Інститут аджемі огланів в Османській імперії: джерела комплектування, особливості вишколу, кількісний склад
У статті аналізується специфіка комплектування корпусу новобранців (аджемі огланів), які перед зарахуванням до складу османської палацової гвардії капикулу впродовж кількох років працювали на різних громадських роботах, виконували вартову службу, використовувались як допоміжний персонал на флоті та...
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Сiверянський лiтопис |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/25445 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Інститут аджемі огланів в Османській імперії: джерела комплектування, особливості вишколу, кількісний склад / І. Срібняк // Сiверянський лiтопис. — 2011. — № 1. — С. 106-111. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-25445 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-254452013-02-13T03:30:23Z Інститут аджемі огланів в Османській імперії: джерела комплектування, особливості вишколу, кількісний склад Срібняк, І. Розвідки У статті аналізується специфіка комплектування корпусу новобранців (аджемі огланів), які перед зарахуванням до складу османської палацової гвардії капикулу впродовж кількох років працювали на різних громадських роботах, виконували вартову службу, використовувались як допоміжний персонал на флоті та в армійських підрозділах. Більша частина аджемі огланів спрямовувалась на поповнення яничарського корпусу, найздібніші з них могли посісти вищі державні посади в Османській імперії. В статье анализируются специфика комплектования корпуса новобранцев (аджеми огланов), которые перед зачислением в состав османской дворцовой гвардии в течение нескольких лет использовались на различных общественных работах, исполняли охранную службу, находились в качестве вспомогательного персонала на флоте и в армейских подразделениях. Большая часть аджеми огланов направлялась на пополнение янычарского корпуса, наиболее способные из них могли занять высшие государственные должности в Османской империи. In the article it is analyzing the peculiarities of reinforcement of the recruits’ division (adzhemi ohlans) that during some years before joining the Ottoman palace guard being engaged in social workes or being on duty as the bodyguards, as well as served in the Ottoman Navy and Army. After that the main part of the recruits were sended to the janissary’s division, while the most capable of them could occupy the supreme state posts in the Ottoman Empire. 2011 Article Інститут аджемі огланів в Османській імперії: джерела комплектування, особливості вишколу, кількісний склад / І. Срібняк // Сiверянський лiтопис. — 2011. — № 1. — С. 106-111. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. XXXX-0055 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/25445 94(560)»13/15":930.2 uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Розвідки Розвідки |
| spellingShingle |
Розвідки Розвідки Срібняк, І. Інститут аджемі огланів в Османській імперії: джерела комплектування, особливості вишколу, кількісний склад Сiверянський лiтопис |
| description |
У статті аналізується специфіка комплектування корпусу новобранців (аджемі огланів), які перед зарахуванням до складу османської палацової гвардії капикулу впродовж кількох років працювали на різних громадських роботах, виконували вартову службу, використовувались як допоміжний персонал на флоті та в армійських підрозділах. Більша частина аджемі огланів спрямовувалась на поповнення яничарського корпусу, найздібніші з них могли посісти вищі державні посади в Османській імперії. |
| format |
Article |
| author |
Срібняк, І. |
| author_facet |
Срібняк, І. |
| author_sort |
Срібняк, І. |
| title |
Інститут аджемі огланів в Османській імперії: джерела комплектування, особливості вишколу, кількісний склад |
| title_short |
Інститут аджемі огланів в Османській імперії: джерела комплектування, особливості вишколу, кількісний склад |
| title_full |
Інститут аджемі огланів в Османській імперії: джерела комплектування, особливості вишколу, кількісний склад |
| title_fullStr |
Інститут аджемі огланів в Османській імперії: джерела комплектування, особливості вишколу, кількісний склад |
| title_full_unstemmed |
Інститут аджемі огланів в Османській імперії: джерела комплектування, особливості вишколу, кількісний склад |
| title_sort |
інститут аджемі огланів в османській імперії: джерела комплектування, особливості вишколу, кількісний склад |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Розвідки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/25445 |
| citation_txt |
Інститут аджемі огланів в Османській імперії: джерела комплектування, особливості вишколу, кількісний склад / І. Срібняк // Сiверянський лiтопис. — 2011. — № 1. — С. 106-111. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський лiтопис |
| work_keys_str_mv |
AT sríbnâkí ínstitutadžemíoglanívvosmansʹkíjímperíídžerelakomplektuvannâosoblivostíviškolukílʹkísnijsklad |
| first_indexed |
2025-07-03T04:54:13Z |
| last_indexed |
2025-07-03T04:54:13Z |
| _version_ |
1836600214698328064 |
| fulltext |
106 Сіверянський літопис
УДК 94(560)»13/15":930.2
Ігор Срібняк
�
ІНСТИТУТ АДЖЕМІ ОГЛАНІВ В ОСМАНСЬКІЙ ІМПЕРІЇ:
ДЖЕРЕЛА КОМПЛЕКТУВАННЯ, ОСОБЛИВОСТІ
ВИШКОЛУ, КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
© Срібняк Ігор Володимирович – доктор історичних наук, професор
Національного університету «Києво�Могилянська академія».
