Співпраця Вадима Модзалевського та Володимира Міяковського в галузі архівного будівництва доби Української революції (1918–1920)

Співпраця Вадима Модзалевського та Володимира Міяковського в галузі архівного будівництва доби Української революції (1918–1920)

The article deals with creative cooperation of two well-known Ukrainian scientists in the area of archival affairs development in Ukraine in 1918-1920, undertakes the analysis of their attitudes towards archival affairs development, their common features and differences.

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2008
Автор: Борщ, І.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2008
Назва видання:Архіви України
Теми:
Матеріали до словника архівних діячів
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26052
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Співпраця Вадима Модзалевського та Володимира Міяковського в галузі архівного будівництва доби Української революції (1918–1920) / І.Борщ // Архіви України. — 2008. — № 1-2. — С. 107-124. — Бібліогр.: 70 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-26052
record_format dspace
spelling irk-123456789-260522011-08-29T12:12:52Z Співпраця Вадима Модзалевського та Володимира Міяковського в галузі архівного будівництва доби Української революції (1918–1920) Борщ, І. Матеріали до словника архівних діячів The article deals with creative cooperation of two well-known Ukrainian scientists in the area of archival affairs development in Ukraine in 1918-1920, undertakes the analysis of their attitudes towards archival affairs development, their common features and differences. 2008 Article Співпраця Вадима Модзалевського та Володимира Міяковського в галузі архівного будівництва доби Української революції (1918–1920) / І.Борщ // Архіви України. — 2008. — № 1-2. — С. 107-124. — Бібліогр.: 70 назв. — укр. 0320-9466 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26052 uk Архіви України Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Матеріали до словника архівних діячів
Матеріали до словника архівних діячів
spellingShingle Матеріали до словника архівних діячів
Матеріали до словника архівних діячів
Борщ, І.
Співпраця Вадима Модзалевського та Володимира Міяковського в галузі архівного будівництва доби Української революції (1918–1920)
Архіви України
description The article deals with creative cooperation of two well-known Ukrainian scientists in the area of archival affairs development in Ukraine in 1918-1920, undertakes the analysis of their attitudes towards archival affairs development, their common features and differences.
format Article
author Борщ, І.
author_facet Борщ, І.
author_sort Борщ, І.
title Співпраця Вадима Модзалевського та Володимира Міяковського в галузі архівного будівництва доби Української революції (1918–1920)
title_short Співпраця Вадима Модзалевського та Володимира Міяковського в галузі архівного будівництва доби Української революції (1918–1920)
title_full Співпраця Вадима Модзалевського та Володимира Міяковського в галузі архівного будівництва доби Української революції (1918–1920)
title_fullStr Співпраця Вадима Модзалевського та Володимира Міяковського в галузі архівного будівництва доби Української революції (1918–1920)
title_full_unstemmed Співпраця Вадима Модзалевського та Володимира Міяковського в галузі архівного будівництва доби Української революції (1918–1920)
title_sort співпраця вадима модзалевського та володимира міяковського в галузі архівного будівництва доби української революції (1918–1920)
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2008
topic_facet Матеріали до словника архівних діячів
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26052
citation_txt Співпраця Вадима Модзалевського та Володимира Міяковського в галузі архівного будівництва доби Української революції (1918–1920) / І.Борщ // Архіви України. — 2008. — № 1-2. — С. 107-124. — Бібліогр.: 70 назв. — укр.
series Архіви України
work_keys_str_mv AT borŝí spívpracâvadimamodzalevsʹkogotavolodimiramíâkovsʹkogovgaluzíarhívnogobudívnictvadobiukraínsʹkoírevolûcíí19181920
first_indexed 2025-07-03T05:39:21Z
last_indexed 2025-07-03T05:39:21Z
_version_ 1836603053961117696
fulltext 107МАТЕРІАЛИ ДО СЛОВНИКА АРХІВНИХ ДІЯЧІВ Ірина Борщ СпІвпраця вадима модзалевСького та володимира мІяковСького в галузІ архІвного БудІвництва доБи українСької революцІї (1918–1920) Імена В. Л. Модзалевського і В. В. Міяковського широко відомі вче­ ним­гуманітаріям України, близького і далекого зарубіжжя1. Ці непе ре ­ січні осо бистості залишили помітний слід в українській історіографії, дже­ релознав стві, літературознавстві, мистецтвознавстві, генеалогії, гераль диці, біографістиці, музейній і архівній справі. І хоч кожному з них осібно при­ свячено численні праці українських і зарубіжних науковців, залишається не дослідженою їхня співпраця на ниві архівістики, результати якої значною мірою вплинули на розвиток архівного будівництва 1918­го–1920­х років і склали підґрунтя подальших “архівних заслуг” В. В. Міяковського. Не можна не погодитися зі справедливою думкою відомого київського вчено­ го С. І. Білоконя: “В українському архівному світі 20­х років немає постаті, вагомішої за Володимира Варламовича Міяковського”2. Однак, лише по­ части... Адже до передчасної смерті свого друга, колеги, вчителя – Вадима Львовича Модзалевського, котрий пішов у вічність 38­річним, але встиг зробити стільки, скільки інші не спромоглися за все життя, він завжди мав перед собою взірець самовідданої праці. Майже три роки в екстремальних для розвитку архівної справи умовах (1918–1920) вони працювали пліч­о­ пліч, долаючи труднощі й плекаючи надію на втілення найсміливіших ідей щодо цивілізованих підходів до архівного будівництва й збереження доку­ ментальної пам’яті українського народу. Їхня дружба, якщо вірити астро­ логам, була визначена Космосом: яскраве горіння полум’я (В. Л. Модза­ левський) підтримувало повітря (В. В. Міяковський); енергія, інтелект, прагнення досконалості Овена й Близнюків сприяли взаєморозумінню та плідній співпраці. При цьому чи не найважливішим було однаково серйоз­ не усвідомлення ними ролі архівних документів у створенні об’єктивної історії України, шанобливе ставлення до історичних пам’яток, відданість архівній справі. “Сам факт двухлетнего существования на Украине специ­ ального архивного учреждения – ... большой шаг вперед в отношении хода и развития архивных идей, и я счастлив, что мне пришлось быть около этого дела в течение полутора лет”, – писав В. Л. Модзалевський про свою роботу на посаді голови Бібліотечно­архівного відділу й Голов­ ного архівного управління (травень 1918 р. – жовтень 1919 р.)3. “Архіви, це та справа, якій присвятив я ліпші роки свого життя. Це теж потішає мене. Все­таки щось зробив, прожив не марно – я завжди був захоплений цією працею. В цьому ж життя, в цьому ж щастя”, – стверджував навіть у найскрутніші хвилини свого життя В. В. Міяковський4. В усіх докумен­ тах того часу, пов’язаних із проблемами архівістики, їхні імена стоять, як правило, поряд. © Ірина Борщ, 2008 МАТЕРІАЛИ ДО СЛОВНИКА АРХІВНИХ ДІЯЧІВ108 Багато спільного було в них і на жит­ тєвих шляхах: дворянське походження, гу манітарна освіта, праця в Петербурзі, арешт, участь у роботі Історичного това­ риства Нестора­Літописця, Українського наукового товариства в Києві, постійних комісій Української академії наук, роз­ робленні концепції Українського архео­ логічного інституту, підготовці журналу “Наше минуле”, нарешті – найголовніша справа життя – праця на ниві архівістики. Та й до зустрічі в Києві їх вели різні, але подібні шляхи... Вадим Львович Модзалевський на­ родився 28 березня 1882 р. у Тифлісі в родині відомого