Соціально-політичні проекти у вирішенні проблем суспільства

Досліджуються основні елементи процесу конструювання соціальних проблем як основи політичного курсу. Показано, в який спосіб проблема з приватної перетво- рюється на соціальну, які групи людей та інститути дотичні до цього, які умови необхідні для того, щоб соціально-політичний проект із вирішення с...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Климанська, Л.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2010
Schriftenreihe:	Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку
Schlagworte:	Політичні інститути та процеси
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/25737
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Соціально-політичні проекти у вирішенні проблем суспільства / Л. Климанська // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку: Зб. наук. пр. — Львів, 2008. — Вип. 22 — С. 54-60. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-25737
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-257372013-02-13T02:11:36Z Соціально-політичні проекти у вирішенні проблем суспільства Климанська, Л. Політичні інститути та процеси Досліджуються основні елементи процесу конструювання соціальних проблем як основи політичного курсу. Показано, в який спосіб проблема з приватної перетво- рюється на соціальну, які групи людей та інститути дотичні до цього, які умови необхідні для того, щоб соціально-політичний проект із вирішення соціальної проблеми був успішним. The article explores the main elements of the process of construction of problems as the base of political course. The goal of this article is to demonstrate how it happens that the problem from the private one became social, what groups and institutions take part in this process, what circumstances are needed to make the sociopolitical project in resolving of social problem successful. 2010 Article Соціально-політичні проекти у вирішенні проблем суспільства / Л. Климанська // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку: Зб. наук. пр. — Львів, 2008. — Вип. 22 — С. 54-60. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. XXXX-0075 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/25737 32:316.77 uk Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Політичні інститути та процеси Політичні інститути та процеси
spellingShingle	Політичні інститути та процеси Політичні інститути та процеси Климанська, Л. Соціально-політичні проекти у вирішенні проблем суспільства Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку
description	Досліджуються основні елементи процесу конструювання соціальних проблем як основи політичного курсу. Показано, в який спосіб проблема з приватної перетво- рюється на соціальну, які групи людей та інститути дотичні до цього, які умови необхідні для того, щоб соціально-політичний проект із вирішення соціальної проблеми був успішним.
format	Article
author	Климанська, Л.
author_facet	Климанська, Л.
author_sort	Климанська, Л.
title	Соціально-політичні проекти у вирішенні проблем суспільства
title_short	Соціально-політичні проекти у вирішенні проблем суспільства
title_full	Соціально-політичні проекти у вирішенні проблем суспільства
title_fullStr	Соціально-політичні проекти у вирішенні проблем суспільства
title_full_unstemmed	Соціально-політичні проекти у вирішенні проблем суспільства
title_sort	соціально-політичні проекти у вирішенні проблем суспільства
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Політичні інститути та процеси
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/25737
citation_txt	Соціально-політичні проекти у вирішенні проблем суспільства / Л. Климанська // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку: Зб. наук. пр. — Львів, 2008. — Вип. 22 — С. 54-60. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
series	Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку
work_keys_str_mv	AT klimansʹkal socíalʹnopolítičníproektiuviríšenníproblemsuspílʹstva
first_indexed	2025-07-03T05:18:54Z
last_indexed	2025-07-03T05:18:54Z
_version_	1836601767089930240