У статті аналізується специфіка комплектування корпусу новобранців (аджемі
огланів), які перед зарахуванням до складу османської палацової гвардії капикулу
впродовж кількох років працювали на різних громадських роботах, виконували вар�
тову службу, використовувались як допоміжний персонал на флоті та в армійських
підрозділах. Більша частина аджемі огланів спрямовувалась на поповнення яничарсь�
кого корпусу, найздібніші з них могли посісти вищі державні посади в Османській
імперії.
Ключові слова: аджемі оглани, Османська імперія, корпус капикулу, яничари,
ода.
Постання та стрімке територіальне збільшення Османської держави в другій
половині ХІV – ХVІ ст. було зумовлене створенням мобільної та високоефек�
тивної армії, яка довгий час вважалась однією з найпотужніших в Європі за
доби Високого Середньовіччя. Військово�територіальні здобутки османів були
настільки значними (Балкани, обширні площі Центральної Азії, Кавказ і
Північне Причорномор’я, північні регіони Африки та ін.), що змушували мо�
нархів ледь не всіх європейських держав постійно враховувати «османський»
фактор у своїй політиці. Надзвичайно потужний вплив, який справляли осма�
ни на розвиток європейської цивілізації, значною мірою й зумовив стійкий
інтерес дослідників до проблем розбудови збройних сил Османської імперії,
котра весь час її існування залишалась центральною віссю усього державного
організму османів.
Ядро османської армії творили регулярні війська капикулу (букв. – «раби мо�
наршого порога») – власне султанська гвардія, до складу якої хоча й входило
кілька родів військ, але її стрижень складали яничари. Отож не дивно, що у по�
дальшому в центрі уваги більшості дослідників опинився саме яничарський кор�
пус, зокрема процес його створення, а також особливості проходження служби
яничарами та їх вплив на перебіг суспільно�політичних процесів у імперії1 . У цих
статтях містились і окремі дані про аджемі огланів (огланлар) (букв. – «ненавчені
хлопці, новобранці»), які тим не менш не давали можливості відтворити цілісну
картину розвитку цього підрозділу османської гвардії.
Публікація трактату невідомого автора з історії та організації яничарського
корпусу, перекладачем та упорядником якого виступила відома дослідниця історії
османів І.Петросян, суттєво розширила уявлення дослідників про особливості
функціонування як яничарського корпусу, так і джерел його комплектування2 .
Про місце і роль аджемі огланів фрагментарно згадувалось в узагальнюючій праці
«Османська імперія. Класична доба 1300�1600», проте автор цієї праці не ставив
собі за мету докладне вивчення цього специфічного інституту Османської імперії3 .