педагога і мовознавця, автора популярного підручника “Очерки воспитания и обучения” Лева Миколайовича Модзалевського та представниці українського шляхетного роду Константиновичів. Як за­ значав О. П. Оглоблин, “він походив зі старого українського козацько­ го роду, предки якого відігравали видатну ролю в житті Стародубщини ХVІІ–ХVIII ст.”5. Зростав хлопчик у Петербурзькій губернії, в батьківсько­ му маєтку Гарі (с. Івановське Гдовського повіту). З дитинства на нього че­ кала військова кар’єра: він закінчив I Кадетський корпус (1898) та Мико­ лаївське інженерне училище в Петербурзі (1902). Зважаючи на українське походження, місцем служби обрав Київ. Виконання обов’язків офіцера 14­го саперного полку поєднував з інтенсивними науковими заняттями, архівною евристикою, віддаючи перевагу студіюванню документів з істо­ рії України. Детально досліджував побутову історію Лівобережжя, весь вільний час просиджуючи над рукописами О. М. Лазаревського в Універ­ ситетській бібліотеці. Незабаром в “Русском биографическом словаре”, “Киевской Старине”, “Трудах Полтавской ученой архивной комиссии” побачили світ його перші наукові публікації6. Їх оцінку науковим світом засвідчує обрання молодого дослідника 1903 р. членом Чернігівської гу­ бернської вченої архівної комісії, 1904 р. – Полтавської губернської вче­ ної архівної комісії, 1905 р. – Історичного товариства Нестора­Літописця, 1907 р. – дійсним членом Українського наукового товариства у Києві. Як справедливо зазначає О. Б. Коваленко, “в кругах историков и любителей старины за Модзалевским начинает закрепляться репутация талантливого и многообещающего преемника А. М. Лазаревского”7. Кардинально про­ тилежно сприймало студії В. Л. Модзалевського військове начальство, яке не могло припустити, “чтобы офицер ходил заниматься в библиотеку”8. 1 листопада 1906 р. за підозрою в участі в діяльності об’єднаного органу військових організацій РСДРП – “Київського військового колективу”, ви­ данні нелегального органу військової організації “Голос солдата”, розпо­ всюдженні революційної літератури його було заарештовано й ув’язнено у військово­політичній тюрмі Косий капонір. Через тиждень підпоручика Модзалевського звільнили за недоведеністю провини і відсутністю речових Вадим Модзалевський 109МАТЕРІАЛИ ДО СЛОВНИКА АРХІВНИХ ДІЯЧІВ доказів. Відтак після вимушеного від’їзду до північної столиці 5 років працював як офіцер­ вихователь у Кадетському корпусі, мріючи про наукову роботу та повернення до рідної України. Сенсом життя в цей період стали для нього генеалогічні студії, дослідження історії українських шляхетських родів. Ре­ зультативність наукових занять забезпечу­ вали багаті фонди петербурзьких архівів і бібліотек, підтримка петербурзьких аристо­ кратів українського походження, допомога старшого брата, Бориса Львовича, ві домого літературознавця. Відтак уже 1908 ро ку по­ бачив світ перший том “Малороссий ского Родослов ника” – “справжньої енци клопедії історії лівобережно­українського шляхетства XVII–XIX ст.”9. 1909 р. невтомного дослідника було обрано членом Істо­ рико­родовідного товариства в Москві. Саме в цей період, 3 січня 1909 р., відбулось епохальне знайомство, яке, поза сумнівом, вплинуло не лише на подальшу долю Модзалевського, а й на розвиток архівної справи в Украї­ ні. Продовжуючи збирати матеріали до наступних томів, В. Л. Модзалев­ ський потрапив до флігель­ад’ютанта російського імператора, полковника Кавалергардського полку П. П. Скоропадського. Як свідчать щоденни­ кові записи, зроблені В. Л. Модзалевським, обидва любителі української ми нувшини були задо волені визначеними напрямами співпраці: Скоро­ падський обіцяв спри ян ня виданню наступних томів “Родословника”, а Модзалевський погодився зайнятись історією роду та підготовкою до ви­ данням родинного архіву Скоро падських10. Відтоді, вже з березня 1909 р. і до грудня 1917 р. (а не впродовж планованих двох років) Вадим Львович допомагав майбутньому гетьманові Української держави як людина, обіз­ нана “у архівно­генеалогічних справах”11, збирати родинний архів. 1911 р. вийшов другий том “Родословника”, було зібрано матеріали для наступних томів. Але наукові інтереси В. Л. Модзалевського були ширші “за рамці генеалогічних і геральдичних студій”12, та й клопітна праця вихователя відбирала сили, нездоровий петербурзький клімат шкідливо позначався на здоров’ї, тому він не полишав спроб виїхати на прабатьківську землю. 1911 р., звільнившись у запас в чині капітана, він зміг здійснити свою мрію. Модзалевський переїхав до Чернігова, куди зрештою після неодно­ разових звернень до П. Я. Дорошенка і М. П. Василенка дістав запрошен­ ня від місцевої губернської земської управи на посаду завідувача музею українських старожитностей, що створювався на базі трьох існуючих. Упродовж 1911–1912 рр. він очолював Чернігівський музей українських старожитностей імені В. В. Тарновського, керував справами Чернігівської губернської вченої архівної комісії. Крім того, у квітні 1912 р. він обійняв посаду секретаря Чернігівського дворянського зібрання, що забезпечувала казенне житло, стабільне грошове утримання, вільний час і належні умови (затишний “огромного размера кабинет в три окна фасада”13) для наукової Володимир Міяковський МАТЕРІАЛИ ДО СЛОВНИКА АРХІВНИХ ДІЯЧІВ110 роботи. На думку О. П. Оглоблина, “це було надзвичайно щасливе сполу­ чення, яке визначило дальший науковий шлях Модзалевського, вдумливо­ го дослідника історичного минулого Лівобережжя, видатного українського архівіста­археографа й глибокого знавця старого українського мистецтва”14. Він керував підготовкою до видання четвертого тому щоденника генераль­ ного підскарбія Якова Маркевича, розпочатого О. М. Лазаревським15, видав 3­й і 4­й томи “Родословника”, разом із В. К. Лукомським і Г. І. Нарбутом готував ілюстроване видання “Малоросійського гербовника” з М. Ф. Біля­ шівським, Г. І. Нарбутом, К. В. Широцьким – двотомник “Український старовинний портрет”. Переїзд В. Л. Модзалевського до Чернігова відіграв значну роль не лише в його особистому житті та наукових студіях, але й позначив початок нового етапу діяльності Чернігівської губернської вченої архівної комісії (ЧГВАК), яка “завдяки його наполегливості й організацій­ ному хисту здобула неабиякий авторитет серед фахівців і як власне архів­ на установа, і як наукова інституція виразно регіонального спрямування”16. Впродовж своєї діяльності як наукового секретаря комісії (1911–1918) він відредагував 9–11­й випуски “Трудов Черниговской губернской архивной комиссии”, повністю підготував матеріали до 12­го випуску; за його ре­ дакцією вийшли “Отчеты о деятельности” Комісії за 1913–1915 рр. Уче­ ний ініціював створення у квітні 1914 р. спеціального “архівного бюро” для координації роботи з обстеження відомчих архівів на периферії з ме­ тою поліпшення умов їх зберігання; за його активною участю розпочато розроблення програми огляду архівів Чернігівської губернії (1914). З іні­ ціативи В. Л. Модзалевського 10­й том “Трудов” ЧГВАК збагатився но­ вим археографічним розділом – “Материалы и заметки”, призначеним для публікації документів приватних архівів і колекцій. Том 9 являв собою збірник документів з історії звільнення селян, а перша частина 12­го – це матеріали до біографії стародубського полковника Тимофія Олексійови­ ча. А. В. Верзилов влучно охарактеризував ці роки як “найблискучіший період діяльності Чернігівської вченої архівної комісії”17. Виконання да­ лекоглядних планів наукової роботи поставила під загрозу Перша світова війна, про що свідчить і щоденник Модзалевського 1914–1917 рр., спо­ внений найсумніших передчуттів. Нові надії дала йому революція. Вадим Львович з головою поринув у вир чернігівського громадсько­політичного життя: керував