Дидактичний вимір філософсько-економічного знання у контексті теорії духовного капіталу

Стаття присвячена аналізу дидактичного потенціалу філософсько-економічного знання та його ролі у формуванні духовного капіталу суспільства

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Глушко, Т.П.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України 2009
Назва видання:	Філософські обрії
Теми:	Соціальна філософія та філософія історії
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/25874
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Дидактичний вимір філософсько-економічного знання у контексті теорії духовного капіталу / Т.П. Глушко // Філософські обрії. — 2009. — № 21 — С. 135-146. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-25874
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-258742011-08-19T12:37:02Z Дидактичний вимір філософсько-економічного знання у контексті теорії духовного капіталу Глушко, Т.П. Соціальна філософія та філософія історії Стаття присвячена аналізу дидактичного потенціалу філософсько-економічного знання та його ролі у формуванні духовного капіталу суспільства В статье анализируется дидактический потенциал философско-экономического знания и его роль в формировании духовного капитала общества. The article devoted to analysis of modern philosophical-economy knowledge didactic measuring and its role in spiritual capital forming. 2009 Article Дидактичний вимір філософсько-економічного знання у контексті теорії духовного капіталу / Т.П. Глушко // Філософські обрії. — 2009. — № 21 — С. 135-146. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 2075–1443 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/25874 uk Філософські обрії Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Соціальна філософія та філософія історії Соціальна філософія та філософія історії
spellingShingle	Соціальна філософія та філософія історії Соціальна філософія та філософія історії Глушко, Т.П. Дидактичний вимір філософсько-економічного знання у контексті теорії духовного капіталу Філософські обрії
description	Стаття присвячена аналізу дидактичного потенціалу філософсько-економічного знання та його ролі у формуванні духовного капіталу суспільства
format	Article
author	Глушко, Т.П.
author_facet	Глушко, Т.П.
author_sort	Глушко, Т.П.
title	Дидактичний вимір філософсько-економічного знання у контексті теорії духовного капіталу
title_short	Дидактичний вимір філософсько-економічного знання у контексті теорії духовного капіталу
title_full	Дидактичний вимір філософсько-економічного знання у контексті теорії духовного капіталу
title_fullStr	Дидактичний вимір філософсько-економічного знання у контексті теорії духовного капіталу
title_full_unstemmed	Дидактичний вимір філософсько-економічного знання у контексті теорії духовного капіталу
title_sort	дидактичний вимір філософсько-економічного знання у контексті теорії духовного капіталу
publisher	Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Соціальна філософія та філософія історії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/25874
citation_txt	Дидактичний вимір філософсько-економічного знання у контексті теорії духовного капіталу / Т.П. Глушко // Філософські обрії. — 2009. — № 21 — С. 135-146. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
series	Філософські обрії
work_keys_str_mv	AT gluškotp didaktičnijvimírfílosofsʹkoekonomíčnogoznannâukontekstíteorííduhovnogokapítalu
first_indexed	2025-07-03T05:26:47Z
last_indexed	2025-07-03T05:26:47Z
_version_	1836602263399825408
fulltext	Соціальна філософія та філософія історії 135Філософські обрії, 2009, № 21 Тетяна Глушко ГЛУШКО Тетяна Петрівна — кандидат філософських наук, старший викладач кафедри філософії Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Сфера наукових інтересів — соціальна філософія, філософія економіки, теорія духовного капіталу, філософія освіти. ДИДАКТИЧНИЙ ВИМІР ФІЛОСОФСЬКО- ЕКОНОМІЧНОГО ЗНАННЯ У КОНТЕКСТІ ТЕОРІЇ ДУХОВНОГО КАПІТАЛУ Стаття присвячена аналізу дидактичного потенціалу філософсько-економічного знання та його ролі у формуванні духовного капіталу суспільства. Ключові слова: глобалізація, духовний капітал, економічна культура, філософія економіки, філософія освіти. Соціальні виклики постіндустріальної цивілізації спри- чиняють сутнісну трансформацію вимог до викладання філософських дисциплін як у загальноосвітньому, так і спеціалізаційному контекстах. Високоефективна діяльність освітянина-філософа передбачає сьогодні не лише вмілу реалізацію професійних навичок у сфері висвітлення класич- них проблем філософії, але і вміння застосовувати їх до будь- якої сфери соціально-значимого знання — освіти, економіки, права, політики тощо. Стосовно ж підготовки майбутніх кваліфікованих викладачів філософських дисциплін, які змог- ли б себе реалізувати у системі глобалізаційних викликів, то вона потребує репрезентації усього комплексу новітнього філософського знання у його системній єдності. Суттєві зрушення у соціальній сфері ХХІ століття вима- гають формування освітніх програм, які включають в себе © Т.