На рубежі століть увага більшості дослідників була прикута до вивчення різних
аспектів життєдіяльності яничарського корпусу, у т.ч. й до деяких обставин жит�
Сіверянський літопис 107
тєдіяльності новобранців в османській армії4 . У турецькій історіографії одним з
перших до вивчення обставин формування та функціонування корпусу аджемі
огланів звернувся І.Узунчаршили5 , крім того, суттєвий внесок у опрацювання даної
проблеми було зроблено упорядниками синтетичної праці «История Османского
государства…», цілий параграф якої присвячений аналізу обставин функціону�
вання цього корпусу6 .
* * *
Виникнення інституту аджемі огланів було зумовлено потребою своєчасного
поповнення лав війська капикулу і, насамперед, яничарського корпусу. Встанов�
лення точної дати його створення становить певні труднощі з огляду на брак дже�
рел, проте можна припустити, що оджак7 аджемі огланів був створений кількома
роками пізніше від сформування перших яничарських підрозділів у 1362 р., які
первісно комплектувалися з числа полонених християн, захоплених під час
військових експедицій османів на Балканах. Але вже невдовзі було запроваджено
практику рекрутування підданих султана за системою девширме, коли з родин
християн примусово вилучались підлітки від 14 до 18 років (інколи і молодшого
віку) для проходження ними у подальшому служби у складі війська капикулу, але
лише після кількарічної попередньої підготовки, під час якої відбувались їх ісла�
мізація та потурчення. Деякий час ці дві системи поповнення війська капикулу
використовувались паралельно, проте вже починаючи з другої половини ХV ст. прак�
тика девширме застосовувалась тільки в тому випадку, коли османи захоплювали
незначну кількість полонених і тому не могли забезпечити всіх потреб яничарського
корпусу в його поповненні. Таким чином набір девширме проводився нерегулярно,
а його обсяги цілком залежали від потреб поповнення яничарського корпусу і вста�
новлювались ще до його початку8 .
Аджемі оглани набирались як в європейських, так і в азіатських володіннях
Османської імперії, причому вербувальники (з числа яничар) намагались відби�
рати юнаків середнього і вище середнього зросту, гарної статури, фізично розви�
нутих і з правильними рисами обличчя. Всі видатки (на одяг – червону накидку і
гостроверхий ковпак такого ж кольору, а також на харчування під час подорожі до
Стамбула)9 покривались за рахунок місцевого населення там, де відбувався набір
девширме. Групами по 100, 150, 200 осіб відібрані юнаки доставлялись до Стам�
була, де вони два�три дні відпочивали, після цього в резиденції яничарського аги
новобранці проходили ретельну перевірку шляхом звіряння записів у спеціаль�
них реєстрах ешкаль, і після проведення обряду обрізання (що фактично означало
прийняття ісламу) новобранців зараховували до корпусу аджемі10 . Найміцніших
та фізично розвинутих хлопців вписували до корпусу бостанджі юнаків, з пра�
вильними рисами обличчя, відповідною статурою і високими розумовими
здібностями відправляли до палацу (їх називали іч оглани)11 . Значну частину з їх
числа становили т.зв. потураки (букв. «потурчені»), які набирались з мусуль�
манських сімей тих боснійців, що добровільно прийняли іслам після завоювання
Мегмедом ІІ Фатігом Боснії. Ця категорія аджемі огланів не підлягала обряду
обрізання, разом з тим командування яничарського корпусу дбало про те, щоб
діти боснійців не змішувались з іншими мусульманськими підлітками.