справами Губернського виконавчого комітету, брав участь у роботі Ради при Губернському комісарі, секретарював у Комісії по спра­ вах виборів до Українських та Російських Установчих Зборів, виконував обов’язки військового цензора, з травня 1917 р. – губернського комісара з охорони пам’яток мистецтва і старовини на Чернігівщині. Створений за ініціативою В. Л. Модзалевського на основі “Черниговского отдела Обще­ ства сохранения в России памятников искусства и старины”18 місцевий від­ діл Комітету з охорони пам’яток старовини і мистецтв очолив Г. В. Стад­ нюк, до його складу входили П. Я. Дорошенко, В. М. Елланський та ін. Усвідомлюючи загрозу національній культурній спадщині, Вадим Львович зосередився на пам’яткоохоронній діяльності, опікувався збере­ женням місцевих архівів і бібліотек. Водночас він брав активну участь у роботі Чернігівської “Просвіти”, як голова ради видавців “Просвіти” ініці­ 111МАТЕРІАЛИ ДО СЛОВНИКА АРХІВНИХ ДІЯЧІВ ював створення видавництва “Сіверянська думка”, організував курси укра­ їнознавства й виставку української старовини та мистецтва, популяризую­ чи українське мистецтво, листувався з повітовими і місцевими земельними комітетами щодо організації охорони маєтків у с. Сваркові – М. Маркови­ ча, с. Баничах – П. Дорошенка, с. Качанівка – О. та М. Олівих та ін., збе­ реження фамільних архівів. Результатом захоплення вченого українським мистецтвом стали видані в Чернігові праці “Украинское искусство” (1917), “Основні риси українського мистецтва” (1918). З вересня 1917 р. він по­ стійно підтримував стосунки зі створеним у структурі Міністерства на­ родної освіти (МНО) Української Центральної Ради Архівно­бібліотечним відділом (голова – О. С. Грушевський), повідомляючи про “архівні збірки” Чернігівщини й засвідчуючи свою небайдужість до долі “документальної пам’яті народу”, глибокі знання, колосальну ерудицію. Неабиякий досвід роботи давав йому підстави розраховувати на “яку­небудь посаду архів­ ного чи наукового характеру” в Києві, оскільки залишатися через усклад­ нення політичного становища в Чернігові йому було небезпечно. Запро­ шення “негайно виїхати в Київ [на] посаду голови Секції [при] Архивному відділі”19 він отримав на початку квітня. Проте доля розпорядилася так, що в травні 1918 р. він очолив у Києві не лише архівну секцію, а відділ у цілому. Життєвий шлях Володимира Варламовича Міяковського розпочався 17 липня 1988 р. у містечку Ковелі на Волині. Майбутній літературозна­ вець та історик­архівіст народився в родині мирового посередника, близь­ кої до сім’ї Косачів. Здобуття освіти розпочав у місцевій гімназії, продо­ вжив – у Київській першій гімназії. З юнацьких років відзначався сильним характером, принциповістю та готовністю до самопожертви20. Після закін­ чення зі срібною медаллю гімназії 1906 р. (того року помер його бать­ ко) вступив до юридичного факультету Університету св. Володимира в Києві. Звідти незабаром перейшов на історико­філологічний факультет Петербурзького університету, де тоді викладали відомі російські та укра­ їнські науковці. Суспільно активний, він не залишався осторонь громад­ ського життя, більше того – завжди перебував у його вирі. За участь у забороненій демонстрації, присвяченій вшануванню пам’яті Л. М. Тол­ стого, Володимир Міяковський на рік був звільнений і висланий під по­ ліційний нагляд до Полтави. Сфера його занять кардинально змінилася. Та, як зазначала Л. Залеська­Онишкевич, “цю життєву ситуацію він зумів використати для своєї наукової діяльності в двох ділянках. По перше, бу­ дучи раніше зацікавленим у ентомології, він дістав працю в полтавській агрикультурно­біологічній станції, де він досліджував шкідників пшениці і плодових дерев. Правдоподібно, що методика такої праці – концентрація над мікроскопічними об’єктами і збирання фактів про них – стали йому в пригоді в інших ділянках, підсилюючи його особисту увагу до дета­ лів та до методологичної упорядкованості”21. Крім того, рік “вимушено­ го відпочинку” В. В. Міяковський використав для дослідження творчості О. М. Радіщева, підготувавши кілька розвідок про російського письменни­ ка. Повернувшись до Петербурга для продовження навчання, він вступив до студентського українського гуртка – київського земляцтва, членами МАТЕРІАЛИ ДО СЛОВНИКА АРХІВНИХ ДІЯЧІВ112 якого були Волковський, Глоба, Михайленко. Долею судилося, щоб саме до цього гуртка звернувся М. С. Грушевський з проханням про допомогу в переписуванні польських архівних документів XIX ст. Імовірно, вико­ нання замовлення видатного вченого не лише дало певний досвід роботи з архівними документами, а й визначило надалі захоплення Міяковського архівами, “з якими він від того часу майже завжди пов’язаний”22. По закін­ ченню університетського курсу та річних курсів С.­Петербурзького учбо­ вого округу В. В. Міяковський викладав у жіночій гімназії Є. І. Пєскової, вступив до Всеросійського учительського союзу. Водночас продовжував за дорученням Російської Академії наук дослідження творчості Радіщева та його доби. Водночас цікавився українськими проблемами. Перші праці Міяковського з україністики (рецензії на збірки X. О. Алчевської) з’явилися 1912 р. у редагованому С. В. Петлюрою часопису “Украинская жизнь”. З 1916 р. Міяковський працював у Комісії для наукового описування архіву Міністерства освіти під керівництвом С. Ф. Платонова. Згодом керував описуванням архівних документів фонду Цензурного управління у Росій­ ському державному видавничому цензурному архіві. Почерпнута із цього фонду архівна інформація склала підґрунтя наступних розвідок на ниві україністики (про заборонені цензурою рукописи “Малоросійський лекси­ кон” Каленика Шейковського, про працю гетьмана Петра Дорошенка, про історію цензурного дозволу на видання Леонідом Глібовим щотижневої громадсько­літературної газети “Чернігівський листок”), що їх видрукував 1917 р. журнал “Україна”, редагований М. С. Грушевським. Того ж року В. В. Міяковський з дружиною Інною Леонтіївною переїхав до українсько­ го містечка Переяслав. Співпрацюючи з Комітетом охорони мистецтва і старовини, збирав матеріали за темою “Духовна культура 1860–1870­х ро­ ків”. Невздовзі оселився в Києві. Зустрілися В. Л. Модзалевський і В. В. Міяковський у травні 1918 р., коли В. Л. Модзалевський прибув з Чернігова, щоб очолити Архівно­бі­ бліотечний відділ, а В. В. Міяковський обійняв у цьому відділі посаду “фа ховця по архивознавству”23. Відтоді розпочалася співпраця цих двох непе ресічних особистостей – на ниві архівістики, зокрема, і культурного будів ництва в цілому. Як уже згадувалося, запрошення на відповідальну посаду голови архівної секції Бібліотечно­архівного відділу було направ­ лене Вадиму Львовичу ще представником уряду Центральної Ради (заступ­ ником міністра освіти П. І. Зайцевим) 4 квітня 1918 р., а працювати йому довелося вже за доби Гетьманату на чолі Архівно­книжково­бібліотечного відділу. Задекларовані в “Грамоті до всього українського народу” політичні й соціальні реформи, на які була орієнтована діяльність гетьмана П. П. Ско­ ропадського, вимагала рішучих дій і від керівника державного органу уп­ равління архівною справою. Як згадував пізніше П. П. Скоропадський, на відповідальні посади йому довго доводилося вибирати людей, бо “один оказывался негодяем, другой – человеком, совершенно неподходящим по своим политическим убеждениям, третий шел только ради жалования, не собираясь работать”24. Вибір гетьманом кандидатури В. Л. Модзалевсько­ го на посаду голови Архівно­бібліотечного відділу виявився безпомилко­ 113МАТЕРІАЛИ ДО СЛОВНИКА АРХІВНИХ ДІЯЧІВ вим. Очолений 36­літнім ученим відділ залишався у віданні Міністерства народної освіти, а з червня безпосередньо підпорядковувався новій струк­ турі у складі міністерства – Головному