Глушко, 2009 Соціальна філософія та філософія історії 136 Філософські обрії, 2009, № 21 не лише класичні тенденції у сфері філософських пошуків, але орієнтуються і на ефективне застосування здобутків кла- сичного філософування у контексті соціально-філософського аналізу. Саме тому важливим аспектом підготовки фахівців- освітян сьогодні стає філософія освіти, соціологів — соціальна філософія, юристів — філософія права, психологів — філософія психології, економістів — філософія бізнесу та господарства, значно рідше філософія економіки. Основним завданням пропонованої статті є аналіз дидактичного виміру саме філософсько-економічного знання. Як і будь-який напрям сучасної практичної філософії, філософія економіки передбачає не лише потужний аналітичний потенціал, але і не менш суттєвий дидактичний вектор [4]. В умовах формування інформаційної цивілізації, із характер- ними їй процесами перманентного приросту світоглядного економічного знання (поява нових концепцій, теорій, пара- дигм), дидактика, як теорія освіти, стає невід’ємною складо- вою філософсько-економічних досліджень. Зумовлюється це, перш за все, пошуком нових методів та засобів ефективного засвоєння динаміки соціально значимого знання. Основні питання дидактики (чому навчати? як навчати? навіщо навчати?) у вимірі сучасної філософії економіки на- бувають особливої актуальності, перш за все, у сфері форму- вання «духовного капіталу» українського суспільства. Поняття «духовний капітал» стає надзвичайно важливою категорією сучасної філософії, адже якщо для суспільств «другої хвилі» засадничим джерелом суспільного розвитку був фізичний або матеріальний капітал (детально проаналізований К. Марк- сом), то інформаційне економічне середовище «третьої хвилі» передбачає принципово інші форми капіталу, перш за все, капіталу духовного, сутнісні риси та практичне значення якого аналізуються у роботах П. Бурдьє, Ф. Фукуями, О. Тоффлера. Категорія «духовний капітал» на сьогоднішній день є вже досить структурованою і включає в себе такі форми свого проя- Соціальна філософія та філософія історії 137Філософські обрії, 2009, № 21 ву як людський або інтелектуальний капітал (здібності, знання і компетенція), соціальний капітал (суспільні норми та цінності), структурний капітал (ефективна організація соціального просто- ру), а також символічний капітал, що являє собою символічне оформлення та санкціонування різних форм соціальної практики у межах впливової системи цінностей. Є ще культурний капітал який стає показником розвитку культури суспільства у всіх фор- мах її прояву (наука, мистецтво, література тощо). В умовах суспільства постмодерної епохи саме духов- ний капітал забезпечує формування — на рівні повсякденної соціальної свідомості — високого рівня усвідомлення не лише індивідуального, але і колективного характеру економічних процесів як суттєвого показника їхньої соціальної дієвості. За умови недостатнього розвитку духовного капіталу у суспільстві зростає загроза соціально-психологічного відчуження і відчутного зниження рівня соціальної довіри, саме тому «першими результатами інтеграції духовних сфер мають стати соціальна картина світу та ідеологія як такі, що дають поштовх духовному життю суспільства» [3, с.9]. Враховуючи, що за визначенням Ф. Фукуями «економічна діяльність є найважливішою частиною соціального життя, в ній принциповим чином задіяні всі можливі норми, правила, моральні зобов’язання та інші суспільні навички людського існування, із яких це життя складається» [7, с.20], її соціально-філософський аналіз передбачає звернення до ґрунтовного дослідження міри розвитку духовного капіталу у економічній підсистемі соціуму як суттєвого показника її продуктивності. Адже, як відзначав свого часу І. Франко, самореалізація суспільства як народу, перш за все, передбачає його самореалізацію у духовній сфері. Особливо слід зважити на те, що кризові стани соціально- економічного середовища на