Перший підрозділ (оджак) аджемі огланів був створений заходами у Гелібо�
лу12 (Галліполі) – місті на європейському березі Дарданелл (Чанаккале), де ще за
часів Орхан�бея (1326 – 1359) нашвидку навчали полонених, після чого їх влива�
ли до османського війська з платнею два акче13 на день. За часів правління Мурада
(1421 – 1451) найміцніші аджемі оглани цього оджаку використовувались як вес�
лярі на галерах, котрі перевозили турецькі війська через протоку в обох напрям�
ках між Ляпсекі, Чардаком14 і Галліполі. Їх платня становила одне акче, через 5 –
10 років такої служби та за умови опанування турецькою мовою ці аджемі оглани
переводились до яничарського корпусу15 . Спочатку галіполлійським оджаком
аджемі командував ага корпусу (аджемі оджаги агаси, який після створення стам�
бульського оджаку огланів став називатись галіболу агаси). Йому підпорядкову�
108 Сіверянський літопис
валось 8 бьолюків аджемі, якими командували чорбаджі16 . Кількість новобранців у
цьому оджаку становила 400 – 500 чол.; за кілька років служби ці аджемі оглани
поступово (за рекомендацією аги) переводились до корпусу яничарів, а до оджа�
ку відряджались нові партії огланів після їх ісламізації в турецьких родинах.
Ще один оджак аджемі огланів був заснований Мегмедом ІІ Фатігом у 1453 р.
відразу після здобуття ним Константинополя. Юнаків, які потрапили до його скла�
ду, називали ще торба огланами (або шаді чи шеді), всі вони перебували на казар�
меному становищі. Заміщення вільних вакансій в оджаку відбувалося шляхом
відрядження на службу тих юнаків, які відбули кількалітній термін підготовки в
різних військових структурах османської армії або працювали у господарствах
османських сановників (селян) Анатолії як прості робітники; дехто з цих юнаків
міг проходити службу на флоті простим веслярем або кухарем в армійських час�
тинах.
Існував особливий ритуал зарахування до стамбульського оджаку аджемі –
всіх новобранців ставили перед ода в одну шеренгу згідно з віком, після чого
кожен оглан, ім’я якого вносилось у реєстр, проходив повз одабаші17 , отримуючи
від нього несильний удар палицею в потилицю. Це було символічне нагадування
про необхідність дотримання дисципліни та слухняного виконання всіх наказів
яничарських командирів. Після цього оглани розподілялись по казармах, а ага
яничарів засвідчував своєю печаткою імена новачків та номери їх ода, також офі�
ційно вносив їх до списків на виплату платні. В такий спосіб новобранці потрапля�
ли до однієї із 34 стамбульських орта аджемі огланів, кожна з яких розташовува�
лась в окремій ода. Кількість стамбульського оджаку аджемі постійно зростала –
спочатку їх було 3000 чол., у ХVІ ст. їх число збільшилось до 8�9 тис., а на початку
ХVІІІ ст. досягло 10 тис. чол.18 У зв’язку з постійним збільшенням кількості ад�
жемі огланів у столиці для них було збудовано цілий комплекс приміщень різного
призначення: казарми з плацом для ладувань, мечеть, лазню, в’язницю (зіндан).
Торба огланів інтенсивно використовували на різних роботах як у самих ка�
зармах, так і поза їх межами. Молодші оглани прибирали та ремонтували ода,
більшість же новобранців працювали в мануфактурних майстернях, на дров’яних
складах, у закладах державної митниці; інші (т.зв. балтаджі) – заготовляли дро�
ва для огрівання взимку султанських палаців19 та резиденції великого візира, до�
глядали султанських коней та готували їжу для його собак, випікали хліб. Значна
частина аджемі огланів працювала в столиці на різних громадських (насамперед –
ремонтно�будівельних) роботах, отримуючи за це один акче на день20 . Наскільки
активно використовувались аджемі оглани на цих роботах, засвідчує хоча б той
факт, що під час будівництва мечеті Сулеймана І в Стамбулі у 1550 – 1557 рр.
вони становили 40% її будівельників21 . Крім того, вони виконували і вартову
службу в столиці під час відсутності там яничарів. Але перед тим, як приступити
до праці або служби, значна кількість аджемі спочатку відряджалась на сільсько�
господарські роботи у маєтках османських сановників або тюркських селян, де
власне проходив перший етап їх ісламізації.