управлінню в справах мистецтв та національної культури (ГУМНК). Закладена в установчих документах ГУМНК думка про його існування як аполітичної, позапартійної, орієн­ тованої лише на національну ідею25 установи визначала не лише напрями діяльності Архівно­бібліотечного відділу, а й інших архівних установ, очо­ люваних В. Л. Модзалевським. При цьому домінантою діяльності керівни­ ка відділу було визнання архівів поза політикою та безмежна відданість архівній справі. Найголовнішим завданням архівної секції Архівно­бібліотечного відділу стало проведення 1918 р. загальної докорінної архівної реформи “державного характеру”. Нагальність її впровадження диктувала необхід­ ність “зберегти від дальшого псування і знищення ті скарби, які зараз роз­ кидані по окремих архівах ріжних відомств і являються для них річчю важною і непотрібною для біжучих справ”26. Відділ мав у своєму складі, крім В. Л. Модзалевського і В. В. Міяковського, ще двох штатних співро­ бітників: О. С. Грушевського (голова бібліотечної секції), Ю. О. Іванова­ Меженка (“фаховець по бібліотекознавству”). Ця “могутня купка” спро­ моглася завершити розроблення архівної реформи в Україні й розпочати її реалізацію. Проект реформи, підготовлений В. Л. Модзалевським із урахуванням досвіду попередників, передбачав запровадження державної власності на документи, створення в Києві Національного архіву Укра­ їнської Держави з підпорядкованими йому археографічною комісією, гу­ бернськими архівами й науковими архівними комісіями на місцях “для керування архівною справою по губерніях”. Комісіям у Чернігові, Пол­ таві, Катеринославі, Києві, Сімферополі планувалося надати статус дер­ жавних установ зі збільшенням штату. Кроками щодо реального втілення задумів були проекти Національного архіву, Волинської архівної комісії у м. Острозі (з архівом при ній), “Положення про Архів Південно­Західного Фронту”27. При відділі за ініціативою В. Л. Модзалевського створювалася спеціалізована бібліотека “основних видань по питанням архівознавства і бібліотекознавства”28..Архівна робота становила для нього сенс життя – він жив, “занурившись у старовину” (А. В. Верзилов). На початкові витрати, пов’язані з архівною реформою, планувалося просити у Ради Міністрів 300 000 крб. Ці кошти мала використовувати Міжвідомча комісія, що організовувалася при ГУМНК для розгляду плану реформи. Проте формування складу комісії затяглося до листопада 1918 р. Зрештою до її складу ввійшли Д. І. Багалій, В. С. Іконников, І. М. Каманін, А. Ю. Кримський, О. І. Левицький, В. З. Завитневич29, В. Л. Модзалев­ ський. Та часу для роботи вже не залишилося. Паралельно з реформуванням архівної справи відбувалася реформа­ торська діяльність у інших галузях науки і культури. Однією з найяскра­ віших подій культурного будівництва доби Гетьманату стало заснування Української академії наук. Створена у травні 1918 р. Комісія для виро­ блення законопроекту про заснування Української академії наук (голо­ ва – В. І. Вернадський, секретар – В. Л. Модзалевський) мала обговорити МАТЕРІАЛИ ДО СЛОВНИКА АРХІВНИХ ДІЯЧІВ114 й узгодити різні погляди щодо майбутньої наукової установи, виробити концепцію її організації30. Діяльність комісії актуалізувала проблему під­ порядкування Національного архіву. В зв’язку з цим було організовано Комісію по розмежуванню справ між Міністерством народної освіти, Го­ ловним управлінням у справах мистецтв та національної культури і Ака­ демією наук у складі Д. І. Багалія, В. І. Вернадського, П. Я. Дорошенка, І. А. Красуського, М. М. Могилянського, В. Л. Модзалевського, А. Ф. Се­ реди та ін. На першому засіданні 27 липня 1918 р. комісія ухвалила за­ лишити архів у “відомстві Головного Управління як автономну установу, додавши, що призначення Діректора Архіву затверджується по рекоменда­ ції Академії Наук, і тільки в разі незатвердження двох кандидатів – третій призначається Верховною Радою”31. Автономію Національного архіву як державної установи було збережено. Паралельно вирішувалось і питання відомчого підпорядкування Археографічної комісії, голова якої В. С. Ікон­ ников наполягав на збереженні автономного статусу. Комісія “по розмеж­ уванню справ” погодилася з думкою П. Я. Дорошенка щодо неможливості підпорядкування її Академії наук і “одноголосно ухвалила, що Археогра­ фічна комісія повинна бути в відомстві Головного управління”32. Від трав­ ня 1918 р. В. Л. Модзалевський очолював і Бібліотечну комісію УНТ, а В. В. Міяковський був її членом, брав активну участь у роботі. Поступово вчені почали все тісніше співпрацювати з Академією наук і УНТ. У ве­ ресні 1918 р. за ініціативою В. Л. Модзалевського при УНТ було створено Секцію мистецтв. Поставивши питання про систематичне видання джерел з історії українського мистецтва, метою її діяльності на даному етапі, в умовах громадянської війни, вчений вважав “гуртування молоді, збиран­ ня бібліографії по історії українського мистецтва, виданням архівних до­ кументів, що стосуються до історії цього мистецтва”33. Проблему поши­ рення й поглиблення української культури він пов’язував із вихованням національної свідомості, тому як товариш голови секції розгорнув велику наукову та організаційну працю в цьому напрямі. Крім того, В. Л. Мо­ дзалевський у травні–червні 1918 р. як член (з правом дорадчого голосу) культурно­просвітньої комісії при Українській мирній делегації на пере­ говорах з РСФРР на чолі з С. П. Шелухіним працював над обґрунтуван­ ням вимог про повернення українських архівних документів з Росії, брав участь у роботі Комісії для розгляду питань про герб та печатку Україн­ ської Держави. Найсерйознішою проблемою архівного будівництва залишався брак коштів і фахівців. Забезпеченню архівних установ кваліфікованими пра­ цівниками мало сприяти заснування при Національному архіві українсько­ го археологічного інституту. Однак такий навчальний заклад було відкри­ то лише завдяки особистому сприянню міністра освіти М. П. Василенка й зусиллям групи київських професорів 3 листопада 1918 р. розпочав пер­ ший навчальний семестр для майбутніх археологів, бібліотекарів, архівіс­ тів, мистецтвознавців Київський археологічний інститут (КАІ). Викладати в ньому було запрошено й співробітників Архівно­бібліотечного відділу. Та керівництво КАІ й прихильники концепції українського археологічно­ го інституту (В. Л. Модзалевський, О. С. Грушевський, Г. Г. Павлуцький, 115МАТЕРІАЛИ ДО СЛОВНИКА АРХІВНИХ ДІЯЧІВ В. Ю. Данилевич та ін.) не дійшли згоди, що зрештою стало однією з причин їх демонстративного звільнення і почасти вплинуло на долю інституту. Хід підготовки архівної реформи систематично висвітлювався у пері­ одиці. Показовими щодо цього є публікації на сторінках журналу “Наше минуле”, що виходив у київському видавництві “Друкар” упродовж 1918– 1919 рр. зусиллями П. І. Зайцева, В. Л. Модзалевського, Г. І. Нарбута, В. В. Міяковського34. Серед публікацій часопису з історії української лі­ тератури та історії України – повідомлення про підготовку реформи та спроби фундації Національного архіву співробітниками ГУМНК (1918, №№ 2 і 3), про зусилля в цій царині Архівного відділу ВУКОПМИСу (1919, № 1/2), про спроби створення Української археографічної комісії (1918, №№ 2 і 3) та інші. Водночас В. Л. Модзалевський і В. В. Міяковський оприлюднювали наукові розвідки в часописах “Книгарь”, “Літературно­ науковий вісник” та ін. Нетривале існування Бібліотечно­архівного відділу не залишило часу для практичної реалізації задумів. Значення його діяльності полягало в по­ глибленні напрацювань попередників з питань архівної реформи, що пе­ редбачала централізацію, концентрацію архівних матеріалів у пристосова­ них архівосховищах у центрі й на місцях, державну власність на архівні документи, створення