Подолання політичного маніпулювання: суб’єктний вимір

Розглянуто проблему подолання політичного маніпулювання крізь призму суб’єктного виміру. Проаналізовано підходи дослідників щодо пошуку оптимальних механізмів опору маніпулятивним технологіям у політичному процесі. Зокрема осмислено специфіку становлення і ознаки особистості-актуалізатора та стратег...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Кучма, Л.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2010
Назва видання:	Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку
Теми:	Політичні інститути та процеси
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/25744
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Подолання політичного маніпулювання: суб’єктний вимір / Л. Кучма // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку: Зб. наук. пр. — Львів, 2008. — Вип. 22 — С. 70-75. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-25744
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-257442013-02-13T02:11:54Z Подолання політичного маніпулювання: суб’єктний вимір Кучма, Л. Політичні інститути та процеси Розглянуто проблему подолання політичного маніпулювання крізь призму суб’єктного виміру. Проаналізовано підходи дослідників щодо пошуку оптимальних механізмів опору маніпулятивним технологіям у політичному процесі. Зокрема осмислено специфіку становлення і ознаки особистості-актуалізатора та стратегічного суб?єкта політики. In the article is considered the problem of overcoming the political manipulation in the course of personal measurement. It is analyzed the points of view of researchers on the problem of searching of optimal mechanisms of resistance to the manipulatory techniques in the political process. An author comprehends the specifics of development and features of actualizator and strategical political subject. 2010 Article Подолання політичного маніпулювання: суб’єктний вимір / Л. Кучма // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку: Зб. наук. пр. — Львів, 2008. — Вип. 22 — С. 70-75. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. XXXX-0075 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/25744 32:159.922 uk Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Політичні інститути та процеси Політичні інститути та процеси
spellingShingle	Політичні інститути та процеси Політичні інститути та процеси Кучма, Л. Подолання політичного маніпулювання: суб’єктний вимір Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку
description	Розглянуто проблему подолання політичного маніпулювання крізь призму суб’єктного виміру. Проаналізовано підходи дослідників щодо пошуку оптимальних механізмів опору маніпулятивним технологіям у політичному процесі. Зокрема осмислено специфіку становлення і ознаки особистості-актуалізатора та стратегічного суб?єкта політики.
format	Article
author	Кучма, Л.
author_facet	Кучма, Л.
author_sort	Кучма, Л.
title	Подолання політичного маніпулювання: суб’єктний вимір
title_short	Подолання політичного маніпулювання: суб’єктний вимір
title_full	Подолання політичного маніпулювання: суб’єктний вимір
title_fullStr	Подолання політичного маніпулювання: суб’єктний вимір
title_full_unstemmed	Подолання політичного маніпулювання: суб’єктний вимір
title_sort	подолання політичного маніпулювання: суб’єктний вимір
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Політичні інститути та процеси
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/25744
citation_txt	Подолання політичного маніпулювання: суб’єктний вимір / Л. Кучма // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку: Зб. наук. пр. — Львів, 2008. — Вип. 22 — С. 70-75. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
series	Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку
work_keys_str_mv	AT kučmal podolannâpolítičnogomanípulûvannâsubêktnijvimír
first_indexed	2025-07-03T05:19:21Z
last_indexed	2025-07-03T05:19:21Z
_version_	1836601795635314688
