Геополітичні аспекти співпраці України з країнами євроазійського регіону

Досліджуються зовнішньополітичні аспекти співпраці незалежної України з країнами євроазійського регіону. Визначено основні чинники, які визначають геополітичне положення України. Проаналізовано перспективи розвитку взаємин України із євроазійськими країнами через призму концепції євразійства та поз...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2011
1. Verfasser:	Івахів, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2011
Schriftenreihe:	Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку
Schlagworte:	Геополітика та міжнародні відносини
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/25776
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Геополітичні аспекти співпраці України з країнами євроазійського регіону / О. Івахів // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку: Зб. наук. пр. — Львів, 2008. — Вип. 23 — С. 134-138. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-25776
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-257762013-02-13T02:35:12Z Геополітичні аспекти співпраці України з країнами євроазійського регіону Івахів, О. Геополітика та міжнародні відносини Досліджуються зовнішньополітичні аспекти співпраці незалежної України з країнами євроазійського регіону. Визначено основні чинники, які визначають геополітичне положення України. Проаналізовано перспективи розвитку взаємин України із євроазійськими країнами через призму концепції євразійства та позиції провідного гравця на теренах євроазійського простору – Російської Федерації. The foreign-policy aspects of collaboration of independent Ukraine with the countries of Euroasian conception region are explored. Define basic factors which determine the geopolitics position of Ukraine. The perspectives of development of Ukraine mutual relations with the Euroasian countries through the prism of Euroasian conception and position of leading player on the walks of life of space are analysed – Russian Federation. 2011 Article Геополітичні аспекти співпраці України з країнами євроазійського регіону / О. Івахів // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку: Зб. наук. пр. — Львів, 2008. — Вип. 23 — С. 134-138. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. XXXX-0075 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/25776 327 (477)+(4)+(5) uk Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Геополітика та міжнародні відносини Геополітика та міжнародні відносини
spellingShingle	Геополітика та міжнародні відносини Геополітика та міжнародні відносини Івахів, О. Геополітичні аспекти співпраці України з країнами євроазійського регіону Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку
description	Досліджуються зовнішньополітичні аспекти співпраці незалежної України з країнами євроазійського регіону. Визначено основні чинники, які визначають геополітичне положення України. Проаналізовано перспективи розвитку взаємин України із євроазійськими країнами через призму концепції євразійства та позиції провідного гравця на теренах євроазійського простору – Російської Федерації.
format	Article
author	Івахів, О.
author_facet	Івахів, О.
author_sort	Івахів, О.
title	Геополітичні аспекти співпраці України з країнами євроазійського регіону
title_short	Геополітичні аспекти співпраці України з країнами євроазійського регіону
title_full	Геополітичні аспекти співпраці України з країнами євроазійського регіону
title_fullStr	Геополітичні аспекти співпраці України з країнами євроазійського регіону
title_full_unstemmed	Геополітичні аспекти співпраці України з країнами євроазійського регіону
title_sort	геополітичні аспекти співпраці україни з країнами євроазійського регіону
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Геополітика та міжнародні відносини
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/25776
citation_txt	Геополітичні аспекти співпраці України з країнами євроазійського регіону / О. Івахів // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку: Зб. наук. пр. — Львів, 2008. — Вип. 23 — С. 134-138. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.