fulltext	Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку, випуск 22, 2010 54 УДК 32:316.77 Л. Климанська Національний університет “Львівська політехніка” СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ПРОЕКТИ У ВИРІШЕННІ ПРОБЛЕМ СУСПІЛЬСТВА © Климанська Л., 2010 Досліджуються основні елементи процесу конструювання соціальних проблем як основи політичного курсу. Показано, в який спосіб проблема з приватної перетво- рюється на соціальну, які групи людей та інститути дотичні до цього, які умови необхідні для того, щоб соціально-політичний проект із вирішення соціальної проблеми був успішним. Ключові слова: соціальна проблема, вимоги, заявники проблем, соціально-політичний проект, політичний порядок денний. Klymanska Larysa SOCIOPOLITICAL PROJECTS IN RESOLVING PROBLEMS OF SOCIETY The article explores the main elements of the process of construction of problems as the base of political course. The goal of this article is to demonstrate how it happens that the problem from the private one became social, what groups and institutions take part in this process, what circumstances are needed to make the sociopolitical project in resolving of social problem successful. Keywords: social problem, claims, claim makers, sociopolitical projects, political agenda. Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Соціальна політика є одним із ефективних способів вирішення соціаль- них проблем. Політики використовують ярлик “соціальна проблема” для того, щоб обґрунтувати свої зусилля із спрямування ресурсів держави на вирішення тих чи інших складних соціальних ситуацій. Статус соціальної проблеми передбачає вже не тільки увагу громадськості та науковців до ускладнених обставин, а увагу політиків до них, необхідність прийняття рішень у межах соціальної політики для вирішення цих ситуацій /проблем. У такий спосіб виникають різні соціально- політичні проекти, програми соціального забезпечення, страхування, допомоги, регулювання зайнятості, охорони дитинства, боротьби з різного роду патологіями, які доволі стійко вкоренилися у практиці соціальної політики. Курси соціальної політики, конкретні програми і соціально- політичні проекти є результатом зусиль багатьох людей, які визнали ті чи інші соціальні обставини такими, що не відповідають “нормальному” стану речей. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням соціальної політики присвячено немало робіт російських та українських дослідників. Зокрема, деяка їх частина з необхідністю враховує ті чи інші соціальні проблеми під час розроблення соціальної політики держави. На- приклад, на відображенні гендерних проблем у національному законодавстві наполягають С. Г. Айва- зова, Є. А. Здравомислова, А. А. Темкіна, Е. А. Ярська-Смирнова, О. М. Балакірєва, К. Б. Левченко, Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку, випуск 22, 2010 55 Н. С. Власенко, Л. Д. Виноградова, І. В. Качалова та ін. [1; 5; 12; 4; 2; 13]. Н. В. Коваліско, Т. М. Ма- лєєва, О. Оксамитна, С. Бродська [7; 9; 10] доводять необхідність урахування в соціальній політиці процесу формування середнього класу. Існують наукові роботи, в яких доводиться необхідність вирішувати соціальну проблему бідності [6, 8, 11]. Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Але, на нашу думку, однієї констатації фактів відображення соціальних проблем і соціальних потреб окремих груп населення вже не достатньо, потрібно усвідомити і проаналізувати сам процес формування курсів соціальної політики, простежити увесь шлях, який проходить пропозиція щодо вирішення соціальної проблеми (соціально-політичний проект) від ідеї до реалізації, від проекту до втілення. Це диктується вагомими причинами. По-перше, соціально-політичні проекти висуваються багатьма суб’єктами політичного процесу (міністерствами, органами виконавчої влади, політичними партіями – представником влади і опозиції, громадськими об’єднаннями і організаціями). По-друге, існування багатьох проектів передбачає ситуацію конкуренції і відповідно виграш або програш в ній. По-третє, частина соціально-політичних проектів, які фінансуються державою, не дають бажаного економічного та соціального ефекту. Формулювання цілей статті (постановка завдання). Мета роботи – показати, як проблема з приватної перетворюється в соціальну, які групи людей та інститути дотичні до цього, які умови необхідні для того, щоб соціально-політичний проект із вирішення соціальної проблеми був успішним. Виклад основного матеріалу дослідження. Новий політичний курс