Постнідемовський розвиток історії науки й цивілізації Китаю

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Кіктенко, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України 2008
Назва видання:	Філософські обрії
Теми:	Соціальна філософія та філософія історії
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/25825
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Постнідемовський розвиток історії науки й цивілізації Китаю / В. Кіктенко // Філософські обрії. — 2008. — № 19 — С. 57-73. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-25825
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-258252011-08-19T12:14:50Z Постнідемовський розвиток історії науки й цивілізації Китаю Кіктенко, В. Соціальна філософія та філософія історії 2008 Article Постнідемовський розвиток історії науки й цивілізації Китаю / В. Кіктенко // Філософські обрії. — 2008. — № 19 — С. 57-73. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. 2075–1443 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/25825 uk Філософські обрії Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Соціальна філософія та філософія історії Соціальна філософія та філософія історії
spellingShingle	Соціальна філософія та філософія історії Соціальна філософія та філософія історії Кіктенко, В. Постнідемовський розвиток історії науки й цивілізації Китаю Філософські обрії
format	Article
author	Кіктенко, В.
author_facet	Кіктенко, В.
author_sort	Кіктенко, В.
title	Постнідемовський розвиток історії науки й цивілізації Китаю
title_short	Постнідемовський розвиток історії науки й цивілізації Китаю
title_full	Постнідемовський розвиток історії науки й цивілізації Китаю
title_fullStr	Постнідемовський розвиток історії науки й цивілізації Китаю
title_full_unstemmed	Постнідемовський розвиток історії науки й цивілізації Китаю
title_sort	постнідемовський розвиток історії науки й цивілізації китаю
publisher	Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Соціальна філософія та філософія історії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/25825
citation_txt	Постнідемовський розвиток історії науки й цивілізації Китаю / В. Кіктенко // Філософські обрії. — 2008. — № 19 — С. 57-73. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.
series	Філософські обрії
work_keys_str_mv	AT kíktenkov postnídemovsʹkijrozvitokístoríínaukijcivílízacííkitaû
first_indexed	2025-07-03T05:23:52Z
last_indexed	2025-07-03T05:23:52Z
_version_	1836602080399196160
fulltext	Соціальна філософія та філософія історії Філософські обрї, 2008, № 19 57 1996. — №4. — С.15-26. 10. Нерсесянц С.В. Общее благо как правовая категория / Нерсесянц С.В. Философия права: курс лекций. — [Электронный ресурс] — 13.12.2002. — URL: http://humanities.edu.ru/db/msg/1540. 11. Розов Н.С. Ценности в проблемном мире: философские основания и социальные приложения конструктивной аксиологии. — Новосибирск, 1998. — 292 с. 12. Ролз Дж. Идея блага и приоритет права // Современный либерализм. — М.: Дом интеллектуальной книги, Прогресс-Традиция, 1998. — С.76-107. 13. Цимбал Т. Утопічне мислення: перемінливі функції та доля // Франкел Б. Постіндустріальні утопісти / пер. з англ. О.Юдіна. — К.: Ніка-центр, 2005. — 5-18. 14. Шохин В.К. Благо // Новая философская энциклопедия. — Т. 1. — М., 2000. Надійшла до редакції 14.02.2008 р. Віктор Кіктенко КІКТЕНКО Віктор Олексійович — кандидат історичних наук, старший науковий співробітник, завідувач відділу Далекого Сходу Інституту сходознавства імені А.Кримського НАН України. Сфера наукових інтересів — історія науки та історіософія. ПОСТНІДЕМОВСЬКИЙ РОЗВИТОК ІСТОРІЇ НАУКИ Й ЦИВІЛІЗАЦІЇ КИТАЮ Пошук фундаментальних відмінностей між західною й незахідними цивілізаціями є актуальною науковою пробле- мою. Метою даної роботи є аналіз теоретичних підходів у сучасних дослідженнях у галузі історії науки стародавнього та імператорського Китаю. Роботи Дж. Нідема (1900 — 1995) та його колег продемонстрували на основі вивчення колосальної кількості джерел, що китайська цивілізація створила багату й © В.