series	Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку
work_keys_str_mv	AT ívahívo geopolítičníaspektispívpracíukraínizkraínamiêvroazíjsʹkogoregíonu
first_indexed	2025-07-03T05:21:24Z
last_indexed	2025-07-03T05:21:24Z
_version_	1836601924706631680
fulltext	Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку, випуск 23, 2011 134 ГЕОПОЛІТИКА ТА МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ УДК: 327 (477)+(4)+(5) Олег Івахів Академія Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного ГЕОПОЛІТИЧНІ АСПЕКТИ СПІВПРАЦІ УКРАЇНИ З КРАЇНАМИ ЄВРОАЗІЙСЬКОГО РЕГІОНУ © Івахів О., 2011 Досліджуються зовнішньополітичні аспекти співпраці незалежної України з країнами євроазійського регіону. Визначено основні чинники, які визначають геополітичне положення України. Проаналізовано перспективи розвитку взаємин України із євроазійськими країнами через призму концепції євразійства та позиції провідного гравця на теренах євроазійського простору – Російської Федерації. Ключові слова: Україна, євразійство, співпраця, євроазійський регіон, простір. Oleg Ivahiv GEOPOLITIKAL ASPECTS OF COLLABORATION OF UKRAINE WITH THE COUNTRIES OF EUROASIAN REGION The foreign-policy aspects of collaboration of independent Ukraine with the countries of Euroasian conception region are explored. Define basic factors which determine the geopolitics position of Ukraine. The perspectives of development of Ukraine mutual relations with the Euroasian countries through the prism of Euroasian conception and position of leading player on the walks of life of space are analysed – Russian Federation. Keywords: Ukraine, еvraziystvo,. collaboration, Euroasian region, space. Руйнування біполярної системи міжнародних відносин стало інерційним поштовхом для подальших трансформацій на пострадянському просторі й визначило появу незалежних держав та активізацію регіональних і глобального центрів сили, які конкурують у процесах розробки і реалізації інтеграційних проектів. Російська Федерація (РФ), Туреччина, ЄС (Польща, Німеччина), Іран і, опосередковано, США є активними гравцями на геополітичному просторі колишнього Радянського Союзу. Як РФ – ключовий гравець “Євразійського простору”, незважаючи на демонст- ративні зусилля, за 19 років після розпаду СРСР не змогла сформувати ефективного інтеграційного проекту, так і Україна не сформувала збалансованого перспективного зовнішньополітичного курсу. Питанню формування зовнішньополітичного курсу України присвячено чимало праць [1, с. 8; 2; 3; 4; 5; 7; 8; 9; 10; 11, с.162; 12]. Щоправда, останні зміни у вищому керівництві держави у певний спосіб внесли зміни у геополітичні інтереси нашої держави. Тому питання місця України на “Євразійському континенті” отримало нову актуальність [14]. Мета роботи – дослідити геополітичні аспекти співпраці України з країнами євроазійського регіону; проаналізувати перспективи зовнішньополітичних відносин України із країнами цього регіону. Інтеграційна політика України завжди була сповнена містифікацій: з одного боку, – невтомне мусування теми “європейського вибору”, з іншого, – повільна, але послідовна розбудова євра- зійської політекономічної моделі. Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку, випуск 23, 2011 135 Безсумнівно, Україна має необхідні об’єктивні умови, щоб зайняти гідне місце у світовій цивілізації. Але в суспільному житті можливість перетворюється у реальність тільки завдяки діяльності людей, активності людського чинника. В умовах нової геополітичної картини світу геополітичним інтересам України, які є складним багаторівневим утворенням, що формується в руслі об’єктивних процесів як під прямим, так і під опосередкованим впливом багатьох чинників, відповідає політика добросусідських відносин як із ближнім, так і з далеким зарубіжжям [4]. Українську геостратегію визначають нині три головні парадигми, взаємодія яких і є конфігурацією зовнішньополітичних орієнтацій країни: євразійська, євроатлантична та чорно- морська (південно-східна) парадигми. Проводячи виважену далекоглядну політику, Україна зможе забезпечити собі гідне місце шляхом інтеграції у міжнародні механізми прийняття рішень. Не відмовляючись від самостійності, керуючись національними інтересами, вона зобов’язана інтегруватися в Європу. Незважаючи на посилення ідеології та конкретної політики євразійства, пріоритетом для України повинно залишатися прагнення одержати статус повноправного європейського учасника системи прийняття рішень. Така політика відкриває нові можливості зближення України зі слов’янськими країнами Східної Європи [14]. Для України важливо обрати шляхи, що ведуть до поступового перетворення усього євроазійського геополітичного простору – від Атлантики до Тихого океану – в єдину