fulltext	Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку, випуск 22, 2010 70 УДК 32:159.922 Л. Кучма Національний університет “Львівська політехніка” ПОДОЛАННЯ ПОЛІТИЧНОГО МАНІПУЛЮВАННЯ: СУБ’ЄКТНИЙ ВИМІР © Кучма Л., 2010 Розглянуто проблему подолання політичного маніпулювання крізь призму суб’єктного виміру. Проаналізовано підходи дослідників щодо пошуку оптимальних механізмів опору маніпулятивним технологіям у політичному процесі. Зокрема осмислено специфіку становлення і ознаки особистості-актуалізатора та стратегічного суб′єкта політики. Ключові слова: політичний процес, політичне маніпулювання, подолання політичного маніпулювання, актуалізатор, стратегічний суб’єкт політики. Kuchma Lesya AN OVERCOMING OF THE POLITICAL MANIPULATION: PERSONAL MEASUREMENT In the article is considered the problem of overcoming the political manipulation in the course of personal measurement. It is analyzed the points of view of researchers on the problem of searching of optimal mechanisms of resistance to the manipulatory techniques in the political process. An author comprehends the specifics of development and features of actualizator and strategical political subject. Keywords: political process, political manipulation, overcoming of political manipulation, actualizator, strategical political subject. Чем лучше люди узнают сущность влияющих на сознание технологий, тем больше вероятность, что они поймут их назначение, и тем менее вероятность, что эти технологии будут использованы. Дж. Маркс [10] Постановка та актуальність проблеми та її зв’язок з найважливішими науковими та практичними завданнями. Дослідники доводять, що суспільство упродовж своєї історії винайшло лише три основні способи впливу на людину, а саме: примус, маніпуляцію та співробітництво. Досліджуючи сферу політики та можливості застосування різноманітних технологій політичного впливу, віднаходимо усі вказані способи, які застосовуються у суспільно-політичній практиці. Проте у всіх суспільствах, навіть у найдемократичніших, не відмовляються від маніпулювання у той чи інший спосіб свідомістю населення. Саме маніпуляція стала звичним явищем у повсяк- денному житті людей, економічній конкуренції та політичній боротьбі. Маніпулювання переважно має негативні наслідки. Учені, зокрема, зазначають, що маніпу- ляції людиною, суспільною думкою та масовою свідомістю, поряд із національними конфліктами, екологічними катастрофами та демографічними проблемами, перетворяться в глобальну світову проблему початку третього тисячоліття. Тому актуальною є проблема творення дієвої системи Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку, випуск 22, 2010 71 індивідуального та колективного соціально-психологічного захисту в масштабах усього україн- ського суспільства. Це зумовлюється тим, що механізми захисту людей, що характерні для тради- ційного суспільства, зруйновані або ж не відповідають рівню розвитку сучасних маніпулятивних технологій, а нові механізми захисту ще тільки формуються. Окрім того, визначальне значення має те, що окремі громадяни не володіють основними способами обмеження маніпулятивного впливу. Саме тому особливо важливим є дослідження обмеження політичного маніпулювання у суб’єктно- му вимірі, коли перед особистістю ставиться завдання подолання негативного маніпулятивного впливу у конкретних сферах політичного буття. Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано вирішення цієї проблеми. Сьогодні у політичній науці маніпулювання досліджують у двох основних напрямках. По-перше, стосовно порушення прав людини, коли маніпулювання розглядають як ставлення до людини не як до суб’єкта політичного буття, а як до об’єкта, що входить у суперечність з основними нормами захисту прав людини. По-друге, маніпулятивну поведінку у спілкуванні розглядають як одну з причин непорозумінь між людьми. Досліджуючи специфіку маніпулювання у політичному процесі, сучасні учені наводять власні пропозиції щодо конкретних стратегій опору маніпулятивному