в жодному разі не може вважатися автоматичним наслідком простого існування обставин, які турбують громадськість. Зрештою є багато людей, які б хотіли, щоб законодавці зробили багато речей, і законодавці не можуть ймовірно реагувати на усі ці вимоги, тому що їх просто забагато, забагато ресурсів потрібно, аби задовольнити усі вимоги, багато з цих дій і заходів є контроверсійними. І хоча деякі вимоги часом викликають одноголосну реакцію, деякі з них викликають як позицію за, так і позицію проти. Як законодавці мають сортувати усі ці вимоги? Частково це допомагають зробити засоби масової інформації – вони формують порядок денний і тим самим допомагають законодавцям зрозуміти пріоритети у вирішенні проблем. Ще одна обставина, яка допомагає законодавцям прийняти курс стосовно вирішення окремих соціальних проблем, – це конкуренція між самими вимогами. Так само, як заявники проблем конкурують за привернення уваги з боку медіа або громадськості, вони так само конкурують за місце у законодавчому порядку денному. У цьому процесі заявники проблеми можуть чекати роками до того моменту, коли законодавці нарешті звернуть увагу на їхні проблеми і вимоги. Оскільки закони торкаються майже усіх аспектів соціального життя, існує жорстка конкуренція за увагу законодавців до проблем і вимог, що існують в суспільстві, за нові закони та зміну старих. Одним із результатів цього процесу є виникнення інституту лобіювання, що професійно відповідає за знання входів та виходів законодавчого процесу, які підтримують мережу контактів із законодавцями та їхніми помічниками, і які розуміють, як ефективно запакувати вимоги в такий спосіб, щоб привернути увагу та отримати прихильність та підтримку законодавців. Більшість представників великого бізнесу, корпорацій та інших представників груп інтересів проводять компанії з лобіювання з метою вплинути на процес прийняття законів. Американський політолог Дж. Кіндон (John W. Kingdon) [15] у своїй роботі “Agendas, Alternatives, and Public Policies” послідовно відстоює тезу про те, що процес появи політичного курсу із вирішення конкретної соціальної проблеми починається із встановлення політичного порядку денного. Ця теорія з’являється на противагу існуючим концепціям “раціонального вибору” або “інкременталістським підходам” до процесу політикотворення. Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку, випуск 22, 2010 56 Встановлення політичного порядку денного можна уявити як процес поетапного фільтру- вання проектних пропозицій із впровадження специфічних реформ, спрямованих на вирішення тієї чи іншої соціальної проблеми. В ході такого поетапного процесу відбувається діагностування проблеми, адаптація контексту і активування змін. Потреба діагностувати контекст передбачає виокремлення контекстуальних перешкод і можливостей. Якщо виявляється, що специфічний політичний курс дуже важко змінити, потрібно змінити контекст або зосередити свою увагу на альтернативних політичних курсах. Якщо вияв- ляється, що контекстуальні можливості перевищують обмеження, нова стратегія, новий політичний курс можуть бути ініційовані тут же. Діагностування проблем передбачає аналіз трьох елементів, що зумовлюють можливість вирішення проблеми: 1) визнання проблеми; 2) пропозиції політичного курсу; 3) прийняття полі- тичного рішення. Кожен з цих елементів існує відокремлено, часто вони мінімально контактують одне з одним. У разі, коли усі три елементи перехрещуються, накладаються законодавці найімо- вірніше будуть діяти. На самому початку діагностування проблем виявляється, що багато проблем та ймовірних шляхів їхнього вирішення вже існують. Розглядаючи соціальну проблему бездомності чи соціального сирітства, або безробіття у конкретній країні, потрібно насамперед починати з того, що вже було зроблено в межах її обговорення і вирішення. Визнання проблеми. Соціальна проблема має бути визнана публічно. Заявники проблеми ідентифікують обставини, що викликають стурбованість, називають ці обставини, висувають переконливі аргументи на користь публічного визнання проблеми, організовують інформаційну кампанію з привернення уваги преси, громадськості, політиків. Зусилля заявників проблеми можуть отримати неочікувану підтримку з боку поточних реальних подій – жахливу історію на під- твердження про жахливий