пострадянських просторах до- сить часто зумовлюються такими чинниками як недостатня структурна організованість економіки, що орієнтована на застарілі моделі соціально-економічних відносин, як недови- Соціальна філософія та філософія історії 138 Філософські обрії, 2009, № 21 робництво не лише матеріальне, але і духовне, що проявляється у браку креативних соціально-економічних рішень, а також переспоживання запозиченого від інших, більш ефективних соціальних систем, духовного капіталу. Аналізуючи духовно-практичне середовище сучасного українського суспільства у вимірі його соціальної ефективності, а саме рівень розвитку людського та соціального капіталів, які є основою усіх інших форм духовного капіталу, достатньо зверну- ти увагу на міру вдосконалення освітніх програм у контексті бо- лонського процесу. Свідомий розвиток інтелектуального капіталу вимагає впровадження ефективних дидактичних методик, їх обґрунтування та перманентного удосконалення і передбачає впровадження відповідних вимогам часу освітніх програм, спря- мованих на розвиток духовного капіталу соціуму як основи фор- мування ефективного соціально-економічного середовища. Однією із соціально обумовлених освітніх програм, що потребує свого висвітлення як на рівні загальноосвітнього виміру філософського знання, так і у вимірі його спеціалізаційному контексті стає філософія економіки. Адже «вся багатоманітність проявів філософії економіки у формі такої структури як духовний капітал суспільства розкривається… крізь призму її функціонування у якості спо- собу мислення, що пронизує всі сфери соціального буття та засвідчує свою присутність у таких важливих його вимірах як світогляд, ідеологія та соціальна практика» [4, с.77–78]. Актуалізація дидактичного потенціалу філософсько- економічного знання зумовлюється також і потребою у прискоренні ефективності соціально-економічних процесів, адже «можна гово- рити і про економію у контексті зменшення часу, за який суспільство зробить крок у своєму розвитку» [3, с.7]. На сьогоднішній день філософія економіки включає у себе такі структурні рівні як філософія бізнесу та філософія менеджменту, а також філософія господарства та філософія управління, що потребують визначення меж своєї соціальної швидкості та ефективності. Соціальна філософія та філософія історії 139Філософські обрії, 2009, № 21 Теоретичні підрозділи сучасного філософсько- економічного знання являють собою відносно самостійні на- прями досліджень, що є показником рівня розвитку духов- ного капіталу суспільства у всій різноманітності його форм. Відповідно, кваліфікована підготовка фахівця-економіста не може сьогодні бути повноцінною без опанування основних теоретико-методологічних засад філософії бізнесу та філософії господарства, а філософія управління стає, у нових соціальних умовах, важливим підґрунтям не тільки економічної, але і політологічної та соціально-психологічної освіти. Практична філософія сучасності в цілому та філософія економіки, зокрема, стає, таким чином, суттєвим джерелом про- дукування та удосконалення людського і соціального капіталів суспільства у сфері економіки, що передбачають напрацю- вання і закріплення на рівні суспільної свідомості та ідеології ефективних — в умовах формування нового типу соціальної структури — необхідних знань, навичок та вмінь, відповідної соціально-комунікативної компетенції, а також відповідних норм та цінностей соціальної поведінки, що стають підґрунтям формування символічного та структурного капіталів соціуму, які, у свою чергу, проявляються на рівні його ефективної соціально-економічної та політичної організації. Однією із аксіом сучасної філософсько-економічної думки стає твердження про те, що соціальний капітал, тобто норми суспільної комунікації та актуалізовані у її межах цінності, як і будь-яка інша форма духовного капіталу, «формується із пріоритету суспільних чеснот над індивідуальними» [7, с.54]. На жаль, ця теза дале- ко не у всіх сучасних суспільствах сприймається на ментально- му та соціально-ідеологічному рівнях як сама собою зрозуміла. У суспільствах із високими показниками фамілістичних засад соціальної ієрархії, до яких належить і українське суспільство, вона все ще потребує свого теоретичного доведення та практич- ного обґрунтування, у першу чергу, у сфері освіти як основного джерела формування духовного капіталу. Соціальна філософія та філософія історії 140 Філософські обрії, 2009, № 21 Досить показовим, у цьому контексті, є соціально- економічні показники сучасного українського