Загальний провід над аджемі огланами в Стамбулі, як зрештою над усіма ново�
бранцями у війську капикулу, належав яничарському азі (командувачеві корпу�
су), але через його переобтяженість справами безпосереднє командування стам�
бульським оджаком огланів здійснював істамбул агаси. До кожної орта аджемі
огланів призначався аджемі чорбаджі, який виконував функції начальника орта
та був також старшим офіцером в орта яничар. 1�а орта, яка ще називалась бьолюк
аги, в організаційному відношенні поділялась на 9 відділень (в її складі перебува�
ла значна кількість новобранців) та безпосередньо підпорядковувалась істамбул
агас.
За вишкіл аджемі орланів та їх розподіл до подальших місць служби відповідали
два старші яничарські офіцери – румелійський та анатолійський аги, причому юнаків,
набраних в Анатолії, доручали румелійському азі, а вихідців з Румелії – анатолійсь�
кому. Фактично вони виступали заступниками стамбульського аги, але, оскільки
Сіверянський літопис 109
останні здебільшого перебували в провінції, найвпливовішим офіцером після істам�
бул агаси був кетхюда, який постійно перебував у столиці та був найкраще обізнаний
зі станом справ у кожній з орта огланів. До числа старших офіцерів корпусу належав
і чавуш, якому підлягали ашчибаші (вони контролювали виконання новобранцями
вартової служби). За дисципліну в корпусі відповідав мейдан кетхудаси (мейбан�
баші), який мав право накладати на аджемі огланів дисциплінарні покарання, щоп�
равда, для цього йому треба було отримати згоду одабаші та чорбаджі тієї орта, до
складу якої належав порушник дисципліни.
Як уже зазначалось, аджемі оглани отримували за свою службу визначену суму,
яка видавалась раз на три місяці на плацу біля казарми впродовж трьох днів. Ці
кошти частково витрачались на придбання продуктів, з яких оглани готували собі
їжу в казармах; натомість ті ж із новобранців, котрі працювали в палацах, отриму�
вали все необхідне з палацової кухні. Ще за Мегмеда Фатіга аджемі оглани почали
отримувати гроші для пошиття однострою (чуха параси або йака харджи, букв.
«видатки на комірець»), а крім того, вони отримували кожного року два комплек�
ти одягу (серпуш конічної форми жовтого кольору на голову, капут – шинель,
халат долома з ґудзиками до пояса, оперізувались оглани кушаком, до якого кріпив�
ся невеликий кинджал). Окремо їм видавались кошти на придбання взуття – адет�
і зерпуль («право на дрібні видатки»), що було запроваджено за часів правління
султана Сулеймана Кануні. Раз на рік аджемі огланам виплачувались із державної
скарбниці кошти йаи [харджи] (видатки на лук, 30 акче), які, вже судячи з назви,
призначались для придбання лука і стріл. Нарешті, огланам щорічно видавались
очеретяні циновки, якими застелялась підлога казарми.
Вважалось, що після 5 – 10 років такої важкої служби, покликаної привчити
юнаків до суворого та наповненого труднощами життя, аджемі оглани будуть
уже цілком підготовленими до зарахування в корпус яничарів. Процедура пе�
реведення огланів називалась капия чикма («вихід до воріт») або бедергях і відбу�
валась тоді, коли треба було заповнити вільні вакансії в яничарському корпусі
або в разі потреби його збільшення перед початком воєнних дій. Ага яничар
звертався з відповідним поданням в диван, на якому й приймалось рішення про
поповнення яничарського корпусу. Як правило, переводили найдосвідченіших
аджемі огланів, яким видавалось по дві золоті монети для облаштування на но�
вому місті. Ще одним джерелом поповнення яничарського корпусу були чикма
з оджаку бостанджи, які після кількалітньої роботи в палацових садах також
могли бути зараховані до складу яничарів, отримуючи при цьому одноразову
грошову допомогу22 .
