Садиба Судієнків в Очкиному

У статті йдеться про садибу Судієнків у с. Очкине Середино-Будського району Сумської області, одну з найвідоміших садиб України кінця XVІІІ – початку XХ ст.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Чухно, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України 2011
Назва видання:	Сiверянський лiтопис
Теми:	Історія міст і сіл
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/25435
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Садиба Судієнків в Очкиному / В. Чухно // Сiверянський лiтопис. — 2011. — № 1. — С. 26-32. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-25435
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-254352013-02-13T03:30:11Z Садиба Судієнків в Очкиному Чухно, В. Історія міст і сіл У статті йдеться про садибу Судієнків у с. Очкине Середино-Будського району Сумської області, одну з найвідоміших садиб України кінця XVІІІ – початку XХ ст. В статье рассказывается об усадьбе Судиенко в с. Очкино Середино-Будского района Сумской области, одной из известнейших усадеб Украины конца XVІІІ – начала XХ века. In the article they say about the farmstead of Sudienkiv in Ochkino Seredino-Budskiy district of Sumy region, to one of the well known farmsteads of Ukraine of the end of the 18 th – beginning of the 20 th century. 2011 Article Садиба Судієнків в Очкиному / В. Чухно // Сiверянський лiтопис. — 2011. — № 1. — С. 26-32. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. XXXX-0055 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/25435 94(477) uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія міст і сіл Історія міст і сіл
spellingShingle	Історія міст і сіл Історія міст і сіл Чухно, В. Садиба Судієнків в Очкиному Сiверянський лiтопис
description	У статті йдеться про садибу Судієнків у с. Очкине Середино-Будського району Сумської області, одну з найвідоміших садиб України кінця XVІІІ – початку XХ ст.
format	Article
author	Чухно, В.
author_facet	Чухно, В.
author_sort	Чухно, В.
title	Садиба Судієнків в Очкиному
title_short	Садиба Судієнків в Очкиному
title_full	Садиба Судієнків в Очкиному
title_fullStr	Садиба Судієнків в Очкиному
title_full_unstemmed	Садиба Судієнків в Очкиному
title_sort	садиба судієнків в очкиному
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Історія міст і сіл
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/25435
citation_txt	Садиба Судієнків в Очкиному / В. Чухно // Сiверянський лiтопис. — 2011. — № 1. — С. 26-32. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.
series	Сiверянський лiтопис
work_keys_str_mv	AT čuhnov sadibasudíênkívvočkinomu
first_indexed	2025-07-03T04:53:38Z
last_indexed	2025-07-03T04:53:38Z
_version_	1836600177758044160
fulltext	26 Сіверянський літопис ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ УДК 94(477) Володимир Чухно � САДИБА СУДІЄНКІВ В ОЧКИНОМУ © Чухно Володимир Єгорович – краєзнавець (м. Шостка Сумської області). У статті йдеться про садибу Судієнків у с. Очкине Середино�Будського райо� ну Сумської області, одну з найвідоміших садиб України кінця XVІІІ – початку XХ ст. Ключові слова: Очкине, садиба, картинна галерея. Наприкінці XVІІІ – на початку XІХ ст. в Україні було збудовано немало велич� них садибних комплексів: маєток графа П.О. Румянцева�Задунайського в селі Вишеньки на Чернігівщині, садиба князя В.