суспільства, зважаючи, що «стан соціального капіталу у конкретно- му суспільстві має серйозні наслідки для того, до якого економічного устрою воно прийде» [7, с.55]. Упроваджен- ню цієї ідеї у соціально-економічний простір фамілістичних суспільств і покликана сприяти філософія економіки як важлива складова сучасної гуманітарної освіти. Саме тому реалізація її дидактичного потенціалу стає не лише суттєвим підґрунтям трансформації економічної культури, але та- кож і основою формування важливих концептуальних за- сад щодо осмислення глобалізаційних проектів сучасності у їх комплексній цілісності, що включають в себе культурну, політичну, ідеологічну та економічну складову. Глобалізаційні чинники соціокультурної динаміки, що вимагають всебічного аналізу та висвітлення своїх сутнісних рис складають суттєвий вимір філософсько-економічних досліджень сучасності. Одним із важливих показників сучасної глобалізації стає її неоднорідність, яка проявляється на рівні культурної різноманітності світу, що глобалізується. Так, П. Бер- гер та С. Гантінгтон ілюструють досить відчутні відмінності культурних відгуків сучасного світу на глобалізаційні виклики [2]. Такий тип глобалізаційних тенденцій засвідчує креативну трансформацію загальноцивілізаційних тенденцій глобалізму. Аналіз глобалізаційних тенденцій в умовах соціокультурної динаміки українського суспільства засвідчує потребу подо- лання тенденцій наздоганяючого розвитку, що орієнтований на відтворення соціально-економічного досвіду інших країн, і формування самобутньої економічної ідеології. Економічна ідеологія суспільства потребує, у такий спосіб, визначення рис своєї самобутності, адже як зазначав М. Кастельс, захід унікальний, але не універсальний, що і доводить сьогодні соціально-культурний досвід країн, що глобалізуються. Од- нак, реалізація своєрідного сценарію суспільної глобалізації Соціальна філософія та філософія історії 141Філософські обрії, 2009, № 21 вимагає від нас забезпечення достатніх умов для ефективного розвитку духовного капіталу суспільства, як основи форму- вання у його межах продуктивної економічної культури. Пошук самобутнього варіанту соціально-економічної інтеграції у світову спільноту вимагає створення можливостей для обґрунтування своєрідного глобалізаційного сценарію, який дозволить не тільки зберегти соціальну та національну ідентичність, але і отримати із неї практичний зиск, зайняти своє місце у системі глобальних соціокультурних зв’язків, чому якраз і сприяє філософський аналіз соціально-економічного середовища в умовах фінансової цивілізації. У такий спосіб ще раз підтверджується потреба залу- чення до соціально-економічного простору креативного економічного мислення, а не властивого йому сьогодні репро- дуктивного економічного знання, що спирається на кальку- вання соціально-економічного досвіду інших країн. Більше того, оскільки «побудова інноваційно орієнтованої економіки повинна починатися зі створення необхідної інтелектуальної бази» [1, с.34], формування продуктивної, а не репродуктивної, економічної культури стає можливим за умови забезпечення філософсько-економічного вектору у сучасній гуманітарній освіті, що спрямована на розвиток креативного економічного мислення, а не на засвоєння та відтворення економічної теорії у освітньому контексті економічної науки. В умовах кристалізації нової філософії освіти, яка забез- печила б відповідний рівень розвитку економічної культури суспільства, ми спостерігаємо, у такий спосіб, співпадіння дослідницьких інтересів філософії освіти і філософії економіки, особливо враховуючи той факт, що важливим виміром символічного капіталу суспільства є його економічна ідеологія. Реалізація дидактичного виміру філософсько- економічного знання сприяє, таким чином, суттєвому підвищенню соціальної ефективності економічного знання як на індивідуальному, так і на суспільному рівнях. Соціальна філософія та філософія історії 142 Філософські обрії, 2009, № 21 Освітній контекст ознайомлення із економічною теорією та її практичним застосуванням не лише з точки зору професійного економічного світогляду (для філософських спеціальностей здебільшого оглядового), але і під кутом зору філософського аналізу таких явищ як капітал, бізнес та господарство у їхньому зв’язку із такими важливими явищами соціокультурного середо- вища як релігія, політика та ідеологія формує більш комплексне уявлення про соціально-економічне середовище і, відповідно, забезпечує умови його ефективного, креативного освоєння. Дидактична