Кіктенко, 2008 Соціальна філософія та філософія історії Філософські обрї, 2008, № 1958 оригінальну власну наукову традицію. У другій половині ХХ століття була спростована теза про те, що наука зародилася тільки одного разу в античній Греції, а тому є унікальним до- сягненням західної цивілізації. З 1940-х років найважливішим історичним контр-прикладом стає Китай, вивчення якого привело до отримання необхідних даних про наявність у китайській цивілізації безлічі форм знань і методів, подібних тим, що визначаються як наука на Заході. Звідси походить про- блема визначення поняття китайської науки. У дослідженні Дж. Нідема були співвіднесені широкі поняття наука й цивілізація, що стимулювало появу простих формулювань про їхні відносини. Крім того, не робилися спроби визначення ха- рактерних ознак і відмінностей цивілізацій крім зіставлення захід/не-захід, а сам компаративний аналіз цивілізацій вклю- чив у себе морально-етичний, телеологічний, лінгвістичний, філософський, політичний, науковий і економічний аспекти. Сучасні дослідження з історії науки й цивілізації Ки- таю насамперед пов’язані з роботою Науково-дослідного інституту Нідема. Крістофер Каллен, директор цього закладу, у даний час висуває три програмні мети діяльності інституту: 1) розвиток Інституту як міжнародного академічного центру з історії науки; 2) підвищення уваги до технічних і науко- вих традицій Китаю й Східної Азії в середовищі вчених і на рівні популяризації з метою подальшої розробки програми наукових публікації Інституту, 3) забезпечення фінансування для отримання постійної матеріальної основи для гаранту- вання незалежності й безпеки Інституту в довгостроковій перспективі [8, c.3]. В інституті в період після смерті Дж. Нідема в 1995 році була продовжена робота з видання проекту «Наука й цивілізація в Китаї» і нових монографічних досліджень. Уперше на Заході було видано дослідження роз- витку середньовічної китайської медицини впродовж 1000 років на підставі медичних рукописів із Дунхуаня. Дана робота вийшла під загальною редакцією Вівьєн Ло й Крістофера Кал- Соціальна філософія та філософія історії Філософські обрї, 2008, № 19 59 лена. Інша книга написана Кімом Тейлором і є інноваційним дослідженням медицини в комуністичному Китаї в період з 1945 по 1963 роки. Новою науковою серією є «Робочі до- кументи Науково-дослідного інституту Нідема» метою якої є швидка публікація досліджень, що вимагають більшого місця, аніж журнальна публікація, але потребують оператив- ного обговорення науковою громадськістю. Перша публікація в цій серії — «Суань Шу Шу «Книга рахування», чорновий переклад китайських математичних зборів другого сторіччя до н. е, з пояснювальним коментарем Крістофера Каллена». «Суань Шу Шу» — це важливий рукопис, що був знайдений у могилі періоду династії Західна Хань (206 до н. е. — 25 н. е.), і який є найстаріших з відомих на сьогодні твір про ма- тематику в стародавньому Китаї. Фонди бібліотеки Науково- дослідного інституту Нідема продовжують поповнюватися новими публікаціями на китайській і західних мовах і джере- лами з історії науки, техніки й медицини Китаю, Кореї і Японії. Нові надходження бібліотеки з 1992 року каталогізуються на Інтернет-ресурсі. На теоретичні основи досліджень історії науки в останнє двадцятиріччя ХХ сторіччя певний вплив мали філософські роботи пост-структуралістів, великі історії, що поставили під питання про науку й цивілізацію. Наприклад, руйнування Ж. Дерріда західного логоцентризму й археологія безумства М. Фуко не просто запропонували інше розуміння наукових знань, а спробували змусити замовкнути мову західного розуму. У багатьох постмодерністських дослідженнях була поставлена під сумнів сама можливість історії науки й цивілізацій, що при- вело до посилення інтересу до західної культури, а незахідна наука розумілася тільки як західна наука в колоніальних вимірах. У постмодерністських дослідженнях часто-густо критикувався Захід, який повністю ідентифікується з наукою. Таким чином, сучасний аналіз науки й цивілізації містить у собі ці два аспекти, що привело до відходу від таких питань Соціальна філософія та філософія історії Філософські обрї, 2008, № 1960 як проблема культури в дослідженнях науки й проблема нау- ки в культурній критиці. Відбулася відмова від нідемовської структури дослідження й сучасні вчені знаходяться в пошуку нових напрямів вивчення історії наукової думки поза зв’язкою науки й цивілізації, а їхні співвідношення більшою мірою визначається двома питаннями: 1) як знання, технології й ідеологія впливають на формування культур; 2) як культури сприяють формуванню наук і їхнє розповсюдження. Сучасні роботи з історії розвитку наукової думки все більш відходять від зіставлення науки й цивілізацій із метою пошуку нових напрямів дослідження. Уводиться спосіб дослідження наук і культур без визначення центрального місця цивілізації й без універсальної, цілеспрямованої науки, що є мірилом рівня розвитку цивілізації. При цьому зберігається питання про