злочин або природну катастрофу, яка запустить проблему на рельєфну орбіту публічності (вона стане помітною). Пропозиції політичного курсу. Проектні пропозиції з вирішення соціальної проблеми – це спеціалізовані конструкції для нових законопроектів. Ці пропозиції можуть бути узагальненими принциповими конструкціями, ідеологічними версіями вирішення проблеми, вони можуть пропонувати створення, наприклад, нових програм для допомоги бідним, в той час, як інші будуть виступати за скорочення існуючих програм допомоги бідним. Інші пропозиції можуть бути специ- фічнішими, наприклад, розроблення детальних планів дій. Над такими пропозиціями працюють багато людей – експерти, “фабрики думок”, офіційні особи, лобісти, законодавці та їхні помічники. І так само, як вимоги конкурують за публічне визнання, політичні проектні пропозиції конкурують за увагу політиків, що приймають рішення. Політичні курси щодо вирішення соціальних проблем рідко починаються з чистого аркуша. Дослідження проблем та можливих варіантів рішень демонструє вже напрацьовану практику вирі- шення проблем, розміщує зазначену соціальну проблему у ширшому контексті. Може виявитися, наприклад, що сама проблема вже кимось заявлена, але не вирішується через брак фінансування. Може виявитися, що обговорювалися супроводжувальні проблеми, а зазначеної теми ще ніхто не торкався. Проблемні потоки та проекти варіантів вирішення існують у культурному контексті, національному або цивілізаційному. “Проблеми” в одному контексті не сприймаються як проблеми в іншому. Для американців великі розбіжності у доходах різних груп населення не є проблемою, натомість це проблема для багатьох європейців, зокрема тих, які довший час жили під пресом парадигми зрівнялівки. Високий рівень конфліктності може бути проблемою для однієї культури і зовсім не сприйматися як проблема – в іншій. Так само і деякі варіанти рішень можуть не Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку, випуск 22, 2010 57 сприйматися в деяких контекстах, наприклад, система медичного страхування є прийнятною для Європи і зовсім неприйнятною для США. Поточна політична ситуація. Політична реальність значною мірою впливає на встановлення порядку денного. Характер політичної реальності визначається відповідями на дуже багато запитань, зокрема: кого обрали, яких ідеологічних принципів дотримуються народні обранці, чиї інтереси представляють? Новий парламент, новий президент можуть бути прихильниками специфічних підходів до урядування (зокрема це стосується втручання держави в управління суспільством). Будь-яка законодавча діяльність відображає структуру парламенту: які політичні партії у більшості, чи голова парламенту, голова уряду, президент з однієї партії? які інші проблеми стоять на порядку денному і конкурують за увагу законодавців? Чи бюджет дозволяє розглядати “зайві” проблеми, чи ні? Саме ці чинники формують ступінь, в якому кожен законодавець вважає себе вільним приймати рішення. Політики так само стурбовані громадською думкою, вони так само можуть реагувати на зміни у громадських настроях. Політична ситуація постійно змінюється, впливаючи на те, на що будуть реагувати законодавці в кожний конкретний період часу. Отже, в поняття політичної реальності, як правило, включають багато різних елементів (аспектів), зокрема точку зору представників законодавчої та виконавчої влади на можливість і шляхи вирішення проблеми, точку зору громадськості, відображену в опитуваннях громадської думки, підтримку з боку представників засобів масової інформації. Розглядаючи ймовірність політичних змін у будь-якому політичному середовищі, необхідно врахувати кілька чинників, які ускладнюють процес реформування: • реальний розмір зміни політичного курсу (значних змін завжди досягнути складніше, ніж незначних); • рівень політизації теми (якщо проблема вже викликає збурення і політичний конфлікт, то в разі її нової презентації найімовірніше вона буде асоціюватися з політичним конфліктом); • слід брати до уваги інтереси людей з великим владним потенціалом (якщо пропонований політичний проект загрожуватиме їхнім економічним, професійним або політичним інтересам, здійснити цей політичний проект буде дуже складно); • вартість політичного проекту і можливості його впровадження (політичні проекти, які