П. Кочубея в селищі Диканька на Пол� тавщині, палац князів Голіциних у місті Тростянці Сумської області, садиба Оси� па Степановича Судієнка у селі Очкине Середино�Будського району Сумської області та багато інших. З моменту їх будівництва минуло понад 200 років, і за цей час більшість з них канула в Лету. Не збереглася і садиба Судієнків в Очкиному, яку Микола Миколайович Вран� гель, видатний першовідкривач російської садибної культури, ставив в один ряд з Дубровицями, Архангельським, Останкіним, Кусковим, Мар’їним, Ольговим …1 , а відомий мистецтвознавець, архітектор і художник Георгій Крискентійович Лу� комський вважав однією з кращих серед збудованих в Катерининську епоху2 . Садиба Судієнків в Очкиному була зведена в середині 80�х років ХVІІІ сто� ліття уродженцем міста Новгорода�Сіверського Чернігівської губернії таємним радником Осипом Степановичем Судієнком (бл. 1743 – 04.12.1811 рр.), який служив у Головному поштових справ управлінні в Санкт�Петербурзі і завідував приватними справами О.А. Безбородька. За переказами, її будівництво було приурочене до приїзду Катерини ІІ, яка начебто планувала зупинитися в ній на відпочинок під час своєї історичної подо� рожі з Петербурга в Крим3 . Однак чи так це насправді, достеменно не відомо. З численних літературних джерел ми знаємо, що маршрут подорожі імперат� риці через Новгород�Сіверське намісництво пролягав через місто Стародуб, села Дохновичі, Мишкове, Андріївку, Андрейковичі, Бучки, Смяч, місто Новгород� Сіверський та інші населені пункти, розташовані на правому березі Десни. На ділянці шляху між селами Бучки і Смяч імператриця могла звернути з наміченого маршруту і, наприклад, через Кам’янську Слободу заїхати в Очкине, офіційним власником якого на той час був О.А. Безбородько, який супроводжу� вав Катерину ІІ в подорожі. Однак відомостей про це ні в книзі Г.В. Єсипова «Путешествие императрицы Екатерины ІІ по Южной России в 1787 году»4 , ні в книзі П.М. Добровольського «Путешествие императрицы Екатерины ІІ через Черниговский край», складеній Сіверянський літопис 27 за матеріалами Чернігівських архівів5 , ні в камер�фур’єрському «Журнале высо� чайшего путешествия ее величества государыни императрицы Екатерины II, са� модержицы Всероссийской, в Полуденные страны России в 1787 году», виданому відразу після закінчення подорожі, ні в інших переглянутих нами джерелах немає. І лише в «Чернігівських губернських відомостях» за 1855 рік є згадка про те, що Осип Степанович Судієнко пригощав імператрицю у своєму палаці, однак це було не в Очкиному, як стверджував правнук засновника садиби – депутат IV Думи Росії Євгеній Олександрович Судієнко, а у селі Рикове Новгород�Сівер� ського повіту, недалеко від села Вишеньки, куди Катерина ІІ прямувала на зустріч з П.О. Румянцевим�Задунайським6 . Існує припущення, що садиба Судієнків в Очкиному зводилася за проектом відомого російського архітектора і графіка італійського походження, члена Коро� лівської академії мистецтв Швеції Джакомо Кваренгі7 , який наприкінці XVІІІ – на початку ХІХ століття спроектував Катерининський та Смольний інститути в Петербурзі, гостині двори на Красній площі в Москві, собор Спасо�Преображенсь� кого монастиря у Новгороді�Сіверському, садибний ансамбль О.А. Безбородька у селі Стольному на Менщині тощо. Однак не усі поділяють цю точку зору. На думку Олексія Миколайовича Гре� ча, голови Товариства вивчення російської садиби з 1927 р. по 1930 р., будівниц� тво садиби в Очкиному здійснювалося за проектом товариша по службі Судієнка – Миколи Олександровича Львова (1751 – 1803 рр.)8 , відомого російського ар� хітектора, поета і музиканта, за проектами якого були зведені Невські ворота Петропавловської фортеці, будівля Поштамту в Санкт�Петербурзі, Пріоратський палац в Гатчині, Борисоглібський собор в Торжку, деякі садибні споруди у селі Стольному на Менщині, у селі Ляличі на Стародубщині, у селі Диканьці на Пол� тавщині тощо. На приналежність проекту очкинської садиби М.