахунок державних коштів. У тому варіанті, що зараз застосовується, не створює зацікав� леності платників податків щодо дотримання фінансової дисципліни при сплаті податків, створює підстави для боротьби за державне фінансування, корумпованості чиновників тощо. На нашу думку, вирішити дане питання можна за рахунок застосування нових ме� ханізмів та підходів, нової державної політики щодо управління державними кошами. Це мо� жуть бути механізми цільового фінансування пріоритетних напрямів інноваційного розвит� ку, але на правах спів власності, що в свою чергу передбачатиме можливість отримання дивідендів від вкладеного капіталу, позитивно впливатиме на зростання бюджетних доходів. Зміна напрямів і механізмів використання бюджетних коштів дає можливість, приско� рюючи економічний розвиток, створювати нові робочі місця, знижувати рівень безробіт� тя та державних витрат на утримання безро� бітних, забезпечувати фінансування розвитку депресивних регіонів та вирішення проблем життєдіяльності територій після закриття шахт і інших аналогічних об'єктів, стимулю� вати розвиток малого та середнього бізнесу, забезпечувати управління ефективністю ви� користання бюджетних коштів, запроваджу� вати світовий досвід щодо управління борга� ми держави та суб'єктів господарювання, які мають заборгованість перед державою у кон� тексті використання конверсійних боргових паперів. Важливим аспектом забезпечення інно� ваційного розвитку в Україні має стати фор� мування інноваційної доктрини, розробленої спільно державою, науковцями та бізнесом з метою отримання синергійного ефекту від ви� користання інноваційно�технологічних чин� ників, процесів на усіх рівнях і в усіх сферах господарювання. Це обумовлено надзвичайно високим ступенем взаємозв'язку науки, ви� робництва і фінансового сектору, особливос� тями інноваційного процесу, масштабами фінансування сучасних нововведень. Світ інновацій Наука та інновації. № 3, 2008 59 Серед широкого кола питань зовнішньоеко� номічної політики одним з найактуальніших на сьогодні є питання іноземного інвестуван� ня. До останнього часу розвинуті країни екс� портували, а країни, що розвиваються, імпор� тували капітал. У 80—90�і роки докорінно змі� нилися напрямки і структура інвестиційних та інноваційних процесів. Інвестиції інших розвинених та нових індустріальних держав відіграють суттєву роль в економіках таких країн як США, Німеччина, Японія, Франція та ін. Для більшості країн з перехідною еко� номікою іноземні інвестиції стають ключовим фактором їх ефективного розвитку. Таким чи� ном, можна стверджувати, що наприкінці ми� нулого сторіччя сформувався міжнародний ринок інвестицій та інновацій, який являє со� бою сукупність економічних відносин, що ви� никають між суб'єктами різних країн в сфері залучення та вкладення міжнародних інвес� тицій та інновацій, в результаті чого форму� ються попит і пропозиція, ціна та конкуренція в міжнародному інвестиційному середовищі. Як відомо, будь�який ринок характери� зується співвідношенням попиту і пропозиції. На моє переконання, інвестиційний попит за� лежить від факторів, які визначають рівень і структуру сукупного попиту загалом. Попит є суспільним орієнтиром для товаровиробників і інвесторів (робити або не робити інвестиції), тобто він є своєрідним індикатором, який без� посередньо впливає на інвестиційну та інно� ваційну підприємницьку діяльність. Для характеристики збалансованості попи� ту та пропозиції на ринку інвестицій та інно� вацій пропоную розраховувати коефіцієнти еластичності Кел, які характеризують відно� шення темпу приросту попиту на інвестиції та інновації �у до темпу приросту їх пропо� зиції �x: Коефіцієнт еластичності показує, на скіль� ки процентів змінюється попит на інвестиції та інновації при зміні пропозиції їх на 1 %. Отже, функціонування міжнародного ринку інвестицій та інновацій неможливе без відпо� відної інфраструктури: кредитних інститутів (банків), інвестиційних фондів і компаній, фон� дових бірж, страхових та консалтингових фірм тощо. Міжнародна інвестиційна діяльність є сукупністю практичних дій суб'єктів господа� рювання в сфері вкладання міжнародних інвес� тицій. Вона перерозподіляє у просторі й часі ре� сурси між окремими суб'єктами та об'єктами різних країн. Вивезення капіталів зумовлюєть� ся дією низки чинників. Для аналізу впливу цих чинників пропонується розробити відпо� відну класифікацію, яка охарактеризує наяв� ність пропозиції інвестиційних та інноваційних ресурсів на їх міжнародному ринку. Інвес� тиційно�інноваційна політика держави вимагає негайної розробки стратегії ефективного вихо� ду України на міжнародний ринок інвестицій та інновацій, яка має передбачати низку узгод� жених заходів, спрямованих на досягнення не� обхідного рівня інвестиційної діяльності всіх підприємницьких структур. Слід запровадити порядок, згідно з яким за� ходи державної підтримки надавалися б лише іноземним інвестиціям, які належать до кате� горії "добросовісних", а саме: мають довгострокове спрямування, та орієн� туються на високий рівень реінвестування прибутку; Світ інновацій Наука та інновації. № 3, 200860 А. Яценко кандидат економічних наук, Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана СТРАТЕГІЯ ЕФЕКТИВНОГО ВИХОДУ УКРАЇНИ НА МІЖНАРОДНИЙ РИНОК ІНВЕСТИЦІЙ І ІННОВАЦІЙ сприяють створенню нових робочих місць на підприємствах, в які здійснюються інвес� тиції, і в економіці України загалом; орієнтуються на раціональне використання сировинної бази України і зниження імпор� тозалежності; сприяють розвиткові експортного потен� ціалу; сприяють технологічному та інноваційному розвиткові країни, впровадженню сучасних ресурсозберігаючих та екологічно безпеч� них технологій; сприяють розвиткові українських торго� вельних марок і технологій; пом'якшують міжгалузеві та міжрегіональ� ні диспропорції внутрішніх ринків України. Для створення більш сприятливого інвес� тиційного клімату слід забезпечити розробку та ефективну реалізацію довгострокової стра� тегії розвитку інвестиційної діяльності в Ук� раїні, яка повинна містити заходи з регулю� вання потоків іноземних інвестицій та їхнього підпорядкування потребам структурної пере� будови української економіки. Для полегшен� ня реалізації стратегії інноваційно�інвестицій� ного розвитку