На переломі: епітафії у поетиці "Fons castalius" [Кастальське джерело] (1700 - 1701 р.)
У статті розглядаються теорія і літературна практика епітафії в київській поетиці доби Мазепи – “Fons Castalius” [Кастальське джерело] (1700 – 1701). Встановлюються можливі джерела: західноєвропейські поетики та риторики, хронологічно більш ранні українські поетики, тогочасна літературна практика, т...
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2011
|
| Назва видання: | Сiверянський лiтопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/25719 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | На переломі: епітафії у поетиці "Fons castalius" [Кастальське джерело] (1700 - 1701 р.) / О. Циганок // Сiверянський лiтопис. — 2011. — № 2. — С. 34-38. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-25719 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-257192013-02-13T02:28:38Z На переломі: епітафії у поетиці "Fons castalius" [Кастальське джерело] (1700 - 1701 р.) Циганок, О. У глиб віків У статті розглядаються теорія і літературна практика епітафії в київській поетиці доби Мазепи – “Fons Castalius” [Кастальське джерело] (1700 – 1701). Встановлюються можливі джерела: західноєвропейські поетики та риторики, хронологічно більш ранні українські поетики, тогочасна літературна практика, творчість автора поетики. Аналізується розвиток теорії та рецепція епітафій із поетики 1700 р. в українських трактатах пізнішого часу. В статье рассматривается теория и литературная практика эпитафии в киевской поэтике эпохи Мазепы – «Fons Castalius» [Кастальский источник] (1700 -1701). Устанавливаются возможные источники: западноевропейские поэтики и риторики, хронологически более ранние украинские трактаты, литературная практика того времени, творчество автора поэтики. Анализируется развитие теории и рецепция эпитафий из поэтики 1700 г. в украинских трактатах более позднего времени. The article deals with the theory and the literary practice of the epitaphs in Kiev poetic of Mazepa’s age – «Fons Castalius» [Kastalsky Source] (1700 – 1701). Possible sources are established: Western poetics and rhetorics, chronologically earlier Ukrainian poetics, contemporary literary practice, personal creativity by poetic’s author. In the article are analyzing the development of the epitaph’s theory and the reception of the epitaphs from this poetic in the later Ukrainian treatises. 2011 Article На переломі: епітафії у поетиці "Fons castalius" [Кастальське джерело] (1700 - 1701 р.) / О. Циганок // Сiверянський лiтопис. — 2011. — № 2. — С. 34-38. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. XXXX-0055 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/25719 821.161.2 uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
У глиб віків У глиб віків |
| spellingShingle |
У глиб віків У глиб віків Циганок, О. На переломі: епітафії у поетиці "Fons castalius" [Кастальське джерело] (1700 - 1701 р.) Сiверянський лiтопис |
| description |
У статті розглядаються теорія і літературна практика епітафії в київській поетиці доби Мазепи – “Fons Castalius” [Кастальське джерело] (1700 – 1701). Встановлюються можливі джерела: західноєвропейські поетики та риторики, хронологічно більш ранні українські поетики, тогочасна літературна практика, творчість автора поетики. Аналізується розвиток теорії та рецепція епітафій із поетики 1700 р. в українських трактатах пізнішого часу. |
| format |
Article |
| author |
Циганок, О. |
| author_facet |
Циганок, О. |
| author_sort |
Циганок, О. |
| title |
На переломі: епітафії у поетиці "Fons castalius" [Кастальське джерело] (1700 - 1701 р.) |
| title_short |
На переломі: епітафії у поетиці "Fons castalius" [Кастальське джерело] (1700 - 1701 р.) |
| title_full |
На переломі: епітафії у поетиці "Fons castalius" [Кастальське джерело] (1700 - 1701 р.) |
| title_fullStr |
На переломі: епітафії у поетиці "Fons castalius" [Кастальське джерело] (1700 - 1701 р.) |
| title_full_unstemmed |
На переломі: епітафії у поетиці "Fons castalius" [Кастальське джерело] (1700 - 1701 р.) |
| title_sort |
на переломі: епітафії у поетиці "fons castalius" [кастальське джерело] (1700 - 1701 р.) |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
У глиб віків |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/25719 |
| citation_txt |
На переломі: епітафії у поетиці "Fons castalius" [Кастальське джерело] (1700 - 1701 р.) / О. Циганок // Сiверянський лiтопис. — 2011. — № 2. — С. 34-38. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський лiтопис |
| work_keys_str_mv |
AT ciganoko naperelomíepítafííupoeticífonscastaliuskastalʹsʹkedžerelo17001701r |
| first_indexed |
2025-07-03T05:17:36Z |
| last_indexed |
2025-07-03T05:17:36Z |
| _version_ |
1836601686174466048 |
| fulltext |
34 Сіверянський літопис
УДК 821.161.2
Ольга Циганок
�
НА ПЕРЕЛОМІ: ЕПІТАФІЇ У ПОЕТИЦІ "FONS
CASTALIUS" [КАСТАЛЬСЬКЕ ДЖЕРЕЛО] (1700 � 1701 Р.)