впливу. Зокрема йдеться про способи захисту, запропоновані С. Кара-Мурзою, В. Панкратовим, Є. Доценко, Є. Аронсоном, Є. Пратканісом, Б. Бессоновим, Г. Грачовим, І. Мельником та ін. [1–2, 4–7, 12]. Ці пропозиції можемо згрупувати у дві основні стратегії, які може використовувати особистість під час захисту від маніпулювання. Перша з них передбачає “пасивну” протидію маніпулюванню, яка виявляється у сприйнятті людиною правил гри, запропонованих маніпулятором, водночас із поступовим збільшенням дистанції між суб’єктом та об’єктом маніпулювання. У такому разі можливим є уникнення спілкування з маніпулятором, сумнів або ж ігнорування його ідей чи слів. Друга стратегія передбачає “активну” протидію, заперечення запропонованих правил гри, а також викриття прийомів та технологій маніпулювання. Мета роботи – пошук способів “активного” подолання політичного маніпулювання, які може використати кожна особистість. Йдеться про дослідження персонального (порівняно простого) механізму захисту, який може проявлятись у феномені недовіри до потоків інформації, за допомогою яких відбувається цілеспрямований маніпулятивний вплив на суспільство, та у виробленні особистістю установки на необхідність використання різноманітних способів аналізу інформації, займаючи в такий спосіб позицію актуалізатора у політичному процесі. Виклад основного матеріалу. Шукаючи способи захисту, які може використовувати окрема особистість, більшість дослідників згадують латинський вираз: попереджений, отже, захищений. Ця максима визначає суть процесу захисту, дає змогу підготуватися до нього. В. Куликов трактує психологічний захист як складну структурно-функціональну систему, виділяючи в ній низку взаємопов’язаних підсистем: • світоглядну, яка включає в себе переконання і погляди особистості; • когнітивну, куди входять сумніви, недовіра; • емоційну, яка складається зі страху, тривоги, антипатії; • вольову, до складу якої входить принциповість, негативізм. Для дослідника психологічний захист передбачає критичне ставлення об’єкта впливу до суб’єкта і до самого змісту впливу [8, с. 168–169]. Будь-який спосіб індивідуального психологічного захисту від маніпулювання, на наш погляд, залежить від схильності конкретної людини підпадати під різноманітні впливи. Кожен з нас має різні (вроджені та виховані) навички – можливості для розпізнавання правди та брехні, відвертості та нещирості. З цього погляду доволі цікавою є концепція особистості Кеттелла, за якою Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку, випуск 22, 2010 72 визначається рівень розвитку та вираженості у людини здатності розпізнавати, розуміти та використовувати способи та прийоми прихованого маніпулятивного впливу на людей. Цей феномен отримав назву “фактор Макіавеллі-Руссо” [3, с. 46]. Особи, що отримують високі оцінки за цим тестом, характеризуються розрахунком, інтуїцією, умінням спокійно та раціонально діяти, не піддаватись емоційним поривам, бачити за афектом логіку. Вони до усього підходять розумно, з холодною аналітичністю оцінюють можливі варіанти, уміло будують свою поведінку, скептично ставляться до промов та закликів. Низькі оцінки, навпаки, свідчать про невміння “ясно” мислити. Такі люди переважно відкриті, прості, вони усе сприймають на віру, легко захоплюються загальним емоційним піднесенням. Переважно осіб з такими крайніми проявами у суспільстві досить небагато. Загалом у більшості людей спостерігається своєрідне поєднання цих факторів, з незначною схильністю до певного емоційного “полюса”. Г. Грачов виділяє п’ять основних форм психологічного захисту: “втеча” та різноманітні її прояви − відступ, затримка, відхилення; “маскування”, тобто намагання стати непомітним для противника; “відхід в укриття”, використання природних та створення штучних перешкод для противника; “напад” як активна форма захисту; управління поведінкою противника, його намірами [3, с. 44]. До базових захисних установок зараховують: втечу, ховання (відхід в