країни взагалі і з метою забезпе� чення виходу країни на міжнародний ринок інвестицій та інновацій доцільно створити в Україні єдину спеціалізовану державну струк� туру, яка надавала б конкретну інформацію про можливості інвестування, здійснювала б пов� ний правовий супровід прямих іноземних інвестицій в Україні, допомагала б українським підприємцям у пошуку потенційних зарубіж� них партнерів, зацікавлених в інвестиційній співпраці тощо. Світ інновацій Наука та інновації. № 3, 2008 61 П. Цибульов доктор технічних наук, перший проректор Державного інституту інтелектуальної власності ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАПІТАЛ — ВИЗНАЧАЛЬНИЙ РЕСУРС ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ За останні два десятиріччя відбулися суттєві зміни у розумінні основних факторів, що виз� начають зростання економіки. Якщо раніше го� ловну роль відігравали труд і капітал, то ос� таннім часом до них приєдналася третя складо� ва — інтелектуальний капітал. Неокласичні економісти (Роберт Солоу, Пауль Ромер) пока� зали, що в цілому тільки 50 % приросту ВВП можуть бути зумовлені ростом трудових ре� сурсів і фізичного капіталу. Інші 50 % припада� ють на інтелектуальний капітал. Дослідженнями встановлено, що в країнах ЄС підприємства, які не використовують інте� лектуальний капітал (і його частину — інтелек� туальну власність), отримують у середньому 14 % прибутку. Ті, які використовують його час від часу — 39 %, а ті, які ставлять його в основу стратегічного розвитку — 61 % прибутку. Однак, незважаючи на визначальну і зрос� таючу роль інтелектуального капіталу, в Ук� раїні відсутня практика управління ним, а та� кож не проводиться підготовка фахівців, здат� них управляти інтелектуальним капіталом в організаціях (підприємствах, установах) що, на нашу думку, повинно здійснюватися випе� реджальними темпами, разом з розвитком як теоретичних засад інтелектуального капіталу, так і методів управління ним. Одна з причин такого становища полягає у невизначеності поняття "інтелектуальний ка� пітал" та його складових. Так, відомий дослід� ник Енні Брукер [1] вважає, що інтелектуаль� ний капітал містить в собі чотири складові: ринкові активи, людські активи, інтелекту� альну власність та інфраструктурні активи. Але визначення цих складових є досить роз� митим, що не дає можливості ефективно уп� равляти ними. Ми спробували уточнити визначення скла� дових інтелектуального капіталу. На нашу думку, вони можуть бути зведені до трьох: знання — суб'єктивне відображення об'єк� тивно існуючого світу, зафіксоване в кліти� нах живого організму; інформація — знання, зафіксовані на ма� теріальному носії (папері, оптичних носіях, у звукових коливаннях тощо); інтелектуальна власність — інформація, що відповідає нормам права інтелектуальної власності. Уточнення предмету управління дасть мож� ливість більш ефективно управляти інтелекту� альним капіталом, що в наш час визнається мо� гутнім ресурсом економічного зростання [2]. ЛІТЕРАТУРА 1. Брукинг Э. Интеллектуальный капитал / Пер. с англ. под ред. Л.Н. Ковалик. —СПб: Питер, 2001. — 288 с. 2. Камил Идрис. Интеллектуальная собственность — мощный инструмент экономического роста / Пер. с англ. — М.: Роспатент, 2004. — 450 с. Світ інновацій Наука та інновації. № 3, 200862 Проблеми управління інтелектуальним капіталом у світі вийшли на перший план внаслідок всеосяжної інтелектуалізації сучас� ної економіки і стали вже не просто юридич� ними та комерційними питаннями, а й полі� тичними проблемами, які вимагають стра� тегічних комплексних підходів до вирішення. Складність розв'язання зазначених проблем полягає в надзвичайно високому ступені ди� намічності й різнобічності відносин, пов'яза� них з інтелектуальною власністю. Одним із визначальних зрушень у світовій економіці наприкінці ХХ — початку ХХІ ст. ст. стала принципова зміна співвідношення чин� ників ефективного економічного розвитку з надзвичайно швидким піднесенням ролі інте� лектуального капіталу. Саме інтелектуальний капітал дедалі більше перетворюється на провідний чинник економічного зростання та міжнародного обміну, стає головним у визна� ченні ринкової вартості високотехнологічних компаній і формуванні усталеного високого рівня конкурентоспроможності. Завдяки чин� нику інтелектуального капіталу ринкова вар� тість високотехнологічних компаній може в рази перевищувати їх балансову вартість. Так, вартість компанії можна визначити як суму матеріальних активів та інтелектуального ка� піталу, насамперед гудвілу, який не відобра� жено в балансі підприємства. Ефективне управління інтелектуальним ка� піталом у контексті інноваційного розвитку сприяє зростанню національного потенціалу високотехнологічного розвитку через такі чинники: створення передумов для комерціалізації знань і тим самим — фундаменту для само� фінансування науково�технічної, винахід� ницької та інноваційної діяльності; перебудова систем відносин на користь на� укомістких, високотехнологічних галузей і видів діяльності, що стимулює їх розвиток; підвищення суспільної оцінки знань і прес� тижу науково�технічної та творчої діяль� А. Єременко кандидат економічних наук, доцент кафедри "Облік та аудит" Інституту реклами, директор ТОВ "Київський центр точної оцінки" ЗРОСТАННЯ РОЛІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ У КОНТЕКСТІ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ності, що само по собі стимулює їх розви� ток; створення належних умов для здійснення інвестицій у формі нематеріальних акти� вів у високотехнологічні галузі та вироб� ництва, що сприяє піднесенню на якісно новий рівень процесу трансферу техноло� гій з�за кордону; більш раціональне використання інтелек� туальних ресурсів країни, що в умовах за� хисту інтелектуальної власності стають до� рожчими, а отже, їх нераціональне викорис� тання — збитковим; створення умов для налагодження ефек�тив� ної міжнародної кооперації у високотехно� логічних галузях і виробництвах, інтеграції країни в регіональний і світовий техно� логічний простір. Світ інновацій Наука та інновації. № 3, 2008 63 Універсальною ефективною формою орга� нізації інноваційного процесу є інноваційний проект. Відповідно до Закону України "Про ін� новаційну діяльність" інноваційний проект — це комплект документів, що