співвідношення науки й цивілізації. У цілому пошуки нової методології компаративних досліджень історії науки групу- ються по наступним питанням: Визначення одиниць історичного аналізу культур, 1) що змінюються, субкультури й під-субкультур, які часто не відповідають чітким політичним і лінгвістичним ме- жам і відповідно визначення політичної й лінгвістичної ідентифікації. Оцінка ролі знань, технологій і ідеології у встановленні, розвитку й розповсюдженні культур. Установлення цивілізаційних меж шляхом аналізу 2) виникнення, розповсюдження, циркуляції, копіювання й перетворень предметів матеріальної культури, наукових, технологічних і ідеологічні концептів і продуктів. Синхронічне дослідження культур, метою якого є не 3) пошук радикальних відмінностей незахідних культур від За- ходу, а встановлення специфічних рис кожної культури. Історичний контекстуалізація й критичний аналіз 4) саморефлексівної історіографії науки, зіставлення компаративістики й аналітики, визначення суті колишніх досліджень про науку й цивілізації у формуванні академічних Соціальна філософія та філософія історії Філософські обрї, 2008, № 19 61 дисциплін, ідеології націй і риторик за допомогою яких ство- рювалася розповідь про всесвітню історію людства. У цей же час зазнали масованій критиці з боку постмодерністів і феміністок, екологів і гуманістів такі фундаментальні поняття як сучасність і сучасна наука. Вони стверджують, що людство використовує сучасну науку для бездумного завоювання природи й тим самим порушує екологічну рівновагу, тому наука не є джерелом розвитку й прогресу. Також, на їхню думку, наука дуже часто знаходить- ся під впливом влади держави, що пригнічує гуманістичний дух і незахідні культури. Найбільш радикальні представни- ки антикультури розширюють аргументацію за рахунок ідеї «кінця історії» Френсіса Фукуями [10] та заявляють про те, що людство наближається «до кінця науки». 1975 року Дж. Нідем у лекції, що була ним прочитана на конференції канадською Асоціації азіатських досліджень у Монреалі, ви- ступив проти так званої антикультури, спрямованої, зокрема, проти науки [20]. Ці ідеї були раніше виражені в роботах Тео- дора Росзака [24; 25]. Теоретичні підходи Дж. Нідема сфор- мувалися під значним впливом ідей соціального й наукового прогресу, що зміцнювалися крупними досягненнями світової науки й культури. Кризові явища кінця ХХ століття підірвали віру в неухильний розвиток людської цивілізації й поставили під питання абсолютну цінність науки для розвитку людсь- кого суспільства. У сучасній полеміці вчених із представни- ками антикультури віра Дж. Нідема в можливість людсько- го прогресу й позитивну соціальну силу науки, а також його концепція історії наукової думки є важливими аргументами для затвердження можливості пізнання природи. Таким чи- ном, Питання Нідема про причини переваг китайської науки до кінця Середньовіччя та не виникнення сучасної науки в межах китайської цивілізації залишається не тільки актуаль- ним для історії світової науки й філософії, але й зберігає свою евристичну цінність. Соціальна філософія та філософія історії Філософські обрї, 2008, № 1962 Екстерналістська історія науки Дж. Нідема була нерозривно пов’язана із соціальним і історико-культурним аналізом, який на початковому давав цікаві результати зіставні по важливості з інтерналістським підходом. Із часом дана методологія стала домінуючою в роботах з історії традиційної науки країн Східної Азії та повністю витіснила інтерналістські уявлення про ученого-одинака й замінила його науковим співтовариством. Проте, уже з 1980 року й інтерналізм, і екстерналізм почали визнаватися однаково неадекватними в реконструкції історії наукової думки [16, c.83-84]. Учені все більш відходять від цих двох ортодоксальних підходів та стверджують, що історія наукової думки не може бути розділена на технічні понят- тя й соціальні взаємодії. На сучасному етапі моделювання ранньої історії науки давнього та імператорського Китаю не обмежується досягненнями математики, астрономії й фізики, а й широко залучаються різні способи організації знання, які ймовірно більш адекватні для старокитайської теорії. Нажаль, більшість західних учених продовжували зберігати своє пере- конання про те, що китайці були нездібні до розробки науко- вих знань без вивчення конфуціанської й нео-конфуціанської класики, даоського канону й буддійських творів. Аж до 1980 років навіть у монографіях провідних синологів з історії Ки- таю можна було зустріти подібні