укриття), завми- рання (маскування), напад (вигнання, знищення), контроль (управління). Втечу розглядають як збільшення дистанції між маніпулятором та об′єктом впливу, переривання контакту між ними, вихід за межі досяжності маніпулятивного впливу. У політичній сфері цей тип захисту може проявлятися через відхід з мітингів, зборів, різноманітних заходів, а також через відмову від участі та присутності на таких заходах, виключення каналів ЗМІ, відмову від перегляду певних теле- та радіопрограм, читання газет тощо. Вигнання або витіснення трактують як збільшення дистанції, витіснення джерела впливу. Це може проявлятись через переривання, насмішки, репліки, образи, свист та інші демонстраційні дії, які змушують маніпулятора перервати контакт. У політичній практиці може також використовуватись закидування різноманітними предметами. Блокування як контроль за впливом, виставлення перешкод може проявлятись через підвищення рівня негати- візму, критичності, емоційної відчуженості, неуважності. Управління розглядають як контроль за процесом впливу, вплив на його характеристики та джерела. У політиці використовується зворотний зв’язок як спосіб управління, що часто проявляється на масових заходах через реакцію за допомогою аплодисментів або ж проявів незадоволення тощо. Маскування трактують як контроль інформації про суб’єкт захисту, її спотворення, зменшення чи приховування. Воно може проявлятись через приховування почуттів, затримку чи відмову від дій, затримку реакції, через відмову від поспішних висновків та оцінок, дій, викликаних інформаційним впливом тощо. Часто, трактуючи маніпулювання з апологетичної точки зору, дослідники його розглядають як необхідний засіб управління свідомістю мас, оскільки у масовому суспільстві управління масами стає неминучим, а процес “омасовлення” досягає апогею в сучасному технічному світі, сучасній техногенній цивілізації. Отже, сучасна людина – це маніпулятор. У кожному з нас живе маніпулятор, який постійно застосовує найрізноманітніші маніпуляції. Вважається, що трагедією сучасної людини є й те, що вона через своє нескінченне маніпулювання втратила будь-яку можливість виражати себе прямо та творчо [11, с. 320]. У той самий час дослідники шукають альтернативу маніпулятивній поведінці окремої людини. Так, Е. Шостром як таку альтернативу пропонує поведінку людини-актуалізатора, яка сприймає себе та інших як особистостей, вільно та відкрито виражає свої почуття. Актуалізатор у власній поведінці відштовхується від природних потреб своєї особистості, а не від загальноприйнятих стереотипів. Він довіряє як своїй природі, так і природі людини загалом, не прагне переробити себе та інших. Він завжди намагається залишатись самим собою. У намаганні пізнати себе та оточуючий світ, актуалізатор виробляє власну систему оцінки добра та зла. Але це не означає, що він відкидає авторитетні судження та не опирається на загальноприйняті поняття. На відміну від маніпулятора, актуалізатор намагається самостійно з’ясувати суть кожної конкретної ситуації, а не чекає поки хтось йому її підкаже. Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку, випуск 22, 2010 73 Актуалізатор вчиться усе життя. Найвище він цінує компетентність, а не авторитет. Актуалізатор може помилятися, виправляти свої помилки, готовий надати іншим допомогу, коли це необхідно, і спроможний до спільної творчої роботи. Порівнюючи основні риси маніпулятора та актуалізатора, Е. Шостром протиставляє їх. Так, для маніпулятора характерні брехня (фальш), неусвідомленість (апатія, нудьга), контроль (закритість) і цинізм (безвір’я). Водночас для актуалізатора притаманні чесність (прозорість, щирість), усвідомленість (відклик, інтерес), свобода (спонтанність, відкритість) і довіра (віра, переконання) [13, с. 194]. Саме тому особистість-актуалізатор завжди перебуває у стані більшої психологічної безпеки. Дослідник пояснює це тим, що актуалізатор розуміє наскільки він є унікальним, і що саме ця його унікальність є