функція філософсько-економічної освіти дозволяє, у такий спосіб, аналізувати структуру економічного світогляду сучасності із урахуванням тих змін, які вже відбулися, та подальших тенденцій його трансформації, а також сприяє ознайомленню із економічним менталітетом різних країн та їхньою економічною ідеологією. Освітній вимір філософісько-економічного знання дозволяє також обґрунтовано (на прикладах світоглядних принципів конкрет- них соціально-економічних середовищ) ілюструвати репро- дуктивний та продуктивний потенціали соціальних систем. Особливо слід відзначити, що філософія економіки являє собою більш загальний вимір аналізу соціально-економічного середовища, ніж філософія бізнесу або філософія господарства. У статусі самостійних, не пов’язаних між собою навчальних дисциплін філософія бізнесу та філософія господарства, досить часто бувають представлені у якості теоретично обґрунтованого економічного досвіду суспільства, і відображають, у такому ви- падку, саме репродуктивний вимір економічної культури, який ґрунтується на принципах наздоганяючого розвитку. Продуктивна економічна культура соціуму формується якраз на рівні цілісного філософісько-економічного осмис- лення характерних тому чи іншому суспільству економічних явищ і процесів та закономірностей їхньої динаміки. Тому об- меження аналітичного потенціалу філософсько-економічного знання бізнесовим або господарським світоглядом спричиняє Соціальна філософія та філософія історії 143Філософські обрії, 2009, № 21 парадокс «прокрустового ложа», коли відбувається намагання осмислити сутність економічних явищ виключно у контексті одного із вимірів економічного світогляду, чи то господарсь- кого чи бізнесово-фінансового, які «не створюють самодо- статнього соціально-економічного підґрунтя для ефективного розвитку соціуму» [4, с.94]. Ефективне управління соціально-економічними процесами і продуктивність соціально-економічного розвитку суспільства вимагають, таким чином, суттєвих зрушень у сфері аналізу економічної життєдіяльності суспільства та підвищення його економічної культури, адже «культура є процес нескінченної бо- ротьби проти обмежень нашого досвіду» [6]. Міра продуктивності економічної культури суспільства, знову ж таки, стає результа- том міри розвитку його духовного капіталу, який, у свою чергу, неможливо сформувати без освітянських зусиль. Саме філософсько-економічна освіта стає тією світоглядною основою, що закладає підвалини продуктивного використан- ня життєво важливого, соціально-практичного знання, або точніше, сприяє формуванню не лише теоретичних знань про економічні процеси у суспільстві, але і креативного мислен- ня, яке дозволяє це знання використовувати, активувати його. Філософія економіки, як основа системної єдності світоглядних уявлень про економічне середовище, особливості та специфіку його функціонування, і стає, в умовах глобалізаційного по- шуку, найбільш загальним засобом обгрунтування продуктив- ного економічного світогляду. Її функціональне призначення розкривається у вимірі визначення найбільш сприятливих умов для продуктивного розвитку духовного капіталу. Філософія економіки у її освітньому контексті дозволяє переконливо довести, що надмірний господарський або бізнесовий фундаменталізм, який передбачає традиційно- ментальну перевагу економічного колективізму або, навпаки, економічного індивідуалізму, не підвищує рівня розвитку ду- ховного капіталу, оскільки спрямовує розвиток економічної Соціальна філософія та філософія історії 144 Філософські обрії, 2009, № 21 культури виключно у традиційному руслі і не сприяє її онов- ленню. Це зокрема стосується не тільки економічної культури, але і політичної та правової, тому ефективна у соціальному відношенні освіта має враховувати зростання актуальності ряду таких соціально-філософських дисциплін як філософія права, філософія політики, філософія управління, до яких сьогодні підключаються і філософія освіти та філософія економіки. Уникнення неефективних у соціальному відношенні висновків щодо світоглядного осмислення сутності та осо- бливостей «фінансової цивілізації» бачиться сьогодні мож- ливим на основі нового підходу до освітнього процесу, нової філософії освіти, яка сприятиме становленню таких умов, коли освіта не нав’язує «правильного» бачення сутності тих чи інших соціальних процесів, а пропонує самостійний аналіз хиб та переваг концепцій і теорій. Саме такі підстави освітнього процесу передбачають ефективну екстерналізацію соціального середовища як основи