У статті розглядаються теорія і літературна практика епітафії в київській
поетиці доби Мазепи – “Fons Castalius” [Кастальське джерело] (1700 – 1701).
Встановлюються можливі джерела: західноєвропейські поетики та риторики, хро�
нологічно більш ранні українські поетики, тогочасна літературна практика,
творчість автора поетики. Аналізується розвиток теорії та рецепція епітафій
із поетики 1700 р. в українських трактатах пізнішого часу.
Ключові слова: поетики, епітафії, похоронна поезія.
Латиномовні поетики XVII – першої половини XVIII ст. – одне із основних
джерел наших знань про тогочасну теорію віршування. Завдяки перекладам україн�
ською та російською мовами поетик 1637, 1705 і 1736 років, які здійснили Воло�
димир Крекотень, Ілля Єрьомін та Віталій Маслюк [3; 5; 2], ці поетики стали
набутком широкого дослідницького загалу. Що стосується інших трактатів, то вони
мало привертають увагу вчених. Однак кожна поетика – неповторна і кожна роз�
ширює наші уявлення про літературні теорію та практику XVII – першої половини
XVIII ст.
Поетика “Fons Castalius” [Кастальське джерело] [7], яку розпочали читати у
Київській академії у вересні 1700 р. і закінчили у липні 1701 р., зацікавила нас не
випадково. Близько 1700 року у Москві у великій кількості появляються на над�
гробках епітафії віршем та прозою, у яких містилися невідомі раніше елементи:
розповідь про діяння померлого і їх оцінка, вираз скорботи та моралізаторське
повчання про недовговічність життя. Дослідник російської епітафії Павло Акімов
пов’язує їх створення із діяльністю учнів Слов’яно�Греко�Латинської академії,
які засвоїли силабічне віршування та барокову риторичну культуру [1, 3]. Можна
припустити, що українська шкільна епітафія вплинула на розвиток цього жанро�
вого різновиду в Росії, була одним із джерел.
Питання, пов’язані з епітафією, у поетиці 1700 р. виділялися в окремий неве�
ликий параграф “De epitaphio” [Про епітафію] [7, 121 – 122 (зв.)]. Так було зроб�
лено вже в одній із найбільш ранніх збережених українських поетик – 1686 р.
(Camoena in Parnasso, 1686, 114). Подібне явище і назву бачимо у Феофана Про�
коповича [5, 330] і у ряді більш пізніх поетик (Officina, 1726, 39; Via, 1729, 52;
Praecepta, 1743, 127).
Поетика 1700�1701 рр. уперше на українському ґрунті подає визначення епі�
тафії як епіграми на похвалу або осуд померлого […Epitaphium sit epigramma in
laudem mortui vel vituperium] [7, 121 – 121 (зв.)]. Те, що в епітафії зустрічається не
лише похвала, й осуд померлого, випливало із тогочасної літературної практики,
адже у багатьох літературних епітафіях висміювали п’яниць, крадіїв, єретиків і
т.д. Типовими для майже усіх західноєвропейських та українських поетик і рито�
рик, де розглядаються епітафії, є вказівки, що їх зустрічаємо у поетиці 1700�1701
рр.: у епітафіях слід вказати ім’я померлого, вік, заслуги, вчинки, громадську
думку, любов до батьківщини, вид смерті і т.д. [7, 121 (зв.)].
© Циганок Ольга Михайлівна – кандидат філологічних наук, пере�
кладач з латинської, польської та німецької мов. (Київ)
Сіверянський літопис 35
Визначення епітафії як епіграми утвердилося у тогочасній теорії літератури:
його зустрічаємо у поетиці Феофана Прокоповича [5, 330] та у більш пізніх
трактатах, закінчуючи поетикою Григорія Кониського (Via, 1729, 52; Tabulae, 1729 –
1730, 59; Praecepta, 1746, 120 та ін.).