умов для професійної освіти. Однак доля інститу­ ції, визначальними принципами діяльності якої були аполітичність, поза­ партійність, зосередженість на завданні збереження архівних скарбів, під час “бурнаго хаотическаго периода истории”35 не могла не залежати від зміни влади. Хоч для проведення реформи в Архівно­бібліотечного від­ ділу була основа – напрацювання попередників, консультації зі Спілкою російських архівних діячів (через члена Ради Спілки РАД Б. Л. Модзалев­ ського – брата Вадима Львовича – та завдяки відрядженню до Петрограда співробітника Архівно­бібліотечного відділу Ю. Г. Оксмана), наукові сили (О. С. Грушевський, В. В. Міяковський, Ю. О. Іванов­Меженко, Ю. Г. Ок­ сман та ін.), підтримка влади (П. П. Скоропадського, М. П. Василенка, П. Я. Доро шенка), але вирішення політичної ситуації не на користь Геть­ манату унеможливило її. Після приходу до влади уряду Директорії В. Л. Модзалевський і В. В. Міяковський залишилися в штаті Архівно­бібліотечного відділу, прой шовши обов’язкову процедуру звільнення i прийняття на роботу. В ciчнi 1919 р. Вадим Львович, керуючись ідеєю збереження документаль­ них скарбів, подав до уряду доповідну записку про завдання відділу, в якій ще раз виклав основні засади apxiвної реформи. В ній декларували­ ся невідкладні заходи в “сфері apxiвній”: а) концентрація архівних фон­ дів у відомстві ГУМНК (насамперед Губернського правління, Київського генерал­губернатора, Державної варти, Гетьманського штабу та iн.); б) за­ конодавче закріплення державної власності на документи; в) створення Національного архіву на бaзi Київського центрального apxiвy зi збільшен­ ням штатів i наданням відповідного приміщення; в) заснування місцевих губернських apxiвів, apxiвниx комісій для “керування архивною справою по губерніях”; г) надання характеру державних установ зі збільшенням складу співробітників архівним комісіям у Чернігові, Полтаві, Катерино­ МАТЕРІАЛИ ДО СЛОВНИКА АРХІВНИХ ДІЯЧІВ116 славі, Києві, Сімферополі; д) створення міжвідомчої комісії для доклад­ ного розроблення вcix питань, пов’язаних з архівною реформою; е) забез­ печення збереженості приватних архівних i книжкових колекцій шляхом передання їx губернським архівним комiciям36. Розроблені законопроекти про заснування Національного архіву, допомогу архівним комісіям, поліп­ шення стану Центрального apxiву були подані на затвердження. “Доки не буде здійснено перелічених нaмipiв відділу, він не може провадити свою діяльність продуктивно”, – наголошував В. Л. Модзалевський37. Miнicтр освіти і мистецтв УНР I. I. Огієнко загалом підтримав ідею реформи, але наприкінці січня під тиском більшовиків уряд Директорії УНР залишив Київ. Модзалевський i Міяковський з ним не вирушили: “київські apxiвісти під проводом В. Модзалевського залишилися працювати в Архівному управлінні, підпорядкованому відтоді Koмicapiaтy по ГУМНК”38. В лю­ тому 1919 р. В. Л. Модзалевського обрано керуючим справами Постійної комiciї для складання бioграфічного словника діячів української землі (го­ лова – Д. I. Багалій), серед перших співробітників якої були: Ф. Л. Ернст (секретар); члени­редактори П. Я. Стебницький, П. I. Зайцев, В. О. Рома­ новський; члени: К. М. Антонович, Д. М. Щербаківський, В. I. Щербина, І. В. Галант39. Оскільки під час денікінської окупації Д. I. Багалій виїхав до Харкова, очолював комісію фактично В. Л. Модзалевський. Окрім загаль­ ного керівництва, він редагував окремий том словника. Комісія стала “офі­ ційним осередком” нарбутівського гуртка “людей рафінованoї культури й неабиякого мистецького хисту” (В. О. Романовський, В. В. Міяковський та iн.), що збирався впродовж 1918–1920 рр. у затишному куточку старого Києва, “за брамою святої Софії”. В цей час В. В. Міяковський став членом Постійної комісії для видання пам’яток новітнього письменства (голова С. О. Єфремов), яка розпочала роботу над підготовкою до видання cepiї “Академічна бібліотека українських письменників”. У березні 1919 р., після приходу до влади більшовиків i переїзду до Києва радянського уряду, вірний принципу аполітичності apxiвiв В. Л. Мо­ дзалевський очолив Архівну секцію ВУКОПМИСу, злиту з Архівним уп­ равлінням40. В. В. Міяковський взяв відповідальність за найскладнішу ланку роботи – став завідувачем описової підсекції. Робота відділу зосе­ реджувалася на розробленні низки проектів законодавчих положень, необ­ хідних для проведения apxiвнoї реформи: “Проекту положения про Все­ український Головний Архів”, “Проекту штатів Всеукраїнського Головного apxiвy”, “Положения про заснування Губернських Apxiвів”, інструкцій про впорядкування й описування архівних документів, про використання apxiвнoї інформації. У нових проектах ішлося про організацію “єдиного apxiвного фонду”, створення підпорядкованого НКО УСРР центрального Apxiвнoгo управління – вищої державної інституції для керівництва ар­ хівною справою та губернських архівних управлінь на місцях, заснування Всеукраїнського головного apxiвy. Визначальним принципом їх діяльності стала організація єдиного apxiвного фонду, створюваного з переданих у розпорядження секції архівів відомств. Для вивчення досвіду російських колег з підготовки проекту apxiвної реформи В. В. Miякoвcькoгo було від­ ряджено до Петрограду41. Прийнятий 3 квітня 1919 р. Декрет РНК УСРР 117МАТЕРІАЛИ ДО СЛОВНИКА АРХІВНИХ ДІЯЧІВ “Про передачу історичних та мистецьких цінностей у відання Народно­ го комісаріату освіти” встановлював загальнонародну державну власність на apxiвнi документи i забороняв будь­яке їx знищення без дозволу НКО УСРР в ocoбi Apxiвнoї ceкції ВУКОПМИСу. В зв’язку з реалізацією осно­ вних положень цього декрету, прогнозуючи виникнення низки питань щодо розподілу “культурного майна”, В. Л. Модзалевський пропонував “скласти тепер же Комісію, яка має намітити основні точки, щодо тако­ го роспреділения..., щоб уникнути взаємних суперечок в практичній ді­ яльності, яка має основну, усім однаково дорогу ціль – охорону й захист культурних цінностей на Україні”42. Коли в липні 1919 р. секцію було реорганізовано в Головне архівне управління, начальником управління, директором Всеукраїнського голов­ ного архіву і завідувачем Головної книжкової палати став В. Л. Модза­ левський, завідувачем бібліотечної секції та бібліографії нового інституту книжкової палати – В. В. Міяковський43. Виокремлене з Архівного відді­ лу ВУКОПМИСу Головне управління архівною справою при НКО УСРР (його “особлива частина”) здійснило останню спробу втілити проект ар­ хівної реформи В. Л. Модзалевського, який залишався найпослідовні­ шим прихильником ідеї цивілізованого поступу архівної справи в Укра­ їні. Як свідчив В. В. Міяковський, “за часи більшовиків робота архівного управління перейшла виключно на охорону архівів і перевезення їх до управління”44 – проводилася систематична концентрація архівів ліквідо­ ваних установ: “в відання управління ...