О. Львову вказує і науковий співробітник Науково�дослідного інституту теорії архітектури та містобудуван� ня РААСН Андрій Вікторович Чекмарьов. На його думку, крім «наявності в оч� кинському будинку типово львівського бельведера – широкого четверика з тер� мальними вікнами, руку Львова видають й інші споруди садиби – ліричний па� вільйон пристані, що нагадує паркову архітектуру в Знаменському�райці, ворота та оранжерея»9 . Садиба Судієнків у Очкиному розташована на південній околиці села, поруч з Акварель М.О. Кунавіна. Очкине 28 Сіверянський літопис річкою і лісом. З усіх боків вона була обнесена кам’яною огорожею, а по її краях, з боку річки, були встановлені дві вежі зі шпилями, які додавали їй особливої мальовничості. На територію садиби вели в’їзні ворота в стилі бароко, прикрашені чавунними зображеннями левів, а від них дорога пролягала до широкого і майже квадратного майданчика – партера перед палацом. З боку партера палац був прикрашений високим і порівняно вузьким порти� ком колон тосканського ордера, в півтора поверха по одному фасаду, а над ним підносився плоский купол, забарвлений в блідо�зелений колір. Поруч з палацом розміщались два флігелі, фасади яких прикрашалися низень� кими портиками – гамочками з чотирьох попарно встановлених колон, а непо� далік від нього була розташована оранжерея – довге приміщення, прикрашене напівкруглими вікнами, до торцевих фасадів якого примикали напівкруглі, в кла� сичному стилі входи, увінчані куполами. На думку відомого російського мистец� твознавця Г.К. Лукомського, який відвідав садибу Судієнків улітку 1914 року, «оранжерея в Очкиному була надзвичайно красива і чарівна»10 . Вона являла со� бою «позитивно стильну споруду, рідкісну і, мабуть, навіть кращу в цьому роді (якщо не брати до уваги оранжерей в садибі Мамонтова під Москвою, у графа Гендрікова в с. Графському та у князя Голіцина в с. Должике )»11 . Неподалік від палацу був розташований корпус служб, який являв собою дов� гий одноповерховий флігель, приміщення для приготування їжі – компактний будинок з антресолями, два фасади якого були прикрашені колонадою, а на краю берегового схилу стояв па� вільйон�пристань. Павільйон�пристань вважався од� нією з найкрасивіших споруд в Оч� киному. У середній його частині, з боку річки, височіла пряма колона� да, з іншого боку – напівкруглий, ус� тавлений колонами виступ, а з боків – дві арки. За свідченнями Г.К. Лу� комського, павільйон віддалено нага� дував бесідку в саду Михайлівсько� го палацу, а його форми були «прості, але на диво гармонійні, і білі колони однаково чарівні: і коли вони виді� лялися на фоні зеленого лугу (якщо дивитися на павільйон від будинку), і коли крізь них проглядалася гущавина парку (якщо розглядати його від річки)»12 . Як виглядав павільйон�пристань через декілька років після закінчення будів� ництва садиби, можна побачити на акварелі відомого російського живописця Олександра Михайловича Кунавіна «Вид беседки со спуском на Десну реку гос� подина Судиенко»13 . Акварель була написана живописцем на початку ХІХ ст. і через декілька років подарована засновником садиби малоросійському генерал� губернатору князю Олексію Борисовичу Куракіну. До революції вона зберігалась у родинній вотчині Куракіних у селі Надеждине Саратовської губернії14 , а після революції надійшла в Державний музейний фонд Росії, звідки в 1925 році була передана в Національний художній музей