Інше положення із поетики 1700�1701 рр., яке раніше в українських поетиках
не фіксувалося, не знайшло підтримки. У поетиці «Кастальське джерело» ви�
діляються такі складові епітафії: плач [luctus], похвали [laudes], втішання
[consolationes], підбадьорення [exhortationes], пояснення нещастя чи втрати
[explicatio damni et jacturae] чи, навпаки, проклинання пороків [exsecratio vitiorum],
виголошення проклять [imprecatio], сатира [satyra] та ін. [7, 121]. Ці положення про
композицію епітафії не отримали свого розвитку у більш пізніх українських
поетиках. Зокрема, Феофан Прокопович cтверджує, що частини і достоїнства
епітафії такі ж, як епіграми [Epitaphii et partes et virtutes totidem atque eaedem sunt,
quae cujuscunque epigrammatis] [5, 330]. Очевидно, у поетиці «Кастальське джерело»
(1700�1701) маємо справу із змішуванням, ототожнюванням двох жанрових
різновидів похоронної поезії, вживанням терміну «епітафія» у значенні «епіцедія».
Тут відчуваємо частково вплив поетики Юлія Скалігера, де виділяються такі
частини епіцедія, як “laudes” [похвали], “jacturae demonstratio” [показ втрати],
“narratio” [розповідь], “luctus” [плач], “consolatio” [утішання], “exhortatio” [підба�
дьорювання] [9]. Бачимо також розвиток міркувань Скалігера: якщо епітафії пи�
сані в осуд померлого, то і частини мають бути відповідні, звідси – «прокляття» і
т.д.
Поетика «Кастальське джерело” (1700) зазначає, що епітафії, звичайно, пи�
шуться або вирізаються на мармурі. У кінці прозової епітафії [epitaphium solutum]
краще додати відомий вислів [sententia], а кінці віршової епітафії [epitaphium
ligatum] – конcепт [acumen] чи щось подібне (Fons Castalius, 1700�1701, 121 (зв.).
Автор показує це на шести прикладах: подаються епітафії “Indoleas hospes” [Ох,
подорожній, мене пожалій], “Goœciu po¿a³uj id¹c nie mia³em imienia” [Пожалій, манд�
рівцю, без імені вмирало], “Mortua sum pariens et mortua pignora sibi” [Вмерла при
родах сама, і мертве родилось дитятко], “I sama œmierci¹ placê, i to com powi³a” [Cама
плачу я смертю і те, що сповила], “Tu le¿y ma³e dziecko, jednako placiemy” [Тут лежить
мале дитя, однакова плата], “Bo¿e, któryœ odpusci³ ³otrowi prawemu” [Боже, ти шля�
хетному харцизу пробачив].
Автор поетики 1700�1701 рр. вказує на різноманітність епітафій: “Siquidem omnis
varietas delectat, sic etiam poesis aliquando a luctu ad sales, a lamento a lugubri naenia ad
lepores poetis excitat animum…” [Оскільки всяка різноманітність розважає, так та�
кож інколи поезія переводить думку поетів від вираження скорботи до насмішок,
від плачу і скорботної ненії до дотепів…] [7, 122]. Після цього твердження наво�
дяться епітафії “Tu kostyra spoczywa nago po³o¿ony” [Тут костира спочива, голень�
ким поклали], “Tu le¿y bêbenista, czeka dnia owego” [Тут лежить барабанщик, дня
того чекає], “W tym grobie Duda le¿y, dudy znaleziono” [У тій могилі Дуда, і знайшли
там флейти], “Tu piianica le¿y, ale tylko cia³o” [Тут лежить пияк якийсь, але тільки
тіло], “Hic regem recumbare tibi res certa viator” [Тут упокоївся цар – тобі це відомо,
мандрівцю], “W tym grobie sk¹py le¿y, ¿eby Charonowi” [Скнара в гробі тім, хотів по
кризі ходити], “Ch³op krótki, trumna krótka, krótki te¿ nagrobek” [Куций хлоп, куца
труна, куций теж надгробок, “Hac recubant fossa Fossae venerabilis ossa” [Тут спочи�
вають у фосі кістки шановного Фосси], “Grammaticam didici, multos docuique per
annos” [Вивчив граматику я, й багатьох навчив за ті роки], “Hic jacet magister
noster” [Вчитель в цій лежить могилі]. Усі полономовні епітафії цієї групи були
поширеними у XVII ст. у Польщі та фіксуються в антології польської поезії XVII
ст. «Польські селянки» [10, 406 – 411] (епітафія гравцеві – також у антології
«Сад поетичний» Я.Трембецького [12, 27]). Претекст епітафії “Hic regem
recumbare tibi res certa viator” [Тут упокоївся цар – тобі це відомо, мандрівцю] не
встановлений, а усі інші наведені вище латиномовні епітафії зустрічаються у
36 Сіверянський літопис
західноєвропейських поетиках та риториках XVI – XVII ст. Епітафію про учите�
ля філософії зустрічаємо у риториці «Оратор» (Лейпциг, 1664) [8, 336], епітафії
про граматика і про Фоссу – там само і в антології епітафій Лаббе (1686) [8, 334
– 336; 11, 403 – 404].