твердження. Компаративний, крос-культурний аналіз історії науки, який був запропонований Дж. Нідемом, припускає глибоке розуміння різних культурних і лінгвістичних традицій, що поки не було належним чином дослідженні ані в проекті «Наука й цивілізація в Китаї», ані в інших дослідженнях представників школи Нідема. Хоча існує цілий ряд скептичних думок щодо можливості нідемовського методу дослідження, але загалом домінує думка про необхідність розвитку порівняльного й цивілізаційного аналізу у вивченні історії науки. Питання Нідема як і раніше викликає величезний інтерес у науковому світі, що привело до розширення дослідження соціальних Соціальна філософія та філософія історії Філософські обрї, 2008, № 19 63 контекстів на прикладах культур і суспільств Японії, Кореї, Індії і Єгипту. Конкретним прикладом є видання 1997 року — «Енциклопедія історії науки, технології й медицини незахідних культур» [26]. Сьогодні в наукових колах однією з найбільш ак- туальних і обговорюваних є проблема природної й культурної різноманітності. Ідеї про безперервність і універсальність у науці, які найбільш повно виражені в «Науці й цивілізації в Китаї» і Питання Нідема знаходять нове життя під час сучас- них дискусій про поняття культурної різноманітності. При цьому методологія й проблематика історії наукової думки в незахідних культурах досліджень зазнала ряд змін. У працях Джеймса МакКлеллана й Гарольда Дорнса «Нау- ка й техніка у всесвітній історії: введення» (1999) [18], Дьорка Бодде «Китайська думка, суспільство й наука: інтелектуальні й соціальні основи науки й техніки в до-сучасному Китаї» (1991) [4], Тобі Хаффа «Зростання ранньої сучасної науки. Іслам, Китай і Захід» (1993) [14], та Г. Ллойда «Опоненти та влада: дослідження в давньогрецькій та китайській науці « (1996) [17]. У цілому, у даних працях дається варіант відповіді на Питання Нідема, що можна звести до наступних положень: У китайському суспільстві не відбулося професіоналізації 1) науки, хоча існували численні школи, але жодна з них не запро- понувала варіант інституалізації й на відміну від європейських університетів вони відчували нестачу в юридичній автономії в освітніх питаннях. Екзаменаційна система була новаційною, але використовувалася тільки для отримання державної посади. У традиційному Китаї були багато 2) наук, але всі вони були прикладними, і не було нічого подібного теоретичній науці. На- приклад, до XIII сторіччя китайці були самими видатними алге- бристами у світі, але китайські математики так і не розвили фор- мальну геометрію, логічні докази або дедуктивні математичні системи, подібно тим, що були відкриті Евклідом. Китайський стиль мислення був корелятивним або асоціативним і прагнув знайти аналогії й співвідношення між різноманітними речами, Соціальна філософія та філософія історії Філософські обрї, 2008, № 1964 замість того щоб дивитися на природу як на ціле, таким, що працює згідно універсальним законам, які можна зрозуміти в термінах причинно-наслідкових відносин, самоочевидних виз- начень і логічних виводів. Тобі Хафф, учень Бенджаміна Нельсона, продо- вжив дослідження свого вчителя й Дж. Нідема в області порівняльної соціології цивілізацій. Тобі Хафф бачить причи- ну зростання західної науки в тому, що виник раціональний опис всесвіту й людини замість релігійних і юридичних док- трин середньовічної християнської Європи. Але на відміну від Нідема він вважає, що не Китай, а Ісламський світ був світовим лідером середньовічної науки. Тобі Хафф також виступає про- ти думки Дж. Нідема про перевагу китайської науки в сфері практичних технологій і вважає, що наука й техніка аж до ХХ століття були відокремлені один від одного, а китайські май- стри були соціально ізольовані від наукової інтелігенції. Хафф визнає досягнення китайської науки особливо в математиці в період династії Сун (960 — 1279), але вказує на примітивний характер китайської астрономії, відсутність Евклідового стилю в геометричних доказах і підлеглість освіти й екзаменаційної системи стародавнім культурним традиціям централізованої бюрократичної системи Китаю. Проте даний аналіз слід виз- нати недостатнім, оскільки Т. Хафф настільки зацікавлений доказом низького рівня розвитку науки в традиційному Китаї, що не тільки не може пояснити конкретні історичні події, але перекручує й недооцінює досягнення китайських мислителів. У цілому Т. Хафф представляє картину історії китайської думки як традиційну й незмінну (!) та залишає поза увагою не тільки боротьбу між різними школами (особливо між конфуціанцями