України, де зберігається і донині15 . Однак найбільший інтерес являв двоповерховий палац садиби, прикрашений високим портиком колон з приплюснутим фронтоном, напівкруглими вікнами у венеціанському стилі та колонадою з боку парку. Усередині він був багато і вишукано оздоблений у стилі Людовика XVI. Його просторий вестибюль, що вів у величезну двосвітню залу, був прикрашений коло� нами і розписаний білим розписом на синьому фоні. На стінах зали висіли портрети царів із роду Романових, їх прикрашав багатий В’їзні ворота (1914 р.) Сіверянський літопис 29 орнаментальний розпис із зображен� ням римських руїн у медальйонах. Посередині зали була встановле� на велика ваза, а зі стелі звисала ве� личезна кришталева люстра з блакит� ним склом грушовидної форми усе� редині. Крім зали і вестибюля, в палаці були дві добре прикрашені вітальні, дві напівзали, їдальня, велика бібліо� тека та багато кабінетів і спалень. Садиба завжди захоплювала своїх відвідувачів багатством та красою. У своїх спогадах офіцер кавале� рійського полку Микита Іванович Толубєєв, який з групою товаришів по службі відвідав на початку XІХ століття садибу Судієнків в Очкино� му, писав: «Едучи туда, мы предпола� гали увидать в Очкино все обыкно� венное – сельское, но как удивились, когда представилось нам все городс� кое, и даже столичное. Двор представ� лял собой квадратную площадь, ве� личиной десятины с две или более. Он прилегал к реке Десне и возвышался над нею. На противоположной стороне двора находился огромный трехэтажный, ка� менный, новейшей архитектуры дом, а по обе стороны от него были расположены большие каменные флигели, которые образовывали скобу, концами к Десне при� легающую, почему в полую воду, когда она почти равнялась с поверхностью двора, проходящие по Десне водоходные суда представлялись, как будто по двору плы� вущими. Все это огромное строение напол� нено было дорогою мебелью, особен� но главный дом, в котором были ком� наты, обитые китайскими ткаными обоями, ценою тысяч по двадцать и тридцать. Столовая вся была обвешана грудными в натуральную величину портретами всех известных россий� ских князей, царей и императоров, здесь же находился и тканый порт� рет императрицы Екатерины ІІ, пре� восходной работы, а под ним порт� реты Безбородко, Румянцева, Суво� рова, Потемкина и других, отличив� шихся в военной, статской и при� дворной службах мужей. В верхнем этаже многие комна� ты были обвешаны такими же порт� ретами всех по истории известных европейских, азиатских и даже час� тью африканских и американских государей. Загальний вигляд зали з портретною галереєю Фогель@фон@Фогельштейн. М.О. Судієнко (сімейна група) 30 Сіверянський літопис Почти все комнаты снабжены были часами футлярными, столовыми и прочи� ми, какие для удовлетворения богатой роскоши выдуманы. Нет из них ни одних часов, которые бы стоили одну тысячу, но всякие – две, три, четыре, пять, десять тысяч и так далее, даже до двадцати четырех тысяч рублей. В одной комнате стоит китайская кровать, которая также стоит более десяти тысяч рублей, и все флигели наполнены также дорогою мебелью. Словом, нам, ехавшим от Новгород�Северского по необитаемым местам и между лесов, все наружное в Очкино показалось волшебным, а внутреннее приве� ло в удивление»16 . Був захоплений садибою Судієнків і малоросійський генерал�губернатор князь Олексій Борисович Куракін, який під час подорожі по губернії в серпні – вересні 1802 року захворів і на декілька днів зупинявся тут на відпочинок. Свої спогади від побаченого 5 вересня 1802 року він описав у листі до свого брата О.