представляють варіанти вирішення проблем логістики або фінансування, часто викли- кають опір з боку виконавчих органів влади). Але в політичному процесі існує такий період, коли усі зазначені чинники не враховуються. Це період виборчої кампанії, впродовж якого артикулюються наміри із вирішення багатьох реальних і часом багатьох нереальних соціальних проблем. У своїх виборчих обіцянках кандидати на політичні посади пропонують своє бачення вирішення соціальних проблем, інколи формулюючи і самі соціальні проблеми. Експерти Національного форуму профспілок України проаналізували програмні пропозиції вісімнадцяти кандидатів на посаду Президента на виборах 2010 року в частині вирішення найгостріших соціальних проблем і зробили висновок, що абсолютна більшість програм не містить чіткого бачення того, як підвищити якість життя людей праці, зробити соціальні стандарти реальними, як вирішити основні соціальні проблеми України. Результати цього аналізу було представлено в оглядовій статті М. Якібчука, голови На- ціонального форуму профспілок України “Соціальний пофігізм кандидатів у президенти”, опублікованій агентством УНІАН 09.12.2009 [14]. Усіх кандидатів на посаду президента він поділив на три групи: групу “асоціальних підходів”, групу “соціально невизначених” і групу “соціальних популістів”. Вісім із вісімнадцяти кандидатів, які увійшли в групу кандидатів “асоціальних підходів” взагалі не артикулювали свого наміру вирішувати соціальні проблеми в Україні. Група “соціально невизначених” кандидатів, до яких належать І. Богословська, О. Мороз, Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку, випуск 22, 2010 58 А. Гриценко, В. Ющенко, О. Рябоконь позначили свої соціальні зобов’язання штрих-пунктирною лінією, де штрих позначає проблему, а пунктир, тобто прочерк, означає фактично невизначеність щодо того, як її вирішувати. Інна Богословська, зокрема, обіцяла вирішити проблему пенсій і зарплат (максимальний розмір не може перевищувати мінімальний більш як у 20 разів), а саме зростання пенсій і зарплат забезпечити за рахунок зростання виробництва та підвищення продуктивності праці. О. Мороз співвідношення мінімальної і максимальної зарплати та пенсії обіцяв забезпечити на рівні 1:10. А. Гриценка хвилювало впровадження мінімальної погодинної оплати праці, мінімальні пенсії та гарантовані безоплатні медичні послуги. В. Ющенко просто зазначив, що наведе порядок у системі визначення розміру зарплат і пенсій, встановлення мінімальної пенсії не нижче від реального прожиткового мінімуму. Конкретна реальна пропозиція у В. Ющенка торкалася тільки захисту материнства і дитинства – скорочення робочого дня на одну годину без зменшення зарплати для матерів, чиї діти ходять у садок або вчаться в молодших класах. Ця проектна пропозиція торкалася вирішення демографічної проблеми. До групи “соціальних популістів” віднесено В. Януковича, Ю. Костенка, Ю. Тимошенко, П. Симоненка, В. Литвина. Усі можливі варіанти вирішення соціальних проблем можна згрупувати у три великі категорії. Перша – це пропозиції конкретних проектів (програм) інтервенції для допомоги дітям, оди- ноким матерям, старшим людям. Претендент В. Янукович запропонував таку проектну пропозицію жінкам, які збираються народжувати дітей. Допомога при народженні першої дитини при Президентові Януковичу, починаючи з 2011 року, має становити 25 тис. грн., другої – 50 тис. грн., третьої та кожної наступної дитини – по 100 тис. грн. Крім того, він гарантує щомісячні соціальні виплати на кожну дитину: при досягненні нею 3-річного віку й до 13 років родина отримуватиме щомісячно по 250 грн., а з 13 до 18 років – по 500 грн. Друга категорія проектних пропозицій має на меті відкоригувати проблему інституціонально, тобто передбачити фінансування програми, зміну оподаткування, стимулювання партнерства різних агенцій в обслуговуванні конкретної групи клієнтів. Юрій Костенко у вирішення соціальної проблеми пільг пропонує надавати адресну грошову допомогу тим, хто її справді потребує, замість неефективної та несправедливої системи соціальних пільг загалом. Водночас голова УНП виступає за формування єдиного фонду обов’язкового соціального страхування (включно з пенсійним та медичним страхуванням), внески до якого здійснюватимуться як єдиний соціальний податок. Така