формування нового, креа- тивного типу соціального мислення. У іншому випадку освіта не може сприяти розвиткові самодостатньої особистості, здатної самостійно приймати важливі рішення і нести за них відповідальність, чого від нас сьогодні і вимагають реалії інформаційної цивілізації. У випадку ж ефективного застосування філософсько- економічного знання у освітньому просторі, індивід, як суб’єкт суспільної діяльності та носій духовного капіталу соціуму, набуває здатності до формування нових вимірів соціально-економічного мислення. Дидактичний потенціал філософії економіки, як самодостатньої освітньої дисципліни, засвідчує, у такий спосіб, свою спроможність до формування духовного капіталу суспільства у всіх формах його соціального прояву. Удоско- налення людського або інтелектуального капіталу філософія економіки забезпечує засобами формування здібностей до аналізу ефективності економічних ідеологій різних соціальних Соціальна філософія та філософія історії 145Філософські обрії, 2009, № 21 середовищ сучасності та доречності їхнього застосування в соціально-економічних умовах українського суспільства. Щодо соціального капіталу, так само на сьогоднішній день запозиченого із неоліберальної ідеології, то філософія економіки прагне до формування таких норм і цінностей економічного середовища, які сприяли б не його подальшій атомізації, а по- ступовому визначенню засад нового економічного світогляду суспільства, який би за результативністю актуалізованих у ньому норм соціально-економічної поведінки сприяв закріпленню своєї легітимності. Розвиток людського і соціального капіталів у своїй сукупності сприяють формуванню потужного культурного капіталу соціуму, що проявляє себе на рівні як економічної, так і політичної освіченості та комунікативної компетентності громадян. Структурний капітал як система заходів щодо ефективної організації соціального простору, потребує свого удосконалення у контексті впровадження здобутків людсько- го, соціального та культурного капіталів суспільства у русло їх креативного застосування у соціальній практиці. Ефективний розвиток структурного капіталу уможливлюється шляхом активізації економічного розу- му нації, а не її економічної віри у забезпечення іноземною економічною ідеологією достатніх умов для вирішення струк- турних проблем вітчизняної економіки. Соціально-практична значущість символічного капіталу як основи санкціонування форм соціальної практики полягає не тільки у легалізації, але і легітимації суспільної ідеології, зокрема економічної, а та- кож у його соціально-креативній ролі у процесі конструюван- ня соціально-економічного середовища. Література Артюшкова Г1. . Вплив рівня освіти на інноваційну активність молоді / Г. Артюшкова // Освіта як фактор забезпечення стабільності сучасного суспільства: матеріали міжнародної Соціальна філософія та філософія історії 146 Філософські обрії, 2009, № 21 науково-практичної конференції. — (Тернопіль, 26 березня 2004р.) — 236 с. Бергер П.Л2. . Многоликая глобализация. Культурное разнообразие в современном мире / П. Бергер, С. Хантингтон [пер. с англ. В. Сапов]. — М.: Аспект Пресс, 2004. — 379 с. Виноградов В.А3. . Новая экономика: логика социальной реформы и экономия времени / В.А. Виноградов. — М.: Наука, 2005. — 208 с. Глушко Т.П4. . Філософія економіки у структурі сучасної гуманітарної освіти. Монографія / Т.П. Глушко. — К.: Науковий світ, 2008. — 211 с. Ільїн В.В5. . Фінансова цивілізація/ Володимир Васильович Ільїн. — К.: Книга, 2007. — 527 с. Минаков М6. . Опыт непонимания в ситуации глобальности [Електронний ресурс] / М.А. Минаков // Phenomen.Ru: сетевой философский журнал, 2006. — Режим доступу до журн.: http://phenomen.ru/public/journal.php. Фукуяма Ф7. . Доверие: социальные добродетели и путь к процветанию/ Фрэнсис Фукуяма [пер. c англ. Д. Павлова]. — М.: АСТ, 2006. — 730 с. В статье анализируется дидактический потенциал философско-экономического знания и его роль в формирова- нии духовного капитала общества. Ключевые слова: глобализация, духовный капитал, экономи- ческая культура, философия экономики, философия образования. The article devoted to analysis of modern philosophical-econ- omy knowledge didactic measuring and its role in spiritual capital forming. Key words: globalization, spiritual capital, economic culture, philosophy of economy, education philosophy. Надійшла до редакції 5.02.2009 р.

Дидактичний вимір філософсько-економічного знання у контексті теорії духовного капіталу

Репозитарії

Схожі ресурси