й буддистами), але й рівень розвитку неореалізму в конфуціанстві сунського періоду, який був самостійний складним напрямом інтелектуальному життю. Таким чином, ученому не вдалося дати переконливу відповідь на Питання Нідема й описати динаміку розвитку Китаю, що стала відмінною від європейського варіанту [14]. Соціальна філософія та філософія історії Філософські обрї, 2008, № 19 65 У кінці ХХ століття в низькі робіт було проведено аналіз соціальних контекстів різних культур у зв’язку з Питанням Нідема. Це дослідження корейських учених Чон Сан-Вуна «Традиційна корейська наука й Східна Азія — наука й техніка, що отримана зі східно-азіатського досвіду» [15] і Парк Сьон- Ра «Деякі індекси зростання сучасної науки в Кореї» [21]; японських учених Того Цукахара, Кейдзо Хасімото й Норіаки Мацумура «Вплив Нідема на японську історію науки» [29]; Стів Фуллер «Введення до світової історії науки» [11]; Па- скаль Крозет «Модернізація науки і її історії за межами Європи: єгипетські проекти в дев’ятнадцятому сторіччі» [7]. Грандіозні результати досліджень Дж. Нідема були спрямовані на реконструкцію історії науки в традиційному Китаї як шлях до глобального розвитку наукового знання й практики. Про- те в останнє двадцятиріччя нідемовська модель світового універсалізму була замінена критичними перспективами в розвитку соціології, антропології й історії, що в результаті привело до формування постнідемовського інтелектуального клімату в дослідженнях історії науки в східних традиційних суспільствах, що часто суперечить фундаментальним підходам самого Дж. Нідема. Так у збірці «Стан історії нау- ки: діалоги із Джозефом Нідемом» [27], що була видана 1999 року під редакцією Іфрана Хабіба й Друва Раїна, представлені роботи, у яких різко критикується дане положення. Це статті індійських учених Роміла Тхапар «Історія науки й ойкумена», Аант Елзінга «Ще раз до «питання Нідема»«, Стіва Фулле- ра «Введення в усесвітню історію науки», Шив Вісванатана «Незвичайні пошуки Джозефа Нідема», Карін Чемла «Річки й море: аналіз метафори Нідема по відношенню до всесвітньої історії науки», Майкла Петі «Універсальність науки: історичне затвердження філософської ідеї» і К. Сабраманіама «Написи, факти і чорні ящики: чи дійсно сучасна наука радикально відмінна?», Ірфана Хабіба і Друва Раїна «Картина, якої бракує: відсутність нідемовської історії наук в Індії» [23]. У всіх пере- Соціальна філософія та філософія історії Філософські обрї, 2008, № 1966 рахованих роботах проводитися аналіз теоретичних підстав універсального й гуманістичного характеру світової історії науки. Дослідники на підставі визначення істотних соціальних об’єктів і осмислення їхньої взаємодії в часі й просторі вка- зують виявлені суперечності між історичною специфікою й культурним релятивізмом; між інтернаціональною й національною історією науки, що в співвідношенні із про- блемою наявності інтелектуальної ієрархії ставить під сумнів можливість порівняльної історії й саме формулювання Пи- тання Нідема. Зі всіх авторів тільки К. Сабраманіама приво- дить доводи на користь подальшого розвитку універсальної історії науки. У нових дослідженнях виділяється максимізація ролі чинників виробництва й науки в процесі формування природ- ного права. Так Франческа Брей говорить про технологію як культуру й пропонує вважати геомантичні й нео-конфуціанські методи побудови будівлі як матеріальні вирази соціального світу, де стабільність оцінюється вище, аніж новаторство, а ритуальний порядок більш важливий, аніж функціональна ефективність. Марк Елвін припускає, що політичні функції календаря й астрономії в імператорському Китаї підсилювали розвиток техніки точного прогнозу й відкинули скептичні ознаки. Т. Хінрічс аналізує складний розвиток безлічі методів і вірувань китайської медицини як різносторонню здатність пристосування до зміни соціальних параметрів істини. Пи- тання про природу ефективності китайської медицини Скот- том Бамбером наводяться в символічних поясненнях, які визначали вибір лікарських речовин. Подібні інтерпретації соціального тіла й технологій як соціальної практики оста- точно виводять аналіз за межі структури універсальної науки формулювань Дж. Нідема [2]. Питання Нідема часто інтерпретується в новій редакції як співвідношення науки й модернізації (замість сучасної науки) з метою вивчення соціальних і культурних змін Соціальна філософія та філософія історії Філософські обрї, 2008, № 19 67 традиційних суспільств. Тадасі Єсіда в статті ««Традиційне» проти «сучасного» в