найбільшою цінністю. Висновком може бути теза про те, що захиститись від маніпулювання можна лише, актуалізуючи свою поведінку, рухаючись від маніпулювання до актуалізації. У цьому контексті цікавою є пропозиція Е. Шострома, яку він називає “власною реанімацією”, коли людина, завдяки самоактуалізації, уміло використовує свій внутрішній потенціал та живе повнішим життям, ніж пересічний громадянин. У контексті вищесказаного цікавою є позиція В. Лепського, який аналізуючи сучасне населення Росії, характеризує його як “атомізоване”, для якого усе, що відбувається навколо, є беззмістовним та незрозумілим. Наслідком такої ситуації є масова втрата особистістю росіянина позицій як суб’єкта життя загалом, так і політичної сфери зокрема. На основі цього, намагаючись віднайти шляхи подолання цих проблем, дослідник стверджує про необхідність формування “стратегічних суб’єктів політики”, які орієнтовані на вирішення стратегічних завдань забезпечення безпеки та розвитку країни, та володіють усіма можливостями з подолання політичного маніпулювання. Порівнюючи стратегічні та протилежні їм типи суб’єктів політики, цей російський дослідник виокремлює їх базові характеристики (таблиця) [9, с. 23–24]. Базові характеристики типів суб’єктів Характеристики Аспекти Окремі ознаки стратегічні суб’єкти суб’єкти, протилежні до стратегічних 1 2 3 4 Наявність цілей Цілеспрямованість Пасивність Наявність загальних цілей ”Цільова” спільність суб’єктів ”Цільова” розрізненість суб’єктів Соціальна направленість цілей Соціальність Асоціальність Стійкість цілей Стабільність Джокери Телеологічний (цільовий) аспект Збіг цілей, що реалізуються та декларуються Цільова адекватність Цільовий дисонанс Рефлексивна регуляція діяльності та комунікацій Рефлексивність Реактивність Домінуючі потреби Духовні Матеріальні Соціальна орієнтація механізмів регуляції діяльності Соціальна відповідальність Егоцентризм Домінуючі основи під час прийняття рішень Морально-етичні Раціональні Основна етична система Перша етична система (поєднання “добра” і “зла” трактується як “зло”) Друга етична система (поєднання “добра” і зла” трактується як “добро”: ціль виправдовує засоби) Основна орієнтація у взаємодії з іншими суб’єктами Колективізм Індивідуалізм Регуляційно- комунікативний аспект Основна форма відносин з іншими суб’єктами ”Партнерство” (суб’єкт – суб’єктні відносини) ”Споживання” (суб’єкт – об’єктні відносини) Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку, випуск 22, 2010 74 Продовження 1 2 3 4 Ставлення до думки (точки зору) інших суб’єктів Толерантність Нетерпимість Домінанта поведінки у конфліктних ситуаціях Орієнтація на компроміс Агресивність Готовність на пожертву заради загальної справи Жертовність Егоїзм Свобода дій (захищеність від зовнішнього прихованого чи відкритого управління) Незалежність Залежність Саме стратегічні суб’єкти є тими ідеальними “зразками” особистості, які у своїй діяльності є незалежними та сприяють забезпеченню реальної власної та колективної безпеки (у тому числі й соціально-психологічної) та стійкого гуманістичного розвитку не тільки України, а й всього світового співтовариства загалом. При становленні таких особистостей найважливіше значення, на наш погляд, мають позитивні впливи людей один на одного, їх взаємні переконання, що сприяють виробленню свідомих життєвих (зокрема й політичних) позицій у процесі самовизначення та розвитку особистості. Висновки та перспективи подальших досліджень. Становлення людини-актуалізатора, стратегічного суб’єкта політики вимагає реалізації комплексу дій як окремої людини, так і суспільних груп та організацій, держави щодо підвищення досвіченості щодо виявлення маніпуля- тивних впливів. Такий процес можливий лише за умови перманентного самовдосконалення особис- тості, та водночас постійного доведення до широкого загалу особливостей усіх маніпулятивних прийомів, які були використані у політичному процесі. Лише тоді, коли громадяни краще пізнають сутність