визначає проце� дуру і комплекс усіх необхідних заходів (у т. ч. інвестиційних) щодо створення і реалізації ін� новаційного продукту і (або) інноваційної продукції [1]. На сьогодні в Україні сформована норма� тивно�правова база, яка визначає порядок формування, розгляду, реєстрації та реалізації інноваційних проектів. Важливе значення під час формування інноваційного проекту на� дається характеристиці інноваційної продук� ції з визначенням її науково�технічного рівня, ступеня новизни проекту, загальнодержавної його ролі, ринків збуту, термінів реалізації, його доцільності, економічного обґрунтуван� ня, комерційної ефективності, технічної здійс� нимості тощо. Наведене в Законі України "Про інновацій� ну діяльність" визначення інноваційного про� екту уявляється нам недостатньо коректним, тому що не враховані загальні сутнісні харак� теристики проекту [2]. До основних ознак проекту належать: кількісна вимірюваність (всі витрати і виго� ди від проекту повинні бути визначені кіль� кісно); часовий горизонт дії (жоден проект не може функціонувати без обмежень у часі, котрі мають на меті визначення періоду, коли ус� піх або невдача проекту можуть бути визна� чені, та оцінку реальної вартості фінансових витрат і вигід; цільова спрямованість (проект завжди нап� равлений на досягнення якоїсь конкретної мети, задоволення якоїсь потреби). Таке спрямування припускає, що є бажаний ви� міряний результат, якого можна досягнути за визначений термін. Цілі проекту мають бути чітко сформульованими, вимірювани� ми, обмеження — заданими, а встановлені вимоги — здійснюваними; життєвий цикл (кожен проект незалежно від його складності та обсягу дій, необхідних для його виконання, проходить від задуму до реалізації визначені форми стану); системне функціонування проекту, елемент� ний склад (між елементами проекту існує взаємозв'язок). Проте склад проекту не завж� Г. Красневич аспірант кафедри економіки підприємництва Київського національного торговельно%економічного університету ПРОБЛЕМНИЙ АСПЕКТ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЇ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ ди залишається незмінним: деякі його елемен� ти можуть з'являтися або виходити з нього; існування в певному зовнішньому середо� вищі, елементи якого мають значний вплив на проект (аналізувати проект необхідно з урахуванням умов середовища, в якому він здійснюватиметься). Виділяють також додаткові ознаки проекту: ресурсні обмеження; неповторність, новизна поставлених задач та проблем; комплексність; необхідність правового й організаційного за� безпечення та ін. [3]. З урахуванням наведених сутнісних харак� теристик, визначення інноваційного проекту в Законі України "Про інноваційну діяльність" доречно було б доопрацювати та викласти у такій редакції: "інноваційний проект — це комплекс взаємопов'язаних заходів, які здійс� нюються в перебігу інноваційного процесу і повинні досягти поставленої мети — забезпе� чення впровадження інновації, створення і ре� алізація інноваційної продукції в практичну діяльність підприємства з максимальним ко� рисним синергічним ефектом протягом зада� ного часу при визначених правових, інститу� ціональних та ресурсних обмеженнях". Поширеною в спеціальній літературі є кла� сифікація інноваційних проектів за такими класифікаційними ознаками, як: матеріально� речова форма, сфера функціонального засто� сування, ступень інноваційності, масштаб зас� тосування, ринкова ситуація та обрана стра� тегія тощо [4]. Пропонуємо доповнити класифікацію інно� ваційних проектів такою ознакою, як режим життєдіяльності підприємства, що забезпе� чується завдяки впровадженню інновацій — функціонування, удосконалення та розвиток. Для підприємства найбільш привабливими є інноваційні проекти розвитку, результати яких створюють передумови для досягнення його стратегічних цілей та завдань, мають сут� тєвий характер та позитивний вплив на жит� єдіяльність, довгостроковий успіх підприємс� тва та його конкурентні переваги. ЛІТЕРАТУРА 1. Закон України "Про пріоритетні напрями іннова� ційної діяльності в Україні" від 16.01.03 за № 433�ІV. 2. Институт по управлению проектами. Руководство к своду знаний по управлению проектами (PMBOK Guide), 2000. 3. Верба В.А., Загородніх О.А. Проектний аналіз: Підручник. — К.: КНЕУ, 2000. — 322 с. 4. Краснокутська Н.В. Інноваційний менеджмент: Навч. посібник. — К.: КНТЕУ, 2003. — 504 с. Світ інновацій Наука та інновації. № 3, 200864 Сучасне бачення перспектив розвитку в умовах глобалізації світового економічного простору, загострення конкурентної бороть� би між суб'єктами ринку за прихильність споживачів, пошук можливостей диферен� ціації підходів до задоволення їх потреб акту� алізують питання формування інноваційно� го підґрунтя розробки і реалізації управлін� ських рішень на підприємствах різних сфер діяльності. Підтримка інноваційних рішень, які пов'я� зані з усіма функціями управління і знаходять свою реалізацію, повинна носити комплекс� ний характер, що створить додаткову конку� рентну перевагу суб'єкту господарювання на ринку за рахунок впровадження системного О. Кавун кандидат економічних наук, старший викладач кафедри економіки, менеджменту і маркетингу Інституту Вищої кваліфікації Київського національного торговельно%економічного університету ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ В ЛОГІСТИЦІ ТА ЇХ ПІДТРИМКА підходу до управління інноваційною діяльніс� тю в цілому. Комплексний характер управ� лінським логістичним рішенням забезпечить розробка логістичної стратегії та системи підтримки її реалізації. Особливістю іннова� ційної діяльності у сфері логістики виступа� ють широкі можливості впровадження і зас� тосування відповідних технологій, підходів і рішень у всіх без винятку функціональних об� ластях логістики. Розглянемо основні положення, що потребу� ють вивчення особливостей свого впроваджен� ня у практичну діяльність ринкових суб'єктів. Так, ретельного розгляду потребує впровад� ження засад формування системи міжфірмо� вої взаємодії партнерів в області розподільчої логістики, що забезпечить реалізацію синер� гійного ефекту та можливість не тільки підви� щення, але і створення якісного нового рівня логістичного сервісу. Така система міжфірмо� вої взаємодії партнерів є вихідним