Таким чином, 16 епітафій, уміщених у поетиці 1700 р., автор поетики розділив
на дві групи: серйозні епітафії із консептом і жартівливі. Щоправда, цей поділ
досить умовний. На нашу думку, розповідну епітафію прочанинові
Bo¿e, któryœ odpusci³ ³otrowi prawemu,
Odpuœæ i pielgrzymowi ma³o co lepszemu.
[Боже, ти шляхетному харцизу пробачив,
То й прочанину пробач, він нічим не кращий]
доречно віднести до жартівливих епітафій. Ця епітафія у поетиці 1700�1701 рр.
наводиться вперше, пізніше її без змін зустрічаємо в інших поетиках (Cedrus
Apollinis, 1702, 150; Lyra Heliconis, 1709, 247; Liber artis poeticae, 1742, 124). Чи можна
віднести до жартівливих епітафію про магістра, який не зумів провідміняти сло�
во «могила», також під питанням.
Можливо, невідомий нам автор поетики 1700�1701 рр. сам віршував. На цю
думку наводить те, що п’ять латино� і полономовних епітафій у його поетиці
зустрічаються уперше, їх претексти не встановлено. Окрім того, два тексти у
поетиці 1700 р. наводяться у двох версіях – польською та латинською мовами.
Тогочасна пародія, що включала в себе переклад, була поширеною практикою
[6, 81 – 82 ]. В антологіях латинських епіграм поширені пародії цих епіграм націо�
нальними мовами, в тому числі й переклади епітафій. Що було претекстом, що
метатекстом, визначити не завжди вдається.
Що стосується епітафії немовляті, яке померло нехрещеним “Indoleas hospes”
[Ох, подорожній], то першим появився латинський текст у поетиці 1696 року, а
вже потім, у поетиках 1700 і 1702 року – польська пародія “Goœciu po¿a³uj”:
Indoleas hospes non sum de fonte renatus
Non puero certum nomen eratque mihi.
Quod quia non poteram quaesitus dicere, non sit
In Libro vitae mentio facta mei.
[Ох, подорожній, мене пожалій, бо я не родився,
Хлопчик, і ще не дали ймення якогось мені.
Саме тому, коли запитали, не зміг я назватись,
Тож у книзі життя не спом’янули мене].
(Rosa inter spinas, 1696, 121 Fons Castalius, 1700, 121 (çâ.) Cedrus Apollinis, 1702,
149 Lyra, 1709, 247 Liber, 1742, 124).
Goœciu po¿a³uj id¹c nie mia³em imienia,
Nie mia³em, nêdzne dziecko, duchu z urodzenia,
Nie umia³em siê nazwaæ, kiedy miê spytano,
I tak miê do ¿ywota Ksiêgi nie wpisano.
[Пожалій, мандрівцю, без імені вмирало,
Бідне дитятко, зроду дихання не мало.
Не назвало імені, як мене спитали,
І так мене у Книгу життя не вписали].
(Fons Castalius, 1700, 121(çâ.); Cedrus Apollinis, 1702, 14).
Епітафія із «Польських селянок» матері, яка померла разом із дитиною при
родах “I sama smercia” вперше з’являється на українському ґрунті у поетиці 1700 р.
і з незначними змінами фіксується у поетиках 1702, 1709, 1729 і 1742 р. Її пародія
„Ìortua sum” [Вмерла при родах сама] також уперше з’являється у «Кастальському
джерелі» (1700) [7, 121 (зв.)] і без змін тексту та коментаря до нього наводиться
у поетиці Іларіона Ярошевицького 1702 р. (Cedrus Apollinis, 1702, 149). Очевидно,
латинська версія появилася пізніше. Цікаво, що польський текст написаний у
формі чотирьох віршів, а латинський „Ìortua sum” [Вмерла при родах сама] –
дистих:
Сіверянський літопис 37
I sama œmierci¹ placê, i to com powi³a
Martwe by³o, dwiem œmierci razem urodzi³a.
Si³ê* ma œmieræ przystêpów, bo i przez te wrota
Idzie, któremi mamy drogê do ¿ywota.
[Cама плачу я смертю, і те, що сповила,
Мертве було, смерті дві разом породила.
Звідусіль підходить смерть, також і шляхами,
Тими входить, крізь які йдемо у життя ми].
Mortua sum pariens et mortua pignora sibi,
Triste puer periam, mors utrisque fuit.