технологій, які впливають на їхню свідомість, зросте ймовірність адекватного розуміння їх призначення та зменшиться можливість застосування таких технологій у політичному процесі. У процесі стабілізації суспільного життя, посилення демократичної складової політичної культури населення та політичних еліт, становлення стратегічних суб’єктів політики відбувається поступове витіснення маніпулятивних технологій. Суб’єктний вимір подолання маніпулювання передбачає оволодіння та уміння особистості оперувати максимумом політичних знань про способи маніпулятивного впливу та усвідомлення, що кожен громадянин може бути жертвою маніпуля- торів. Тому підвищення усвідомленості вибору є необхідним у нашому суспільстві, воно сприятиме зменшенню зони політичного неуцтва, зростанню обережності та уміння розпізнавати маніпулятив- ну суть кожної політичної пропозиції. Переважно, навіть за розвинутої демократії, маніпулювання у політичному процесі не зникає. Аналогія вказаній ситуації простежується у сфері екології: сьогодні сучасний рівень розвитку технологій робить забруднення довкілля неминучим, утім це не означає, що не потрібно боротись за збереження природи. Об’єктивно процесів маніпулювання уникнути неможливо; утім необхідно боротися за відповідальну політичну діяльність, що сприятиме поступовому обмеженню маніпулювання, особливо у виборчому процесі. ЛІТЕРАТУРА 1. Аронсон Э. Эпоха пропаганды: механизмы убеждения, повседневное использование и злоупотребление [Електронний ресурс] / Аронсон Э., Пратканис Э. Р. – СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2003. – 84 с. // Библиотека Гумер-психология. – Режим доступу до джерела: http://www.gumer. info/bibliotek_Buks/Psihol/EpohProp/index.php. 2. Бессонов Б. Н. Идеология духовного подавления / Б. Н. Бессонов. – М.: Мысль, 1971. – 296 с. 3. Грачев Г. В. Информационно-психологическая безопас- ность личности: состояние и возможности психологической защиты / Г. В. Грачев. − М.: Изд-во Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку, випуск 22, 2010 75 РАГС, 1998. – 125 с. 4. Грачев Г. В. Манипулирование личностью: организация, способы и техно- логии информационно-психологического воздействия [Електронний ресурс] / Г. В. Грачев, И. К. Мель- ник. – М.: ИНФРАН. – 1999. – Режим доступу до джерела: http://zipsites.ru/book/ manip_lichnostyu.htm. 5. Доценко Е. Л. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита / Е. Л. Доценко. – СПб.: Речь, 2003. – 304 с. 6. Кара-Мурза С. Г. Манипуляция сознанием / С. Г. Кара- Мурза. – К.: Оріяни. – 2000. – 448 с. 7. Крысько В. Г. Cекреты психологической войны (цели, задачи, методы, формы, опыт) [Електронний ресурс] / В. Г. Крысько. – Мн.: Харвест, 1999. – 447 с. – Режим доступу до джерела: http://www.bookap.by.ru/psywar/krysko.shtm. 8. Куликов В. Н. Приклад- ное исследование социально-психологического воздействия / В. Н. Куликов // Прикладные проблемы социальной психологии. – М.: Наука, 1983. – 296 с. – С. 161–162. 9. Лепский В. Е. Субъектно-ориен- тированная парадигма СМИ: гармония информационной безопасности и развития России / Информационная и психологическая безопасность в СМИ: В 2 т. – Т. 1: Телевизионные и реклам- ные коммуникации / [Под ред. А. И. Донцова, Я. Н. Засурского, Л. В. Матвеевой, А. И. По- дольского]. – М.: Аспект Пресс, 2002. – С. 19–29. 10. Маркс Дж. ЦРУ и контроль над Разумом. Тайная история науки управления поведением человека / Дж. Маркс. – М.: Б. в., 2000. 11. Общество и политика: Современные исследования, поиск концепций / [Под ред. В. Ю. Большакова]. – СПб.: Изд-во СПб. ун-та, 2000. – 512 с. 12. Панкратов В. Н. Манипуляции в общении и их нейтрализация: Практическое руководство / В. Н. Панкратов. – М.: Изд-во ин-та психотерапии. – 2000. – 200 с. 13. Шостром Э. Анти-Карнеги, или Человек-манипулятор [Пер. с англ. А. Малышевой] / Эверетт Шостром. – Мн.: ТПЦ “Полифакт”. – 1992. – 122 с.

Подолання політичного маніпулювання: суб’єктний вимір

Репозитарії

Схожі ресурси