моментом у створенні і забезпеченні повноцінного функціонування логістичних ланцюгів поста� вок, більш тісний характер взаємодії учас� ників яких надає можливості впровадження найбільш прогресивних технологій маркетин� гу стосунків. При цьому значних перспектив розвитку набувають віртуальні логістичні системи. Формування системи міжфірмової взаємо� дії партнерів продовжується в області інфор� маційної логістики на основі застосування су� часних інформаційних засобів і технологій (RFID, EDI) у ланцюгах поставки, забезпе� чення оперативного регулювання і диспетче� ризації операцій товароруху. Серед прогресивних підходів і рішень, що потребують свого розвитку в області складсь� кої логістики у найближчій перспективі, не� обхідно виділити формування складської ме� режі різних за характером виконуваних функ� цій складів, переважне будівництво висотних об'єктів з впровадженням найвищого ступеню механізації технологічного процесу, зокрема створення автоматизованих та автоматичних складів. Світ інновацій Наука та інновації. № 3, 2008 65 Біфуркаційний характер політичних про� цесів XX ст. призвів до виключення України з глобального проектного середовища ХХІ ст. На сьогодні завершується процес поновлення провідних структур суспільства, що створює для України можливості виходу на новий про� ектний рівень, але водночас вимагає від неї принципово нового підходу до визначення пріоритетів у інноваційній сфері. Передумо� вою успіху України у глобальному світі є пе� рехід від індустріального суспільства до пос� тіндустріального, яке ґрунтується на прин� ципах когнітивного розвитку. Це вимагає синергетичної взаємодії держави, бізнесу, нау� кового та експертного співтовариства, сус� пільства взагалі у процесі формування ефек� тивної інноваційної системи. Тому держава має поставити перед науковим та експертним співтовариством стратегічне завдання — ви� явлення перспективних наукових і техно� логічних напрямів, здатних стати основою національної інноваційної політики. Зважаючи на високий ступінь невизначе� ності суспільних процесів в Україні, при фор� муванні зазначеного вище наукового завдан� ня звертає на себе особливу увагу широко О. Пильтяй кандидат економічних наук, Київський національний торговельно%економічний університет НАЦІОНАЛЬНИЙ ФОРСАЙТ�ПРОЕКТ: ПРІОРИТЕТИ, РИЗИКИ ТА МОЖЛИВОСТІ відома у розвинених країнах методологія ак� тивного дослідження майбутнього — форсайт (foresight). Форсайт не слід змішувати з прог� нозуванням (forecast), оскільки він є "…мето� дологією організації процесу створення спіль� ного для учасників бачення такого майбутнь� ого, яке вони намагаються створити своїми поточними діями". Коло проблем, для вирі� шення яких застосовується форсайт є досить широким: соціально�економічні проблеми, необхідність посилення позицій національно� го бізнесу на світових ринках, потреба в ухва� ленні консенсусних політичних рішень щодо пріоритетів розвитку. Усі ці проблеми є харак� терними для сучасної України. Зарубіжний досвід свідчить, що форсайт дозволяє здійснити перехід від оцінки потреб до вибору суспільних пріоритетів шляхом 1) оцінки довгострокових потреб і перспектив розвитку; 2) виявлення перспективних техно� логій; 3) оцінки перспектив виникнення та розвитку ринків; 4) вибору національних пріоритетів. Важливою рисою форсайту є комплекс� ність, оскільки сфера його застосування не об� межується інноваційними технологіями, а рамки — національними кордонами. Результа� ти форсайт�проектів використовуються при розробці: соціальних програм, програм інно� ваційного розвитку, прогнозів та сценаріїв роз� витку галузей, програм інтеграції науки та освіти, переліку критичних технологій; виборі пріоритетів для міжнародних програм, регіо� нів, галузей, великих компаній. Учасниками національних форсайт�проектів (НФП) є дер� жава, бізнес, регіони, науковці, оскільки саме їх консенсусне бачення майбутнього визначає оцінку горизонтів інноваційного розвитку. Для держави участь у НФП дає можливість сформувати консенсусне бачення суспільства майбутнього, національні пріоритети; визна� чити тенденції та індикатори розвитку техно� логій, економіки та суспільства; інтегрувати науку та освіту; оптимізувати нормативне ре� гулювання інновацій та трансферу техно� логій. Бізнес в рамках НФП отримує можли� вості визначити суспільні потреби та пріори� тети; вивчити споживача майбутнього; знайти перспективні продукти та технології для prod� uct�development; спрогнозувати ринки май� бутнього; розробити системні бізнес�стратегії спрямовані на підвищення конкурентоспро� можності. Для регіонів НФП надає широкі можливості для визначення перспектив та пріоритетів регіонального інноваційного роз� витку; реструктуризації науково�технічного та виробничого потенціалу; формування рин� ків інноваційної продукції. Наука та освіта от� римують можливість дізнатися про перспек� тивний попит на компетенції, пріоритети нау� кових досліджень; сформувати стратегічні альянси із бізнес�струкурами; узяти участь у міжнародних проектах. Таким чином, інституційна роль НФП виз� начається тим, що він є комунікаційним цент� ром — для усіх учасників, аналітичним та ко� ординаційним центром — для держави та бізнесу, дослідницьким центром — для науки, інформаційним центром — для суспільства. Практика виявила такі ризики НФП: 1) від� сутність політичної волі та сформульованої на її основі мети; 2) підміна системного довго� строкового бачення трендами; 3) надмірна кількість учасників (тем); 4) "диктат організа� тора". Ризики є наслідком відсутності рамок довгострокового розвитку на початковому ета� пі реалізації НФП. Масштабність завдань НФП вимагає інституалізації у вигляді спеціальної робочої групи, сформованої при КМУ та/або створення Національного комітету і консор� ціуму виконавців. В процесі реалізації НФП ці групи кристалізуються у єдину структуру, здат� ну формувати ефективні рішення щодо пріори� тетів інноваційного розвитку України. ЛІТЕРАТУРА 1. Ben R. Martin, Technology Foresight in a Rapidly Glo� balizing Economy. — Science and technology Policy re� search, Univ. of Sussex. — 1995. 