Б. Кура� кіна: «Серед місць, у яких я зупинявся, було помешкання пана Судієнкова. Я за� лишався там на два дні і відчуваю себе після цього краще. Те, що я побачив у нього, не можна уявити собі: кількість, краса і смак споруд, далеких від доріг, оточених лісами, нагадують мені казкові часи. Тільки багатство будівель графа Шереметь� єва і принца Безбородька могло би їх перевершити; усі інші не можуть навіть зрівнятися»17 . Запам’ятала садибу Судієнків і відома російська колекціонерка та дійсний член товариства витонченого мистецта Росії Марія Клавдіївна Тенишева, яка в 1892 році пропливала по Десні поблизу Очкиного на пароплаві «Благодать». Свої спо� гади від побаченого вона описала у книзі «Впечатления моей жизни», яка була випущена в 1933 році в Парижі: «Перед нами раскинулась удивительно величе� ственная картина, облитая ярким солнцем. Утопая в пышной весенней зелени, на фоне колоссальных тополей, лип и дубов торжественно стоял роскошный белый господский дом с высокими гордыми колоннами. Это чарующее видение – творе� ние прошлого, страница, созданная и пережитая нашими дедами, баловнями судь� бы, разом, неожиданно предстала перед нами. Название этого рая – Очкино. Мы навсегда сохранили впечатление этого истинно барского жилища, редкого по кра� соте и уюту»18 . У маєтку Судієнків у Очкиному зберігалося безліч предметів, які мали високу історичну та художню цінність. Серед них ваза імператорського заводу Павлов� ського часу; ваза з пейзажем Олександрівського часу; багато предметів, виготов� лених на заводі найближчих родичів господарів будинку Миклашевських; чудо� вий орган з темного горіхового дерева, покритий вишуканою бронзовою армату� рою; чарівні мініатюри, датовані 1785 р.; дивовижна «кришталева гірка» епохи Людовика XVI з кулею зверху і пірамідами та лірами внизу; плафон «з фрукта� ми» і видами античних білих споруд, що виділялись на рожевому фоні, немов камінь; бюст О.А. Безбородька (за іншими даними, князя Г.О. Потьомкіна), імов� ірно, роботи відомого російського скульптора Федота Івановича Шубіна та бага� то інших дивовижних за своєю красою та вишуканістю витворів мистецтва19 . Проте найбільший інтерес являла картинна галерея. Вона належала до найві� доміших приватних колекцій в Україні, і справжні шанувальники мистецтва ста� вили її в один ряд з колекціями О.М. Лазаревського (зібрання старовини, гравюр і портретів українських діячів), В.В. Тарновського (зібрання портретів і пред� метів домашнього побуту) та інших збирачів старовини20 . Колекція включала у себе портрет засновника садиби О.С. Судієнка роботи Д. Левицького21 ; портрет О.С. Судієнка роботи відомого портретиста В.Л. Боро� виковського; портрет М.О. Судієнко роботи німецького художника К.Х. Фогель� фон�Фогельштейна22 ; портрет М.О. Судієнко роботи французького живописця Ф.К.Винтергальтера; портрет князя Кантемира роботи Д. Левицького; портрет князя О.А. Безбородька (автор невідомий); портрет графа П.О. Румянцева�Заду� найського (автор невідомий); портрет імператора Павла (автор невідомий); авто� портрет, що приписувався К. Брюллову; дві картини «Фрукти» відомого швей� Сіверянський літопис 31 царського живописця Ж.Е. Ліотарда; полотна Вувермана і Вандервельде; дві кар� тини, що приписувались Тер’єру23 ; картину К.Х. Фогель�фон�Фогельштейна «М.О. Судієнко з сім’єю»24 ; картину «Мадонна» Антонія Корреджіо; декілька кар� тин І.К. Айвазовського і Х.Д. Рауха25 ; картину К.Х. Фогель�фон�Фогельштейна «Анна Болейн за гратами»; портрет В.