З цього часу вчорашні аджемі оглани мешкали в казармах яничарського кор�
пусу та займались майже виключно несенням охоронної служби та військовим
навчанням, а також брали участь у походах. Але на цьому їх випробування не
закінчувались – молоді яничари (хізметкяри або караколлукчу) мали прислу�
жувати досвідченим воякам ода (прибирали в казармі, прали, заготовляли дро�
ва, запалювали лампи). У мирний час хізметкяри виконували всі доручення
заслужених яничарів та фактично потрапляли до них у залежність, а у воєнний –
молоді вояки, крім усього іншого, мали встановлювати намети, дивитись за верб�
людами, стерегти спорядження. Під час битви новачки мусили йти попереду орта,
виказуючи свою хоробрість з тим, щоб з часом посісти становище досвідченого
яничара.
Слід відзначити, що труднощі військової служби загартовували дух і тіло аджемі
огланів, і до гвардійських підрозділів потрапляли готові до найтяжчих випробувань
юнаки, цілковито віддані ісламу та своєму верховному правителю (султану), які до
того ж у своїй масі були добре навчені вправлятися з різними видами зброї. Частина
з них оволодівала різними військовими ремеслами, досягаючи з часом справжніх
висот у своїй професії (гармаші, зброярі, сапери тощо). Найталановитіші з числа
аджемі (іч оглани) засвоювали знання з різних наук та могли пізніше посісти вищі
державні посади (до великого візира включно). Отже, можна стверджувати, що ос�
110 Сіверянський літопис
манам вдалось створити досить ефективну систему комплектування своїх гвардійсь�
ких частин, а також забезпечити підготовку урядовців до заміщення різних держав�
них посад через інститут аджемі огланів.
1. Див. зокрема: Петросян И.Е. К истории создания янычарского корпуса //
Тюркологический сборник. 1978. – М., 1984; она же. Янычарские гарнизоны в провинциях
Османской империи в ХVІ�ХVІІ вв. // Османская империя: система государственного управления,
социальные и этнорелигиозные проблемы: Сб. статей / С.Ф.Орешкова (отв. ред.). – М., 1986;
она же. Янычарский корпус в конце ХVІ – начале ХVІІ века и первая попытка военной реформы
в Османской империи // Восток. История и культура. (Ю.Петросяну к 70�летию со дня рождения)
/ Под ред. И.Петросян, Е.Резвана, Э.Темкина. – СПб., 2000.
2. Мебде�и Канун�и Йеничери оджагы тарихи (История происхождения законов янычарского
корпуса) / Изд. текста, пер. с тур., коммент. и указ. И.Е.Петросян. – М., 1987.
3. Іналджик Г. Османська імперія. Класична доба 1300�1600 / О.Галенко (пер. з англ.). – К.,
1998. – С.94�96.
4. Савицкий В. Корпус янычар. Образование, организация, комплектование и командный
состав в ХІV�ХVІ вв. // Цейхгауз. – М., 1999. – № 9; Сергеев В. Янычары. Меч ислама: искусство
войны начала ХІХ в. нашей эры. – Ростов�на�Дону, 2000; Введенский Г. Янычары. История,
символика, оружие. – СПб., 2003; Срібняк І.В. Яничарський корпус османської армії (1362 р. –
кінець ХVІ ст.): організація, структура, командний склад // Україна у Центрально�Східній Європі.
– К.: Інститут історії НАН України, 2010. – Вип.9 (в друці); він же. Військо капикулу в Османській
імперії: особливості формування, організаційна структура, номенклатура офіцерських посад //
Українська орієнталістика: Зб. наук. праць викл. та студ. Нац. ун�ту «Києво�Могилянська академія»
і Київ. нац. лінгв. ун�ту / Гол. ред. І.В.Срібняк. – К., 2009�2010. – Вип.4�5 (в друці); він же.
Оджак яничарів у структурі османської армії. – К., 2010. – 18 с.
5. Див.: Uzunзarюэlэ I.Н. Osmanlэ Devleti Teєkilвtэndan Kapэkulu Ocaklarэ. – Ankara. – 1984.