2. UNIDO Technology Foresight Manual, Organization and Methods, v.1, UNIDO. — Vienna, 2005. Світ інновацій Наука та інновації. № 3, 200866 Як відомо, існує два джерела венчурного ка� піталу. Перше з них — класичний венчурний фонд, який акумулює кошти фінансових інсти� туцій, — керується найманим професійним ме� неджментом, має визначені стратегічні цілі та корпоративні нормативи діяльності. Не зважа� ючи на "венчурну" назву, такі фонди при вирі� шенні долі проекту (в т.ч. його прийнятності для фінансування) звертають особливу увагу на кредитну історію потенційного партнера, здійснюють досить жорсткий відбір за кри� теріями ризикованості, вартості, дохідності, враховують стадію життєвого циклу проекту. Друге джерело — приватні особи, які інвесту� ють власні, а не залучені кошти, приймають участь у керівництві проектами та фінансують інновацій проекти, починаючи з початкових стадій їх життя. На сучасному міжнародному слензі їх називають "бізнес�ангелами". Саме во� ни утворюють найбільш інформований, неза� лежний, ризикований та прогресивний сектор інвестиційного ринку. Основне поле діяльності бізнес�ангелів — це сектор так званої "прогалини" (equity gap) фінансового ринку — ситуації, коли компанії, що розвиваються або створюються, відчува� ють дефіцит власних фінансових ресурсів для фінансування розвитку, не маючи доступу до інших форм залучення ресурсів (кредити, облігації, фондовий ринок). Інвестуються проекти (підприємства), які мають значний потенціал зростання, не зважаючи на високий ризик, і зазвичай на початковому етапі життя проекту. Основна мета такої діяльності � май� бутній продаж підприємства або корпоратив� них прав на нього. Кошти, що інвестуються зазвичай незначні , проте в деяких випадках "бізнес�ангели" об'єднуються в синдикати, які можуть акумулювати і значні ресурси для конкретного привабливого інноваційного про� екту. Із спільноти "бізнес�ангелів" виділяють� ся так звані "серійні ангели", що інвестують у декілька компаній щорічно. У Європі успішно діє Європейська асоціація мереж бізнес�ангелів (European Business Angels Network, www.eban.org) — професійний посе� редник між приватними інвесторами та інно� ваторами (підприємства та фізичними особа� ми — авторами нововведень ). У Росії почала діяти Московська мережа бізнес�ангелів, яка є членом Європейської мережі (www.business� angels.ru). Представляється, що Україна також може достатньо результативно взяти на озб� роєння цей досвід для розв'язання проблеми недостатності венчурного капіталу. Аналіз російської бізнес�практики (яка більш близька та зрозуміла для українських реалій) свідчить про те, що необхідними передумовами взаємодії інноваторів з "бізнес�ангелами" є такі: визначення обсягу інвестування. Зазвичай кошти, що інвестуються в один проект є не меншими від 25 тис. дол. США і не більшими за 500 тис. дол. США. Нижня межа інвесту� вання обумовлена тим, що суми до 25 тис. дол. США звичайно знаходять у ближньому (сімей� ному, родинному, дружньому) оточенні. Щодо верхньої межі, то такі суми надаються венчур� ними фондами, кредитними установами при наявності застави. Готовність авторів проекту допустити "бізнес�ангела" до управління про� ектом (компанією) визначається такими чин� никами: достатній рівень доходності (від 2�кратної облікової ставки); Світ інновацій Наука та інновації. № 3, 2008 67 Г. Піратовський кандидат економічних наук, доцент кафедри економіки підприємництва Київського національного торговельно%економічного університету "БІЗНЕС�АНГЕЛИ" ЯК ДЖЕРЕЛО ФОРМУВАННЯ ВЕНЧУРНОГО КАПІТАЛУ можливість здобувача інвестицій демон� струвати вичерпне знання проекту, що про� понується (зазвичай через презентацію бізнес�плану та особисті контакти з "бізнес� ангелом"); наявність професійної команди або високі професійні якості здобувача, що підтверд� жуються; заздалегідь обумовлені шляхи виходу інвес� тора із проекту; недоступність кредитних ресурсів (недос� татність застави, відсутність кредитної іс� торії тощо) Якщо домовленість про майбутню взає� модію досягнута, то укладається угода між ін� вестором ("бізнес�ангелом") та компанією — отримувачем коштів. Суттєвими сторонами такої угоди зазвичай є: визначення сфери діяльності компанії (проекту); ступінь учас� ті менеджерів інвестора та самого інвестора в конкуруючих компаніях (проектах); про� цедура випуску нових акцій; переважне пра� во на купівлю акцій, що продаватимуться ін� шими акціонерами (якщо вони є), а також емітованих акцій; органи управління май� бутнім бізнесом — процедура виборів та призначень; обмеження на певні та великі операції з активами компанії; винагорода клю� чових менеджерів (в т.ч. членів Ради дирек� торів). Світ інновацій Наука та інновації. № 3, 200868 А. Бохан старший викладач кафедри міжнародної економіки Київського національного торговельно%економічного університету ЕКОЛОГІЧНА ІНТЕГРАЦІЯ ТА ІННОВАЦІЙНА СПРЯМОВАНІСТЬ ПІДПРИЄМНИЦТВА Динамічність процесів глобалізації у світо� вому просторі зумовлюють трансформацію стратегічних моделей економічного зростання країн світу. За умов загострення екологічних проблемі ці моделі набувають особливого зна� чення та інноваційних ознак розвитку й ви� магають залучення підприємництва до їх ре� алізації. Підприємницька ініціатива спроможна впли� вати на реалізацію новаторських, ресурсних, організаційних функцій в консолідації зусиль створення бізнес�інкубаторів, інноваційно�тех� нологічних центрів, технопарків, навчально� бізнесових центрів та інших спеціалізованих інституцій з метою формування інфраструк� тури "екологізації" суспільного виробництва. Дієвість функціонування цієї інфраструкту� ри залежить від ступеня "екологічної інтег� рації" — об'єднання усіх сфер суспільної діяль� ності для досягнення цілей ефективного розв'я� зання нагальних екологічних проблем на ос� нові інноваційних розробок і впровадження екологобезпечних технологій, а також збалан� сованого використання, відновлення й прим� ноження природно�ресурсного потенціалу країни (регіонів світу). Основними критерія� ми ефективності екологічної інтеграції є ста� більність, стійкість і сталість функціонування природних і штучно сформованих екосистем різних ієрархічних рівнів [1]. У процесі екологічної інтеграції в створених різнорідних екосистемах збільшується кіль� кість та інтенсивність взаємозв'язків, взаємо� залежностей і взаємовпливів між окремими їх складовими, оскільки якісна чи кількісна зміна одного природного ресурсу (чинників) чи їхніх груп неминуче призводить до зміни інших ресурсів (чинників) та їхніх груп. Нап� риклад, зменшення рівня енергетичної забез� печеності місцевості змінює умови господарю� вання і життєдіяльності, впливає на продук� тивність праці й ділову активність населення. Водночас екстенсивне та необмежене спожи� вання енергетичних ресурсів сприяє утворен� ню маргінальних і люмпенізованих верств суспільства, які культивують споживацькі цінності та завдають шкоди навколишньому природному середовищу. У зв'язку з цим ви� никають нові можливості в розвитку підп� риємництва та його впливу на штучно сфор� мовані екосистеми для забезпечення їхнього стабільного функціонування, а також відпо� відного зростання рівня стійкості до негатив� них чинників, оскільки ступінь екологічної інтеграції сприяє прогресивному розвитку будь�якої з систем, у т.