японському контексті» [32] відзначає, що «модернізація» в Японії в період реформ Мейдзі (1868 — 1912) відбулася під впливом Заходу. Паскаль Крозет та- кож указує на провідну роль Заходу в роботі «Модернізація науки і її історія за межами Європи» [7]. Мен Ює в роботі «Гібридна наука проти сучасності» [19] провів соціологічне дослідження модернізації на прикладі Арсеналу Jiangnan (1864 — 1897). Пьер-Етьєн Вілл у статті «Модернізації без науки» [30] досліджує не розвиток науки європейського типу, а спроби модернізації Японії й Китаю в період до по- чатку вестернізації (до 1850 року). В окремих дослідженнях з історії науки зберігається до-нідемовський підхід до визна- чення специфіки наукових знань у традиційному Китаї, хоча число прихильників такого підходу неухильно зменшується. Так, наприклад, у роботах відомого австралійського історика науки А. Кромбі (1915 — 1996) знов доводиться, що історія науки — це історія світогляду й способу аргументації, поча- того на Заході давньогрецькими філософами, математиками й лікарями; наука — це певний спосіб пізнання, який виник у межах Західної культури; наука заснована на двох фундамен- тальних концепціях давніх греків універсального природного причинного зв’язку, що засновується на формальному доказі, із чого походить характер і стиль західної філософії, матема- тики й природознавства [5; 6]. Також багато досліджень напи- сано під впливом дискусій, що продовжуються, про існування в традиційному Китаї наукових знань. Прикладом найбільш глибокої критики Питання Нідема є боротьба з особливим типом міфології, у якій затверджується, що тріумф сучасної науки, що виникла в XVII сторіччі в Європі, цілком є досягненням Західної цивілізації, — від Стародавньої Греції через Ренесанс до сучасності. Звідси поняття сучасної модернізації ототожнюється з наукою й вестернізацією. Натан Сівін сьогодні стверджує, що та части- Соціальна філософія та філософія історії Філософські обрї, 2008, № 1968 на Питання Нідема, у якій питається про те, чому сучасна наука не виникла в Китаї, є безглуздою. Але при цьому він визнає, що Питання Нідема продовжує бути евристичним. Сівін пояснює, що проблема Наукової революції так багато й часто обговорювалася в науковій літературі тому, що стави- лося завдання довести культурну перевагу Заходу в розвитку універсальної сучасної науки. Сівін стверджує, що революція в китайській науковій думці й практиці мала місце в XVII сторіччі, оскільки багато видатних китайських мислителів реагували на Західну астрономію й космологію [28]. Дане твердження є спірним. Його, зокрема, оспорює Р. Харт, який вважає, що це була не наукова революція, а концептуальна революція в китайському контексті, яке, по суті, було пере- творенням у сучасну науку й «невеликою копією» Наукової революції Європи [12, с.101; 107]. Праці Дж. Нідема та представників його школи з позицій анти-європоцентризму й компаративного аналізу в цілому змінили дослідницьку парадигму. В аналізі ба- гатьох вчених сьогодні розвивається аргументація того, що до 1800 року Європа була не більш винахідливою та про- гресивною аніж Азія. Джанет Абу-Лугход «До європейської гегемонії» (1989) [1]; Бін Вонг «Трансформований Китай: зміни та межи європейського досвіду» (1997) [31]; A. Г. Франк «Переорієнтація на Схід: глобальна економіка в азіатську епо- ху» (1998) [9]; Джеймс Блаут «Вісім європоцентристських істориків» [3], Кеннет Померанц «Велике розходження: Китай, Європа й створення сучасної світової економіки» (2000) [22] та багато інших учених осмислюють історичне минуле як велику історію (big history), історію світової системи (world-system history), всесвітньо-центричну історію (world-centric history), історію для нас всіх, «history-for-us-all». Тобто відкидається сама ідея про те, що є унікальна західна цивілізація, яка виникла в давній Греції під час полісного періоду та стверджується, що дана ідеологічна конструкція мала намір виправдати претензії західного світу. Соціальна філософія та філософія історії Філософські обрї, 2008, № 19 69 Монографія Джона Хобсона, англійського фахівця в галузі історичної соціології, міжнародних відносин і міжнародної політичної економіки, «Східні витоки західної цивілізації» (2004) [13] стала свого роду крайнім проявом нідемовської парадигми. Автор значно применшує внесок Європи в ство- рення сучасної культури, пояснює закономірності розвитку європейської цивілізації в термінах розповсюдження східних ідей і технологій і вважає, що єдиним важливим внеском європейської цивілізації