було взято архіви губерніального правління, присуствія по селянських справах, духовної консисторії, духо­ вної академії, семінарії, земської управи та всіх судових установ”45. Імо­ вірно, саме тоді В. Л. Модзалевський виявив справу, котра не мала “ні нумеру, ні обгортки, ні початку, ні кінця”, була “розбита, брудна, залита атраментом, написана поганим почерком”46. Досвідченому архівістові це не завадило зрозуміти унікальність інформації, що стала підґрунтям його праці про архів Київської духовної консисторії, продовжити яку судилося В. В. Міяковському. Восени 1919 р. В. Л. Модзалевський став членом академічної Постій­ ної комісії для виучування історії західноруського й українського права (голова – Ф. В. Тарановський, керівничий – І. М. Каманін), де займався ви­ явленням документів військового генерального суду доби Гетьманщини; співпрацював з Археографічною комісією (голова – Д. І. Багалій, керів­ ничий – І. П. Сушицький): Вадим Львович готував до друку “Постанови Полтавського полкового уряду XVII ст.”47. У цей час В. В. Міяковський за окремим дорученням УАН студіював архівні документи з історії україн­ ського громадянського руху ХІХ ст. (переважно 1840–1870­х рр.). Ше більше зблизили Модзалевського і Міяковського труднощі, які їм доводилося долати разом. Осінні місяці 1919 р. стали найскладнішим періодом діяльності Головного архівного управління, часом протисто­ яння з Комітетом охорони пам’яток історії й мистецтв при Університеті св. Володимира на чолі з М. В. Довнар­Запольським, яка, за зауваженням С. З. Заремби, “розпочала травлю українських діячів, вишукувала “біль­ шовизм” у їх діяльності”48. Ймовірно, однією (чи не головною) причиною такого стилю діяльності було некоректне визначення компетенції коміте­ МАТЕРІАЛИ ДО СЛОВНИКА АРХІВНИХ ДІЯЧІВ118 ту, яка поширювалася, згідно зі статутом, на “обследование и уяснение коллекций, памятников искусства, старины и архивов, которые были не учтены бывшими Советскими учреждениями и находятся в распоряжении отдельных лиц, принимать предметы и коллекции в свое ведение”49. Не сприймалася беззастережно в університеті, попри відповідну постанову Ради комісарів вищих навчальних закладів від 6 серпня 1919 р., спроба перепідпорядкування КЦАДА Головному архівному управлінню – “одно из звеньев общей архивной реформы”50. Енергійна діяльність Архівного управління вступала в протиріччя з концепцією комітету. В. Л. Модзалев­ ський з болем назвав цю інституцію “Комитетом для разрушения памятни­ ков истории и искусства при Университете св. Владимира”51. Як представ­ ники Архівного управління в засіданнях комітету незмінно брали участь Модзалевський і Міяковський, витримуючи несправедливі звинувачення в роботі “на більшовиків”, друкуванні українських прокламацій, безді­ яльності, бюрократизмі й некомпетентності. “Бывая на зтих заседаниях, я чувствовал себя сидящим в застенках, где не брезгуют инсинуациями, лишь бы достигнуть каких то мелких личных целей, которыя часто нельзя было даже сразу уразуметь”, – констатував В. Л. Модзалевський. Підсві­ домо відчуваючи, що ці масовані атаки спрямовані насамперед саме проти нього, він водночас добре розумів завдання очолюваного ним управління перед наукою – врятування джерельної бази задля об’єктивних студій май­ бутніх істориків. Після обстеження стану й діяльності Архівного управління головою архівної секції комітету професором М. М. Ясинським його існування по­ становою Управління народної освіти при “Особом совещании при Глав­ нокомандующем вооруженными силами Юга России” в жовтні 1919 р. було припинено. Згідно з розпорядженям попечителя Київського учбового округу приміщення управління опечатали, співробітників – розпустили. Після повернення до Києва більшовиків “Архівне управління, відновле­ не у структурі Київської губнаросвіти, втратило свій загальноукраїнський статус. В. Модзалевський до нього так і не повернувся”52. Головне архівне управління підвідділу “Книга” губернського відділу народної освіти при Київському губревкомі у грудні 1919 р. очолив В. В. Міяковський і як представник від управління він увійшов до складу Архівної ради, головою якої став В. В. Модзалевський (тепер уже “як представник від Академії Наук”53). Плідна діяльність В. Л. Модзалевського на ниві архівної справи обі­ рвалася в розквіті, залишилися недописаними наукові праці, невтілени­ ми – оригінальні ідеї. За кілька місяців до передчасної смерті він встиг розробити ґрунтовний археографічний проект “видання джерел для історії Лівобережної України”54. В документі, поданому до третього відділу УАН, ішлося про необхідність комплексного підходу до публікації історичних джерел, оскільки розпочато роботу над опрацюванням протоколів полко­ вих і міських урядів XVII–XVIII ст. та “збірника декретів давнього Гене­ рального Військового Суду”. Вчений визначив чотири групи документів, що потребували першочергової уваги істориків: щоденники XVIII ст.; ге­ неральні слідства про маєтності 1729–1930 р.; “збірник матеріалів з історії цехів на Гетьманщині»; козацькі компути XVII–XVIII ст.55 В. Л. Модза­ 119МАТЕРІАЛИ ДО СЛОВНИКА АРХІВНИХ ДІЯЧІВ левський вказував на місця зберігання документів і наголошував на необ­ хідності укладання в збірниках іменного, географічного та предметного покажчиків, без “яких видавати згадані джерела немає рації”56. Втілювати цей план у життя йому не довелося. Вадим Львович помер 3 серпня 1920 р. У пам’яті друзів він залишився назавжди таким, яким знали його в останні роки життя: “Серый костюм, узенький, тесный, бледное с точеными, кра­ сивими чертами лицо, борода длинная; глаза смотрят спокойно, радушно, ласково; видно, только и интересует его – архив какой­нибудь, да грамо­ та жалованная, да гербок панский”57. У докладних вказівках щодо своєї спадщини вчений просив бути виконавцями заповіту “друзів: Івана Ти­ хоновича Волинського, Павла Олександровича Баліцького й Володимира Варлаамовича Міяковського”58. Більше того, В. В. Міяковський став його духовним спадкоємцем, котрий опікувався виданням його праць, втілен­ ням ідей, продовженням спільних проектів. Зусилля В. В. Міяковського в цьому напрямку, здавалося, були невичерпними, хоч поряд із основною працею доводилося викладати українську мову в Київському комерційно­ му інституті (згодом – Інституті народного господарства), Залізничному комерційно­технічному училищі, працювати в Академії наук, виконувати громадські доручення. Численні зібрання, присвячені пам’яті В. Л. Модза­ левського, що проходили, як правило, з ініціативи В. В. Міяковського, за­ свідчували великий авторитет учених серед наукової громадськості. Так, 13 вересня 1920 р. на засіданні Архівної ради, яке відбулося після перерви, пов’язаної з передчасною смертю В. Л. Модзалевського, присут­ ні вшанували пам’ять видатного архівіста, проголосили некролог та об­ говорили його останній незакінчений твір – “До історії архівної справи на Україні”59. У день півріччя смерті В. Л. Модзалевського в Софійському соборі було відправлено панахиду. 16 січня 1921 р. на засіданні історичної секції Української Академії наук про праці В. Л. Модзалевського докладно розповідав О. С. Грушевський60. 3 серпня 1921 р., у роковини смерті ви­ датного архівіста й генеалога, в приміщенні УАН (вул. Володимирська, буд. 56), у бібліотеці імені В. Б. Антоновича, на відкритому спільному за­ сіданні Архівної ради УАН та Історичного товариства Нестора­Літописця з науковими доповідями виступили М. П. Василенко – “Пам’яті В. Л. Мо­ дзалевського”, В. О. Романовський – “Історичні праці В. Л. Модзалев­ ського”, Д. М. Щербаківський – “Праці В. Л. Модзалевського по історії українського письменства”, В. В. Міяковський – “Науково­організаційна робота В. Л. Модзалевського”, В. М. Базилевич – “В. Л. Модзалевський – генеалог”61. Ґрунтовними були й наміри В. В. Міяковського щодо публіка­ ції праць В. Л. Модзалевського, яким не зрадив, навіть пройшовши крізь жорна сталінських таборів. Серед перших видавничих проектів очолюва­ ного В. В. Міяковським Київського центрального історичного архіву і Ки­ ївського відділу редколегії Укрцентрархіву (О. Ю. Гермайзе, В. В. Міяков­ ський, В. О. Романовський) був збірник “З обсягу архівознавства. Статті і матеріали В. Л. Модзалевського” (вступна стаття й примітки В. В. Мія­ ковського, 3 друк. арк.)62. Водночас величезні зусилля цієї, за характеристикою М. П. Василен­ ка, “цінної, енергійної, преданої ділу людини”, “правої руки покійного В. Л. Модзалевського”63, зосереджувалися навколо організації архівної МАТЕРІАЛИ ДО СЛОВНИКА АРХІВНИХ ДІЯЧІВ120 справи. Завдання очолюваної ним установи В. В. Міяковський вбачав у втіленні