спільноту суверенних держав без домінування якогось єдиного центру. Україна зацікавлена як у долученні до високотехнологічного європейського ринку, так і в містких ринках на Сході, зокрема у виході до країн азійсько-тихоокеанського регіону, шляхи до якого пролягають через РФ та Центральну Азію. Україна, бажаючи бути чинником, а не лише геополітичним фактором, повинна брати участь у якомога більшій кількості міжнародних проектів, намагаючись використовувати свої ресурсні можливості й природні переваги. Сучасне геополітичне положення (ГПП) України визначають такі чинники: 1) глобальне (макро-) ГПП: − розташування у центральній частині глобального пояса найвищого політичного та соціально-економічного розвитку; − проходження територією України так званих “розломів” між західнохристиянським, східнохристиянським та ісламським цивілізаційними об’єднаннями, що, безумовно, позначається на її зовнішній політиці; 2) регіональне (мезо-) ГПП: − розташування Україна на геополітичній осі, яка з’єднує європейську й азійську системи. Входження у так званий євразійський діаметр (Португалія (або Ірландія) – Франція – Німеччина – Польща – Україна – РФ – Китай – Бірма – Таїланд – Малайзія – Сінгапур; − серединне положення України між європейською (євроатлантичною) зоною інтеграції та РФ, що відображається у ставленні до таких організацій, як ЄС, СНД, НАТО, Ташкентський пакт тощо; − важливість функцій комунікаційної ланки між розвиненим європейським регіоном і багатими на ресурси регіонами Близького і Середнього Сходу, Кавказу і Середньої Азії, які визначаються розташуванням території України одночасно і на головній осі Євразії, і на євразійському діаметрі. Отже, для регіонального ГПП України найважливішими є інтереси РФ, східноєвропейських і причорноморських країн (в тому числі і закавказьких), США, Німеччини, близькосхідних та середньоазійських держав. З огляду на вищезазначене, вести розмову сьогодні про перспективи взаємодії України із країнами євроазійського регіону, зокрема країнами Шанхайської організації співробітництва (ШОС), можна у двох вимірах: Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку, випуск 23, 2011 136 по-перше, на основі тієї системи двосторонніх відносин, які склалися між нашою державою і членами цієї організації, по-друге, враховуючи геополітичні інтереси і стратегію основних гравців на міжнародній арені, які традиційно перетинаються на території України і визначають перелік її можливостей і маневрів. ШОС уже сьогодні є потужним чинником стабільності на євразійському просторі, що стримує амбіції США у поширенні сфери впливу у світі і перетворюється на “локомотив” мульти- полярності як нової системи міжнародних відносин, яка перебуває на етапі становлення. Таке протистояння навряд чи виллється у нову “холодну війну”, адже спільна відпо- відальність США, РФ та Китаю як провідних членів ядерного клубу і постійних членів Ради безпеки ООН, разом із прагматичними економічними інтересами мають шанс пересилити політичні амбіції. Опинитися на перетині інтересів цих двох векторів сили як небезпечно, так і дуже вигідно. І саме до такого становища зараз наближається Україна. Річ у тому, що схема боротьби США і РФ за вплив на неї активно видозмінюється. Раніше на спиною у США стояло НАТО, а РФ обмежувалася важелями енергетичного шантажу. Зараз РФ виступає як один із провідних гравців ШОС. Причому не як локальної організації, спрямованої проти “трьох загроз” прикордонного ґатунку – сепаратизму, екстремізму, тероризму, а як провідної регіональної організації багатовекторної спрямованості з ухилом в економіку та безпеку. Вже зараз РФ, маючи потужну енергетичну підтримку, отримала більшу свободу маневру в стосунках з ЄС, здатність ширше диктувати умови і відповідно помітніше впливати на Україну. Ця ситуація виникла у зв’язку з поворотом російських газопроводів на Схід, до країн, готових споживати енергоресурси фактично в необмеженій кількості. Говорячи про співробітництво з країнами – членами ШОС, варто зазначити, що найдина- мічнішою та найперспективнішою, як показав 2010 рік, є співпраця України з Китаєм, оскільки вона має неабиякий потенціал, фактично не заплямований жодними історичними конфліктами та протистояннями (якщо не брати до уваги незначний дипломатичний інцидент 1996 року, коли Китай поставив перед Україною вибір – або Китай, або Тайвань). Перелік перспективних для співпраці галузей, чільне місце серед яких посідають будівництво атомних електростанцій, суднобудівництво, співробітництво у межах військово-промислового комплексу та обміну технологій, є доволі великим. Щоправда у відносинах України з Китаєм визначальним є політичний чинник, хоча економічне партнерство між двома країнами також доволі розвинене. Керівництво