А. Моцарта, роботи відомого австрійського художника Й. Грассі26 ; портрети царів з роду Романових та «усіх великих людей Росії, починаючи з Петра»27 , які були з тієї ж серії, що і портрети в галереях Юсупових в «Архангельському» та Воронцових в «Андріївському»; портрет О.С. Пушкіна, писаний олією, та багато інших полотен, а також малюнки з видами Києва, Михайлівського монастиря, Софійського собору і т.д. У садибі зберігалася колекція старовинних українських портретів28 . Проте докладних відомостей про її склад немає29 . Є лише згадка про те, що при виданні книги «Исторические деятели Юго�Западной России в биографиях и портретах» (Київ, 1885 р.) «портрет Юрія Хмельницького був писаний із зображення, яке зберігається у Судієнка»30 . З дня заснування садиба Судієнків в Очкиному належала її засновнику Осипу Степановичу Судієнку, а після його смерті, що настала 4 грудня 1811 року, діста� лась у спадок його сину – відомому українському археографу й історику Михай� лу Осиповичу Судієнку. У його власності вона перебувала до 8 вересня 1871 року, після чого перейшла у спадок до його середнього сина – предводителя дворянства Новгород�Сіверського повіту Чернігівської губернії Олександра Михайловича Судієнка (28.07.1832 р. – 12.04.1882 р.), а від нього до його дітей – останніх по� міщиків Очкиного: депутата ІV Державної Думи Росії Євгенія Олександровича Судієнка (25.05.1870 – 1919 рр.) та його брата георгіївського кавалера Георгія Олександровича Судієнка (21.06.1872 р. – після 1930 р.). Після жовтневої революції Судієнки покинули свою садибу в Очкиному і виїхали до Москви. З собою забрали лише декілька картин, які мали для них найбільшу цінність, а також коштовності та одяг. Після від’їзду Судієнків їхня картинна галерея, величезна бібліотека, старо� винні меблі, посуд та інше майно, що зберігалося в Очкиному, було захоплене місцевими селянами, «хто, скільки встиг захопити». «Картини, мальовані знаме� нитими художниками олійними фарбами на полотні, були обірвані селянами і використані на онучі, величезна бібліотека розібрана на куриво, а садиба частко� во спалена»31 . За спогадами місцевого краєзнавця Федора Лукича Котова: «До 1927 року від будівель садиби залишалися тільки фундаменти, усе інше селяни розібрали на цеглу, яку використали для кладки печей. Вікові дерева – пірамідальні тополі, клени, липи, ялини і фруктові сади були зрізані, а прекрасний куточок землі пере� творений на пустир». Із величного колись садибного комплексу і прекрасного парку в англійському стилі до наших днів збереглися лише три зарослі ставки. Усе інше, на жаль, назав� жди втрачено. Не збереглася і картинна галерея Судієнків, що знаходилась у їх власному житловому будинку по вул. Козацькій у Новгороді�Сіверському. У 1920 році на збереження в Новгород�Сіверський музей надійшло близько 35 – 40 картин і гравюр: «Дуже гарна річ німецького художника Фогеля, зображення дівчинки п’яти�семи років, 2 гарних старовинних портрета із зображенням чолові� ка в костюмі епохи Павла I і молодого чоловіка 20 – 30 років XIX століття, гравюри, в більшості французькі і англійські XVIII – XIX століть, фарфорові вироби імпера� торського заводу Катерининського часу та інших фабрик»32 тощо, які, скоріше за все, належали родині Судієнків. Однак достеменно про це нічого не відомо. 1. Врангель Н.Н. Старые усадьбы. Очерки русского искусства и быта. – 1910. – С. 8. 2. Лукомский Г.К. «Очкино, имение Е.А. Судиенко». // Столица и усадьба. – СПб., 1914. – №21. – С. 7. 32 Сіверянський літопис 3. Лукомский Г.К. «Очкино, имение Е.А. Судиенко». // Столица и усадьба. – СПб., 1914. – №21. – С. 7. 4. Есипов Г.