[Вмерла при родах сама, і мертве родилось дитятко,
Cумно, і хлопчик, і я, смерть поразила обох].
Таким чином, складається враження, що теорія епітафії у поетиці 1700 р. фор�
мувалася під впливом різних джерел: до уваги бралися як хронологічно більш
ранні поетики західноєвропейських та українських теоретиків літератури, так і
тогочасна літературна практика. Усе це переосмислювалося, дещо приймалося,
дещо відкидалося. Подекуди пропонувалися власні погляди на те чи інше питан�
ня, які інколи знаходили підтримку у наступників, а інколи – ні. Подібним чином
зразки епітафій у поетиці 1700�1701 рр. – різноманітні і за тематикою, і за поход�
женням. Домінують відомі тексти, подекуди з короткою, подекуди з тривалою
літературною традицією. Разом з тим деякі епітафії були, очевидно, написані
самим автором поетики або якимсь невідомим поетом чи поетами. Отже, знову ж
таки сплітаються класичне і нове, відбувається інтенсивна інтелектуальна робота,
щоб краще збагнути слово і думку.
1. Акимов П.А. Русское надгробие XVIII – первой половины XIX века: идея жизни и смерти
в пластическом воплощении и эпитафии: Автореферат дис. … кандидата искусствоведения:
17.00.04. – М., 2008. – 27 с.
2. Довгалевський Митрофан. Поетика («Сад поетичний») / Пер. i прим. В. П. Маслюка.– К,
1973. – 436 c.
3. Крекотень В.І. Київська поетика 1637 р.// Літературна спадщина Київської Русі і українська
література XVI – XVIII ст.– К., 1981.– С.118 �154.
4. Маслюк В.П. Латиномовні поетики і риторики XVII – першої половини XVIII ст. і їх роль
у розвитку теорії літератури на Україні. – К., 1983. – 234 c.
5. Прокопович Феофан. Сочинения / Под ред. И. П. Еремина.– М. – Л.: Изд�во АН СССР,
1961. – 512 с.
6. Циганок О.М. З історії латинських літературних впливів в українському письменстві XVI
– XVIII ст.. – К., 1999. – 104 c.
7. Fons Castalius ad hauriendum sitienti eruditae juventuti intra Montana Kijoviae in Collegio Kijovo-
Mohileano excussus et caet... anno Domini quo liberaturis honores fluxerat ad cunas postquam aqua vivax
(1700). – Рукопис зберігається в Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського,
Інститут рукопису, шифр ДС / П 239. – 189 арк. Назви українських поетик подаються скорочено,
за початком. Перша цифра вказує рік написання, друга – аркуш. Повні назви трактатів і шифри
рукописів дивись у виданні Віталія Маслюка [4]. Назви епітафій подаються за початком.
Переклади Ольги Циганок.
8. Orator extemporaneous sev Artis oratoriae breviarium bipartum… – Lipsiae, 1664. – 456 p. + 102
(Index).
9. Scaliger Julius Caesar. Poetices libri septem. Ed. II. – Lugduni, 1594.
10. Sielanki polskie z roŸnych autorow zebrane…Editio V. – Warszawa, 1778. -526 s.
11. Thesaurus epitaphiorum veterum ac recentium selectorum … Opera ac studio Philippi Labbé. –
Parisiis, 1686. – 626 p.
12. Trembecki Jakub Teodor. Wirydarz poetycki. Wyda³ Àlexander Brückner. T. 1 – 2. – Lwów, 1910.
– 512 s.; T. 2. – Lwów, 1911. – 402 s.
В статье рассматривается теория и литературная практика эпитафии в
киевской поэтике эпохи Мазепы – «Fons Castalius» [Кастальский источник] (1700
�1701). Устанавливаются возможные источники: западноевропейские поэтики и
риторики, хронологически более ранние украинские трактаты, литературная прак�
38 Сіверянський літопис
тика того времени, творчество автора поэтики. Анализируется развитие тео�
рии и рецепция эпитафий из поэтики 1700 г. в украинских трактатах более по�
зднего времени.
Ключевые слова: поэтики, эпитафии, похоронная поэзия.
The article deals with the theory and the literary practice of the epitaphs in Kiev poetic
of Mazepa’s age – «Fons Castalius» [Kastalsky Source] (1700 – 1701). Possible sources
are established: Western poetics and rhetorics, chronologically earlier Ukrainian poetics,
contemporary literary practice, personal creativity by poetic’s author. In the article are
analyzing the development of the epitaph’s theory and the reception of the epitaphs from
this poetic in the later Ukrainian treatises.
Keywords: Poetics, epitaphs, funeral poetry.
|