ч. економічної. Тому можна зробити висновок, що екологічна інтег� рація набуває відповідного значення і вимагає особливих досліджень у сфері інноваційних технологій та захисту навколишнього природ� ного середовища. Вагомої актуальності також набувають дослідження в галузі нанотехно� логій, біотехнологій, технологій альтернатив� них джерел енергії, енергозбереження та ін. [2]. Інноваційна спрямованість підприємницт� ва в реалізації прогресивних технологій при� родокористування засвідчує необхідність вра� хування багатьох параметрів екологічної інтеграції. Ці параметри впливають на техно� логію простору (місця розміщення техно� логічного об'єкта); часу (життєвий цикл мо� делі технології); системної зв'язаності (зла� годженість роботи технологічного об'єкта з іншими об'єктами); раціонального та опти� мального використання речовини, енергії та інформації; надійності та безпеки; своєчаснос� ті ремонту і реконструкції; економічної й еко� логічної рентабельності (інженерно�екологіч� ні розробки розглядаються переважно з пог� ляду т. зв. соціального ефекту, методика розрахунку не відображає реальних економіч� них витрат і соціально�економічних ефектів у майбутньому). Таким чином, стратегічні орієнтири розвит� ку підприємництва мають враховувати не� обхідність продукування інноваційних техно� логій, прогресивних ідей і нових екологічних ефектів; урівноваження та збалансування до� сягнень у науково�технічній сфері з еконо� мічним прогресом суспільства і збереженням природного середовища. В Україні вищезаз� начені процеси повинні підтримуватися дер� жавою через утворення умов розвитку і вико� ристання вітчизняного науково�технічного та інноваційного потенціалу підприємництва; застосування ринкових механізмів сприяння взаємодії науки, освіти, підприємництва та фінансової системи у розвитку інноваційних процесів "екологізації" підприємництва; функ� ціонування інфраструктури підприємництва на засадах екологічної інтеграції та ін. ЛІТЕРАТУРА 1. Екологічна енциклопедія. У 3 т. — К.: ТОВ "Центр екологічної освіти та інформації", 2007. — Т. 2: Є�Н. — С. 132—133. 2. Українська екологічна енциклопедія. / Дяків Р.С., Бохан А.В, та ін. Друге видання. — К.: МЕФ, 2006. — 807 с. Світ інновацій Наука та інновації. № 3, 2008 69 Сучасний розвиток інноваційної діяльності у світовій економіці ґрунтується на значних фінансових вкладеннях в науку і створенні нових технологій, що не є обов'язковою по� літикою держави. Як показує досвід, у країнах "великої сімки" участь державного бюджету в інвестуванні науково�технічного прогресу в пропорційному виразі постійно зменшується, адже цю роль починають виконувати корпо� ративні інвестори (корпорації). За оцінками спеціалістів, до 70 % затрат на наукові дослі� дження в розвинених країнах проводиться не державним, а корпоративним сектором. У сві� товій економічній системі основними корпо� ративними інтересами стають: самостійне здійснення інноваційного розвитку, створення власної науково�технічної та експерименталь� ної бази, постійний моніторинг фундамен� тальних і прикладних досліджень, генеруван� ня і ефективне використання нових наукових знань, повна інтеграція науки і виробництва. Нині в Україні розвиток науково�технічних інновацій знаходиться в кризовому стані, про що свідчить той факт, що розробку і впровад� ження інновацій здійснюють лише 10,6 % про� мислових підприємств. Вихід корпоративних інновацій на ринок стримується відсутністю методик оцінки, аналізу і підвищення ефек� тивності інноваційних проектів. Їх розробка продовжує здійснюватися в основному без аналітичного дослідження типу і масштабу впроваджуваних технологій. Крім того, сьо� годні для аналізу ефективності освоєння інно� вацій більшість українських корпорацій вико� ристовують методики оцінки інвестиційних проектів. Дослідження показують, що таке пряме пе� ренесення інвестиційного підходу до іннова� цій є неадекватним, адже при оцінці інвести� цій ґрунтуються на формуванні комерційних показників ефективності і не враховують змі� ни внутрішньогосподарських результатів функ� ціонування корпорацій при впровадженні но� вих або покращених технологій. Відсутність відповідної методології приводить до того, що корпоративні підприємства відмовляються від реалізації інновацій у зв'язку з невизна� ченістю їх кінцевих економічних результатів. На сьогоднішній день невирішеною зали� шається проблема аналітичного обґрунтуван� ня динамічного співставлення обсягів інно� ваційної та стратегічної діяльності по розвит� ку корпорацій. Ці та інші проблеми свідчать про необхід� ність подальших досліджень, в основі яких були б ефективні прийоми і методи аналітич� них досліджень, що забезпечують іннова� ційну активність корпоративних підприємств з урахуванням вимог економічного середо� вища. Світ інновацій Наука та інновації. № 3, 200870 О. Брадул кандидат економічних наук, доцент, докторант кафедри фінансового аналізу і контролю Київського національного торговельно%економічного університету ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КОРПОРАЦІЙ Як показує практика, значна частина іннова� цій, що впроваджуються в державному та при� ватному секторах, не пов'язана з новими роз� робками вчених, нехай навіть і прикладними. Частіше інновації — нові продукти, нові про� цеси, нові стратегії — з'являються завдяки під� приємливим людям, що готові до змін, які від� буваються нині в суспільстві та