В. Путешествие императрицы Екатерины – ІІ по Южной России в 1787 году. // Киевская старина. – К., 1890. 5. Добровольский П.М. Путешествие императрицы – ІІ через Черниговский край. – Чернигов, 1903. 6. Село Вишенки. // Черниговские губернские ведомости. Отдел второй. Часть неофициальная. – Чернигов, 1850. – №8. – С. 66. 7. Січинський В. Історія українського мистецтва. Том 1. – Нью�Йорк, 1956. – С. 142. 8. Греч А. Н. Венок усадьбам. //Памятники Отечества. 1994 – 1995 гг. –№32. 9. Чекмарев А.В. Постройки Н.А. Львова и его круга в провинции: новые открытия. // Архитектурное наследство. – Вып. 50. – М., 2009. – С. 255 – 279. 10. Лукомский Г.К. Памятники старинной архитектуры России: в типах художественного строительства. Изд. Шиповник, – Петроград, 1916. – С. 386. 11. Лукомский Г.К. «Очкино, имение Е.А. Судиенко». // Столица и усадьба. – Петроград, 1914. – №21. – С. 8. 12. Там само. – С. 8. 13. Український живопис ХІХ – ХХ ст. З колекції НХМУ. – Київ, Артанія Нова. – 2005. – С. 49. 14. Куракин Ф.А. Восемнадцатый век. Исторический сборник. – СПб., 1904. – Т. 1. – С. 484 – 485. 15. Український живопис ХІХ – ХХ ст. З колекції НХМУ. – Київ, Артанія Нова. – 2005. – С. 252. 16. Толубеев Н.И. Записки Никиты Ивановича Толубеева (1780 – 1809). Издание редакции исторического журнала Русская старина. – СПб., 1889. – VIII. – С. 82 – 85. 17. Восемнадцатый век. Исторический сборник, издаваемый по фамильным бумагам фамильного архива почетным членом Археологического института князем Ф.А. Куракиным. – СПб., 1904. – Т. 1. – С. 299. 18. Тенишева М.К. Впечатления моей жизни. Издательство: Молодая гвардия. – М., 2006. – С. 84. 19. Лукомский Г.К. «Очкино, имение Е.А. Судиенко». // Столица и усадьба. – Петроград, 1914. – №21. – С. 10. 20. Брокгауз Ф.А., Эфрон И.А. Энциклопедический словарь. – СПб., 1897. – Т. 20. – С. 120 – 121. 21. Каталог Д.Г. Левицкого. – М., 1987. – С. 135. 22. Каталог историко�художественной выставки русских портретов 1905 г. – СПб., 1905. – С. 69. 23. Лукомский Г.К. «Очкино, имение Е.А. Судиенко». // Столица и усадьба. – Петроград, 1914. – №21. – С. 10. 24. Барон Врангель. Иностранцы ХІХ века в России. // Старые годы. – СПб., 1912. – (Июль – сентябрь). – С. 34 – 35. 25. Ежегодник государственного исторического музея. – М., 1970. – С. 192. 26. Наумов А.А. «История московского портрета работы художника Й. Грасси». // Журнал «Мелодия». – М., 2006. – С. 21 – 23. 27. Барсуков Н. Жизнь и труды М.П. Погодина. – СПб., 1888. – Т. 1. – С. 136. 28. Иконников В.С. Опыт русской историографии. – Киев. 1892. – Т. 1. – Кн. – С. 1420. 29. Лазаревский А. Старинные малороссийские портреты. // Киевская старина. – Киев, 1882. – Т. 4. – С. 175. 30. «Исторические деятели Юго�Западной России в биографиях и портретах». – Киев, 1885. – Вып. 1. – С. VI. 31. Игрицкий И.В. Тысяча девятьсот семнадцатый год в деревне. – М., 1929. – С. 185. 32. «Из отчета губинспекции по музейной части губполитпросвета о результатах проверки состояния Новгород�Северского художественного музея от 30.10.1922 г.» Государственный архив Черниговской области, ф. р�593, оп. 1, д. 1171, л. 89 – 90. В статье рассказывается об усадьбе Судиенко в с. Очкино Середино�Будского района Сумской области, одной из известнейших усадеб Украины конца XVІІІ – начала XХ века. Ключевые слова: Очкино, усадьба, картинная галерея. In the article they say about the farmstead of Sudienkiv in Ochkino Seredino�Budskiy district of Sumy region, to one of the well known farmsteads of Ukraine of the end of the 18 th – beginning of the 20 th century.

Садиба Судієнків в Очкиному

Репозитарії

Схожі ресурси