Китаю виявляє стабільну зацiкавленiсть у змiцненнi України як незалежної держави, що пояснюється прагненням стримувати iмперськi амбiцiї свого пiвнiчного сусiда – РФ. Як наслідок, Україна майже завжди знаходить у Китаю підтримку, навіть у часи “охолодження”: відносин із Заходом чи РФ. Китай є серйозним і вагомим економічним партнером України у динамічному азiайсько- тихоокеанському регiонi. Він займає шосте місце у списку країн, до яких експортуються українські товари. Характерним при цьому є розвиток відносин у високотехнологічних сферах, таких як авiакосмiчна промисловість, матеріалознавство, високотехнічне машинобудiвництво тощо. Китай – головний гравець в ШОС, і враховуючи особливості стосунків між РФ та Китаєм, саме на вигідність економічної співпраці з ним варто робити ставку. Налагодження тісних зв’язків із Китаєм дасть можливість досягти домовленостей і в галузі енергетики, тому що, скажімо, Казахстан, з яким у межах диверсифікації ринку енергетики Україна зацікавлена у співпраці, зараз перебуває під великим впливом Китаю, намагаючись позбутися тиску РФ. Щоправда це буде нелегко, з огляду на те, що центральноазійським країнам вигідніше реалізовувати проекти в межах ШОС, ніж працювати з Україною, оскільки у цьому разі постійно доводиться враховувати позицію РФ. Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку, випуск 23, 2011 137 Глобальний інтерес, який Україна може викликати у Китаю, полягає у можливості послабити РФ. На це треба зважати. Це треба використовувати. Китай не буде зацікавлений в Україні, яка буде членом ЄврАзЕС, НАТО чи ОДКБ. Однак її вступ до ЄС є цілком сприятливим і бажаним, з точки зору Китаю, чинником. Теоретично вдалою стратегією було б орієнтування і на ЄС і на ШОС, оскільки позиціонування себе як країни, що прагне до нейтралітету, – можливий і вигідний з багатьох позицій варіант. Варто пам’ятати, що Центрально-Східна Європа, за Х. Маккіндером, – це ключ до володіння Азією. А хто володіє Азією, той володіє світом [13]. З точки зору енергетичної безпеки i розбудови альтернативного російському маршруту транспортування енергоносіїв важливими для України є і відносини з країнами чорноморсько- каспiйського регіону: Грузією, Азербайджаном, Узбекистаном, а також Туркменістаном. Перші три країни входять в об’єднання ГУУАМ (від перших літер країн, що входять: Грузія, Україна, Узбекистан, Азербайджан, Молдова). Якщо відносини з РФ посідають сьогодні чільне місце в українській зовнiшнiй полiтицi, то відносини з країнами ГУУАМ – це швидше відносини на перспективу. Наразі обсяг торгiвлi з країнами ГУУАМ вкрай незначний: разом близько 2 % українського товарообігу. Якщо у взаєминах з РФ одним зі стратегічних прiоритетiв України є зменшення своєї енергетичної залежності, то головним стратегічним змістом взаємин із країнами чорноморсько-каспiйського регіону є вирішення питання якраз такої залежності [6, с. 80–91]. Країни Заходу зацiкавленi у політичному компоненті відносин у ГУУАМ, проте поки що по- різному підходять до їх економічної складової. Річ у тім, що, скажімо, економiчна рентабельність транспортування нафти з Каспію через Закавказзя, Чорне море i Україну в Європу невисока, а коло споживачів цієї нафти обмежуватиметься країнами Східної Європи i Німеччиною. Та й на вiдмiну від України Європа вже має кілька альтернативних джерел енергозабезпечення. Слід зазначити, що зацiкавленiсть України у створенні коридору для транспортування енергоносіїв за маршрутом Центральна Азія – Закавказзя – Європа на порядок вища, ніж у євро- пейських країн. В Азії існує ще багато країн, відносини з якими мають для України вагоме значення, – Туреччина, Іран та Ірак. Пояснюється це цілою низкою причин. Щодо Туреччини, то можна виділити три головні чинники, які визначають значущість відносин із цією країною. По-перше, це її спроможність впливати на безпеку в чорноморсько- кавказькiй зоні. Туреччина є давнім союзником США, важливим членом НАТО i має значний власний геополітичний потенціал. По-друге, Туреччина – другий за мiсткiстю після РФ ринок збуту українських товарів – є важливим економічним партнером. Нарешті, Туреччина контролює страте- гiчнi морські ворота України – чорноморські протоки, які сполучають Україну з Середземномор’ям i відкривають шлях до морської торгiвлi зі світом [6, с. 80–91]. У політичних колах в Україні побутує думка, що необхiднiсть максимальної диверсифiкацiї джерел енергопостачання потребує вироблення окремої лiнiї поведінки i стосовно таких країн, як Іран та Ірак, у яких не зовсім гармонiйнi відносини з західними партнерами України. Хоча сьогодні економiчнi відносини України з Іраном та Іраком не належать до її прiоритетiв, можливість їх активiзацiї за сприятливих обставин зберігається. Особливо перспективними можуть бути відносини з Іраном, який, по-перше, має власні величезні запаси енергоносіїв, по-друге, має геополiтичнi можливості для впливу на реалiзацiю українських iнтересiв у каспійському регiонi. Перспективи розвитку відносин між Україною i РФ, а також іншими важливими для неї азійськими державами викликають зацікавлення не лише всередині країни. Позиція України об’єктивно впливатиме на стратегічний баланс сил у Європі та свiтi. На початку XXI ст. виникли умови для нових форм організації східноєвропейського регіону. І сьогодні питання полягає не лише у тому, чи інтегруватися Україні в нові геополітичні утворення. Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку, випуск 23, 2011 138 За великим рахунком, об’єднавчі процеси вигадують і нав’язують суспільству не люди, люди ці процеси тільки виявляють і враховують. Суто українська проблема, обговорення якої усі чомусь уникають, – два рівновеликі вектори об’єднавчих процесів: один виражає прагнення політичної еліти й Західної України, інший – волю переважної більшості незахідного населення України. Сьогодні Україна виступає передусім як пасивний об’єкт політики інших глобальних гравців. По-перше, через брак чітких глобальних пріоритетів економічного та політичного характеру, що безпосередньо випливає з невизначеності стратегічних напрямів соціально-економічних перетво- рень на національному рівні. По-друге, Україна на сучасному етапі просто не має відповідної економічної бази та організаційної інфраструктури для реалізації своїх інтересів на міжнародній арені. Ситуація невизначеності надзвичайно небезпечна, оскільки стихійна чи примусова інтеґрація України у світове господарство позбавить її можливості ефективно реалізовувати власні націо- нальні інтереси, призведе до негативних політичних та економічних наслідків на національному рівні, поставить під загрозу самобутність і навіть незалежність держави. Пасивне очікування результатів інтеграційних процесів небезпечне для України, бо загрожує втратою наявних потенційних можливостей стабілізації економічного становища та динамічного переходу до нової моделі економічного розвитку. Додатково ускладнює проблеми самовизначення глибока суперечливість посткомуністичної геополітичної ситуації. ЛІТЕРАТУРА 1. Бахтєєв Б. Геополітичний вибір чи геополітична приреченість/ Б. Бахтеєв // Підтекст. – 1997. – № 47–48. – C. 7–11. 2. Бжезінський З. Україна у геостратегічному контексті / З. Бжезінський. – К.: Видавничий дім “Києво-Могилянська академія”, 2006. – 104 с. 3. Гетьманчук М. Державна незалежність України та особливості її сприйняття сучасною російською політичною думкою / М.П. Гетьманчук // Проблеми та перспективи викладання у вищій школі: мат. Всеукр. наук.-практ. конф. – Львів, 09–10 листопада 2004 р. – Львів: “Львівська політехніка”, 2004. – Ч.1. – C. 1–11. 4. Кремень В. Україна в геополітичному просторі: об’єктивні тенденції і суб’єктивні очікування / В. Кремень // Політика і час. – 1993. – № 10. – C. 17–22. 5. Національна безпека України, 1994–1996 рр. Наукова доповідь Національного інституту стратегічних досліджень // Київ, 1997. – 197 с. 6. Новий курс: реформи в Україні. 2012–2015. Національна доповідь / за заг. ред. В.М. Гейця [та ін.]. – К.: НВЦ НБУВ, 2010. – 232 с. 7. Стенограмма парламентских слушаний на тему: “Договор о дружбе, сотрудничестве и партнерстве между РФ и Украиной – путь к новым межгосударственным отношениям” // Приложение к “Независимой газете”: Содружество НГ. – 1988. – Март. – № 3. – C. 3–4. 8. Стратегічні партнери України: декларації і реалії // Національна безпека і оборона України. – 2000. – №12 (12), грудень. – C. 2–57. 9. Сунгуровский Н. Российский вектор в военно-технической политике Украины / Н. Сунгуровский // Зеркало недели. — 2001. — 24–30 марта. – №12(336). 10. Україна 2000 і далі: геополітичні пріоритети та сценарії розвитку // Незалежний культурологічний часопис “Ї”. – 2000. – №18. – C. 38-–59. 11. Україна в сучасному геополітичному просторі: теоретичні і прикладні аспекти / за ред. Ф.М. Рудича. – К., 2002. – 488 с. 12. Шамраєва В. Вплив геополітичних інтересів Європейського Союзу, США та Росії на вироблення та реалізацію зовнішньої політики України / В. Шамраєва // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. ОРІДУ. – О., 2006. – Вип. 3 (27). – C. 97–03. 13. Mackinder J. The Geographical Pivot of History // The Geographical Journal. – 1934. – № 4(23). – P. 421–44. 14. Закон України “Про засади внутрішньої і зовнішньої політики” [Електрон. ресурс] // Ліга закон: [веб– сайт]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2010_07_01/an/185/ T102411.html.

Геополітичні аспекти співпраці України з країнами євроазійського регіону

Institution

Ähnliche Einträge