6. История Османского государства, общества и цивилизации: в 2�х т. / Под ред. Э.Ихсаноглу.
– М., 2006. – Т.1: История Османского государства и общества. – С.264�273.
7. Оджак – сім’я, вогнище (родинне). Кожен рід війська у складі корпусу капикулу творив
окремий оджак (корпус). Крім вже згадуваних корпусів аджемі огланів і яничар, існували оджаки
кінної гвардії (сюварі або капикулу сюварілері), гармашів (топчу), гарматної обозної служби
(топ арабаджи) і зброярів (джебеджи). Дещо пізніше були сформовані ще два допоміжні
підрозділи – оджаки саперів (лягимджи) і бомбардирів (хумбараджи). Див.: Клейнман Г.О.
Армия и реформы. Османский опыт модернизации. – М., 1989. – С.146.
8. Петросян И.Е. К истории создания янычарского корпуса… – С.196.
9. У кількісному відношенні цей податок (хілат баха або кул акчесі) становив спочатку 90�
100 акче, збільшившись з плином часу втричі, а в ХVІІ ст. – вже в шість разів.
10. Всі зарахування до складу стамбульського оджаку аджемі огланів здійснював заступник
яничарського аги (кетхюдаси), до корпусу бостанджи – його командувач (бостанджибаши).
11. Іналджик Г. Османська імперія. Класична доба 1300�1600 / Олександр Галенко (пер. з
англ.). – К., 1998. – С.89.
12. Остаточно було захоплене турками у 1376 р.
13. Акче (тур.) – срібна монета розміром 12�14 мм, що перебувала в обігу в Османській
імперії та на момент своєї появи в ХІV ст. важила 1 грам (за іншими даними – 1,2 грама) – авт.
14. Населені пункти на азіатському боці Дарданелльської протоки, в яких збирались османські
війська в очікуванні свого перевезення на європейський континент.
15. Шамсутдинов А.М. Проблемы становления Османского государства по турецким
источникам ХІV�ХV вв. // Османская империя: система государственного управления, социальные
и этнорелигиозные проблемы: Сб. статей / С.Ф.Орешкова (отв. ред.). – М., 1986. – С.35.
16. Яничарський офіцер, як правило – командир орта в корпусі яничарів.
17. Старший офіцер в яничарській казармі (ода).
18. История Османского государства, общества и цивилизации... – С.270�271.
19. Аджемі оглани працювали в Топкапі, Старому, Галатському і Андріанопольському палацах,
а також у палаці Ібрагім�паши.
20. Через знецінення акче щоденна плата за службу аджемі огланам поступово збільшувалась,
досягши у ХVІІІ ст. 7,5 акче.
21. Мебде�и Канун�и Йеничери... – С.201.
22. История Османского государства, общества и цивилизации... – С.271�273.
В статье анализируются специфика комплектования корпуса новобранцев (ад�
жеми огланов), которые перед зачислением в состав османской дворцовой гвардии в
течение нескольких лет использовались на различных общественных работах, ис�
полняли охранную службу, находились в качестве вспомогательного персонала на
флоте и в армейских подразделениях. Большая часть аджеми огланов направля�
Сіверянський літопис 111
лась на пополнение янычарского корпуса, наиболее способные из них могли занять
высшие государственные должности в Османской империи.
Ключевые слова: аджеми огланы, Османская империя, корпус капикулу, яны�
чары, ода.
In the article it is analyzing the peculiarities of reinforcement of the recruits’ division
(adzhemi ohlans) that during some years before joining the Ottoman palace guard being
engaged in social workes or being on duty as the bodyguards, as well as served in the
Ottoman Navy and Army. After that the main part of the recruits were sended to the
janissary’s division, while the most capable of them could occupy the supreme state posts
in the Ottoman Empire.
Key words: adzhemi ohlans, the Ottoman Empire, kapikulu division, janissaries,
barracks.
|