економіці, і вмі� ють використовувати ці зміни для власної вигоди. У цьому контексті зростає роль ВНЗ, спроможних надавати цим людям якісні про� фесійні знання, управлінські вміння та бізнес� навички. Київський національний торговельно�еко� номічний університет (КНТЕУ) та в його скла� ді Інститут вищої кваліфікації (ІВК) постійно працюють над створенням принципово нової інформаційно�комунікаційної науково�педа� гогічної, гнучкої структури, яка постійно розви� вається і відповідає латентним потребам ринку, сприяє вирішенню проблем суспільства. Ос� новні напрямки діяльності КНТЕУ з метою підвищення рівня освітніх послуг — це розроб� лення та впровадження інновацій у навчальний процес, індивідуалізація змісту, форм і методів навчання на основі українських і найкращих міжнародних освітніх програм і систем навчан� ня; постійне оновлення їх на основі врахування інтересів студентів і слухачів, вимог ринку праці; розроблення гнучкої структури дис� циплін післядипломного економічного циклу, а також короткотермінового бізнес�навчання. Ініціативи КНТЕУ та його структурного підрозділу ІВК в галузі підвищення ефектив� ності управління знаннями спрямовані на приведення до системної єдності інтересів бізнесу, науки та виробництва, надання освіт� ніх, дослідницьких і консалтингових послуг. При цьому враховуються сучасні тенденції розвитку освіти, в тому числі післядипломної: 1) формування принципово нової системи безперервної освіти, яка враховує особливості постіндустріального суспільства; 2) зміцнен� ня ролі персональних витрат при формуванні професійної освітньої стратегії особистості; 3) зростання індивідуальних тенденцій (траєк� торій, стратегії, вибору) в освіті (індивідуаль� ні побажання зумовлюють індивідуалізацію програм навчання; особиста освітня програма складається як комбінація великої кількості модулів, що пропонує освітня установа); 4) по� силення конкуренції на освітньому ринку, під впливом якої формуються альянси і спільні програми з різними освітніми закладами, в то� му числі закордонними; 5) зростання значен� ня практичної спрямованості освіти, пов'яза� ної з отриманням набору компетенцій, що зу� мовлює зміну освітніх технологій. З метою підтримки і сприяння задекларова� ної Україною стратегії інноваційного розвит� ку, який має базуватись на нових знаннях та наукомістких технологіях, ІВК КНТЕУ запо� чаткував підготовку фахівців з інноваційної діяльності. Основними напрямами подальшої діяльності КНТЕУ щодо забезпечення надан� ня освітніх послуг за новими спеціальностями на рівні світових стандартів є: удосконалення концепції розвитку спеціаль� ностей "управлінець інноваційною діяльніс� тю" та "менеджер інноваційної діяльності"; удосконалення організаційного та методич� ного забезпечення навчального процесу, програм нормативних дисциплін підготов� ки магістрів вказаних спеціальностей; Світ інновацій Наука та інновації. № 3, 2008 71 Л. Шульгіна професор, доктор економічних наук, заступник директора Інституту вищої кваліфікації Київського національного торговельно%економічного університету ЖИТТЄЗДАТНІСТЬ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ ЙОГО ІННОВАЦІЙНІСТЮ розвиток викладацького і наукового потен� ціалу КНТЕУ, створення сталої і високопро� фесійної структури для забезпечення роботи вертикально�інтегрованої системи навчан� ня студентів і слухачів управлінню іннова� ціями; створення експериментальної бази для під� готовки і підвищення кваліфікації фахівців в галузі управління інноваціями; створення умов для комерціалізації дослі� джень, проектів послуг, залучення небюд� жетних джерел фінансування; участь у програмах державних структур з інноваційного розвитку; розвиток зв'язків з бізнесом, а також міжна� родних зв'язків при підготовці і підвищенні кваліфікації фахівців в галузі інноваційно� го підприємництва; забезпечення захисту прав інтелектуальної власності на наукомістку продукцію і пос� луги тощо. В структуру і систему навчання управлін� ню інноваціями повинні бути включені освіт� ні послуги нової якості, маркетинг цільових і пошук незайнятих сегментів ринку, можли� вість отримання цільового бюджетного фінан� сування (гранти, тендери, договори і т. ін.), впровадження програмно�цільових інформа� ційних баз даних (інформація про стан інвес� тиційних пропозицій, патентного захисту то� що). Результатом організаційної роботи має стати набуття студентами і слухачами прак� тичного та унікального досвіду виявлення, фінансування і трансферу інноваційних про� ектів, а також управління ними. ЛІТЕРАТУРА 1. Беглиця В. Напрями розвитку інноваційної діяль� ності в Україні // Вісник КНТЕУ. — 2007. — № 6. — С. 21—27. 2. Забейворота А. Пути внедрения современных тех� нологий и инноваций в деятельность высшего учеб� ного заведения // Вісник КНТЕУ. — 2008. — № 1. — С. 118—122. 3. Мау В., Сеферян А. Бизнес�образование рубежа веков: вызовы времени и тенденции развития // Вопросы экономики. — 2007. — № 10. — С. 75— 89. Світ інновацій Наука та інновації. № 3, 200872 Сьогодні, коли стратегічною економічною метою країни стали економічний прорив і збі� льшення ВВП, проривними напрямками вис� тупають інноваційні галузі і високотехно� логічне виробництво. Технологічні, виробничі, економічні, торгівельні, соціальні, управлін� ські інновації є двигунами розвитку економіки. Саме тут знаходимо джерело випереджуючих темпів росту, розширення і диверсифікації ринку праці, зростання попиту на нові знання, таланти, і відповідно, точки сходження інте� ресів системи освіти і бізнесу. Професія інноваційного менеджера, управ� лінця інноваційними проектами для нашої І.О. Совершенна кандидат технічних наук, доцент кафедри економіки, менеджментуі маркетингу Інституту Вищої кваліфікації Київського національного торговельно%економічного університету М.