ініціатива вже “ходила” в парламенті й була визнана ризикованою. У наших нинішніх умовах об’єднання фондів може обернутися створенням масштабного корупційного осередку. Третій тип проектних пропозицій щодо вирішення соціальних проблем пропонує конкретні методи прийняття рішень, такі як поставити завдання, створити комітет, організувати контрагентів. Імовірний Президент П. Симоненко планував вже до кінця 2010 року знизити рівень безробіття втричі доволі жорсткими засобами широкої організації громадських робіт. Громадські роботи насправді – доволі принизливе явище, коли люди з певною кваліфікацією мусять виконувати неква- ліфіковану роботу двірників і вантажників. Крім того, зниженню безробіття, за програмою лідера КПУ, сприятиме передача в народну власність підприємств, чиї господарі вдаються до масових звільнень трудящих. Такого ж роду проектні пропозиції прозвучали і від Юлії Тимошенко. В її соціально- політичних проектах акцент було зроблено на нещадних для економіки виплатах радянських заощаджень, які вона обіцяла завершити протягом трьох років. Ю. Тимошенко ставила перед собою як майбутнім президентом завдання допомогти родинам, де є інваліди (ця допомога мала становити 2000 грн. на місяць), допомогти студентам (розмір стипендії мав би бути не меншим від рівня прожиткового мінімуму). Одразу після завершення кризи Юлія Тимошенко планувала відновити довгострокове кредитування купівлі житла під 2–4 % річних на 10–30 років. Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку, випуск 22, 2010 59 Найреалістичнішою, на думку експерта, виглядала програма щодо вирішення соціальних проблем у В. Литвина. Він пропонував скасувати систему обрахунку мінімальної зарплати та замінити її соціальним стандартом споживання, що включатиме основні потреби людини. У Володимира Литвина і реалістичніше виглядали цифри. Він пропонував довести частку оплати праці у виробничій сфері з 8 до 30 % від собівартості продукції. Співвідношення мінімальної та максимальної заробітної плати, на його думку, має становити 1:5. Проте український виборець зробив свій вибір на користь популізму. Ймовірно, що його, тобто українського виборця, важко віднести до категорії “раціонального виборця”. Ще один мож- ливий варіант пояснення мотивації українських виборців – це недовіра до “соціального популізму”, а правильніше невіра в те, що будь-хто з кандидатів на посаду президента країни в принципі може вирішити головні соціальні проблеми українського суспільства. Висновки з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у цьому напрямку. Отже, успішні соціально-політичні проекти можуть з’являтися, як свідчить модель Дж. Кіндона (John W. Kingdon) [15], тільки тоді, коли усі три елементи збігаються, тобто, коли у суспільстві існує громадянський консенсус щодо того, що конкретні соціальні обставини являють собою не просто обставини, а їх можна кваліфікувати як проблему, коли існують пропозиції щодо того, як цю проблему вирішити, і нарешті, коли реальні політичні обставини дозволяють поставити цю проблему на політичний порядок денний і вирішити її за допомогою наявних у суспільстві ресурсів. Ймовірно, що серія подальших розвідок у цьому напрямку має торкатися конкретизації, які комунікативні прийоми/технології сприяють “проштовхуванню” через фільтри процесу політикотворення соціальних проблем. ЛІТЕРАТУРА 1. Айвазова С. Г. Гендерное равенство и проблема российских реформ / С. Г. Айвазова // Куда пришла Россия? Итоги социетальной трансформации / [Под общ. ред. Т. И. Заславской]. – М.: МВШСЄН, 2003. – 408 с. 2. Власенко Н. С. Гендерна статистика для моніторингу досягнення рівності жінок і чоловіків / Н. С. Власенко, Н. Д. Виноградова, І. В. Качалова. – К.: Ін-т держави та права ім. В. М. Корецького НАН України, 2000. – 56 c. 3. Левченко К. Б. Гендерна політика в Україні: визначення, формування, управління / К. Б. Левченко: Монографія. – Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. – 344 с. 4. Доповідь про виконання в Україні Конвенції ООН “Про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок”. Четверта та п’ята (об’єднана) періодична доповідь (подана у відповідності до cт. 18 Конвенції) / О. М. Балакірева, Ю. М. Якубова, К. Б. Левченко [та ін.]