було імперське розширення Європи в XVI сторіччі. Компаративна історія цивілізацій Хобсо- на — це граничний антиєвропоцентризм, який ігнорує багато класичних і сучасних концепцій історії науки й цивілізації. Якщо для Нідема й представників його школи був притаман- ний проблемний підхід у боротьбі з однобоким і тенденційним розумінням історії цивілізації й наукової думки (Питання Нідема), то інтерпретація Хобсона — це категоричне затвер- дження пріоритетів східних культур, що по суті є протилежним варіантом європоцентричного підходу — орієнтоцентризм. Відзначимо, що проект «Наука й цивілізація в Китаї» став основою для всіх подальших досліджень історії традиційної китайської науки, тобто було сформовано цілий науковий на- прям. Після виходу у світ першого тому «Науки й цивілізації в Китаї» з’явилася значна кількість літератури, у якій під впли- вом ідей Дж. Нідема, крім опису раніше невідомих фактів, були сформульовані нові фундаментальні методологічні й історіографічні проблеми, що вплинули на розвиток історії науки в контексті багатогранного розвитку цивілізацій. Хе- лен Селін, редактор «Енциклопедії історії науки, технології й медицина в незахідних культурах» пише, що всі дослідники незахідної історії, які сполучають інтелектуальні досягнен- ня Сходу й Заходу, так або інакше, виходять із концепції Дж. Нідема [26, с.14]. При формуванні дисципліни історія науки важливим ціннісним орієнтиром став принцип універсальної науки, яка не залежить від яких-небудь геополітичних меж. Соціальна філософія та філософія історії Філософські обрї, 2008, № 1970 Проте, у на ділі історія науки залишилася розділеною цивілізаційними лініями, які, зокрема, відокремлюють Захід і Китай. Дане розділення частково пов’язане з ідеологічними тенденціями ХХ століття, що визначали феномен науки як виключно західне явище, а також неприйняттям виводів Дж. Нідема про те, що наука також розвивалася в традиційному Китаї. Дослідження Дж. Нідема китайської науки й цивілізації багато в чому подолали ізольоване вивчення культур, викрили європоцентричний міф, поставили питання про перерозподіл внеску різних цивілізацій у розвиток наукової думки й ново- го пояснення, чому в Китаї не виникла сучасна наука й не відбулася наукова революція. Проте, дане розділення приве- ло до того, що дослідники історії західної науки не зверта- ли належної уваги на інтелектуальну традицію Китаю, а при вивченні китайської науки рідко використовувалися теоретичні й практичні результати в області історії науки, філософії науки й наукознавства. Отже, у цілому відбувся поворот до культурної контекстуалізації науки (формування філософією науки міждисциплінарного підходу шляхом використан- ня методологічних підходів історичних, антропологічних, соціологічних, літературознавчих досліджень) разом з ідентифікацією науки як факту західноєвропейської культу- ри (міфологія походження західної культури) закріпив дане розділення між Заходом і Китаєм, що сьогодні визначає аналогічне розділення в дослідженнях з історії науки, меди- цини й техніки. Література 1. Abu-Lughod J. Before European Hegemony: The World System A. D. 1250-1350 — New York: Oxford University Press, 1989. — 464 p. 2. Beyond Joseph Needham: Science, Technology, and Medicine in East and Southeast Asia / Morris Low (Ed.). — Chicago: University of Chicago Press, 1998. — 443 p. 3. Blaut J. Eight Eurocentric Historians. — New York: Guilford Press, 2000. — Соціальна філософія та філософія історії Філософські обрї, 2008, № 19 71 228 p. 4. Bodde D. Chinese Thought, Society, and Science: The Intellectual and Social Back¬ground of Science and Technology in Pre-Modern China. — Honolulu: University of Hawaii Press, 1991. — XIV+441 p. 5. Crombie A. c.Styles of Scientific Thinking in the European Tradition: The History of Argument and Explanation Especially in the Mathematical and Biomedical Sciences and Arts. 3 vols. — London: Duckworth, 1994. — XXXII + 2 456 p. 6. Crombie A. c.The Origins of Western Science // Science, Art and Nature in Medieval and Modern Thought. — London: Hambledon Press, 1996. 7. Crozet P. Modernization of Science and Its History Outside Europe // Situating the History of Science: Dialogues with Joseph Needham / S. Irfan Habib and Druva Raina (eds). — New Delhi & London: Oxford University Press, 1999. — P. 245-259. 8. Cullen Ch. Report from the New Director // Needham Research Institute Newsletter. — 2003 (October). — P. 3. 