В. Кулик кандидат економічних наук, доцент кафедри економіки, менеджменту і маркетингу Інституту Вищої кваліфікації Київського національного торговельно%економічного університету ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ З УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ країни відносно нова. Інноваційна діяльність спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурент� ноздатних товарів і послуг. Це цілий комплекс наукових, технологічних, виробничих, органі� заційних, фінансових і комерційних заходів, сукупність яких приводить до інновацій у виг� ляді нового або удосконаленого продукту. Інноваційний менеджмент спрямований у майбутнє і обслуговує оновлення продукції та виробництва з метою конкурентноздатності в ринковому середовищі. Отримання вищої освіти зі спеціальності управління інновацій� ною діяльністю дає можливість оволодіти і оперувати необхідними складовими елемен� тами інноваційного процесу за допомогою оп� тимальних засобів і найсучасніших знань, що допоможе вирішувати проблеми сьогодні і в майбутньому. Європейські і навіть деякі ро� сійські вищі школи, зрозумівши зростаючу потребу в інноваційних менеджерах, уже роз� почали профільну підготовку дефіцитних кад� рів. Зокрема, управлінню інноваційною діяль� ністю навчають у Німеччині (Європейська академія інновацій), в Росії (МГУ ім. Ломоно� сова, Вища школа інноваційного бізнесу, Шко� ла менеджменту при Московському фізико� технічному інституті). За програмою МВА ції спеціальності навчають у рейтинговій HAAS Business School, в італійській бізнес�школі MIP Politecnico di Milano, відкритій при най� більшому технічному університеті країни, та в Росії при Московській міжнародній школі бізнесу "Мірбіс". Очевидно, що місце для інновацій є в кож� ній бізнес�структурі (і не тільки виробничій). А це значить, що наука управління нововве� деннями найближчим часом буде потрібна і необхідна як ніколи. Але щоб досягти успіху на цьому поприщі, потрібно вкласти немало зусиль, часу і коштів у професійне зростання. Тільки так, постійно навчаючись і не відстаю� чи від прогресу, можна стати висококласним "інноваційним керівником". Згідно з останніми дослідженнями магістри з управління інноваційними проектами зай� мають третє місце в рейтингу спеціальностей, випереджуючи навіть менеджерів з продажу, логістиків, аудиторів, фінансистів високого рівня. Мистецтво і майстерність управлінців інноваційною діяльністю полягає в умінні пристроїти нову ідею, просунути її на ринок і ввести у великий бізнес. Інноваційна політи� ка стає одним із найважливіших напрямків бізнесу. В економіці відчувається гострий де� фіцит спеціалістів, за допомогою яких можна підтримувати і розширювати свої позиції на ринку. В спеціалістах цієї сфери мають гост� ру потребу компанії, що швидко розвивають� ся, тому в цієї професії є реальні перспекти� ви росту. Світ інновацій Наука та інновації. № 3, 2008 73 Учасники бізнес�форуму констатували: інноваційна діяльність держави є важливим фактором підвищення конкурентоспромож� ності вітчизняних товарів та послуг. Україна вже зробила перші кроки на шляху до інно� ваційного розвитку. В державі діють 14 зако� нодавчих актів, близько 50 нормативно�пра� вових урядових актів, 100 різноманітних ві� домчих документів, що регламентують іннова� ційну діяльність, розбудовується інноваційна інфраструктура. Проте на сьогодні в Україні відсутні науково обґрунтовані засади дер� жавної науково�технічної та інноваційної по� літики; малоефективними є громадські та посеред� ницькі структури з надання консалтингових, РІШЕННЯ БІЗНЕС�ФОРУМУ "ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ" інформаційних, фінансових та ін. послуг учасникам інноваційного процесу; недостатньою є організаційна та фінансова підтримка інноваційної діяльності; ВНЗ ще не стали впливовим інструментом формування національної інноваційної сис� теми. Учасники бізнес�форуму вирішили: 1. Пропонувати Міністерству освіти і науки України, Департаменту з інновацій та трансферу технологій: на базі ВНЗ розширити обсяги наукових дос� ліджень в галузі інноваційної діяльності у межах бюджетного фінансування; активізувати участь науковців та студентів у конкурсах інноваційних проектів в різних га� лузях національної економіки; поширювати інформацію у ВНЗ України про умови участі та терміни подання заявок на конкурси; стимулювати видання навчально�методичної та наукової літератури, необхідної для підго� товки кваліфікованих фахівців з управління інноваційною діяльністю, що мають практич� не застосування і комерційний потенціал; сприяти створенню та діяльності бізнес�ін� кубаторів, у тому числі студентських бізнес� інкубаторів у ВНЗ. 2. Пропонувати Державному комітету статистики України розвинути методологію статистичних дослі� джень та аналізу з урахуванням зарубіжного досвіду. 3. Пропонувати вищим навчальним закла! дам, що займаються підготовкою новато! рів та інноваторів створити координаційний центр (раду, комісію) з такими функціями: узгодження спільних цілей і завдань, обмін досвідом, кооперація, обмін викладачами; започаткування конкурсів інноваційних проектів студентів та молодих вчених; забезпечення підтримки кращих студентів / слухачів�інноваторів та інвесторів у вигляді стипендій, бізнес�премій від інноваційних бізнес�компаній; створення бази даних інноваційних ком� паній з метою організації проходження сту� дентами практик, стажування (у т.ч. за кор� доном); створення експериментальної бази для під� готовки та підвищення кваліфікації фахів� ців з управління інноваціями; ініціювання проведення конференцій, семі� нарів, "круглих столів", бізнес�форумів, тре� нінгів з проблем підготовки фахівців з уп� равління інноваційною діяльністю. 4. Пропонувати представникам бізнесу, інноваційним підприємствам, які зацікав! лені в інноваційному розвитку своїх компа! ній і забезпеченні їх кваліфікованими кад! рами: активізувати підтримку проведення кон� курсу на кращі інноваційні проекти; започаткувати іменні стипендії від компа� ній, гранти, премії кращим студентам�інно� ваторам; надати можливість проходити практику, стажування для студентів/слухачів�іннова� торів. 5. Створити постійно діючу робочу групу з представників державних структур, біз! несу та науки з такими цілями: збір пропозицій щодо шляхів формування національної інноваційної системи; інформування всіх причетних до цього про� цесу про заходи, присвячені питанням роз� витку інноваційної діяльності в Україні; акумулювання пропозицій щодо компетен� цій, які мають набути фахівці з управління інноваційною діяльністю. Світ інновацій Наука та інновації. № 3, 200874

Тези доповідей, представлених на бізнес-форумі "Проблеми та перспективи розвитку інноваційної діяльності в Україні"

Репозитарії

Схожі ресурси