положень архівної реформи: реєстрації та охороні архівів; управ­ лінні архівами, підпорядкованими управлінню; концентрації архівних фондів; утилізації паперів, що не мали історичного значення. Він першим поставив питання про необхідність скликання 1920 р. архівного з’їзду, що відбувся лише через шість років64. Втіленням задуму В. Л. Модзалевського щодо створення системи про­ фесійної освіти архівістів можна вважати організацію В. В. Міяковським при Київському центральному історичному архіві ім. В. Б. Антоновича 1923 р. історико­архівного семінару, до керівництва яким він запросив ко­ легу по роботі в академічних установах професора О. Ю. Гермайзе. В. В. Міяковський продовжив також іншу, розпочату разом із В. Л. Мо­ дзалевським, роботу: працював редактором історично­літературної частини Комісії Біографічного словника, виконував обов’язки члена Археографіч­ ної комісії ВУАН, його обрали секретарем Комісії для дослідів над гро­ мадськими течіями 1840–1860­х рр. (голова – С. О. Єфремов), секретарем Комісії студіювання архівних джерел Всеукраїнського археологічного ко­ мітету. Уже став хрестоматійним змальований у спогадах О. П. Оглоблина образ В. В. Міяковського, який засніженими київськими вулицями, рятую­ чи архів губернського правління, “тягне санчата з паперами та книжками”. І в цьому – теж, здається, живуть ідеї Модзалевського. У вересні 1922 р. саме В. В. Міяковському було доручено перевезти до Петербургу в розпо­ рядження РАН рукопис 3­го тому праці В. С. Іконникова “Русская историо­ графия”. Посланець виконав доручення, але праця так і не побачила світу. 15–17 березня 1925 р. він представляв із правом дорадчого голосу україн­ ських архівістів на Першому з’їзді архівних діячів РСФРР у Москві, уже тоді мріяв про створення Музею архівознавства. В лютому 1926 р. розпо­ чав роботу в складі комісії історії книги в очолюваному Ю. О. Меженком Українському науковому інституті книгознавства. В жовтні 1927 р. учений став членом постійної комісії з історії української кооперації і науково­ дослідної кафедри кооперації П. Н. Пожарського при Київському коопера­ тивному інституті ім. В. Я. Губаря. “Найбільшим почином” В. В. Міяков­ ського другої половини 1920­х років у музейній справі була організація за дорученням Науково­дослідного інституту Тараса Шевченка першого в Україні державного літературно­меморіального будинку­музею – Музею Тараса Шевченка. Плідна подвижницька діяльність історика­архівіста припинилася 20 серп ня 1929 р. з незаконним арештом, пов’язаним із горезвісним про­ цесом Спілки визволення України. Вирок суду позбавляв його волі на 5 років. Так В. В. Міяковський став в’язнем Свирлагу ВГПУ в Карелії. По­ вернувшись до Києва 1933 р., працював як статистик у дослідній медичній установі. До архівної праці повернувся лише під час німецької окупації. В. В. Міяковський очолив головний історичний архів імені В. Б. Анто­ новича, плекаючи надію відродити традиції української архівістики доби визвольних змагань. Він підтримав розроблений М. Ф. Яновським про­ ект курсів підвищення кваліфікації архівістів, на яких планував викладати історію архівного законодавства, історію архівної справи, археографію65. Плекав надію також видати два томи ювілейного наукового збірника, 121МАТЕРІАЛИ ДО СЛОВНИКА АРХІВНИХ ДІЯЧІВ присвяченого 100­літтю Археографічної комісії та Архіву давніх актів і 25­ літ тю Головного історичного архіву. До першого тому – “Дослідження та публікації в галузі історії архівів” – передбачалося включити розвідки та документи, пов’язані з історією архівної справи чи окремих архівів, ме­ муари архівних діячів, дослідження про відомих архівістів. Другий том – “Дослідження в галузі методики архівознавства, бібліографії архівної спра­ ви, словник архівних діячів” – мав включити оригінальні статті з проблем архівознавства, “стислі огляди сучасного стану того чи іншого питання”, бібліографію архівознавчої літератури, біографічний словник66. Водночас В. В. Міяковський вдався до спроби відновити видання журналу з історії, літератури, культури “Наше минуле”, переклав українською мовою й го­ тував до друку у відділі “Наше минуле” 8­ї книги журналу “Український засів” щоденник Модзалевського з передмовою О. П. Оглоблина67. Ці про­ екти лишилися не втіленими. 1943 р. Володимир Варлаамович назавжди залишив Київ. Далі були Львів, Прага, Аугсбург, Мюнхен. Складнощі долі емігранта не вплинули на його вірність архівістиці. Навпаки, він розпочав працю, здійснити яку було під силу хіба що цілій установі, – В. В. Міяковсько­ му “випала місія уфундувати перше сховище повоєнної еміграції – Архів­ музей Української вільної академії наук”68. Для “Енциклопедії архівознав­ ства” (Сарсель, 1949) учений готував статтю “Архіви та архівна справа”, опубліковану під псевдонімом В. Порський. Він першим порушив питання про витоки “національної архівістики”, пов’язуючи їх із розбудовою укра­ їнської державності в 1917 р. Безпосередній учасник архівного будівни­ цтва тієї доби, В. В. Міяковський, високо цінуючи внесок В. Л. Модза­ левського, назвав його першим головою Архівно­бібліотечного відділу, не згадуючи про О. С. Грушевського та його ідеї, хоч згадував “опальних” П. В. Клименка, В. В. Дубровського та ін. Висновки вченого не відпо­ відали усталеним догматам радянської історіографії, й положення статті тривалий час залишалися поза увагою науковців. 1947 р. В. В. Міяков­ ського – “воїна на барикадах змагань за остаточну перемогу української наукової Правди” (О. Домбровський) – було обрано дійсним членом НТШ, 1948 р. – дійсним членом УВАН. Учений багато працював як науковець: писав про Є. Плужника, Д. В. Антоновича, В. В. Дорошенка та ін. 1950 р., після одержання дозволу на діяльність УВАН у США, В. В. Міяковський переїхав до Нью­Йорку. Гідною подиву й поваги була його праця в Архіві­ музеї УВАН, що став справжнім пам’ятником ученому. Він мріяв переда­ ти частину його фондів до вільної України... 22 березня 1972 р. Володимира Варламовича не стало. Він помер у Нью­Йорку, в шпиталі св. Луки. Лише через 17 років, 1989 р., на Бать­ ківщині його було реабілітовано. Нині, коли українська історична наука намагається позбутися білих і чорних плям, до творчої спадщини й долі В. В. Міяковськоґо і В. Л. Модзалевського дослідники звертаються все час­ тіше. Обом цим особистостям були притаманні “хист, широчінь, стійкість, працьовитість та вміння провести в життя свої плани, спрямовані на опра­ цювання української історії, на вивчення джерел, на організацію наукових інституцій, на охорону і врятування архівів і пам’яток старовини”69. Імена Вадима Модзалевського і Володимира Міяковського посіли чільне місце в МАТЕРІАЛИ ДО СЛОВНИКА АРХІВНИХ ДІЯЧІВ122 пантеоні видатних вітчизняних учених. Та це – лише перші кроки в дослі­ дженні діяльності непересічних особистостей, яким “доля судила майже ціле життя займатися збиранням і публікацією історично­документальних матеріялів”70. Комплексне вивчення внеску В. Л. Модзалевського і В. В. Мі­ яковеького в українську історичну науку, розбудову архівної, бібліотечної, музейної справи, як і видання їхньої творчої і документальної спадщини, – за молодими науковцями. Сподіваємося, в недалекому майбутньому. 