9. Frank G. Re-Orient: Global Economy in the Asian Age. — Berkeley: University of California, 1998. — XXIX, 416 p. 10. Fukuyama F. The End of History and the Last Man. — New York: Free Press; Toronto: Maxwell Macmillan Canada, 1992. — 418 р. 11. Fuller S. Prolegomena to a World History of Science // Situating the History of Science: Dialogues with Joseph Needham / S. Irfan Habib and Druva Raina (eds). — New Delhi & London: Oxford University Press, 1999. — P. 114-151. 12. Hart R. Beyond Science and Civilization: a Post-Needham Critique // East Asian Science, Technology, and Medicine. — 1999. — № 16. — Р. 18-114. 13. Hobson J. M. The Eastern Origins of Western Civilisation. — New York: Cambridge University Press, 2004. — 392 p. 14. Huff, Toby E. The Rise of Early Modern Science. Islam, China, and the West. — Cambridge: Cambridge University Press, 1993. — 509 p. 15. Jeon Sang-Woon. Traditional Korean Science and East Asia — Science and Technology Drawn from East Asian Experience // Keizo Hashimoto, Catherine Jami and Lowell Skar eds. East Asian Science: Tradition and Beyond. — Osaka: Kansai University Press, 1995. — P. 49-59. 16. Jordanova L. J. Соціальна філософія та філософія історії Філософські обрї, 2008, № 1972 The Social Sciences and the History of Science and Medicine // Information Sources in the History of Science and Medicine / Ed. P. Corsi and P. Weindling. — London: Butterworth, 1983. — P. 81- 96. 17. Lloyd G. E. R. Adversaries and Authorities: Investigations into Ancient Greek and Chinese Science. — Cambridge, New York, and Melbourne: Cambridge University Press, 1996. — XVII + 250 p. 18. McClellan, Dorn’s H. Science and Technology in World History: Introduction. — Baltimore: Johns Hopkins University Press, 1999. — VIII+404 p. 19. Meng Yue. Hybrid Science versus Modernity: The Practice of the Jiangnan Arsenal // East Asian Science, Technology, and Medicine. — 1999. — №16. — Р. 13-52. 20. Needham J. History and Human Value: a Chinese Perspective for World Science and Technology // Philosophy and Social Action. — 1976. — №11. — Р. 2-33. 21. Park Seong-Rae. Some Indices of the Rise of Modern Science in Korea // Keizo Hashimoto, Catherine Jami and Lowell Skar eds. East Asian Science: Tradition and Beyond. — Osaka: Kansai University Press, 1995. — P. 111-117. 22. Pomeranz K. Great Divergence: China, Europe, and the Making of the Modern World Economy. — Princeton: Princeton University Press, 2000. — 392 p. 23. Raina D., Habib I. The Missing Picture: the Non-emergence of a Needhamian History of Sciences in India // Situating the History of Science: Dialogues with Joseph Needham / S. Irfan Habib and Dhruva Raina (eds). — New Delhi & London: Oxford University Press, 1999. — P. 279-302. 24. Roszak T. The Making of Counter-Culture: Reflections on the Technocratic Society and Its Youthful Opposition. — Garden City, N.Y.: Anchor Books, 1969. — XIV, 303 p. 25. Roszak T. Where the Wasteland Ends: politics and transcendence in post-industrial society. — Garden City, N.Y.: Doubleday, 1972. — XXXIV, 492 p. 26. Selin H. (ed.). Encyclopaedia of the history of science, technology, and medicine in non-western cultures. — Dordrecht, Netherlands: Kluwer Academic, 1997. — 1117 p. 27. Situating the History of Science: Dialogues with Joseph Needham. Edited by S. Irfan Habib and Dhruv Raina. — New Delhi: Oxford University Press, 1999. — XI, 358 p. Соціальна філософія та філософія історії Філософські обрї, 2008, № 19 73 28. Sivin N. Why the Scientific revolution did not take in China — or didn’t it? // http://ccat.sas.upenn.edu/~nsivin/scirev.html. 29. Tsukahara T., Hashimoto K., Matsumura N. Needham’s Impact on Japanese History of Science // Science and Technology in East Asia: The Legacy of Joseph Needham / Alain Arrault and Catherine Jami eds. — Turnhout: Brepols, Belgium, 2001. — P. 85-94. 30. Will P. E. Modernization Less Science? Some Reflections on China and Japan before Westernization // Hashimoto K. et al. eds. East Asian Science: Tradition and Beyond. — Osaka: Kansai University Press, 1995. — Р. 33-48. 31. Wong R. B. China Transformed: Historical Change and the Limits of European Experience. — Ithaca: Cornell University Press, 1997. — 327 p. 32. Yoshida T. Traditional vs. Modern in the Japanese Context // East Asian Science: Tradition and Beyond / Edited by Hashimoto Keizo, Catherine Jami, and Lowell Skar. — Osaka: Kansai University Press, 1995. — P. 119-139. Надійшла до редакції 2.04.2008 р.

Постнідемовський розвиток історії науки й цивілізації Китаю

Репозитарії

Схожі ресурси