. – К.: АТ “Видавництво “Столиця”, 1998. – 54 с. 5. Здравомыслова Е. А. Трансформация гендерного гражданства в современной России / Е. А. Здравомыслова, А. А. Темкина // Куда пришла Россия? Итоги социетальной трансформации // [Под общ. ред. Т. И. Заславской]. – М.: МВШСЄН, 2003. – 408 с. 6. Карвацький А. Андерклас і культура бідності в осередках колишніх державних сільських господарств у контексті теоретичних та інтерпретаційних дискусій / А. Карвацький, Д. Анто- нович // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2005. – № 1. – С. 36–65. 7. Коваліско Н. В. Стра- тифікаційні порядки суспільства: концептуальні уявлення та досвід вивчення / Н. В. Коваліско. – К.: Ін-т соціології НАН України, 2008. – 240 с. 8. Колганова Н. П., Гнатенко Ю. Г. Бідність в Україні як соціальний феномен / Н. П. Колганова, Ю. Г. Гнатенко // Реформа соціально-кредитної системи перехідної економіки України: Зб. наук. праць. – К., 2000. – С. 139–151. 9. Малеева Т. М. Социальная политика и социальные страты современной России // Куда пришла Россия? Итоги социетальной трансформации / [Под общ. ред. Т. И. Заславской]. – М.: МВШСЄН, 2003. – 408 с. 10. Оксамитна О., Бродська С. Соціальний клас як чинник диференціації життєвих шансів / О. Оксамитна, С. Бродська // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2004. – № 4. – С. 24–38. 11. Ревенко А. П. Бідні верстви населення в Україні (за даними досліджень сімейних бюджетів Держкомстатом України) / А. П. Ревенко // Україна: аспекти праці. – 1997. – № 7. – С. 13–25. Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку, випуск 22, 2010 60 12. Социальная политика и социальная работа в изменяющейся России / [Под ред. Е. Ярской- Смирновой, П. Романова]. – М.: ИНИОН РАН, 2002. – 456 с. 13. Экономика и социальная политика: гендерное измерение: Курс лекций / [Под общ. ред. д-ра экон. наук М. М. Малышевой]. – М.: Academia, 2002. – 288 с. 14. Якібчук М. “Соціальний пофігізм кандидатів у президенти” [Електронний ресурс] / М. Якібчук // Інформаційне агентство “УНІАН”: Новини. – Реж. дост. до рес.: http://www.unian.net/ukr/news/news-351180.html. 15. Kingdon J. W. Agendas, Alternatives, and Public Policies / J. W. Kingdon. – N. Y.: HarperCollins, 1984. – 280 p. УДК 321.01+342.2 О. Кукарцев Національний університет “Львівська політехніка” ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ПОЛІТИЧНОЇ РЕГІОНАЛІЗАЦІЇ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ © Кукарцев О., 2010 Досліджено зв’язок процесу інституціоналізації відносин “центр – регіони” з процесом державної інтеграції територій. Розглянуто деякі проблемні питання становлення й функціонування політичних інститутів у системі відносин державного центру з субнаціональними територіями регіонального рівня в Україні. Проаналізовано політико-правовий статус регіональних органів влади та труднощі забезпечення політичного представництва регіонів на загальнонаціональному рівні. Ключові слова: центр, регіон, політичний інститут, інституціоналізація, регіональна політика, державно-територіальна цілісність. Kukarcev Oleg INSTITUTIONAL ASPECTS OF POLITICAL REGIONALIZATION IN CONTEMPORARY UKRAINE The connection of institutionalization’s process of “centre – regions” relations with process of state territorial integration is analyzed. Some problems of formation and functioning of political institutes in system of state center relations with subnational territories of regional level in Ukraine are researched. The politico-legal status of regional authorities and difficulties of political representation of regions on national level ensuring are viewed. Keywords: center, region, political institute, institutionalization, regional policy, state’s territorial integrity. Сучасний стан системи відносин державного центру з регіонами в Україні свідчить, що одним з найпроблемніших питань стала інституціоналізація – укорінення таких політичних структур, які б забезпечували самовідновлюваний, міцний, чітко налагоджений характер процесу взаємодії держави з субнаціональними територіями й задоволення найважливіших потреб людей. Відсутність в Україні інституціональних каналів зв’язку між територіальними спільнотами і державою на тлі перебільшеного впливу у суспільно-політичному житті неформальних тіньових

Соціально-політичні проекти у вирішенні проблем суспільства

Institution

Ähnliche Einträge