1 Коваленко О. Б. Модзалевський як історик України // УІЖ. – 1972. – № 4. – С. 121–123; Його ж. В. Л. Модзалевский как историк и источниковед: Дисс. ... канд. ист. наук. – К., 1979. – 223 с.; Його ж. Вадим Модзалевський і розвиток ар­ хівної справи на Північному Лівобережжі України за доби визвольних змагань // Архівна та бібліотечна справа в Україні доби визвольних змагань (1917–1921 рр.) 3б. наук. праць. – К., 1998. – С. 208–213; Його ж. Модзалевський Вадим Льво­ вич // Українські архівісти: Біобібліогр. довід. – Вип. 1. – К., 1999. – С. 235–236; Коваль О. М. В. Л. Модзалевський і архівна реформа в Україні (1918–1920 рр.) // Українське архівознавство: історія, сучасний стан та перспективи: Наук. доп. Все­ укр. конф. (19–20 листопада 1996 р.). У 2 ч. – К., 1997. – Ч. 1. – С. 253–260; Її ж. Вадим Львович Модзалевський (до 115­ої річниці від дня народження) // Студії з арх. справи та документознавства. – 1997. – Т. 2. – С. 110–115; Белоконь С. И. Генеалогические материалы в архиве В. Л. Модзалевского // АЕ за 1979 год. – М.: Наука, 1981. – С. 266–273; Його ж. Матеріали в історії мистецтва в архіві В. Л. Модзалевського: Етюди з мистецтвознавчого джерелознавства // Укр. археогр. щорічник. Нова серія. – Вип. 1. – К.: Наук. думка, 1992. – С. 186–210; Його ж. Вчений, якого я люблю: [Про Вадима Модзалевського] // Україна: Наука і куль­ тура. – Вип. 29. – К., 1996. – С. 240–249; Його ж. Модзалевський В. Л. // УЛЕ // Т. 3. – К.: УРЕ ім. М. Бажана, 1995. – С. 400; Його ж. Ім’я з­поза меж УРЕ // Книжник. – 1991. – № 1. – С. 22–23; Його ж. Архівіст Володимир Міяковський // Архівна та бібліотечна справа в Україні доби Визвольних Змагань. 1917–1921 рр.: Зб. наук. праць. – К., 1998. – С. 213–222; Його ж. Володимир Міяковський – діяч української книги // Вісник Книжкової палати. – К., 1998. – № 2 (20). – С. 39–43; Його ж. Таємниці архівів не вічні...: [Про В. Міяковського] // Сучасність. – 1998. – Ч. 10 (450). – С. 57–80 та ін. 2 Білокінь С. І. Архівіст Володимир Міяковський ... – С. 213. 3 Лист В. Модзалевського професору Київського університету св. Володими­ ра В. Данилевичу про діяльність і ліквідацію Головного архівного управління // Пам’ятки. – 1998. – Т. 1. – С. 143. 4 Залеська-Онишкевич А. Володимир Міяковський (1888–1972) // 125 років Київської укр. академічної традиції 1861–1986: 3б. / Ред. М. Антонович. – Нью­ Йорк, 1993. – С. 526. 5 Оглоблин О. П. Вадим Модзалевський (1882–1920) // Наші дні. – 17 жовтня. 6 Модзалевский В. Павел Леонтьевич Полуботок // Русский биографический словарь. – Спб., 1903; КС. – 1904. – № 3. – Т. XXXIV, отд. 1. – С. 315–347; № 4. – Т. XXXV, отд. 1. – С. 1–35; № 5. – Т. XXXV, отд. 1. – С. 193–230. 7 Коваленко А. Б. В. Л. Модзалевский как историк и источниковед... – С. 3. 8 ІР НБУВ, ф. XIV, спр. 64839, арк. 1–1 зв. 9 Оглоблин О. П. Вадим Модзалевський (1882–1920).... 10 Див.: Коваленко О. Б. Павло Скоропадський і Вадим Модзалевський: Остан­ ній гетьман. – К., 1993. – С. 257–260; Папакін Г. В. Павло Скоропадський як діяч 123МАТЕРІАЛИ ДО СЛОВНИКА АРХІВНИХ ДІЯЧІВ архівної справи (до правомірності формулювання питання) // Арх. та бібл. справа в Україні доби визвольних змагань. – К., 1998. – С. 171–172. 11 Папакін Г. В. Павло Скоропадський як діяч архівної справи (до правомір­ ності формулювання питання)... – С. 17. 12 Оглоблин О. П. Вадим Модзалевський (1882–1920) .... 13 Білокінь С. І. Матеріали в історії мистецтва... – С. 201. 14 Оглоблин О. П. Вадим Модзалевський (1882–1920) .... 15 Дневник Якова Маркевича, 1735–1740 // Жерела до історії України–Руси. – Т. XII. – К. – Львів, 1913. 16 Коваленко О. Б. Чернігівська архівна комісія // УІЖ. – 1976. – № 12. – С. 121–126; Його ж. Вадим Модзалевський і розвиток архівної справи... – С. 208– 209. 17 ЦДІАК України, ф. 856, оп. 2, спр. 2, арк. 15. 18 Коваль О. Вадим Львович Модзалевський ... – С. 112. 19 ІР НБУВ, ф. 12, спр. 753. 20 Залеська-Онишкевич Лариса. Володимир Міяковський (1888–1972)… – С. 518. 21 Там само. – С. 519. 22 Там само. 23 ЦДАВО України, ф. 3689, оп. 1, спр. 7, арк. 34. 24 Скоропадський Павло. Спогади (кінець 1917 – грудень 1918) / Гол. ред.. Яр. Пеленський. – К. – Філадельфія, 1995. – С. 158. 25 ЦДАВО України, ф. 2457, оп. 1, спр. 1, арк. 2 зв. 26 Там само, ф. 2201, оп. 4, спр. 2, арк. 4–4 зв. 27 Там само, ф. 2457, оп. 1, спр. 57, арк. 1. 28 ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 1052, арк. 16. 29 В. З. Завитневича – представника Міністерства ісповідань – було призна­ чено 8 жовтня, О. І. Левицького – представника Міністерства освіти і мистецтв – лише 30 жовтня 1918 р. 30 Передмова // Історія Академії наук України 1918–1923: Документи і мате­ ріали. – К.: Наук. думка, 1993. – С. 8. 31 ЦДАВО України, ф. 2457, оп. 1, спр. 3, арк. 1–1 зв. 32 Там само, арк. 30. 33 Білокінь С. І. Матеріали з історії мистецтва... – С. 186. 34 Ковальчук Г. І. Питання архівної справи на сторінках журналу “Наше ми­ нуле” // Архівна та бібліотечна справа в Україні доби визвольних змагань (1917– 1921 рр.). – К., 1998. – С. 39–46. 35 Лист В. Модзалевського... – С. 140. 36 ЦДАВО України, ф. 3689, оп. 1, спр. 17, арк. 1–3 зв. 37 Доповідна записка В. Модзалевського про завдання Архівно­бібліотечного відділу Головного управління справами мистецтв та національної культури Ди­ ректорії // Пам’ятки. – 1998. – Т. 1. – С. 82–83. 38 Коваленко О. Б. Вадим Модзалевський і розвиток архівної справи... – С. 211. 39 ЦДІАК України, ф. 856, оп. 2, спр. 5, арк. 1. 40 Коваленко О. Модзалевський Вадим Львович // Українські архівісти: Біо­ бібліогр. довід. – Вип. 1. – К., 1999. – С. 235. 41 ЦДАВО України, ф. 166, оп. 1, спр. 52. 42 ІР НБУВ, ф. 12, № 685, арк. 1. МАТЕРІАЛИ ДО СЛОВНИКА АРХІВНИХ ДІЯЧІВ124 43 Список співробітників Головного архівного управління та Архівного фон­ ду // Пам’ятки. – 1998. – Т. 1. – С. 136. 44 Міяковський В. Доля архивної справи // Слово. – 1919. – 19 жовтня. 45 Там само. 46 ЦДАВО України, ф. 3966, оп. 1, спр. 3, арк. 24. 47 Перший піврік існування Української академії наук та начерк її праці до кінця 1919 р. // Історія Академії наук України 1918–1923: Док. і м­ли. – К.: Наук. думка, 1993. – С. 209. 48 Заремба С. З. Українське пам’яткознавство: історія, теорія, сучасність. – К.: Логос, 1995. – С. 182. 49 Держархів м. Києва, ф. 16, оп. 469, спр. 250, арк. 1. 50 Там само, ф. Р­346, оп. 1, спр. 248, арк. 1. 51 Лист Модзалевського… – С. 140. 52 Коваленко О. Б. Вадим Модзалевський і розвиток архівної справи. – С. 212. 53 Держархів м. Києва, ф. Р­93, оп. 2, спр. 168, арк. 33–33 зв. 54 ЦДІАК України, ф. 856, оп. 2, спр. 6, арк. 1. 55 Там само. 56 Там само. 57 Лукомський Г. Венок на могилу пяти деятелей искусств. – Берлин, [1922]. – С. 8. 58 ЦДАВО України, ф. 3966, оп. 1, спр. 33, арк. 2. 59 Див.: Матяш І. Б. “Надіюся, що ця сторінка з історії архивної справи на Вкраїні буде цікава для фаховців цього діла...” (маловідомий сюжет історіогра­ фії, архівознавства) // Студії з арх. справи та документознавства. – 1999. – Т. 4. – С. 187–195. 60 ЦДАВО України, ф. 3966, оп. 1, спр. 21, арк. 190, 217. 61 Там само, оп. 1, спр. 6, арк. 197. 62 Там само, ф. 14, оп. 1, спр. 153, арк. 3 зв. 63 Лист М. П. Василенка до Д. І. Багалія про стан архівної справи в Україні // Пам’ятки. – 1998. – Т. 1. – С. 175. 64 Доповідна записка завідувача Архівного управління УСРР В. Міяковськов­ ського до Київської губнаросвіти про діяльність і перспективи розвитку архівної справи в Україні // Пам’ятки. – 1998. – Т. 1. – С. 155. 65 Див.: Матяш І. Б. Архівна наука і освіта в Україні 1920–1930­х років. – К., 2000. – С. 237–238. 66 ЦДАВО України, ф. 3847, оп. 1, спр. 45, арк. 1–3. 67 Передмова до щоденника, яку написав О. П. Оглоблин, видрукувана у Львові в газеті “Наші дні” у жовтні 1943 р. 68 Білокінь С. І. Архівіст Володимир Міяковський... – С. 216. 69 ЦДІАК України, ф. 856, оп. 2, спр. 2, арк. 14. 70 Оглоблин О. П. Вадим Модзалевський (1882–1920). Borshch I. Cooperation of V. Modzalevskyi and V. Miiakovskyi in Archival Sphere during Ukrainian Revolution (1918–1920) The article deals with creative cooperation of two well­known Ukrainian scientists in the area of archival affairs development in Ukraine in 1918­1920, undertakes the analysis of their attitudes towards archival affairs development, their common features and differences.

Схожі ресурси